Версiя для друку Обговорити в форумi

Культура і життя

9 жовтня у Центральному будинку культури міста Ірпеня на Київщині відбулася вистава громадської організації «Театр для діалогу». Організація працює за методикою «театру пригноблених», заснованою бразильським режисером Аугусто Боалем. У театрі розігруються конкретні життєві ситуації. В якусь мить вистава переривається, і глядачів запрошують запропонувати свій варіант вирішення проблеми. Глядач може зайняти місце героя, але поводитися так, як він вважає за потрібне.
У виставі було розглянуто три ситуації з життя переселенців: влаштування дитини в дитсадок, пошуки роботи і наймання квартири. Ось переселенка хоче влаштувати своїх дітей у дитсадок, але їй відмовляють. Місць немає навіть для ірпінців. Як варіанти пропонують знову прийти через два тижні або віддати дитину в приватний дитсадок. Але в переселенки не вистачить грошей на приватний дитсадок. Хтось із глядачів запропонував дати чиновниці хабар. Але виявилося, що наші чиновники хабарів не беруть. Тоді одна дівчина запропонувала переселенцям об’єднатися і створити власний дитсадок. Однак непідкупна чиновниця раптом почала заперечувати. Мовляв, для дитячих садочків існують дуже суворі санітарні норми, треба буде наймати персонал. Загалом вартість такого дитсадка буде така сама, як і приватного. Переселенець Олександр Труфанов нагадав, що в селі власники корів не наймають пастуха, а об’єднуються і пасуть череду по черзі. Власне, так і зробили переселенці в реальному житті. Вони заснували організацію «Перспектива» і гуртом вирішують свої проблеми.
Інша ситуація – пошук роботи. У центрі зайнятості пропонують роботу із зарплатою півтори-дві тисячі гривень. Переселенка говорить, що вона мусить платити за квартиру чотири тисячі. Їй пропонують звернутися у комерційну структуру. Там платять більше. Дійсно, у комерційній структурі зарплати гарні. Людину, яка має стаж роботи, обіцяють взяти, але як тільки дізнаються, що вона — переселенка, відразу відмовляють. Підозрюють, що вона скоро повернеться в рідний край, а фірмі працівник потрібен на тривалий час. Запевнення, що людина вирішила жити тут постійно, не допомагають. Високваліфікованому юристу зі стажем роботи можуть запропонувати хіба що роботу кур’єра за ті ж півтори-дві тисячі. Один чоловік порадив у такому разі відразу йти до генерального директора і вирішувати справу з ним.
Ще одна ситуація – пошук житла. Власниця квартири відмовляє переселенцям. Причиною є те, що вона вже двічі здавала квартиру переселенцям і в обох випадках потім доводилося робити ремонт. Це теж взято із життя. Ще одна причина відмови – людина хоче здати квартиру на тривалий час і побоюється, що переселенці скоро повернуться на Донбас. Глядачі запропонували укласти угоду, в якій чітко зафіксувати права й обов’язки сторін.
Ця ситуація викликала бурхливе обговорення. В окремих випадках питання можна вирішити без грошей. Наприклад, кілометрів за 50 від Києва стоїть будинок, в якому ніхто не живе. Господарі, які оселилися в Києві, надають будинок переселенцям безплатно. Аби ті лише дивилися за будинком і комунальні послуги оплачували. Один переселенець розповів, що в селищі Гостомелі (поруч з Ірпенем) йому дали будиночок за умови, що він оплачуватиме тільки комунальні послуги. Багато гостомельців служать у зоні АТО або надають допомогу нашим військовим. Тому багато жителів Гостомеля ставляться з великим співчуттям до біженців із Донбасу.
«Театр для діалогу» цікавий правдою життя. Шкода лише, що глядачів було мало...

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
м. Ірпінь

Сцена з вистави і з життя: вирішується питання з дитсадком

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 16.10.2015 > Тема "Душі криниця"