Версiя для друку Обговорити в форумi

Тримаймо порох сухим!

6 жовтня за сприяння Всеукраїнської громадської організації «Спілка офіцерів України» та Громадського інституту стратегічних досліджень «Перспектива» у Києві відбулась науково-практична конференція на тему: «Актуальні проблеми національної безпеки» — як реакція на реальні небезпеки, виклики і проблеми, що виникли в суспільному житті після Революції гідності та збройної агресії Російської Федерації проти держави Україна.
Метою проведення конференції було: обговорити основні питання національної безпеки в сучасних умовах, що склалися; на основі документів і фактів довести шкідливість впливу радянських державних міфів та застарілої термінології на функціонування системи національної безпеки; довести необхідність введення на державному рівні нового, сучасного розуміння сутності національної безпеки та акцентувати увагу на вирішенні найбільш актуальних її проблем.
Для обговорення на конференції були винесені такі основні питання:
1. Нація і держава. Сутність Української національної ідеї.
2. Принципи і проблеми побудови сучасної системи національної безпеки.
3. Конституція, закони, Військова доктрина України про національну безпеку.
4. Нові методологічні засади побудови системи національної безпеки.
5. Система міжнародної колективної безпеки в контексті національної безпеки.
У роботі конференції взяли участь представники ВГО «Спілка офіцерів України»; Громадського інституту стратегічних досліджень «Перспектива»; Товариства військових істориків при Всеукраїнському благодійному фонді «Україна — ЮНЕСКО»; Всеукраїнської громадської організації «За рух України в НАТО»; Громадської ради при Міністерстві оборони України та Товариства українських офіцерів; Національної академії державного управління при Президентові України; Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Національної спілки письменників України та державних силових органів.

З привітанням до учасників конференції звернувся голова ВГО «Спілка офіцерів України», екс-керівник військової розвідки України, генерал-лейтенант Олександр Скіпальський, який наголосив, що актуальність теми конференції підказало саме життя, яке в Україні жорстко поставило перед усіма нами головне запитання: «Як нам усім жити далі — за науковими досягненнями чи продовжувати життя на основі старої радянської державної міфології та термінології?». Саме ця застаріла державна міфологія і термінологія в руках російських імперіалістів і Путіна стала головною інформаційною зброєю та їхнім виправданням перед світовою спільнотою за розв’язування війни проти України, за скоєння ними злочинів проти людства та людяності у Криму та на Донбасі. Ми пам’ятаємо, як у Кремлі першого законно обраного Президента України Леоніда Макаровича Кравчука називали бандерівцем-фашистом; як Російська Федерація шість років «по-братськи» ділила Чорноморський флот, який за всіма нормами міжнародного права був власністю України, і спромоглась за допомогою своєї п’ятої колони в державному керівництві України отримати у свою власність майже всю кількість бойових і допоміжних кораблів, головну військово-морську базу в Севастополі з усією береговою інфраструктурою та об’єктами морської навігації, поставивши Україну у свою повну залежність. Пам’ятаємо ядерне роззброєння України на основі Будапештського меморандуму, за яким Україна передала Росії весь наявний потенціал ядерної зброї, а натомість не отримала гарантії міжнародної безпеки і територіальної цілісності з боку ядерних держав-підписантів США, Великої Британії та Російської Федерації, бо саме Російська Федерація, колишній стратегічний партнер України, через імперські амбіції Кремля, спонсоруючи міжнародний тероризм, брутально порушила Будапештський меморандум і поставила світ перед новою загрозою ядерної війни. Саме під гаслами захисту так званого «русского мира» і боротьби з бандерівцями-фашистами та українськими націоналістами, які нібито захопили владу в Києві і знущаються над російськомовним населенням, Російська Федерація грубо порушила не лише Будапештський меморандум, а й усі повоєнні домовленості про непорушність державних кордонів в Європі, розв’язала війну проти суверенної держави Україна, захопила її територію — Крим і Донбас, влаштувала на окупованих територіях криваву бійню та винищення українських громадян. У цій війні ми втратили тисячі життів наших громадян-героїв, що зупинили ворога, та тисячі життів наших мирних громадян, у тому числі жінок, дітей і літніх людей. Цей сумний результат ми отримали через відсутність в Україні протягом двох останніх десятиліть цілісної системи національної безпеки, яка могла б докорінно змінити ситуацію ще в перші роки державної незалежності. Саме обговорення цього найактуальнішого питання є метою нашої конференції.

Далі слово було надано відомому письменнику і правозахиснику, Герою України Левку Григоровичу Лук’яненку, народному депутату Верховної Ради України декількох попередніх скликань, члену президії Всеукраїнської громадської організації «За рух України в НАТО». У своїй доповіді «Нація і держава» Левко Лук’яненко дав чітке визначення таким термінам:
— «нація» — це сукупність людей, що живуть на одній території, об’єднані спільною мовою, культурою і традиціями;
— «етнічна нація» — це нація, що сформувалася з об’єднання споріднених племен, за вирішальний чинник її формування беруть спільність по крові, тобто походження від спільних предків, що пов’язується з історією етногенезу нації;
— «політична нація» — це нація сучасного розуміння її розвитку, що враховує приплив до тіла етнічної нації представників етногруп інших націй та їхню асиміляцію;
— «українець» — це людина, яка свідомо вважає себе українцем;
— «суспільство» — це нація, що сформована не за етнічним принципом, а за видами діяльності у сферах виробництва, тому має поділ на верстви й прошарки людей за їхнім матеріальним станом, культурними та духовними уподобаннями;
— «держава» — це штучно утворена нацією політична організація суспільства, що призначена для захисту життєвого простору нації, забезпечення умов її життя і розмноження, з імперативною (державною) владою та збройними структурами.
Левко Лук’яненко наголосив, що особливість держави, як штучно утвореної структури, — в наділенні її владними і регуляторними функціями, яких не мають інші структури, і це підносить державу над усім суспільством та викликає суперечність: суспільство для себе створює державу, а держава стає над суспільством, що створює небезпеку перетворення держави із служниці нації на диктатора в суспільстві! Таке перетворення держави залежить від політичних традицій суспільства і політичної волі народу цієї держави. Царська імперія 200 років боролася проти української мови й культури, перейменувала нас у малоросів та ідеологічними, адміністративними й судовими карами намагалася перетворити українців у великоросів. Російська комуністична імперія 70 років тотальною цензурою і геноцидом убивала патріотичні настрої і перетворювала українців на росіян-гомосоветікусів. Усі 24 роки незалежності не стали для українців роками відродження та планового державного спростування антиукраїнської московської ідеології. Навпаки, власники телевізійних каналів продовжують постачати в інформаційний простір України московську ідейну отруту, що роз’єднує українців, тому частина українців південно-східних областей підтримала наступ Путіна проти України, анексію Криму і загарбання територій України на Донбасі.
Підсумовуючи сказане, Левко Лук’яненко запропонував звернутися до Президента України, як відповідального за безпеку держави, з вимогою: створити український національний інформаційний простір, почати інформаційну війну проти Російської Федерації – держави-агресора; розпочати українізацію суспільства, для чого: виконати вимоги статті 11 Конституції України; перевести на українську мову науку і 80% навчальних закладів; збільшити кількість годин на вивчення історії України і національно-визвольної боротьби; перевести на українське мовлення 80% телевізійних і радіоканалів, Інтернет і друковані періодичні видання засобів масової інформації; у сферах освіти, культури й інформації замінити керівних осіб, що зневажають українство, на патріотичних фахівців.

Заєць Іван Олександрович, співголова Всеукраїнської громадської організації «За рух України в НАТО», народний депутат Верховної Ради України попередніх скликань, у доповіді «Українські прагнення до НАТО» звернув увагу на наполегливі потуги зовнішніх та внутрішніх ворогів зупинити рух України до Європи. З цією метою колишній стратегічний партнер України Російська Федерація надала притулок усім державним злочинцям з оточення Віктора Януковича і їхнім спільникам та, порушуючи Будапештський меморандум, розв’язала війну проти України... Доповідач, засуджуючи агресивну імперську політику Російської Федерації, наголосив, що для забезпечення національної безпеки альтернативи вступу України до Європейського Союзу і до НАТО не існує, та закликав учасників конференції звернутися до керівництва держави Україна вжити всіх необхідних заходів для прискорення приєднання України до НАТО, як єдиної на сьогодні системи міжнародної безпеки, що об’єднує майже всі держави Європи і Північної Америки, здатної вгамувати імперські амбіції Російської Федерації та забезпечити Україні міжнародну безпеку і територіальну цілісність. Також Іван Заєць запропонував звернутися до співвітчизників із закликом проявити свою любов до України, підтримавши рух України в НАТО з метою посилення нашої спільної безпеки заради щасливого майбутнього наших дітей і онуків та нашої спільної батьківщини.

Генерал-лейтенант Скіпальський Олександр Олександрович, голова ВГО «Спілка офіцерів України», народний депутат Верховної Ради України ІІ скликання, екс-керівник військової розвідки України, у своїй доповіді «Військова доктрина України в контексті національної безпеки» дав глибокий аналіз Військової доктрини України та вказав на наявність слабких місць деяких її положень, які не забезпечують національної безпеки. Зокрема, доповідач наголосив, що основними вадами Військової доктрини і Стратегії національної безпеки є:
1. Порушення пріоритетів і ієрархії документів стратегічного планування, що становлять концептуальні засади розвитку сектора безпеки й оборони, та порушення послідовності у їхній розробці. Спочатку має бути Концепція, потім Доктрина, потім Стратегія, а в офіційних документах усе навпаки, тому в них відсутні і головна ідея (задум), і настанови з таких ключових питань: яка ж головна внутрішня причина слабкості України, що дозволила Росії зважитись на напад; як усунути цю головну внутрішню причину руйнації країни; якою має бути стратегія утримання Росії від намірів нападу на період до вступу України в НАТО і подальші часи. На думку доповідача, це має бути стратегія неядерної, але гарантованої відплати зброєю, створеною на нових фізичних принципах плюс приєднання до міжнародних систем безпеки... Ми маємо чітко визначити: яким чином можна завдати ворогу адресне критичне ураження, мінімізувати втрати серед українських воїнів і мирного населення та не спровокувати Третю світову війну. Це може бути реалізовано проведенням таємних операцій неідентифікованими іррегулярними формуваннями, що використовують креативну несерійну зброю точкового ураження. Яким чином будуть знайдені і покарані всі, хто вбивав українців, катував їх, забирав майно, нищив промисловість та інфраструктуру? З урахуванням реалій України, це можна виконати методами Відомства розвідки і спеціальних завдань Ізраїлю – МОССАД, сили і тактика яких відрізняються від величезних Сил стратегічної оборони США і Росії. Як зберегти й об’єднати головний український ресурс – інтелектуальну молодь – від міграції та як створити сплав досвіду патріотів 90-х з енергією юності ХХІ століття. Відповіді на ці запитання в офіційних документах ми не знайдемо!
Щодо введення воєнного стану, на думку доповідача, треба законодавчо ввести систему рівнів терористичних загроз і відповідних протоколів для всіх адміністрацій. Проте за півтора року ведення АТО система рівнів загроз не введена, хоча Україна оголосила уніфікацію документів і дій з НАТО і США. Всупереч цьому, Турчинов доручив розробити таку систему з трьох рівнів, як у Росії, а не з п’яти, як у США та Європі. Не вдосконалені закони про боротьбу із екстремізмом, тероризмом, а також закон про цивільну оборону. Це створює стан хаосу в Україні.
2. Порушення методологічних основ розробки документів, використання офіційно невизнаних термінів, понять, визначень. Некоректна сама подвійна назва — «Військова доктрина України (Стратегія військової безпеки України)», — це не відповідає змісту цього документа: доктрина та стратегія не можуть бути однаковими за змістом. Доповідач зауважив, що ст. 4 Закону України «Про організацію оборонного планування» наголошує, що «основоположними документами оборонного планування є Стратегія військової безпеки та Військова доктрина України, а зміст запропонованого проекту «доктрино-стратегії» є міксом окремих положень, притаманних двом суттєво відмінним за призначенням, характером та стилістикою документам – Військовій доктрині і Стратегії військової безпеки (http://www.defense-ua.com/rus/hotnews/?id=45794). Друга некоректність – це введення в текст Військової доктрини України поняття «збройний конфлікт», запозичене з тексту російської доктрини без подальшого розвитку понятійної бази: якщо війні відповідає воєнний стан, то який стан відповідає збройному конфлікту, не зрозуміло! Такі вади, на жаль, є в усіх документах стратегічного планування у сфері безпеки й оборони.
3. Не враховані особливості війн ХХІ століття, а саме — жорстка кореляція сфер протиборства у нав’язуванні/відстоюванні геополітичних цілей (відповідно) країнами-агресорами і країнами-жертвами. У сучасних доктринах провідних країн світу наголошується про розмитість кордону між миром і війною. Стан відносин визначається як миро-війна, в якій 80% геополітичних цілей досягається у невоєнний спосіб, а збройні сили застосовуються на останньому етапі, при цьому перевага надається дистанційним дуелям і діям РДГ з опором на п’яту колону, кримінал, інсургентів. Так відбулося і в Україні: Росія через залежних українських олігархів, корумповану еліту, бандитів і продажних чиновників здійснює ідеологічну, енергетичну, торгову війну, зомбування свідомості, перехоплення і руйнацію активів.
Тому Військова доктрина України, з урахуванням сфер протистояння, має бути опрацьована у кореляції із аналогічними документами у таких сферах: політична безпека, фінансово-економічна безпека, науково-технологічна безпека, екологічна безпека, безпека у соціальній, духовній, ментальній сферах і т. д., які мають бути інтегровані одне в одного (http://vpk-news.ru/articles/26506).
Практичним результатом конференції, на думку О. Скіпальського, має бути підтримка ініціативи ВГО «СОУ» щодо створення Громадської ради цілісності і безпеки України як майданчика для залучення інтелекту, шляхетності і волі найкращих представників нації для розстановки пріоритетів і розробки необхідних реальних документів у сфері національної безпеки й оборони.

Професор Афонін Едуард Андрійович, доктор соціологічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, професор кафедри державної політики та суспільного розвитку Національної академії державного управління при Президентові України, у своїй доповіді «Закономірності та особливості української трансформації», виходячи з порівняльного аналізу соцієтальних властивостей історичних епох модерну і постмодерну та на основі даних моніторингу соцієтальних змін, розкрив зміст модусів соціальної та соцієтальної ідентичності, закономірностей і особливостей суспільної трансформації в Україні. На його думку, нинішні суспільно-трансформаційні процеси і модернізація суспільства призводять до появи нових соціально-економічних і суспільно-політичних форм організації суспільства, які щільно пов’язані з соціокультурними особливостями життя і діяльності людей, а основою його сталого розвитку виступає духовність. Тому непорушність духовних кордонів людини, суспільства і цивілізації має стати головним принципом побудови сучасного світового порядку. В контексті задекларованого новою українською владою курсу на системні реформи гостро постає питання щодо спроможності оновленої політико-управлінської еліти забезпечувати ефективну політику та дії з розв’язання викликів сьогодення, оскільки сталий розвиток суспільства нероздільний з процесами утворення соціальної структури – глибинним шаром, що визначає сутність, механізми та закони розвитку соціальної реальності. На думку Едуарда Афоніна, традиційне для модерну уявлення про соціально-демографічні, соціально-економічні чи соціально-політичні детермінанти утворення соціальної структури потребує суттєвого перегляду для постмодерного суспільства. Бо якщо в колишньому (модерному) суспільстві системоутворюючим є соціально-матеріальний чинник, то в сучасному суспільстві (постмодерному) саме психосоціокультура визначає особливість й успішність модернізації та в цілому розвиток соціальних, у тому числі державних, інституцій, діяльність економічних та політичних суб’єктів. Пошук усталеного балансу національно-державного розвитку за нових суспільно-історичних умов у зв’язку з державною політикою управлінських еліт поставив перед ними питання про особливості психосоціальної культури національно-державних утворень. Очевидно, що історичних змін зазнає і людська ідентичність, яка є ключовим елементом суб’єктивної реальності і перебуває в діалектичному взаємозв’язку із суспільством та його інституціями.
Дослідження трансформаційних процесів в українському суспільстві переконують, що саме психосоціальні властивості та їхні кількісні показники віднині становитимуть квінтесенцію суспільного розвитку. Тому гострою проблемою залишається забезпечення балансу інтересів різних груп населення, оскільки дисбаланс цих інтересів у бік олігархів робить «нерентабельними» зусилля решти суб’єктів господарювання і бюджетних працівників, а умови ведення бізнесу та інвестиційний клімат потерпають від негативного впливу низки перешкод та негативних факторів (корупція, непрозорі податки, особливо податок на додану вартість, митні процедури, відсутність незалежної судової системи та правового середовища, що заслуговує на довіру). Комплексна присутність цих факторів збурила в Україні глибоку економічну кризу, зміст якої складають «старі моделі» бюджетної, податкової, митної, структурної й інших систем держави, її внутрішньої та зовнішньої економічної політики, які вже вичерпали свій ресурс...
Серед найголовніших суспільних цінностей духовного відродження України можна назвати повне очищення від корупції, створення таких «правил гри» у вигляді сталої законодавчої бази, що сприяє детінізації та швидкому розвитку виробництва, наголосив Едуард Афонін.

Вежель Ліна Михайлівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри реклами та зв’язків з громадськістю Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у доповіді «Комунікаційно-контентна безпека України» розкрила проблеми інформаційної війни, яку вела і веде Російська Федерація проти української нації і незалежної держави Україна, і наголосила, що прояв перманентних гібридно-месіанських агресій путінської Росії в парадигмі сучасного глобального потокового гібридного тероризму вимагає від держави Україна формування не тільки надійного захисту українського інформаційного простору, а й створення ефективного системного технолого-координаційного комплексу комунікаційно-контентної безпеки України, здатного гнучко реагувати на всі виклики ворожої інформаційної агресії і створювати проти її впливу інформаційний імунітет українського інформаційного простору на основі партнерської співпраці військових журналістів та аналітиків, соціологів-стратегів, менеджерів комунікаційного дискурсу, програмістів-дизайнерів недетермінованих соціально-політичних процесів. Ліна Вежель запропонувала учасникам конференції звернутися до Президента України з проханням доручити Раді національної безпеки й оборони ініціювати створення на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідного науково-виробничого центру (лабораторії) для дослідження комунікаційно-контентної безпеки України та удосконалення технолого-координаційного комплексу, розробленого українськими вченими, що сприятиме захисту і розвитку інформаційного простору України.

Капітан 1 рангу Грищук Анатолій Володимирович, співробітник Громадського інституту стратегічних досліджень, голова Товариства військових істориків України, автор Військово-політичного енциклопедичного словника у 2-х томах, у 1993-2010 роках — заступник начальника Київського вищого військово-морського училища, заступник начальника факультету Національної академії оборони України, помічник міністра оборони України, у своїй доповіді «Сутність національної ідеї» підкреслив, що реальне життя українського народу супроводжується ідеологічними міфами, більшість з яких нав’язує політична еліта з метою збереження себе у державній владі, а народ марнує час і ресурси на подолання проблем, які створює ця влада. Тому важливо стимулювати самоусвідомлення українського народу як нації. Саме таке самоусвідомлення народу нацією є вищим щаблем демократичного єднання всього населення України для створення власної національної держави як інструмента, що створює усі необхідні умови для її вільного розвитку. У цьому і полягає суть української національної ідеї, яка не втратила сенс і сьогодні, незважаючи на 24 роки існування незалежної держави Україна, — наголосив доповідач. Та, на жаль, ніхто з Президентів України не спромігся змусити державу працювати на українську націю, а олігархи для утримання контрольованого ними порядку на всіх рівнях державної влади і суспільного життя спонукають лідерів своїх політичних партій виборювати ключові місця в державній владі всіх рівнів з метою законодавчого забезпечення своєї власної безпеки та гарантованого захисту їхніх власних капіталів... Це треба виправити, бо не буде жодного розвитку української нації без налагоджених механізмів задоволення національних інтересів та при роботі у ручному режимі управління структур безпеки, утворених державою, лише на задоволення потреб владних олігархічних кланів. Така держава є несправедливою, від лукавого, а тому не повинна існувати, і нація має її негайно поміняти – це головний принцип національної безпеки, наголосив Анатолій Грищук.

Капітан 1 рангу Оксюта В’ячеслав Олександрович, військовий експерт, співробітник Громадського інституту стратегічних досліджень, член президії ВГО «Товариство українських офіцерів», у доповіді «Конституція України і національна безпека» наголосив, що державна влада постійно порушує чинні норми Конституції України, перешкоджаючи розвитку української нації, яка утворила державу Україна, а Закони України «Про основи національної безпеки України», «Про Раду національної безпеки й оборони України» не відповідають змісту термінів «нація», «національні інтереси», «національна безпека». Так, преамбула Конституції України свідчить, що Верховна Рада України зразка 1996 року привласнила національну ідею, яка полягає в утворенні Української держави, і проголосила, що приймає Конституцію України, діючи від імені українського народу, а ця помилка (бо лише нація має право на самовизначення і створення держави) потягнула за собою системні помилки в тексті Конституції України, оскільки не йдеться, що держава Україна створюється для задоволення інтересів української нації. Через те, хоча створена у 1991 році держава і стала суб’єктом міжнародного права, вона не стала похідною від української нації. Тому в Україні часом виникають абсурдні питання, що роз’єднують український народ і шкодять національній безпеці, як, наприклад, питання про державну мову. Ще й досі спрацьовує пострадянський синдром боязні поняття «нація», бо Росія залякує російськомовне населення вигаданим ще в НКВС українським націоналізмом, бандерівцями-фашистами. Саме Конституція України мала б покінчити з цим і чітко задекларувати українську націю вищим пріоритетом в Україні, і тоді було б логічним і юридично вірним вживати поняття «нація», «національні інтереси», «національна економіка», «національна безпека» тощо.
Допущені законодавцем помилки в Конституції України треба виправити на основі наукового підходу до підготовки проекту змін до Конституції України із залученням науковців — фахівців права, представників політичних партій, громадських організацій. Тому доповідач запропонував звернутися до Президента України з такими пропозиціями:
1. Підготувати Концепцію і Державну програму створення системи національної безпеки в Україні та внести на затвердження до Верховної Ради України.
2. Внести зміни до чинної нормативно-правової бази в сфері національної безпеки з огляду на очевидну недосконалість термінології і змісту законів чинного законодавства та підготувати пропозиції щодо створення словника термінів національної безпеки.
3. Звести все законодавство в сфері національної безпеки й оборони в єдиний Кодекс законів національної безпеки України.

Полковник Кривобок Володимир Іванович, помічник координатора Товариства військових істориків при Всеукраїнському благодійному фонді «Україна — ЮНЕСКО», член ВГО «Спілка офіцерів України», нагадав, що колишній Прем’єр-міністр України Азаров завдав збитків державі в особливо великих розмірах введенням у дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 503 від 3 липня 2013 року «Про передачу будівель Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» без попереднього обґрунтування, погодження та висновку відповідних фахівців і громадської експертизи. За оцінкою фахівців, передача будівль № 1, 25, 28, 59, 80 і 82 військового містечка № 63 із сфери управління Міністерства оборони Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ завдало прямих збитків від передислокації академії в сумі понад 43 мільйони гривень і призвело до втрати центру мовної підготовки Збройних Сил України із найсучаснішим обладнанням, придбаним і змонтованим за рахунок допомоги урядів США, Великої Британії, Північної Ірландії, Французької Республіки та Турецької Республіки; втрати унікального центру імітаційного моделювання вартістю у 23 мільйони доларів, що був створений за рахунок допомоги уряду США і використовувався для навчальних занять слухачів університету та проведення щорічних міжнародних навчань, а також втрати лабораторії з сучасними зразками озброєння і військової техніки, що використовувались для практичних занять слухачів університету. Під час реалізації цього розпорядження зникли експонати і музей Національної академії оборони України, наукова та художня бібліотеки, що погіршило підготовку вищого офіцерського складу Збройних Сил України, інших військових формувань України; підготовку держави до оборони та готовність усіх ланок воєнної організації України до ліквідації збройного конфлікту. Володимир Кривобок запропонував звернутися до президента з вимогою скасувати це Розпорядження Кабінету Міністрів України № 503 від 3 липня 2013 року та повернути вказані будівлі до сфери управління Міністерства оборони України. Також він запропонував відновити дію статті Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу в Україні», де йдеться про загальний призов усіх громадян України для проходження військової служби.

Полковник Лазоркін Віталій Ілліч, директор Громадського інституту стратегічних досліджень, народний депутат Львівської обласної ради І демократичного скликання, один із засновників Збройних Сил України, член ВГО «Спілка офіцерів України», у своїй доповіді «Принципи побудови системи національної безпеки» наголосив, що ще не всі політики розуміють, що країна Україна і держава Україна – це різні за змістом категорії з різними власними інтересами, що країна Україна — природне територіальне утворення, на теренах якого проживає і розвивається нація, яка для зручності забезпечення своїх власних інтересів утворює державу Україна, яка стає складовою системи національної безпеки. Доповідач зупинився на проблемі відсутності розуміння державними діячами політичного й економічного змісту таких термінів, як «небезпека» і «загроза», що є однією з причин неефективності функціонування системи державної безпеки. Державі дешевше обійдеться протидія перетворенню небезпеки у загрозу, ніж боротьба із загрозою, на що підуть максимальні витрати коштів і ресурсів. Тому система національної безпеки має функціонувати з дотриманням принципу запобігання виникненню загроз, тобто на випередження перетворення небезпек у загрози.
Доповідач наголосив, що небезпеку для суспільства несе у собі те коло осіб, яке прагне потрапити до влади та узурпувати її для використання можливостей держави на своє власне збагачення, а не на задоволення національних інтересів. Це спостерігалось протягом 20 останніх років історії України. Тому для контролю за діяльністю влади і держави суспільство має створити ефективне громадянське суспільство на всіх рівнях державного і місцевого рівня. Віталій Лазоркін запропонував учасникам конференції звернутися до всіх патріотичних сил України з таким: «З метою створення надійного суспільного контролю за діяльністю влади в державі Україна і спрямування діяльності держави, як складової системи національної безпеки, на запобігання небезпекам у процесах задоволення національних інтересів пропонуємо на основі єднання усіх патріотичних громадських об’єднань і організацій України створити Національну раду України, як загальнонаціональний виразник нагальних потреб нації, для ведення постійного і стабільного діалогу між нацією і владою в державі Україна та упорядкування взаємовідносин між нацією і державою з визначенням нації як замовника на послуги держави, а державу — як виконавця цих послуг. До складу Національної ради делегувати осіб, які мають беззаперечний моральний авторитет і довіру українського народу.

Полковник Чепець Володимир Іванович, військовий експерт, голова комітету Громадської ради при Міністерстві оборони України, звернув увагу учасників конференції на заходи, що проводить керівництво держави щодо відновлення боєздатності Збройних Сил України, зокрема, на створення контрактної професійної армії. Володимир Чепець повідомив, що Громадська рада при Міністерстві оборони України сприяє вирішенню проблем очищення командного складу від прихованих корупціонерів і саботажників, які завдають шкоди міністерству й оновленню Збройних Сил. На посади, що вивільняються, призначаються офіцери, які брали участь у бойових діях на Донбасі, серед них ті, хто був поранений. Міністерство оборони України докладає зусиль щодо придбання житла для військовослужбовців, які поставлені на чергу в органах обліку безквартирних у військових гарнізонах.
На завершення роботи конференції на основі пропозицій, висловлених її учасниками, були прийняті відповідні заяви і звернення до Верховної Ради України, Президента України та до української громадськості.

ТИМ ЧАСОМ...

В УКРАЇНІ СТВОРЕНО ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ ПРОБЛЕМ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про Центр досліджень проблем Російської Федерації». Як повідомляє прес-служба Глави держави, згідно з Указом № 605 від 23 жовтня Центр утворюється у складі Національного інституту стратегічних досліджень як самостійний структурний підрозділ з метою системного аналізу проблемних питань у відносинах з Російською Федерацією, вироблення пропозицій щодо забезпечення національних інтересів України.
Згідно з документом керівник центру призначатиметься на посаду директором Національного інституту стратегічних досліджень.
Коментуючи створення зазначеного центру, заступник Глави Адміністрації Президента України Костянтин Єлисєєв зазначив, що головною метою діяльності центру стануть науково-аналітичні розробки та прикладні дослідження актуальних проблем взаємодії з РФ, передусім, у контексті відповідного забезпечення діяльності Президента України.
«Військова агресія Росії проти України, зокрема анексія Криму та гібридна війна на Донбасі, тривожні внутрішні процеси всередині російського суспільства, останні дії РФ на міжнародній арені, які викликають глибоку стурбованість усього цивілізованого світу, перспективи та прогнози щодо економічного розвитку Росії, шляхи сприяння демократичним тенденціям в країні, забезпечення інтересів українців у Росії – всі ці питання потребують ретельного фахового аналізу та перебуватимуть у фокусі діяльності Центру з проблематики Російської Федерації», – сказав Єлисєєв.
До основних завдань центру належатиме також розробка практичних рекомендацій при формуванні та здійсненні державної політики України щодо Російської Федерації. Центр досліджень проблем Росії функціонуватиме як самостійний структурний підрозділ у складі Національного інституту стратегічних досліджень з чіткою спеціалізацією, як це передбачено Статутом НІСД.
 (УНІАН)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2015 > Тема "З потоку життя"