Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯК ТРЕБА СТАВИТИ ПАМ’ЯТНИКИ…
Прочитала у наш╕й «Св╕тличц╕» про встановлення пам'ятника Симону Петлюр╕ в В╕нниц╕....


З ГОЛОВИ НА НОГИ
«Люди, як╕ обирають корумпованих пол╕тик╕в, самозванц╕в, злод╕╖в та зрадник╕в, не ╓ ╖х...


РОЗ╤РВАННЯ ДИПЛОМАТИЧНИХ СТОСУНК╤В ╤ ВИВАЖЕН╤СТЬ Д╤Й ВЛАДИ
Чи не про нашу мудру владу кажуть: «С╕м л╕т минуло, як музика грала, а в╕н ще й тепер...


ЩО ПОВ'ЯЗУ╢ ЗАКРИТТЯ МИКОЛА╥ВСЬКОГО СУДНОБУД╤ВНОГО ЗАВОДУ ╤ ТЕРАКТИ, ЯК╤ СТАЮТЬ ВСЕ ЧАСТ╤ШИМИ
Така вже була влада. А що ж нин╕шня, революц╕йна? Чого в╕дда╓ перевагу жебранню збро╖ в...


МОВН╤ ПРИСТРАСТ╤, АБО У СВ╤Т╤ ПОВАЖАЮТЬ СИЛЬНИХ
Не вщухають бурхлив╕ дискус╕╖ навколо ст. 7 Закону «Про осв╕ту», прийнятого Верховною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2015 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 06.11.2015
ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ СТОСУНК╤В НАЦ╤╥ ╤ ДЕРЖАВИ

Обличчя влади

Намагання осмислити те, що в╕дбува╓ться з Укра╖ною в останн╕ десятил╕ття, зрозум╕ти нашу роль, роль нашо╖ влади в тому, мимовол╕ приводить на думку аналог╕ю з народом обраним. Тод╕ Мойсе╓в╕ за Божо╖ допомоги вдалося випхати з ╓гипетського полону занепалих духом ╓вре╖в, як╕ звиклися з╕ сво╖м рабським становищем, приросли до нього. Поводивши сорок рок╕в ту безперервно скиглячу на згадку про дармове ╖дло, житло, канчуки та ╕нш╕ поц╕нн╕ п╕льги юрбу по Синайськ╕й пустел╕, яку, м╕ж нами, можна було заввиграшки перетнути щонайб╕льше за м╕сяць, дочекавшись, доки найзапекл╕ш╕ скигл╕╖ в╕д╕йдуть в кращий св╕т, той врешт╕ вив╕в ╖х та ╖хн╕х нащадк╕в на Волю.
Ми теж ма╓мо власну пустельку на Херсонщин╕ — найб╕льшу в ╢вроп╕, до слова. Проте, насправд╕, вона така мала, що якби нашим першим мойсеям ╕ вдалося ув╕бгати туди вс╕ п’ятдесят ш╕сть м╕льйон╕в, як╕ мали на старт╕, то зам╕сть пров╕трення м╕зк╕в у поход╕ мали б великий циганський таб╕р, який дуже скоро перетворився б на загиджене смердюче болото. Певно, розум╕ючи, що тут потр╕бне дещо масштабн╕ше, наш╕ доморощен╕ поводир╕ нав╕ть не пробували зривати укра╖нство з насиджених м╕сць. Та й куди йти, якщо рабство в╕дбува╓ш у власному дом╕! А якщо йти н╕куди не планувалось, то пустелю треба було створювати на м╕сц╕. Доки ж вона утворювалась, не використати вже готового, сформованого, вишколеного раба, який понад усе ц╕ну╓ — н╕-н╕, не примарну волю, з ╖╖ непередбачуван╕стю, потребою самост╕йно мислити, приймати р╕шення, в╕дпов╕дати за них, а оту саму гарантовану миску н╕зчимних помий з панського столу, а ще п╕льги, низьк╕ тарифи ╕, як окремий бонус, можлив╕сть поскиглити, полаяти свого чергового мойсея, було б просто дур╕стю.
Тож коли в 1991 роц╕ комун╕стичний Фараон з╕йшов в Аментес, наш╕ мойсе╖-мус╕╖, заховавши п╕д шапками брязкальця в╕д його корони, заходилися в пот╕ чола перетворювати Край на Синайську пустелю, аби було де, хоч би й по колу, поводити лоповухих раб╕в. То була нелегка, але вдячна справа, в тому сенс╕, що мус╕ям у час╕ того «творення» чимало приросло. Надто багато зусиль, щоправда, доводилось витрачати на ритуальн╕ камлання про свободу, яка чека╓ на кожного сумл╕нного раба в к╕нц╕ шляху, на зас╕вання навс╕б╕ч п╕льгами та низькими тарифами, на невпинну боротьбу за майбутн╓ щастя вс╕х терпеливц╕в, на об╕цянки безв╕зового долучення ╖х до свобод Зовн╕шнього Св╕ту ╕ його дар╕в.
Нев╕домо, чи то через в╕двол╕каючий ефект того камлання, чи через занадто велике захоплення процесом приростання, обважн╕л╕стю в╕д нього, але справа побудови повномасштабно╖ пустел╕ дещо загальмувалася, затягнулася. Де в кого виникли нег╕дн╕ сумн╕ви щодо того, чи варто взагал╕ щось зм╕нювати, бо ж ╕ в скаламучен╕й болотян╕й водичц╕ можна було наловити чимало риби. Проте справжн╕ мойсе╖ добре розум╕ли, що зупинятися в жодному раз╕ не можна, адже те викликало б надто багато запитань, в╕дпов╕дати на як╕ було б вкрай незручно, а то й неможливо.
В╕домо, що ╓врейському пророков╕ доводилось часом непереливки. Лише його мудр╕сть, неодноразове Боже втручання ╕ всеперемагаючий час зрештою уможливили осягнення очищеним народом земл╕ об╕товано╖.
Нелегко було й в╕тчизняним мус╕ям. Найперше, Бог, схоже, не виявив ан╕найменшо╖ прихильност╕ до задуму перетворення земл╕ об╕товано╖ на пустелю. В╕н, щоправда, не чинив ╕ перешкод, але й не дарував чудо вищого просв╕тлення жодному з них. Навпаки, мимовол╕ справлялось враження, що час в╕д часу в╕н позбавляв ╖х розуму. Так, Мус╕й Макарович, попри п╕дписан╕ ним же м╕жнародн╕ угоди, за якими вс╕ в╕йська, що перебували на територ╕╖ Укра╖ни, належали Укра╖н╕, попри вс╕ зусилля патр╕отично налаштованих оф╕цер╕в, зокрема член╕в СОУ, не наважився в╕дстояти право Укра╖ни на ВЕСЬ Чорноморський флот, розташований в укра╖нських базах. У результат╕ Укра╖на отримала невелику частку р╕зношерстих суден з╕ складу ЧФ СРСР, з яких бойових корабл╕в було зовс╕м небагато, а на ╖╖ територ╕╖, всупереч вимогам Конституц╕╖, опинилася чужоземна в╕йськова база, яка, мов м╕на спов╕льнено╖ д╕╖, чекала свого часу ╕ вибухнула через двадцять три роки. Те саме стосувалось ╕ тактично╖ ядерно╖ збро╖, ╕ ав╕ац╕╖, ╕ сухопутних в╕йськ. Так, з 1993 до 1996 року лише з╕ складу морсько╖ ав╕ац╕╖ було розформовано п’ять ав╕ац╕йних полк╕в: 5-й гвард╕йський морський ракетоносний Констанцький, 943-й морський ракетоносний Констанцький, 30-й окремий морський розв╕дувальний Севастопольський, 917-й окремий транспортний, 78-й окремий протичовновий вертол╕тний полк, який базувався в Кримськ╕й баз╕ на Донузлав╕, а в 2004 роц╕ був розформований, ╕ 555-й ╕нструкторсько-досл╕дницький зм╕шаний протичовновий ав╕ац╕йний полк.
Кажуть, в╕йсько ╓ лише в╕ддзеркаленням сусп╕льства, р╕вня його розвитку, динам╕чност╕ його економ╕ки. Але ми ж зна╓мо, що в економ╕ц╕ були запущен╕ т╕ сам╕ процеси. Фабрики, заводи, ц╕л╕ комб╕нати, ун╕кальн╕ промислов╕ об’╓днання, усп╕шн╕ с╕льськогосподарськ╕ п╕дпри╓мства банкрутували, нищили, вир╕зали на металобрухт. З цього росли велик╕ м╕льйони наших тепер╕шн╕х господар╕в життя.
У 1992 роц╕ Чорноморське морське пароплавство — найусп╕шн╕ше пароплавство в колишньому Союз╕ — нараховувало 255 суден, як╕ складали серйозну конкуренц╕ю найб╕льшим св╕товим компан╕ям. На в╕дм╕ну в╕д в╕йськового флоту, який лише поглинав кошти, ця гусочка несла золот╕ я╓чка. Але курс на створення пустел╕ не минув ╕ ЧМП, яке на той час вже ╕менувалось компан╕╓ю «BLASCO». Невсипними стараннями Мус╕я Даниловича станом на 2004 р╕к в компан╕╖ залишилось лише 6 (!) суден. Так що Мус╕ю Андр╕йовичу тут н╕ до чого було докластися. Тим не менш, до к╕нця його поводирювання в ЧМП залишився один ╓диний самох╕дний плашкоут «Парут╕но».
За тако╖ усп╕шно╖ роботи Мус╕ю Хведоровичу, проффессоров╕, з ус╕ма його безсумн╕вними талантами, н╕чого не залишалось, як п╕дчищати за пап╓р╓дн╕кам╕, з чим в╕н, треба визнати, вельми усп╕шно справлявся, в╕днаходячи на вже в╕дпрацьован╕й, пустельн╕й за визначенням територ╕╖ досить широк╕ можливост╕ для покращення.
Подейкують, що й тепер╕шн╕й наш мус╕й не сидить склавши руки. Кажуть, що, на в╕дм╕ну в╕д багатьох ╕ багатьох ударник╕в пустельно╖ прац╕, йому одному вда╓ться сьогодн╕, нав╕ть попри несприятлив╕ для когось часи, ц╕лком усп╕шно продовжувати благородну справу пустел╕зац╕╖ Краю як м╕сця, куди його наступник зможе врешт╕ повести св╕й терпеливий народ, аби через сорок рок╕в той повернувся оновленим, просв╕тленим, в╕льним.
Мойсей…. Батько нац╕╖… Неможливо применшити його роль для народу, який ще не вичавив з себе раба ╕ сприйма╓ кожного наступного поводиря з неприхованою над╕╓ю, з щирою в╕рою в те, що ось цей вже напевно явить ╖м довгооч╕куване чудо земл╕ об╕товано╖. Явище сакрал╕зац╕╖ влади, таке природне для самодержавних, авторитарних, тотал╕тарних систем, у нашому випадку св╕дчить про те, що перех╕д сусп╕льно╖ св╕домост╕ до демократ╕╖ ще не в╕дбувався. Сусп╕льство, в мас╕ сво╖й, ще не сприйма╓ себе отим «╓диним джерелом влади», як про те задекларовано в Конституц╕╖. Саме це, на мо╓ глибоке переконання, ╓ основною причиною вс╕х наших негаразд╕в.
Хтось заперечить мен╕, що чотири революц╕╖, як╕ в╕дбулися за ц╕ роки в Укра╖н╕, св╕дчать про ╕нше, про те, що в кра╖н╕ ╓ сформоване громадянське сусп╕льство ╕ лише клят╕ ол╕гархи не дають йому утвердитися. О, т╕ ол╕гархи! Вони — справжня чума на т╕л╕ нашого народу. Вся б╕да в╕д них. Уже ж ск╕льки нахапали, а зупинитися все не можуть. Вже ж наче й дали ╖м на╖стися, ╕ до влади привели. Здавалось би, — ну чого ще ╖м треба? А ╖м все мало й мало… От проклятуще плем’я!
Але дозвольте спитати, чи бачили ви коли-небудь хвоста, який би казав собац╕, як тому жити? Н╕? То яке ж ми ма╓мо право скаржитись, що паскудний лишай, який через нашу власну неохайн╕сть розвели на сво╓му т╕л╕, ╓ причиною того, що н╕як не вишкребемося з брудно╖ ковбан╕? Варто задуматись ╕ над тим, чи не надто вишукано ми л╕ку╓мо той лишай, коли делегу╓мо йому ж таки повноваження просити чистеньких, доглянутих сус╕д╕в з Зовн╕шнього Св╕ту надсилати м╕льярдн╕ кошти на… закуп╕влю засоб╕в для його, лишая, знищення. Сус╕ди дуже дивуються, але не в╕дмовляють. Кошти надають. Нов╕ й нов╕ м╕льярди записуються вже нав╕ть не на наш з вами борг — на борг наших онук╕в. А що ж клятий лишай, — може, щез? Процв╕та╓, кажете? То, може, пора зм╕нити писан╕ тим лиша╓м правила гри ╕ вибратися, нарешт╕, з смердючо╖ ковбан╕, де в╕н почува╓ться так комфортно? Може, пора пошукати комфортних умов для нас, а не для нашо╖ хвороби?
В╕дкинувши алегор╕╖, це означа╓, що сусп╕льство мусить, врешт╕-решт, усв╕домити себе нац╕╓ю, яка ╓ найвищою владою в Краю з ус╕ма правами ╕ в╕дпов╕дальн╕стю. Частина сусп╕льства, безперечно, те усв╕домлю╓. Саме вони були руш╕йною силою вс╕х Майдан╕в, саме завдяки ╖м ми три тижн╕ тримались у Криму, зданому нашими (вкотре!) н╕кчемними оч╕льниками, саме вони зупинили навалу «русского мира» на Донбас╕. Саме до ц╕╓╖ частини сусп╕льства належать справжн╕ фах╕вц╕, стратеги, мислител╕, люди, безумовно, порядн╕, особистост╕, патр╕отизм яких не зводиться до прим╕тивного скандування патр╕отичних гасел. Але ж вони ледь представлен╕ в оф╕ц╕йн╕й влад╕, у влад╕, яка формально обрана народом! Парадокс? Не зовс╕м.
Одн╕╓ю з причин того ╓ в╕дшл╕фован╕ технолог╕╖ репродукц╕╖ ╕снуючо╖ правлячо╖ верх╕вки — отих самих злод╕╖в у закон╕, про яких ╕шлося вище. Найб╕льш видимим проявом тих технолог╕й ╓ наперсточництво ╕ прямий п╕дкуп електорату на виборах. Не новина, що, попри формальне засудження п╕дкупу, ми часто чу╓мо в╕д найвищих чиновник╕в держави, серед яких, на превеликий сором, затесався нав╕ть перший президент, заклики «брати те, що дають, але голосувати за переконаннями». Себто нас в╕дверто закликають брати хабар╕! Якщо залишити осторонь очевидне порушення закону з явним елементом санкц╕онування корупц╕╖ з боку влади, то ми побачимо тут ще б╕льш небезпечну складову, а саме — непорушну впевнен╕сть владоможних швондер╕в, що п╕длий народець лишень чека╓ нагоди, щоб продатися. Психолог╕чно це дуже потужний елемент тиску. ╤ в╕н, на жаль, спрацьову╓. Недаремно ж кажуть, назови когось дв╕ч╕ свинею, то на трет╕й раз в╕н зарохка╓. Саме тому усв╕домлення себе в╕льною людиною, над╕леною честю роду, г╕дн╕стю громадянина, ╓ неодм╕нною умовою побудови ново╖ Укра╖ни — кра╖ни усп╕ху ╕ процв╕тання.
╤ншою причиною ╓ глибоко вкор╕нене у св╕дом╕сть переважно╖ б╕льшост╕ сусп╕льства почуття п╕дпорядкованост╕, н╕кчемност╕, непричетност╕ до державних справ. «В╕д мене н╕чого не залежить», кажуть так╕. Але ж порядн╕ люди, як╕ можуть докор╕нно зм╕нити ситуац╕ю, вивести Край з болота стагнац╕╖ на гран╕ колапсу, не мають великих м╕льйон╕в, аби прийти у владу за ╕снуючо╖ системи. Б╕льше того, б╕льш╕сть з них не захоче йти тим апр╕ор╕ брудним шляхом. ╢диний вих╕д тут — привести ╖х до влади нашим усв╕домленим, консол╕дованим голосуванням. Сьогодн╕шн╕ владоможц╕, зв╕сно ж, намагаються будь-що не допустити того. Експлуатуючи рабську сутн╕сть, яку так старанно прищеплювали нам за довг╕ стол╕ття ╕снування в склад╕ чужих ╕мпер╕й, вибиваючи, винищуючи нашу ел╕ту, нос╕╖в ╕нтелекту нац╕╖, ╖╖ г╕дност╕ ╕ чест╕, оббираючи, люмпен╕зуючи сво╖х сп╕вгромадян, наш╕ сьогодн╕шн╕ владоможц╕ щосили намагаються зберегти такий стан речей якомога довше. Задля цього вони вдаються до будь-яких засоб╕в. П╕дм╕на понять — лише один з них.
Чи багато з нас звертали увагу на те, що нав╕ть наша Конституц╕я ф╕ксу╓ пр╕оритет ╕нтерес╕в держави над ╕нтересами нац╕╖? Але ж т╕ ╕нтереси часто антагон╕стичн╕! Власне, Конституц╕я нав╕ть не оперу╓ поняттям «нац╕я», говорячи про «народ». Саме на це звертали увагу в сво╖х допов╕дях учасники науково-практично╖ конференц╕╖ «Актуальн╕ проблеми нац╕онально╖ безпеки», яка в╕дбулася 6 жовтня цього року в Ки╓в╕ (див. № 44 «КС»), зокрема, полковник В╕тал╕й ╤лл╕ч Лазорк╕н, в╕йськовий експерт, директор Громадського ╕нституту стратег╕чних досл╕джень, народний депутат Льв╕всько╖ обласно╖ ради першого демократичного скликання (1991-1994 рр.), один ╕з засновник╕в Збройних Сил Укра╖ни, член ВГО «Сп╕лка оф╕цер╕в Укра╖ни». В сво╖й допов╕д╕ «Принципи побудови системи нац╕онально╖ безпеки» в╕н наголосив, що, «…на жаль, ще не вс╕ пол╕тики розум╕ють, що кра╖на-Укра╖на ╕ держава-Укра╖на — це р╕зн╕ за зм╕стом категор╕╖ з р╕зними власними ╕нтересами. Важливо розум╕ти, що кра╖на-Укра╖на — це природне територ╕альне утворення, на теренах якого прожива╓ ╕ розвива╓ться нац╕я, яка для зручност╕ забезпечення сво╓╖ житт╓д╕яльност╕ утворю╓ державу-Укра╖на, яка ста╓ складовою системи нац╕онально╖ безпеки». На тому ж наголошували й ╕нш╕ учасники. Так, кап╕тан 1 рангу В’ячеслав Олександрович Оксюта, в╕йськовий експерт, сп╕вроб╕тник Громадського ╕нституту стратег╕чних досл╕джень, член презид╕╖ ВГО «Товариство укра╖нських оф╕цер╕в», у допов╕д╕ «Конституц╕я Укра╖ни ╕ нац╕ональна безпека» звернув найпильн╕шу увагу на те, що Конституц╕я Укра╖ни н╕де не випису╓ в╕дпов╕дальност╕ держави перед нац╕╓ю за свою д╕яльн╕сть. Б╕льше того, «…в╕дсутн╕сть посилання на волю нац╕╖, якою, власне, й створена держава Укра╖на, потягнуло за собою системн╕ помилки в текст╕ Конституц╕╖ Укра╖ни, де не йдеться, що держава Укра╖на створю╓ться для задоволення ╕нтерес╕в Укра╖нсько╖ нац╕╖, а п╕д терм╕ном «нац╕ональн╕ ╕нтереси» законодавець заклав суто державн╕ ╕нтереси, що да╓ п╕дстави ман╕пулювати терм╕нами «нац╕я», «держава», «нац╕ональн╕ ╕нтереси», «державн╕ ╕нтереси» та приймати ситуативн╕ закони на користь окремих впливових владних клан╕в».
Необх╕дн╕сть усв╕домлення себе повносправними в╕дпов╕дальними громадянами ╓ нагальною вимогою часу. Лише це дасть нам можлив╕сть перезавантажити стосунки нац╕╖ ╕ держави, поставивши державну владу на належне ╖й м╕сце — як структури, призначено╖ обслуговувати ╕нтереси нац╕╖. Ми живемо в ╕ншу епоху, н╕ж вт╕кач╕ з ╓гипетсько╖ невол╕, тож не ма╓мо в запас╕ ще п’ятнадцяти рок╕в на в╕дмивання з душ рабського тавра. Ма╓мо ч╕тко усв╕домити, що безвольне вич╕кування призводить до втрати незалежност╕, до втрати ун╕кального шансу стати р╕вними серед усп╕шних нац╕й, до нових темних час╕в.
Не втратьмо свого шансу, товариство!

Валентин БУТ
Крим

КОМЕНТУ╢ ХУДОЖНИК...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2015 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16150

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков