Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯК ТРЕБА СТАВИТИ ПАМ’ЯТНИКИ…
Прочитала у наш╕й «Св╕тличц╕» про встановлення пам'ятника Симону Петлюр╕ в В╕нниц╕....


З ГОЛОВИ НА НОГИ
«Люди, як╕ обирають корумпованих пол╕тик╕в, самозванц╕в, злод╕╖в та зрадник╕в, не ╓ ╖х...


РОЗ╤РВАННЯ ДИПЛОМАТИЧНИХ СТОСУНК╤В ╤ ВИВАЖЕН╤СТЬ Д╤Й ВЛАДИ
Чи не про нашу мудру владу кажуть: «С╕м л╕т минуло, як музика грала, а в╕н ще й тепер...


ЩО ПОВ'ЯЗУ╢ ЗАКРИТТЯ МИКОЛА╥ВСЬКОГО СУДНОБУД╤ВНОГО ЗАВОДУ ╤ ТЕРАКТИ, ЯК╤ СТАЮТЬ ВСЕ ЧАСТ╤ШИМИ
Така вже була влада. А що ж нин╕шня, революц╕йна? Чого в╕дда╓ перевагу жебранню збро╖ в...


МОВН╤ ПРИСТРАСТ╤, АБО У СВ╤Т╤ ПОВАЖАЮТЬ СИЛЬНИХ
Не вщухають бурхлив╕ дискус╕╖ навколо ст. 7 Закону «Про осв╕ту», прийнятого Верховною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2015 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 06.11.2015
ТАКО╥ В╤ЙНИ ЩЕ НЕ БУЛО — БАТЬКИ НЕ ╥ЗДЯТЬ ЗАБИРАТИ СИН╤В!

Москва сльозам не в╕рить...

Валентина МЕЛЬНИКОВА, в╕дпов╕дальний секретар Сп╕лки ком╕тет╕в солдатських матер╕в Рос╕╖

— Зараз на сход╕ Укра╖ни, нарешт╕, почалося реальне перемир’я. Вважа╓ться, що Кремль перев╕в в╕йну до Сир╕╖. Туди ╖дуть з Донбасу як рос╕йськ╕ тележурнал╕сти, так ╕ рос╕йськ╕ в╕йськовослужбовц╕. А як╕ у вас персонально в╕дчуття?
— Мен╕ важко говорити про ситуац╕ю загалом. Можу т╕льки сказати про себе, про нашу орган╕зац╕ю: у нас вже давно нема╓ звернень ╕з приводу в╕дправлення в Укра╖ну. Однак сказати детальн╕ше, що там в╕дбува╓ться, чи комплектуються ще рос╕янами бойов╕ розрахунки, розрахунки в╕йськово╖ техн╕ки, не можу, не знаю.
— Можете уточнити, з якого саме терм╕ну така ситуац╕я?
— Щодо Укра╖ни, тобто щодо можливого в╕дправлення туди, приблизно з весни, з кв╕тня-травня у нас нема╓ жодного звернення... Звичайно, хот╕лося б, щоб увесь цей жах узагал╕ припинився... ╤ ╓ загальне в╕дчуття, що зараз к╕льк╕сть рос╕йських в╕йськовослужбовц╕в там скоротилася. Зрозум╕ло, що без рос╕йських в╕йськ, без введення техн╕ки тако╖ в╕йни там не було б. Хочеться в╕рити, що ╢вропа дотисне Рос╕ю щодо припинення в╕йни в Укра╖н╕.
— Ви можете узагальнено сказати, ск╕льки було до вас звернень за весь час в╕йни з Укра╖ною?
— По вс╕х наших ком╕тетах було, напевно, десь близько 500 звернень. Це — якщо будемо вважати з перекидання десантник╕в на початку 2014 року. Там був великий галас. Перекидали багато народу, ╕ там було багато призовник╕в. Це почалося в лютому. Спочатку перекидали на базу Чорноморського флоту. До мене зверталися, але я пояснювала: хлопц╕, у нас квота — 25 тисяч (максимальна чисельн╕сть рос╕йських в╕йськовослужбовц╕в, заф╕ксована в укра╖нсько-рос╕йських домовленостях про базування ЧФ РФ у Криму; до початку окупац╕╖ контингент становив близько 16 тисяч, — ред.). Що ми можемо зробити? Н╕чого... Заборонити не можемо. А вже коли перекидання через Керч почалося, ми щодо нього помалу почали д╕яти. У нас ╓ на сайт╕ лютневе звернення до Головно╖ в╕йськово╖ прокуратури з приводу шести ос╕б. Родич╕ персонально до нас звернулися у зв’язку з тим, що хлопц╕в-призовник╕в направляли в Укра╖ну... Стосовно Криму взагал╕ в розум╕нн╕ закону все було зроблено так, що «по-хорошому» Головна в╕йськова прокуратура повинна була судитися ╕ судитися.
— А систематизувати типи звернень можете?
— Важко порахувати ╖х ╕ класиф╕кувати. Уяв╕ть, мен╕ в «ВКонтакте» анон╕мно написала ж╕нка, яка непоко╖ться, що сина кудись послали. Я в╕дпов╕даю, п╕сля чого вона зника╓ ╕ б╕льше до нас не зверта╓ться... Ну, так, суто оц╕ночно, можу сказати, що минулого року був великий сплеск у серпн╕-вересн╕. Це — т╕, хто побоювався, що з Ростовсько╖ област╕ в╕дправлять в Укра╖ну. Таких було дек╕лька десятк╕в. Пот╕м були поодинок╕ звернення, що не можуть поховати, — не доправлене т╕ло ╕ нема╓ документ╕в. А пот╕м п╕шли звернення в╕д хлопц╕в, як╕ вже були в Укра╖н╕ й в╕дмовлялися ╖хати вдруге. Наприклад, за московською приймальнею у нас таких було, мабуть, з десяток.
— Ви багато говорите про це, хоча людям, напевно, все одно важко пов╕рити. Ви стверджу╓те, що рос╕йським в╕йськовослужбовцям в╕дмовитися в╕д в╕йни в Укра╖н╕ дуже легко...
— Елементарно! Тому що ╓ статут в╕йськовий, ╓ закон про в╕йськовий обов’язок. ╤ будь-який рапорт ма╓ бути задоволений — якщо не командиром частини, то в╕йськовим прокурором. ╤ те, що цим не користуються, для мене дивно. Якщо сам╕ солдати не розум╕ють, що в╕дбува╓ться, то де ╖хн╕ р╕дн╕? Де ц╕ молод╕ д╕вки, яким, таке враження, зовс╕м не шкода сво╖х чолов╕к╕в. До нас може звернутися будь-хто. Ми допоможемо скласти типову заяву — у нас все це ╓.
— Нещодавно з’явилося пов╕домлення, що Майкопський гарн╕зонний суд вин╕с вирок в╕дносно п’яти службовц╕в за контрактом, як╕ самов╕льно залишили пол╕гон «Кадамовський» у Ростовськ╕й област╕. Вони пояснили це «нестерпними умовами утримання ╕ пост╕йною аг╕тац╕╓ю ╖хати добровольцем на Донбас».
— Детально коментувати цю новину я не можу. Повторюю: поки САМ╤ СОЛДАТИ АБО ╥ХН╤ Р╤ДН╤ до нас не звернуться, ми н╕чого робити не можемо. У ц╕й ╕стор╕╖ хтось про╜авив у цих солдат╕в можлив╕сть — законну! — не доводити ситуац╕ю до крим╕нально╖ справи. У наш╕й практиц╕ такого не було. У нас хто не хот╕в ╖хати в Укра╖ну, хто звернувся до нас — ус╕м допомогли просто зв╕льнитися. А тут дивна ╕стор╕я. ╤ що насправд╕ вир╕шили ц╕ хлопц╕, чому не вистачило глузду розв’язати конфл╕кт мирно, мен╕ зовс╕м незрозум╕ло.
— А чим зак╕нчилася ╕нша широков╕дома ╕стор╕я — з дев’ятьма десантниками Св╕рсько╖ див╕з╕╖ ПДВ, як╕ «заблукали» ╕ потрапили в Укра╖ну? (Обм╕н в╕дбувся в серпн╕ 2014 року, — ред.). Вони ж, зда╓ться, зверталися до вас.
— До нашого костромського ком╕тету звернулися ╖хн╕ матер╕. ╤ ком╕тет допомагав ╖м, чим м╕г, поки вони вс╕ не «п╕шли в п╕дп╕лля».
— В який момент це сталося?
— Спершу хлопц╕ думали, що продовжать службу, пот╕м ╖х ус╕х позв╕льняли. Спочатку вони звернулися до нас: «Ось, нас зв╕льняють...». Ми сказали, щоб хлопц╕ написали заяву, лист. Але вони не захот╕ли, просто зв╕льнилися. ╤ н╕хто не став добиватися.
— А як╕ папери, заяви у вас ╓ в зв’язку з╕ справою ╢роф╓╓ва та Александрова?
— У нас ╓ лист Александрова, де в╕н пов╕домля╓ про те, що з в╕йськово╖ служби не зв╕льня╓ться ╕ у в╕дпустку не йшов. ╢ заява його матер╕, що п╕дтверджу╓ цей факт. Я впевнена, що так воно й ╓.
— Оф╕ц╕йн╕ рос╕йськ╕ органи у зв’язку з цим щось в╕дпов╕дали на ваш╕ запити?
— Ми зверталися до прокуратури, але отримали абсолютно вражаючу в╕дпов╕дь. Нам в╕дпов╕ли: «Встановлено, що в грудн╕ 2014 року ╢роф╓╓в та Александров зв╕льнилися з контрактно╖ служби». Ким встановлено? Де номери наказ╕в, де точн╕ дати? Коли нам в╕дпов╕дають серйозно, пишуть не так. Н╕сен╕тниця це все!
— А в╕д ╢роф╓╓ва жодних заяв нема╓?
— Н╕. Ну, в╕н очевидно вважа╓, що як оф╕цер, за допомогою адвокат╕в, за допомогою рос╕йських журнал╕ст╕в, сам якось упора╓ться в ц╕й ситуац╕╖. Якщо людина до нас не звернулася, як ми можемо знати ╖╖ бажання, плани? У нас же був на початку в╕йни з Укра╖ною хлопчина, який там залишився. Ну чого нам його витягати, якщо в╕н не хоче повертатися? Рядов╕ хлопц╕, яких ми тор╕к довго визволяли, ось вони хот╕ли повернутися. ╤, зрештою, повернулися.
— Для прикладу розкаж╕ть про цей випадок докладн╕ше.
— Це — ╕стор╕я Пет╕ Хохлова ╕ його товариша по служб╕, хлопчика-башкира. ╤стор╕я була ц╕кава, показова. В к╕нц╕ серпня минулого року СБУ виклала в ютуб╕ записи св╕дчень полонених. ╤ серед них був Петя Хохлов (Хохлов Петро Серг╕йович, 1995 року народження, рядовий 9-╖ окремо╖ мотостр╕лково╖ бригади ЗС РФ, дислоковано╖ в Ростовськ╕й област╕, — ред.). Його брат побачив цей ролик ╕ почав скр╕зь звертатися — до в╕йськових, до ефесбешник╕в, до прокуратури, що ось брат у полон╕ — допомож╕ть, зв╕льн╕ть. А ще звернувся до нас ╕ журнал╕ст╕в. Ми Петю знайшли. Розмовляли з рубан╕вським центром (Центром обм╕ну в╕йськовополоненими Володимира Рубана, — ред.). У вересн╕ п╕д час обм╕ну «вс╕х на вс╕х» цих хлопц╕в передали до «донецького ополчення». А пот╕м ми ще довго-довго вимагали, щоб ╖х зв╕дти переправили до Рос╕╖. Допом╕г американський журнал╕ст, який у ц╕й робот╕ брав участь. Ми вир╕шили, що все-таки треба публ╕кувати статтю (матер╕ал Джошуа Яффи в «The New York Times» вийшов на початку с╕чня 2015 року, — ред.). ╤ п╕сля цього буквально за два дн╕ хлопц╕ опинилися в Рос╕╖. Тобто в╕йськов╕ все-таки присоромилися. Але для цього потр╕бно було, щоб вийшла стаття в американськ╕й газет╕.
— Наск╕льки я розум╕ю, обм╕н виходив дещо дивний, неповний?
— Так, п╕д час обм╕ну «вс╕х на вс╕х» укра╖нських в╕йськовослужбовц╕в на «донецьких» — рос╕йських в╕йськовослужбовц╕в у п╕дсумку до Рос╕╖ не повертали. А залишали ╖х там, на Донбас╕. Ось це було дивно, тому що за конвенц╕╓ю зв╕льнений в╕йськовополонений повинен бути вилучений ╕з зони бойових д╕й. А по-хорошому ╖х взагал╕ треба зв╕льняти з в╕йськово╖ служби... Ось ми ╕ намагалися присоромити наших наглядач╕в за законом — прокурор╕в.
— Тобто у випадку з рос╕йськими в╕йськовослужбовцями потр╕бно було, по сут╕, дв╕ч╕ домагатися ╖хнього зв╕льнення, повернення. ╤ де був Петя?
— У Коз╕цина в Луганську — у цих козачих частинах.
— П╕сля цього природно запитати: як вам зда╓ться, ск╕льки там, у зон╕ конфл╕кту, рос╕йських в╕йськових, а ск╕льки м╕сцевих?
— Я т╕льки одного разу наважилася дати таку експертну оц╕нку — у серпн╕-вересн╕ минулого року. На м╕й погляд, тод╕ було 80% рос╕йських в╕йськовослужбовц╕в ╕ 20% — м╕сцевого ополчення. Наголошую, жодних документальних даних у мене нема╓, це мо╓ оц╕ночне судження.
— Нин╕шня Укра╖нська в╕йна — не перша в╕йна для ново╖ Рос╕╖. ╤, напевно, правильно буде розглядати ╖╖ в одному ряду з ╕ншими в╕йнами, пор╕внювати з ними. Ви часто повторю╓те, що ваша орган╕зац╕я «пережила дев’ять во╓н». Можете перел╕чити ╖х? Що саме «солдатськ╕ матер╕» вважають в╕йною?
— Ми, наша орган╕зац╕я, вважа╓мо в╕йною д╕╖, пов’язан╕ з перебуванням наших солдат╕в у бою. Дивимося... По-перше, насл╕дки Афгансько╖ в╕йни. Саму в╕йну ми не застали, але насл╕дки ╖╖ отримали в повний зр╕ст (орган╕зац╕я солдатських матер╕в була створена у 1989 роц╕, — ред.). Займалися багатьма питаннями: виведення в╕йськ — повернення, ╕нвал╕ди, непрацююч╕. Усе це впало на наш ком╕тет, його в╕дд╕лення у вс╕х республ╕ках СРСР. Друга в╕йна — Наг╕рний Карабах. Коли ми почали працювати, в╕йна вже йшла: у 1989-1990 роц╕ були досить ╕нтенсивн╕ бойов╕ д╕╖. Туди направляли солдат╕в за призовом для «роззбро╓ння незаконних в╕йськових формувань». Пот╕м були в╕йни в Середн╕й Аз╕╖. В╕йна в Таджикистан╕ — перед частковим в╕дходом радянських в╕йськ зв╕дти (1992 р╕к, п╕зн╕ше громадянська в╕йна тривала до 1997-го, — ред.). Наш╕ мотостр╕лецьк╕ бригади ╕ прикордонники також брали участь у бойових д╕ях. Дал╕ — Ош, Киргиз╕я, там теж брали участь наш╕ солдати й оф╕цери (2010 р╕к, — ред.). Це — четверта в╕йна. Пот╕м, природно, Чечня. Зазвичай говорять про дв╕ чеченськ╕ в╕йни. Але справа в тому, що в Першо╖ чеченсько╖ в╕йни була сво╓р╕дна ╕нтродукц╕я, штурм Грозного 26 листопада 1994 року (проводився силами «чеченсько╖ опозиц╕╖» за участ╕ завербованих в╕йськовослужбовц╕в рос╕йсько╖ арм╕╖, рос╕йсько╖ техн╕ки, танк╕в ╕ вертольот╕в; завершився провалом, — ред.). Для нас це теж була окрема в╕йна, хоч ╕ дуже коротка. Ми змушен╕ були займатися зв╕льненням наших полонених, ╖хньою реаб╕л╕тац╕╓ю. Та ще й рятувати ╖х в╕д крим╕нального покарання (за рос╕йськими законами, — ред.). Це — наша п’ята в╕ха. Шоста ╕ сьома — це Перша ╕ Друга чеченськ╕ в╕йни. Пот╕м була в╕йна в Груз╕╖, П╕вденн╕й Осет╕╖ — восьма. Така м╕стика: для всього св╕ту «в╕йна 08.08.08» ╕ для нас теж восьма в╕йна. ╤ дев’ята — ось ця в╕йна в Укра╖н╕.
— Ви казали, що головна особлив╕сть останньо╖ в╕йни, Укра╖нсько╖, у дуже низьк╕й активност╕ родич╕в солдат╕в, матер╕в. ╤ дивувалися цьому факту. Але, на мою думку, пояснення очевидне: шов╕н╕стичний угар «кримнашу», активна робота пропаганди.
— Зажд╕ть! Зажд╕ть! Наша орган╕зац╕я створювалася за радянських час╕в. Я вас запевняю, що б╕льше промивання м╕зк╕в, н╕ж тод╕, важко уявити. Але нав╕ть полонених в Афган╕стан╕ батьки не боялися шукати. Нехай не вс╕ 350 ос╕б, а лише дек╕лька, але все-таки... Напевно, те, про що ви сказали, якось вплива╓. Але все одно я не можу цього зрозум╕ти. З самого початку, коли в╕йськовослужбовц╕в у серпн╕-вересн╕ 2014 року до Ростовсько╖ област╕ перекидали, ми батькам казали: «╥дьте забирати!». Але н╕хто не по╖хав. Ось це мене здивувало! Чому до Чечн╕, п╕д бомбардуванням, з реальною загрозою життю ╖хали, у гори пробиралися, а тут — н╕?
— Мен╕ зда╓ться, що за вс╕╓╖ всеосяжност╕ радянсько╖ пропаганди вона в останн╕ роки СРСР була вже маразмуючою. Люди част╕ше см╕ялися над нею, н╕ж в╕рили. А зараз пропаганда дуже жорстка, щира, гаряча. Люди в╕рять, що вони встали з кол╕н. ╤ з палаючими очима розкуповують футболки з «вв╕чливими людьми».
— Так ось це ╕ ╓ проблема псих╕атрична, якщо в людей ╓ така впевнен╕сть. Чому вони не дають цим людям захищати сво╖х близьких, яким загрожу╓ смерть? ╤ я ставлю це запитання, тому що для нас це велика проблема. Ми ж працю╓мо з призовниками, ╕з солдатами, як╕ служать. ╤ ми повинн╕ розум╕ти, як сп╕лкуватися з цими людьми, щоб вони захот╕ли нашо╖ допомоги: рекомендац╕й, застережень. Ми звикли за чверть стол╕ття до того, що нас розум╕ють, до нас прислухаються. А тут просто ц╕лковита дур╕сть.
— Наприк╕нц╕ л╕та у зв’язку з кампан╕╓ю з╕ знищення санкц╕йних продукт╕в у Рос╕╖ заговорили про моб╕льн╕ крематор╕╖. Тод╕ ж було висловлено припущення, що ╖х можуть використовувати для приховування загиблих солдат╕в, спалення т╕л. Ви, зда╓ться, ╕ ран╕ше стикалися з ц╕╓ю темою?
— Розмова про це велася давно, у робоч╕й груп╕ з в╕йськовополонених, зниклих безв╕сти, ╕нтернованих. Була така ком╕с╕я при президент╕ (╖╖ створили давно, ще при Горбачов╕). У зв’язку з тим, що в Ростов╕ були проблеми з великою к╕льк╕стю загиблих, представники МВС ╕ ще якась ф╕рма запропонували таку ╕стор╕ю. Невелик╕ муфельн╕ печ╕, крематор╕╖, як╕ можна перевозити. Але тод╕ все це не п╕шло. Це був 1998-1999 р╕к.
— Чи ╓ у вас оф╕ц╕йн╕ списки загиблих з р╕зних во╓н?
— Жодних оф╕ц╕йних списк╕в н╕хто публ╕кувати не буде! Я хочу нагадати, що Радянська Рос╕я ╕ тепер╕шня Рос╕я н╕коли не вказувала нав╕ть точно╖ к╕лькост╕ загиблих, не кажучи вже про списки пр╕звищ. ╢диний виняток — точн╕ списки загиблих зробили щодо в╕йни в П╕вденн╕й Осет╕╖. В╕йна була неспод╕вана ╕ незаконна, потр╕бно було встановлювати статус, робити виплати с╕м’ям загиблих. Тому там змушен╕ були. Микола Панков на це д╕ло п╕шов (М. Панков — заступник м╕н╕стра оборони РФ з кадр╕в, — ред.). Можливо, ще й тому, що в╕йна була коротка, загиблих не дуже багато. А так... Як╕ там причини загибел╕, що будуть виставляти в поясненнях? Ми з самого нашого виникнення казали: «Подив╕ться на Рос╕йську ╕мпер╕ю. Ми заявля╓мо, що рос╕йська арм╕я повинна бути спадко╓мицею т╕╓╖ арм╕╖. Але там кожна людина була на обл╕ку: де поранена, де л╕ку╓ться, де загинула, де похована?». Усе це публ╕кувалося щотижня в газет╕ «Русский инвалид». А ось ця п╕дла фраза радянських полководц╕в: «Русские бабы еще нарожают» — провоку╓ таке ставлення до сво╖х загиблих солдат╕в ╕ оф╕цер╕в.
— А яка ситуац╕я зараз ╕з во╓нними д╕ями в Сир╕╖?
— Тут зовс╕м просто. Сир╕я ╓ легальною бойовою операц╕╓ю. ╤ н╕що не заважа╓ людям, яких направляють туди, в╕дмовитися. Так, звичайно, з ними можуть роз╕рвати контракт або накласти якесь адм╕н╕стративне стягнення. Але в закон╕ ч╕тко написано про ц╕ «операц╕╖ з п╕дтримання миру» — «добров╕льно, за контрактом». ╤ якщо людина не пише рапорт, ╖╖ не можна послати за кордон.
— На прощання — яке побажання могли б дати Укра╖н╕ та укра╖нцям?
— Ну, що... Тримайтеся, родич╕! Я все-таки наполовину укра╖нка. У мене там багато двоюр╕дних сестер ╕ плем╕нник╕в. М╕й батько народився у Черн╕г╕вськ╕й област╕ в багатод╕тн╕й родин╕, пот╕м багато по╖здив, жив у Шостц╕, п╕д Одесою, у Ки╓в╕... Тримайтеся! Будемо спод╕ватися, що нам разом вдасться це неподобство припинити. Дуже сп╕вчуваю Укра╖н╕, тому що це — кра╖на, яка могла б процв╕тати ╕ жити в споко╖. Але, на жаль, ваша кра╖на — приклад на╖вного ставлення до вибор╕в. ╤ в╕дпов╕дальн╕сть за сьогодн╕шню ситуац╕ю частково лежить на тих людях, як╕ обирали Януковича. Хоча не мен╕ говорити. Адже ми в Рос╕╖ в╕дзначилися по повн╕й! Хоча багато хто в 1999-му, 2000-му попереджав, що в╕д людини з КДБ, тим б╕льше з др╕бних чиновник╕в, важко чекати хорошого.
— Нещодавно над╕йшла рад╕сна новина, що Св╕тлана Алекс╕╓вич стала лауреатом Нобел╕всько╖ прем╕╖ з л╕тератури. Мен╕ зда╓ться, що ви не могли не сп╕лкуватися з автором книги «Цинков╕ хлопчики» (1989, про Афганську в╕йну, — ред.).
— Так, правда. Ми колись отримали ╖╖ допомогу, на самому початку нашо╖ роботи. Вона була дуже авторитетною — за час╕в нашого сп╕лкування з М╕жрег╕ональною депутатською групою у Верховн╕й рад╕ СРСР. Я дуже рада за Св╕тлану, вона — в╕дважна й талановита письменниця. А недоумки, як╕ брешуть зараз на не╖, — маразматики ╕ заздр╕сники.

Олег КУДР╤Н
(«Укр╕нформ»)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2015 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16152

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков