Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З ЮВ╤ЛЕ╢М, КОБЗАРЮ!
Цього тижня в╕дсвяткував 80-л╕тн╕й юв╕лей ялтинський кобзар Остап К╕ндрачук.


ЗГАДАЙТЕ У ВАШИХ МОЛИТВАХ ЯРОСЛАВА ГАЙВАНЮКА…
Його чиста душа заслугову╓ на те.


ПАМ’ЯТЬ, ЯКА ПРОДОВЖУ╢ ЖИТТЯ
Про творч╕ здобутки В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к пам’ятають не лише напередодн╕ юв╕лейних дат.


ПОМ’ЯНУЛИ ГУБАР╤В…
наш обов’язок – вшановувати й передавати дал╕ в майбутн╓ пам’ять про цих...


ВЕЧ╤Р ПАМ’ЯТ╤ В╤РИ РО╥К
У Вадима Михайловича Ро╖ка сьогодн╕ - день народження!




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2015 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 06.11.2015
ДУМА ПРО ЧЕРН╤Г╤ВСЬКОГО «СВ╤ТЛИЧАНИНА»

Цього разу я точно знав, що мене у Щорс╕ не чекатиме Павло Семененко. Причина банальна: ще на початку вересня, втомившись в╕д земних справ, ф╕лософ, мр╕йник ╕ невтомний пас╕чник п╕шов у засв╕ти. Що ж, таке трапля╓ться нав╕ть ╕з значно молодшими людьми, а засновнику щорського Руху все-таки йшов 82-й р╕к... З цього боку н╕би все нормально. Ось т╕льки для тих, хто знав Павла Дмитровича, його страшенно не вистачатиме. Думаю, ще не р╕к ╕ не два в╕дчуватиметься в╕дсутн╕сть учителя ╕ побратима, його сильного, над╕йного плеча. Так╕ самородки, як Павло Семененко, трапляються р╕дко; очевидно, вони приходять у св╕т не просто так, а для яко╖сь важливо╖ м╕с╕╖.

ЗУСТР╤Ч ╤З СЕПАРАТИСТОМ

Добирався я до Щорса електричкою, ╕ мене н╕ на мить не покидали тривожн╕ думки. Ким тепер зам╕нити укра╖нського патр╕ота ╕ палкого прихильника народовладдя Павла Семененка? А в╕н же був ще й практиком: засновником ╕ натхненником Щорсько╖ територ╕ально╖ громади! Спок╕йно розм╕рковувати не вдалося — перешкодила прикра обставина: поряд ╖хав… ╕дейний сепаратист. Молодий, здоровий, ф╕зично розвинутий. Не в м╕ру балакучий, може, тому, що нап╕дпитку. В╕н засуджував ╕ Майдан, ╕ н╕кому не потр╕бне «махання прапорами» в столиц╕, ╕ нав╕ть святкування Дня захисника Батьк╕вщини. Видно було, що добре зна╓ реал╕╖ так звано╖ ДНР, чудово ор╕╓нту╓ться в географ╕чних назвах Лугансько╖ ╕ Донецько╖ областей. Коли я запропонував неспок╕йному сус╕дов╕ одним махом припинити його нестерпн╕ страждання в ненависн╕й «бандер╕вськ╕й» Укра╖н╕ ╕ повернутися туди, зв╕дки при╖хав, молодик неспод╕вано заявив: «А зд╓сь мая Род╕на!». А ще сказав, що на його р╕дн╕й Р╕пкинщин╕ взагал╕ не голосують за укра╖нських ол╕гарх╕в, зате в будь-який момент готов╕ в╕ддати голос за «бацьку Лукашенка».
Пропаганду в╕в з певним усп╕хом, багатьом людям подобалося те, що в╕н говорить. Адже вголос критикував владу, а люди це люблять, бо влада р╕дко користу╓ться любов’ю усього народу. А п╕вн╕чна Черн╕г╕вщина завжди була тр╕шки особливою. Тут ╕ д╕алектн╕ в╕дм╕нност╕ (нос╕╖ укра╖нсько-б╕лоруських гов╕рок мають певний сентимент до Б╕лорус╕ та СРСР), сильний вплив комун╕ст╕в, а ще засилля УПЦ МП. Потужний м╕ф «партизансько╖ Черн╕г╕вщини» десятил╕ттями формував у м╕сцевого населення почуття яко╖сь особливо╖ геро╖чност╕ та «радянськост╕». Попри те, що вищезгаданий сепаратист так ╕ залишився для мене загадкою, ц╕лком можу припустити, що в╕н — кор╕нний черн╕г╕вець. От т╕льки, що робив земляк Олександра Довженка у ДНР? ╤ чому у н╕й не залишився, якщо там так добре?

НАРОДОВЛАДДЯ ЗАМ╤СТЬ КОМУН╤СТИЧНОГО РАЮ

Я навмисно торкнувся теми сепаратизму. В╕н на п╕вноч╕ Черн╕г╕вщини значно слабший, н╕ж на Донбас╕, але тр╕шки ╓. Нав╕ть збер╕га╓ться певне п╕дгрунтя для нього. П╕вн╕чн╕ райони област╕ стр╕мко обезлюднюються. Грунти тут б╕дн╕, п╕щан╕; колгоспи давно поруйнован╕. Л╕сов╕ села Щорського району, як╕ добре пам’ятаю з дитинства, — ╤лькуча, Мостки, Товкач╕, Слобода Загребельна — зникли з лиця земл╕ упродовж останнього десятил╕ття. Тобто брянськ╕ реал╕╖ пов╕льно насуваються на Укра╖ну. ╤ Лен╕н у Щорс╕ дос╕ сто╖ть… Як можна говорити м╕сцевому люду про переваги укра╖нсько╖ незалежност╕, коли вони добре пам’ятають, що в СРСР було краще? Тому нав╕ть тепер м╕сцев╕ комун╕сти Щорс╕вщини мають молоде поповнення. Бо «старш╕ товариш╕» годують ╖х м╕фами, в як╕ хочеться в╕рити. Д╕яльн╕сть Павла Семененка на цьому тл╕ виглядала як проукра╖нська альтернатива совков╕й ╕деолог╕╖. В╕н, як колишн╕й прац╕вник райкому парт╕╖ (був у його б╕ограф╕╖ такий пер╕од), добре роз╕брався у вченн╕ Маркса-Лен╕на ╕ д╕йшов висновку, що порятунок Укра╖ни саме у народовладд╕, а не у вождях та парт╕йних програмах. До того ж Семененко бачив, що саме комун╕сти взяли найактивн╕шу участь у розкраданн╕ колгосп╕в. Павло Дмитрович, на в╕дм╕ну в╕д сво╖х парт╕йних колег, дуже переймався долею народу. Коли вийшов на пенс╕ю, його активн╕сть зросла втрич╕. Пропагував, як м╕г, свою ф╕лософську систему, яка базувалася на людинолюбств╕, укра╖нському патр╕отизм╕ та поваз╕ до Життя.

ПОБРАТИМИ СЕМЕНЕНКА ВВАЖАЮТЬ, ЩО ГРОМАДА ВИЖИВЕ ╤ ЗМ╤ЦНИТЬСЯ

Однодумц╕ Павла Дмитровича були рад╕ мо╓му при╖зду. ╤ хоча запевнили, що територ╕альна громада висто╖ть ╕ витрима╓ вс╕ випробування часом, все ж в╕дчувалося, що без пас╕онарного щорського пас╕чника ╖м буде важче. Я об╕цяв допомагати ╕нформац╕йно ╕ зв’язками. Головне, що вже склалося активне ядро. Звичайно, якби Павло Дмитрович жив у Н╕жин╕, Черн╕гов╕, а ще краще у Ки╓в╕, то упродовж свого життя в╕н встиг би зробити значно б╕льше. Але доля обмежила масштаби його д╕яльност╕ територ╕альними рамками Щорського району. Якби ж в╕н мав ф╕лософську осв╕ту! Або хоч ╕сторичну… Але Павло Семененко був лише електриком, а ця обставина навряд чи сприяла реал╕зац╕╖ його ╕дей. Зате подвижник з головою занурився у бдж╕льництво; пас╕ка стала його в╕ддушиною ╕ давала можлив╕сть виживати, отримуючи невелику пенс╕ю. А ще Павло Дмитрович дуже любив дарувати мед хорошим людям. Передплачував газети «День» ╕ «Кримську св╕тлицю». Найц╕кав╕ш╕ статт╕ заносив до м╕сцево╖ б╕бл╕отеки. Кримську газету передплачував тому, що усв╕домлював: де тонко, там ╕ рветься. Знав сумн╕ реал╕╖ п╕вострова ╕ тому п╕дтримував, як м╕г, кримське укра╖нство.
У Павла Семененка була своя методика роботи з населенням, причому досить ефективна. Вона базувалася на щирост╕ ╕ людинолюбств╕. Бо хто сприймав би його ╕де╖, якби Павло Дмитрович був звичайним соб╕ чолов╕ком? Але в╕н був щорським Сковородою (у ставленн╕ до життя), а ще — справжн╕м апостолом народовладдя. Тому його слухали ╕ сприймали. Кому осв╕та не дозволяла зрозум╕ти сказане, той б╕ля нього довго не затримувався. Хто думав лише про власне збагачення, той взагал╕ бачив у Семененков╕ дивака. Але ж декого захоплювала ця патр╕отична ╕деолог╕я! У видан╕й за власний кошт «Пам’ятц╕ укра╖нцю» Павло Семененко давав таку настанову молод╕: «За суверенне ╕снування Укра╖ни, за ╖╖ самобутн╕й розвиток, чистоту ╕ силу ти в╕дпов╕да╓ш перед собою, перед сво╖ми нащадками, перед самим Богом! Тому обер╕гай, дбайливо використовуй ╖╖ землю, надра, воду, рослинн╕сть, тваринний св╕т, ╕стор╕ю, мову, культуру, духовн╕сть! Поважай людей ╕нших нац╕ональностей ╕ ╖хн╕ В╕тчизни!». Х╕ба така св╕тла ╕деолог╕я не мала права на життя? Та черн╕г╕вц╕ скоро пишатися будуть тим, що мали такого земляка! ╤ тихоплинна р╕чка Снов (до реч╕, подейкують, що м╕сту Щорс мають повернути давню назву – Сновськ) незабаром може стати чимось на зразок пол╕ського Йордану. Але якщо територ╕альн╕ громади виявляться активн╕шими не тут, а в ╕нших районах Черн╕г╕вщини, – все одно люди пам’ятатимуть, зв╕дки все почалося.

КОЛИ НА КОРДОН╤ СТОЯЛИ РОС╤ЙСЬК╤ ТАНКИ, ЩОРСЬКА ГРОМАДА ЗГУРТУВАЛАСЯ

Навесн╕ минулого року на рос╕йсько-укра╖нському кордон╕ з’явилися рос╕йськ╕ танки. Прикордонники ран╕ше братньо╖ держави перестали в╕татися з нашими, – а ран╕ше це було майже нормою. Гордо випнувши груди, почали ходити по м╕сту щорськ╕ комун╕сти в оч╕куванн╕ «визволител╕в». ╤ тод╕ громада сказала сво╓ слово: найактивн╕ш╕ чолов╕ки привезли машини з п╕ском ╕ почали облаштовувати блокпости у прикордонних селах. Комун╕ст╕в ╕ сепаратист╕в попередили: патр╕оти покарають кожного зрадника! Орган╕зували масовий автопроб╕г до кордону, що позитивно вплинуло на бойовий дух новоприбулих б╕йц╕в ЗСУ. Деяк╕ м╕сцев╕ плакали, побачивши ст╕льки авт╕вок ╕з синьо-жовтими прапорами... Водночас у Щорському ╕ Городнянському районах з’явилися ╕н╕ц╕ативн╕ групи щодо створення у ╖хн╕х селах громад УПЦ КП. Священик Святопреображенського храму отець Андр╕й Романюк запевнив, що вже у найближч╕й перспектив╕ у восьми селах стоятимуть укра╖нськ╕ храми. Давно в цих краях не спостер╕галося такого сплеску патр╕отизму! В╕дбулося те, про що мр╕яв упродовж двадцяти чотирьох рок╕в Павло Семененко. Громада показала, що готова п╕днятися на захист Батьк╕вщини.

«ЕЛ╤ТИ НЕ ЗМ╤НЮЮТЬСЯ РЕВОЛЮЦ╤ЙНИМ ШЛЯХОМ…»

У Щорс╕ я познайомився з ╕дейним побратимом Павла Дмитровича — м╕сцевим п╕дпри╓мцем Олегом Хосенком. Колишн╕й спезназ╕вець зовс╕м не перейма╓ться т╕╓ю сумною обставиною, що грунти на Щорс╕вщин╕ не так╕ родюч╕, як на Полтавщин╕. В╕н вважа╓, що п╕ски ╕ суглинки не ╓ серйозною п╕дставою для того, щоб люди ви╖жджали з району в пошуках щастя. «Наш╕ предки жили тут сотн╕ рок╕в, — каже в╕н, — ╕ якось могли прогодувати родини по в╕с╕м-десять д╕тей. То чому ми не зможемо? Будемо чекати, поки при╖дуть корейц╕ з Херсонщини ╕ почнуть вирощувати у нас цибулю? Чи, може, почека╓мо китайц╕в? До реч╕, у Наум╕вц╕ вже оселилася перша китайська родина й якось примудря╓ться багат╕ти на наших п╕сках. Невже укра╖нц╕ г╕рш╕? Та це ж земля наших предк╕в!». Ну, так╕, як Олег Хосенко, точно не г╕рш╕. Робочий день п╕дпри╓мця почина╓ться о шост╕й ранку. Вдома – повний достаток, у родин╕ його шанують, друз╕в вистача╓. То чому ╕нш╕ так не зможуть?
* * *
Коли повертався до Ки╓ва, в дороз╕ вир╕шив переглянути газету «Черн╕г╕вськ╕ в╕домост╕». Кинулося у в╕ч╕ ц╕каве ╕нтерв’ю з Матв╕╓м Ганапольським. В╕домий журнал╕ст так сказав про укра╖нськ╕ перспективи: «Потр╕бн╕ нов╕ люди. Але ел╕ти не зм╕нюються революц╕йним шляхом. Вони зм╕нюються поступово, особливо в так╕й велик╕й держав╕, як Укра╖на. Окр╕м того, ел╕та – це не просто клерки на якихось посадах. Це — т╕, до кого прислухаються. Ц╕ люди ╕нф╕льтруються в сучасне життя дуже складним ╕ пов╕льним шляхом, поступово завойовуючи прост╕р. Це дуже болючий процес – прих╕д ново╖ ел╕ти, яка справд╕ розум╕╓ переваги ╓вропейського шляху над аз╕атським радянського зразка…». Мен╕ здалося, що слова в╕домого журнал╕ста могли б стати дороговказом для щорс╕вц╕в. Важливо, щоб ╕ Укра╖на не втратила з поля зору маленький остр╕вець укра╖нськост╕, створений упродовж життя невтомним пас╕чником Павлом Семененком.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2015 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16172

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков