Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. Анатол╕й КАЧАН
В╕дсутн╕сть нав’язливо╖ дидактики, знання психолог╕╖ дитини ╕ висока художн╕сть —...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2015 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 06.11.2015
ВЕСЕЛА ГРАМАТИКА

Нова зб╕рка в╕рш╕в «Осен╕ тиха хода» укра╖нсько╖ поетеси ╕з Керч╕, члена НСПУ В╕ри Пальохи приверта╓ увагу р╕зноман╕ттям тем ╕ задушевною л╕рикою. Схоже, за роки прац╕ в Керченському л╕це╖ мистецтв вона зр╕днилася з Кримом, який став для не╖ другою батьк╕вщиною. Хоч сама родом з Луганщини, зак╕нчила факультет укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ Луганського сх╕дноукра╖нського ун╕верситету. Перш╕ сво╖ в╕рш╕ друкувала там же, в луганських газетах та зб╕рниках. Останн╕ми роками ╖╖ твори друкувалися в газетах «Кримська св╕тлиця», «Л╕тературний Крим». Перша зб╕рка поетичних твор╕в «Музика дол╕» вийшла в 2010 роц╕ у с╕мферопольському видавництв╕ «Доля». Крим ув╕йшов у серце ╕ думи…
Як ╕ в попередн╕й зб╕рц╕, В╕ра Пальоха з любов’ю ╕ хвилюванням опису╓ природу. Зрозум╕ло, степов╕ керченськ╕ кра╓види — на першому м╕сц╕, ╖х вона осп╕ву╓ у в╕ршах «Керч», «М╕тридат», «Фортеця Керч», «Обел╕ск Слави», «У Керч╕ весна» тощо. Проте чимало в╕рш╕в присвячено ╕ншим м╕стам п╕вострова й Укра╖ни, зокрема, «Ялта», «Башта в Судаку», «Трускавець», «На Покрову в Ки╓в╕». Та не це вража╓, а те, що вона, як мало хто з поет╕в, у сво╖х творах представила укра╖нськ╕ народн╕ свята – ╕ християнськ╕, ╕ дохристиянськ╕, як╕ ще й дос╕ популярн╕ серед народу. Ось як вона пише у в╕рш╕ «Великдень»:

«Пахне святом
 в бабусин╕й хат╕.
Рушниками цв╕туть образи.
Диха терпкозеленая м’ята
╤ г╕лля молодо╖ лози».

В╕ра Пальоха зум╕ла поетично змалювати увесь процес вип╕кання бабцею пасок. Така детал╕зац╕я ма╓ чисто практичний смисл. Адже вона — не лише поетеса, а й педагог. ╥й важливо, щоб учн╕ д╕зналися якомога б╕льше про це давн╓ дивне весняне свято, зрозум╕ли його суть, як кажуть. Чисто виховне значення мають й ╕нш╕ в╕рш╕: «Писанка», «Христос воскрес!», «Русалки», «На ╤вана Купала», «У капличц╕».
╤ оця л╕н╕я по╓днання поез╕╖ та осв╕ти особливо зримо представлена у цикл╕ «Ц╕кава укра╖нська мова». В╕ра Павл╕вна у в╕ршов╕й форм╕ пода╓ граматичн╕ правила написання частин мови. Сл╕д в╕ддати належне, завдання це не з простих. Але ефект, спод╕ваюсь, вона ма╓ сол╕дний: адже одна справа – пояснювати правила ╕ зовс╕м ╕нша – вивчати ╖х мимох╕ть у в╕ршах. Скаж╕мо, правила щодо преф╕кс╕в «з-, с-, роз-, без-, пре-, пр╕-, при-» вона пода╓ у власних в╕ршах «Р╕дний край», «Наш роде» та ╕нших. Отака-то весела граматика, отакий метод вивчення! В не╖ це виходить природно, дох╕дливо. На ╖╖ переконання, дуже важливо не просто навчити д╕тей р╕дн╕й мов╕, а й показати ╖╖ можливост╕, ╖╖ велич ╕ красу.
Сама поетеса говорить, що у сво╖х в╕ршах намага╓ться «розкрити невичерпне багатство р╕дно╖ мови, яке надбав народ протягом багатьох стол╕ть. З повагою ставлюся до минулого нашо╖ Укра╖ни, зокрема, звича╖в та традиц╕й р╕дного народу». В одному з╕ сво╖х в╕рш╕в пише: «Наша мова – скарб людини. Пам’ятай це щохвилини». А про поез╕ю як л╕тературний жанр говорить, що то для не╖ «почуття радост╕».
Що ж, хочеться побажати В╕р╕ Пальос╕ нових творчих знах╕док, душевно╖ наснаги для написання нових в╕рш╕в, – щоб оте «почуття радост╕» заполонило ╕ читач╕в.

В╕ктор СТУС,
письменник, журнал╕ст
м. С╕мферополь

М╤Й Д╤ДУСЬ
У т╕н╕ високо╖ осики сидить м╕й д╕дусь — Олекс╕й Павлович Прядка. Його сиве волосся куйовдить в╕тер. В╕н замр╕яно дивиться вдаль. Перед його очима з к╕нематограф╕чною швидк╕стю зм╕нюються картини життя: босоноге дитинство, голодн╕ й холодн╕ роки юност╕, робота в пол╕ з ранку до вечора, щасливе батьк╕вство (тро╓ д╕тей), трудов╕ будн╕ на виробництв╕, рад╕сн╕ й тепл╕ зустр╕ч╕ з онуками й правнуками (╖х у нього восьмеро). Як швидко плине час. Мо╓му д╕дусев╕ вже 83 роки!
Д╕дусю, любий м╕й! Мен╕ так хочеться знову с╕сти Вам на кол╕на, як колись бувало в дитинств╕, й слухати, слухати…
У мо╖й уяв╕ з’явля╓ться жвавий, з блакитними очима, хвилястим чубом хлопчик. В╕н, ос╕длавши головастий соняшник, чимдуж посп╕шав колгоспними полями до селища М╕лове, щоб купити медяник╕в на п’ятак, а ввечер╕ сид╕ти в кол╕ дружно╖ родини за великим столом ╕ ╖сти смачний кул╕ш.
А ось уже хлопчик-п╕дл╕ток. Скр╕зь огненно-сиз╕ вибухи гримить канонада. З╕ свистом розриваються снаряди. Моторошно ревуть у синьому неб╕ ворож╕ л╕таки. Мчать у чорну безв╕сть ешелони. Хлопчика, який став уже за дек╕лька годин по-справжньому дорослим, не лякають страх╕ття в╕йни. В╕н посп╕ша╓ до свого тата, Павла Власовича, на фронт.
Зустр╕ч була недовгою. Палк╕ об╕йми. Тепл╕ батьк╕вськ╕ слова. Куц╕ новини. Солдатська вечеря б╕ля багаття. ╤ знову в путь…
Це була ╖хня остання зустр╕ч — батька й сина. Незабаром Наталя Юхим╕вна (дружина) та д╕ти одержали зв╕стку, що Павло Власович Прядка геро╖чно загинув у 1943 роц╕ п╕д час форсування Дн╕пра.
Д╕дусю, р╕дний м╕й! Я люблю Вас! Спасиб╕ Вам за добре серце, ласкаве й щире слово, за те, що завжди могли вислухати й дати необх╕дну пораду, п╕дтримати в скрутну хвилину, не дати впасти. За те, що донесли через роки й передали сво╖м д╕тям, внукам ╕ правнукам пам’ять про свого батька — нашого прад╕дуся, ╕ правду про те чорне лихол╕ття, в╕д якого в╕н заслонив нас сво╖м життям...
Низький укл╕н Вам!

НА МОГИЛ╤
ПРАД╤ДУСЕВ╤ ПАВЛУ ВЛАСОВИЧУ ПРЯДЦ╤, ЯКИЙ ЗАГИНУВ П╤Д ЧАС ФОРСУВАННЯ ДН╤ПРА У 1943 РОЦ╤...

Тихо. В╕тру не чуть,
Десь заснув у трав╕.
Лихо. Сльози течуть
По обличчю вдови.
Кв╕ти червон╕ кладе
На могилу вона.
Розмову тиху веде
Старенька ж╕нка-вдова:
«Соколе, ясний м╕й! Де?
Коли тебе зустр╕чати?
Правнук у тебе росте,
Будемо скоро в╕нчати…».
У в╕дпов╕дь тиша, ╕ все
Кричить мовчазливо:
«Оце ╖╖ доля, оце!».
Таке на земл╕ можливо?!
Тихо. В╕тру не чуть,
Десь заснув у трав╕.
Лихо. Сльози течуть
По обличчю вдови.

В╕ра ПАЛЬОХА
(Прядка),
вчителька
м. Керч
«Кримська свiтлиця»,
№ 18 за 11.05.2012 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2015 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16173

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков