Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ШТРАФ НА РАД╤ОСТАНЦ╤Ю ДРУЖИНИ САДОВОГО НАКЛАДЕНО ЗА ПОРУШЕННЯ МОВНИХ КВОТ
сума штрафу ПрАТ «Рад╕окомпан╕я Люкс» становить 50 520,00 грн.


РАДА ПРИР╤ВНЯЛА ПОРАНЕНИХ П╤Д ЧАС РЕВОЛЮЦ╤╥ Г╤ДНОСТ╤ ДО УЧАСНИК╤В БОЙОВИХ Д╤Й
Верховна Рада ухвалила урядовий закон про внесення зм╕н до закону "Про статус ветеран╕в в╕йни,...


УКРА╥НА ДЕМОНСТРУ╢ ДОСТАТНЬО СКРОМН╤ РЕЗУЛЬТАТИ У БОРОТЬБ╤ З КОРУПЦ╤╢Ю
Про це Ком╕сар ╢вропейського Союзу з питань ╓вропейсько╖ пол╕тики сус╕дства та перемовин ╕з...


У РОС╤╥ ЧИСЛО БАНКРУТСТВ НАБЛИЗИЛОСЯ ДО ╤СТОРИЧНОГО РЕКОРДУ
К╕льк╕сть збанкрут╕лих компан╕й в Рос╕╖ виросла в третьому квартал╕ 2017 року на три в╕дсотки...


ТЕРЕЗА МЕЙ СЬОГОДН╤ – ЦЕ РОНАЛЬД РЕЙГАН ВЧОРА
Прем’╓р Великобритан╕╖ сказала Пут╕ну все, що про нього дума╓ Зах╕д. На заход╕ знають, що...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 13.11.2015 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 13.11.2015
ВОЛЕЛЮБНА ЧЕЧНЯ В ЛЕЩАТАХ «REAL ПОЛ╤ТИКИ»

За нашу ╕ вашу свободу!

Н╕коли ран╕ше не доводилося розмовляти з б╕йцями чеченського Опору. А тут пощастило: сидить перед╕ мною учасник двох во╓н, до того ж ще й во╖н-╕нтернац╕онал╕ст, бо разом з укра╖нськими побратимами зупиняв наступ рос╕ян на Донбас╕. Не можу сказати, що Укра╖на оц╕нила останню обставину належним чином. Бо пост╕йно╖ роботи м╕й сп╕врозмовник не ма╓, житла також; зн╕ма╓ квартиру ╕ сяк-так перебива╓ться ремонтами автомашин. Говорить про все в╕дверто, ось т╕льки фотографувати не дозволя╓, та й ╕мен╕ свого просить не називати. Адже в Чечн╕ у нього залишилися родич╕. А це сво╓р╕дн╕ заручники, як╕ можуть постраждати в╕д одного лише зайвого слова земляка-ем╕гранта. ╤ це н╕чого, що слово може бути сказане у Варшав╕, В╕льнюс╕ чи в Ки╓в╕. Все одно постраждають – такий вже нин╕ режим у Чечн╕. Тому ц╕кавлюся фактами ╕ тенденц╕ями лише в межах дозволеного.

— М╕й позивний був «Ведено», — каже м╕й сп╕врозмовник. — Бо це моя мала батьк╕вщина, там я народився. Був у зон╕ АТО, з грудня 2014-го до с╕чня 2015-го воював у район╕ Донецького аеропорту. Спочатку воював у батальйон╕ ╕м. Джохара Дуда╓ва разом з ╤сою Муна╓вим. Я його знав ще з Чечн╕, з 1994 року. Пот╕м був у «Правому сектор╕»…
— Як можете охарактеризувати свого командира?
— ╤са Муна╓в був дуже порядною, добросов╕сною людиною. Громадянином з велико╖ л╕тери. Розум╕в людей ╕ завжди був готовий допомогти кожному. На момент проголошення незалежност╕ ╤чкер╕╖ в╕н жив у Москв╕, був кап╕таном ОМОНу, але, д╕знавшись, що В╕тчизна в небезпец╕, при╖хав до Грозного. П╕д час друго╖ чеченсько╖ в╕йни був тяжко поранений – тридцять ш╕сть осколк╕в... Його вдалося переправити за кордон, в╕н там довго л╕кувався.
— П╕д час депортац╕╖ 1944 року у ваш╕й родин╕ були втрати?
— Звичайно, були. Бабус╕ вдалося вижити ╕ повернутися в Чечню. Вона померла вже в 1995 роц╕… В╕д не╖ знаю, що б╕льш╕сть нашого харачо╖вського роду загинула в м╕сцях заслання. До реч╕, до цього ж роду належав ╕ в╕домий абрек Зел╕мхан, який з групою повстанц╕в партизанив у горах з 1901 до 1913 року. Не було нашому роду спокою в╕д царського уряду, нема й в╕д нин╕шньо╖ Рос╕╖.
— Як╕ були втрати вашого роду в двох останн╕х в╕йнах?
— У перш╕й в╕йн╕ я втратив старшого брата. В друг╕й — п╕д рос╕йськими бомбами загинула майже вся моя родина — батько, мама, сестра, молодший брат… Один я залишився. Ви не уявля╓те, як це тяжко – витягати сво╖х р╕дних з-п╕д уламк╕в. Але там хоч в╕д бомб — бомба сл╕па... А коли в селище Нов╕ Алди в 2000 роц╕ зайшли рос╕йськ╕ омон╕вц╕, то вони вбили понад п’ятдесят людей – переважно ж╕нок ╕ старик╕в. Були там ╕ д╕ти, ╕ ваг╕тн╕ ж╕нки. Було нав╕ть дво╓ рос╕ян – ╕ ╖х не пошкодували. В цьому випадку силовики бачили, хто перед ними. Про це в Рос╕╖ чомусь н╕хто не говорить, зате з легк╕стю нав╕шують ярлик «карател╕в» на б╕йц╕в ЗСУ та добровольчих батальйон╕в. А про злочини в Чечн╕ мовчать — бо вс╕ канали ╕нформац╕╖ перекрит╕. Федерали нер╕дко нав╕ть мирних, неозбро╓них людей закидали гранатами; спалювали людей ц╕лими с╕м’ями… В процес╕ так званих «зачисток» под╕бн╕ випадки були не р╕дк╕стю. А хто про це нин╕ говорить? Ми ось ╕ про Дагестан майже н╕чого не зна╓мо – а там же пост╕йно як╕сь сутички, бойов╕ д╕╖... ╤мпер╕я вою╓ вм╕ло – блокування ╕нформац╕╖ полегшу╓ ╖й роботу, дозволя╓ безкарно робити сво╖ кривав╕ справи. Оск╕льки вся наша родина п╕дтримувала Дуда╓ва, була за незалежн╕сть, то для мене не стояло питання – воювати чи н╕. Краще померти, н╕ж жити разом з такими цин╕чними нелюдами.
— Там це зрозум╕ло. Але тут ви воювали за Укра╖ну. Для б╕женця, та ще й с╕мейного, це зовс╕м не обов’язково. Усв╕домлювали, що можете загинути? Хто б тод╕ п╕клувався про ваших д╕тей?
— Звичайно, розум╕в, що можу загинути. Але я добре усв╕домлював, що укра╖нц╕ люблять життя ╕ свободу так само, як ╕ ми, чеченц╕. Тому, попри те, що виховую п’ятьох д╕тей, я не м╕г у цей тривожний час стояти осторонь. Адже добре знав, що може принести з собою рос╕йська окупац╕я… Тим паче, що живу в Укра╖н╕ з 2011 року. Чому вир╕шив залишитися в ц╕й кра╖н╕? Тому що мен╕ подобаються звича╖ укра╖нського народу, його гостинн╕сть, толерантн╕сть. Люди у вас доброзичлив╕ — не те, що в Рос╕╖… Нав╕ть коли кадировц╕ при╖хали на Донбас, щоб воювати з укра╖нською арм╕╓ю, нав╕ть у цей момент мен╕ н╕чим не дор╕кали. Мовляв, ми добре зна╓мо, хто ви, а хто вони.
— Як вам хлопц╕ з «Правого сектора»?
— Поганого про них, мабуть, н╕коли в житт╕ не скажу. Бо н╕чого поганого й не бачив. Це дуже хорош╕, в╕дважн╕ хлопц╕, справжн╕ бойов╕ побратими…
— В даний момент дума╓те про виживання чи про те, як врятувати Чечню?
— Побачимо, як будуть в╕дбуватися св╕тов╕ процеси. На повстання сил у нас поки нема╓. Ми втомилися воювати, дуже втомилися… Насправд╕, ми з першого дня не хот╕ли воювати. Нам нав’язали цю в╕йну, як ╕ вам. Ми з дружиною тепер вихову╓мо п’ятьох д╕тей. Дума╓те, це просто? Та набагато легше ростити одну дитину чи дв╕… А як почувалася моя дружина, коли я воював п╕д Донецьким аеропортом? Адже вона добре знала, що там запекл╕ бо╖, ╕ там гинуть люди… А як би вона виживала з п’ятьма д╕тьми, якби я не повернувся додому? Але нам треба ростити п’ятьох д╕ток, бо наш р╕д майже повн╕стю винищено п╕д час рос╕йсько-чеченсько╖ в╕йни. Мен╕ прикро чути, коли дехто каже, що чеченц╕ в╕д природи дуже войовнич╕ ╕ чеченець без збро╖ – це не чеченець. ╢ такий стереотип. Але ж ми якось примудрялися жити без збро╖, поки Рос╕я не п╕шла на нас в╕йною...
— Якби Москва прийняла вашу незалежн╕сть як доконаний факт, ви змогли б реал╕зуватися як держава? Не страшно було в╕дправлятися в незалежне плавання?
— Н╕, не страшно. Чеченц╕ — працелюбний народ, у нас ╓ нафта, ╕ земл╕ в р╕внинн╕й частин╕ республ╕ки дуже родюч╕. Зрештою, з 1996 до 1998 року ми й були фактично незалежними. У вс╕х була робота, а головне – свобода.
— Розум╕ю, що у вигнанн╕ жити складн╕ше. Багато нових проблем. Д╕ти хоч пам’ятають р╕дну мову?
— Так, ми з ними розмовля╓мо чеченською, тому розмовну мову вони знають добре. А ось писати ╖м легше укра╖нською, бо ходять до укра╖нсько╖ школи. Думаю, вони швидко ╕нтегрувалися б в укра╖нське сусп╕льство. Засмучу╓ лише одна обставина – ран╕ше ми стояли на обл╕ку як б╕женц╕. Але п╕сля того, як я побував у зон╕ АТО, мене зняли з обл╕ку. Кажуть, такий тепер закон. Але в╕н, по-мо╓му, не дуже справедливий... Бо в найг╕ршому становищ╕ опиняються в╕рн╕ друз╕ Укра╖ни.
* * *
…Ми тепло попрощалися з колишн╕м б╕йцем «Ведено», який ще зовс╕м недавно стояв пл╕ч-о-пл╕ч з укра╖нськими к╕боргами. Я не знав, що йому сказати, як допомогти… В╕дчував себе винним, бо ╕снуючий закон справд╕ не наймудр╕ший, в╕дштовху╓ потенц╕йних друз╕в. Коли стаття була майже готовою, я в╕дчув, що браку╓ якихось штрих╕в. Так ╕ тягнуло запитати у «Ведено»: чому ж проти укра╖нсько╖ арм╕╖ воювали кадировц╕? Невже в╕йна з Рос╕╓ю чеченц╕в н╕чому не навчила? Дещо прояснила ситуац╕ю розмова з Ахмедом Ал╕хадж╕╓вим — одним з орган╕затор╕в товариства укра╖нсько-чеченсько╖ дружби. Ось його коментар:
«Мен╕ боляче, що на боц╕ рос╕ян воювали кадировц╕. Але ╓ на те причини. В 2002-2003 роках в╕дбувся певний злам у настроях чеченц╕в. Вони говорили так: «Якщо св╕т в╕д нас в╕двернувся, якщо ми цьому св╕тов╕ не потр╕бн╕, то п╕шли вони вс╕ к б╕сов╕й матер╕! Ми не будемо воювати з рос╕янами, захищаючи ╢вропу. Бо ╕ вона, ╕ вс╕ колишн╕ радянськ╕ республ╕ки не захищали нас, а вели торги з Рос╕╓ю. Серед чеченських б╕йц╕в був жарт, що найб╕льш конвертована валюта у стосунках з Пут╕ним – це чеченська кров. А ╢вропа ╕ США тод╕ творили свою «реал-пол╕тику». От ╕ у нас з’явився Кадиров. В╕н такий же, як, скаж╕мо, С╕льв╕о Берлускон╕, — не кращий ╕ не г╕рший, в╕н просто один з них. Зв╕сно, це не Джохар Дуда╓в, яким вс╕ чеченц╕ могли пишатися… Але поки ╢вропа, св╕т не зм╕нять свою позиц╕ю, у нас буде правити Рамзан Кадиров. Не чеченський народ його створив, ╕ не Пут╕н. Його створила ось ця «реал-пол╕тика». Коли св╕тов╕ пол╕тики усв╕домлять це ╕ дадуть чеченському народов╕ сигнал, що вони нас б╕льше не зрадять, тод╕ ми легко скинемо кадировський режим. А поки що люди терплять його, бо усв╕домлюють: без Кадирова могло б бути ще г╕рше. У нас загинув кожен четвертий чеченець, ╕ було зовс╕м не схоже, що Рос╕я збира╓ться на цьому зупинятися…
А стосовно Укра╖ни, то коли я ось тепер ╖хав з ╢вропи у Ки╖в, то земляки-ем╕гранти застер╕гали мене: «Не ╖дь, бо м╕ж Укра╖ною ╕ Рос╕╓ю рано чи п╕зно буде якийсь торг, ╕ тебе заарештують та обм╕няють пот╕м на Надю Савченко чи ще на когось... Ми туди не ╖демо, бо не дов╕ря╓мо Укра╖н╕!». Нав╕ть тепер, коли Рос╕я вою╓ з Укра╖ною, укра╖нцям не дов╕ряють. Бо добре пам’ятають, як при режим╕ Януковича тут ловили чеченц╕в ╕ видавали Пут╕ну. А той в╕ддавав ╖х Кадирову. Був випадок, коли видали двох учасник╕в Опору, батька й сина, ╖х в╕двезли в родове село ╕ там розстр╕ляли. Тому, коли говорять про те, що весь чеченський народ працю╓ на Пут╕на, – це несправедливо. Просто чеченц╕, затиснут╕ в лещата «реал-пол╕тики», не можуть бути ╕ншими. Повинн╕ бути системн╕ зм╕ни у св╕т╕, ╕ повинно кардинально зм╕нитися ставлення до Рос╕╖ — як до агресора ╕ небезпечного пал╕я в╕йни св╕тового масштабу».

 Серг╕й ЛАЩЕНКО

* * *

ДОПОЛНЕНИЕ В ОКОНЦОВКЕ АХМЕДА АЛИХАДЖИЕВА: Запад потратил 20 лет и огромные финансовые ресурсы на то, чтобы Россия стала сильной демократической страной, в которой будут уважать и соблюдать права и свободы граждан. Потрачено 20 лет, чтобы Россия стала частью цивилизованного, демократического мира, в котором есть общепризнанные правила межгосударственных взаимоотношений — таких, как ненарушение территориальной целостности других государств, уважение и соблюдение подписанных межгосударственных соглашений, все спорные межгосударственные вопросы решать в рамках международного права. Судя по действиям России в Украине, Сирии да и по всему миру, направленным на подрыв международного права и замены его правом сильного, мы можем утверждать, что все усилия Запада за 20 лет по демократизации России потрачены впустую. Россия (в нынешних границах) никогда не станет демократической, не станет частью цивилизованного мира, так как построена на крови и держится на крови. Это единственная страна в мире, где власть ради сохранения и поднятия своего рейтинга вынуждена систематически развязывать оккупационные войны против других государств. Это единственная страна в мире, где ВЕЛИКОДЕРЖАВНЫМ ШОВИНИЗМОМ пронизаны все слои общества. Я всегда говорил и говорю сейчас, что единственный способ обезопасить мир — это полная изоляция России с лишением права голоса во всех международных институтах. Другого выхода из данного тупика просто не существует...


БРАТЬЯ И СЁСТРЫ ИЗ СРАЖАЮЩЕЙСЯ УКРАИНЫ!
Чеченцы понимают вашу боль, как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже более тысячи человек – бывших бойцов Чеченского Сопротивления — готовы к отправке и только ждут сигнала от ваших властей. Просьба ко всем убедительная: не допускайте оскорблений в адрес моего народа, ведь именно этого и добиваются в Кремле – разорвать нашу дружбу. Не забывайте, что кадыровцы, – а не все бородачи обязательно из Чечни, – убивали свой собственный народ, выслуживаясь перед своим фюрером. Это – палачи, проклятые Чеченским народом навечно… Не называйте этих зомби чеченцами: путинские черносотенцы – им имя! Вспомните, что только благодаря героизму маленькой Чечни, практически в одиночку противостоявшей всей российской вооруженной армаде в течение пятнадцати лет, вы и другие народы из бывшего СССР смогли укрепить свою государственность. Если кто-то в этом сомневался при вторжении Кремля в Грузию, сейчас, когда Путин кромсает Украину и открыто грозит другим соседним странам, сомнений не должно остаться никаких. Правда, которая открылась сейчас миру, – в том, что ахиллесова пята русского имперского шовинизма находится именно в Чечне. Эта петиция – http://wh.gov/lAE9p – призыв к правительству США и международному сообществу признать российскую оккупацию Чечни незаконной и помочь чеченскому народу в деле восстановления своей независимости. Нужно собрать всего 100 000 голосов для того, чтобы правительство Америки приступило к открытому обсуждению этой инициативы. Как только этот вопрос будет поднят на столь высоком уровне, Россия Путина затрещит по швам, ибо начнутся необратимые процессы деколонизации этой последней в мире империи. Украинцы! Вместе мы справимся с нашей общей бедой – кровавой империей Кремля! Свободу Чечне! Руки прочь от Украины! Путинские планы по закабалению мира – не пройдут! (http://politinfo.com.ua)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 13.11.2015 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16195

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков