Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 13.11.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 13.11.2015
ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
В╕тал╕й ЛАЗОРК╤Н

Книга в газет╕

(Продовження. Поч. у № 34-45)

Це, зв╕сно, прим╕тивна тактика. Стратег╕чно нам житт╓во необх╕дно повернути соб╕ контроль над державним кордоном, принаймн╕ на сход╕. Спод╕вання, що Рос╕я поступиться тим у ход╕ якихось перемовин, ╓ н╕кчемними. Вич╕кувати ж, що кордон якось сам по соб╕ перейде п╕д наш контроль за таких обставин, прямо п╕дпада╓ п╕д визначення «злочинна безд╕яльн╕сть, що становить загрозу держав╕».
Виника╓ просте запитання: чому звичайн╕ громадяни Укра╖ни, як╕ не об╕знан╕ з теор╕╓ю ведення в╕йськових операц╕й, побачили ╕ зрозум╕ли всю небезпеку для укра╖нських в╕йськ на донецькому театр╕ во╓нних д╕й, а висок╕ чини, як╕ проводили ц╕ операц╕╖, не зрозум╕ли, чим можуть повернутися ╖хн╕ непрофес╕йн╕ р╕шення. ╤ хоча сл╕дча ком╕с╕я Верховно╖ Ради ╕ в╕йськов╕ експерти звинуватили в трагед╕╖ п╕д ╤ловайськом екс-м╕н╕стра оборони Валер╕я Гелетея ╕ начальника Генерального штабу Збройних Сил Укра╖ни В╕ктора Муженка, головний в╕йськовий прокурор Анатол╕й Мат╕ос на початку жовтня 2015 року здивував усю Укра╖ну сво╓ю верс╕╓ю под╕й, що н╕бито першопричиною ц╕╓╖ трагед╕╖ стало дезертирство 5-го батальйону «Прикарпаття».
Як на мене, людину з в╕йськовим досв╕дом, ця ╕нформац╕я головного в╕йськового прокурора не ╓ переконливою ╕ звучить провокативно, бо планування в╕йськових операц╕й передбача╓ планування певного запасу м╕цност╕ у вигляд╕ резерв╕в, маневрених груп ╕ застосування в╕йськово╖ хитрост╕, якими командування перекрива╓ будь-як╕ непередбачуван╕ ситуац╕╖ для отримання перемоги п╕д час ведення операц╕╖. ╤накше не варто проводити операц╕╖, як╕ не ведуть до перемоги.
У випадку ╤ловайсько╖ трагед╕╖, коли Президент Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ пооб╕цяв Президенту Укра╖ни «зелений коридор» для виведення наших в╕йськ, а рос╕йськ╕ в╕йська брутально розстр╕ляли прямою наводкою колони укра╖нських в╕йськових з артилер╕йських систем, ╕ кожен влучний снаряд, випущений з них, вмить розривав на шматки по дек╕лька наших б╕йц╕в, то говорити про дезертирство батальйону «Прикарпаття» з того пекла, м’яко кажучи, не лог╕чно.
Зрозум╕ло одне – кер╕вництво держави Укра╖на, в╕йськове командування ╕ Збройн╕ Сили Укра╖ни не були п╕дготовлен╕ до ведення операц╕й ╕ до орган╕зац╕╖ бойових д╕й, або ╕ншими словами – протягом 18 рок╕в з дня прийняття Конституц╕╖ Укра╖ни держава не забезпечила виконання вимог статт╕ 17, яка визнача╓: «Оборона Укра╖ни, захист ╖╖ суверен╕тету, територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ ╕ недоторканност╕ покладаються на Збройн╕ Сили Укра╖ни».
А оск╕льки протягом ус╕х 24-х рок╕в в Укра╖н╕ вищ╕ кер╕вн╕ посади в держав╕ не були вакантними ╕ вс╕ Президенти Укра╖ни, м╕н╕стри оборони Укра╖ни, начальники Генерального штабу Збройних Сил Укра╖ни, голови ком╕тет╕в Верховно╖ Ради Укра╖ни з питань нац╕онально╖ безпеки й оборони, до прямих обов’язк╕в яких належить забезпечення оборони Укра╖ни, перебували на сво╖х посадах, виконували сво╖ службов╕ обов’язки, регулярно отримували зароб╕тну плату, користувалися прив╕леями ╕ преференц╕ями в╕дпов╕дно до посад, то вс╕ вони мають в╕дпов╕сти за свою д╕яльн╕сть щодо забезпечення оборони Укра╖ни, яку можна квал╕ф╕кувати як безд╕яльн╕сть, що призвела до особливо тяжких насл╕дк╕в, або як державна зрада.
Цього вимага╓ справедлив╕сть, цього вимага╓ борг держави перед загиблими сво╖ми громадянами – героями, що захистили ╖╖, зупинивши ворога ц╕ною власного життя, цього вимага╓ пам’ять перед невинно загиблими громадянами Укра╖ни, що стали жертвами смертоносно╖ збро╖ в╕йськ жорстокого ворога, що веде в╕йну проти Укра╖ни, – Рос╕йсько╖ Федерац╕╖.
Укра╖нський народ, який зазнав у минулому стол╕тт╕ м╕льйонних людських втрат п╕д час Голодомору, жорстоких в╕йн ╕ репрес╕й диктаторських режим╕в радянсько╖ доби, заслугову╓ на кращу долю, — про це мають пост╕йно пам’ятати вс╕, хто йде на висок╕ посади у влад╕!

Глава 19.
В╤ЙСЬКОВО-МОРСЬКИМ СИЛАМ УКРА╥НИ БУТИ!

Над╕я на спок╕йне осмислення ситуац╕╖, що склалася, п╕д час н╕чно╖ по╖здки в╕д Севастополя до Ки╓ва була марною, бо дуже тривожили невеселими думками складн╕ реал╕╖ у в╕дносинах з Рос╕╓ю, що висували нов╕ проблеми ╕ ставили нов╕ завдання, як╕ нам потр╕бно було розв’язувати.
 Перш за все, робота в штаб╕ Чорноморського флоту нашо╖ оперативно╖ групи М╕н╕стерства оборони Укра╖ни показала, що нов╕ проблеми нам створюють не загальн╕ абстракт╕ обставини, а конкретн╕ д╕йов╕ особи з конкретними пр╕звищами, як╕ зам╕сть законного ╕ швидкого вир╕шення питання щодо Чорноморського флоту напускають навколо нього туману у вигляд╕ байок про «стратег╕чн╕сть» флоту, про ╕снування якогось сп╕льного ворога у вигляд╕ П╕вн╕чноатлантичного блоку НАТО, який н╕би спить ╕ бачить, як би йому захопити нас.
Так з’ясувалося, що велика частка впливового в Москв╕ генерал╕тету й адм╕рал╕в ВМС ЗС СРСР мала в Криму сво╖ дач╕ ╕ родинн╕ ма╓точки, з якими явно не хот╕ла розлучатися. Вже цього аргументу було достатньо для створення у Москв╕ р╕зного роду ╕нсинуац╕й навколо розпод╕лу Чорноморського флоту. Насправд╕ ж, ц╕ конкретн╕ люди з в╕домими конкретними пр╕звищами в╕дстоювали, насамперед, сво╖ меркантильн╕ ╕нтереси ╕ для цього вони вдавались у вс╕лякий спос╕б до створення додаткових перепон, як╕ б завадили передач╕ Укра╖н╕ у ╖╖ законну власн╕сть Чорноморського флоту. Подумки цей генерал╕тет жив ще в СРСР, де мав повну владу, ╕ ╖м байдуже, що СРСР, як ╕мпер╕я, розвалився, а Укра╖на стала незалежною. ╥хн╕ власн╕ ╕нтереси та в╕дчуття власно╖ значущост╕ переважали здоровий глузд ╕ необх╕дн╕сть осмислення реальност╕.
Складн╕сть ситуац╕╖ полягала у тому, що виразником ╕ заручником марення консервативного московського генерал╕тету була не якась абстрактна група людей, а конкретна людина, з якою треба було безпосередньо сп╕лкуватися ╕ з якою треба було вир╕шувати конкретн╕ питання. В Москв╕ це був Президент Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ Борис ╢льцин, з яким безпосередньо сп╕лкувався ╕ вир╕шував питання Президент Укра╖ни Леон╕д Кравчук, а в Севастопол╕ це був адм╕рал ╤гор Касатонов, командувач Чорноморського флоту. А оск╕льки адм╕рал Касатонов зайняв безкомпром╕сну позиц╕ю щодо Укра╖ни ╕ при цьому сильно впливав на ситуац╕ю в Криму ╕ Севастопол╕, то потр╕бно було нейтрал╕зувати його вплив з метою позитивного вир╕шення питання на користь Укра╖ни як молодо╖ суверенно╖ незалежно╖ держави.
З такими невеселими думками я при╖хав до Ки╓ва ╕ одразу с╕в за написання допов╕д╕ м╕н╕стру про виконану роботу з висновками ╕ пропозиц╕ями. Та раптом мене викликав до себе заступник м╕н╕стра оборони генерал-лейтенант ╤ван Б╕жан. Наш╕ каб╕нети були майже поруч, тому за хвилину я вже в╕тався з ним. Генерал-лейтенант ╤ван Б╕жан був в╕дряджений з Москви до Ки╓ва ще у жовтн╕ 1991 року новим м╕н╕стром оборони СРСР маршалом ав╕ац╕╖ ╢вгеном Шапошниковим, невдовз╕ п╕сля провалу серпневого державного перевороту, в╕домого як ГКЧП, оск╕льки в╕н, як ╕ б╕льш╕сть генерал╕в Генерального штабу ЗС СРСР, п╕дтримав заколотник╕в. Тож, щоб не псувати соб╕ б╕ограф╕ю через поганц╕в, як╕ невдало виступили проти Президента СРСР Михайла Горбачова разом з тод╕шн╕м м╕н╕стром оборони маршалом Язовим, ╤ван Б╕жан терм╕ново прибув до Ки╓ва.
Кар’╓ра в Ки╓в╕ для ╤вана Б╕жана склалася чудово: з грудня 1991-го до 27 травня 1992-го в╕н працював заступником м╕н╕стра оборони Укра╖ни, з 27 травня 1992-го до березня 1993-го був першим заступником м╕н╕стра оборони Укра╖ни, отримав в╕йськове звання генерал-полковника; з 24 березня 1993-го до 14 березня 1996-го знову об╕ймав посаду заступника м╕н╕стра оборони Укра╖ни, з 4 до 8 жовтня 1993 року в╕н паралельно виконував обов’язки м╕н╕стра оборони Укра╖ни. З 14 березня 1996-го до 8 лютого 2002-го знову працював першим заступником м╕н╕стра оборони Укра╖ни, а 5 березня 2002 року ╤ван Б╕жан був зв╕льнений з в╕йськово╖ служби в запас за в╕ком.
З 20 березня 2002-го до 6 серпня 2003-го в╕н був першим заступником Державного секретаря М╕н╕стерства оборони Укра╖ни. А ще у 2000 роц╕ Великий Маг╕стр М╕жнародного ордену Святого Стан╕слава видав Декрет 135/2000 про нагородження Орденом Святого Стан╕слава III ступеня ╕ вручення Командорського Хреста першому заступнику м╕н╕стра оборони Укра╖ни генерал-полковнику Б╕жану ╤вану Васильовичу за вагомий особистий внесок у реформування та розбудову Збройних Сил Укра╖ни, утвердження м╕жнародного в╕йськового авторитету, зм╕цнення обороноздатност╕ Укра╖нсько╖ держави, високий профес╕онал╕зм та багатор╕чну сумл╕нну в╕йськову службу.
Переступивши пор╕г каб╕нету заступника м╕н╕стра, я прив╕тався ╕, п╕д╕йшовши ближче, зауважив, що ╤ван Васильович був чимось стурбований. Його ст╕л, як завжди, був в╕льний в╕д папер╕в, лише з правого боку лежала газета «Народна арм╕я». ╤ван Васильович, прив╕тавшись з╕ мною за руку, с╕в у сво╓ кр╕сло ╕ по-батьк╕вськи тепло спитав: «В╕тал╕ю ╤лл╕чу, скажи, а чого це ти ногою в╕дчиняв двер╕ до каб╕нету Касатонова, ходив по штабу Чорноморського флоту у розст╕бнутому к╕тел╕, це ж дискредиту╓ м╕н╕стерство!». Важко описати мо╓ здивування цим звинуваченням, оск╕льки мо╓ виховання аж н╕як не дозволяло мен╕ так себе поводити, тим б╕льше, що я добре знав, що кожен м╕й рух ╕ кожне слово критично ловиться нашими недругами, щоб п╕дловити мене на помилц╕ ╕ мати зайвий прив╕д для дискредитац╕╖ Укра╖ни. Тому, вмить згадавши до подробиць сво╓ перебування у Севастопол╕, я в╕дпов╕в йому так: «╤ване Васильовичу, мене в Севастопол╕ ╕з знайомих людей бачив лише командувач в╕йськ Одеського в╕йськового округу генерал-лейтенант Радецький, який п╕втори години часу змарнував у приймальн╕ командувача Чорноморського флоту в оч╕куванн╕ зак╕нчення мо╓╖ розмови з адм╕ралом Касатоновим. Тож прошу спитати в нього, що в╕н там робив ╕ хто йому про мене наговорив ст╕льки поганого, та чому не в╕н веде переговори з Касатоновим про передачу Укра╖н╕ Чорноморського флоту колишнього СРСР, хоча бува╓ у нього!».
— Та не гарячкуй ти, — в╕дреагував на мо╓ обурення ╤ван Васильович.
Дал╕ в╕н спитав про мо╖ перемовини з адм╕ралом Касатоновим, ╕ я в╕дчув, що потрапив у ц╕ль: генерал-лейтенант В╕тал╕й Радецький просто обмовив мене, перебуваючи п╕д впливом образи, викликано╖ його внутр╕шн╕м несприйняттям якогось там полковника Лазорк╕на, котрому командувач Чорноморського флоту прид╕лив ст╕льки уваги. Це ще раз нагадало мен╕ про випадок з В╕леном Мартиросяном, коли в╕н викрав ╕ знищив мо╖ документи про присво╓ння мен╕ чергового в╕йськового звання генерал-майора. А як би воно допомогло мен╕ тепер, це генеральське звання, у в╕дстоюванн╕ ╕нтерес╕в молодо╖ держави Укра╖на! Воно б повн╕стю зм╕нило ставлення генерал╕тету колишнього СРСР до мене ╕ змусило б ╖х рахуватися з╕ мною як з р╕вним ╖м по рангу представником М╕н╕стерства оборони Укра╖ни, як з одним ╕з засновник╕в Збройних Сил Укра╖ни. Ефективн╕сть мо╓╖ роботи була б набагато б╕льшою. Але, як виявилося, звичн╕ людськ╕ недол╕ки, так╕, як заздр╕сть, жад╕бн╕сть, пиха та прагнення зла сво╓му ближньому, про як╕ застер╕гають десять Запов╕дей Божих, дуже заважали наш╕й боротьб╕ за утвердження незалежност╕ Укра╖ни! Особливо це в╕дчувалося п╕сля того, як ми п╕дготували штатний розпис М╕н╕стерства оборони Укра╖ни, ╕ в управл╕нн╕ кадр╕в вишикувалась величезна черга на зам╕щення вакантних посад.
Повернувшись до свого каб╕нету, я с╕в за п╕дготовку документ╕в стосовно вир╕шення питання Чорноморського флоту ╕ формування В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни. Одним з таких документ╕в була допов╕дь м╕н╕стра оборони Костянтина Морозова Президенту Укра╖ни Л. М. Кравчуку про стан справ на Чорноморському флот╕. В арх╕в╕ збер╕гся ориг╕нал цього документа, який був п╕дготовлений мною саме за результатами роботи оперативно╖ групи М╕н╕стерства оборони Укра╖ни в штаб╕ Чорноморського флоту. В╕н м╕стить в╕дпов╕дн╕ висновки та пропозиц╕╖. Зм╕ст висновк╕в цього документа, датованого 10 березня 1992 року, дуже перегуку╓ться ╕з сьогоденням, коли Крим окуповано Рос╕╓ю. Подаю текст цього документа мовою ориг╕налу:

Ця допов╕дь давала об’╓ктивну оц╕нку стану справ навколо Чорноморського флоту ╕ сприяла деяк╕й актив╕зац╕╖ д╕й у цьому питанн╕ вищого пол╕тичного ╕ в╕йськового кер╕вництва Укра╖ни.
 Та все ж Президент Укра╖ни Леон╕д Кравчук, з притаманною йому дипломатичною гнучк╕стю, не ставив це питання руба, нав╕ть говорив про те, що Укра╖н╕ не потр╕бен великий флот, а такий соб╕ невеличкий, про що адм╕рал Касатонов дозволив соб╕ каламбур, що, мовляв, Укра╖на хоче мати «тюльк╕н» флот, пор╕внюючи його з тюлькою – морськими рибками дуже маленького розм╕ру.
Дещо зрушив под╕╖ з м╕сця 3-й з’╖зд Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, що пройшов у Ки╓в╕ з 3 до 5 кв╕тня 1992 року. На з’╖зд великою групою у к╕лькост╕ 27 оф╕цер╕в ╕ м╕чман╕в прибули делегати в╕д Кримсько╖ та Севастопольсько╖ орган╕зац╕й СОУ. З Касп╕йсько╖ флотил╕╖ прибуло близько 100 делегат╕в-моряк╕в.
Вс╕ вони були досить р╕шуче налаштован╕ виборювати права громадян Укра╖ни соб╕ ╕ сво╖м побратимам, як╕ за свою в╕рн╕сть держав╕ Укра╖на були зв╕льнен╕ з в╕йськово╖ служби адм╕ралом Касатоновим на територ╕╖ само╖ ж держави Укра╖на. Тому кап╕тан 1 рангу ╢вген Лупаков ╕ кап╕тан 2 рангу Юр╕й Шалит у сво╖х виступах дуже емоц╕йно змалювали реальну обстановку на флот╕, висловили сво╓ обурення незаконними д╕ями командування ЧФ та переконували делегат╕в з’╖зду ╕ присутнього на з’╖зд╕ м╕н╕стра оборони Костянтина Морозова передати кер╕вництву кра╖ни ╖хню вимогу про негайне п╕дпорядкування Чорноморського флоту Укра╖н╕, оск╕льки затягування цього процесу може обернутися втратою для Укра╖ни не лише флоту, а й усього Кримського п╕вострова.
Делегати з’╖зду в╕д Чорноморського флоту дружно вимагали сво╓╖ особисто╖ зустр╕ч╕ з м╕н╕стром оборони Укра╖ни Костянтином Морозовим та з вищим пол╕тичним кер╕вництвом держави. Костянтин Петрович без звол╕кань прийняв чорноморц╕в ╕ переконався, що саме вони ╕ ╓ т╕╓ю руш╕йною силою, яка створить В╕йськово-Морськ╕ Сили Укра╖ни.
Також члени Кримсько╖ та Севастопольсько╖ орган╕зац╕й СОУ мали зустр╕ч ╕з заступником Голови Верховно╖ Ради Укра╖ни Василем Дурдинцем, з Головою Верховно╖ Ради Укра╖ни ╤ваном Плющем та народними депутатами Укра╖ни С. Хмарою, С. Семенцем ╕ Т. Яхе╓вою.
У ход╕ зустр╕чей делегати з’╖зду наголошували, що вони склали присягу на в╕рн╕сть Укра╖нському народов╕, а держава Укра╖на не робить жодних крок╕в ╖м назустр╕ч, заморозивши вир╕шення питання про створення В╕йськово-Морських Сил, а це лише сприя╓ п╕двищенню активност╕ ворожих антиукра╖нських сил у Криму та дозволя╓ ╖м порушувати питання про повернення п╕вострова до складу Рос╕╖.
Так╕ заяви делегат╕в з’╖зду мали рац╕ю, бо вже 6 кв╕тня 1992 року 6-й з’╖зд народних депутат╕в Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ п╕дготував провокативну постанову про п╕дпорядкування Чорноморського флоту Рос╕йськ╕й Федерац╕╖, а це вже був реальний замах ╕ на територ╕альну ц╕л╕сн╕сть Укра╖ни, оск╕льки головна в╕йськово-морська база ЧФ була розташована в Севастопол╕.
Зважаючи на гостроту моменту, народн╕ депутати Укра╖ни С. Семенець, С. Хмара ╕ Т. Яхе╓ва пооб╕цяли делегатам-морякам: якщо Президент Укра╖ни не проявить р╕шуч╕сть ╕ тверд╕сть та негайно не вир╕шить питання про створення В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни, то вони оголосять голодування у Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни.
П╕д тиском громадськост╕ Президент Укра╖ни Леон╕д Кравчук 5 кв╕тня 1992 року пров╕в зас╕дання Ради нац╕онально╖ безпеки Укра╖ни, результатом якого стала поява ╕сторичного Указу Президента Укра╖ни «Про нев╕дкладн╕ заходи щодо побудови Збройних Сил Укра╖ни», а Презид╕я Верховно╖ Ради Укра╖ни 6 кв╕тня 1992 року також розглянула питання про ситуац╕ю, що склалася навколо Криму ╕ Чорноморського флоту, й ухвалила в╕дпов╕дне звернення до Верховно╖ Ради Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ та до моряк╕в-чорноморц╕в.
Другим пунктом Указу Президента Укра╖ни було ч╕тко вказано: «Сформувати В╕йськово-Морськ╕ Сили Укра╖ни на баз╕ сил Чорноморського флоту, дислокованих на територ╕╖ Укра╖ни. М╕н╕стерству оборони Укра╖ни приступити до формування орган╕в управл╕ння В╕йськово-Морськими Силами Укра╖ни, погодивши з Головнокомандувачем ОЗС держав Сп╕вдружност╕ перел╕к корабл╕в ╕ частин Чорноморського флоту, як╕ тимчасово передаються в оперативне п╕дпорядкування командуванню Стратег╕чних Сил держав Сп╕вдружност╕».
Це вже був реальний початок створення ВМС Укра╖ни.
Презид╕я Верховно╖ Ради Укра╖ни у сво╓му зверненн╕ до Верховно╖ Ради Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ та до моряк╕в-чорноморц╕в наголосила, що командування Чорноморського флоту на чол╕ з ╤горем Касатоновим ╕гнору╓ Конституц╕ю ╕ закони Укра╖ни, провадить в╕дверту антиукра╖нську пропаганду серед в╕йськовослужбовц╕в та розпалю╓ м╕жнац╕ональну ворожнечу через те, що держава Укра╖на розпочала побудову власних Збройних Сил ╕ стосовно Чорноморського флоту визначила свою ч╕тку правову позиц╕ю, а саме: оск╕льки Укра╖на протягом багатьох рок╕в зробила значний внесок у побудову Балт╕йського, П╕вн╕чного, Тихоокеанського ╕ Чорноморського флот╕в колишнього СРСР, то вона по праву претенду╓ лише на ту частину Чорноморського флоту, яка приписана до ╖╖ порт╕в, що ╓ значно менше того внеску Укра╖ни, який вона вклала у побудову В╕йськово-Морських Сил колишнього Радянського Союзу.
Презид╕я Верховно╖ Ради Укра╖ни акцентувала на тому, що Укра╖на, як суверенна держава, буде ╕ дал╕ посл╕довно зм╕цнювати свою державн╕сть, наполегливо будувати власн╕ Збройн╕ Сили, у тому числ╕ ╕ В╕йськово-Морський флот.
У цьому ж документ╕ Презид╕я Верховно╖ Ради Укра╖ни звернулася також ╕ до населення Криму та до в╕йськовослужбовц╕в Чорноморського флоту ╕з закликом збер╕гати спок╕й ╕ не п╕ддаватися впливу провокац╕йних заяв командування ВМФ СНД ╕ окремих кер╕вник╕в Рос╕йсько╖ Федерац╕╖.
Указ Президента Укра╖ни про створення В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни ╕ звернення Презид╕╖ Верховно╖ Ради Укра╖ни до населення Криму та до моряк╕в-чорноморц╕в сутт╓во зм╕нили ситуац╕ю у Севастопол╕ на краще для Укра╖ни.
За р╕шенням Презид╕╖ Верховно╖ Ради Укра╖ни того ж дня, 6 кв╕тня 1992 року, до Севастополя прибула парламентсько-урядова ком╕с╕я на чол╕ з першим заступником Голови Верховно╖ Ради Укра╖ни Василем Дурдинцем.
До складу високо╖ ком╕с╕╖ ув╕йшли голова СБУ ╢. Марчук, м╕н╕стр внутр╕шн╕х справ А. Василишин, народн╕ депутати Укра╖ни Д. Павличко, М. Спис, а також заступник м╕н╕стра оборони Укра╖ни генерал-лейтенант ╤. Б╕жан з групою оф╕цер╕в Головного штабу ЗС Укра╖ни.
Голова парламентсько╖ делегац╕╖ Василь Дурдинець прив╕з з собою Указ Президента Укра╖ни про призначення командувача В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни, але в цей указ потр╕бно було ще вписати пр╕звище особи, яку голова ком╕с╕╖ Василь Дурдинець мав п╕д╕брати п╕д час роботи в Севастопол╕ на посаду командувача ВМС.
Того ж дня, 6 кв╕тня 1992 року, до Севастополя повернулися делегати 3-го з’╖зду СОУ.
Перебуваючи у Ки╓в╕, кап╕тан 1 рангу ╢вген Лупаков отримав ╕з рук м╕н╕стра оборони Укра╖ни мандат представника М╕н╕стерства оборони Укра╖ни на Чорноморському флот╕, тому, повернувшись до Севастополя, в╕н негайно сформував ╕з член╕в СОУ орган╕зац╕йну групу щодо створення ВМС Укра╖ни та очолив ╖╖. Орган╕зац╕йна група була розташована у в╕йськовому м╕стечку колишнього штабу див╕з╕╖ ППО на вулиц╕ 4-й Баст╕онн╕й, 5.
Першими в╕йськовими моряками Укра╖ни по праву стали кап╕тан 1 рангу ╢вген Лупаков, полковники Володимир ╤нд╕ло ╕ Григор╕й Горд╕╓вський, кап╕тани 2 рангу Олександр Пляшечников, Микола Тихонов ╕ Юр╕й Шалит, п╕дполковник ╤ван Шульга, кап╕тани 3 рангу Олександр Клю╓в, Вадим Махно, Геннад╕й Ситников, Володимир Ященко, майор В╕тал╕й Рожманов, кап╕тан-лейтенант Валер╕й Петренко, старш╕ лейтенанти Андр╕й ╤ль╓нко, В’ячеслав Щегольков, Михайло Рудь ╕ Володимир Онопр╕╓нко, а також майор Геннад╕й Варицький з бригади в╕йськ ППО, який встановив Державний прапор Укра╖ни над прим╕щенням орган╕зац╕йно╖ групи щодо створення ВМС Укра╖ни.
Оф╕цери орган╕зац╕йно╖ групи негайно запровадили оперативне чергування ╕ за допомогою командування 32-го арм╕йського корпусу встановили службовий зв’язок з М╕н╕стерством оборони Укра╖ни ╕ розпочали практичну роботу для виконання Указу Президента Укра╖ни про створення В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни.
Та штаб Чорноморського флоту у перший же день розпочав протид╕ю робот╕ орган╕зац╕йно╖ групи: було в╕дключено телефонний зв’язок ╕ орган╕зовано п╕кетування в╕йськового м╕стечка пророс╕йськими групами людей, як╕ протягом к╕лькох дн╕в намагалися блокувати роботу орган╕зац╕йно╖ групи ╕ нав╕ть спробували штурмувати ╖╖ будинок.
Оск╕льки це ускладнювало житт╓д╕яльн╕сть орган╕зац╕йно╖ групи, заступник м╕н╕стра оборони Укра╖ни з буд╕вництва ╕ розквартирування в╕йськ генерал-лейтенант Дмитро Рудковський 9 кв╕тня 1992 року орган╕зував передислокац╕ю ╖╖ у будинок на вулиц╕ Соловйова, що належав до школи прапорщик╕в в╕йськових буд╕вельник╕в, яка п╕длягала розформуванню.
Заступник м╕н╕стра оборони Укра╖ни генерал-лейтенант ╤ван Б╕жан разом з представником Президента Укра╖ни у м╕ст╕ Севастопол╕ ╤ваном ╢рмаковим того ж дня визначили цю територ╕ю колишньо╖ школи прапорщик╕в як першу в╕йськову частину В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни. Через деякий час тут було розм╕щено штаб ВМС Укра╖ни, який очолив кап╕тан 2 рангу Юр╕й Шалит.
7 кв╕тня 1992 року Василь Дурдинець разом з членами парламентсько╖ ком╕с╕╖, з генералами й оф╕церами М╕н╕стерства оборони Укра╖ни, МВС ╕ СБУ прибули до будинку Севастопольського м╕ськвиконкому, що стало приводом до нових провокац╕й з боку штабу ЧФ, який орган╕зував штатн╕ групи м╕тингувальник╕в з антиукра╖нськими гаслами, а на флот╕ було оголошено бойову тривогу ╕ в╕ддано наказ створити на кораблях бойов╕ загони захисту, встановити кулеметн╕ пости ╕ п╕дняти трапи на борт. На площ╕ Нах╕мова був орган╕зований пророс╕йський м╕тинг «громадських актив╕ст╕в» ╕ з постаменту пам’ятника адм╕ралу Нах╕мову було оголошено Указ Президента Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ Бориса ╢льцина про п╕дпорядкування Чорноморського флоту Рос╕╖.
Так пол╕тичне кер╕вництво Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, нагн╕таючи антиукра╖нську ╕стер╕ю в Севастопол╕, показало свою ╕стинну ╕мпер╕ал╕стичну сутн╕сть ╕ розпочало проти Укра╖ни неоголошену холодну в╕йну, яка у 2014 роц╕ отримала сво╓ продовження у збройн╕й агрес╕╖ з окупац╕╓ю Криму, частини Донецько╖ ╕ Лугансько╖ областей.
Тим часом зустр╕ч член╕в парламентсько╖ ком╕с╕╖ Укра╖ни з членами в╕йськово╖ ради Чорноморського флоту проходила на тл╕ антиукра╖нсько╖ ╕стер╕╖ в Севастопол╕. Тому голова ком╕с╕╖ Василь Дурдинець звернувся до кер╕вництва в╕йськово╖ ради ЧФ ╕з закликом проявити здоровий глузд ╕ сприяти створенню та побудов╕ В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни. На це командувач Чорноморського флоту адм╕рал ╤гор Касатонов в╕дпов╕в заявою, що «Военный Совет флота не уполномочен вести какие-либо переговоры о разделе или передаче части флота Украине», п╕сля проголошення ц╕╓╖ заяви члени в╕йськово╖ ради ЧФ односторонньо припинили зустр╕ч ╕ у повному склад╕ вийшли з прим╕щення, де в╕дбувались перемовини.

(Продовження буде)

На фото: Його Високопревосходительство кавалер Командорського Хреста Ордену Святого Стан╕слава Б╕жан ╤. В.

«Кримська св╕тлиця» публ╕ку╓ газетний вар╕ант книги полков¬ника В╕тал╕я Лазорк╕на, одного ╕з засновник╕в Збройних Сил Укра╖ни ╕ Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, про ╕стор╕ю творення Укра╖нського в╕йська, ╕ зверта╓ться ╕з закликом до видавц╕в та потенц╕йних спонсор╕в п╕дтримати видання повно╖ верс╕╖ книги. Звер¬татися з пропозиц╕ями можна на електронну адресу редакц╕╖ — kr_svit@meta.ua, або автора — vlazorkin@ukr.net.

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 13.11.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16198

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков