Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 13.11.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 13.11.2015
«СЛАВ’ЯНСЬК╤╥ Р╤КИ» ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ

Письменник ╕ час

З огляду на те, що сьогодн╕ в╕дбува╓ться на сход╕ Укра╖ни, як не згадати про мр╕ю-запов╕т Тараса Шевченка — про ╓дн╕сть ╕ дружбу слов’янських народ╕в. Наш ген╕альний поет ╕ провидець розум╕в, що в цьому — запорука ╖хньо╖ сили та велич╕. Там же, де слов’яни повстають один на одного, — розбрат, ру╖на, страждання. ╤ це наочно видно на прикладах донецького краю. «Обн╕м╕ться ж, брати мо╖! Молю вас, благаю!» — говорить поет ╕ заклика╓ до боротьби проти тих, хто штовха╓ слов’ян на братовбивчу в╕йну, хто ╖х обманю╓, зомбу╓, визиску╓ та пригноблю╓.
Тарас Шевченко самов╕ддано любив Укра╖ну — у кожному його твор╕ ╖╖ образ ╕ думи про не╖. Про це вже багато сказано ╕ написано. Та сл╕д не забувати й ╕нше: в╕н, як мало хто з його сучасник╕в, пропов╕дував дружбу м╕ж народами. В н╕й в╕н бачив запоруку миру та злагоди у св╕т╕, добробуту людей. ╤, перш за все, кликав до згуртування слов’янських народ╕в, роз’╓днаних, принижених, поневолених. Нин╕ ╕де╖ ╓дност╕ слов’ян особливо актуальн╕, зважаючи на те, як╕ геопол╕тичн╕ та в╕йськов╕ процеси в╕дбуваються в ╢вроп╕ та св╕т╕. ╢ сили, як╕ знову намагаються под╕лити слов’ян на «правильних» ╕ «неправильних», нав╕шати ярлики, посварити ╕ скористатися конфл╕ктами у сво╖х ╕нтересах, нацькувати один на одного.
Особливо ╕де╖ братерства слов’янських народ╕в ч╕тко виписан╕ Тарасом Шевченком у поем╕ «╢ретик», створен╕й у 1845 роц╕. У в╕ршован╕й передмов╕ до твору в╕н промовля╓:

«А я тихо
Богу помолюся,
Щоб ус╕ слав’яни стали
Добрими братами,
╤ синами сонця правди,
╤ ╓ретиками
Отакими, як Констанцький
╢ретик великий!
Мир миров╕ подарують
╤ славу вов╕ки!»

╤ тут варто уточнити, чому саме чеху Павлу Йозефу Шафарику, сво╓му сучасников╕, в╕н присвятив поему ╕ чому вир╕шив розпов╕сти про долю Яна Гуса, чеського пропов╕дника, ╕деолога Реформац╕╖, який став нац╕ональним геро╓м чеського народу. Схоже, неабияку роль у вибор╕ теми в╕д╕грала дружба Тараса Шевченка з в╕домим слав╕стом, професором Московського ун╕верситету Осипом Бодянським, який добре знав ╕нш╕ слов’янськ╕ мови. В╕н ╕ розпов╕в поету про Яна Гуса ╕ про чеського слав╕ста, ╕сторика, етнографа Шафарика, котрий на той час уже опубл╕кував свою книгу «Слов’янськ╕ старожитност╕», а також «Слов’янськ╕ етнограф╕╖» — обидва досл╕дження переклав рос╕йською все той же Бодянський. У цих працях Шафарик, проанал╕зувавши безл╕ч джерел з ╕стор╕╖, мови та культури, обстоював ╖хн╓ ╕ндо╓вропейське походження. У т╕ роки така постановка питання вважалася «╓ретичною». Але вона неабияк зац╕кавила Шевченка. В╕н захопився ╕де╓ю об’╓днання слов’янських народ╕в. Вона знайшла св╕й в╕дголосок у програм╕ «Кирило-Мефод╕╖вського братства», членом якого у 1846-1847 роках був Шевченко. В╕н не хот╕в, щоб «виростали у кайданах слав’янськ╕╖ д╕ти». Про це писав ╕ в поемах «Сон», «Гайдамаки», «Кавказ», «╤ мертвим, ╕ живим…» та багатьох ╕нших творах. Шевченко, звертаючись до Шафарика, пише у сво╖й посвят╕ до «╢ретика»:

«Спасиб╕ тоб╕, любомудре,
Чеху-слав’янине!
Що не дав ти потонути
В н╕мецьк╕й пучин╕
Наш╕й правд╕. Тво╓ море,
Слав’янське╓, нове!..
Слава тоб╕, Шафарику,
Вов╕ки ╕ в╕ки!
Що зв╕в ╓си в одно море
Слав’янськ╕╖ р╕ки!»

У сам╕й поем╕ Шевченко в╕дтворю╓ лише один ╕з еп╕зод╕в визвольно╖ боротьби чеського народу проти поневолювач╕в ╕ визискувач╕в. Згодом вона була названа Гуситськими в╕йнами, як╕, починаючи з 1420 року, п╕сля спалення Яна Гуса, тривали протягом 15 рок╕в.
Отже, постать Яна Гуса Шевченко обрав не випадково. Вона — уособлення його мр╕й ╕ прагнень, а саме — створення в╕льно╖, демократично╖ держави, де править закон ╕ сов╕сть як дар Божий. Поет не просто розпов╕да╓ про Яна Гуса як поборника справедливост╕, порядност╕, чесност╕, а як безкомпром╕сного борця проти брехн╕, зажерливост╕, продажност╕ духовенства. З великим сарказмом Ян Гус, розм╕рковуючи над папською буллою, говорить у поем╕:

«Кругом неправда ╕ неволя,
Народ замучений мовчить.
╤ на апостольськ╕м престол╕
Чернець годований сидить.
Людською кров╕ю шинку╓
╤ рай у найми в╕дда╓!»

Ян Гус вир╕шу╓ боротися з несправедлив╕стю, розум╕╓, що настав час реформувати церкву, аби вона стала осередком духовност╕, а не чвар, ╕нтриг, збагачення на чужому гор╕. У ньому зр╕╓ протест проти папства ╕ панства. Як св╕дчать ╕сторики, в╕н в╕дверто говорив: «Несправедливий багач ╓ злод╕й», «Влада, що порушу╓ запов╕д╕ Бога, не може бути Ним визнана», «Не можна брати плату за та╖нства ╕ продавати церковн╕ посади». (╤ що зм╕нилося за б╕льш н╕ж п╕втисячол╕ття?). В╕н розум╕╓, що подолати це здатен лише народ. У поем╕ Гус заклика╓:
«Прозр╕те, люди, день настав!
Розправте руки, змийте луду!
Прокиньтесь, чехи,
 будьте люди,
А не посм╕шище ченцям!».

Гус привселюдно розрива╓ буллу, хоч ╕ зна╓, що його чека╓. Папа Римський ╤оанн ХХ╤╤╤ наклав на Гуса ╕нтердикт — тобто заборону на проведення ус╕х церковних д╕й. ╤ тут роз╕гру╓ться п╕дступна ╕нтрига. ╤мператор Римсько╖ ╕мпер╕╖ Сиг╕змунд да╓ Гусу охоронну грамоту, прагнучи показати народу, який в╕н добрий та милосердний. Як кажуть, умив руки. Гус ╖де в Констанцу. ╤ тут його за наказом папи арештовують, вимагають в╕дректися в╕д ╓рес╕. Шевченко пише гн╕вно, з болем:

«Збиралися кардинали,
Гладк╕ та червон╕,
Мов буга╖ в загороду,
╤ прелат╕в лава.
╤ три папи, ╕ баронство,
╤ в╕нчан╕ глави;
З╕бралися, мов ╕уди
На суд нечестивий
Проти Христа».

Та Гус в╕дмовився. ╤ його присудили до страти — спалення на кострищ╕. «╤ повели Гуса на Голгофу в кайданах. ╤ не стрепенувся»… Народ сприйняв ту розправу як власну образу, як загрозу, ╕ п╕днявся на боротьбу проти зла у мант╕ях ╕ в корол╕вських коронах. Загибель Яна Гуса викликала бурю гн╕ву серед чех╕в. Шевченко попереджа╓ ченц╕в ╕ барон╕в, як╕ п╕сля спалення Яна Гуса подалися бенкетувати: «Постривайте! Он над головою старий Жижка з Таборова махнув булавою». Так ╕ сталося. На чол╕ чеського народу супроти н╕мецького панування над Чех╕╓ю став Ян Жижка, п╕д його проводом гусити в 1420-1422 роках розгромили три хрестов╕ походи, орган╕зован╕ Папою Римським ╕ ╕мператором Сиг╕змундом.
У поем╕ «╢ретик» Тарас Шевченко в образ╕ Яна Гуса змалював в╕дданого борця за ╕нтереси народу проти гнобител╕в р╕зних мастей. ╤ показав, що ╓диний шлях до вол╕ — здолати тиран╕ю ╕, як тепер кажуть, корупц╕ю. Цьому в╕н присвятив усе сво╓ життя, за це був засланий, за це страждав, але не скорився, не занепав духом. Саме за так╕ гасла Кобзаря не люблять правител╕ — колишн╕ й тепер╕шн╕. Намагаються замовчати його творч╕сть ╕ нав╕ть «забувають» покладати кв╕ти до його пам’ятник╕в. Та в╕д того сила твор╕в Тараса Шевченка не применшу╓ться, а ста╓ ще потужн╕шою.
╤ що ц╕каво. Надаючи великого значення ц╕й поем╕, поет п╕сля повернення ╕з заслання у 1857 роц╕ почав пошуки первинно╖ редакц╕╖ твору. Схоже, збирався щось поправити, чимось доповнити з урахуванням нових реал╕й у св╕т╕. ╤ продовжував мр╕яти про «слав’янськ╕╖ р╕ки» — ╓дн╕сть ус╕х слов’янських народ╕в. В╕н був упевнений, що ╖м належить майбутн╓.
Тож вивчаймо твори Тараса Шевченка. Вони й тепер актуальн╕. Дуже.

В╕ктор СТУС,
письменник, заслужений
журнал╕ст Укра╖ни та АРК

О. Данченко. ╤люстрац╕я до поеми Т. Шевченка «╢ретик». Л╕ногравюра. 1963 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 13.11.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16200

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков