Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 20.11.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 20.11.2015
ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
В╕тал╕й ЛАЗОРК╤Н

Книга в газет╕

(Продовження. Поч. у № 34-46)

"Кримська св╕тлиця" публ╕ку╓ газетний вар╕ант книги полковника В╕тал╕я Лазорк╕на, одного ╕з засновник╕в Збройних Сил Укра╖ни ╕ Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, про ╕стор╕ю творення Укра╖нського в╕йська, ╕ зверта╓ться ╕з закликом до видавц╕в та потенц╕йних спонсор╕в п╕дтримати видання повно╖ верс╕╖ книги.
Звертатися з пропозиц╕ями можна на електронну адресу редакц╕╖ -
kr_svit@meta.ua, або автора - vlazorkin@ukr.net.

Проте Василя Дурдинця це не зупинило. В╕н орган╕зував зустр╕ч╕ член╕в парламентсько╖ ком╕с╕╖ з депутатами Севастопольсько╖ м╕сько╖ ради, з колективами севастопольських завод╕в, з особовим складом надводних корабл╕в. На цих зустр╕чах члени укра╖нсько╖ делегац╕╖ донесли до севастопольц╕в ╕стинн╕ нам╕ри держави Укра╖на щодо розбудови економ╕ки кра╖ни та покращення р╕вня життя громадян. Так╕ зустр╕ч╕ сприяли порозум╕нню з мешканцями Севастополя й поклали початок робот╕ щодо вир╕шення проблеми створення ВМС Укра╖ни.
7 кв╕тня 1992 року Василь Дурдинець на виконання Указу Президента Укра╖ни про створення В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни у присутност╕ кер╕вного складу державно╖ влади м╕ста Севастополя оголосив Указ Президента Укра╖ни про призначення контр-адм╕рала Бориса Борисовича Кожина першим командувачем В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни. Кандидатуру контр-адм╕рала Бориса Борисовича Кожина, командира Кримсько╖ в╕йськово-морсько╖ бази, запропонував член делегац╕╖, виконувач обов’язк╕в начальника в╕дд╕лу В╕йськово-Морських Сил Головного штабу Збройних Сил Укра╖ни кап╕тан 3 рангу ╤гор Тенюх, який по сп╕льн╕й служб╕ добре знав про патр╕отизм ╕ орган╕зац╕йн╕ зд╕бност╕ Бориса Кожина. Кожин Борис Борисович народився 25 вересня 1944 року у рос╕йському м╕ст╕ Псков. Його батько у 1947 роц╕ був репресований. П╕сля його зв╕льнення, у 1959 роц╕, родина пере╖хала на Волинь, де Борис зак╕нчив школу й у 1963 роц╕ вступив до Вищого в╕йськово-морського училища ╕мен╕ Фрунзе в Лен╕нград╕, п╕сля зак╕нчення якого у 1968 роц╕ був направлений на службу на Чорноморський флот, де Борис Кожин бездоганно пройшов увесь св╕й службовий шлях в╕д командира бойово╖ частини корабля до генеральсько╖ посади командира Кримсько╖ в╕йськово-морсько╖ бази Чорноморського флоту.
╤гор Тенюх разом з майором Володимиром Холодюком, старшим оф╕цером в╕дд╕лу ВМС ГШ Збройних Сил Укра╖ни, провели та╓мну спецоперац╕ю з доставки контр-адм╕рала Бориса Кожина з селища Новоозерного, що в морському гарн╕зон╕ Донузлав, де був дислокований штаб Кримсько╖ в╕йськово-морсько╖ бази, до Севастополя на зустр╕ч з першим заступником Голови Верховно╖ Ради Укра╖ни Василем Дурдинцем, який п╕сля розмови з Борисом Кожиним схвалив його призначення на посаду командувача В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни.
Необх╕дн╕сть проведення тако╖ спецоперац╕╖ була зумовлена жорсткими заходами, що проводило командування Чорноморського флоту для протид╕╖ Укра╖н╕ у створенн╕ В╕йськово-Морських Сил та для блокування роботи парламентсько╖ делегац╕╖ Укра╖ни в Криму.
Розв╕дка Чорноморського флоту д╕зналася про при╖зд укра╖нсько╖ делегац╕╖ до Севастополя, ╕ вже 6 кв╕тня в штаб Кримсько╖ в╕йськово-морсько╖ бази над╕йшов наказ адм╕рала Касатонова про п╕двищення бойово╖ готовност╕ ╕ заборону будь-яких ви╖зд╕в оф╕цер╕в ╕ м╕чман╕в за меж╕ гарн╕зону, хоча до цього дня оф╕цери штабу щоденно в╕льно пересувалися для роботи у в╕йськових частинах в╕д Очакова до Ялти. Головною метою ц╕╓╖ акц╕╖ було виграти час до в╕д’╖зду оф╕ц╕йно╖ укра╖нсько╖ делегац╕╖ та не дати можливост╕ оф╕церам з╕братися для складання присяги на в╕рн╕сть Укра╖нському народу.
Та оф╕цери-патр╕оти також не др╕мали й робили свою справу, ╕ хоча про призначення контр-адм╕рала Бориса Кожина командувачем ВМС Укра╖ни в штаб╕ бази ще не знали й адм╕рал Касатонов по мереж╕ оперативного зв’язку флоту оприлюднив Указ президента ╢льцина: «Про перех╕д Чорноморського флоту п╕д юрисдикц╕ю Рос╕йсько╖ Федерац╕╖», 7 кв╕тня 1992 року 37 оф╕цер╕в та м╕чман╕в управл╕ння ╕ штабу Кримсько╖ в╕йськово-морсько╖ бази склали укра╖нську присягу. Орган╕заторами складання присяги були кап╕тан 3 рангу М. Мамчак та кап╕тани 2 рангу В. Бонь, В. Трумп╕кас ╕ Л. Корн╕лов.
П╕сля цього вони по каналах зв’язку розповсюдили сво╓ звернення до оф╕цер╕в флоту.
Наступного дня Головнокомандувач Об’╓днаних Збройних Сил СНД маршал ╢вген Шапошников видав св╕й наказ «Про переведення п╕д юрисдикц╕ю Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ Чорноморського флоту», мотивуючи це ╕нтересами кра╖н СНД. А фактично це означало, що Чорноморський флот на вс╕й територ╕╖ Укра╖ни ста╓ власн╕стю Рос╕╖ без погодження цього питання з кер╕вництвом Укра╖ни. Таке р╕шення суперечило вс╕м нормам м╕жнародного права, а тому означало початок неоголошено╖ в╕йни проти Укра╖ни. Це п╕дтвердив сво╖ми практичними д╕ями адм╕рал Касатонов, який 7 кв╕тня особисто оголосив по флоту, що укра╖нськ╕ нац╕онал╕сти в Новоозерному штурмують штаб Кримсько╖ в╕йськово-морсько╖ бази Чорноморського флоту, що ╕де б╕й, та звернувся до Головнокомандувача ВМФ СНД адм╕рала флоту Чернав╕на за дозволом на застосування збро╖.
Адм╕рал Касатонов, отримавши дозв╕л на застосування збро╖, у н╕ч з 7 на 8 кв╕тня, коли вс╕ оф╕цери штабу бази перебували у сво╖х дом╕вках ╕ мирно спали, розпочав в╕йськову операц╕ю щодо захоплення Чорноморського флоту. За його наказом у Донузлавський гарн╕зон ув╕йшли танки ╕ бронетранспортери з озбро╓ним десантом 361-го полку берегово╖ оборони ЧФ з м╕ста ╢впатор╕я та танкового полку з села Перевальне, а в Донузлавську затоку по бойов╕й тривоз╕ зайшли два протичовнових корабл╕ з Севастополя ╕ два ракетних катери з Чорноморського ╕з завданням зайняти оборону з моря ╕ заблокувати корабл╕ 17-╖ бригади.
Посеред ноч╕ штаб бази зайняли десантники 39-╖ див╕з╕╖ десантних сил, а чергов╕ оф╕цери ╕ матроси штабу бази та чергово-вахтово╖ служби були ╕зольован╕.
Вранц╕ мешканц╕ укра╖нського селища Новоозерне прокинулись в умовах неоголошено╖ рос╕йсько╖ окупац╕╖: вулицями патрулювали озбро╓н╕ десантники на бронемашинах ╕ танках, були закрит╕ вс╕ установи, школа ╕ нав╕ть пошта, зв╕дки за р╕шенням оф╕церських збор╕в штабу Кримсько╖ бази телеграмою було в╕дправлено допов╕дь м╕н╕стру оборони Укра╖ни з ╕нформац╕╓ю про складання присяги на в╕рн╕сть Укра╖нському народу.
В╕дверт╕ ╕ неприховано агресивн╕ антидержавн╕ д╕╖ командувача флоту п╕дносили нац╕ональну самосв╕дом╕сть особового складу Кримсько╖ бази. Оф╕цери бази заявили сво╓му командуванню, що у випадку продовження блокади гарн╕зону вони будуть оборонятися ╕ за сп╕льним р╕шенням виставили озбро╓ну охорону селищно╖ ради. А вранц╕ наступного дня в Донузлав╕ вишикувалася ц╕ла черга моряк╕в, як╕ жадали скласти укра╖нську присягу.
Приведення до присяги на в╕рн╕сть Укра╖нському народов╕ було зд╕йснено в Будинку оф╕цер╕в на оф╕церських зборах, але п╕сля спроби командувача флоту заблокувати Будинок оф╕цер╕в пов╕тряним десантом оф╕цери перейшли до селищно╖ ради.
Тим часом ╕нформац╕я про складання присяги б╕льш╕стю оф╕цер╕в Кримсько╖ бази ╕ призначення ╖╖ командира контр-адм╕рала Кожина командувачем ВМС Укра╖ни блискавкою облет╕ла флот ╕ викликала ╕стерику в адм╕рала Касатонова. В╕н наказав негайно п╕дняти в пов╕тря морську ав╕ац╕ю, проте командир Мирн╕вського гарн╕зону в╕дмовився п╕дн╕мати в пов╕тря сво╖ бойов╕ машини без письмового наказу. Таким чином, мужн╕ оф╕цери ╕ м╕чмани Донузлавського гарн╕зону зламали плани пол╕тичного кер╕вництва Рос╕╖ приватизувати Чорноморський флот.
Ситуац╕я у Криму вкрай загострилась через готовн╕сть адм╕рала Касатонова застосувати зброю, тому до Севастополя терм╕ново прибув Головнокомандувач ВМФ СНД адм╕рал флоту Чернав╕н, який одразу по систем╕ оперативного спов╕щення сил флоту наказав зранку 9 кв╕тня п╕дняти на вс╕х кораблях ╕ суднах Чорноморського флоту Андр╕╖вськ╕ прапори.
Та 8 кв╕тня 1992 року 40 матрос╕в ╕ старшин сторожового корабля «Питливий», вважаючи себе громадянами Укра╖ни, звернулися до свого командира з вимогою орган╕зувати урочисте складання присяги на в╕рн╕сть Укра╖нському народу на корабл╕ п╕д Державним прапором Укра╖ни, ╕накше вони об╕цяли з╕рвати з себе погони ╕ залишити ек╕паж. Так само повели себе моряки ╕ на ╕нших кораблях 30-╖ див╕з╕╖, де в ек╕пажах переважну б╕льш╕сть складали громадяни Укра╖ни, як╕ висловили бажання служити сво╖й кра╖н╕, сво╓му народу. Наказ про п╕дняття Андр╕╖вських прапор╕в виконала лише бригада рятувальних суден. Стало ц╕лком очевидно, що план швидкого захоплення Чорноморського флоту п╕дняттям Андр╕╖вських прапор╕в провалився, а адм╕ралу Чернав╕ну треба с╕сти за ст╕л переговор╕в з укра╖нською стороною.
Президент Укра╖ни Леон╕д Кравчук згодом розпов╕в, що у розмов╕ з Борисом ╢льциним в╕н заявив, що у випадку спроби п╕дняти на Чорноморському флот╕ Андр╕╖вськ╕ прапори Укра╖на буде захищатися, тому про приватизац╕ю флоту п╕дняттям рос╕йських прапор╕в на кораблях флоту треба забути.
Про збройне протистояння в Донузлавському гарн╕зон╕ пов╕домили голов╕ делегац╕╖ Василю Дурдинцю, який негайно в╕дправив до Новоозерного генерал-майора Василь╓ва, члена парламентсько╖ делегац╕╖ в╕д Головного штабу ЗС Укра╖ни. Зустр╕вшись з оф╕церами, як╕ склали присягу на в╕рн╕сть Укра╖нському народу, та з новопризначеним командиром Кримсько╖ бази Цуб╕ним, генерал-майор Василь╓в оц╕нив усю гостроту ситуац╕╖, яка була вже доведена адм╕ралом Касатоновим до збройного протистояння, ╕ допов╕в Василю Дурдинцю.
Василь Дурдинець негайно пов╕домив про це кер╕вництву Верховно╖ Ради Укра╖ни.
У в╕дпов╕дь на агрес╕ю командування ЧФ Верховна Рада Укра╖ни прийняла постанову про неправом╕рн╕сть д╕й кер╕вництва Об’╓днаних Збройних Сил СНД ╕ запропонувала Президенту Укра╖ни Кравчуку Л. М. висловити недов╕ру маршалу Шапошникову та звернутись до гол╕в держав СНД про його нев╕дпов╕дн╕сть посад╕ Головнокомандувача ОЗС СНД.
Через безпосередн╓ втручання в ситуац╕ю Президента Укра╖ни адм╕рал Касатонов мусив змиритися з втратою свого впливу над штабом Кримсько╖ бази ╕ зняти облогу з Новоозерного ╕ з Донузлавсько╖ затоки, а процес переходу в╕йськових моряк╕в на службу держав╕ Укра╖на прискорився.
8 кв╕тня 1992 року в Новоозерному до укра╖нсько╖ присяги були приведен╕ 72 оф╕цери ╕ м╕чмани, а 9 кв╕тня в урочист╕й обстановц╕ п╕д розвернутими прапорами Укра╖ни на остров╕ Майський п╕д Очаковом присягали Укра╖нському народу моряки бригади спец╕ального призначення розв╕дувального управл╕ння Чорноморського флоту п╕д командуванням кап╕тана 1 рангу Анатол╕я Карпенка. Донузлавський гарн╕зон п╕дтримали морськ╕ ав╕атори Новофедор╕вського гарн╕зону ЧФ.
10 кв╕тня в урочист╕й обстановц╕ присягнув Укра╖н╕ Центр бойового застосування корабельно╖ ав╕ац╕╖ ВМФ у м╕ст╕ Саки, яким командував полковник ав╕ац╕╖ В╕ктор Безногих. Центр готував корабельних льотчик╕в для ав╕аносц╕в ВМФ колишнього Союзу, ╕ перех╕д його майже повним складом п╕д Державний прапор Укра╖ни всл╕д за Донузлавським ╕ Очак╕вським гарн╕зоном надто багато важив у тод╕шн╕й ситуац╕╖ на флот╕. Наказом м╕н╕стра оборони Укра╖ни центр був зарахований до складу Збройних Сил Укра╖ни.
Командування ВМФ СНД разом з командувачем Чорноморського флоту адм╕ралом Касатоновим втрачали вплив на особовий склад флоту, незважаючи на моб╕л╕зац╕ю вс╕х антиукра╖нських сил, моряки сам╕ визначали свою Батьк╕вщину, сво╓ громадянство та кому присягати на в╕рн╕сть. Скласти укра╖нську присягу готувалися моряки бригад ракетних ╕ протичовнових корабл╕в 30-╖ див╕з╕╖, Феодос╕йсько╖ бригади охорони водного району, Керченського та ╤зма╖льського гарн╕зон╕в.
Цей процес набув таких масштаб╕в, що загрожував перетворенню Чорноморського флоту на власн╕сть Укра╖ни, проте у Ки╓в╕ пол╕тики не бажали псувати через це стосунк╕в з Москвою, а тому 10 кв╕тня 1992 року засоби масово╖ ╕нформац╕╖ оголосили, що Президенти Укра╖ни ╕ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ домовилися м╕ж собою про моратор╕й на сво╖ р╕шення по флоту ╕ призупинили д╕ю сво╖х указ╕в стосовно Чорноморського флоту.
Питання розпод╕лу Чорноморського флоту президенти переклали на спец╕ально створен╕ пост╕йн╕ робоч╕ групи при М╕н╕стерствах оборони Укра╖ни ╕ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, яким належало вести переговори й узгоджено ухвалити в╕дпов╕дн╕ р╕шення. Мене було включено до складу тако╖ групи при М╕н╕стерств╕ оборони Укра╖ни.
Нам, першопрох╕дцям творення Збройних Сил Укра╖ни, важко було прийняти р╕шення пол╕тичного кер╕вництва Укра╖ни про замороження процесу створення власних В╕йськово-Морських Сил на догоду сво╖м рос╕йським колегам, оск╕льки ми вже тод╕ гостро в╕дчули на соб╕ зверхн╕сть й агресивн╕сть зовн╕шньо╖ пол╕тики Москви стосовно Укра╖ни.
У Криму це проявилося дуже очевидно, до того ж – на територ╕╖ незалежно╖ Укра╖ни, з галасливими пророс╕йськими п╕кетами, м╕тингами, п╕дйомами Андр╕╖вських прапор╕в, вигнанням з флотсько╖ служби укра╖нц╕в та в╕двертою демонстрац╕╓ю сили.
Ситуац╕я, що склалася у в╕дносинах Укра╖ни ╕ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, дуже нагадувала ╕сторичн╕ под╕╖ 1918 року, коли поблажлив╕сть укра╖нських керманич╕в рос╕йським колегам-б╕льшовикам коштувала Укра╖н╕ втрати незалежност╕, колон╕зац╕╖, укра╖нськ╕й нац╕╖ – приниження та багатом╕льйонних людських втрат у репрес╕ях ╕ голодоморах.
Н╕хто не сумн╕вався, що в Укра╖н╕ таки будуть створен╕ власн╕ В╕йськово-Морськ╕ Сили, проте на час╕ поставало питання, де його дислокувати ╕ де ж тепер для них взяти корабл╕в у необх╕дн╕й к╕лькост╕ в умовах, коли Рос╕йська Федерац╕я вже в╕дчула, що через Чорноморський флот ╕ Севастополь можна буде пост╕йно тримати Укра╖ну п╕д сво╖м пол╕тичним ╕ економ╕чним тиском.
П╕сля розпаду радянсько╖ ╕мпер╕╖ ╕ зникнення з мапи держави СРСР практично мало що зм╕нилося для колишн╕х радянських республ╕к, бо столиця радянсько╖ ╕мпер╕╖ Москва й ╕мперськ╕ в╕йськов╕ чиновники н╕куди не зникли, а усп╕шно продовжували хазяйнувати у сво╖х владних каб╕нетах. ╤ так само, як ╕ за час╕в СРСР, тепер у Рос╕йськ╕й Федерац╕╖, а особливо в Москв╕, вони, маючи сво╖ стратег╕чн╕ ╕нтереси на Середземному мор╕, добре розум╕ли, що володарювання у Чорному мор╕ ╕ волод╕ння Кримським п╕востровом без контролю над самою Укра╖ною просто неможливо. Тому вони лог╕чно, по-╕мперськи, вважали, що волод╕ння Кримом ╕ ╓ ключем до володарювання на Чорному мор╕.
Водночас розпочався процес повернення кримських татар в Укра╖ну ╕ в Крим – на ╖хню ╕сторичну батьк╕вщину. Проте хазя╖ московських владних каб╕нет╕в також добре розум╕ли, що не можна допускати повернення до Криму критично╖ маси кримських татар, яка б була здатна впливати на пол╕тичну обстановку на п╕востров╕, бо це також заважало б володарюванню Рос╕╖ в Криму ╕ на Чорному мор╕. Тому московськ╕ дипломати запустили в м╕ждержавний ╕нформац╕йний прост╕р думку, що заселення Криму кримськими татарами спричинить в╕докремлення п╕вострова в╕д Укра╖ни ╕ при╓днання його до Туреччини.
Реагуючи на аналог╕чн╕ заяви, як╕ почали з’являтися у кулуарах укра╖нсько╖ влади, я пояснював опонентам, що Крим не ╓ поромом, здатним самост╕йно дрейфувати морем до берег╕в Туреччини! Житт╓забезпечення ╕ розвиток самого Криму географ╕чно м╕цно прив’язан╕ до Укра╖ни, до ╖╖ електричних ╕ водних ресурс╕в, тому Крим приречений залишатися з Укра╖ною.
Моратор╕й на розпод╕л Чорноморського флоту ╕ перекладання Президентами Укра╖ни ╕ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ вир╕шення ц╕╓╖ проблеми на спец╕ально створен╕ пост╕йн╕ робоч╕ групи при М╕н╕стерствах оборони Укра╖ни ╕ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, як на мене, це штучне ╕ небезпечне для Укра╖ни затягування у час╕ несприятливо╖ ситуац╕╖, оск╕льки втрачався людський фактор, зумовлений добров╕льним складанням присяги на в╕рн╕сть Укра╖нському народу.
Призупинення волевиявлення особового складу сво╓╖ приналежност╕ до держави Укра╖на ╕ приведення моряк╕в-чорноморц╕в до укра╖нсько╖ присяги д╕яло проти Укра╖ни та було дуже виг╕дним для командування ВМФ СНД ╕ командувача Чорноморського флоту адм╕рала Касатонова, оск╕льки т╕, хто вже склав присягу, були вигнан╕ з в╕йськових частин ╕ корабл╕в ран╕ше ╕ залишилися без м╕сця служби ╕ без кошт╕в для утримання сво╖х родин, а вс╕ бажаюч╕ перейти на в╕йськову службу в держав╕ Укра╖на ставали порушниками р╕шення Президента – Верховного Головнокомандувача Збройних Сил Укра╖ни.
Таким чином, в╕йськовослужбовц╕ – громадяни Укра╖ни за цим р╕шенням президент╕в були змушен╕ продовжувати службу п╕д кер╕вництвом командування Чорноморського флоту ╕ нев╕домо ск╕льки чекати в╕дпов╕дного пол╕тичного р╕шення. Перебуваючи п╕д жорстким моральним тиском, деяк╕ оф╕цери флоту в╕дмовлялися в╕д складено╖ ран╕ше присяги на в╕рн╕сть Укра╖нському народу.
Тож моратор╕й на розпод╕л Чорноморського флоту дозволив командуванню ЧФ повернути соб╕ контроль за ситуац╕╓ю на флот╕ ╕ за його особовим складом. Перебуваючи на територ╕╖ Укра╖ни, командування Чорноморського флоту почало в╕дкрито п╕дпорядковуватись розпорядженням з Москви ╕ в╕дстоювати ╕нтереси Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. При цьому воно активно втягувало у цей процес як в╕йськових, так ╕ цив╕льних мешканц╕в Криму – громадян Укра╖ни.
У засобах масово╖ ╕нформац╕╖ на перших м╕сцях навмисно п╕д р╕зними заявами ╕ зверненнями проти незалежност╕ Укра╖ни публ╕кувалися ╕мена оф╕цер╕в з укра╖нськими пр╕звищами, як╕ виступали проти створення в Севастопол╕ командування В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни.
Для мешканц╕в Криму та Севастополя почалось нелегке випробовування на нац╕ональну самосв╕дом╕сть ╕ в╕рн╕сть Укра╖н╕.
У ц╕й складн╕й в╕йськово-пол╕тичн╕й ситуац╕╖, що склалася п╕сля оголошення моратор╕ю, командувач ВМС Укра╖ни контр-адм╕рал Борис Кожин приступив до виконання сво╖х обов’язк╕в.
10 кв╕тня 1992 року в╕н сформував орган╕зац╕йну групу В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни з оф╕цер╕в Донузлавського ╕ Севастопольського гарн╕зон╕в, в╕дсторонених адм╕ралом Касатоновим в╕д служби на ЧФ за складання присяги на в╕рн╕сть Укра╖нському народу.
13 кв╕тня 1992 року оф╕цери орган╕зац╕йно╖ групи розм╕стилися в Севастопол╕, у в╕йськовому м╕стечку колишньо╖ школи прапорщик╕в буд╕вельних в╕йськ.
До особового складу орган╕зац╕йно╖ групи ВМС Укра╖ни були зарахован╕ кап╕тани 1 рангу Василь Бойко, Анатол╕й Данилов ╕ ╢вген Лупаков, полковники Володимир ╤нд╕ло ╕ Григор╕й Горд╕╓вський, кап╕тани 2 рангу Олександр Бондар, ╢вген Корнилов, Олександр Пляшечников, Леон╕д Третяк, Владас Трумп╕кас, Микола Тихонов, Олег Н╕кола╓в, ╤гор Мироненко, Валентин Сутула, Анатол╕й Прил╕щ, Юр╕й Шалит, Володимир Шишов, п╕дполковник ╤ван Шульга, кап╕тани 3 рангу Михайло Кот, Олександр Клю╓в, Мирослав Мамчак, Вадим Махно, В╕ктор Пал╕й, Геннад╕й Ситн╕ков, Володимир Ященко, майори Олександр Дерновий, Леон╕д Рибальченко, В╕тал╕й Рожманов, кап╕тан-лейтенант В╕ктор Петренко, старш╕ лейтенанти Володимир Онопр╕╓нко, Михайло Рудь, Андр╕й ╤ль╓нко, В’ячеслав Щегольков, оф╕цер в╕йськово╖ контррозв╕дки СБУ кап╕тан 3 рангу Володимир Якименко, майор з бригади ППО Геннад╕й Варицький та заслужений артист Укра╖ни, сп╕вак Олександр ╤ванов.
Командування Чорноморського флоту не забарилося звинуватити командувача ВМС Укра╖ни Бориса Кожина в порушенн╕ моратор╕ю й у створенн╕ паралельних управл╕нських структур флоту, на що Василь Дурдинець ч╕тко заявив, що командувач ВМС Укра╖ни контр-адм╕рал Кожин для забезпечення виконання ним сво╖х функц╕ональних обов’язк╕в створив орган╕зац╕йну групу, а оск╕льки моратор╕й на призначення командувача ВМС Укра╖ни не поширю╓ться, то в╕дпов╕дно не поширю╓ться ╕ на орган╕зац╕йну групу.
Командувач ВМС Укра╖ни контр-адм╕рал Борис Кожин також в╕дкинув ус╕ звинувачення в порушенн╕ ним моратор╕ю, заявивши, що «на оборону кра╖ни, як ╕ на бажання в╕йськовослужбовц╕в служити сво╓му народу, моратор╕й накласти неможливо!».
Таким чином, з 13 кв╕тня 1992 року орган╕зац╕йна група ВМС Укра╖ни розпочала свою роботу в умовах протид╕╖ ╕ морального тиску.
Командувач ВМС Укра╖ни контр-адм╕рал Кожин визначив основн╕ напрямки роботи й обов’язки вс╕х член╕в орган╕зац╕йно╖ групи.
Кап╕тан 3 рангу ╤гор Тенюх з Ки╓ва зд╕йснював оперативне управл╕ння орган╕зац╕йно╖ групи ВМС Укра╖ни та ╖╖ вза╓мод╕ю з М╕н╕стерством оборони ╕ Головним штабом ЗС Укра╖ни.
Начальником штабу ВМС був призначений кап╕тан 2 рангу Юр╕й Шалит, заступником командувача з бойово╖ п╕дготовки – кап╕тан 1 рангу ╢вген Лупаков, начальником соц╕ально-психолог╕чно╖ служби – кап╕тан 1 рангу Анатол╕й Данилов. Майор В╕тал╕й Рожманов займався охороною ╕ створенням морсько╖ п╕хоти ВМС Укра╖ни.
Борис Кожин був переконаний у тому, що на територ╕╖ Укра╖ни повинн╕ базуватися виключно В╕йськово-Морськ╕ Сили Укра╖ни та вимагав надавати всеб╕чну п╕дтримку вс╕м, кого пересл╕дують на Чорноморському флот╕ за складання укра╖нсько╖ присяги.
Борис Кожин у наших з ним розмовах про т╕ часи згадував, що м╕н╕стр оборони ╕ Головний штаб Збройних Сил Укра╖ни головним завданням орган╕зац╕йно╖ групи визначили роботу щодо побудови ВМС Укра╖ни у розрахунку лише на власн╕ сили, на п╕дтримку М╕н╕стерства оборони ╕ можливост╕ держави, без опори на Чорноморський флот.
Тому орган╕зац╕йна група приступила до створення В╕йськово-Морських Сил Збройних Сил Укра╖ни без будь-яких засоб╕в для ц╕╓╖ роботи, але з високою силою духу, яка дозволила нам подолати вс╕ перепони ╕ перемогти ворог╕в в╕дродження укра╖нського нац╕онального флоту.
Борис Борисович завжди наголошував, що основою оц╕нки кожного оф╕цера ВМС ╓ три визначальн╕ принципи: патр╕отизм, профес╕йн╕сть, порядн╕сть!
Переговорний процес м╕ж урядовими делегац╕ями Укра╖ни ╕ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ з флотсько╖ проблеми розпочався з часу оголошення моратор╕ю ╕ тривав до к╕нця травня 1997 року.
Цей безусп╕шний процес я спостер╕гав спочатку зсередини, як безпосередн╕й його учасник, а згодом вже як позаштатний радник-консультант при ком╕тет╕ з питань оборони ╕ нац╕онально╖ безпеки Верховно╖ Ради Укра╖ни, де м╕цно закр╕пилася п’ята колона Рос╕╖ – депутатська фракц╕я в╕д Комун╕стично╖ парт╕╖ Укра╖ни.
У той час ком╕тет з питань оборони ╕ нац╕онально╖ безпеки очолював комун╕ст Геннад╕й Крючков, його заступником був Борис Андресюк, в╕д об’╓днаних соц╕ал-демократ╕в, а членом ком╕тету був народний депутат в╕д Народного Руху Укра╖ни Борис Кожин, в╕це-адм╕рал, перший командувач В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни.
Я у той час працював уже в Нац╕ональному науково-досл╕дному центр╕ оборонних технолог╕й, ╕ на прохання Бориса Кожина був у нього позаштатним пом╕чником-консультантом.
Ми з урахуванням набутого Укра╖ною п’ятир╕чного досв╕ду проб ╕ помилок в оборонному буд╕вництв╕ розробили новий проект В╕йськово╖ доктрини Укра╖ни, проводили його обговорення, виступали з ним на «круглих столах» ╕ конференц╕ях. Проте в самому ком╕тет╕ не було зац╕кавленост╕ в його розгляд╕.
Одного разу, це було навесн╕ 1998 року, м╕й колега полковник Афанась╓в, який свого часу служив у Феодос╕╖ на ав╕ац╕йному випробувальному пол╕гон╕ ╕ мав багато знайомих у Криму та Севастопол╕, п╕д╕йшов до мене ╕ з обуренням почав розпов╕дати, що Рос╕я пограбувала нас у Криму. Я спочатку не зрозум╕в, про що йдеться, але в╕н показав мен╕ великий перел╕к об’╓кт╕в ╕ буд╕вель з адресами та пояснив, що п╕сля п╕дписання Угод м╕ж Укра╖ною ╕ Рос╕йською Федерац╕╓ю про розпод╕л Чорноморського флоту укра╖нськ╕ оф╕цери з ризиком для себе розв╕дали, що п╕д р╕зними приводами ЧФ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ безкоштовно отримав у свою власн╕сть у Криму ╕ в Севастопол╕ велику к╕льк╕сть об’╓кт╕в та буд╕вель на сотн╕ м╕льйон╕в гривень.
Оск╕льки це трималося у велик╕й та╓мниц╕, то можна було зрозум╕ти, що п╕дготовка Угод м╕ж Укра╖ною ╕ Рос╕йською Федерац╕╓ю про розпод╕л Чорноморського флоту в╕дбувалася непрозоро ╕ мав м╕сце п╕дкуп чиновник╕в, в╕д яких залежав ╖хн╕й остаточний реальний п╕дсумок, але не той, що був на папер╕ ╕ про який д╕зналися вс╕ у в╕дкритому доступ╕.
Ц╕лком було зрозум╕ло, що Кремль продовжував свою в╕йну проти Укра╖ни, зм╕нюючи тактику ╕ способи ╖╖ ведення, якщо правильно розум╕ти, що таке в╕йна.
Якщо розум╕ти, що в╕йна – це стосунки м╕ж державами, за яких одна сторона намага╓ться у дипломатичний, пол╕тичний чи економ╕чний спос╕б силового тиску або у спос╕б ведення збройно╖ боротьби примусити ╕ншу сторону зд╕йснити прийняття р╕шень на свою користь, то в╕йну проти Укра╖ни Рос╕йська Федерац╕я не припиняла з 1991 року, коли СРСР в╕д╕йшов в ╕стор╕ю, а на м╕жнародну арену вийшла нова незалежна держава Рос╕йська Федерац╕я ╕ почала домагатися права на волод╕ння Чорноморським флотом, а через нього — Кримом ╕ акватор╕╓ю Чорного моря.
Коли не вистачало ╕нших аргумент╕в у досягненн╕ бажаного результату, в х╕д Кремлем був запущений новий важ╕ль силового тиску – природний газ, ц╕ну на який рос╕йський монопол╕ст, у якого Укра╖на його закуповувала, п╕дняв до такого р╕вня, щоб Укра╖на стала поступлив╕шою в м╕жнародних переговорах про розпод╕л Чорноморського флоту, – ╕ це спрацювало!
Ки╖в погодився на умови Кремля, ╕ в Криму почала функц╕онувати вже рос╕йська в╕йськово-морська база Чорноморського флоту Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, — це була вагома стратег╕чна перемога Кремля у в╕йн╕ проти Укра╖ни. Очевидно, що в Ки╓в╕ цього не пом╕тили, оск╕льки наш╕ патр╕оти з’ясували перел╕к «подарованих», а скор╕ше приватизованих Чорноморським флотом об’╓кт╕в, буд╕вель та в╕йськових м╕стечок, через як╕ Рос╕я посилила свою присутн╕сть у Криму ╕ Севастопол╕.
Взявши коп╕ю цих документ╕в, я зайшов з ними до голови ком╕тету з питань оборони ╕ нац╕онально╖ безпеки Верховно╖ Ради Укра╖ни Геннад╕я Крючкова ╕ в╕дверто допов╕в йому про зраду державних ╕нтерес╕в у Криму.
В╕н подивився на документи, знервувався ╕ сказав, що зна╓ про це. Спитав, зв╕дки вони у мене, на що я в╕дпов╕в: «Це наш╕ укра╖нськ╕ громадяни з╕брали вс╕ дан╕, ризикуючи життям!».
— Прошу н╕кому про це не розпов╕дати, бо це — та╓мна ╕нформац╕я, — зак╕нчив нашу зустр╕ч Геннад╕й Крючков. Проте жодних д╕й в╕н так ╕ не зробив, чим мене дуже розчарував, оск╕льки я ставився до нього з повагою, як до л╕тньо╖ людини, а в╕н виявився безв╕дпов╕дальним чиновником та ще й укра╖нофобом.
Тому я змушений був звернутися до наших нац╕онал╕ст╕в, як╕ не повинн╕ були залишити таку ╕нформац╕ю без адекватно╖ реакц╕╖.
За радянських час╕в терм╕нолог╕я в пол╕тиц╕ була дуже спотворена сп╕вроб╕тниками НКВС СРСР ╕ комун╕стичними пропагандистами, як╕ вживали слово «нац╕онал╕ст» виключно у негативному сенс╕ ╕ за формою, ╕ за зм╕стом, та обов’язково — як «укра╖нський буржуазний нац╕онал╕ст». Тому я часто замислювався над тим, а у чому р╕зниця м╕ж патр╕отом ╕ нац╕онал╕стом?
У сво╖х роздумах я д╕йшов такого висновку: патр╕от – це людина, яка любить свою Батьк╕вщину ╕ готова за не╖ в╕ддати життя, а нац╕онал╕ст — це патр╕от, який так само любить свою Батьк╕вщину ╕ готовий в╕ддати за не╖ життя, але в╕н ще проводить просв╕тницьку роботу на основ╕ глибоких знань ╕стор╕╖ сво╓╖ нац╕╖.
З ус╕ма документами про багатом╕льйонн╕ «подарунки» Чорноморському флотов╕ я зав╕тав до народного депутата Укра╖ни Стефан╕╖ Стецько ╕ виклав ╖й всю ╕нформац╕ю. Ця поважна л╕тня ж╕нка швидко зрозум╕ла, що й до чого, ╕ пооб╕цяла порушити це питання. Через к╕лька дн╕в я побачив цю ╕нформац╕ю в одн╕й ╕з газет у повному обсяз╕, що спричинило неабиякий галас у парламент╕ викриттям кулуарних домовленостей м╕ж можновладцями Ки╓ва ╕ Москви. Нав╕ть було порушено питання про повернення всього вкраденого ╕ про сплату кошт╕в за оренду об’╓кт╕в.
Звичайно, це обурило голову ком╕тету комун╕ста Геннад╕я Крючкова ╕ в╕н якось сказав мен╕ про це, та я вже мав уявлення про його «державницьку» позиц╕ю ╕ про д╕яльн╕сть п’ято╖ колони Рос╕╖ у Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни. Стало зрозум╕ло, що молод╕й незалежн╕й держав╕ Укра╖на було важко досягнути швидкого усп╕ху в сво╓му розвитку при наявност╕ таких потужних зовн╕шн╕х та внутр╕шн╕х ворог╕в в умовах ведення проти не╖ неоголошено╖ в╕йни з боку Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, яка посилювала св╕й вплив на укра╖нське сусп╕льство як економ╕чним тиском, так ╕ тиском у культурному та ╕нформац╕йному простор╕.
Та в╕йна тривала, а ми на╖вно сприймали десанти рос╕йських сп╕вак╕в ╕ актор╕в в Укра╖н╕ не як пропаганду «русского мира», а як культурн╕ в╕дносини м╕ж братн╕ми народами…


2007 р╕к. Президент Укра╖ни В╕ктор Ющенко, арх╕╓пископ С╕мферопольський ╕ Кримський Климент, перший командувач В╕йськово-Морських Сил Збройних Сил Укра╖ни Борис Кожин у Севастопол╕
 (Фото з арх╕ву «Кримсько╖ св╕тлиц╕»)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 20.11.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16234

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков