Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 20.11.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 20.11.2015
ТИЛЬНА СТОРОНА КРИМСЬКОГО ЖИТТЯ ОЧИМА ОЛЕКСАНДРА КАДН╤КОВА

Фотопроза

У С╕мферопол╕ в╕дбулася незвичайна фотовиставка в╕домого кримського фотографа Олександра Кадн╕кова. Для цього йому ╕ його однодумцям не знадобилося отримувати дозв╕л начальства або р╕шення худради – зн╕мки були приколен╕ звичайними столовими виделками прямо до стовбур╕в дерев в одному з м╕ських парк╕в, а глядачами могли бути вс╕ перехож╕.
Думка, що деревам в╕д цього було боляче, доповнювала сприймання фотокартин: багато з них породжували у глядача в╕дчуття болю з двох джерел: по-перше, в╕д самого сюжету, по-друге, в╕д терп╕ння дерев, як╕ тримають картинки перед глядачами ц╕ною н╕бито сво╖х ран. Насправд╕ страшного н╕чого не було: фотозн╕мки не м╕стили н╕ екстрем╕зму, н╕ тероризму, вони ранили не т╕ло, а лише душу, тривожили мозок, уяву, думки, як ╕ виделки не принесли деревам шкоди – вони були встромлен╕ злегка, т╕льки в кору.

Висл╕в «нема╓ н╕чого реал╕стичн╕шого за фотограф╕╖» застар╕в. ╤ не т╕льки з появою «фотошопу», за допомогою якого фотограф може спотворити реальн╕сть. В╕н застар╕в набагато ран╕ше, практично разом ╕з народженням само╖ фотограф╕╖, хоча багато хто цього ╕ не пом╕тив. Зародившись на початку XX стол╕ття, сюрреал╕зм в образотворчому мистецтв╕ практично в процес╕ становлення само╖ фотограф╕╖ став ╖╖ нев╕д’╓мним напрямком. Але р╕зниця в тому, що за допомогою сюрреал╕стичних прийом╕в фотограф не спотворю╓ д╕йсн╕сть, як дизайнер — «фотошопом», а поглиблю╓ ╖╖, розширю╓ рамки, вмонтову╓ в зображення додаткову думку, поясню╓ предмет або под╕ю власне фотограф╕чними засобами.
Сюрреал╕зм у фотограф╕╖ почався, мабуть, з╕ зн╕мка Ф╕л╕па Халсмана (Philippe Halsman), який зобразив стрибаючого Сальвадора Дал╕ («Дал╕ атом╕кус»), причому в картинц╕ були одночасно струм╕нь води з в╕дра, кинут╕ в кадр к╕шки, ст╕льц╕, що висять. З’╓днати це все м╕г т╕льки сам Дал╕, або... його ж метод, перенесений у фотограф╕ю. Жодного «фотошопу», як ╕ само╖ цифрово╖ фотограф╕╖, тод╕ ще не було, тому над зн╕мком працювали 6 годин, к╕шок кидали в кадр 28 раз╕в, вилили 28 в╕дер води. Сюрреал╕зм став ц╕лим напрямом в ╕спанськ╕й фотограф╕╖. Творч╕сть мадридського фотографа Чем╕ Мадоза присвячена доповненню д╕йсност╕ – в╕н зобразив шашки з циферблатами годинник╕в, метелик╕в ╕з устричних раковин, ложку, яка в╕дкида╓ не свою т╕нь, ст╕лець ╕з п╕дтяжками, тар╕лки, як╕ сушаться у водост╕чн╕й реш╕тц╕, ╕ багато ╕ншого, чого в реальному житт╕ не бува╓, але, тим не менш, проясню╓ глядачам ╖хн╕ характери, страхи, над╕╖, ненавмисн╕ бачення.
«Дивовижн╕ в╕дчува╓ш почуття, коли за допомогою фотоапарата можна зупинити час або сконструювати ╕ншу реальн╕сть, видавши це за «чисту монету». Маючи ч╕тк╕ меж╕ й розмит╕ контури, св╕тлопис ╕з повсякденного реал╕зму перетворився на документальне мистецтво. Кожен, узявши в руки камеру, фотографу╓ те, що патолог╕чно перебува╓ у нього всередин╕», – пише кримський фотограф Олександр Кадн╕ков у передмов╕ до фотопроекту 2008 року «ТьмаТаракань».
«Я н╕коли не був на виставках Олександра Кадн╕кова. ╤ краще б я не приходив. У мене сильно зм╕нилася думка. Те, що тут виставлене, н╕коли не буде опубл╕коване в наш╕й газет╕. У нас серйозне видання. Ми — ╕нтел╕гентн╕ люди, – говорив, в╕дкриваючи виставку, редактор одн╕╓╖ кримсько╖ газети. – Але я дивився, ╕ серце мо╓ обливалося сльозами. Це не може витримати нормальна людина».
Олександр Кадн╕ков – фотограф, який працю╓ не для редактора, а для глядач╕в. ╥хня реакц╕я на його зн╕мки, як правило, протилежна. Тому що нав╕ть у звичних речах Кадн╕ков знаходить що-небудь сюрреал╕стичне, надприродне. Ось його репортаж «День В╕йськово-Морського флоту». Що в ньому оч╕кував би побачити редактор? Напевно, – могутн╕ корабл╕, вбивч╕ ракети, спопеляючий вогонь, мужн╕х морп╕х╕в ╕ так дал╕. Глядач ситий цим, в╕н бачив це вже сотню раз╕в. Що ж насправд╕ ╓ в репортаж╕ для глядача: красун╕, татуювання на тл╕ т╕льняшки, бронзова потилиця явно «морського котика», медал╕, як╕ продаються в крамниц╕ сувен╕р╕в, зчеплен╕ руки моряк╕в та... п’яний вщент мужик на галявин╕, в╕двернувшись в╕д ц╕╓╖ картини, глядач╕ н╕бито не бачать його, значить, ╕ нема╓ цього. У той час, як зачеплений за живе глядач замислю╓ться, а пот╕м захоплю╓ться, редактор в╕дразу ж в╕др╕за╓: «Не пущать!».
Так╕ сцени ╕ замальовки ви навряд чи побачите десь ╕ще, кр╕м зн╕мк╕в Кадн╕кова, – День знань у в’язниц╕, День закоханих ╕ вес╕лля в будинку для людей похилого в╕ку, «Не вегетар╕анець» – криваве д╕йство, в ход╕ якого гусак втрача╓ голову. Кадн╕ков проходить по лезу ножа – в кадр╕ нема╓ жорстоких сцен, але водночас автор змушу╓ глядача подивитись на життя з точки зору... гусака, ╕ тут виявля╓ться, що в цьому житт╕ не все так просто.
У вступ╕ до сер╕╖ «ТьмаТаракань» (2008 р╕к) Кадн╕ков пише: «Це — т╕ скалки, як╕ д╕сталися нам п╕сля провально╖ розбудови с╕мдесятир╕чного раю на земл╕. Рад╕сне зведення св╕тлого майбутнього передбачало створення ново╖ людини. Це Мойсе╓в╕ знадобилося сорок рок╕в водити св╕й народ, щоб вив╕трити з нього генетичне рабство. Товаришам Лен╕ну-Стал╕ну на поставлене завдання «час» був не потр╕бен. Знадобилася сама людина, з яко╖ необх╕дно було робити болти для буд╕вництва м╕ф╕чно╖ машини загального братерства. «Заженемо вс╕х зал╕зною рукою у щасливе майбутн╓!». Сво╖х гнали так, що чуж╕ боялися. Можна на час обдурити себе ╕ купити ближнього, але природу св╕тобудови викривити неможливо.
Удаваний на початку пром╕нь св╕тла на ф╕н╕ш╕ зм╕нився л╕хтариком темряви. Темрява — синон╕м порожнеч╕. Зараз на порядку денному сто╖ть завдання – розбудова ще одного р╕зновиду сучасно╖ людини. Якою ╖й бути, praesens sapiens* («людина нового часу» – прим. авт.)?
Це — все, що глядач м╕г бачити щодня, ╕ думати, що це нормально. Насправд╕, – це надприродно, це наш повсякденний сюр, ╕ це ста╓ зрозум╕ло п╕сля св╕тлин Кадн╕кова.
У проект╕ «Душа солдата» глядачев╕ доводиться дивуватися, як багато може розпов╕сти звичайний портсигар, але т╕льки деяк╕ замислюються, що для того, щоб це побачити, Кадн╕кову потр╕бно було мати надприродний фотограф╕чний погляд. Ми багато раз╕в бачили, як люди фотографуються, просунувши голову в д╕рку на якому-небудь щит╕ з красивою картинкою. Але т╕льки Кадн╕ков здогадався зробити сер╕ю зн╕мк╕в «Фото на пам’ять», але не з лицьового, а з тильного боку цього щита. Реал╕зм залишився там, на лицьовому боц╕, а тут «надбачення», «надоб’╓ктив» в╕дкрива╓ нам тильний б╕к життя. Ми ж його н╕коли не бачимо, хоча це не так ╕ складно. ╤ газети, як╕ славословлять парадну сторону нашого буття, сюди н╕коли не заглянуть, ╕ глядача не захочуть пустити. А Кадн╕ков ╕де й фотографу╓! Тому ╕ вс╕ його проекти, ╕ вс╕ фотокниги – «Нашийник» (2008 р╕к), «М-Клуб» (2008 р╕к), «Оком╕р» (2011 р╕к) – це саме той сюр, який кожен ╕з нас може бачити щодня, але... вол╕╓ не бачити, щоб спок╕йн╕ше жити. Т╕льки спок╕й дуже скоро почина╓ нагадувати цвинтарну тишу...
Перша фотовиставка Олександра Кадн╕кова «Дал╕, дал╕, дал╕...» (м. С╕мферополь, 1988) була закрита за вказ╕вкою Кримського обкому парт╕╖ як антирадянська. Тепер же Олександра Кадн╕кова не потр╕бно представляти профес╕йним фотографам. За спиною — б╕льше 30 рок╕в ╕з пальцем на спусков╕й кнопц╕ фотокамери. В╕н — автор багатьох фотокниг, переможець багатьох конкурс╕в, ма╓ к╕лька звань найкращого фотографа року, його св╕тлини ╕з задоволенням друкують «GQ» (Москва), «FHM», Т3, «Digital Photo&Video Camera», «DFoto», «XXL», «Man», «Наш», «Експерт», «Проф╕ль», «Телекритика», «Тайм-аут», «Деньги.ua», «10 дн╕в», «М-клуб», Фотомагазин (Москва), «Геосфера», «Комсомольська правда», «Собеседник», «Каприз», «ШО», «Комерсант», «Економ╕чн╕ в╕ст╕», «Аф╕ша», «М╕жнародний туризм», «Кримська Рив’╓ра», «Крим» ╕ багато ╕нших. В╕н зробив фотопроекти для туристичних видань Сир╕╖ (2007), Туреччини (2003, 2007), Тун╕су (2006), Словаччини (2004, 2006), ╤зра╖лю (1994, 2004), ╢гипту (1994, 2001), Чех╕╖ (1999), ╤тал╕╖ (2005), ╤спан╕╖ (2007), Дом╕н╕кани (2008), Франц╕╖ (1999, 2008, 2011), Грец╕╖ (2010), Мальти (2012), США та Карибських остров╕в (2005, 2012). Орган╕затор ╕ учасник понад 125 фото- ╕ в╕деопроект╕в в Укра╖н╕ та за кордоном (Рос╕я, Н╕меччина, Великобритан╕я, Польща, ╤тал╕я, Словаччина).
Кадн╕ков – учасник трьох Ки╖вських фото-б╕╓нале (2003, 2005, 2007), м╕сяця фотограф╕╖ в Братислав╕ (2009), Севастопольського фестивалю «В╕йна ╕ мир» (2010), б╕╓нале сучасного мистецтва у Кельн╕ (2010). В╕н пров╕в персональн╕ виставки «KONTRAСВЕТ», «Фото на пам’ять» (у рамках ГОГОЛЬFEST), «Heidelberg. Сенсиб╕л╕зац╕я», «Грабл╕.№ 1» ╕ «Грабл╕.№ 2», «С╕мферополь. Impressionen», «Rape culture» (культура насильства), «Гучномовець: Тактиль, Архетип ╕ гамма Голос», «Люди в червоному», ARTVILNIUS 09 та багато ╕нших. В╕н – ╕дейний натхненник ╕ активний учасник творчих фотограф╕чних груп ╕ об’╓днань: «КаБул», «Брати Гр╕мм», «╕м. Джордано Бруно», «Квас» ╕ «Ск╕ф» тощо.
Отже, якщо «це н╕коли не буде надруковане в наш╕й газет╕», – то це б╕да т╕льки читач╕в ц╕╓╖ газети.
Якби фотограф╕╖, виставлен╕ на нин╕шн╕й виставц╕, що отримала назву «Вальс. Ностальг╕я», були надрукован╕ великим форматом, взят╕ в рамку, пом╕щен╕ п╕д скло ╕ вив╕шен╕ у фешенебельному зал╕, вони виглядали б зовс╕м по-╕ншому. Н╕куди б не под╕лися думки й асоц╕ац╕╖, звичайно, але не було б цього душевного болю, почуття проколото╖ душ╕ ц╕╓ю картинкою, н╕би саме вона пришпилена виделкою до дерева. «Вальс», поясню╓ Олександр, – це алегор╕я того, що все наше життя – ╓диний вальс в╕д народження до смерт╕, а «ностальг╕я» – це спроба показати, що людина завжди шкоду╓ про минулий «тур вальсу», тому що людин╕ завжди ╓ про що шкодувати. ╤ повернути будь-яку мить життя ми можемо, т╕льки збер╕гши ╖╖, хоча б у пам’ят╕... фотоапарата.
Вразлив╕ люди розпов╕дали, що сюрреал╕стичн╕ образи, створен╕ Кадн╕ковим, можуть нав╕ть снитися. Наприклад, це — оселедець, який потопа╓ в склянц╕ гор╕лки, який, ╕мов╕рно, думав, що це рят╕вна вода ╕, ох, як помилився! Це — магазин «М’ясо»... Крим у вигляд╕ дешевого кулона на самовдоволених грудях... ╤ Крим над шматочками розр╕заного торта – наступна черга твоя! Це — франт, який приготувався робити фото на паспорт, стареча рука з дешевими перснями на кол╕н╕ молодо╖ д╕вчини...
Ще одна рука – зранена, що п╕дн╕ма╓ чарку як нагороду. Це — молодята на сковор╕дках життя! Це — ф╕лософ╕я повсякденност╕, яку Кадн╕ков допомага╓ розшифровувати з’╓днанням в одному кадр╕ речей, здавалося б, непо╓днуваних.
На виставц╕ представлена 41 робота – результат року роздум╕в ╕ прац╕ фотохудожника. Це — його досв╕д, який скорочу╓ багатьом глядачам дорогу до розум╕ння складност╕ життя. На жаль, багато з нас ще не привчен╕, роздивляючись фотокартинку, думати про сп╕вв╕дношення ╖╖ частин, про вплив цього «утопаючого оселедця» на наше життя. Св╕тлини Кадн╕кова зач╕пають не ст╕льки св╕дом╕сть глядача, з точки зору якого по╓днання несум╕сного в одному кадр╕ ╓ абсурдом, ск╕льки розтривожують його п╕дсв╕дом╕сть, в як╕й так╕ по╓днання народжують нов╕ асоц╕ац╕╖, що пояснюють реальн╕сть глибше, н╕ж просте споглядання звичних предмет╕в.
Звичайно, Олександр Кадн╕ков м╕г би, як ╕ тисяч╕ ╕нших людей з фотоапаратами, взяти камеру ╕ пройтися м╕стом, клацаючи направо ╕ нал╕во. В╕н м╕г би показати на фотовиставц╕ сво╖ красив╕ вес╕льн╕ сер╕╖. Вийшла б в╕дм╕нна експозиц╕я. Як тисяч╕ ╕нших. Але в╕н так не робить, в╕н бачить ╕ фотографу╓ те, що ми до в╕дв╕дування його виставки, може, й не побачимо зовс╕м, але коли побачимо, – трохи прозр╕╓мо. Це — тяжка праця.
В╕н робить ╖╖ один. ╤ вона того варта.

Серг╕й КОНОНЕНКО,
пол╕тичний оглядач
http://ua.krymr.com/

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 20.11.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16238

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков