Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2541)
З потоку життя (5645)
Душі криниця (3179)
Українці мої... (1409)
Резонанс (1409)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1609)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо ус╕м читачам-шанувальникам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» - т╕╓╖, справжньо╖, що в...


МОЛОД╤Й НЕЗАЛЕЖН╤Й УКРА╥Н╤ – МОЛОДИЙ ШЕВЧЕНКО
24 серпня, на День Незалежност╕ в м╕ст╕ ╤рпен╕ на Ки╖вщин╕ в╕дбулося урочисте в╕дкриття...


«ВАША П╤ДТРИМКА Д╤ТЕЙ СЬОГОДН╤ - ЦЕ ПОТУЖНА ╤НВЕСТИЦ╤Я В КВ╤ТУЧЕ МАЙБУТН╢ УКРА╥НСЬКО╥ ЗЕМЛ╤!»
Давайте ще раз подяку╓мо тим, завдяки кому конкурс в╕дбувся!


АФРИКАНСЬК╤ СТУДЕНТИ В УКРА╥Н╤
Нарешт╕ африканець вийшов ╕з ступору розгубленост╕, посм╕хнувся ╕ сказав: «Я не...


СВ╤ТЛИЧАНСЬКО-КОНОНЕНК╤ВСЬКИЙ Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС - ЯК М╤СТОК ДО НОВОГО УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
держава Укра╖на ╕ пальцем не зворухнула, аби хоч якось п╕дтримати дитячий л╕тературний конкурс,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2015 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 27.11.2015
Андр╕й Паруб╕й, перший заступник Голови ВР: «П╤СЛЯ СМЕРТ╤ Н╤ГОЯНА Я ЗРОЗУМ╤В, ЩО БУДУТЬ УБИВАТИ. АЛЕ МИ ВС╤ БУЛИ ГОТОВ╤ ПОМЕРТИ...»

В╕длуння Майдану

Напевно, кожна ╕сторична доба вимага╓ в╕д державних менеджер╕в якихось сво╖х, необх╕дних саме зараз якостей. В Укра╖н╕ протягом двадцяти п’яти рок╕в одна за ╕ншою зм╕нюються ц╕л╕ епохи, в╕дбулося вже три революц╕╖, перемоги яких щоразу здаються чудом.
Диво чи н╕, але останн╕ дв╕ перемоги сьогодн╕ неможливо уявити без вольового напору Андр╕я Паруб╕я. Напередодн╕ р╕чниц╕ ╢вромайдану ми вир╕шили поговорити з його комендантом, згадати, як це було, а ще й поц╕кавитися, як оц╕ню╓ один з пров╕дник╕в Майдану те, що зараз його побратими трактують як зраду.
Я тисну Андр╕╓в╕ руку, ╕ вчасно перехоплюю у само╖ себе саркастичне зауваження, що рукостискання коменданта послабшало, в╕дколи в╕н зас╕в у каб╕нет╕ першого в╕це-сп╕кера Ради. Просто згадую, що, окр╕м ╕нших майданних поранень, осколкових ран в╕д гранат, оп╕к╕в, пошкоджень спини та черепно-мозкових травм, у нього була роз╕рвана долоня право╖ руки.

Я З К╤НЦЯ 80-Х СТВОРЮВАВ МОЛОД╤ЖН╤ ТАБОРИ ДЛЯ ОПОРУ РАДЯНСЬКОМУ СОЮЗУ

— Йшла до вас у Раду вулицею Небесно╖ Сотн╕, ви щодня там бува╓те, як воно у вас в╕дгуку╓ться?
— Цей б╕ль н╕коли не мине, а п╕сля Небесно╖ Сотн╕ було ще багато-багато сотень хлопц╕в, як╕ загинули на фронт╕. В тому числ╕ ╕ з Самооборони Майдану, тих, хто був на Майдан╕. Загинули мо╖ близьк╕ друз╕, серед них два сотники Самооборони Майдану — Олег М╕хнюк, Серг╕й Подгорнов. Напевне, роки ╕ роки мають пройти, щоб спогад про них перестав розривати зсередини.
— Я не так давно сп╕лкувалася з Оксаною Забужко. На ╖╖ думку, майдани починалися з галичан, тому що саме у них ╓ досв╕д з час╕в УПА, як створювати оборону, як переховуватися, упереджувати. Ви ╕ на революц╕╖ 2004-го, й на революц╕╖ 2014-го були комендантом м╕стечка. Ви готувалися до ц╕╓╖ роботи?
— Життя готувало. З 1988 року я очолив одну з перших в Укра╖н╕ патр╕отичних молод╕жних орган╕зац╕й, називалась вона «Спадщина», ми ╕ тод╕ готували себе до опору. Ми були певн╕, що коли буде розпадатися Радянський Союз, необх╕дно буде виробляти механ╕зми опору. Тод╕ ми бачили метою д╕яльност╕ диверс╕йний супротив Радянському Союзу. Перше наше завдання — це була орган╕зац╕я табор╕в. 1989 року ми створили перший таб╕р «Спадщини». Ми збирали спогади про вояк╕в УПА. Пот╕м в╕дновлювали могили, шукали м╕сця нашо╖ слави ╕ збирали спогади ще живих людей про той пер╕од. Ну ╕ дуже уважно вивчали механ╕зм орган╕зац╕╖ табору, де ма╓ бути в╕д 100 до 300 людей. А вже 2004 року, коли п╕д час Помаранчево╖ революц╕╖ ми орган╕зовували штаб в Укра╖нському дом╕, то м╕ж собою жартували, що це те ж саме, що й орган╕зувати таб╕р у горах, — т╕льки трошки б╕льшого масштабу, але функц╕╖ т╕ сам╕. Спочатку харчування та медпункт. Наступна функц╕я — ╕нформац╕йна служба, дал╕ — забезпечення. Як дивно це не звучало б, але орган╕зац╕я опору в нов╕тн╕ часи, орган╕зац╕я Майдану — це навички, що ми ╖х здобули п╕д час таборування, яке проводили в горах, високо ╕ н╕би далеко. Але сам принцип, система ╕ сама форма орган╕зац╕╖ — вона ╓ дуже близька. Розум╕ння першочергових функц╕й, увесь досв╕д, який я здобував змалку, коли читав книжки, у тому числ╕ засновник╕в скаут╕нгу, став у нагод╕, коли ми робили Майдан. Та й дух Галичини, розум╕ння ваги державност╕ — ╕ в╕н увесь час теж давав велике п╕дгрунтя емоц╕йне ╕ моральне.
Кр╕м того, це було традиц╕╓ю родини. В мене д╕д воював в УГА — Укра╖нськ╕й Галицьк╕й арм╕╖ п╕д час перших нац╕онально-визвольних змагань, був ╓диним кулеметником у п╕дрозд╕л╕. Старш╕ брати мого батька, а у нього було 12 брат╕в ╕ сестер, були вояками УПА, ╕ вся с╕м’я була вислана в Сиб╕р.
— Коли починався Майдан, ви в╕дчували, що це буде великий масовий протест?
— Той, хто говорить, що заздалег╕дь знав про революц╕ю, каже неправду. Якби хтось знав, усе ╕накше могло би бути на будь-якому етап╕, на будь-якому поворот╕. Коли я д╕знався, що ╓ в╕дмова з п╕дписання угоди про асоц╕ац╕ю, для мене це був дуже великий удар. Для мене угода з ╢С була не просто забезпеченням свобод, прав, економ╕чних вигод. Для мене неп╕дписання угоди стало викликом, який м╕г призвести до втрати Укра╖нсько╖ державност╕. Я знав усе, що буде дал╕: Митний союз, сп╕льний Економ╕чний союз з Рос╕╓ю, а пот╕м за р╕к-два — повернення Укра╖ни в нап╕вколон╕альний стан, як це було за час╕в Радянського Союзу. ╤ тому того вечора я написав блог: «╤ду на Майдан». Чесно зазначив, що я не знаю, як воно буде, як ╕ ск╕льки триватиме, ск╕льки нас прийде, але знаю, що я повинен бути тут. Взяв св╕й мегафон, який весь час у мене в номер╕ в готел╕ лежить, ╕ п╕шов. З того мегафона я почав м╕тинг. У перш╕ хвилини нас було ос╕б 70-80, м╕л╕ц╕╖ навколо нас було б╕льше, н╕ж нас самих. Вони прийшли нас розганяти, а я сказав, що я — народний депутат Укра╖ни, що це — зустр╕ч депутата з виборцями, а ця форма передбачена ╕ дозволена законом. Я говорив 40 хвилин чи годину, а к╕льк╕сть людей все зб╕льшувалася ╕ зб╕льшувалася, поки вже навколо стало к╕лька сотень людей; я тод╕ вже на мороз╕ повн╕стю горло з╕рвав, тод╕ передав мегафон ведучому. Пригадую, що першим, кого я запросив п╕сля сво╓╖ промови до виступу, був Святослав Цеголко.
— Як╕ були ц╕ перш╕ ноч╕?
— В перш╕ ноч╕ нас було на Майдан╕ не б╕льше, як п╕всотн╕. Я пригадую, коли при╖жджало перше метро, ╕ виходили три д╕вчинки ╕ йшли до нас, то ми вс╕ разом рад╕ли, який то великий усп╕х, що до нас до╓днуються: «Див╕ться, нас б╕льше, нас б╕льше». Люди були розгублен╕, й особливо перш╕ три ноч╕, поки у нед╕лю не в╕дбувся великий м╕тинг, вдень було б╕льше людей, ввечер╕ — ще б╕льше, близько до п╕вноч╕ останн╕м метро люди роз’╖жджалися ╕ бували хвилини, особливо це була 4-5 година ранку, було зовс╕м небагато людей. Але була р╕шуч╕сть — стояти ╕ триматися.

СТВОРЕННЯ НАМЕТОВОГО М╤СТЕЧКА БУЛО ОГОЛОШЕННЯМ ПРОТИСТОЯННЯ

Спочатку ми думали про забезпечення харчування для учасник╕в протесту та озвучку. Було дуже багато прихильник╕в ф╕лософ╕╖ ненасильницького протесту, ╕ тому охорону формували дуже обережно. Точилася окрема дискус╕я м╕ж парт╕йними орган╕зац╕ями, м╕ж громадськими д╕ячами, яким ма╓ бути Майдан. Коли на вих╕дн╕ в╕дбувся великий м╕тинг, то на м╕тингу парт╕йн╕ л╕дери проголосили, що наметове м╕стечко найкраще буде встановити б╕ля Укра╖нського дому, ╕ сталося так, що спочатку було два майданчики — один на майдан╕ Незалежност╕, один б╕ля Укра╖нського дому.
Встановити м╕стечко б╕ля Укра╖нського дому було техн╕чно, функц╕онально легше, в план╕ захисту та охорони. Адже тод╕ владою було заборонено ставити мал╕ арх╕тектурн╕ форми на Майдан╕. Але сам факт появи наметового м╕стечка був фактично оголошенням протистояння. Ми вир╕шили, що на Майдан╕ лиша╓ться частина людей, частина людей — б╕ля Укра╖нського дому, але, власне, там почали вже розбудовувати наметове м╕стечко, це було 25 листопада, тут була перша спроба роз╕гнати наметове м╕стечко.
— 25 листопада в╕дбувся перший б╕й?
— Так. Близько 11-╖ вечора бойов╕ п╕дрозд╕ли так званого «чорного беркута» були направлен╕ на Укра╖нський д╕м. Ми т╕льки наметове м╕стечко почали розкладати. ╤ я пригадую, як бачу, що ╖хн╕ колони йдуть на Майдан, — ╕ майже н╕кого не було з ╕нших депутат╕в. Я вискочив на автомоб╕ль для озвучки, а виявилося, що вона не працю╓. Я крикнув: п╕дходьте! З╕брались навколо того автомоб╕ля, я кажу: йдуть розганяти Майдан, ми повинн╕ ╖х стримати. ╤ ми тут же перейшли через парапети, вишикувались у лаву, ╕ от тод╕ в╕дбувся такий досить масштабний стик нас ╕ п╕дрозд╕л╕в «Беркута». Близько 15-20 хвилин тод╕ тривала ця сутичка, ми ╖х в╕дт╕сняли до готелю «Дн╕про», але п╕д час ц╕╓╖ сутички мен╕ завдали палицями понад п╕всотн╕ удар╕в. Просто був шквал удар╕в: у результат╕, у мене був зламаний палець ╕ закрита черепно-мозкова травма, але було таке емоц╕йне напруження, що я ще повернувся до автомоб╕ля, ╕ з автомоб╕ля зм╕г виступити перед протестуючими. А коли спустився, вже при╖хали колеги, в тому числ╕ Аваков, який сказав: Андр╕ю, тоб╕ треба терм╕ново в л╕карню. Викликали швидку, мене поклали в машину ╕ завезли в л╕карню.
— Коли ви зрозум╕ли, що настав час створювати системну оборону?
— Сьогодн╕ у мене був В’ятрович, ми разом згадували з ним Михайл╕вську площу п╕сля побиття студент╕в. Там, на Михайл╕вськ╕й, я зрозум╕в, що ми будемо створювати системну охорону Майдану, вже тод╕ почали з’являтися спонтанн╕ групи. На той момент ми забезпечували охорону сцени, але вже стало зрозум╕ло, що необх╕дне б╕льш масштабне забезпечення безпеки Майдану, щоб б╕льше н╕коли не дозволити, аби «Беркут» м╕г п╕д╕йти ╕ просто д╕тей кал╕чити на Майдан╕. ╤, власне, з того виникла ╕дея ╕ барикад, ╕ б╕льш орган╕зованого системного захисту.
— Ви формували порядок денний?
— П╕сля побиття на Михайл╕вськ╕й площ╕ у нас було одне ключове завдання — повернутись на Майдан. Не було жодних мозкових штурм╕в, не було жодних ситуац╕йних к╕мнат, вс╕ р╕шення приймалися оперативно ╕ швидко. От ми стояли на Михайл╕вськ╕й, нас з╕бралося до вечора багато, ╕ вноч╕ ми не розходилися. Ще одне м╕сце збору було оголошено б╕ля ун╕верситету Шевченка. Ми ж н╕ч стояли п╕д дзвонами Михайл╕вського. Десь о 5-7 ранку, втомлен╕ вс╕, виснажен╕, взявшись поп╕д руки, наша колона п╕шла до ун╕верситету Шевченка з великим питанням — ск╕льки ж там ╓ наших. Ми були трохи потр╕пан╕, трохи задимлен╕, ╕ коли ми вийшли туди ╕ побачили просто море людей, зрозум╕ли, що наша колона, яка здавалась дуже потужною ╕ суворою, виявилася просто краплею пом╕ж того моря людей. ╤ ми так ц╕╓ю колоною пройшли, ╕ п╕шли на Майдан.
— В╕дчували тр╕умф?
— Так. Ви запитували: «Коли з’явилося в╕дчуття перемоги?». Не в перший веч╕р, не в т╕ ноч╕, коли нас було по 50 людей. А тод╕, коли я бачив м╕льйон на вулиц╕, тод╕ було розум╕ння, що це серйозно, що це не просто так. У ту н╕ч, коли ╖хали до нас з ус╕╓╖ Укра╖ни, я пригадую такий запис у Фейсбуц╕. Це — запис одного нев╕домого на той час для мене хлопця, а пот╕м я з ним познайомився ╕ тривалий час працював. В╕н написав таке: «Сто╖мо на заправц╕ «Окко», величезна черга на трас╕ «Льв╕в-Ки╖в», вс╕ чекають заправитись. Поки стоять у черз╕ — беруть каву, похмуро курять, заправляються ╕ ╖дуть дал╕. Ж╕нок ╕ д╕тей нема — одн╕ чолов╕ки, налаштован╕ серйозно». Оце в╕дчувалося, що з╕ вс╕╓╖ кра╖ни, з ус╕х куточк╕в ╖дуть ╕ ╖дуть, оце вже було в╕дчуття, що в кра╖н╕ щось зм╕нилось, що в кра╖н╕ вже не можна буде зробити так, як робили 30 числа з╕ студентами.
— Це дало старт для творення самоборони?
— Спочатку вир╕шили будувати барикади. Я йшов в╕д барикади до барикади, вже була величезна к╕льк╕сть людей, та казав: «Хлопц╕, хто тут старший?». Вони кажуть: «Ще нема». «Знайд╕ть старшого, о 9-й годин╕ нарада у штабному намет╕ позаду сцени». А м╕й штабний намет одразу був поставлений позаду сцени. Так народжувалася концепц╕я самооборони.
— Тобто ви сам╕ давали ╖м право вибрати кер╕вника?
— Так. Я маю досв╕д творення парам╕л╕тарних структур. Вони можуть творитися на велик╕й само╕н╕ц╕атив╕, на сп╕вучаст╕ й сп╕вв╕дпов╕дальност╕. У тих структурах люди сам╕ визначали, хто ╓ командиром на дан╕й барикад╕. Я одразу дав номери барикад. ╤нститутська — це була перша барикада, в б╕к Укра╖нського дому — це була друга барикада, в б╕к Михайл╕всько╖ площ╕ — третя барикада, в б╕к Адм╕н╕страц╕╖ Ки╖всько╖ — четверта барикада ╕ в б╕к Городецького — це була п’ята барикада. Власне, так були створен╕ перш╕ п’ять сотень. О дев’ят╕й вечора в╕д кожно╖ з барикад прийшов представник ╕ сказав: «Мене обрали кер╕вником». ╤ от тод╕ десь там уже й визначалася загальна концепц╕я. На ц╕й перш╕й нарад╕ були 5 сотник╕в, кер╕вник охорони наметового м╕стечка, ╕ ми вже з╕бралися й визначили порядок роботи. Тобто чергування б╕ля барикад, укр╕плення барикад, збирання того, що треба для барикад, — почалася б╕льш системна робота з т╕╓╖ першо╖ наради сотник╕в Самооборони, яку я з╕брав о 9-й вечора 1 грудня позаду сцени у штабному намет╕. Це, можна сказати, ф╕ксований початок Самооборони Майдану. Перш╕ 5 барикад, перш╕ 5 сотник╕в, перш╕ 5 сотень, пот╕м дуже швидко була сьома сотня, це була охорона м╕стечка, а пот╕м — розростання ╕ зб╕льшення к╕лькост╕ сотень.

ЩЕ ТРОХИ ПРО АНТИКОМУН╤СТА-РЕЦИДИВ╤СТА

— Ну ви ж ╕ антикомун╕ст-рецидив╕ст. Я пам’ятаю, як п╕д час ратиф╕кац╕╖ Харк╕вських угод ви принесли в зал парламенту димову шашку й зробили спротив ратиф╕кац╕╖. Тод╕ в╕д пересл╕дувань ГПУ вас урятував т╕льки мандат.
— Я за гратами вперше побував у 1989 роц╕. Стаття «Орган╕зац╕я несанкц╕онованих м╕тинг╕в». Пот╕м мене щоразу затримували за ту саму статтю. У мене була кумедна ╕стор╕я в 1990 роц╕. Я тод╕ був обраний депутатом Льв╕всько╖ облради в╕д Руху, мене поставили балотуватися в центр╕, якраз там, де дв╕ рос╕йськомовн╕ школи. Це — округ, який, як думали, виграти майже неможливо, бо в ньому йшов голова райкому. Ну а мен╕ було 18 рок╕в, я був головою «Спадщини». Це була дуже ц╕кава кампан╕я, бо в нас н╕ коп╕йки не було на ╖╖ проведення, ╕ ми сам╕ малювали наш╕ лист╕вки вечорами. У нас нав╕ть не було клею, то ми зривали наклейки опонента-комун╕ста ╕ на той клей в╕шали сво╖ лист╕вки. Але за день до вибор╕в нас арештували за несанкц╕оноване розв╕шування лист╕вок ╕ аг╕тац╕ю. Про те, що я — депутат обласно╖ ради, д╕знався в камер╕, у кл╕тц╕ райв╕дд╕лу. Заходить м╕л╕ц╕онер, запиту╓: «А хто Паруб╕й?». «Я — Паруб╕й», — кажу. «Вас обрано депутатом Льв╕всько╖ обласно╖ ради. Ви можете покинути камеру». Я кажу: «Тут дв╕ мо╖ дов╕рен╕ особи сидять, вони теж можуть покинути? Я без них не п╕ду». В╕н каже: «Треба порадитись». П╕шов. Поверта╓ться, каже: «Так, ви можете разом з ними покинути камеру». Тобто крим╕нальн╕ справи за м╕тинги, як╕ могли призвести до тюремного ув’язнення, були неодноразово. Була справа в 1997 роц╕, коли до дня так звано╖ Жовтнево╖ революц╕╖ комун╕сти вир╕шили п╕дняти червоний прапор над Львовом б╕ля пам’ятника Франка та привезли туди бойовик╕в з Донецька. Я в╕в наших хлопц╕в ╕ був попереду, в╕дбулася сутичка, тод╕ на мене була порушена крим╕нальна справа за хул╕ганство. Це вже було за незалежно╖ Укра╖ни, але п╕д час пер╕оду Кучми, ╕ мен╕ загрожувало ув’язнення в╕д 5-ти до 7-ми рок╕в. ╤ це вже було майже гарантовано на той момент, коли мав в╕дбутися суд. Але десятки тисяч льв╕вських студент╕в вийшли в той день на вулиц╕ Львова, щоб не допустити суду над Паруб╕╓м. Вони прийшли п╕д суд ╕ фактично зупинили його. Тому Харк╕вськ╕ угоди — м╕й спротив ╖хн╕й ратиф╕кац╕╖, це не було чимось новим на мо╓му житт╓вому шляху. Бо ╕ п╕сля цих под╕й, на погоджувальн╕й рад╕, й Комун╕стична парт╕я, ╕ Парт╕я рег╕он╕в, ус╕ учасники т╕╓╖ коал╕ц╕╖ сказали, що проголосують за арешт — ╕ мене, ╕ Гримчака.
Я робив усе можливе, щоб не допустити ратиф╕кац╕╖. ╤ якби ми тод╕ це не допустили, набагато менше рос╕йських в╕йськ стояло би у Криму, все могло б п╕ти ╕накше. Це будувалося в╕дтод╕, вся ця система будувалася.
Харк╕вськ╕ угоди дали ╖м право наситити Крим отими зеленими чолов╕чками. Шкода, що нас було замало в той день, шкода, що ми цього не зупинили.
— Ви пам’ята╓те перш╕ жертви ╢вромайдану?
— Найгостр╕ше вр╕залась у св╕дом╕сть смерть Н╕гояна. Зна╓те, поки йдуть б╕йки, поки там струс мозку, переламан╕ руки-ноги, то таке, але коли в центр╕ ╓вропейсько╖ столиц╕ був застрелений молодий хлопець... Про це важко говорити нав╕ть зараз. Я зрозум╕в, що тепер нас почнуть убивати. Але ми вс╕ були готов╕ померти.
Нам пов╕домляли ВВ-шники, як╕ говорили, що чули розмову снайпер╕в, як╕ називали мо╓ пр╕звище. До мене приходив хлопчина з╕ спецгрупи, який говорив, що вони бояться великого пол╕тичного резонансу, тому не стр╕ляють по ключових пол╕тичних л╕дерах, але пропонували за ц╕ль мене, бо розстр╕л менеджера, орган╕затора — це саме та ц╕ль, яка не викличе такого резонансу, але буде сильним ударом по Майдану. Що можна думати у той момент, коли ти розум╕╓ш, що ти — м╕шень, ╕ по тоб╕ працюють одн╕ з найкращих спецслужб св╕ту? Що можна в╕дчувати? ╤ коли зараз кажуть, що рос╕ян на Майдан╕ не було, то це нехай буде на сов╕ст╕ Генпрокуратури, ╕стор╕я покаже свою правду.
— Якою ви зробили б пер╕одизац╕ю Майдану?
— Перший етап, до 30 листопада, нав╕ть до 1 грудня, — зародження Майдану. Як перший ╕мпульс, як перша хвиля, як голосний крик ус╕й Укра╖н╕: «Не можна мовчати. Треба триматися, треба стояти». 1 грудня — початок масштабного Майдану, Майдану в дуже широкому, глибокому розум╕нн╕. З 19 с╕чня — трет╕й етап, початок жорстких протистоянь, коли м╕л╕ц╕я почала застосовувати жорстк╕ методи щодо учасник╕в Майдану.
— Як ви це переживали, що в╕дчували, про що думали?
— Вс╕ останн╕ м╕сяц╕ Майдану я жив у периметр╕ Майдану, розум╕ючи вс╕ ризики.

МИРНИЙ ПЛАН ПО ДОНБАСУ МЕН╤ ╤ ЗАРАЗ НЕ ДУЖЕ ПОДОБА╢ТЬСЯ

— Ви п╕шли з РНБО, бо вам не дуже подобався план мирного врегулювання, а зараз голосу╓те за особливий порядок самоврядування на Донбас╕?
— Я не в╕рив ╕ не в╕рю, що Пут╕н буде цей план виконувати. З ╕ншого боку, я теж можу в╕дверто сказати, що М╕нськ╕ угоди в╕д╕грали свою позитивну роль у припиненн╕ вогню ╕ резерв╕ часу, який ми отримали. Укра╖н╕ ╕ тод╕, ╕ зараз потр╕бен резервний час.
— Ну а вибори на окупованих територ╕ях, а особливий порядок самоврядування, ви прийма╓те, враховуючи к╕льк╕сть поранень?
— Я вважаю, що вибори можуть в╕дбутися на тих територ╕ях т╕льки тод╕, коли там буде забезпечено демократичний процес. Не як╕сь окрем╕ техн╕чн╕ реч╕, а демократичний процес у комплекс╕. Тому що вибори за сво╖м задумом — один ╕з ключових ╕нструмент╕в демократ╕╖, один з ключових ╕нструмент╕в народовладдя.
— Яка там може бути демократична процедура, коли ми не ма╓мо контролю над кордоном?
— Я вважаю неприпустимим проведення будь-яких вибор╕в, доки укра╖нц╕ з ╕нших рег╕он╕в не можуть при╖хати в Донецьк, провести зустр╕ч з громадою ╕ подискутувати з ними з приводу майбутнього Укра╖ни; доки будь-який укра╖нський д╕яч, громадянин не зможе туди при╖хати без ризику смерт╕. Якщо ми дозволимо вибори на територ╕╖, яку контролюють озбро╓н╕ автоматами в╕дморозки, то це не матиме н╕чого сп╕льного з виборами. Я говорив сво╖м н╕мецьким колегам: чи ви соб╕ дозволили б вибори, скаж╕мо, в Бавар╕╖, якби як╕сь озбро╓н╕ банди контролювали цю територ╕ю, а ваш╕ в╕йська не мали туди доступу? Це може бути будь-що, але це не назива╓ться вибори, бо нема╓ н╕чого сп╕льного з виборами. Тому моя позиц╕я ц╕лковито однозначна. Я вважаю, що поки там не буде забезпечено повний контроль укра╖нсько╖ влади, поки не буде забезпечено повний механ╕зм демократичних процес╕в, то можна будь-що проводити, але це не буде називатися виборами.
— Скаж╕ть, як розпод╕ляються обов’язки в презид╕╖?
— Нема такого ч╕ткого розпод╕лу. Коли доводиться вир╕шувати конфл╕кти, то я нер╕дко зам╕няю Голову Верховно╖ Ради п╕д час цих консультац╕й. Може бути таке, що в╕н зустр╕ча╓ться з головами фракц╕й, паралельно я веду сес╕ю. Тобто це, швидше, такий механ╕зм вза╓модопомоги ╕ вза╓моп╕дтримки. Оксана Сиро╖д у п’ятницю веде сес╕ю, я зам╕няю Гройсмана, коли в╕дбуваються консультац╕╖ пол╕тичн╕, в сам╕й презид╕╖, в робот╕, це, швидше, такий формат вза╓модопомоги ╕ вза╓моузгодженост╕, ан╕ж якась регламентована д╕я, ╕ це працю╓, як мен╕ вида╓ться.
— Як ви ставитеся до обмеження депутатсько╖ недоторканност╕?
— Майже в ус╕х ╓вропейських кра╖нах ╕мун╕тет нардеп╕в ╓. В╕н обмежений, а не повн╕стю скасований. Я вважаю це правильним, але оск╕льки ╓ великий сусп╕льний запит щодо цього питання, то я буду прихильником повного скасування недоторканност╕ — ╕ депутат╕в, ╕ судд╕в. В╕дпов╕дь на сусп╕льний запит — ознака того, чи живемо ми в нов╕й Укра╖н╕.
В Укра╖н╕ в╕дбува╓ться боротьба м╕ж старою ╕ новою Укра╖ною. Багато старих форм ще залишилось, вони н╕куди не зникли. Вони ╕ не могли просто зникнути. Пригадую, коли формували перш╕ добровольч╕ батальйони Нацгвард╕╖. Багато хлопц╕в сказали: н╕, ми туди не п╕демо. Ус╕ говорили — м╓нти поган╕, ╖х ус╕х треба позн╕мати. Я кажу: хлопц╕, йдемо в п╕дрозд╕ли МВС; вони у в╕дпов╕дь: в м╓нти не п╕демо. От таке просте було запитання: зв╕дки в╕зьмуться нов╕ м╕л╕ц╕онери — з Марсу ми ╖х випишемо чи з яко╖сь кра╖ни? Зна╓те, проблема у тому, що, окр╕м бажання швидких зм╕н, ще ма╓ бути механ╕зм тих зм╕н. Зв╕дкись мали би взятися к╕лькасот тисяч нових п╕дготовлених людей. Чи це можливо? Кажу вам, як людина, яка займалась управл╕нням, — неможливо. Але поетапне, еволюц╕йне перетворення в╕дбува╓ться. ╤ тут велика подяка й Авакову, що добровольчий батальйон МВС ╓ в кожн╕й област╕. Змогли ж створити нову пол╕ц╕ю, де дуже багато нових людей, ╕де поетапне введення нових форм ╕ в╕дх╕д старих. Це — еволюц╕йний процес, зупинити який ╓ вкрай небезпечним. Не бува╓ це швидко й одномоментно, ╕накше це н╕як не реформи. Тих молодих хлопц╕в треба було з╕брати, навчити, орган╕зувати, щоб навчали ╖х ╕ американськ╕ ╕нструктори, й ╓вропейськ╕, мотивувати ╕ випустити на вулицю. ╤ це не в один день робиться. Це — довга, тривала, важка, виснажлива праця. Але, безсумн╕вно, йде зам╕на старих форм на нов╕ форми. Йде поступово, йде поетапно. Антикорупц╕йне бюро, нова пол╕ц╕я, ма╓ бути обраний антикорупц╕йний прокурор, Державне бюро розсл╕дувань.
— Ми в╕д╕рвалися в╕д Рос╕╖?
— Я можу сказати — так, ми в╕д╕рвалися в╕д Рос╕╖. Але Пут╕н робить ╕ буде робити все можливе, щоб взяти Укра╖ну знову п╕д контроль. В╕н буде докладати неймов╕рних зусиль. ╤ тому я можу сказати твердо, що боротьба трива╓ — та ж сама, яку ми починали на Майдан╕ з першого в╕че — боротьба за Укра╖нську державу. Вона сьогодн╕ в ╕нших формах, вона складн╕ша, вона дуже непроста, ╕ вона не менш важлива. З першого в╕че на Майдан╕, в╕д барикад — до АТО, до сьогодн╕ — боротьба за державу.

Лана САМОХВАЛОВА
(«Укр╕нформ»)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2015 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16261

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков