Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ШТРАФ НА РАД╤ОСТАНЦ╤Ю ДРУЖИНИ САДОВОГО НАКЛАДЕНО ЗА ПОРУШЕННЯ МОВНИХ КВОТ
сума штрафу ПрАТ «Рад╕окомпан╕я Люкс» становить 50 520,00 грн.


РАДА ПРИР╤ВНЯЛА ПОРАНЕНИХ П╤Д ЧАС РЕВОЛЮЦ╤╥ Г╤ДНОСТ╤ ДО УЧАСНИК╤В БОЙОВИХ Д╤Й
Верховна Рада ухвалила урядовий закон про внесення зм╕н до закону "Про статус ветеран╕в в╕йни,...


УКРА╥НА ДЕМОНСТРУ╢ ДОСТАТНЬО СКРОМН╤ РЕЗУЛЬТАТИ У БОРОТЬБ╤ З КОРУПЦ╤╢Ю
Про це Ком╕сар ╢вропейського Союзу з питань ╓вропейсько╖ пол╕тики сус╕дства та перемовин ╕з...


У РОС╤╥ ЧИСЛО БАНКРУТСТВ НАБЛИЗИЛОСЯ ДО ╤СТОРИЧНОГО РЕКОРДУ
К╕льк╕сть збанкрут╕лих компан╕й в Рос╕╖ виросла в третьому квартал╕ 2017 року на три в╕дсотки...


ТЕРЕЗА МЕЙ СЬОГОДН╤ – ЦЕ РОНАЛЬД РЕЙГАН ВЧОРА
Прем’╓р Великобритан╕╖ сказала Пут╕ну все, що про нього дума╓ Зах╕д. На заход╕ знають, що...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2015 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 27.11.2015
Мирослав Попович, академ╕к: «ЕНЕРГ╤Я МАЙДАНУ МАЛА ПЕРЕРОДИТИСЯ НА ЩОСЬ ВАГОМЕ, ОДНАК ПРОЦЕС П╤ШОВ СТАНДАРТНО...»

Книгу «Кровавый век», присвячену ключовим под╕ям ХХ стол╕ття, презентував напередодн╕ у Ки╓в╕ академ╕к, директор ╤нституту ф╕лософ╕╖ НАН Укра╖ни, учасник ╕н╕ц╕ативи «Першого грудня» Мирослав Попович. Ця праця ╓ перекладом рос╕йською мовою його «Червоного стол╕ття» й адресована, головним чином, рос╕йському читачев╕. Тиждень тому в ст╕нах того ж Ки╖вського нац╕онального ун╕верситету ╕м. Т. Г. Шевченка група «Першого грудня» представила св╕й програмний документ «Слово про свободу та в╕дпов╕дальн╕сть», який м╕стить засади вза╓мно╖ дов╕ри та сп╕впрац╕ м╕ж владою ╕ сусп╕льством.
На тл╕ в╕дзначення друго╖ р╕чниц╕ початку Революц╕╖ г╕дност╕ ц╕ под╕╖ пройшли майже не пом╕ченими. Вт╕м, вони прямо чи опосередковано стосуються теми Майдану ╕ ситуац╕╖ в кра╖н╕. ╤ п╕д час дискус╕╖ йшлося про необх╕дн╕сть д╕алогу ╕з владою — пров╕дних ╕сторик╕в, ф╕лософ╕в, письменник╕в, громадських д╕яч╕в, оск╕льки брак в╕дпов╕дей в╕д не╖ провоку╓ знев╕ру в сусп╕льств╕.
Про роль Майдану в наш╕й ╕стор╕╖, тягар влади для Порошенка, можлив╕сть повернення авторитаризму, катастроф╕чне розшарування сусп╕льства ╕ небажання зб╕дн╕лих людей терп╕ти м╕льйонн╕ прибутки верх╕вки, а також як зм╕ню╓ться св╕т ╕ чому Пут╕н н╕коли не в╕дпустить Укра╖ну — в ╕нтерв’ю Мирослава Поповича кореспонденту «Укр╕нформу».

— Мирославе Володимировичу, почн╕мо з вашо╖ книжки. Ви сказали, що «Кровавый век» може розсердити рос╕йського читача. Що найб╕льше йому може не сподобатися в ц╕й книжц╕?
— Книжка писалася тод╕, коли ще не було в╕йни, коли Рос╕я ще не вдерлася на нашу територ╕ю. Тут нема╓ прямих якихось вислов╕в, прямо╖ полем╕ки. Але щось таки ╓. ╤ я старався, щоб воно тут було. Я проводжу аналог╕ю м╕ж ситуац╕╓ю 1968 року — тобто ╕нтервенц╕╓ю рос╕йських в╕йськ у Чехословаччину ╕, в╕дпов╕дно, агресивн╕стю рос╕йсько╖ держави в наш час. ╤, по-мо╓му, ми гр╕шн╕ тим, що сьогодн╕ мало використову╓мо цей фактичний матер╕ал. Тобто не просто фактичний матер╕ал: фактично, ми, Укра╖на, в╕д╕гра╓мо сьогодн╕ в╕дносно Рос╕╖ таку роль, як тод╕ Чехословачинна в╕дносно Радянського Союзу. Це повинно прямим текстом прочитуватися.
Там також ╓ така дел╕катна проблема, як укра╖нський нац╕онал╕зм. Я не хот╕в давати анал╕з чи як╕сь оц╕нки, як╕ би виходили за меж╕ ц╕╓╖ теми, але те, що тут написано, не сподоба╓ться. Оск╕льки я — не нац╕онал╕ст, я не продовжую л╕н╕ю ОУН, я — не бандер╕вець, не мельник╕вець, але ╓ нац╕онально-визвольне завдання перед Укра╖ною, ╕ люди р╕зних напрямк╕в брали в ц╕й боротьб╕ участь, ╕ це треба враховувати, коли оц╕ню╓ш под╕╖. Так я намагався це написати.
— Ви циту╓те слова Бердя╓ва про те, що ми робимо ╕стор╕ю з н╕чого, на в╕дкритому м╕сц╕, ╕ будемо мати справу з насл╕дками сво╓╖ д╕яльност╕. Саме зараз, на Майдан╕, ми почали свою нову ╕стор╕ю. Були велик╕ спод╕вання. Як учасник Майдану, скаж╕ть, чи справджуються вони?
— Майдан не просто скинув уряд. Тому що, наприклад, Революц╕я на гран╕т╕, студентський страйк 1990 року, обмежилася т╕льки зам╕ною одного уряду на ╕нший, але не зм╕нила н╕чого по сут╕. А Майдан — навпаки — зм╕нив пол╕тичний уклад Укра╖ни. ╤ вже цього н╕коли не викор╕ниш. Прийшовши ╕ ставши на це м╕сце, ╕ сказавши: «Не п╕ду н╕куди доти, доки...», ми не думали, що це може вирости в такий масштабний пол╕тичний акт. ╤ це, безумовно, з н╕чого.
А якщо говорити про насл╕дки, про те, яким довгим у час╕ цей рух до демократ╕╖ може бути... Я боюсь щось сказати певного. Чому? Тому що я свого часу п╕дтримував саме кандидатуру Порошенка. ╤ писав звернення, щоб голосували так, щоб перемога вийшла в першому тур╕. ╤ я не шкодую про це. Але нин╕ я боюся, чи впора╓ться в╕н з цим тягарем? Тобто тягар влади тим страшний, що в╕н розчавлю╓ людину ╕зсередини...
— Але влада мала одразу покарати винних за злочини на Майдан╕. Цього чекали учасники Майдану, цього чекала Укра╖на. Цього так ╕ не в╕дбулося. ╤ чому влада оф╕ц╕йно дос╕ не засудила злочини проти Майдану?
— Мен╕ важко на це в╕дпов╕сти, тому що частина людей, як╕ мали за це в╕дпов╕дати, в╕дчуваючи, що л╕д п╕д ногами крихкий, подала сво╓часно у в╕дставку чи взагал╕ намагалася уникнути серйозно╖ розмови.
Майдан — це великий чинник, це тиск масових настро╖в. ╤ лише люди, як╕ не боялися зробити боляче ц╕л╕й нац╕╖, могли п╕ти на такий крок, на який вони — я маю на уваз╕ всю команду Януковича — п╕шли. На розстр╕л Майдану.
╤ тут потр╕бна була в╕дпов╕дь. Треба було зробити ╕нший, нестандартний крок, — а саме покарання мало бути нехай не повним, нехай не вичерпним, але негайним. Тому що та позитивна енерг╕я, яка була на вулиц╕ тод╕, мала переродитися на щось вагоме. А зам╕сть цього п╕шов стандартний, суто юридичний процес. А юридичних оц╕нок бува╓ замало для таких речей. ╤ люди, як╕ пос╕дають певн╕ посади, роблять це як чиновники. А вони не мають права в такому м╕сц╕ бути чиновниками, тому що тут ╕деться про сов╕сть. ╤ я думаю, що будуть т╕льки труднощ╕ внасл╕док такого ставлення.
— Про сов╕сть. Якось у попередн╕й наш╕й розмов╕ ви сказали, що пол╕тики мусять бути цин╕чними — в силу сво╓╖ д╕яльност╕. Але склада╓ться враження, що сьогодн╕ мораль ╕ пол╕тика — по р╕зн╕ боки барикад. Що робити?
— Так воно ╓ сьогодн╕... Звичайно, я не берусь давати як╕сь поради, кому ╕ти у в╕дставку. Але люди повинн╕ бачити, що хтось готовий ╖х п╕дтримувати так, як горьковський Данко, вирвавши сво╓ серце. Це — не просто такий modus vivendi, це спос╕б життя. ╤ народ хоче, щоб його кер╕вники були здатн╕ в╕ддати сво╓ життя.
Зам╕сть цього в╕н бачить м╕льйонн╕ прибутки. ╤ п╕сля того, що було на Майдан╕, це зовс╕м нестерпно. Це не значить, що люди плюнули, що людям байдуже до цього, ╕ кожен зайшов соб╕ в св╕й куточок ╕ мовчатиме. Бо цього життя не дозволить, бо нам вс╕м ╖сти треба.
— Тиждень тому ваша група «Першого грудня» презентувала документ «Слово про свободу ╕ в╕дпов╕дальн╕сть», в якому йдеться про засади вза╓мно╖ дов╕ри та сп╕впрац╕ м╕ж владою ╕ сусп╕льством. Чи була якась реакц╕я в╕д влади?
— Я н╕чого не чув.
— А чому не в╕дбува╓ться д╕алогу м╕ж вами, моральними авторитетами, ╕ владою? Ваш колега ф╕лософ Серг╕й Дацюк прямо звинувачу╓ укра╖нських ╕нтелектуал╕в у тому, що ви самоусунулися ╕ н╕чого не пропону╓те. А Мирослав Маринович каже, що «Перше грудня», як громадянська ╕н╕ц╕атива, не ма╓ домагатися прямо╖ розмови з пол╕тиками.
— Я не знаю, якою повинна бути наша ╕нтервенц╕я... Хтось ма╓ ╖х привести до тями. Але боюся, що це — нерозв’язна задача. Це — р╕зн╕ площини. Люди, як╕ мають владу, мають ще й в╕дпов╕дне честолюбство. ╤ переступити через честолюбство й п╕ти на поклон до громадськост╕ завжди важко.
Але, зна╓те, ми намагалися говорити з попередньою владою. Перед тим, як Янукович вт╕к за кордон, в╕н об╕цяв нам зустр╕ч. Ми сид╕ли в компан╕╖ — тод╕шн╕й сп╕кер парламенту Володимир Рибак, В’ячеслав Брюховецький ╕ я — ╕ домовлялися про зустр╕ч на наступний день. Йшлося про те, що ми завтра зустр╕ча╓мося з Януковичем, ╕ ми — ╕деальна площадка для переговор╕в з мирним результатом. ╤ н╕чого з цього не вийшло, бо на другий день виявилося, що Януковича вже тут нема╓.
— Тобто на розмову з нин╕шньою владою ви би п╕шли?
— Думаю, що п╕шли б. Ну я за всю групу не можу в╕дпов╕дати... Взагал╕, у нас обговорювалося це питання. ╤ я думаю, що треба було б. Тому що все зараз зосереджу╓ться на економ╕ц╕, а те, що варте за нормальних умов 100 рубл╕в, буде варте 5 коп╕йок завтра...
Я не знаю, як це вийде, але ми, д╕йсно, займа╓мо якусь не зовс╕м зрозум╕лу позиц╕ю. Думаю, що це значною м╕рою наша вина. Але йти з якимись пропозиц╕ями з економ╕ки, з ф╕нанс╕в — це несерйозно, ми не збира╓мося. Йдеться про соц╕альну р╕вновагу. ╤ йдеться про те, чого люди бояться б╕льше над усе, а саме, — що вернеться авторитарний режим.
— Ви вважа╓те, що ╓ така загроза?
— Вона завжди ╓. ╤ у нас ╓. Бо авторитарно вс╕ проблеми розв’язувати легко. Дав команду — ╕ все. Але ця поз╕рна легк╕сть пот╕м оберта╓ться великими, сказати б, непри╓мностями. ╤ ми зараз у так╕й ситуац╕╖.
— А чи ╓ у нас загроза свобод╕ слова? Коли за правдиву ╕нформац╕ю, критику д╕й влада може вдатися до закриття ЗМ╤ чи телеканал╕в? Чи може у нас до такого д╕йти? ╤ як це упередити?
— Може-може. Я не знаю, як упередити. Але принаймн╕ громадяни повинн╕ усв╕домити соб╕, що в╕д них, ╕ т╕льки в╕д них, це залежить. Не тому, що ╓ якийсь поганий Порошенко чи хтось ╕нший, а тому, що в так╕й критичн╕й ситуац╕╖, в як╕й ми зараз перебува╓мо, шлях до перемоги, зда╓ться, ╕де через авторитарний режим. ╤ бувають так╕ ситуац╕╖, що треба вводити в╕йська, треба закривати, перекривати ╕ так дал╕. В ╕стор╕╖ бували так╕ ситуац╕╖, коли прогресивн╕ сили сусп╕льства не могли себе захистити.
— Але ми говоримо про конкретний час, про конкретну Укра╖ну.
— Якщо взяти конкретний час, конкретну Укра╖ну, то мен╕, наприклад, не подоба╓ться те, що проти ╢гора Собол╓ва н╕бито порушено крим╕нальну справу. Не знаю, наск╕льки це правда, але якщо це так, то це жах! Хай би що було, але тут треба з ╕ншими м╕рками п╕дходити. У нас сформувалася вже якась група молодших, яким люди дов╕ряють, — а тим, кого пересл╕дують, завжди дов╕ряють, — ╕ вийти на таку авантюру, яку соб╕ дозволя╓ прокуратура, це значить просто не бачити, що реально в╕дбува╓ться. Я не можу цього пояснити, це ж не дурн╕ люди.
— А якщо говорити про вибори — ╕ в 2014-му, ╕ в 2015-му, — чи в╕дбулися як╕сн╕ зм╕ни? Наш в╕домий ╕сторик Ярослав Грицак ще про минул╕ вибори казав, що «нас знову мають за електорат, нам зам╕сть програм ╕ стратег╕й знову пропонують людей». Чи ви бачите зм╕ни?
— Абсолютно згоден з Грицаком. Те ж саме, про що говорив Ярослав, ╕ сьогодн╕ трива╓. Нема╓ пол╕тичних парт╕й, ╓ команди, як╕ групуються навколо л╕дера. ╤ люди не дов╕ряють ╖м саме тому, що розц╕нюють команду як зас╕б досягнення зовс╕м ╕ншо╖ мети. Та й взагал╕, це — не ╓вропейський спос╕б мислення.
— По виборах видно, що влада щодал╕ дистанц╕ю╓ться в╕д сусп╕льства?
— Так. ╤ тут ╓ така проста р╕ч. Погано живем — сильно дистанц╕ю╓мося. Але, скаж╕мо, н╕кому в 1941-1942-му в блокадному Лен╕нград╕ не спало б на думку робити страйк. А от подив╕ться, яка зараз передстрайкова атмосфера у нас. Все б╕льш явною ста╓ тенденц╕я розпод╕лу, розшарування сусп╕льства не за ╖хн╕ми пол╕тичними й економ╕чними поглядами, а за принципом «це м╕й хазя╖н — це не м╕й хазя╖н». Це надзвичайно небезпечно. Це особливо сьогодн╕ видно на Донбас╕, де люди схильн╕ голосувати за сво╖х. А хто такий св╕й? Тут ╕ почина╓ться. В цьому в╕дношенн╕ ми залишились на тому р╕вн╕, який характеризу╓ Грицак.
— Скаж╕ть таку р╕ч, ми мали тотал╕тарну державу, нин╕ ма╓мо ол╕гарх╕чну. Як з цього вийти, як довго це може тривати?
— А цього вам н╕хто не скаже, а якщо скаже, то не в╕рте йому, бо н╕хто цього не зна╓.
— Чому ж постсоц╕ал╕стичн╕ держави, скаж╕мо прибалт╕йськ╕, Словаччина, Польща, стали демократичними, а ми н╕?
— Якщо говорити про ╓вропейськ╕, то це зовс╕м ╕нша р╕ч. Вони мали сво╖ пол╕тичн╕ структури, вони мали свою геопол╕тику, яка була апробована, п╕дтримана людьми. Вона може бути правильною чи неправильною, але вона структуру╓ сусп╕льство. У нас тако╖ ситуац╕╖ нема╓. Бо в тих кра╖нах, як╕ виникли на баз╕ Радянського Союзу, ми ╕ дал╕ ма╓мо Радянський Союз т╕льки без Комун╕стично╖ парт╕╖, — що г╕рше, н╕ж однопарт╕йна диктатура, тому що там правлять парт╕йн╕ клани, а тут — особист╕сн╕ клани ╕ родич╕. ╤ якщо взяти наш╕ аз╕атськ╕ республ╕ки, то я б не сказав, що там краще, н╕ж у нас.
— Але ж ми все-таки ближче до ╢вропи.
— ╤ в цьому наша трагед╕я. Якщо Укра╖на п╕де до ╢вропи, то ставте хрест ╕ на тих колишн╕х республ╕ках, бо вони п╕дуть за нами теж. ╤ Рос╕я це розум╕╓. Як говорив Микола ╤, «он бы отпустил Польшу, но Малороссию никогда». «Уход Малороссии» з-п╕д крила означа╓ к╕нець ╕мпер╕╖. ╤ це питання не т╕льки актуальне, воно просто ╓ серцевиною вс╕╓╖ пут╕нсько╖ пол╕тики.

Валентина ПАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2015 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16262

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков