Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 27.11.2015
«У ВИР╤Й ОС╤НЬ В╤ДЛ╤ТА...»

Клуб поез╕╖

Сьогодн╕шня поетична стор╕нка «Кримсько╖ св╕тлиц╕» представля╓ поез╕ю нашо╖ землячки Галини Литовченко. Пан╕ Галина народилася на Ки╖вщин╕ в Рудому Сел╕. За осв╕тою — рад╕отехн╕к-конструктор та бухгалтер. Член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни. Тривалий час мешкала у в╕йськових гарн╕зонах Рос╕╖, Азербайджану, Литви. З 1998 року — жителька Криму, працювала у в╕йськов╕й частин╕ с. Перевальне, нин╕ — адм╕н╕стратор в панс╕онат╕ с. П╕щане. Мешка╓ в с. В╕л╕не Бахчисарайського району.
Автор книг поез╕й «Не займай мене, осене...» (2008), «Лаванда на спомин» (2010), «Шовком вишит╕ мережки» (2011), «Сх╕д сонця» (2013) та книг прози «Далеке л╕то» (2012), «М╕раж╕» (2014), «Криниця пам’ят╕» (2015). ╥╖ твори друкувалися в книз╕ укра╖нських поет╕в про Крим «Люблю тебе, м╕й Криме», альманахах «Л╕ра», «Ск╕ф╕я», «Антолог╕╖ сучасно╖ новел╕стики та л╕рики Укра╖ни», «Чату╓ в стол╕ттях Чернеча гора», журналах «Дн╕про», «Склянка часу», «Крим», «Доля», «Литературный Азербайджан», газетах «Кримська св╕тлиця», «Народна Арм╕я», «Л╕тературний Крим».
Поез╕я Галини Литовченко неповторно-колоритна. ╥╖ слово будить нашу уяву не зг╕рш за пензель вправного художника. Тонка спостережлив╕сть, за якою вп╕знаван╕ пейзаж╕, образи, яскрава емоц╕йн╕сть, н╕жн╕сть, тремтливе в╕дчуття дотичност╕ до простору й часу, – все це в╕рш╕ майстрин╕ слова Галини Литовченко.

Галина ЛИТОВЧЕНКО
«У ВИР╤Й ОС╤НЬ В╤ДЛ╤ТА...»

В ОСВ╤ТЛЕН╤ ДИВЛЮСЯ В╤КНА

╤ знов мен╕ у н╕ч глуху не спиться.
П╕знавши перевагу трав
над БАДом,
Смакую чай ╕з м’яти ╕ кориц╕
Вприкуску з б╕лосн╕жним
раф╕надом.
Малю╓ н╕ч сюжети безпросв╕тн╕,
Не ваблять сквери темн╕ неласкав╕.
Люблю в осв╕тлен╕ дивитись в╕кна,
Т╕, що заснули, – зовс╕м нец╕кав╕.
У когось люстра хваста╓ вогнями,
А там – рухом╕ т╕н╕, мов на сцен╕:
Чи возяться ╕з п╕зн╕ми гостями,
Чи з приступом настирно╖ м╕грен╕?
Чи гр╕шник чу╓ неминучу кару
Й свою св╕дом╕сть залива╓ трунком?
А в т╕м в╕кн╕ ще зовс╕м юна пара
Злилась, мен╕ на заздр╕сть,
 в поц╕лунку.
Якийсь дивак, десь загубивши
 спок╕й,
Кр╕зь непом╕тне в жалюз╕ забрало
В мо╓ в╕кно налаштував б╕нокль.
╤ще цього мен╕ не вистачало…

СТЕП НА ДВОХ

Над морем см╕ялися зор╕ серпнев╕,
А м╕сячна стежка за обр╕й вела.
П╕д подихом н╕жним м’яка ковила
Ховала стежки,
як морська хвиля нев╕д.
Над морем см╕ялися зор╕ серпнев╕.
Духмян╕ла н╕ч степова полинами,
З╕тхала пташина якась ув╕ сн╕.
Сп╕вали цикади щаслив╕й мен╕,
Слухняно стелилися трави п╕д нами.
╤ моря приб╕й розливався п╕снями.

Я СТУПАЮ У ОС╤НЬ ЛЕГКОЮ ХОДОЮ
«Не займай мене, осене, марно,
Бо близькою тоб╕ я не стану»
 Г. Литовченко

Я ступаю у ос╕нь легкою ходою,
Ставлю в глеки букети
червоних жоржин.
Я до клена б╕жу,
як колись молодою,
В╕н дару╓ мен╕ листопаду бурштин.
Його листя плету у каштанов╕ коси,
Ж╕нка-ос╕нь до мене
 см╕╓ться з дзеркал.
Щось лишилося в н╕й в╕д весни.
 Чи здалося?
Чи п╕д сумн╕в взяла
хризантемовий бал?
До вподоби мен╕ ця пора золотиста,
А недавно ж благала:
 – Мене не займай…
╤ шепочеться клен
 про любов падолистом,
╤ нагаду╓ серцю минулий розмай.

КЛАСИКА ОСЕН╤

Навислих хмар класичний
 перманент
Зм╕нив нюанс ос╕ннього муару.
П╕д застар╕лий акомпанемент
Читають реп каштани
 на бульварах.
Виводить ринва, мов старий орган,
Гримлять дах╕в натруджен╕
 тамтами.
Др╕ма╓ дуб – стол╕тн╕й д╕дуган
П╕д затяжними зливами й в╕трами.
Засумував л╕хтар в самотин╕,
П╕рнув п╕д зонт прохожий
 перес╕чний,
Розв╕в волог╕сть веч╕р у в╕кн╕…
╤ так щороку, й буде так дов╕чно.

ОС╤НН╤Й ДЕКАДАНС

По╕ржав╕в на лист╕ шафран,
Назр╕ва╓ пора декадансу.
Розклада╓ байдуже платан
В╕д нудьги на балкон╕ пасьянси.
Роз╕йшовсь дебошир-в╕терець,
Завива щось сво╓ на фальцет╕,
Через площу м╕ську навпростець
Носить сум в паперов╕м пакет╕.
Туркотять голуби до ладу —
Привертають увагу до себе.
Без над╕╖ — кр╕зь хмар череду
Пробива╓ться клаптичок неба.

П╤ЗНЬО-ОС╤ННЯ ЗАМАЛЬОВКА

Помолотилися жита,
Поскиртувалася солома.
Набивши яблуком оскому,
У вир╕й ос╕нь в╕дл╕та.
Струсила листя ╕з г╕лля,
Внесла в розмови смутну тему
З опалим цв╕том хризантеми,
З прощальним криком журавля.
Насторожилася стерня,
На землю др╕бно с╕╓ мжичка.
В чоботях з гуми молодичка
Качок в пов╕тку заганя.

В ТУМАН╤

Накрив туман село й долину,
Розлився сивим молоком.
Висока вежа тополина
У морок вр╕залась клинком.
На ц╕лий св╕т сердит╕ кури,
Дзьобають помацки зерно,
Села просту арх╕тектуру
Сховало димчасте рядно.
Отямились в╕д летарг╕╖
Штахетини-поводир╕.
Л╕хтар ще з ноч╕ без над╕╖
Над тином блима╓ вгор╕.
Десь голоси, неначе з ями,
Несамовито рветься пес...
КурИть димок над димарями,
Злет╕ти мр╕╓ до небес.

НЕД╤ЛЬНА ДР╤МОТА

На мо╓ п╕дв╕коння
примостилась голубка.
Нахиляла гол╕вку,
заглядала в в╕кно.
А в к╕мнат╕ др╕вцята
╖ла по╖дом грубка,
ткав розважливий ранок
сновид╕нь полотно.
Випливали строкат╕,
як життя, гобелени:
то грайлив╕ левади,
то пожухла стерня.
То дизайнерка ос╕нь
крила золотом клени,
то с╕длало вже л╕то
вороного коня.
В╕д вогню червон╕ли
чавунов╕ дверцята,
а майол╕ка грубки
розливала тепло.
Вже стояли на старт╕
за дверми ╜ринджолята,
неприкаяним в с╕нях
виглядало весло.
Зап╕тн╕ли у в╕кнах
загартован╕ шибки,
в╕длет╕ла голубка,
розчарована вщент.
Зачерств╕лого сн╕гу
в╕д╕рвалася скибка,
поторочила стр╕хи
золотий позумент.
Об╕ймала привабно
тепла ковдра ╕з вовни.
Шкрябот╕в з нетерплячки
розважатися пес.
╤ нед╕льного свята
чист╕ дзвони церковн╕
Над селом п╕д╕ймались
до прозорих небес.

КРАЮ М╤Й

Краю м╕й, вербова сторона,
З клекотом лелек понад дахами,
З вихором, що носиться шляхами,
Щебетом р╕ки б╕ля млина.
Найр╕дн╕ший, з далеку близький,
Ти у згадках серце н╕жно гр╕╓ш,
Л╕теплом у сновид╕нн╕ мл╕╓ш,
Мамин╕ наш╕пту╓ш казки.
Ти — в прозор╕й крапельц╕ роси
╤ в могут╕ в╕кового дуба.
Ти — у серц╕, бАтьк╕вщино люба,
╤ в мо╖м, ╕ мат╕нки Руси.
В╕терцем колишуться га╖,
В душу рястом заглядають щиро.
Хто тоб╕, м╕й краю, зичить миру,
То — жадан╕ гост╕ ╕ мо╖.
Сяйвом сонце т╕шиться навк╕л —
Вже весна коха╓ться в розма╖.
Д╕стаю ╕з печ╕ корова╖,
Скатертину вже стелю на ст╕л.

НАВ╤ЯНЕ

Роздолля солов’ям!
 Ще людство спить.
Весняним цв╕том
св╕жий ранок дише.
Скотився В╕з* ╕з неба, не скрипить,
Лиш солов’╖ п╕снями будять тишу.
А я стою край берега сама.
╤ хоч сьогодн╕ прикро так в╕д того,
Та в замет╕л╕ сад, ╕ не зима,
А травень б╕ло вистелив дорогу.
* — суз╕р’я

ВРАН╤ШН╤Й СОН

Росою гра╓ вран╕шн╕й спориш,
Плече пройма╓ чиста прохолода.
А ти на с╕н╕ запашному спиш,
╤ сон тв╕й назирати — насолода.
Ще наяву потоки сновид╕нь —
╥х ледве-ледве стримують пов╕ки.
Чолом проб╕гла випадкова т╕нь
Та в╕д усм╕шки кинулась навт╕ки.
Надокучають промен╕ рясн╕ —
Вже сонце небом тихо покотилось.
Спитаю, чом см╕явся ув╕ сн╕?
Хоч знаю певно —
 я тоб╕ приснилась.

Т╤╢╥ ОСЕН╤

В п╕д’╖здах гулко стукалися двер╕,
Балкони гр╕ли в променях лоби,
Б╕ля фонтана у м╕ському сквер╕
Точили ляси мирно голуби.
Ще т╕льки зр╕л╕сть набирала ос╕нь
╤ по кутках тинялися в╕три;
Лиш м╕дним блиском
 листя налилося —
Вогнем шугало в затишн╕ двори.
Зривався дзв╕н в╕д спалах╕в на веж╕,
Трусив плоди п╕дсмажен╕ каштан —
Рудий-рудий, мов клоун
 на манеж╕,
Др╕бн╕ гостинц╕ сипав на майдан.
Була в той день пожежа не остання,
Ще дзв╕н не раз на сполохи
 скликав.
А я з-за веж╕ в трепетн╕м ваганн╕
Дивилась, як на мене ти чекав.

БАРВ╤НОК

Шеп╕т хвил╕ доносить луна,
Птахи в гаю висп╕вують дзв╕нко.
Розлилась б╕ля хати весна
Синьо-син╕м хрещатим барв╕нком.
Серце в грудях болить в╕д жалю:
Знаю – знов в╕дцв╕те в самотИн╕.
Я його ще з дитинства люблю,
Його оч╕ замр╕яно-син╕.
Розстелився рясним килимком
В╕д черешн╕ ╕ аж до порога.
Хрестить (наче матуся) тайком,
Як рушаю в далеку дорогу.
В╕д подв╕р’я давно в╕дпливли
В тиху в╕чн╕сть ╕ мама, ╕ тато.
А усл╕д ╖м цв╕ли ╕ цв╕ли
Син╕ кв╕ти. Багато-багато…

ВЕСНА МОГО ДИТИНСТВА

В╕дголосять дощ╕ з громами,
Затанцюють дощ╕ щаслив╕…
Як рад╕ла весною мама
Цв╕ту яблун╕, вишн╕, сливи!
З серцем н╕жним, ясним до щему,
╤з любов’ю до болю в скронях
Кожну грудочку чорнозему
Розтирала на пух в долонях.
╤ ц╕кав╕ матус╕ дочки,
Заглядали в город щоднини,
Роздивлялись, як у рядочках
Пробивались на св╕т рослини.
Де горох – з бур’яном у герц╕,
Де цибуля пишалась чубом.
Ще з землею несли в╕дерця
У кв╕тник з-п╕д старого дуба.
Яскрав╕ли у червн╕ сальви,
Чорнобривець гор╕в бурштином,
П╕д╕ймались до неба мальви
У густ╕м кв╕тнику п╕д тином.
…На гостину весна до мене
Зав╕тала ╕з рястом нин╕.
В╕терцем сколихнула гени,
Наче цв╕т на рясн╕й калин╕.

НАСНИЛОСЯ

Смачн╕ суниц╕ ╕з тво╖х долонь,
Мого кохання й щастя охоронцю.
Пахтить ╕з рук липнева оболонь,
В зен╕т зл╕та╓ полуденне сонце.
Впилася соком яг╕д, як вином.
В тво╖х долонях
 серце б’╓ться гулко.
Сховався день п╕д сивим полином
╤ ми в палк╕м сп’ян╕ли поц╕лунку.
А ск╕льки ще не визр╕лих суниць
Приберегли в трав╕ для мене луки!
Лечу в веч╕рн╓ небо гор╕лиць…
У нас, м╕й милий, виросла онука.
* * *
Зажевр╕в у двор╕ св╕танок —
В╕кно розкраяв на шибки.
╤ сон, неначе птах-п╕дранок,
П╕д стелю скочив навзнаки.
Терпких вид╕нь забрав оскому,
Якими пестив уноч╕.
Лишив в╕зиткою на спомин
Гарячий подих на плеч╕.
* * *
В мо╓му дом╕ оселилась тиша,
Коли весна пишалася розливом.
П╕шов коханий у цв╕т╕ння вишень
╤ на прощання кинув:
 — Будь щаслива…
Те, що хот╕в, неначебто отримав,
Усп╕шним став,
 живе не в самотин╕.
Та хто ж мен╕ сьогодн╕ за дверима
Лишив букет ╕з незабудок син╕х?

Н╤Ч ╤ Я

Н╕ч ╕ я. М╕сто зморене спить.
Грають марно у келиху чари.
Стелять пост╕ль для м╕сяця
 хмари –
Незабутня, зворушлива мить.
П╕дбивають перини пухк╕,
Потакають його забаганкам.
Звабно ся╓ з╕рниця-коханка –
Мерехтлива, в сорочц╕ легк╕й.
╤з задуми не виберусь я,
В н╕ч дивлюсь з╕ свого п╕дв╕коння.
Не беруть мо╖ чари безсоння,
Б’╓ться пульс: н╕-чи-я – н╕-чи-я…

В Н╤Ч НЕГОДИ

За в╕кном холодний в╕тер свище,
У потоц╕ крутить чорторий,
На забут╕м темному горищ╕
П╕двива╓ в╕тру домовий.
Прагне г╕лка витягнути шибку,
Хижо протяг в комин╕ гуде,
У кутках повстали т╕н╕ дибки.
(Н╕ч до ранку з розуму зведе…)
В двер╕ сунуть привиди незван╕,
Св╕тлий сон не йде до голови.
Лиш муркоче мирно на диван╕
С╕рий к╕т. А мо’… то домовий?

РОЗЛИВСЯ ВЕЧ╤Р ПОМ╤Ж Г╤Р

Сховався хутко в ял╕вець
Ярило-зрадник.
Я б╕гла з моря навпростець
Кр╕зь виноградник.
Св╕тились гронами ряди
В веч╕рню пору.
Як╕сь сп╕шили до води,
Як╕сь – на гору.
Перед селом ср╕блястий лох
Тримав облогу,
Сухий, як др╕т, чортополох
Поранив ногу.
Пекла нестерпно у ноз╕
Суха колючка.
Сповзала тихо по лоз╕
В траву гадючка.
Тл╕в день у попел╕ олив,
Як в горн╕ печ╕.
Чадрою темною накрив
М╕жг╕р’я веч╕р.

У БУХТ╤ БАРАХТ╤

Вдалин╕ в╕д гостинних
 приморських осель,
Де в гран╕т╕ – химерн╕ тварини,
Гра╓ сонце ╕з хвилями
 в затишку скель,
Н╕жно гр╕╓ курортникам спини.
На човнах постача╓ться
 в бухту фуршет,
Бастардо, кока-кола, март╕н╕.
Ловлять ультра-
(вродлив╕ д╕вки) ф╕олет
В кольорових в╕двертих б╕к╕н╕.
Розв╕ва╓ грайливих порив╕в каскад
На красунях парео та плахти,
Крутять сальто в польот╕
 п╕д зойки д╕вчат
Мужн╕ хлопц╕ ╕з бухти Барахти*.
Хто – даремно шука╓
 п╕дйом на плато,
Хто – смаку╓ в т╕н╕ виноградом,
Хто – л╕ниво др╕ма╓ на скелях,
 а хто –
Витанцьову╓ хвацько ламбаду.
З ранку – гом╕н ╕ см╕х
 у затоц╕ морськ╕й,
Бризки сонця й води в атмосфер╕.
Сниться довгих зимових
 ночей супок╕й
Кам’ян╕й вулкан╕чн╕й химер╕.
*Невелика затишна бухта в Криму (Карадаг)

ДЕЛЬФ╤НИ В ЗАТОЦ╤

Морський кра╓вид л╕г на карту –
В╕дкинув ранкову вуаль.
В затоц╕ з грайливим азартом
Дельф╕ни ганяють кефаль.
У с╕м кольор╕в гра╓ спектр,
Виблиску╓ бризок фонтан,
╤ ╖м «до хвоста» риб╕нспектор,
Не вартий уваги й баклан.
Працюють завзято без зм╕ни,
Забувши привабливу даль.
Молотять хвостами дельф╕ни,
Полюють в затоц╕ кефаль.

ДОЩ У М╤СТ╤

П╕дставив м╕ст п╕д зливу
 хвору спину,
Блищать перила р╕дк╕сним коль╓.
В в╕кн╕ м╕ського фотоатель╓
Суму╓ в дощ красуня ╕з св╕тлини.
╥й до людей кортить п╕д парасол╕,
Набрид л╕хтар – щоденний в╕зав╕.
Г╕лля полощуть липи в╕ков╕,
В калюжах крапл╕ скачуть,
 мов квасоля.
Ман╕жить дощ ╕з неба по в╕трин╕,
Пот╕к змива╓ з тротуар╕в пил.
Та змити сум не вистача╓ сил
Дощу з очей красун╕ на св╕тлин╕.

ЖИТТ╢РАД╤СНЕ

Мене збудили солов’╖ –
О, мить щаслива!
В розма╖ н╕жаться га╖ –
Чекаю дива!
Пливуть у синяв╕ хмарки –
╤ я – на небо!
(Не заз╕хаю на з╕рки –
Нема потреби).
З хмарками лину понад сад –
Кв╕тують сливи.
Смакую запахом левад
╤ знов – щаслива!
Серпанка м╕ряю фасон
Соб╕ на вт╕ху.
Крикливим чайкам в ун╕сон
Сприяю см╕хом.
П╕рнаю жайвором у д╕л,
На житн╓ поле.
Доземно кланяюсь навк╕л:
Спасиб╕, доле!

СПОКУСА

За порогом крутить сн╕гов╕й,
Зав╕рюха розпустила поли.
А мен╕ сьогодн╕, милий м╕й,
╤з тобою тепло, як н╕коли.
Горобину завидки беруть —
Загляда╓ до мо╓╖ шибки.
Т╕льки ╖й кр╕зь сн╕гу каламуть
Нас з тобою, милий м╕й, не видко.
Не угледять ╕ з╕рки гр╕ха,
Бо не буде ╖х до ранку в неб╕.
Чом же св╕чка полум’ям з╕тха?
Мов за мене журиться…
Не треба.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16266

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков