Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 27.11.2015
П╤СНЯ ПРО ЖИТТЯ

ЯК УКРА╥НЦЮ ВИЖИТИ В КРИМУ? СП╤ВАЮЧИ!

Микола Москаленко один з небагатьох наших читач╕в, у чи╖й повед╕нц╕ за останн╕ п╕втора роки, зда╓ться, н╕чого не зм╕нилося. В╕н не лише не в╕двернувся в╕д «Кримсько╖ св╕тлиц╕», а це сталося навколо всього в Криму, що хоча б в╕ддалено нагаду╓ про Укра╖ну, навпаки, наблизився до нас ще б╕льше. Не зупиня╓ ╕ те, що газету вже в руках не потримати, ╕ ми ╖╖ роздрукову╓мо на принтер╕ для тих, хто не звик мружити вже немолод╕ оч╕ б╕ля комп’ютера.
Думала, у Миколи Йосиповича особлива б╕ограф╕я, зв╕дти ╕ хоробр╕сть, ╕ така вперта вдача. А з’ясувалося, що нема╓ у його роду н╕ репресованих, н╕ бандер╕вц╕в, н╕ якихось подвижник╕в, а сам в╕н нав╕ть не укра╖нський ф╕лолог чи ╕сторик, а людина зовс╕м не творчо╖ профес╕╖. Та й в Криму прожива╓ ╕з середини минулого стор╕ччя. Але ж так╕, як в╕н, поголовно вже давно перетворилися на рос╕ян, котр╕ кривляться, почувши укра╖нське слово - «не пон╕ма╓м!». Хоча ╓ й ╕нш╕, з якимось ╕рреальним патр╕отичним началом, схожим на зернятко яблун╕, ╕з котрого н╕ за яких умов не виросте груша. А подробиц╕ б╕ограф╕╖ Миколи Москаленка з’ясувала я тому, що 6 листопада в╕н в╕дзначив знаменну у сво╓му житт╕ дату - 85-р╕чний юв╕лей. Вт╕м, назвати пана Миколу д╕дусем ще якось язик не поверта╓ться. Темне волосся, молода виправка ╕ ясн╕ оч╕, та ще й завжди при краватц╕ - одягнений, н╕би на прийом до м╕н╕стерства.
Ймов╕рно, тому, що звик - ст╕льки рок╕в на високих кер╕вних посадах, де ╕ за радянських час╕в був неоф╕ц╕йни╖ дрес-код. ╤ справа не в т╕м, що належав до партноменклатури, бо якщо б належав - був би вже десь у Москв╕. А так певний час ходив п╕д началом учорашнього обком╕вця, який вже за визначенням м╕г п╕дсилити будь-яку, у тому числ╕, ╕ господарчу установу. Добре, що перш╕ 10 рок╕в Микола Йосипович був заступником справжнього фах╕вця - Федора Мазурця, що очолював трест овочево-молочних радгосп╕в, тож мав можлив╕сть усьому навчитися, ╕ за його спиною тепер було затишно будь-якому «весльному генералу». Але проблеми з цього пан Микола не робив, бо любив свою роботу, та й держава не ображала його н╕ зарплатою, н╕ шаною. У цьому пересв╕дчують три медал╕ ВДНГ ╕ два ордени Знак Пошани, та непогана пенс╕я, на яку вийшов - п╕втисяч╕ радянських рубл╕в.
А починалося все - як у багатьох однол╕тк╕в. Народився у сел╕ ╤ван╕вц╕ К╕ровоградсько╖ област╕ Знаменського району в с╕м’╖ колгоспник╕в. 13-р╕чним ╕ сам встиг попрацювати в колгосп╕. В р╕дному сел╕ зак╕нчив семир╕чку. Хапати з неба з╕рок не збирався - п╕шов у техн╕кум навчатися на ветеринара - для села це незам╕нима людина. Навчання завершив у 1950 роц╕, п╕сля чого за розпод╕лом потрапив на ╤вано-Франк╕вщину в с. Рогатин у райветл╕карню. Не встиг оговтатися, як засурмила сурма - треба було виконувати св╕й в╕йськовий обов’язок. Складн╕ то були часи, лише почали затягуватися во╓нн╕ рани, а на ╤вано-Франк╕вщин╕ в╕йна ще тривала, юнаков╕ ╕ самому якось довелося посп╕лкуватися з бандер╕вцями. Медик╕в, учител╕в та селян вони не ч╕пали. А радянськ╕ в╕йськов╕ - це вже ворожа арм╕я, то ж могло статися р╕зне...
Вт╕м, в╕дслужив строкову службу Микола далеко в╕д тих кра╖в - в Курську. Спочатку в сержантськ╕й школ╕ зв’язк╕вц╕в, але за першо╖ ж можливост╕ попросився на службу за сво╖м проф╕лем ╕ зак╕нчив ветеринарну школу молодших лейтенант╕в.
Дал╕ все склалося, як Господь управив ╕ як того бажало серце. При╖хав учорашн╕й солдат у С╕мферополь до сво╓╖ д╕вчини Шури, з якою познайомився ще в Рогатин╕, та й залишився. Почали будувати нове сп╕льне життя. Чолов╕к влаштувався працювати за фахом на держконюшню, а паралельно почав навчатися заочно на ветеринарному факультет╕ Дн╕пропетровського с╕льгосп╕нституту. Дружина - теж з ветеринарною осв╕тою, працювала на м’ясокомб╕нат╕ ╕ не в╕дставала в╕д судженого - зак╕нчила Московську ветеринарну академ╕ю.
Вже як фах╕вець з вищою осв╕тою, два роки пропрацював Микола Йосипович в Риб╕нспекц╕╖, пот╕м об╕йняв посаду головного зоотехн╕ка тресту овочево-молочних радгосп╕в, де фактично ╕ залишався до само╖ пенс╕╖, переважно на посад╕ заступника його голови. Трест розростався, розширювався, на останньому етап╕ це вже було об’╓днання «Кримплодовочгосп», аж поки все не розсипалося - ╕ об’╓днання, ╕ сам Радянський Союз. Страшно було зазирати в майбутн╓, там повна невизначен╕сть. Але був ╕ позитив - ми тепер жили у сво╖й р╕дн╕й держав╕.
╤ душа хот╕ла сп╕вати, тож Микола Йосипович ╕ засп╕вав, бо ╕ батьки були сп╕вучими, ╕ сам неодм╕нно входив до складу ус╕х ансамбл╕в за м╕сцем навчання. Був такий момент, коли за 40-р╕чним чолов╕ком при престижн╕й посад╕ в╕н ледь не став профес╕йним сп╕ваком. Це трапилося в ╤рпен╕ на ╕менинах популярного укра╖нського сп╕вака Олександра Таранця, давнього товариша Миколи Йосиповича. За столом - н╕кого зайвого, лише Майборода ╕ Малишко, поет, композитор ╕ сп╕вак. На прохання ╕менинника Микола Москаленко виконав к╕лька найулюблен╕ших сво╖х п╕сень - «Дивлюсь я на небо», «П╕сня про рушник». Так ╕ пройшов неоф╕ц╕йний кастинг - одержав запрошення на навчання.
Але треба бути великим в╕дчайдухом, щоб у його в╕ц╕ починати все з нуля. ╤нша справаЮ, що така ось оц╕нка додала ╕ впевненост╕, ╕ снаги. Та п╕сню незабаром приспали монотонн╕ будн╕, ╕ лише з виходом на пенс╕ю пан Микола засп╕вав знову. Це був 1992 р╕к. Хто з нас тод╕ не мр╕яв? Одн╕, набиваючи кишен╕, про золот╕ ун╕тази, ╕нш╕ - про свою кв╕тучу кра╖ну, де все зроблять власноруч, з любов’ю, як дбайливий господар у сво╓му дом╕. ╤ працюватимуть, зв╕сно, з п╕снею - доброю пом╕чницею.
Ось ╕ прийшов Микола Йосипович до Будинку культури зал╕зничник╕в, де почав сп╕вати у ансамбл╕. При╓мно хвилювала участь у р╕зноман╕тних конкурсах, ╕ не лише у склад╕ ансамблю зал╕зничник╕в, де доводилося пост╕йно виборювати щось з укра╖нського репертуару. Виступав сп╕вак ╕ сольно, тут вже його н╕що не обмежувало, виконував укра╖нськ╕ народн╕ п╕сн╕, п╕сн╕ на слова Тараса Шевченка, як╕ н╕бито створювалися п╕д його широкий в╕льний голос.
Не минав Микола Москаленко ╕ сп╕воч╕ конкурси, що проводила «Кримська св╕тлиця»: у 2009 роц╕ став переможцем одного ╕з них. Пам’ятаю його п╕сню б╕ля пам’ятника Тарасу Шевченку... Невже це було ╕ невже цього вже не буде б╕льше н╕коли?
Та в╕дсп╕валося... Не в╕дв╕ду╓ б╕льше Микола Йосипович Клуб зал╕зничник╕в. На серц╕ туга, ╕ не лише тому, що наша Мати тепер далеко, але й тому, що вона в╕д нас в╕двернулася. Як ╕ б╕льш╕сть людей, кому Бог не дав д╕тей, мав Микола Йосипович у банку св╕й рахунок, збираючи коп╕йка до коп╕йки на чорний день, бо н╕ на кого б╕льше розраховувати. А настав той чорний день достроково, ╕ в неспод╕ваному вар╕ант╕, З приходом Рос╕╖ банк «Ки╖вська Русь» покинув Крим ╕ незабаром збанкрут╕в. Як тепер повернути сво╖ грош╕? Для Укра╖ни ми стали нерезидентами - щось на кшталт чужинц╕в. Хоча якщо взяв грош╕ ╕ у чужинця - за лог╕кою, теж сл╕д повертати. А якщо сус╕д в╕ддасть вам на збереження св╕й кап╕тал - його також можна оголосити нерезидентом ╕ привласнити чуже? Та сус╕д звернеться до суду ╕ вигра╓ справу, а куди звертатися Микол╕ Йосиповичу ╕ йому под╕бним, у кого забрали не лише Батьк╕вщину, але й суворо покарали матер╕ально. Ск╕льки ж можна випробовувати нашу любов та в╕рн╕сть?
Звичайно, у Москаленка ╓ вар╕ант - в╕дмовитися в╕д нав’язаного йому, як ╕ вс╕м кримчанам, рос╕йського громадянства ╕ зм╕нити м╕сце проживання, але у 85 рок╕в таке вже не робиться, та й хто чека╓ це подружжя у р╕дних краях? Вже давно спочили батьки Миколи Йосиповича, розвалилася ╖хня хата, спочили ╕ брати, а у пан╕ Олександри - родич╕ в Криму.
Не хот╕лося б завершувати цей допис на так╕й сумн╕й нот╕, але, як кажуть, ╕з п╕сн╕ слова не викинеш. Хоча в ц╕лому вона таки зовс╕м не сумна, бо ╕ про любов, ╕ про натхнення, ╕ про сумл╕нну працю. А головне - про справжню людину, г╕дного укра╖нця. ╤ нехай присп╕вом до не╖ стане побажання нашого пор╕д╕лого «Св╕тличного» хору: многая л╕та!

Тамара СОЛОВЕЙ

На «Вечорницях у Св╕тлиц╕»


ШАНОВН╤ ЧИТАЧ╤!
Оск╕льки жодних оф╕ц╕йних наказ╕в або розпоряджень, що стосуються зм╕ни формату випуску «Кримсько╖ св╕тлиц╕», з моменту окупац╕╖ Криму ми не отримували (а зг╕дно з укра╖нським законодавством, так╕ р╕шення узгоджено приймаються лише сп╕взасновниками засоб╕в масово╖ ╕нформац╕╖ або судом), продовжу╓мо готувати до друку щотижнев╕ номери газети ╕ направляти ╖х до ки╖всько╖ друкарн╕. Як ╕ ран╕ше, починаючи з 2002 року, на редакц╕йному сайт╕ щоп’ятниц╕ виставля╓ться електронна верс╕я тижневика, зокрема у pdf-формат╕. Розм╕щену нижче ╕нформац╕ю про умови передплати «Кримсько╖ св╕тлиц╕» та ╕нших культуролог╕чних видань продовжу╓мо публ╕кувати як нагадування «борцям» за ╕нформац╕йний прост╕р Укра╖ни про ╖хн╕ держслужбов╕ зобов’язання перед читачами ╕ державою.
Редакц╕я «КС»

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукра╖нську загальнопол╕тичну ╕ л╕тературно-художню газету «Кримська св╕тлиця» та ╕нш╕ культуролог╕чн╕ видання ДП «Нац╕ональне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура ╕ життя», журнали «Укра╖нська культура», «Укра╖нський театр», «Театрально-концертний Ки╖в», «Музика», «Пам’ятки Укра╖ни: ╕стор╕я та культура») можна в будь-якому поштовому в╕дд╕ленн╕ зв’язку Укра╖ни. У кра╖нах далекого заруб╕жжя оформити передплату на ц╕ видання можна через сайт www.presa.ua на стор╕нц╕ «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окрем╕ прим╕рники видань в електронн╕й верс╕╖ можна за адресою -
http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-як╕й кра╖н╕ св╕ту. Дов╕дки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura@gmail.com

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16268

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков