Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2015 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 04.12.2015
ЗБ╤ДН╤В НАШ КРИМ БЕЗ ПРАПОР╤В ВКРА╥НСЬКИХ,БЕЗ ВИШИВАНОК НАШИХ Й РУШНИК╤В… (ПЕТРО С╤ЧЕСЛАВСЬКИЙ)

М╕сто поринуло в темряву, ╕ т╕льки в центр╕ С╕мферополя, як трактори, торохкотять генератори, як╕ подають електроенерг╕ю до супермаркет╕в та магазин╕в «Золото». Маленьк╕ продуктов╕ магазинчики, де роблять покупки б╕льш╕сть городян, працюють при св╕чках та л╕хтариках, у банках обм╕н валют ведеться без документац╕╖... Холодно, сумно, наче перенеслись у XVIII-XIX стол╕ття... Б╕льш╕сть веч╕рнього часу горять св╕чки та керосинов╕ лампи (ось у кого б╕знес процв╕та╓!). Нав╕ть коли св╕тло дають на 2-3 години, то не факт, що буде ╤нтернет... ╤ тому в темряв╕ згадуються народн╕ п╕сн╕ в╕д бабус╕, дитинство ╕ друз╕ – тобто життя перейшло в ╕нший вим╕р, можливо, так живуть роб╕нзони на далеких в╕д цив╕л╕зац╕╖ островах...
Чи не ╓дине м╕сце, де у С╕мферопол╕ можна зустр╕ти земляк╕в-укра╖нц╕в, це Укра╖нська церква. ╤ хоча Собор Р╕вноапостольних Святих Володимира та Ольги УПЦ КП 29 листопада також, як ╕ увесь Крим, поринув у п╕тьму, але св╕чечки в руках прихожан вселяли над╕ю й умиротворення. А молитва арх╕╓пископа С╕мферопольського ╕ Кримського Климента про загиблих п╕д час Голодомору 1932-1933 рок╕в в Укра╖н╕ ╓днала, попереджала й повчала.
Початок Голодомору, за словами владики Климента, розпочався з духовного голоду, коли руйнувались церкви та скидали хрести, забороняли укра╖нську мову та укра╖нську культуру, ╕ т╕льки за духовним голодом настав голод т╕лесний (як це схоже на Крим сьогодн╕шн╕й…). Ми мусимо про це пам’ятати ╕ намагатись зберегти тут ╕ свою в╕ру, ╕ мову, й культуру. Ми повинн╕ добре усв╕домити, продовжував арх╕╓пископ Климент, Голодомор в Укра╖н╕ 1932-1933 рок╕в — це наша нац╕ональна Голгофа, яка завжди буде м╕рилом нашо╖ здатност╕ називатись нац╕╓ю, цив╕л╕зованою сп╕льнотою, зрештою, нав╕ть у таких умовах сьогодення — залишатись людьми.
Пропов╕дь владики Климента для мене перегукнулася з в╕ршем Лес╕ Укра╖нки, яка залишила тут, у Криму, частинку свого серця:

...╤ стала тьма, запанував хаос,
Немов перед створ╕нням св╕ту,
н╕, ще г╕рше,
Був той хаос, бо в ньому були
Жив╕ створ╕ння, ╖х давила тьма,
Лиха зараза, голод, злидн╕, жах.

╤, д╕йсно, подумалось, можливо, сьогодн╕шня темрява — це шлях до св╕тла. Та як нам зберегти людину у соб╕, як тут залишитись «нащадком Прометея, коли бридк╕ гадюки скр╕зь блукають»? Владика в╕рно говорив, були часи, коли хрести скидали, ╕ мова теж пройшла багато заборон. А наш народ живе ╕ буде жити! Хоч темрява на вулицях, а св╕тло було в╕д людей, що прийшли до церкви, щоб надихнутись в╕рою й ╕ншим передати в╕ру ╕ над╕ю.
Як часто чу╓мо, що укра╖нц╕ завжди когось шукають винуватого у сво╖х негараздах, а у всьому, що в╕дбува╓ться, насамперед сам╕ винн╕. Можливо... А т╕, кого нема серед живих, т╕, хто вижив за рахунок ╕нших ╕ тепер на вол╕? Вочевидь, у нас р╕зна м╕ра т╕╓╖ провини... Та в чому винне це дитя? Побачив, як св╕чку ставила в собор╕ маленька д╕вчинка... Маленька кв╕точка — так називають цю крих╕тку в театральн╕й студ╕╖ «Св╕танок», Осадченко Св╕тланка, ╖й дев’ять рок╕в, п’ять ╕з них вона вивча╓ мову, танець, сп╕в ╕ декламац╕ю, вона — актриса, тому що може передати б╕ль, страждання, сум ╕ рад╕сть ц╕лого народу... ╤ зв╕дки це береться – в╕домо т╕льки Богу та кер╕внику театрально╖ студ╕╖ «Св╕танок» Алл╕ Петров╕й. Ц╕╓ю д╕вчинкою захоплюються глядач╕, ╕ не т╕льки тому, що вона знялась у ф╕льм╕ С. Мокрицького «Незламна», де, з╕гравши маленьку еп╕зодичну роль д╕вчинки в окупованому Севастопол╕, сво╓ю декламац╕╓ю в╕рша довела ╕стину, що нема╓ маленьких ролей. «Незламну» бачили в Укра╖н╕, Рос╕╖, Япон╕╖, Болгар╕╖, Австрал╕╖, Бразил╕╖, Аргентин╕. Глядач╕ пишуть, що п╕сля головно╖ геро╖н╕ ╖х до сл╕з доводить д╕вчинка, яка чита╓ в╕рш К. Симонова.
А нещодавно Св╕тланка знялась у багатосер╕йному ф╕льм╕ «Людмила Гурченко», де з╕грала Люську в дитинств╕. ╤, як не дивно, у ф╕льм╕ ╓ так╕ еп╕зоди, з╕гран╕ маленькою кримчанкою, до яких важко дотягнутись нав╕ть дорослим маститим акторам-профес╕оналам.
Кажуть, що талановиту дитину взагал╕ переграти неможливо, тому що дитина не гра╓, а живе. Але це все к╕но, монтаж, дубл╕... А от те, як ця маленька крих╕тка змогла в р╕дн╕й студ╕╖ «Св╕танок» на День укра╖нсько╖ мови та писемност╕ 9 листопада прочитати в╕рш Лес╕ Укра╖нки «Сльози-перли», — просто не п╕дда╓ться анал╕зу. Дивишся, слуха╓ш, а сльози заливають оч╕, ╕ клубок у горл╕ не да╓ дихати — так вплива╓ читання Св╕тланки Осадченко (217 тисяч перегляд╕в в ╤нтернет╕ з коментарями: «Серце Укра╖ни», «чудо-дитина в Криму», «талант, який розрива╓ серце ╕ душу», «неможливо дивитись без сл╕з», «вона говорить за всю Укра╖ну»).
Емоц╕╖ примушують нас д╕яти, не сид╕ти на м╕сц╕, а працювати. Волонтерський рух — це рух людей, як╕ серцем сприймають ту чи ╕ншу под╕ю ╕ намагаються сво╓ю д╕╓ю зм╕нити ситуац╕ю на краще або просто зробити щось для тих, хто цю емоц╕ю у них викликав. Полтавська народна майстриня Любов Варава п╕сля того, як вперше побачила ╕ почула Св╕тланчине читання поез╕╖ Лес╕ Укра╖нки, вир╕шила хоч якось в╕ддячити д╕вчинц╕ з Криму за щире серце, за сльози, за любов. ╤ в пан╕ Люби виникла ╕дея зробити для маленько╖ кримчанки обер╕г. Майже тиждень творчо╖ роботи — ╕ обер╕г готовий, тепер залишилась «др╕бничка» — передати його до Криму. ╤ от 29 листопада, коли у С╕мферопол╕ в Собор╕ Р╕вноапостольних Святих Володимира та Ольги проходила служба, де згадували залиблих п╕д час Голодомору 1932-1933 рок╕в, до Криму прибув подарунок з Полтави. ╤ народна нагорода знайшла маленьку народну артистку Св╕тланку в собор╕ п╕д час служби Божо╖! Х╕ба це не символ╕чно? Х╕ба це не знак Божий! Як же ця маленька д╕вчинка змогла передати б╕ль ╕ страждання поез╕╖ Лес╕ Укра╖нки? Адже слухаючи читання Св╕тланки, ми стражда╓мо ╕ плачемо разом з виконавицею:

Укра╖но! Плачу сл╕зьми над тобою.
Недоле моя! Що поможе ся туга?
Що вд╕ю для тебе
 с╕╓ю тяжкою журбою?
Гай-гай невелика послуга!

Зда╓ться, ц╕ слова не для маленько╖ д╕вчинки, як ╖й збагнути ╕ в╕дчути, що таке туга за Батьк╕вщиною? Та педагог Св╕тланки — заслужений прац╕вник культури Укра╖ни Алла Петрова — змогла знайти так╕ слова, так╕ пор╕вняння й образи, що маленька актриса в сво╖й уяв╕ д╕йшла до вершини Лесино╖ поез╕╖ ╕ нам, дорослим, показала шлях — у мистецтв╕ т╕льки справжня жива емоц╕я може зачепити душу глядача ╕ привернути його на св╕й б╕к, об’╓днати у велике загальнолюдське «Я» по вс╕й планет╕.
То, можливо, в Криму вс╕ ц╕ роки просто не вистачало правдиво╖ живо╖ емоц╕╖, яка виявилась сильн╕шою за солодк╕ об╕цянки ╕ пуст╕ ура- патр╕отичн╕ заклики? Адже чомусь в Криму укра╖нське мистецтво завжди було елементом розваги, а не виховання духу. Мабуть, саме тому ╕ знищили на початку дев’яностих драматичну частину кримського укра╖нського театру.

Говорять, що матер╕ сльози гаряч╕
╕ тверде, м╕цне╓ кам╕ння
 проймають,
Невже найщир╕ш╕ кривав╕╖
 сльози дитяч╕
н╕яко╖ сили не мають?

Читала Св╕тланка, звертаючись до дорослих, як╕ сид╕ли в зал╕, нахиливши голови, мовчки витираючи сльози – безпорадност╕, в╕дчаю, страху? Ця картина сто╖ть перед мо╖ми очима ╕ зараз. Вс╕ розум╕ли все… кожне слово Лес╕ Укра╖нки в╕дгукувалось сьогоденням, ╕ це було страшно, минуло б╕льше ста рок╕в, а поез╕я в╕чна й актуальна, н╕би написана на замовлення для кримських под╕й. Зал дивився на маленьку д╕вчинку, ╕ кожен думав: як вона може так в╕дчувати, як ми, ╕ думати так само? Та д╕вчинка читала з╕ сцени, вона, як той волонтер, робила справу, а доросл╕ мовчали або говорили ╕ дал╕ говорять, та т╕льки на кухн╕, як в стар╕ радянськ╕ часи...
А на сцен╕ була Леся Укра╖нка, яка дала Св╕тлан╕ сво╖ слова, ╕ та повернулась до нас в ╖╖ образ╕. Ситуац╕я, в як╕й сьогодн╕ опинились талановит╕ кримськ╕ д╕ти, примушу╓ ╖х доросл╕шати на очах, як кажуть, р╕к за два ╕де. ╤, мабуть, тому так по-дорослому на День укра╖нсько╖ мови та писемност╕ разом з Лесею протестувала ╕ маленька «Св╕танкова» актриса:

«Так плачмо, браття,
 мало ще наруги,
Бо ще душа терп╕ти силу ма╓,
Хай серце плаче,
 б’╓ться, рветься з туги,
Хай не да╓ спокою, хай пала╓!»

Яке велике значення ма╓ слово учителя, яке ╓ найдоступн╕шим ╕нструментом навчання учн╕в у театральн╕й студ╕╖ «Св╕танок», що в Криму! За допомогою слова вчитель виклика╓ у св╕домост╕ д╕тей яскрав╕ образи. Саме слово актив╕зу╓ уяву, пам’ять, почуття. Кер╕вник студ╕╖ — Алла Петрова — сама колишня актриса, добре волод╕╓ мистецтвом слова ╕ забезпечу╓ сво╖х учн╕в знаннями, як╕ дають ╖м можлив╕сть вм╕ло донести це слово до глядач╕в. «Театр, нав╕ть дитячий, — не просто заучування тексту ╕ п╕дб╕р костюм╕в, це — ц╕ле життя», — каже Алла Петрова. Та чи збережуться в Криму вчител╕, як╕ з в╕рою в серц╕ вчать д╕тей любити й шанувати р╕дну В╕ру ╕ Слово? Чи довго ще «св╕титимуть» «Св╕танок» ╕ та ж «Св╕тлиця»? Чи не зб╕дн╕╓ наш Крим, який нин╕ «без прапор╕в вкра╖нських, без вишиванок наших й рушник╕в», — ще й на них?
Час покаже...

Олесь ТАВР╤ЙСЬКИЙ
м. С╕мферополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2015 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16270

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков