Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2004 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 09.01.2004
ПОМНОЖМО ЗЛАГОДУ НА АКТИВНІСТЬ!
Сергій ЛАЩЕНКО.

Легендарний діяч оунівського підпілля на Донбасі Євген Стахів не може довго без України... Здавалося б, зовсім недавно, в самий розпал подій на Тузлі, телефонував мені з Нью-Йорка, попереджав про можливий приїзд. І ось уже вкотре запрошує на каву до своєї львівської "резиденції".

- Пане Євгене, телефонуючи зі Сполучених Штатів, Ви сказали, що задоволені реакцією України на провокаційний демарш Росії в районі острова Тузла?
- Більш-менш задоволений. Адже у подібних випадках Україна, як правило, реагує дуже мляво. Але будь-яка європейська держава захищала б свої кордони ще активніше, ніж це робила Україна.
- А як на ці події реагують у Штатах?
- Самі американці більше заклопотані Іраком. А голос діаспори надто слабкий, аби його всі почули. Я нещодавно мав розмову з американським послом у Києві. То він каже, що українські організації в США "мало робили руху" в цій справі. І я з ним згоден. Добре, що хоч не спали українські прикордонники...
- Кажуть, що острів тепер швидко розмивається. Росіяни добре прорахували наслідки будівництва дамби.
- Нехай олігархи фінансують будівництво укріплень! Вони багато накрали грошей, тож не збідніють. А острів повинен бути у належному стані. Є святі речі, на яких не економлять: кордони повинні бути недоторканими!
- Знаю, що Ви хотіли б бачити Ющенка на посту Президента. А як Ви сприймаєте його намір організувати призовий фонд для проведення олімпіад з російської мови серед українських школярів? Як до цього, на Вашу думку, поставляться українські "праві"? Галицькі виборці?
- Він правильно робить, що намагається консолідувати націю! Ми трагічно занедбали роботу на Сході України. І не треба зважати на Галичину та на крайньо "правих", коли вирішується доля України. Ющенко не повинен бути на правому фланзі. Він повинен бути в центрі! Саме навколо "центру" повинні гуртуватися здорові сили в суспільстві.
- Але ж поки що його підтримують переважно партії правого спрямування?
- Якщо вони праві, якщо патріоти, то й так проголосують за нього. А долю виборів в Україні вирішує не Галичина, а Донбас, Харківщина, Центральна Україна, Крим... Треба йому безжально відсікти крайньо "правих" від себе, бо інакше він може програти вибори.
- І це кажете Ви, колишній діяч націоналістичного підпілля?
- Я б уживав слово "національного", а не "націоналістичного". Ідеологію ОУН я і в роки війни сприймав досить критично, а тепер і поготів.
- Які б помилки не були зроблені бандерівцями, але саме вони підняли народ на боротьбу проти польського асиміляційного тиску. І якби не інтегральний націоналізм, значна частина галичан перетворилася б на поляків. А пізніше легше ставали б "радянськими людьми".
- Те, що поляки не могли нас асимілювали - заслуга всього українства, а не лише націоналістів. Багато робила УГКЦ та легальні українські партії, - УНДо, наприклад. А донцовська ідеологія нам більше нашкодила, ніж допомогла. Бо він критикував Драгоманова, Грушевського...
- Ось за це Вас в Галичині і не всі сприймають, бо Ви критикуєте Донцова. Та ще й гостро висловлюєтеся на адресу багатьох діячів бандерівського руху.
- Щоб Галичина почула, треба гостро писати і гостро говорити! Інакше вона не почує, не буде полеміки. Донцов усіх критикував, а тому його читали. І мені плювати, що хтось із галичан мене не любить, бо для мене Україна понад усе! Я люблю весь український народ і ще в роки війни переконався, що "східняки" і розумніші, і жертовніші від галичан. Часто вони, ризикуючи життям, рятували мене і членів нашого підпілля. Тоді як галичани були значно обережнішими і не завжди охоче допомагали. Зате балакунів серед них найбільше! Не можу вибачити їм, що лише кричали "Ганьба!" тоді, коли треба було займатися економікою. І тепер стільки підприємств у Львові закрито! Хоч їх можна було б і збереги.
- Ви намагаєтеся стежити за українськими подіями? Там, у США, які газети читаєте?
- Читаю не так вже й багато. Більш-менш регулярно читаю "День", інколи "Поступ" та інші львівські газети, якщо знайомі порадять прочитати ту чи іншу цікаву статтю. Читаю в Інтернеті один - два рази на тиждень. А "Кримську світлицю" мені надсилав Ростислав Хом'як з Києва. Він там кореспондентом від американської газети "Собода". Принаймні, я читав ті статті, що "КС" писала про мене... Тепер, отримавши від Вас тисячний номер "Світлиці", я зможу її регулярно читати в електронному вигляді, адже тепер маю адресу.
- Вам сподобався тисячний номер "Кримської світлиці"?
- Так, там є дуже цікава стаття про Тузлу професора Таврійського університету Петра Підгородецького. Певен, що вона буде цікавою для американських українців. Такої інформації вони ще не мають. Цікаво було прочитати матеріал Андрія Іванця про антиющенківську демонстрацію донеччан. Адже мене цікавить все, що стосується краю моєї буремної юності.
- У Андрія є ще одна цікава стаття "Час долати синдром усамітненості". Він звертає увагу читачів "КС" на наше невміння організовувати великі мітинги. Ми призабули мистецтво розклеювання листівок. Ця тема Вам також близька?
- О, на Донбасі під час війни ми друкували і поширювали листівки тисячами, десятками тисяч! І люди охоче допомагали нам їх розклеювати, хоч це було і ризиковано. А тепер в Криму їх можна поширювати без такого великого ризику. Можна їх друкувати і російською мовою. Головне, щоб люди їх читали і приходили на мітинги.
- А Ви під час війни якою мовою випускали листівки?
- Спочатку тільки українською, а потім і російською. На Донбасі її, все-таки, розуміли краще. Та й у Криму наше підпілля пожвавило свою роботу тільки після приїзду Катерини Мешко. Вона була родом з Дніпропетровська, знала російську і вміла працювати з російськомовним населенням. А у підпільній роботі головне - достукатися до сердець! До неї всією роботою керували галичани. І виходило так: з одного боку, вони остерігалися гестапо, а з іншого - не могли спертися на масову підтримку кримчан.
- Звичайно, галичани найкраще себе почувають на рідних теренах. Проте не слід забувати, що саме завдяки Галичині у нас збереглася українська мова не лише у селах, але і у великих містах!
- Все це вірно... Але й не наступає українська мова на Сході також завдяки радикалізму галичан. Причому радикалами вони були вісім - десять років тому, а наслідки відчуваються ще тепер. Якби не імідж "бандерівської" Галичини, хіба було б так багато противників українізації Сходу? Адже місцеве населення там не так мови боїться, як інших крайнощів, які, на їхню думку, прийдуть разом з мовою. І Ющенко тепер розплачується за гріхи інших недалекоглядних політиків, а не за свої. Тому мусить декларувати тепер лояльність до росіян, до російської мови. І навіть підкреслювати її.
- Лояльність, звичайно, сприятиме консолідації. Але чи не станеться так, що у майбутній, навіть консолідованій Україні з процвітаючою економікою і непорушними кордонами українська мова буде в ролі попелюшки?
- Е, ні! Я є великим оптимістом - росіяни вивчать мову! Але треба працювати, підтримувати кожну лояльну людину, не розраховувати лише на школи.
Кілька років тому я був у одному з українських ліцеїв Кривого Рогу. Познайомився з дівчатами-випускницями. Вони розмовляли російською, мали родичів у Рязані та Курську, але з гордістю говорили: "Ми - українки!" Одна з них тепер навчається в Києві, дуже добре розмовляє українською. Та й батьки її по телефону вже говорять українською. І це росіяни! А є багато таких українців, що вважають себе нащадками запорозьких козаків! Вони тим більше зукраїнізуються. Головне, не відштовхнути їх крайнощами.
- От якби Ваш оптимізм передався кримським українцям! Поки що підстав для нього небагато.
- Це тому, що ми мало працюємо! Добре, розповім ще такий випадок. Нещодавно в Києві ми з Дмитром Павличком пішли до рестора-ну "Мамай". Там обслуговують дівчатка у вишитих блузках, на стінах - портрети гетьманів, козаки на "чайках" тощо. А обслуговують нас російською! Ось Павличко і "заатакував" одну з дівчат: "Чому соромитеся рідної мови?" А вона йому: "Я кримчанка!" - "Звідки саме?" - "З Джанкоя..." І ми таки її "розговорили", вона почала спілкуватися з нами українською. І непогано виходило. Отже, часом треба і вимагати, можна й присоромити. Але робити це треба з любов'ю, без зверхності і пихи.
Що б там не казали, а я є великим оптимістом у цій справі! Тільки ж треба, нарешті, забезпечити нормальне життя у державі. А для цього нам потрібен Президент-патріот. І ще: злагода та висока активність громадян.

м. Львів.

Народний коментар

ПІД ЄДИНІ ХОРУГВИ

Сумує мати-Україна:
У розбраті її сини.
Чи не у лідерах причина,
Що так роз'єднані вони?
Під себе партій натворили.
Назвати годі їх усіх,
Існуючі теж поділили.
Дивуєшся: і сміх, і гріх...
Глаголять всім високе слово,
Замовчують лиш "аргумент",
Що прагнуть всі обов'язково
Потрапити у парламент.
Спитати б їх усіх осібно:
"Що за душею є у них?
Служити Україні гідно
Чи, може, для себе самих?"
Почалось блоків формування -
Немає злагоди вже й тут,
Бо амбіційні домагання
Їм поступитись не дають.
Я думаю, в усі статути
Потрібно чітко занести,
Що лідером хтось може бути
Не довше років два чи три.
Тоді не було б приростання
До п'єдесталу й булави.
Тоді й можливе об'єднання
Всіх під єдині хоругви.
Іван ГОВДА,
голова наглядової ради Всеукраїнського об'єднання ветеранів.
м. Сімферополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2004 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1629

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков