Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2015 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 04.12.2015
«НА СВ╤Т╤ НЕМА НАРОД╤В БЛИЖЧИХ, Н╤Ж УКРА╥НЦ╤ ТА Б╤ЛОРУСИ…»

Сябри у спину не стр╕ляють!

Так вважа╓ в╕домий б╕лоруський письменник Борис Петрович. В╕н озвучив цю тезу п╕д час нещодавньо╖ зустр╕ч╕ у ки╖вськ╕й книгарн╕ «╢». Там сябри з опозиц╕йно╖ до тепер╕шнього режиму Сп╕лки б╕лоруських письменник╕в представляли дв╕ нов╕ книги в переклад╕ укра╖нською: «Спочатку була темрява» (того ж Петровича) та «Як риба об л╕д» Сяргея Дубовца. ╤ присутн╕ довго аплодували, погоджуючись з╕ сказаним.
Справд╕, б╕лоруси — найближч╕ нам по кров╕ ╕ по духу. Бо кого ще можна назвати? Румуни, угорц╕? З ними було по-всякому... Укра╖нц╕ добре пам’ятають нав╕ть коротк╕ пер╕оди окупац╕╖. Рос╕яни? Тим паче. Словаки? Так, це — гостинний ╕ добрий народ, але ╕сторично вони близьк╕ х╕ба що закарпатцям.
З б╕лорусами все ╕накше. Ми разом були ╕ в Ки╖вськ╕й Рус╕, ╕ у великому княз╕вств╕ Литовському, ╕ в склад╕ Реч╕ Посполито╖… Пот╕м разом опинилися п╕д гн╕том царсько╖ Рос╕╖. Пот╕м революц╕я, спод╕вання на незалежне ╕снування та, врешт╕-решт, черговий под╕л пом╕ж Польщею та нов╕тньою рос╕йською ╕мпер╕╓ю. ╤ нав╕ть тод╕, коли Радянський Союз ╕з тр╕ском розвалився, виявилося, що ╕сторично б╕лоруський Б╕лосток назавжди залишився у склад╕ Польщ╕, укра╖нськ╕ Холмщина ╕ Надсяння – також. З╕ сх╕дного боку у них — асим╕льована дощенту зах╕дна Смоленщина, у нас – Ростовщина ╕ Кубань. Отже, зб╕г╕в ╕ паралелей дуже багато.
Колишн╕й укра╖нський посол в Б╕лорус╕ ╤гор Л╕ховий також на ц╕й зустр╕ч╕ говорив про Б╕лорусь дуже тепло. В╕н нав╕в ц╕кавий факт: на гербах трьох невеликих б╕лоруських м╕ст присутн╕й укра╖нський тризуб. Тепло говорив ╕ про Пол╕сся, яке свого часу пригальмувало наступ н╕мецько╖ арм╕╖ та змусило ╖╖ розд╕литися. А от нас воно не д╕лить! З цим погодився б╕лоруський письменник Леон╕д Дранько-Майсюк:
«Я саме з того Пол╕сся, про яке так тепло сказав пан ╤гор Л╕ховий. Воно нас, перш за все, об’╓дну╓ географ╕чно. На приклад╕ мо╓╖ с╕м’╖ можна багато чого розпов╕сти. Бо я добре пам’ятаю розпов╕д╕ мого батька, ╕ мого д╕да… Скаж╕мо, 1910 р╕к: м╕й Давид-городок, це зовс╕м близенько в╕д Укра╖ни. Чудова р╕чка Горинь! М╕й прад╕д з╕ сво╖ми двома синами с╕да╓ в човен, завантажу╓ човен м’ясом, овчинами, ковальськими, ткацькими, бондарними виробами, ╕ по Горин╕ на веслах вони спускаються у Прип’ять. Зупиняються у Туров╕, Кал╕нкав╕чах, у Мозир╕… Так, повол╕ розпродуючи св╕й товар, вони пливуть к╕лька тижн╕в, спускаючись у Дн╕про. ╤ в Ки╓в╕ продають човен. Пот╕м с╕дають на по╖зд, ╖дуть до Здолбунова – дал╕ Сарни, Дубровиця, нарешт╕, — станц╕я Горинь… А в╕д Горин╕ до Давид-Городка 30 к╕лометр╕в. Ось так жили наш╕ люди. Укра╖нська мова часом заходила прямо до нас у дв╕р. Зовс╕м недалеко, за маленькою р╕чечкою, вона вже звучала… Там казали: «мати», а вже у Давид-Городку казали: «мац╕». Ось так сус╕дували наш╕ мови! П╕д час н╕мецько╖ окупац╕╖ моя мама ходила до укра╖нсько╖ школи у Давид-Городку, це було у 1942 роц╕. Ця укра╖нська школа ╕снувала до л╕та 1944 року, але в н╕й викладали ╕ б╕лоруську мову. Збер╕гся ╖╖ атестат зр╕лост╕, затверджений ком╕саром Стол╕нського пов╕ту, бо ця територ╕я належала до рейхском╕сар╕ату «Укра╖на». ╤ грош╕ укра╖нськ╕ на горищ╕ я знаходив до 1965 року...».
Ось таке воно – наше Пол╕сся. Край, який об’╓дну╓. Перекладач Валер╕й Стр╕лко — укра╖нець, походить з Черн╕г╕вського Пол╕сся, але гарно виступав б╕лоруською. Дехто ╕з присутн╕х у зал╕ киян також ставив запитання б╕лоруською, бо вивчив цю мову, дивлячись опозиц╕йний б╕лоруський телеканал «Белсат». Або ж читаючи б╕лоруську л╕тературу. Попри таку ось незаперечну сп╕льн╕сть та в╕дсутн╕сть мовного бар’╓ру, ╤гор Л╕ховий вважа╓, що у нас ╕ в╕дм╕нного вистача╓. Б╕лорус╕в в╕н назвав «н╕мцями слов’янського св╕ту». Хоча б уже тому, що зустр╕ч у книгарн╕ «╢» б╕лоруси розпочали точно за граф╕ком. Не факт, що так зробили б укра╖нц╕... «Ми менш в╕дпов╕дальн╕, менш рац╕ональн╕, — сказав ╤гор Л╕ховий, — бо дуже розбалуван╕ сво╖ми ресурсами. У нас ╕ чорноземи, ╕ вуг╕лля, ╕ газ, ╕ нафта, ╕ вих╕д до моря… Б╕лоруси ж ум╕ють краще використати те, що ╖м дав Всевишн╕й». Але якщо вже б╕лорус п╕дн╕меться, — вважа╓ колишн╕й амбасадор, — то його вже н╕що не зупинить! ╤ в НАТО вони можуть вступити без звол╕кань ╕ сварок у парламент╕, — якщо влада так вир╕шить, ╕ б╕лоруською заговорять з наступного понед╕лка, якщо начальство накаже. Б╕лоруська молодь дуже осв╕чена, ╕ це великий плюс для держави.
Вт╕м, дехто з наших гостей висловив сумн╕в у можливост╕ тако╖ ось безхмарно╖ ╕нтеграц╕╖ Б╕лорус╕ в ╢вропу. Перед цим була зустр╕ч ╕з студентами Ки╖вського нац╕онального ╕нституту культури ╕ мистецтв. Там емоц╕йно виступив б╕лоруський дисидент, професор, викладач Гродненського ун╕верситету Алесь Астровск╕. Свого часу в╕н принципово викладав св╕й предмет — м╕кроб╕олог╕ю — б╕лоруською, до того ж п╕дтримав укра╖нський Майдан. Зв╕льнили. Таких зв╕льнених професор╕в уже близько тридцяти в Б╕лорус╕. Алесь Астровск╕ говорив про частково приручену опозиц╕ю, яка поки що не здатна повести за собою народ. А раз так, то б╕лоруси традиц╕йно голосують за «бацьку», тобто за стаб╕льн╕сть. Тим паче, що Лукашенко твердо гаранту╓ народним масам «╕ чарку, ╕ шкварку». На тл╕ укра╖нських проблем, про як╕ б╕лоруси д╕знаються з пророс╕йських ЗМ╤, це вигляда╓ ц╕лком оптим╕стично.
Один ╕з орган╕затор╕в зустр╕ч╕, л╕дер незаре╓стровано╖ в Б╕лорус╕ парт╕╖ «Свобода» Сяргей Висоцк╕ п╕дкреслив, що Рос╕я пост╕йно насаджувала в кра╖н╕ свою ╕мперську агентуру. Вм╕ло скориставшись як б╕лоруською толерантн╕стю, так ╕ позиц╕╓ю Лукашенка, Рос╕я взяла п╕д повний контроль церковне життя, особливо православну церкву. Б╕лоруська п╕д забороною, а ось рос╕йська процв╕та╓. ╢ й «казачество», зв╕сно, також рос╕йське. ╤ вишк╕льних табор╕в у них чимало. Як у сх╕дних областях, так ╕ в «╕сторично католицьк╕й» Гродненськ╕й област╕. Навчен╕ ╕ вишколен╕ «казачки» вже давно воюють проти нас у зон╕ АТО на Донбас╕. Якщо в б╕лоруськ╕й арм╕╖ ще можна зустр╕ти патр╕отично налаштованого лейтенанта чи кап╕тана, то полковника значно важче, а б╕лоруський генерал╕тет взагал╕ зашкалююче пророс╕йський. Так що, попри нашу ╕сторичну близьк╕сть, ми можемо розраховувати лише на частину б╕лоруського соц╕уму. Бо ситуац╕я непроста. Недаремно хтось ╕з рос╕йський суперпатр╕от╕в нещодавно ляпнув, що сл╕д пов╕сити Олександра Лукашенка поряд з б╕лоруськими нац╕онал╕стами, адже, на думку фанатик╕в «русского мира», президент Б╕лорус╕ в╕дста╓ в╕д вимог ╕ взагал╕ недостатньо пророс╕йський. «Бацька» намага╓ться балансувати м╕ж Москвою ╕ Заходом, трохи загра╓ з опозиц╕╓ю, тр╕шки б╕лорусизу╓ сх╕д (там почали част╕ше зустр╕чатися б╕лоруськомовн╕ вив╕ски), при нагод╕ наголошу╓, що б╕лоруська арм╕я тепер ма╓ на озбро╓нн╕ непоган╕ ракети «Б╕лорусь» ╕ «Полонез» — причому остання зроблена з допомогою китайських фах╕вц╕в, без участ╕ Рос╕╖. Але б╕лоруськ╕ гост╕ вважають, що спохопився Лукашенко п╕знувато, тепер контроль ФСБ над багатьма галузями життя Б╕лорус╕ майже тотальний.
Бард Зьм╕цер Захаревич засп╕вав для киян свою нову п╕сню, яка народилася п╕д час його останньо╖ по╖здки в зону АТО. Назива╓ться вона «В сектор╕ «М». За манерою виконання Захаревич трохи нагаду╓ Володимира Висоцького. Сп╕вав про поц╕лунки коханих «ще учора» та про «щербат╕» будинки ╕ зораний воронками снаряд╕в сад — вже наступного дня. Про мертвого ворожого снайпера, який два тижн╕ неприбраним лежить на нейтральн╕й смуз╕… Про загиблих укра╖нських геро╖в, як╕ дивляться на нас очима сонях╕в... Бард зак╕нчив п╕сню, дуже вдало по╓днуючи б╕лоруську й укра╖нську мови. Очевидно тому, що був дуже зворушений, коли на його вигук «Слава Укра╖н╕!» «адказам ад вдячних побратим╕в прагучала нашае: «Жыве!». Так ╕ просп╕вав, як було насправд╕.
П╕сня «В сектор╕ «М» вже стала частинкою сучасно╖ б╕лорусько╖ культури. ╤ при╓мно, що в ц╕ важк╕ для Укра╖ни дн╕ у наших сябр╕в з’являються нов╕ музичн╕ твори, причому на актуальн╕ для нас теми. Тому ╓ спод╕вання, що така культура буде у нас затребувана.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2015 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16291

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков