Версiя для друку Обговорити в форумi

Фронтовик, ветеран, щедрої і щирої вдачі людина, засновник нашої "світличної" бібліотеки Володимир Максимович Король без гостинця до редакції не заходить. Ось і цього разу завітав до нас із книгою - та ще й якою! "Якби її хоча б погортали бузиністи з "Крымской правды", невже не второпали б, що не тим займаються? Є ж у них редколегія, інтелігентні ніби люди... "Світлиця",  я упевнений, ніколи не опуститься до передруків чогось схожого, скажімо, про того ж Пушкіна", - говорив у редакції наш гість. Борони, Боже, Володимире Максимовичу, Ви ж нам тоді книжки перестанете носити!
Вам слово...

З огидою прочитав в "Крымской правде" передрук ганебного витвору О. Бузини про Великого Українця - поета-пророка, художника, людину Тараса Шевченка, передрук, який паплюжить не тільки особистість Кобзаря, а й незалежну Україну, за яку боровся поет, та нас з вами, шановні громадяни України.
Отруєні антиукраїнською отрутою стріли бахарєвсько-бузинівської брехні спрямовані в саме серце півмільйонної громади України в Криму, всієї України, бо, крім покручів-яничарів, громадяни нашої і не нашої держави, починаючи з першого класу школи, виростали патріотами зі світлим образом поета-Кобзаря Тараса Шевченка в душі, вчилися на його творах мови, любові до рідного народу. В кожній школі, в хатах щирих українців завжди був присутній "Кобзар" та портрет Тараса - поета, художника з академічною освітою того часу, людини, яка виборсалася з рабства, пройшла через царські каземати, солдатчину, заслання, переслідування. Був завжди під забороною його талант поета і художника.
Звертаюся до всіх свідомих українців із закликом: всією громадою станьмо на захист світлого імені та особистості Тараса від бахарєвської бузини. Обливати брудом поета-пророка Т. Шевченка здатні виключно адепти московської шовіністичної імперії, для яких незалежна Україна - як більмо на оці. Що вже й казати про нашу народну українську душу, яку вони ладні розтоптати своїми брудними чобітьми!
Бібліотеці "Кримської світлиці" і усім її читачам дарую "Долю" - книгу про долю Тараса Шевченка в образах та фактах - з його однойменним віршем:

Ти не лукавила зі мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
- Учися, серденько, колись
З нас будуть люде, - ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слави,
А слава - заповідь моя.
Читайте, учіть, пропагуйте Тарасову "Долю", - в школі, в "Світлиці", по радіо, телебаченню, на "круглих столах" та Шевченківських вечорницях, розповсюджуйте його твори - твори пророка-прометея, вони правдиві, вони народні; вчіться любити Україну незалежною, як любив її Тарас "Малоросією"; відкидайте брехливі пасквілі запроданців. Це буде найкращою подякою Великому Тарасу, найдорожчою пам'яттю про нього.

Фото Юрія Жагліна.

тим часом...
НА ГОРОДІ - "БУЗИНА", В ЦЕНТРІ МІСТА - теж вона?
Про те, як трепетно ставиться українська громада Криму до всього, пов'язаного з іменем Тараса Григоровича Шевченка, відомо кожному. Ще б пак, наш духовний батько! Саме цю обставину і використовують різного роду "бузиністи", аби допекти своєму брату-слов'янину. Ми вже повідомляли, що в Сімферополі з фойє кінотеатру ім. Т. Г. Шевченка було вилучено знайомий кримчанам з дитинства пам'ятник Великому Кобзареві, а пізніше і взагалі його зруйновано. Натомість, в спеціально спорудженій колись для цього пам'ятника ніші, навпроти центрального входу, красуються яскравими етикетками пляшки з різноманітними напоями, цигарки, інший "близькокінотеатральний харч", що, розуміємо, має властивість давати адміністрації кінотеатру живу копійчину.
А погруддя вже нового пам'ятника Т. Г. Шевченку було встановлено в правому закутку зали біля сходинок на другий поверх, і прибиральниці кінотеатру, шостим чуттям відчувши його роль і місце серед іншого начиння фойє, почали зберігати за ним... свій робочий інвентар.
Хоча цілком можливо, що Тараса Григоровича вони просто не впізнали, бо автор цієї скульптури, напевне, надто вже набив руку, створюючи свого часу на замовлення пам'ятники вождеві пролетаріату, а тому і Кобзар вийшов швидше схожим на останнього, ніж на самого себе. Тож, звільнені від ідеологічних забобонів, і використовують його прибиральниці як ширму для збереження своїх знарядь праці. Схоже, такою ж самою "ширмою" є скульптура і для керівництва кінотеатру...
Можливо, вам теж, шановні читачі, буде цікаво ознайомитися з цим "витвором мистецтва" і оцінити, як розв'язала адміністрація кінотеатру "шевченківську" проблему.  Зрештою, оскільки вона найбільше нас, українців, стосується, то ми просто не маємо права залишити цей факт поза увагою. Чекаємо ваших відгуків!
Тамара СОЛОВЕЙ.
P. S. Як стало відомо редакції, свій висновок стосовно "художньої" цінності скульптури в кінотеатрі ім. Шевченка  збирається зробити Кримська організація Національної Спілки художників України. Обов'язково ознайомимо з ним наших читачів!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2004 > Тема "Резонанс"