Версiя для друку Обговорити в форумi

(Продовження. Поч. у № 51)

Українське обличчя Криму та сходу України київська влада обміняла на переділ власності в цих регіонах. Саме в Криму багато хто з київських високопосадовців прихватизували найбільш ласі шматки кримської власності: південнобережну землю, привабливі курорти й санаторії, енергетичну галузь, припортову структуру, агропромислові комплекси, птахівництво та виноробство.
У Донецьку та Луганську ворожі до України олігархи захопили майже всі стратегічно важливі енергетичні, хімічні та промислові об’єкти. Ми всі добре розуміємо, що путінську агресію і в Криму, і на сході України ще в зародку могли своїми колективними діями погасити фірташі, ахметови, пінчуки, медведчуки, тарути та десятки інших скоробагатьків, які лише паразитують на пограбованому, незахищеному тілі України.
Отже, перед тим, як братися за опрацювання стратегії повернення окупованих територій, нам всім, а перш за все політикам і урядовцям, потрібно системно глибоко проаналізувати всі наші прорахунки та помилки влади, які на 23-му році незалежності спричинили втрату Криму та викликали затяжну й виснажливу для нашої держави російсько-українську війну.
Окремо можна хоч кілька слів сказати про те, що значну частку відповідальності за мілітарну зухвалість путінської Росії має перебрати на себе й Європа. Адже її енергетична й бізнесова залежність від Росії змусила європейських політиків та урядовців крізь пальці дивитися на постійні порушення нею міжнародного права, міждержавних угод та зобов’язань, громадянських прав і свобод всередині країни. Європа не помітила фактичної окупації Росією етнічного українсько-молдавського Придністров’я, вона вибачила Єльцину і Путіну дві чеченські війни, війни в Осетії, Абхазії, Нагорному Карабаху і загарбницьку війну з Грузією у 2008 році.
На догоду Росії ядерні держави, гаранти незалежності та безпеки України, поховали Будапештський меморандум і заблокували, вірніше, унеможливили прийняття її до НАТО та ЄС. Проте це тема окремої розмови кваліфікованих експертів-міжнародників.
Ми ж на певному рівні поінформованості маємо визначити своє бажання в колективному опрацюванні стратегії повернення Криму і його оновленої інтеграції в Україну. Термін «реінтеграція» ми не використовуємо цілком свідомо. Адже реінтегрувати Крим у доокупаційному вигляді, смертельно уражену або хвору частину організму, не лише недоцільно, а й небезпечно для України.
На наш погляд, існує кілька шляхів повернення Криму Україні: міжнародно-дипломатичний, правовий, економічний, інформаційно-культурний та мілітарний.
Враховуючи військовий та економічний потенціал російського агресора і виходячи з того, що за всі роки незалежності наша українська армія та військово-промисловий комплекс свідомо й цілеспрямовано знищувалися, без підтримки країн-гарантів та НАТО повернути окуповані території Україна найближчим часом не зможе. Але військове протистояння з путінською Росією цілком можливе. Тому Україна має нарощувати оборонну міць. Потрібно рішуче і назавжди відмовитися від нав’язаного нам століттями міфу про братню Росію, спільну колиску та спільну історію. Дуже добре, що українське суспільство та політичне керівництво починають одужувати від цього небезпечного ідеологічного захворювання. Не менш важливо звільнитися також і від духовних кайданів, якими для України є Московський патріархат. Ортодоксальна Російська церква завжди була ідеологічною опорою не лише самодержавства, а й войовничого російського імперіалізму, генератором і носієм російського месіанізму. Не випадково, що одержавлена російська церква спільно з націонал-феесбешним керівництвом у XXI столітті взялися за творення на земній кулі ілюзорного «русского мира». На цій небезпечній для світу ідеологемі базується російська агресія, яка може розпочатися у будь-який час і у будь-якому куточку земної кулі. Єдиною запорукою існування незалежної України є Єдина помісна православна церква. Доки в Україні існуватимуть церкви Московського патріархату – розсадник мракобісся, чорносотенства, махрового російського шовінізму та войовничого імперіалізму – Україна завжди перебуватиме у духовних кайданах. Українська людність мусить усвідомити, що московська церква благословила підступну і злочинну війну Росії з Україною. Московські попики відверто закликають нищити нашу землю та захисників України. А полеглих героїв часто-густо засліплений люд відспівує у церквах Московського патріархату. Це дійство є не лише аморальним, а й богохульним злочином перед пам’яттю загиблих.
Сьогодні боротьбу за Незалежнісь України і повернення окупованих територій необхідно проводити не лише у мілітарний спосіб, а й на фронті міжнародної дипломатії. Потрібно усвідомлювати, що одноосібні перемовини України з нахабним російським окупантом безплідні і малоефективні. Адже кремлівські яструби поставили собі за мету не лише розмежувати територію, а й знищити Українську державу, призупинивши її європейський поступ і рух в НАТО. Тому залучення до дипломатичної війни із знахабнілим російським агресором провідних країн світу, які, до речі, взяли на себе зобов’язання гарантів нашої Незалежності, в сьогоденних реаліях є найбільш обнадійливим.
Хоч і запізнілі та досить лояльні економічні та політичні санкції США та країн ЄС вже дають перші обнадійливі результати. Росія щодня втрачає колишній економічний потенціал і змушена істотно скорочувати соціальні програми.
Після видворення окупантів з України і перекриття кордонів з агресором та ліквідації сепаратистської шпани на східних рубежах першочерговим завданням суспільства і держави має стати повернення Криму. Громадські активісти і, перш за все, керівники кримськотатарського Меджлісу, врешті-решт, вдалися до рішучих заходів з економічної блокади Криму. Зазначені кроки новій українській владі потрібно було зробити негайно після анексії Криму. Верховна Рада має скасувати хибний і ганебний закон про запровадження в Криму вільної економічної зони. Тоді, коли Україна перебуває у стані війни з Росією, коли на терези історії поставлена доля не лише незалежного існування української нації, ми не маємо навіть думати про якісь аморальні, злочинні гешефти вузької групи олігархічних кланів. За забезпечення нормальних умов на окупованій території для громадян всіх національностей за міжнародними законами має нести всю відповідальність сам окупант. У світовій військовій історії відсутні приклади економічної підтримки постраждалою країною агресора та окупованих ним територій. Навіть ідеологічно близький до Гітлера сталінський режим у перші дні неоголошеної війни змушений був припинити широкомасштабні економічні зв’язки й жваву торгівлю з фашистською Німеччиною. А залишені «героїчною й непереможною» радянською армією мільйони громадян на окупованих територіях упродовж всієї війни не отримували жодної підтримки. Більше того, їх усіх людиноненависницька й людожерна радянська держава зарахувала до кримінальної категорії «посібників фашистських окупантів». Необхідно усвідомлювати, що будь-які економічні зв’язки з Кримом і торговельні зв’зки з окупованою територією зміцнюють окупантів та їхніх сепаратистських маріонеток. Вони віддаляють, якщо взагалі не унеможливлюють, повернення півострова в лоно України.
Окупанти, витрачаючи кошти на утримання Криму та нашпиговуючи півострів новітньою наступальною боєтехнікою, підривають, вірніше, знекровлюють економіку Росії. Вже через 1,5 року після окупації Кремль змушений відмовитись від багатьох заявлених амбітних прожектів, у тому числі і від авантюрної ідеї будівництва мосту через Керченську протоку та постачання води з Кубані. Мовчать путінські трубадури і про зростання соціальних виплат кримчанам. Більше того, навіть у самій Росії скорочують зарплату бюджетникам і згортають багато інших соціальних програм.
Отже, навіть лояльні, на наш погляд, економічні санкції, запроваджені світовими країнами проти Росії, істотно погіршують економічну ситуацію в країні-агресорі. Путінський режим через окупацію Криму, розпочату загарбницьку війну з Україною та підтримку сепаратистських терористичних бандформувань щоденно втрачає колишній бутафорний авторитет у світі.
На часі вже ошуканим європейцям подумати і про важливі дезінтеграційні кроки. Небезпечного для світу ядерного монстра можна урезонити, лише вдаючись до його серйозної й системної ізоляції від науково-технічного поступу. Адже без новітніх світових технологій путінська неоімперія вмить перетвориться у технічно відсталу й економічно нерозвинену країну. Вся її мілітарна велич і економічна міць без сучасних світових технологій виявиться пропагандистською булькою. Фахівці стверджують, що сучасна російська імперія є лише нафтогазовим придатком для Європи. Подолання енергетичної залежності Європи від Росії — це смертельний удар для путінської камарильї. Відмова України від путінського газу й нафти є запорукою національної безпеки держави. Цей крок пришвидшить повернення Криму й окупованих територій у Донецькій і Луганській областях.
Через всі існуючі суди, трибунали, правозахисні організації Україна має рішуче добиватися від Росії компенсації матеріальних, фінансових та моральних збитків від окупації Криму та розпочату нею війну на сході України. Першочергове завдання влади, яку привела Революція гідності, саме й полягає в тому, щоб на міжнародному рівні добитися відшкодувань від агресора. Як на мене, то й кожен громадянин України також має вимагати від Росії в міжнародних організаціях компенсації збитків, заподіяних війною й окупацією. Якщо запрацює цей юридичний механізм на державному та громадянському рівні, то економічний крах путінської Росії невідворотний.
Сьогодні для України досить сприятлива міжнародна ситуація для того, аби вимагати виключення агресивної Росії з Ради Безпеки ООН та інших міжнародних інституцій. Справедливе рішення міжнародного трибуналу щодо злочинного знищення малайзійського літака в повітряному просторі України — вагома підстава для цієї справедливої міжнародної акції. На совісті Путіна — тисячі смертей та покалічених українських вояків і мирних громадян, понищена і розграбована російськими мародерами Донеччина і Луганщина, тисячі зухвалих терактів на території України. Тож Нюрнберг-2 над російськими окупантами неодмінно має відбутися. Він і стане гарантом української державності і дозволить Україні безболісно і без великих людських втрат повернути Крим та відновити український державний кордон із агресивним і знахабнілим північно-східним сусідом.

(Продовження буде)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 25.12.2015 > Тема "Урок української"