Версiя для друку Обговорити в форумi

"Покращення" по-кримськи

Ще довго з приводу і без російські журналісти із захватом згадуватимуть велику щорічну прес-конференцію В. Путіна. Але не все стало або стане предметом їхньої уваги. Скажімо, жодного разу не згадувалося запитання з вуст регіональної журналістки, яке сформулювати можна приблизно так: ми чуємо про середню зарплату по Росії у 30-40 тисяч, але я знаю дуже багато людей, які одержують по 6-7. Як цим людям, оплативши комунальні послуги, що постійно дорожчають, доживати до нової зарплати, аби оплачувати її знову? У відповідь президент почав говорити про субсидії, що, оформивши відповідні документи, малозабезпечені зможуть витрачати на комуналку не більше 22% своєї зарплати і що регіональна влада має право знижувати цей поріг. Про те, як жити дорослій працездатній людині на 5 тисяч, або й того менше, він не розповів. Не віддав і відповідних розпоряджень у регіони, де влада спить і бачить, як би добровільно зменшити свій бюджет.
Що таке субсидія, знаю не за чутками ще з 90-х років. Хоча обов'язкова оплата комунальних послуг в Україні була суттєво нижчою, ніж у Росії. На моє прохання видати довідку про зарплату, головний бухгалтер довго робив вигляд, що я жартую - навіщо йому зайва робота. А коли зрозумів, що не минеться, - указав у довідці ту суму, кожна четверта чи п'ята гривня з якої йшла на податки. Надати дані про мою чисту зарплату, яку можна потримати в руках, він ніяк не погоджувався. Не збагну й досі, чому літня людина так піклувалася про державу і так прагнула, аби я, попри закон, віддавала останню копійку. Адже сам бухгалтер мав високу зарплату, військову пенсію та доплату як інвалід війни. Проте субсидію я так і не оформила, уявляючи, скільки стресів на мене чекає у всіх цих кабінетах, які доведеться пройти, коли це питання є таким чутливим навіть для своїх рідних. Тож оплачувала житло епізодично з випадкових заробітків.
І таких, як я, переважна більшість. Тому коли чую про так звану "адресну допомогу" та пільги для малозабезпечених, тільки гірко посміхаюся, сприймаючи це не інакше як окозамилювання.
Одна із форм такої допомоги, що постійно на слуху, - це допомога родинам із дітьми, спрямована на поліпшення демографічної ситуації в Криму. Але як і кому допомагає держава? Реально і невідворотно усім без винятку лише в сумі 14 тисяч, яка видається одразу після народження дитини. Далі починаються нюанси. Є таке поняття, як материнський капітал, яке асоціюється з дуже серйозними українськими виплатами, що збільшуються з народженням кожної дитини і розтягуються в часі. Але в Росії це зовсім інше. Гроші виділяються лише на другу дитину, і теж немалі, починаючи з 453 тисяч рублів, але в руки їх ніхто не віддає, і вони можуть бути використані виключно з метою поліпшення житлових умов. Утім, їх недостатньо не лише для придбання нової квартири, а й для задатку, аби одержати під нього кредит у банку. Для того, щоб кошти не пропали, до них треба додати ще кілька мільйонів, залежно від місця проживання. Однак не всі батьки мають таку можливість і таку потребу. Більшість тих, хто дозволяє собі другу дитину, вже забезпечені житлом і хотіли б вкласти кошти безпосередньо в те, від чого залежить здоров'я та розвиток малюка. Тож "розвести" таких батьків, аби вони залізли в борги і купили ще одну квартиру, не просто, і їхній материнський капітал залишається невикористаним. Ось так і дають, аби ніяк було взяти.
Не залишаються без уваги держави впродовж трьох років і ті, хто народив третю дитину чи наступних малюків. Але тільки якщо вони народилися з 2015 до 2017 року і якщо на кожного члена сім'ї припадає не більше, ніж 2,5 прожиткових мінімуми. Такий мінімум у Криму для дитини до 18 років становить 9474 рубля і 9739 рублів для дорослих працездатних громадян.
Органами соціального захисту визначаються сім'ї, що потребують допомоги саме на основі цих показників, але… І тут починається ціла низка умов, що роблять таку допомогу неможливою. В сім'ї кожна людина має навчатися, працювати або стояти на обліку в центрі зайнятості. А ми ж добре знаємо, що російські центри зайнятості виплачують мізер, і більшість громадян натомість, щоб бути прив'язаними до них, живуть на випадкові заробітки. Водночас далеко не завжди зареєстровані в квартирі люди живуть вдома і ведуть спільне з вами господарство. Вони навряд чи будуть надсилати довідки про свій заробіток з інших міст чи країн. І варіантів, що заважають отриманню допомоги тими, хто її дійсно потребує, безліч.
Не одержать допомоги й особи, в чиїй родині (або за чиїм місцем реєстрації) хтось здійснив покупку за 100 тисяч рублів і вище, хоча це може бути брат, сват, колишня невістка, і вам від того не жарко і не холодно. Якщо якийсь член вашої родини (той же брат чи сват) придбав мотоцикл, а ви вже маєте стареньку машину, тепер і їжте залізяку по шматочку, - на допомогу ви втратили право. А якщо маєте більш як півгектара землі, хоч, можливо, ви - немічні пенсіонери, не здатні її обробляти, їжте свою землю. Те ж саме стосується і додаткового житла. Тобто держава не зглянеться над вами, бодай маєте хоча б якийсь невикористаний ресурс, вона свої гроші цінувати вміє.
І зовсім смішною формою допомоги є кошти на хліб. Тут же треба надати документи про доходи родини за півроку, можливо, і клопітно, але мета виправдовує засоби. Сім'я щомісяця одержуватиме аж… по 100 рублів. Це вже республіканський бюджет розстарався. За ці кошти реально можна купити 4 буханки сірого дарницького хліба (до речі, час би вже й перейменувати, як Турецьку вулицю) або дві булочки з повидлом.
У Міністерстві соціального захисту Криму попереджають: не надійтесь щось приховати, ми ретельно все перевіряємо й обов'язково виведемо вас на чисту воду. І таки виведуть, бо складається враження, що в Росії одна половина громадян стежить за іншою і навпаки. Минулого місяця, коли ми жили без світла, мати одержала рахунок на нього із "Крименерго". Смисл його, здається, полягав у тому, що майже сторічна бабуся мала заповнювати бланк, згідно із текстом якого вона дозволяла збирати про себе персональні дані. Якщо треба з'ясувати, чи симпатизує вона ІДІЛ, то до чого тут "Крименерго"?
Спільними зусиллями ми дали документу зелене світло (мати практично не бачить), а ось з державною допомогою на придбання вугілля таки не пощастило. Якщо довідку про пічне опалення за часів України можна було взяти в ЖЕО, подавши документи, що це підтверджують, то тепер треба викликати додому спеціальну комісію, аби та наочно переконалася, що піч таки є і таки немає газу. Але не у понеділок, не у наступну п'ятницю, як було обіцяно, комісія не прийшла, і мати вже шукала спосіб передати їй на таксі гроші, а прийшла напередодні дати припинення прийому документів, яка теж трималася в секреті. Тож товста папка з десятками документів і копій просто не знадобилася. Не знаємо і вже не дізнаємося, чи варта та допомога, якої не буде, втрачених часу і нервів, але почувається мати ошуканою. І справа навіть не в грошах, якщо місяць не їсти і не пити, то вистачить на тонну вугілля, - а у самому ставленні.
Тим більше, що все це відбувається на тлі незбагненної розкоші та казкових задоволень для тих, хто не бореться за своє право одержати від держави 100 рублів на хліб, а цинічно грабує її на кожному кроці. Після чергової безглуздої смерті людини через лікарську помилку влада заговорила про те, що і до приватних клінік треба застосовувати загальні правила, бо за ухваленим нею ж законом діяльність підприємців від медицини практично не перевіряли, а якщо й перевіряли, то заздалегідь попередивши. Це, щоб мали час спокійно приховати все, що не для чужих очей.
Тут особливі права, особлива етика, це ж не шукати мотоцикл у чужому сараї. Повага до бізнесу, який заправляє людськими життями, і неповага до цих життів і цих людей - все це одного разу може погано скінчитися...

Тамара СОЛОВЕЙ
м. Сімферополь

ТИМ ЧАСОМ
70% РОСІЯН ПЕРЕЙШЛИ НА БІЛЬШ ДЕШЕВІ ТОВАРИ

Незважаючи на відновлення падіння курсу рубля, росіяни не почали скуповувати продукти і непродовольчі товари "про запас", зазначають аналітики Sberbank CIB, передає РБК.
На відміну від грудня минулого року, росіяни не намагаються врятувати рублеві заощадження від девальвації в магазинах: вони скорочують витрати навіть у період передноворічних розпродажів.
Проведене Sberbank CIB дослідження "Потребительский индекс Иванова" показало, що частка росіян, які перейшли на більш дешеві товари, досягла рекордних 70%, стверджують автори. Для небувало високого числа покупців головним критерієм при виборі товарів стала низька ціна.
Sberbank CIB оцінив вартість святкування Нового року на одну людину в 7 тис. руб., що на 1,4% менше рівня 2014 року, причому перед святом росіяни тепер відвідують більше магазинів, ніж раніше, щоб знайти більш вигідну ціну.
"Чутливість до рівня цін досягла абсолютного максимуму в 75%, і покупці прагнуть вибирати більш вигідну пропозицію. Якщо в 2014 році в цих цілях вони відвідували магазини 2,3 торгових мереж, то цього року кількість мереж зросла до 2,6", - наголошується у звіті Sberbank CIB.
Аналітики відзначили зростання в тому, що покупці стали частіше заходити в магазини великих торгових мереж у пошуках товарів, що продаються в рамках рекламних акцій. Майже половина клієнтів (44%) зараз приходить у магазини виключно за такими товарами.
Впевнений перехід населення Росії на ощадну модель поведінки, про яке раніше повідомляло Міністерство економічного розвитку, згідно з прогнозами Sberbank CIB, призведе до погіршення результатів операційної діяльності ритейлерів.
Згідно з опублікованими раніше даними Росстату, в листопаді 2015 року обіг роздрібної торгівлі скоротився в річному вирахуванні на 13,1%, що стало найгіршим результатом за останні 20 років. При цьому продажі непродовольчих товарів, на яких люди економлять насамперед, знизилися відразу на 14,6%.
(УНІАН)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2016 > Тема "Резонанс"