Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2626)
З потоку життя (5710)
Душі криниця (3219)
Українці мої... (1416)
Резонанс (1422)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НА: ЧАС ЖИТИ
Щонайшвидше усунення в╕д влади сьогодн╕шн╕х нездар, шахра╖в, злодюг ╕ зрадник╕в — найперша...


ЗВЕРНЕННЯ УКРА╥НСЬКИХ ПИСЬМЕННИК╤В ЩОДО ДОЛ╤ «КРИМСЬКО╥ СВ╤ТЛИЦ╤». ПЕРША РЕАКЦ╤Я ВЛАДИ
Сумно, але вкотре перекону╓мося, що наша влада насправд╕ надто далека в╕д реал╕й.


БОЖЕ, ЯКИЙ ЦИН╤ЗМ-2
Уперше отаке з╕рвалося з уст два тижн╕ тому – у в╕дпов╕дь на запрошення прибути до Ки╓ва на...


ЗВИЧАЙНЕ ПОЛ╤ТИЧНЕ ШАХРАЙСТВО
“Якщо ця орган╕зац╕я для того, щоб просто п╕дн╕мати руки, вона не потр╕бна”, - робить...


«БОЖЕ, ЯКИЙ ЦИН╤ЗМ…»
Неймов╕рно! Для них – колективу редакц╕╖ ки╖всько╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕»,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 01.01.2016
КРИМ. ФАКТОР ВЛАДИ ╤ ПЕРСПЕКТИВИ МОВНО╥ ╤НТЕГРАЦ╤╥

У минул╕й статт╕ ми розглядали старанно розповсюджуваний певними силами в Укра╖н╕ (на жаль, близькими до нин╕шньо╖ влади) м╕ф про зрадливих кримчан, як╕ не те, що без спротиву здалися Рос╕╖, але сам╕ домагалися при╓днання до не╖. М╕ф той, за розрахунками ос╕б зац╕кавлених, мав би в╕двести нег╕дн╕ п╕дозри в╕д тод╕шньо-тепер╕шнього голови уряду, якому, схоже, напередодн╕ непростих економ╕чних реформ н╕ до чого був дотац╕йний рег╕он, та тод╕шнього Голови ВР, який у в╕дсутн╕сть президента виконував повноваження Верховного головнокомандувача. Власне, краще сказати: "мав би виконувати". Насправд╕, порушивши статт╕ чинно╖ Конституц╕╖ Укра╖ни: перший - ╖╖ ст. 116 та ст. 9 ЗУ "Про оборону Укра╖ни", другий - ст.ст. 102, 106 (19, 20, 21) Конституц╕╖ та ст. 4 ЗУ "Про оборону Укра╖ни", зазначен╕ доброд╕╖ разом з посадовцями АР Крим, як╕ зневажили ст. 14 зазначеного закону, мали б бути притягнут╕ до в╕дпов╕дальност╕, як того вимага╓ його двадцята стаття. Проте вс╕ вони продовжують перебувати при влад╕, перекладаючи в╕дпов╕дальн╕сть за сво╖ злочини на зраджений ними народ.
Для того, щоб остаточно поставити крапку в цьому питанн╕, наголосимо на тому, що з точки зору закону, з позиц╕╖ м╕жнародного права не ма╓ жодного значення, ск╕льки серед мешканц╕в Криму було на момент окупац╕╖ приб╕чник╕в при╓днання до Рос╕╖, ск╕льки патр╕от╕в Укра╖ни, бо за Конституц╕╓ю Укра╖ни вс╕ вони були громадянами Укра╖ни й обов'язком держави Укра╖на, ╖╖ посадових ос╕б зокрема, було захистити ╖х в╕д зовн╕шньо╖ агрес╕╖.
Тим же, хто ман╕пулю╓ "волею кримського народу", висловленою громадянами щойно окупованого п╕вострова на так званому "референдум╕", проведеному фактично п╕д дулами рос╕йсько╖ збро╖, нагадаю, що окремого "кримського" народу в природ╕ не ╕сну╓. Натом╕сть ╓ киримли (кримц╕), чи як ми б╕льше звикли ╖х називати - кримськ╕ татари. Ось вони, д╕йсно, ╓ автохтонним народом Криму, з ус╕ма вит╕каючими правами. Але нав╕ть вони, зг╕дно з чинною Конституц╕╓ю, могли вир╕шити свою долю, лише вин╕сши питання зм╕ни статусу територ╕╖ на всеукра╖нський референдум.
Тож, як бачимо, зовс╕м не зрадлив╕ кримчани ╓ причиною анекс╕╖ п╕вострова, а неспровокована агрес╕я "братнього" Кремля та в╕дверта зрада владц╕в власно╖ держави. В╕дтак, на думку автора, найпершою умовою повернення Криму ╓ усунення в╕д влади та засудження ос╕б, чия зрада призвела до втрати стратег╕чно важливого рег╕ону, до того, що в окупац╕╖ опинилися понад два м╕льйони укра╖нських громадян, яких держава невдовз╕ визнала ще й нерезидентами, до ганебного проголошення анексовано╖ територ╕╖ в╕льною економ╕чною зоною ╕ в╕двертого гендлярства з окупантом.
Засудження (маю на уваз╕ не лише моральний аспект) ╓ абсолютно необх╕дною вимогою не лише як акт справедливост╕, а й як недвозначна засторога для наступник╕в. ╤ чим швидше те станеться, тим краще, бо зам╕сть того, щоб робити системн╕ кроки до повернення втрачених територ╕й, зрадники, що й дос╕ перебувають при влад╕, намагаються в╕дсунути питання Криму з порядку денного, консервуючи у такий спос╕б нин╕шн╕й стан речей.
Як же мала поводити себе укра╖нська влада у стосунках з Кримом, аби не втратити його? В ╕деал╕ влада ма╓ завжди д╕яти чесно ╕ порядно. В ╕деал╕ вона мала б д╕яти так, як те робить влада будь-яко╖ кра╖ни, - завжди ╕ незм╕нно в ╕нтересах сво╓╖ кра╖ни, сво╓╖ нац╕╖. Але нев╕дтята пуповина, що вс╕ ц╕ роки м╕цно пов'язувала укра╖нськ╕ привладн╕ ел╕ти з╕ вчорашньо-сьогодн╕шньою ╕мпер╕╓ю, легко уможливлювала для них п╕дпорядкування ╕нтерес╕в укра╖нсько╖ нац╕╖ ╕нтересам "старшого брата". Якщо ж розум╕ти при тому, що агенти впливу Кремля ще й дос╕, нав╕ть п╕сля рясно скропленого кров'ю Повстання Г╕дност╕, перебувають у найвищих ешелонах укра╖нсько╖ влади - у Верховн╕й Рад╕, в уряд╕, в Адм╕н╕страц╕╖ Президента, то залиша╓ться лише дивуватися, що тривала операц╕я з повернення Укра╖ни в ст╕йло Москов╕╖ призвела лише до втрати Криму. Але операц╕я та трива╓…
Тих, хто вважа╓ винуватцями здач╕ Криму виключно недолугих турчинових-яценюк╕в, мушу розчарувати. Крим здавали в╕д самого початку ╕ доклалися до того, т╕╓ю чи ╕ншою м╕рою, вс╕ без винятку укра╖нськ╕ президенти й уряди. Це вони десятил╕ттями ╕гнорували ╕нтереси укра╖нц╕в Криму, не проводячи жодно╖ виразно╖ проукра╖нсько╖ пол╕тики в зрос╕йщеному рег╕он╕. Це вони марудили кримських татар, заграючи натом╕сть з в╕дверто промосковськими силами. Це ╖хня клептократ╕я знищила спод╕вання етн╕чно р╕знобарвних кримчан на процв╕тання у склад╕ Укра╖ни, значною м╕рою в╕двернула ╖х в╕д не╖.
Найпершим значущим кроком у здач╕ Криму було нап╕взабуте нин╕ в╕дступництво укра╖нсько╖ влади в╕д Чорноморського флоту. Нагадаю: Укра╖на зробила значний внесок у створення В╕йськово-Морських сил СРСР, вид╕ляла щор╕чно значн╕ кошти на утримання Балт╕йського, П╕вн╕чного, Тихоокеанського, Чорноморського флот╕в та Касп╕йсько╖ в╕йськово╖ флотил╕╖, тож мала повне право на отримання сво╓╖ частки, що й було заф╕ксовано в Б╕ловезьких угодах, за якими Чорноморський флот, в т╕й його частин╕, що базувалася в портах ╕ базах колишньо╖ УРСР, переходив у повне ╖╖ п╕дпорядкування. На жаль, зухвалий тиск Москов╕╖ з одного боку та очевидне нерозум╕ння вищим пол╕тичним кер╕вництвом держави значення в╕йськово-морського флоту для кра╖ни з 854-мильним морським кордоном призвели до н╕чим не виправданих поступок, до розд╕лу укра╖нського Чорноморського флоту, до приживлення в укра╖нському Криму раково╖ пухлини рос╕йсько╖ в╕йськово╖ бази, яка в╕дразу ж почала поширювати сво╖ отруйн╕ метастази, в╕дверто займаючись антиукра╖нською д╕яльн╕стю.
Нерозум╕ння тод╕шн╕ми ф╕гурантами укра╖нського пол╕тикуму структури в╕йськового флоту, його значення для морсько╖ держави ╓ сумним св╕дченням того, що укра╖нська нац╕я упродовж вс╕х рок╕в перебування в соц╕ал╕стичному раю не мала жодного контролю н╕ над сво╖ми кордонами, н╕ над ключовими галузями промисловост╕, н╕ над ВПК, н╕ над в╕йськом чи флотом зокрема. Все те контролювалося ззовн╕, з Москви. Чи не цим поясню╓ться те, що в╕д перших дн╕в Незалежност╕ на найвищ╕ в╕йськов╕ посади призначалися не укра╖нськ╕ оф╕цери-патр╕оти, як╕ мали ч╕тк╕ плани розбудови укра╖нського в╕йська, д╕╓во формували те в╕йсько, докладали титан╕чних зусиль, аби вс╕ в╕йськово-морськ╕ бази Чорноморського флоту, розташован╕ на укра╖нськ╕й територ╕╖, залишились за Укра╖ною, ще в перш╕ роки запропонували (полковник В╕тал╕й ╤лл╕ч Лазорк╕н) нову В╕йськову доктрину Укра╖ни, яка, до слова, не втратила сво╓╖ актуальност╕ до цього дня, а особи, як╕ не вийшли з-п╕д ментально╖ залежност╕ в╕д Москви, тим чи ╕ншим чином або проводили ╖╖ пол╕тику, або безвольно сл╕дували у ╖╖ фарватер╕?
Не дивно, що та некомпетентно-угодницька пол╕тика призвела до того, що разом з кращою частиною Чорноморського флоту, всупереч Конституц╕╖ Укра╖ни, Рос╕╖ були здан╕ (формально передан╕ в довгострокову оренду) в╕йськово-морськ╕ бази на територ╕╖ п╕вострова. При тому в головн╕й в╕йськово-морськ╕й баз╕, в Севастопол╕, нахабний орендар в╕дтиснув б╕льш╕ ╕ кращ╕ частини ╕нфраструктури, залишивши укра╖нськ╕й маринарц╕ задовольнятися тим, чим погребував сам. При тому призначена Укра╖ною варт╕сть оренди була неймов╕рно низькою. При тому Укра╖на не зробила жодних крок╕в, аби не допустити осадження в Севастопол╕ п'ято╖ колони рос╕йських в╕дставник╕в, для яких мер╕я Москви активно будувала житло. ╤ це тод╕, коли укра╖нськ╕ моряки (в╕йськовослужбовц╕ на загал), як╕, попри шалений тиск на них, щиро прихилилися до Укра╖ни, перебуваючи на сво╖й земл╕, були змушен╕ микатись по орендованих квартирах, гуртожитках, жити в казармах, отримуючи зарплати в рази менш╕ за т╕, як╕ отримували рос╕йськ╕ моряки.
Загалом же, автор не може пригадати жодного випадку, коли б ще хоч одна держава погодилась розм╕стити на сво╖й територ╕╖ чужу в╕йськово-морську базу, яка б дом╕нувала над власним в╕йськовим флотом, тим б╕льше, розм╕стивши ╖х фактично в одн╕й бухт╕! Чи можна уявити при тому, щоб держава-власниця, попри пост╕йн╕ недружн╕ акти з боку держави-орендаря, попри в╕дверто п╕дривну д╕яльн╕сть чужинсько╖ в╕йськово-морсько╖ бази, зокрема, не робила з того висновк╕в, натом╕сть, продовжила строк оренди ще на чверть стол╕ття? Зрештою, все те недолуге, провокуюче приниження власного флоту, власного в╕йська не могло не призвести до катастрофи.
Ще одн╕╓ю, вельми показовою рисою ки╖всько╖ пол╕тики у Криму була… тотальна в╕дсутн╕сть будь-яко╖ державницько╖ пол╕тики. Власне, це стосувалося не лише Криму. Зам╕сть того, щоб докладати вс╕х зусиль для розвитку Краю, для п╕двищення його конкурентоспроможност╕ в св╕т╕ й ефективного просування шляхом прогресу, що результувалося б у зростанн╕ добробуту нац╕╖, в ╖╖ усп╕шност╕, а в╕дтак - в ╖╖ любов╕ до сво╓╖ кра╖ни, гордост╕ за не╖, клани, як╕ зм╕нювали одне одного у влад╕, вдалися до безсоромного розграбування Укра╖ни.
За тако╖, з дозволу сказати, "пол╕тики" не могло бути жодно╖ мови ан╕ про заходи з об'╓днання розр╕знених рег╕он╕в, ан╕ про якусь консол╕дац╕ю нац╕╖, яко╖ вона конче потребувала. Б╕льше того, недолуг╕ бастарди взялися грати на етн╕чних струнах, а мовна проблема стала улюбленим ╕нструментом цин╕чних пол╕ттехнолог╕в, як╕ задля п╕двищення рейтингу сво╖х н╕кчемних винаймач╕в ладн╕ були роз╕рвати кра╖ну. Зам╕сть провадження далекоглядно╖, мудро╖ державницько╖ мовно╖ пол╕тики, зам╕сть системних зусиль, спрямованих на те, щоб укра╖нська мова пос╕ла нарешт╕ належне ╖й м╕сце, виконавши одну з найголовн╕ших сво╖х функц╕й - функц╕ю консол╕датора нац╕╖, недолуг╕ владц╕ перед кожними черговими виборами щодал╕ б╕льше роздмухували жар надуманого мовного протистояння. Чи можна, перебуваючи в здоровому глузд╕, уявити, щоб зам╕сть ефективно╖ п╕дтримки укра╖номовних ЗМ╤ п╕вострова влада практично н╕чого не робила для ╖хньо╖ п╕дтримки? Б╕льше того, ╓дину державницьку укра╖номовну газету Криму "Кримську св╕тлицю" ки╖вська влада неодноразово позбавляла ф╕нансово╖ п╕дтримки, п╕ддавала судовим пересл╕дуванням, в╕дверто нищила в той самий час, як на утримання рос╕йськомовно╖ преси з бюджету вид╕лялись м╕льйони гривень!
З часом те все б╕льше нагадувало божев╕льн╕ танц╕ на густо зам╕нованому пол╕. Лише природна толерантн╕сть укра╖нц╕в дозволяла протягом тривалого часу уникати нищ╕вного вибуху. А проте далеко не вс╕ рег╕они в╕др╕знялися толерантн╕стю. Нетерпим╕сть до ╕накшо╖ думки в деяких з них прир╕внювалась ледь не до чесноти, а десятил╕ттями насаджувана ненависть до "бендер", до "фашистских-пособников-татар", п╕дживлювана розгнузданою ксенофобською пропагандою "старшого брата", штовхала на неадекватн╕ вчинки.
Оск╕льки ми зачепили мовну тему, яку автор, в силу сво╖х переконань, вважа╓ ключовою, доведеться хоча б поб╕жно торкнутися теми жах╕в примусово╖ укра╖н╕зац╕╖ та мовних утиск╕в нещасних рос╕йськомовних мешканц╕в Криму, яких вони зазнали п╕д владою бездушних хохл╕в. Проблема та, ма╓мо усв╕домити, непроста. Досить сказати, що нею тривалий час впритул оп╕кувався сам господар Кремля, наст╕йно вимагаючи в╕д укра╖нсько╖ влади надання рос╕йськ╕й мов╕ в Укра╖н╕ статусу державно╖. Назовн╕ все виглядало ц╕лком лог╕чно: утиски на мовному ╜рунт╕ у фактично двомовн╕й кра╖н╕ могли викликати осуд у ц╕лому св╕т╕, а л╕дер нац╕╖, який оп╕кувався правами сво╖х сп╕вв╕тчизник╕в, мав би викликати лише позитивн╕ емоц╕╖. "Могли", "мав би"… Чому ж св╕т не явив ан╕ осуду в першому випадку, ан╕ якихось позитивних емоц╕й у другому? Чи не тому, що, на в╕дм╕ну в╕д час╕в засекреченого есересеру, св╕т цифрових технолог╕й передбача╓ легкий доступ до в╕дкрито╖ статистики? Але ж оф╕ц╕йн╕ статистичн╕ дан╕ АР Крим, де рос╕йськомовн╕ н╕бито зазнавали чи не найб╕льших утиск╕в, неспростовно засв╕дчували, що з 586 функц╕онуючих на 2014 р╕к середн╕х загальноосв╕тн╕х шк╕л автоном╕╖ лише 14 шк╕л забезпечували навчальний процес кримськотатарською ╕… лише 7 - укра╖нською мовою. У решт╕ 565 школах викладання велось виключно мовою рос╕йською. В б╕льшост╕ шк╕л були, щоправда, ще й укра╖нськ╕ та кримськотатарськ╕ класи, проте забезпечити в ц╕й структур╕ викладання вс╕х предмет╕в р╕дною (укра╖нською, кримськотатарською) мовою було вкрай важко.
Щоправда, сьогодн╕ пан╕ Статистика показу╓ вже зовс╕м ╕нш╕ цифри. Так, вона св╕дчить, що в Криму невпинно зменшу╓ться число клас╕в з навчанням кримськотатарською мовою. ╤з запланованих на 2015 р╕к 38 перших клас╕в в╕дкрилися лише 35. Що ж до мови укра╖нсько╖, то, за словами м╕н╕стра осв╕ти пан╕ Гончарово╖, через ╖╖ "непопулярн╕сть" цьогор╕ч не в╕дкрито жодного укра╖нського першого класу. Загалом на п╕востров╕ не залишилось жодно╖ укра╖нсько╖ школи, число укра╖номовних клас╕в скоротилося до двадцяти.
Що ж, пан╕ Статистика з ус╕╓ю очевидн╕стю засв╕дчу╓ вм╕ння хазя╖на Кремля захищати ╕нтереси сво╖х сп╕вв╕тчизник╕в. Чи… то були все ж таки не його сп╕вв╕тчизники, а наш╕ з вами? Адже, зда╓ться, в╕н лише в травн╕ 2014-го перетворив ╖х ус╕х чохом у "соотечественников"?
Власне, наводячи ц╕ приклади, автор хот╕в лишень звернути пильну увагу читач╕в на важлив╕сть мови в державному буд╕вництв╕, для утвердження держави, для протид╕╖ пол╕тичному наперсточництву, яке непом╕тно перетворю╓ться на в╕дверту агрес╕ю з ус╕ма вит╕каючими насл╕дками.
Насправд╕, н╕що ╕нше, кр╕м мови, не може з'╓днати кра╖ну, зцементувати ╖╖. Досв╕д ╕стор╕╖ людства переконливо св╕дчить про те. Але досв╕д останн╕х под╕й з╕ втратою Криму, з розпалюванням вогнища в╕йни на Донбас╕ засв╕дчу╓ ще й те, що мова водночас ╓ вельми потужною збро╓ю, за допомогою яко╖ можна розколоти кра╖ну, насадити сво╓ бачення св╕ту, свою ╕деолог╕ю, перетворити ╖╖ громадян на непримиренних ворог╕в. Але ж як переконати перейти на мову державну тих громадян Укра╖ни, для кого рос╕йська мова, по сут╕, ╓ першою мовою - мовою, якою вони почули перше слово, осв╕дчилися в коханн╕? Чи не викличе це спротиву, який призведе до прямо протилежного результату? Не спрощуючи, можу стверджувати, що завдання ц╕лком посильне. Насправд╕, в Укра╖н╕ не так багато етн╕чних рос╕ян, для кого рос╕йська мова ╓ справд╕ р╕дною, для кого перех╕д на укра╖нську означа╓ необх╕дн╕сть подолання певного психолог╕чного бар'╓ра, який, до слова, переступа╓ кожен ем╕грант, оселяючись в ╕нш╕й кра╖н╕. Але ж б╕льш╕сть рос╕йськомовних громадян Укра╖ни ╓ етн╕чними укра╖нцями, зрусиф╕кованими унасл╕док посл╕довно╖ мовно╖ пол╕тики ╕мпер╕╖. Повертаючись до сво╓╖ родово╖ - р╕дно╖ мови, ╖м принаймн╕ не доведеться долати згаданий бар'╓р.
Мудра держава ма╓ докласти вс╕х зусиль, аби переконати сво╖х громадян в абсолютн╕й необх╕дност╕ реального переходу на ╓дину державну мову, ╕ проводити ту пол╕тику системно, запровадивши вжиток укра╖нсько╖ мови спершу у вс╕х без винятку дошк╕льних навчальних закладах, у школах ╕ вишах, д╕ючи поступово, але неухильно.
"А що ж з кримськими татарами?" - спита╓ читач. "Зам╕сть рос╕йсько╖, ╖х змушуватимуть тепер вивчати укра╖нську мову? Чи не порушимо ми ╖хн╕ права?". Безперечно, в Криму кримськ╕ татари мають бути забезпечен╕ вс╕ма можливостями для здобуття осв╕ти р╕дною мовою. Б╕льш того, кримськотатарська мова мусить мати не лише прописаний статус державно╖, а й розповсюдитися до повноц╕нного використання в побут╕. З поверненням Криму в склад Укра╖ни та утворенням кримськотатарсько╖ автоном╕╖, що, безперечно, рано чи п╕зно в╕дбудеться, можливост╕ для ╖╖ повноц╕нного розвитку розкриються повною м╕рою. У цьому сенс╕ рос╕янам та укра╖нцям Криму варто б почати впритул ц╕кавитись принаймн╕ програмою "Ел╕фбе".
Що ж до мов ╕нших нац╕ональностей, то на сьогодн╕, скаж╕мо, ма╓мо села, де розмовляють виключно рос╕йською, мадярською мовами, не вм╕ючи гаразд говорити укра╖нською. Саме тому, забезпечуючи право представник╕в ╕нших нац╕ональностей у м╕сцях ╖хнього компактного проживання на вивчення ╕ функц╕онування ╖хн╕х нац╕ональних мов, необх╕дно, безумовно, забезпечити на тих же територ╕ях повноц╕нне функц╕онування державно╖ укра╖нсько╖ мови.
Дом╕нування на теренах Укра╖ни укра╖нсько╖ мови, поза всяким сумн╕вом, ╓ ключовою умовою реального об'╓днання кра╖ни, ╖╖ усп╕шного розвитку. Як альтернатива мовна дез╕нтеграц╕я кра╖ни напряму веде до дез╕нтеграц╕╖ територ╕ально╖, до втрати незалежност╕, до повернення чи то в ╕мперське ст╕йло стагнац╕╖, чи до п╕дпорядкування ╕нш╕й держав╕. Навала кривавого "русского мира" з його примарними "новорос╕ями" ╕ мес╕анською маячнею ╓ очевидним св╕дченням того.
Але передумовою мовного об'╓днання ма╓ бути докор╕нне переформатування владних ел╕т, найперше, зм╕на наших погляд╕в на те, кого сл╕д приводити у владу. Зам╕сть "усп╕шних" для сво╓╖ кишен╕ товстосум╕в, зам╕сть п╕дкилимних "решал", авантюрист╕в та попул╕ст╕в ус╕х мастей ма╓мо навчитися обирати людей порядних, фахових, патр╕от╕в свого Краю, як╕ мають ч╕тке бачення перспектив кра╖ни та реал╕стичн╕ плани ╖╖ розвитку.
Лише прих╕д як╕сно ново╖, нескорумповано╖ влади, наше усв╕домлене бажання непростих зм╕н ╕ наполеглива праця уможливлять реан╕мац╕ю економ╕ки, ╖╖ швидкий розвиток ╕, як результат, в╕дродження Укра╖ни загалом. Саме цього, а не низьких тариф╕в ╕ п╕льг ма╓мо прагнути вс╕м серцем, докладатися вс╕ма силами. Власне, наше майбутн╓ в наших руках, панове. Не змарнуймо його!

Валентин БУТ
Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16445

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков