Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2638)
З потоку життя (5717)
Душі криниця (3224)
Українці мої... (1419)
Резонанс (1424)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ГАЗЕТА «КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» ОГОЛОШУ╢ ВСЕУКРА╥НСЬКИЙ Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС «МИ — Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!» ╤МЕН╤ КРИМСЬКОГО УКРА╥НСЬКОГО ПОЕТА ДАНИЛА КОНОНЕНКА
УМОВИ КОНКУРСУ


╤НШ╤
В’╓ться прапор Укра╖ни: Жовте поле, небо син╓. Гордо ма╓ ╕ тр╕поче, Може що пов╕дать хоче?


ДМИТРУ ШУПТ╤ – 80!
«КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» СЕРДЕЧНО ЗДОРОВИТЬ ШАНОВНОГО ДМИТРА РОМАНОВИЧА З ЮВ╤ЛЕ╢М!


«ХРИСТОС ХРЕСТИВСЯ Й ВОДУ ОСВЯТИВ...»
Може виникнути слушне запитання: “Чому Богоявленням називають не день народження ╤суса...


«…Я СИЛИ П’Ю В ТАРАСОВОМУ СЛОВ╤»
У т╕ хвилини важко було говорити, сльози заважали, адже почуття щему ╕ радост╕, хвилювання ╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 01.01.2016
Р╤ЗДВО СВ╤ТЛА

До виток╕в!

Настають Р╕здвян╕ свята. Це слово у вс╕х на устах. До нього готуються ╕ прост╕ громадяни ╕ мастит╕ пол╕тики, н╕би п╕дбиваючи п╕дсумок за минулий р╕к. Чому ми назива╓мо "Р╕здво", а не день народження? Чому це свято ми б╕льше велича╓мо, як сво╓ народження?
Р╕здво - перше з Новор╕чних свят, воно ма╓ давню ╕стор╕ю, ╕ як свято народження Всесв╕ту в╕дзначалось ще у часи, в╕ддален╕ в╕д нас не одним тисячол╕ттям. Урочисто святкували це свято наш╕ предки. На багато тисяч рок╕в воно стар╕ше в╕д народження християнства, буддизму та ╕нших св╕тових рел╕г╕й. На Р╕здво сп╕вають колядки. В╕д слова "Коляда" постало "Календар" - коло - дар, що значить - Земля зробила коло навколо Сонця.
Слово "Р╕здво" не принесли до нас грецьк╕ "просв╕тител╕". Воно - наше р╕дне, укра╖нське. Сучасна укра╖нська назва не в╕добража╓ його християнсько╖ сьогодн╕шньо╖ сут╕. У давнину це слово звучало як Род'здво й означало народження з двох стих╕й всього живого. Це слово склада╓ться з двох сл╕в: "р╕д з двох". Чолов╕чо╖ субстанц╕╖ - Вогню (Сонця) ╕ ж╕ночо╖ - Води.
Наш╕ предки вважали, що ми - д╕ти Природи. Академ╕к Грушевський нагаду╓ нам, що ми - "внуки Дажбога". А Природа - це Божа книга, це жива мова до нас. Ми бачимо, що в природ╕ нема╓ н╕ Зла, н╕ Добра. ╢ явища: сн╕г, дощ, вогонь, в╕тер тощо.
"Так Природа захотела.
- Почему?
- Не наше дело.
- Для чего, не нам судить"… - сп╕вав Булат Окуджава.
╤ в╕римо ми в сили Природи чи н╕, хочемо ми того чи н╕, але наста╓ час П╕к ╕ найкоротший день ╕ найдовша н╕ч. Це - 22 грудня. Н╕ч переста╓ зб╕льшуватись, а день - зменшуватись. Почина╓ться зимове сонцестояння, яке трива╓ до 25 грудня. Народжу╓ться Св╕тло, р╕здво Св╕тла Дажбожого - так називали наш╕ пращури це величне ╕ знаменне свято. Дзвонар╕ били у дзвони ╕ громада давала ╖м винагороду дек╕лька десятин не за роботу, а за проголошення рад╕сно╖ зв╕стки: перемоги Св╕тла над темрявою.
Лев Силенко у сво╖й ╕сторико-ф╕лософськ╕й монограф╕╖ "Мага в╕ра" пише:
"Вони (предки наш╕) дванадцять тисяч л╕т тому на берегах Дн╕пра п╕дносили руки до Неба. Молитовно рекли: "Свар, а мр╕т╕! Свар, руд бгу!", що значить "Сонце. Не вмирай! Сонце, роди буття!". Вони розкладали багаття ╕ н╕би допомагали Сонцю перемогти в ту зимову хуртовину тьму, темряву у найдовшу н╕ч ╕ найкоротший день.
Перше в св╕т╕ Р╕здво почали святкувати на наших землях, на берегах Дн╕пра ╕ Дн╕стра. На берез╕ Дн╕пра археологами знайден╕ к╕ски мамонта, на яких викарбуваний календар. Р╕к под╕лений на чотири пер╕оди, на триста ш╕стдесят дн╕в. Рад╕овуглецевим анал╕зом встановлено, що цей календар ма╓ дванадцятитисячну давн╕сть. Це - найстар╕ший календар св╕ту.
Наш╕ предки звали Сонце Дажбогом. Кожне явище природи вони нарекли сво╖м ╕м'ям. Вода - Дана, вогонь - Перун, сонце - Дажбог. Дванадцять тисяч рок╕в тому наш╕ предки не т╕льки знали, що Сонце - джерело життя, а й в╕дчували його та╖нами сво╓╖ св╕домост╕ й п╕дсв╕домост╕. Так, як людина, коли лежить, др╕маючи, на теплому п╕ску б╕ля моря, вона в╕дразу в╕дчу╓, якщо сонечко сховалося за хмару.
Вмирання ╕ Р╕здво Сонця (Бога) - в╕ра перв╕сних ор╕ян. На ╖╖ принципах, - пише Лев Силенко, - творилися в р╕зн╕ ери р╕зн╕ рел╕г╕╖ ╕ було в ╖хньому прагненн╕ вт╕лити Сонце у володаря - предка свого ╕ вт╕лити предка в Сонце. Митрадисти в Рим╕ перед християнською ерою 25 грудня врочисто святкували Р╕здво Бога Митри (слово "митра" означа╓ "сонце"). Бог Митра, значить, Бог Сонце. У вс╕х рел╕г╕ях "боги" ╕ "сини Бож╕" (вт╕лення новонародженого тепла, вогню, св╕тла, спас╕ння).
Р╕здво у вс╕х народ╕в розум╕╓ться ╕ в╕дчува╓ться по-р╕зному. Та вс╕ вони в╕рять, що свят╕сть (Св╕тл╕сть), яку вони вт╕лили в образ людський, народжена непорочно. Р╕здво Христове - це коп╕я Р╕здва Бога Митри, Бога Аттиса, Бога Осир╕са, Бога Таммуза, Бога Будди, Бога Кр╕шни. ╢ р╕зниця та, що ╤сус - юде╓ць, Кр╕шна - ╕ндус, Будда - ор╕янин.
Наш╕ предки в╕дчували Р╕здво Св╕тла Дажбожого так, як в╕дчува╓ новонароджена дитина тепло материнського молока. Вони первомислями ╕ душею так горнулися до Св╕тла, як горнеться до Св╕тла н╕жний прол╕сок. Р╕здво Св╕тла Дажбожого множило ╖хню в╕ру у завтрашн╕й день. В╕ра облегшувала ╖хн╕й холодний ╕ голодний сьогодн╕шн╕й день. ╥х гр╕ла в╕ра, що прийде кв╕туча весна. ╥хня в╕ра - в╕ра свята ╕ велика, тому що вона в ╖хн╕й душ╕ родилася в╕льно".
Под╕бну ╕нтерпретац╕ю пода╓ нам ╕ в╕домий досл╕дник укра╖нсько╖ м╕фолог╕╖ Олександр Знойко. У сво╖й знаменит╕й прац╕ "М╕фи Ки╖всько╖ земл╕ та под╕╖ стародавн╕" в╕н пише: "Р╕здвян╕ щедр╕вочн╕ (новор╕чн╕) свята пов'язан╕ з космогон╕╓ю наших предк╕в, з культом плуга, хл╕боробства ╕ родинного життя. Виявилося, що в╕тчизняне язичництво було астральним культом стародавн╕х цив╕л╕зац╕й Сх╕дного Надсередземномор'я. Це був культ природи в найширшому розум╕нн╕ Всесв╕ту ╕ першоджерел його ╕снування: косм╕чно╖ Води й косм╕чного Вогню, коли боги символ╕зувалися небесними св╕тилами. Косм╕чний Вогонь уявляли як зод╕ак, а конкретн╕ше - уособлювали в тр╕ад╕ св╕тил: Сонце, М╕сяць ╕ Зоря. В ╢гипт╕ й Вавилон╕ головним божеством було Сонце, в араб╕в - Зоря, а на Рус╕ - М╕сяць. Космогон╕я й м╕фолог╕я наших предк╕в ╜рунтувалися на уявленнях та ╕деях про утворення, будову й розвиток Всесв╕ту".
Укра╖нський учений твердить, що Прабог Рус╕ Сварог був зод╕аком, а його дванадцять суз╕р'╖в теж вважалися великими божествами. Головним суз╕р'ям зод╕аку було те, в межах якого в╕дбува╓ться зимове сонцестояння. Це суз╕р'я в давнину звалося Перун ╕ було Богом блискавки ╕ грому. Нин╕ воно зветься Стр╕лець.
Напередодн╕ Р╕здва (24 грудня) в╕стунка Зоря (Венера) з'явля╓ться на неб╕, вона за традиц╕╓ю "спов╕ща╓" про момент, коли Сонячна система вступа╓ в головне на Рус╕ суз╕р'я Перуна (Стр╕льця). Тод╕ дозволялося ╖сти кутю - жертовну страву на честь Сварога-зод╕аку.
Сам╕ обряди ╕ ритуали Р╕здва св╕дчать про його давню космогон╕чну суть. Так, для приготування святково╖ вечер╕ бралось 12 пол╕н, як╕ були жертвою 12 суз╕р'ям зод╕аку, готували 12 священних страв - жертву божествам Сварога-зод╕аку: кутю з медом, узвар, вареники, голубц╕, рибу, картоплю з товченим часником, горох з ол╕╓ю ╕ часником, ячм╕нну кашу з ол╕╓ю або медом, пшоняну кашу, варену кукурудзу, пироги з маком, варен╕ боби. Те, що до перел╕ку страв включен╕ зернов╕ культури прадавнього походження, св╕дчить, що р╕здвяна вечеря - жертовна трапеза на честь Коляди. Ц╕каво, що 12 священних ночей творення Всесв╕ту теж в╕дпов╕дають к╕лькост╕ суз╕р'╖в зод╕аку, а те, що господар дому за звича╓м у рол╕ хатнього жерця виходив на подв╕р'я з хл╕бом ╕ обертався на м╕сц╕ проти годинниково╖ стр╕лки або обходив хату, прямо вказу╓ на ╕м╕тац╕ю видимого руху Сонця через суз╕р'я. Так уявно летить Сонце-Сварожич, неначе обл╕таючи 12 суз╕р'╖в знаку Сварога (насправд╕ Земля оберта╓ться навколо Сонця, а не навпаки).
На покут╕ ставили сн╕п жита або пшениц╕, що ма╓ к╕лька назв, серед них: Коляда (Сонце) та Д╕дух (М╕сяць). Напередодн╕ свята або безпосередньо перед свят-вечерею вносили плуг ╕ клали п╕д святковий ст╕л або б╕ля снопа. Цей плуг виконував важливу роль у наступному свят╕ на Щедрий веч╕р. Ходили з плугом, ╕м╕туючи оранку, й сп╕вали в╕дпов╕дних колядок. Так само символ╕чно зас╕вали ╕ грали в щедр╕вочц╕ вес╕льн╕ пари. Вважалося, що все, розпочате в день народження М╕сяця, завершиться щасливо. Зм╕ст язичницького Р╕здва полягав у народженн╕ немовляти-Сонця з голови Лади, народженн╕ М╕сяця (Василя) на Щедрий веч╕р та народженн╕ богин╕ води Дани на Водохреща (Ордань).
За в╕руваннями наших пращур╕в, у н╕ч на Р╕здво актив╕зовувались сили хаосу, всяка нечисть, яка може перешкодити визр╕ванню св╕тло╖ сили. Тому колядники одягали на себе маски, щоб зл╕ сили ╖х не розп╕знали, ходили по хатах ╕ сп╕вали величальн╕ п╕сн╕ Коляд╕, в╕дганяючи темну нечисть. Ц╕ маг╕чн╕ в╕длякування та величання ╕ звуться колядками, у них збережено суть уявлень про оновлення св╕ту, а сам процес колядування - ╕м╕тац╕я косм╕чного акту сонценародження. Колядники уособлюють предк╕в роду, в╕щун╕в просв╕тлення, тому обрядова кутя, яка признача╓ться ╕ мертвим, ╕ живим, ╓ жертвою, за допомогою яко╖ можна здолати темн╕ сили. Те, що у давнину Коляда виявлявся у двох ╕постасях - Сонця ╕ М╕сяця, св╕дчить про ╕снування давн╕шого за сонячний - м╕сячного культу ╕ розум╕ння небесних св╕тил як уособлення св╕тла - Сура. У колядках та щедр╕вках зустр╕ча╓ться ╕ прославлення три╓дино╖ сутност╕ Всесв╕ту - Сонця, М╕сяця, др╕бного дощику (вогонь, земля, вода) ╕ створення життя.
В╕дпов╕дно до космолог╕╖ язичник╕в св╕тотворення було пов'язано з моментом, коли з 24 на 25 грудня почина╓ зб╕льшуватись св╕тловий день. Як говорили в народ╕: "На макове зернятко, на курячий крок, на гусячу лапку". Виникнення ╕ розвиток косм╕чного св╕ту д╕литься на три пер╕оди - три свята: народження Сонця (7 с╕чня за новим стилем); народження М╕сяця (14 с╕чня) ╕ народження Води (19 с╕чня). За християнською традиц╕╓ю це в╕дпов╕дно: Р╕здво Христове, св. Василя та Маланки, Йордань. Р╕здвян╕ колядки з часом набувають в╕дчутного християнського звучання, оск╕льки цей день вважа╓ться днем народження ╤суса Христа, наповнюються ╕ в╕дпов╕дною символ╕кою деяк╕ обряди: це ╕ с╕но, що п╕дкладалось п╕д скатертину (с╕но було в яслах при народженн╕ Христа), ╕ вертеп тощо.
Але коли наста╓ 26 грудня, день почина╓ зб╕льшуватись. Саме тод╕ наш╕ предки-гречкос╕╖ уважно сл╕дкували за народними погодними прикметами з 8-╖ години ранку до 8-╖ години вечора. Дванадцять годин вони уважно спостер╕гали за погодою ╕ закарбовували соб╕ зм╕ни на ц╕лий р╕к. 26 грудня - це був с╕чень, 27-го - лютий ╕ т. д. аж до 6 с╕чня, до Водосвята. Дванадцять дн╕в - дванадцять м╕сяц╕в у роц╕. Так визнача╓ прогноз погоди на ц╕лий р╕к в╕домий журнал╕ст ╕ письменник Володимир Лис з м╕ста Луцьк. Такий "секрет" йому розкрив один старенький чолов╕к ще у 80-т╕ роки минулого стол╕ття, коли молодий журнал╕ст газети "Радянська Волинь" перебував у в╕дрядженн╕ в одному в╕ддаленому сел╕. Тобто нове - це добре забуте старе…
╤з тьми родиться св╕тло. ╤з св╕тла народилось Сонце. Спершу бачимо вран╕шню Зорю, а вже пот╕м на небосхил╕ з'явля╓ться, "викочу╓ться" Сонце. Н╕ч родить Св╕тло. Велична "жертва" Р╕здва! Щоб нове родилось, мусить старе умерти. Тобто примиритись, перетворитись у нове. Це нагаду╓ биття великого Серця. Вся Природа навколо нас п╕дкорена цьому ритму. Вона в╕чно жива. Тому ми говоримо: Бог В╕чний. Так в╕рили наш╕ предки. Так було в Природ╕.
Бог дав нам почуття, щоб сприймати навколишн╕й св╕т, ╕ розум, щоб осмислювати його. Коли дитятко народжувалось ╕ мало вс╕ с╕м чутт╕в: з╕р, слух, смак, нюх, дотик, положення в простор╕, температурне чуття, - воно вважалося повноц╕нною людиною. П╕зн╕ше його мали право називати "паном".
Споконв╕к╕в святкували ц╕ дн╕ шумно ╕ рад╕сно, щиро ╕ весело. То був справжн╕й народний карнавал. Але ╕грова обрядов╕сть цих дн╕в у далекому минулому мала серйозний маг╕чний характер. Вона була спрямована на те, щоб р╕с хл╕б ╕ плодилась худоба, щоб у дом╕ був достаток, у с╕м'╖ - щастя ╕, перш за все, - щоб не зупинялося життя.
Християнська церква довго й суворо забороняла святкувати Р╕здво Сонця (Св╕ту) й Щедрий Веч╕р. Лише в 354-360 роках дозволили свято Р╕здва у зах╕дн╕й церкв╕ й у 378 роц╕ - у сх╕дн╕й, надавши йому християнського тлумачення, як Р╕здво ╤суса Христа. До цього "поганськ╕" свята - Р╕здво Сонця (Св╕ту) й Водохреща (свято народження Води) - в╕дзначалися зг╕дно з космогон╕╓ю й матер╕ал╕стичною ф╕лософ╕╓ю того часу 25 грудня ╕ 6 с╕чня. Сл╕д зазначити, що нав╕ть "поганський" хрест - символ Сонця в ╢гипт╕ ╕ на Рус╕ - церква дозволила використовувати як християнський символ лише з IV стол╕ття п╕сля Н╕кейського собору.
В╕домий митрополит ╤лар╕он Ог╕╓нко у сво╖й знаменит╕й прац╕ "Дохристиянськ╕ в╕рування укра╖нського народу" писав: "Християнство заступило перше Свято народження Сонця Святом народження Христа, але обряди старого Свята скр╕зь позосталися мало зм╕нн╕. Церква сильно боролася зо старим святом народження Сонця, але була не в сил╕ його зовс╕м вивести". (С. 277, В╕нн╕пег, 1965).
Тепер з'ясовано, що сучасна дата в╕дзначення християнського свята в╕д╕йшла в╕д астроном╕чно╖ (язичницько╖ - народно╖) дати майже на п╕вм╕сяця.
Про особливу роль святочного пер╕оду говорить ц╕лий ряд заборон ╕ обмежень. Вони начебто повинн╕ були захистити людей в╕д впливу ворожих сил. Поступово перв╕сна захисна функц╕я заборон забувалась, ╕ вони дотримувались неусв╕домлено, в силу давньо╖ традиц╕╖, як обов'язкова риса свята. Щоб прожити весь р╕к у злагод╕, на Святвеч╕р ╕ Р╕здво не можна було лаятись, сперечатись, карати д╕тей тощо. До свят намагалися повернути ус╕ борги ╕ навпаки - в святков╕ дн╕ н╕чого не позичати, в╕рячи, що це призведе до б╕дност╕. Народн╕ звича╖ вимагали напередодн╕ Р╕здва забути вс╕ кривди ╕ збер╕гати хороший настр╕й. В╕ддаючи данину християнським нормам морал╕ ╕ святенництва, в деяких заможних с╕м'ях до святкового столу запрошували б╕дних.
Неодм╕нним елементом свят було ворож╕ння, колядування, святвеч╕р, багата кутя, як╕, незважаючи на сувор╕ заборони з боку ортодоксальних поп╕в, збереглись ╕ зм╕цнились до сьогодн╕. З ними було пов'язано дуже багато звича╖в ╕ обряд╕в. Вони були скерован╕ на покращення добробуту с╕м'╖, усп╕х╕в у господарському й особистому житт╕. Хоч в обрядовост╕ в╕д╕гравала певну роль християнська символ╕ка й атрибутика, але саме родинне свято мало переважно народний, а не церковний характер. 12 дн╕в в╕д Р╕здва до Водохреща були часом в╕дпочинку в╕д повсякденно╖ прац╕. В цей пер╕од припинялись ус╕ господарськ╕ роботи за винятком найнеобх╕дн╕ших.
Стародавн╕ свята забуваються або спотворюються. Найважлив╕ш╕ свята були зсунут╕ в час╕, це призводить до повно╖ втрати маг╕чно╖ д╕╖ Свята ╕ перерива╓ зв'язок минулого, сучасного ╕ майбутнього нашого народу.
"Перервана нитка часу, - зазнача╓ досл╕дник Серг╕й Куликов, - це - трагед╕я приб╕чник╕в будь-яко╖ рел╕г╕╖".
Тож вживаймо дари Бож╕, навчаймося жити в гармон╕╖ з Природою ╕ свято береж╕мо нашу нац╕ональну пам'ять. Стр╕чаймо ми, внуки Дажбож╕, Р╕здво Св╕тла Дажбожого! Р╕здво Св╕тла Дажбожого - Перемога Св╕тла над Тьмою. Перемога Добра над Злом, Перемога життя над смертю!
╤ пам'ятайте, що на Рус╕ будь-яке запозичення у ворога сприймалося як рабська залежн╕сть в╕д нього. Тож святкуйте сво╓, бо пов'язане воно з Космосом ╕ Богом.
З перемогою Св╕тла ми переможемо ╕ темряву, ╕ лютого агресора - на сход╕, ╕ корумповану маф╕ю всередин╕ кра╖ни.

Олександр СЕРЕДЮК,
доктор ф╕лософ╕╖, член Нац╕онально╖ сп╕лки кра╓знавц╕в Укра╖ни

На св╕тлин╕: Андр╕╖вськ╕ вечорниц╕ в експозиц╕╖ Музею ╕стор╕╖ с╕льського господарства Волин╕-скансен (селище Рокин╕ Луцького району), 2010 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16450

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков