Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УРОКИ КРИМУ: ПОПРИ ТРАВМУ, МИ МА╢МО ЗНАЙТИ СИЛИ ДЛЯ РОЗВИТКУ
Виступ учасника Нестор╕всько╖ групи ╢вгена Гл╕бовицького у Кримському дом╕ п╕д час вечора,...


ОДИНОЧН╤ П╤КЕТИ В КРИМУ: ВИКЛИК ОКУПАНТАМ
Б╕льше 80 суд╕в у справах кримськотатарських патр╕от╕в провела в один день т.зв. "кримська влада"...


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Поширюйте цього листа. Ма╓мо застоювати себе, св╕й Край. Хто, як не ми?


КОР╤ННЕ НАСЕЛЕННЯ ВИТ╤СНЯЮТЬ З КРИМУ
Про це йдеться в допов╕д╕ "Пол╕тичн╕ пересл╕дування в Рос╕╖": ш╕сть м╕сяц╕в 2017 року.


10 МАЛОВ╤ДОМИХ ФАКТ╤В ПРО КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ПРАПОР
Блакитний кол╕р прапора означа╓ чистоту, свободу ╕ чесн╕сть




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2016 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 08.01.2016
Гульнара АБДУЛА╢ВА, ╕сторик, автор книг про Кримське ханство: КРИМ МА╢ ПОВЕРНУТИСЯ В УКРА╥НУ У СТАТУС╤ НАЦ╤ОНАЛЬНО╥ РЕСПУБЛ╤КИ

Вза╓мини укра╖нц╕в ╕ кримських татар мають тривалу, ц╕каву ╕ багату ╕стор╕ю, але ознайомитися з нею, справжньою, у в╕дкритих джерелах або прочитати про це у шк╕льних п╕дручниках непросто.
Про те, чому сьогодн╕ багато кримських татар виявилися укра╖нськими патр╕отами ╕ що приховують рос╕йськ╕ п╕дручники про ╕стор╕ю Кримсько╖ в╕йни, кореспонденту «Укр╕нформу» розпов╕ла в╕домий ╕сторик, автор в╕деоблог╕в ╕ книг про Кримське ханство Гульнара Абдула╓ва.

╤СТОРИЧН╤ ЗВ’ЯЗКИ КРИМЦ╤В ╤ УКРА╥НЦ╤В: КРАХ СТЕРЕОТИП╤В

— Гульнаро, на Рад╕о «Свобода» виходить ваш в╕деоблог «Тугра» про ╕стор╕ю Кримського ханства, а телеканал «АТР» продовжу╓ транслювати вашу авторську програму «Алтин дев╕р» (Золотий в╕к). Як ви дума╓те, чи тема, про яку ви говорите, затребувана в укра╖нському сусп╕льств╕?
— Мен╕ зда╓ться, що сьогодн╕ в Укра╖н╕ ╓ великий запит на будь-яку ╕нформац╕ю про Крим ╕ кримських татар, тим б╕льше, про так╕ малов╕дом╕ стор╕нки ╕стор╕╖, як Кримське ханство та його в╕дносини ╕з Запорозькою С╕ччю.
Наш╕ проекти в Укра╖н╕ — це перша можлив╕сть в╕дмити той пропагандистський негатив, який протягом десятил╕ть виливався на кримських татар, а точн╕ше — просто на татар, слово «кримськ╕» при цьому часто випадало.
Вважаю дуже важливим розпов╕сти, що Укра╖на ╕ Крим т╕сно пов’язан╕ м╕ж собою ╕сторичним минулим. Саме у проект╕ «Алтин дев╕р» ми показу╓мо всю ╕стор╕ю контакт╕в кримських татар з укра╖нцями. Що стосу╓ться проекту «Тугра», то в╕н ╜рунту╓ться вже на загальн╕й ╕стор╕╖ кримських татар, ╖хн╕й державност╕, в╕домих особистостях, ключових ╕сторичних моментах, як╕ можуть зац╕кавити укра╖нц╕в ╕ допомогти позбавитися стереотип╕в про кор╕нних жител╕в Криму.
Ми розпов╕да╓мо правдиву, справжню ╕стор╕ю вза╓мин укра╖нц╕в ╕ кримчак╕в, засновану на документах ╕ першоджерелах, яка показу╓, що в ╖хн╕х в╕дносинах не було одн╕╓╖ суц╕льно╖ ворожнеч╕, як це подавала радянська ╕стор╕ограф╕я, а було дуже багато ц╕нного ╕ позитивного.
— У яких сферах укра╖нц╕ ╕ кримськ╕ татари сп╕впрацювали?
— Спектр ╖хн╕х вза╓мов╕дносин був досить широкий — в╕йна, пол╕тика, економ╕ка, культура.
Сп╕льн╕ житт╓в╕ прагнення кримських татар ╕ укра╖нц╕в обумовлен╕ схожою системою в╕дносин, таких, що виражалися широким самоврядуванням, повною рел╕г╕йною свободою, схожою господарською структурою, сп╕льн╕стю погляд╕в щодо основних питань майнового та м╕жнародного права. Все це сприяло ╖хн╕м досить т╕сним зв’язкам.
Ц╕каво, що кримськ╕ степовики — ногайц╕, як правило, у б╕льшост╕ сво╖й волод╕ли укра╖нською мовою, а в самому Криму добре розум╕ли мову сус╕да. У свою чергу, козаки прекрасно знали кримськотатарську мову, про що говорять запозичення велико╖ к╕лькост╕ тюркських сл╕в в укра╖нськ╕й мов╕.
Запорозька С╕ч ╕ Кримське ханство жили за сво╖ми законами морал╕, в яких було набагато б╕льше точок дотику ╕ нав╕ть под╕бност╕, н╕ж прийнято вважати.
Запозичення укра╖нц╕в у кримських татар в╕дбувалося, наприклад, у галуз╕ музично╖ культури. В╕д самого початку свого виникнення козацьк╕ оркестри мали у сво╓му склад╕ так╕ тюркськ╕ ╕нструменти, як барабан, тулунбас, литаври, зурна (укра╖нська сурма). Не можна забувати ╕ про етнопсихолог╕чну близьк╕сть мешканц╕в С╕ч╕ ╕ Кримського ханства, як╕ волод╕ли однаковою ментальн╕стю во╖н╕в. Тому ╕ не дивно, що м╕ж кримцями ╕ укра╖нцями нер╕дк╕ були в╕йськов╕ союзи ╕ з кожним разом вони ставали т╕льки м╕цн╕ше.
— Чи приводили в╕йськов╕ союзи кримц╕в ╕ укра╖нц╕в до якихось конкретних результат╕в?
— Перемог, як╕ були здобут╕ на користь як укра╖нського козацтва, так ╕ Кримсько╖ держави, було досить багато. Так, наприклад, один з перших випадк╕в бойово╖ сп╕впрац╕ в╕дноситься до 1521 року. Саме тод╕ у поход╕ кримського хана Мухаммеда Г╕рая I на Москву взяли участь козаки на чол╕ з козацьким старостою ╢фстаф╕╓м Дашкевичем.
У XVIII стол╕тт╕ в╕дносини кримських татар ╕ укра╖нц╕в ще б╕льше зм╕цн╕ли. Зближувала сп╕льна непри╓мн╕сть — п╕вн╕чний сус╕д, який в 1775 роц╕ л╕кв╕дував С╕ч, ╕ козаки були змушен╕ великими групами переселятися на земл╕ Кримського ханства.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ╤ КРИМСЬК╤ ХАНИ

Але найб╕льш яскравим ╕ показовим прикладом вза╓мин Криму ╕ С╕ч╕ ╓, звичайно ж, Визвольна в╕йна укра╖нського народу, початок яко╖ оф╕ц╕йно поклала битва при Жовтих Водах.
Тод╕ ще чигиринський сотник Богдан Хмельницький, остаточно роз╕рвавши в╕дносини з поляками, у с╕чн╕ 1648 року т╕ка╓ на остр╕в Томак╕вка у Запорозьк╕й С╕ч╕. Там в╕н знаходить п╕дтримку сво╖х земляк╕в, як╕ згодом ╕ стали основою його в╕йська. А вже навесн╕ того ж року разом з╕ сво╖м старшим сином Тимоф╕╓м в╕н вируша╓ в столицю Кримського ханства — Бахчисарай. Союз з кримськими татарами був тод╕ вкрай необх╕дний козакам.
— Чим поясню╓ться така беззастережна дов╕ра Хмельницького кримському хану?
— Тюрко-кримськотатарський св╕т Хмельницький знав з власного досв╕ду. ╤ в╕н був йому ближчим, на в╕дм╕ну в╕д московського. У молодому в╕ц╕ в╕н разом з╕ сво╖м батьком Михайлом Хмельницьким брав участь у Хотинськ╕й в╕йн╕. П╕д час бою з турками п╕д Цецорою у жовтн╕ 1620 року його батько загинув, а сам в╕н потрапив у полон до кримських татар. Там в╕н вивчив мову ╕ традиц╕╖ ╕ нав╕ть став побратимом з орським мурзою Тугай-бе╓м, який згодом став його бойовим соратником.
— ╤ чим же зак╕нчилася зустр╕ч Богдана Хмельницького з ╤слам Г╕ра╓м?
— Добившись ауд╕╓нц╕╖ ╤слам Г╕рая III, Хмельницький просить у нього в╕йськово╖ допомоги ╕ заступництва для С╕ч╕. А натом╕сть на час в╕йни з поляками в╕д ╕мен╕ запорожц╕в прийма╓ в╕йськовий васал╕тет Кримського ханства.
Османський ╕сторик XVII стол╕ття Мустафа На╖ма наводить слова Хмельницького, сказан╕ кримському ханов╕: «Бажаючи надал╕ вашого заступництва, ми будемо душею ╕ т╕лом в союз╕ з вами служити усп╕ху ╕сламсько╖ в╕ри у триваючих в╕йнах; з ляхами ж ми зовс╕м припинили всяк╕ зв’язки. Ми просимо вас: в╕зьм╕ть у нас заложник╕в ╕ погодьтеся укласти з нами вищезазначений союз».
Хану нелегко було прийняти р╕шення на користь козак╕в ╕ з’╓днати кримськотатарську к╕нноту з запорозьким в╕йськом, тому що саме у цей час Стамбул вимагав кримських аскер╕в для в╕йни з Венец╕╓ю. Але, мабуть, промова козацького л╕дера виявилася наст╕льки переконливою, що Г╕рай все ж в╕дмовив султану ╕ погодився надати допомогу козакам.
— Сп╕впраця укра╖нц╕в ╕ кримських татар обмежувалася не т╕льки в╕йськово-пол╕тичною сферою?
— Окр╕м пол╕тично╖ ╕ в╕йськово╖ сфери, зв’язки кримських татар ╕ козак╕в С╕ч╕ були ╕ в економ╕чн╕й сфер╕. Наприклад, солян╕ озера Криму, як╕ були ханською власн╕стю, весь прибуток в╕д яко╖ йшов у державну казну, годували ╕ козак╕в С╕ч╕.
Кримська с╕ль користувалася попитом як у сус╕д╕в ханства, так ╕ на ╓вропейському ринку. Козаки купували у кримських татар цей ц╕нний продукт досить дешево, причому у к╕лькостях, достатн╕х для реекспорту в ╓вропейськ╕ держави. У мирн╕ пер╕оди — а вони траплялися набагато част╕ше, н╕ж в╕йськов╕ конфл╕кти — за домовлен╕стю з ханською адм╕н╕страц╕╓ю ╕ з дозволу самого кримського правителя козакам дозволялося займатися ловом риби в чорноморських лиманах ╕ нав╕ть у прибережних водах Азовського моря. Натом╕сть козаки надавали кримським татарам можлив╕сть випасати табуни коней на укра╖нських землях. Кримськ╕ татари ╕ козаки неодноразово надавали одне одному допомогу у раз╕ яко╖сь б╕ди, чи то стих╕йне лихо, чи неврожай.
— Напевно, й етногенез укра╖нц╕в ╕ кримських татар дуже близький?
— Так. Особливо р╕днить нас кипчацьке кор╕ння, кипчаки взяли дуже активну участь в етногенез╕ ╕ кримських татар, ╕ укра╖нц╕в. Ну ╕, звичайно, ск╕фи, сармати, алани, готи. Подив╕ться ск╕фськ╕ кургани у Дн╕пропетровськ╕й област╕ ╕ в Криму, ╕ ви все зрозум╕╓те.
М╕жетн╕чне злиття народ╕в в╕дбувалося з раннього середньов╕ччя ╕ фактично аж до формування Кримського ханства. До цього часу ╕ укра╖нц╕, ╕ кримськ╕ татари виступали як самост╕йн╕ народи, в╕дм╕нн╕сть яких наголошувала ╕ рел╕г╕я.

«НУЖДА ╤ ЗАКОН М╤НЯ╢...»

— Склада╓ться враження, що суперечностей у кримц╕в ╕ козак╕в практично не було...
— Н╕, пер╕оди суперечностей ╕ збройних конфл╕кт╕в були. Бувало, ╕ кримськ╕ татари плюндрували п╕вденн╕ рубеж╕ Укра╖ни, ╕ козаки громили ╕ палили ногайськ╕ прибережн╕ м╕ста ╕ селища ханства.
Але коли траплялася б╕да у сус╕д╕в, протистояння припинялися. Так ма╓ м╕сце ц╕кавий факт, який згадував у сво╖х працях ╕сторик Бантиш-Каменський. Один ╕з затятих противник╕в сус╕дньо╖ мусульмансько╖ держави кошовий отаман Запорозько╖ С╕ч╕ ╤ван С╕рко вчинив як мудрий ╕ тверезий л╕дер, коли у степах ханства сталася посуха — в╕н дозволив кримцям кочувати на укра╖нськ╕й територ╕╖. А у в╕дпов╕дь на претенз╕╖ гетьмана ╤вана Самойловича за самов╕льне р╕шення резонно заявив: «Якщо б ╕ сам чорт, пане гетьмане, допомагав людям у крайн╕й ╖х нужд╕, то нехтувати цим не годиться, бо кажуть люди: нужда ╕ закон м╕ня╓. А якщо ми, живши з татарами по-сус╕дськи, допомага╓мо одне одному, то це розумному — не дивина».
Козаки, як╕ являли собою прикордонн╕ сп╕льноти, бачили в ханств╕ не онтолог╕чних ╕ абстрактних «ворог╕в християнства», а р╕зних людей ╕ сп╕льноти громадян, сус╕д╕в по кордону — небезпечних ╕ дружньо налаштованих, п╕дступних ╕, навпаки, пропонували ╖м неконфл╕ктн╕ в╕дносини. Не можна говорити про ╕снування яко╖сь загально╖ негативно╖ позиц╕╖ козак╕в у ставленн╕ до Кримського ханства.
— В╕дносини не з╕псувала нав╕ть Переяславська рада?
— Нав╕ть п╕сля Переяславсько╖ ради, що вчинила шокуючий вплив на кримськотатарську знать, кримськ╕ та укра╖нськ╕ в╕йська часто ухилялися в╕д сутичок один з одним, намагаючись атакувати основного противника — Москов╕ю.
Кримських хан╕в пов’язували д╕йсно багатор╕чн╕ узи бойово╖ сп╕впрац╕ з запорозькими козаками. Н╕ Г╕ра╖, н╕ ел╕та ханства не в╕дчували в╕дносно запорожц╕в озлоблення. Н╕ Переяславська рада з Рос╕╓ю 1654 року, н╕ Гадяцька ун╕я з Польщею 1658 року не завадили Криму надати допомогу В╕йську Запорозькому у битв╕ п╕д Конотопом у 1659 роц╕. Заб╕гаючи наперед, скажу, що Хмельницький швидко розчарувався в союз╕ з рос╕янами та перед смертю благословив сво╖х наступник╕в на розрив з Москов╕╓ю. Гетьманська булава перейшла до генерального писаря ╤вана Виговського, який ╕ зробив спробу позбавитися в╕д московсько╖ невол╕.

ПОРАЗКИ МОСКОВ╤╥

— Конотопська битва — це особлива стор╕нка в ╕стор╕╖ укра╖нсько-кримських в╕дносин...
— Д╕знавшись, що в Укра╖ну руха╓ться московське в╕йсько п╕д командуванням князя Трубецького, чисельн╕стю близько 150 тисяч ос╕б, ╤ван Виговський сп╕шно став готуватися до майбутньо╖ сутички. В╕н закликав на допомогу кримську к╕нноту на чол╕ з ханом Мухамедом Г╕рай IV, який прив╕в близько 40 тисяч аскер╕в.
У результат╕, у битв╕ п╕д Конотопом царськ╕ в╕йська зазнали одн╕╓╖ з найважчих поразок. За р╕зними в╕домостями, у н╕й полягло в╕д 30 до 60 тисяч царських ратник╕в. У полон потрапили так╕ во╓води, як князь Пожарський, князь Львов, брати Бутурл╕ни та ╕нш╕.
Отримавши зв╕стку во╓води Трубецького про Конотопську поразку, в Москв╕ не на жарт занепоко╖лися. ╤сторик Серг╕й Соловйов, згадуючи про ц╕ под╕╖, писав: «Цв╕т московсько╖ к╕нноти, що зд╕йснив щаслив╕ походи 54 ╕ 55 рок╕в, загинув в один день; полонених д╕сталося переможцям тисяч п’ять... Н╕коли п╕сля того цар московський не був у змоз╕ вивести в поле таке сильне ополчення. В сумному вбранн╕ вийшов Олекс╕й Михайлович до народу, й жах охопив Москву...».
Але у Москв╕ все ще спод╕валися п╕сля ганебно╖ поразки в Конотопськ╕й битв╕ взяти реванш ╕ завдати удар противнику.
Амб╕тн╕ плани нового головнокомандувача рос╕йських в╕йськ боярина Василя Шереметь╓ва мали на мет╕ взяти Льв╕в, при╓днати до Москов╕╖ земл╕ Правобережно╖ Укра╖ни, проникнути вглиб само╖ Польщ╕ ╕ захопити Крак╕в. Але зд╕йснити задумане боярину Шереметь╓ву не вдалося. Його в╕йсько було вщент розбито на цей раз об’╓днаними польсько-укра╖нсько-кримськотатарськими в╕йськами п╕д м╕стом Чудновом восени 1660 року. До укра╖нських козак╕в ╕ поляк╕в при╓дналася кримськотатарська к╕ннота чисельн╕стю понад 15 000 ос╕б на чол╕ з╕ спадко╓мцем престолу Мурадом Г╕рай ╕ принцом Сафа Г╕рай. Завершилася битва повним розгромом рос╕ян ╕ п╕дписанням 17 жовтня прямо на пол╕ битви Слободищенського трактату.
— Як╕ були насл╕дки битви п╕д Чудновом для Москви?
— Чудновська катастрофа мала тяжк╕ насл╕дки для рос╕йського в╕йська, яке зазнало значних втрат. Москов╕╖ не вдалося захопити ╕ п╕дпорядкувати сво╓му впливу Правобережну Укра╖ну. А козаки ╕ Р╕ч Посполита вкотре переконалися у сил╕ ╕ могутност╕ Кримського ханства, завдяки якому вдалося здобути чергову перемогу.
Протягом наступних тридцяти рок╕в Крим продовжував залишатися для С╕ч╕ над╕йним союзником, а в 1710 р. у Бахчисара╖ в╕дбулося п╕дписання союзного договору м╕ж ханом Девлетом Г╕рай II ╕ Пилипом Орликом — гетьманом запорозьких козак╕в. Крим об╕цяв п╕дтримувати ╖хню боротьбу за незалежн╕сть Укра╖ни, ╕ в 1711 р. надав ╖м територ╕ю ╕ сво╓ заступництво в землях едичкульських нога╖в поблизу м╕ста Олешки, нин╕ Цюрупинськ.

КАТЕРИНА ХОТ╤ЛА ДЕПОРТУВАТИ КРИМСЬКИХ ТАТАР

— ╤ все ж, доля ╕ Запорозько╖ С╕ч╕, ╕ Кримського ханства, незважаючи на численн╕ перемоги, виявилася траг╕чною.
— У серпн╕ 1775 року за наказом рос╕йсько╖ ╕мператриц╕ С╕ч була знищена, а кримськ╕ татари, як╕ стали мимовол╕ п╕дданими Рос╕╖, протягом стол╕ть видавлювалися з Криму. До реч╕, вже п╕сля анекс╕╖ в 1783 роц╕ у Катерини була думка депортувати кримських татар з Криму, особливо з прибережних рег╕он╕в, щоб пот╕м заселити ╖х рос╕янами з глибинок. Ось чому вони в╕тали б╕глих раб╕в-християн у Таврид╕.
Але ╕мператриця злякалася громадсько╖ думки, тому що, коли Катерина почала розсилати сво╖ циркуляри про те, що Крим — це Рос╕йська ╕мпер╕я, першою стала на диби Франц╕я. Будучи одв╕чним ворогом Рос╕╖, вона почала торсати Османську ╕мпер╕ю ╕ буквально п╕дштовхувати ╖╖ до захисту Криму. В результат╕ Туреччина оголосила в╕йну Рос╕╖, яка тривала всього р╕к, була млява ╕ завершилася Айвалик-Кавакською конвенц╕╓ю, за якою Туреччина, грубо кажучи, в╕дмовилася в╕д Криму.
Я не знаю, чому нашому маленькому народу, в╕д сили 300 тисяч набереться у Криму, випада╓ ст╕льки труднощ╕в. Але при всьому цьому ми не зника╓мо, н╕де не розчиня╓мося ╕ н╕куди не йдемо з Криму. Я думаю, що у нас велике майбутн╓. Народ, зм╕цн╕лий у таких випробуваннях, ма╓ стрижень. На тл╕ залякувань ╕ пересл╕дувань кримських татар у Криму спостер╕га╓ться п╕дйом патр╕отизму ╕ нац╕онал╕зму. Я вважаю, що й укра╖нц╕ теж жили дуже розслаблено останн╕ 20 рок╕в. У цьому теж сп╕льн╕сть нашо╖ ментальност╕ — зайва демократичн╕сть, у рамках яко╖ багато дозволялося.
Я думаю тому Кримське ханство, незважаючи на свою могутн╕сть, припинило сво╓ ╕снування й укра╖нська державн╕сть, не встигнувши зм╕цн╕ти, розпалася.
Зараз же — переломний момент, коли в держав╕ Укра╖н╕, в ╖╖ ╕сторичному котл╕, плавиться ╕ заново народжу╓ться нова нац╕я. ╤ найактивн╕ш╕ «╕нгред╕╓нти» цього котла — укра╖нц╕ та кримськ╕ татари.
— За яких умов можлива ╖хня усп╕шна вза╓мод╕я?
— Укра╖нц╕ обчислюються м╕льйонами, а кримськ╕ татари — лише тисячами. Укра╖на повинна зрозум╕ти, що кримськ╕ татари як кор╕нний народ — велике надбання для держави, який може привнести не т╕льки ╕нвестиц╕╖ ╕ гарне ставлення ╢вропи ╕ всього цив╕л╕зованого св╕ту. Кримськ╕ татари — культурний рел╕кт, ╕ його збереження — справа чест╕, насамперед, Укра╖ни. Кр╕м того, кримськ╕ татари — згуртований, посл╕довний у сво╖х ц╕лях народ. Ми багато що можемо зробити для Укра╖ни, але й Укра╖на повинна зрозум╕ти, що, кр╕м Криму, у кримських татар нема╓ б╕льше земл╕ ╕ в╕н повинен повернутися в Укра╖ну у статус╕ нац╕онально╖ республ╕ки.
— Як╕ з цього приводу настро╖ у сусп╕льств╕?
— Найц╕кав╕ше, що переважна частина укра╖нц╕в за кримськотатарську автоном╕ю. Але досить ст╕йк╕ й настро╖ повернути Крим в колишньому статус╕, в якому в╕н був до окупац╕╖. Думаю, це вже неможливо — надто багато там зм╕нилося, ╕ колишн╕м Крим вже не буде. Я пригадую, в якому шоц╕ була укра╖нська громадська ел╕та, коли на адм╕н╕стративному кордон╕ з Кримом з’явився банер з позначенням його як кримськотатарсько╖ автоном╕╖. Думаю, цей радикальний крок був одночасно ╕ тестом укра╖нського сусп╕льства на готовн╕сть до зм╕н.

ГРУШЕВСЬКИЙ П╤ДТРИМАВ АВТОНОМ╤Ю КРИМСЬКИХ ТАТАР

— М╕ж тим територ╕альну автоном╕ю кримських татар у 1917 роц╕ п╕дтримав Михайло Грушевський.
— Так, в╕н був одним ╕з союзник╕в кримських татар у боротьб╕ з великодержавною владою. 20 серпня 1917 року Мусульманський виконком отримав телеграму в╕д Укра╖нсько╖ Ради, в як╕й пов╕домлялося: «В╕дбудеться з’╖зд народ╕в Рос╕йсько╖ Республ╕ки. Якщо ви вимага╓те для себе автоном╕ю, то повинн╕ направити на з’╖зд делегац╕ю з 10 ос╕б».
З’╖зд п╕дтримав кримськотатарський нац╕ональний рух ╕ висловився за територ╕альну автоном╕ю Криму, а голова Центрально╖ Ради Михайло Грушевський особисто об╕цяв ус╕ляку п╕дтримку у нац╕ональному самовизначенн╕ кримськотатарського народу. У свою чергу, Мусульманський виконком висловив сол╕дарн╕сть ╕з самовизначенням укра╖нського народу.
П╕дсумком вересневого з’╖зду 1917 року для Криму стала резолюц╕я, яка твердила: «Крим належить кримцям». У сво╖й заяв╕ Центральна Рада висловила кримським татарам щире в╕тання: «Ми в╕та╓мо вас з Кримом, тому що бачимо там житт╓в╕ сили... Можете керувати Кримом так, як вам заманеться».

СУЧАСН╤ УКРА╥НЦ╤ Т╤ЛЬКИЗАРАЗ Д╤ЗНАЮТЬСЯ ПРАВДУ ПРО КРИМСЬКИХ ТАТАР

— Вам не зда╓ться, що укра╖нськ╕ ╕сторики вже давно — в╕д початку 90-х — заборгували укра╖нцям правду про кримських татар?
— Так, на жаль, процес масового повернення на батьк╕вщину кримських татар ╕ подальша ╖хня активна присутн╕сть у пол╕тичних та економ╕чних процесах, що почалися наприк╕нц╕ 80-х — початку 90-х, зустр╕чали лютий оп╕р у Криму ╕ з ц╕╓╖ причини. Там дос╕ в╕рять у небилиц╕ про те, що кримськ╕ татари «спалювали в печах людей». А сучасн╕ укра╖нц╕ т╕льки зараз починають д╕знаватися, хто так╕ кримськ╕ татари, ц╕кавитися ╖хньою ╕стор╕╓ю, шукати вза╓мин з ними. Думаю, щоб заповнити вакуум ╕нформац╕╖ про кримських татар, потр╕бн╕ так╕ книги, як, наприклад, видання брат╕в-письменник╕в Капранових «Мальована ╕стор╕я незалежност╕ Укра╖ни». У додатковому виданн╕ ц╕╓╖ книги з’явився великий пласт кримськотатарсько╖ ╕стор╕╖.
— А в укра╖нських п╕дручниках ╓ такий пласт?
— На жаль, сьогодн╕ М╕н╕стерство осв╕ти Укра╖ни не задалося метою переписати ╕стор╕ю в╕дносин Укра╖ни з Кримським ханством. Але т╕шить, що укра╖нськ╕ ╕сторики вже почали переписувати те, що йшло у нас з подач╕ Кремля. У цих п╕дручниках вже згаду╓ться Кримське ханство, хоча ╕ з негативним п╕дтекстом. Я вважаю, що в ╕сторичних описах, ╕ тим б╕льше в п╕дручниках, взагал╕ не повинно бути жодного п╕дтексту — н╕ позитивного, н╕ негативного. Сам╕ факти, зг╕дно з рукописами ╕ першоджерелами.
— А рос╕йськ╕ п╕дручники як трактують кримських татар, Кримське ханство?
— Там взагал╕ не згадуються Кримське ханство ╕ кримськ╕ татари. Я переглядала рос╕йський п╕дручник ╕стор╕╖ — за ним Кримську в╕йну Рос╕я не програла, а так — залишилася у статус-кво. Там не пишуть, що ╖╖ на 20 рок╕в в╕дкинуло тому, що ╖й заборонялося тримати на Чорному мор╕ в╕йськовий флот. Вони вважають, що якщо у Чорному мор╕ ходили купецьк╕ ╕ торгов╕ судна, отже, рос╕йський флот був.
Тобто поразки дуже хвацько обходяться стороною, ╕ н╕коли не здогадатися, що насправд╕ Рос╕я не перемогла, а ╓ стороною, що програла у Кримськ╕й в╕йн╕ ╕ св╕й в╕йськовий флот вона змушена була втопити.
— Ц╕каво, як у р╕зн╕ часи ставилися до п╕вн╕чного сус╕да л╕дери кримських татар?
— Якщо взяти 1917 р╕к ╕ тод╕шнього Муфт╕я мусульман Криму, автора г╕мну кримських татар Номана Челеб╕джихана, то в╕н був довол╕ лояльним до Рос╕╖, допускав сп╕впрацю з новою владою. На в╕дм╕ну в╕д нього, Джафер Сейдамет був категорично проти ╕ попереджав про погибель Криму в╕д рос╕йсько╖ влади. В результат╕ Челеб╕джихан був розстр╕ляний у севастопольськ╕й в’язниц╕ червоноарм╕йцями-матросами, а т╕ло його — викинуте в море. А Джафер Сейдамет п╕сля того, як у Криму розпочався червоний терор, ви╖хав до Туреччини. При цьому в╕н не т╕льки врятувався, а й, будучи в ем╕грац╕╖, прин╕с багато корист╕ сво╓му народу.
Можна по-р╕зному ставитися до голови ЦВК Кримсько╖ республ╕ки Вел╕ ╤бра╖мова. В╕н працював у страшн╕ стал╕нськ╕ часи, але, перебуваючи при влад╕, багато чого зм╕г зробити для осв╕ти ╕ культури свого народу. В результат╕ був розстр╕ляний за наказом Стал╕на, його звинуватили в нац╕онал╕зм╕.

У Х╤Х СТОЛ╤ТТ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКУ ВИВЧАЛИ В СОРБОНН╤

У пер╕од Кримського ханства було багато правител╕в, як╕ зм╕цнили свою державу, — це Девлет Г╕рей I, Крим ╫ерай, брати Мухаммед ╕ Шаг╕н ╫ерай. Але були й т╕, чи╓ правл╕ння допустило ослаблення кра╖ни, а згодом ╕ п╕дпорядкування ╖╖ Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖. Що ц╕каво, в умовах рос╕йського п╕дп╕лля був такий кримський революц╕онер Асан Нур╕ — ще до лютнево╖ революц╕╖ в╕н створив товариство «Неджат» ╕ у 1905 роц╕ почав закликати, щоб Крим в╕дколовся в╕д Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ ╕ перейшов п╕д ег╕ду ╓вропейських держав. Уже тод╕ кримськотатарськ╕ громадськ╕ д╕яч╕ розум╕ли, що т╕льки в умовах ╓вропейсько╖ цив╕л╕зац╕╖ Крим може отримати г╕дний захист в╕д Рос╕╖.
— Чи правда, що кримськотатарську мову тод╕ вивчали в ун╕верситетах Франц╕╖?
— ╤, зокрема, у Сорбоннському ун╕верситет╕. Це було Х╤Х стол╕ття, ханства вже не ╕снувало, але Франц╕я все ще не визнавала окупац╕ю Криму Рос╕╓ю.

Катерина ЛИСИЦИНА

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2016 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16463

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков