Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НА ПЕРЕДАЛА СИР╤╥ НОТУ ПРОТЕСТУ ЧЕРЕЗ В╤ЗИТ «ДЕЛЕГАЦ╤╥» ОКУПАЦ╤ЙНО╥ ВЛАДИ КРИМУ
Укра╖на р╕шуче засуджу╓ оф╕ц╕йн╕ контакти Сир╕йсько╖ Арабсько╖ Республ╕ки з окупац╕йною...


РУЙНАЦ╤Я ╥ХН╤Х СПОД╤ВАНЬ: ТУРЧИНОВ ДАВ ОЦ╤НКУ «ВОЛАННЯМ ТА ПОГРОЗАМ» З БОКУ РОС╤ЙСЬКО╥ ЕЛ╤ТИ
в Укра╖н╕ нема╓ жодного загострення ситуац╕╖, на яке посилаються у сво╖й заяв╕ рос╕йськ╕ депутати.


РПЦ ЗАЯВИЛА, ЩО РОЗРИВА╢ СТОСУНКИ З КОНСТАНТИНОПОЛЕМ
Синод Русько╖ православно╖ церкви визнав неможливим ╖╖ подальше перебування у ╓вхарист╕йному...


РОС╤ЙСЬКА ОКУПАЦ╤Я ЗМУСИЛА УКРА╥НЦ╤В ВИМАГАТИ ВИЗНАННЯ ВЛАСНО╥ ПРАВОСЛАВНО╥ ЦЕРКВИ
Курт Волкер висловив переконання, що п'ять рок╕в тому виглядало немислимим, аби в Укра╖н╕...


ДЖЕМ╤Л╢В: ПУТ╤Н ТРИМА╢ ПРИ СОБ╤ ЗАРУЧНИК╤В, ЩОБ МАТИ «ОБМ╤ННИЙ МАТЕР╤АЛ»
За його словами, якщо Пут╕н врешт╕-решт погодиться на обм╕н, то Укра╖н╕ доведеться в╕ддати за...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2016 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 08.01.2016
Ф╕ларет, Патр╕арх Укра╖нсько╖ православно╖ церкви Ки╖вського патр╕архату: ДО НАС У ВОЛОДИМИРСЬКИЙ СОБОР ПЕРЕЙШЛО БАГАТО В╤РЯН ╤З ЛАВРИ

Дорога до Храму

Люди в╕руюч╕, коли анал╕зують нов╕тню ╕стор╕ю Церкви, схильн╕ до жанру альтернативно╖ ╕стор╕╖. Надто коли думають про церковне розд╕лення, вони ставлять соб╕ запитання, що було б, якби... Сьогодн╕ ми точно зна╓мо в╕дпов╕дь на одне запитання з тих численних «якби»... Якби не патр╕арх Ф╕ларет з його мр╕╓ю та непок╕рн╕стю, Укра╖на втратила б шанс на власну Пом╕сну Церкву, а частина укра╖нсько╖ пастви не мала би грунту, на якому буду╓ться ╓дина Церква, а може, нав╕ть б╕льше — не мала б грунту для власного заспоко╓ння п╕сля моральних травм, яких зазнала в╕д Московського патр╕архату. Напевно, саме тому патр╕арх Ф╕ларет залиша╓ться частим гостем еф╕р╕в, улюбленцем преси. Напевно, тому про це сокровенне родинне свято Р╕здва нам хочеться поговорити саме з ним.

— Ваша Святосте, Вам приписують таку фразу: «Любов без правди — слабк╕сть. Правда без любов╕ — жорсток╕сть».
— Ц╕ слова належать не мен╕, а преподобному ╤с╕дору Пелус╕отському. Я лише ╖х запам’ятав ╕ цитую.
— Мен╕ зда╓ться, що наш╕ ел╕ти так ╕ не навчилися говорити мовою правди. Як ставиться Церква до таких понять, як брехня з необх╕дност╕, до можливост╕ допустити меншу брехню, щоб уникнути б╕льшого зла?
— Справа в тому, що ╕ мала брехня ╓ неправда, ╕ велика брехня — неправда. Тому гр╕х ╕ малий — ╓ гр╕хом, ╕ великий — ╓ гр╕хом. Т╕льки р╕зниця м╕ж ними: той великий, а той малий. Так ╕ р╕зниця м╕ж малою брехнею ╕ великою т╕льки в розм╕р╕, а за як╕стю, сутн╕стю одне й ╕нше належать до неправди. Наша проблема поляга╓ в тому, що у нас в основу сусп╕льного життя в багатьох речах закладена неправда. Неправда в тому, що у нас ╓ закони несправедлив╕: або створен╕, або використовуються для окремо╖ групи людей, для ╖хнього збагачення, для утримання влади. Неправда ╕ в тому, що закони не виконуються. Неправда ╕ в тому, що суди у нас дуже часто несправедлив╕. Вс╕ знають, як суди виносять р╕шення залежно в╕д того, хто ск╕льки заплатив. Неправда управл╕ння виявля╓ться у великому соц╕альному розшаруванн╕ — величезн╕й пр╕рв╕ м╕ж небагатьма надзвичайно заможними ╕ багатьма незаможними. А для того, щоби сусп╕льство добре ╕снувало ╕ був спок╕й, потр╕бна правда, справедлив╕сть у сусп╕льному житт╕.
— Як Ви вважа╓те, чи не потр╕бно було би знову для пол╕тик╕в запровадити присягу на Б╕бл╕╖?
— Справа в тому, що можуть ╕ на Б╕бл╕╖ присягати, а пот╕м цю присягу порушувати. Зараз депутати, державн╕ службовц╕, судд╕ складають присягу?
— Складають.
— Складають на в╕рн╕сть Конституц╕╖. А в Конституц╕╖ сказано, що ми несемо в╕дпов╕дальн╕сть перед Богом ╕ перед народом, перед Укра╖ною. Якщо ви несете в╕дпов╕дальн╕сть перед Богом, то чому ви порушу╓те правду Божу? Ви ж присягу да╓те. Якщо вони порушують присягу на в╕рн╕сть Конституц╕╖, то ╕ присягу на Б╕бл╕╖ також порушуватимуть. Але нехай знають, що за порушення всяко╖ присяги ╓ в╕дпов╕дальн╕сть перед Богом.
— Ми з вами говоримо перед Свят-вечором. Я натрапила на соц╕олог╕чне досл╕дження, яке каже, що у багатьох кра╖нах ╢вропи Р╕здво перетворю╓ться на нагоду по╖сти, мати к╕лька вих╕дних, отримати подарунки. У Вас нема в╕дчуття, що ми щось втрача╓мо, так ╕ не набувши?
— Р╕здво Христове в Укра╖н╕ святку╓ться як рел╕г╕йне свято, це очевидно. Але Р╕здво Христове перетворилося ╕ на народне свято. ╤ тому Р╕здво Христове — це подарунки, це святков╕ об╕ди, це колядки. Оце ста╓ звича╓м народним. А рел╕г╕йна основа Р╕здва Христового зовс╕м ╕нша. Вона не у подарунках, а в тому, що Син Божий — Бог, Творець св╕ту, став людиною для того, щоби визволити людину в╕д гр╕ха ╕ в╕д смерт╕. Бо людина сама подолати в сво╖й природ╕ гр╕х ╕ смерть не може. Тому потр╕бно було Богов╕ стати людиною, щоби подолати в людськ╕й природ╕ гр╕х ╕ смерть. Тому в колядках, як╕ народ сп╕ва╓, сказано: «Ой, радуйся земле — Син Божий народився». Чому земля повинна рад╕ти, тобто людський р╕д чому повинен рад╕ти? Бо народився Син Божий. Для чого Син Божий народився? Для того, щоби людський р╕д спасти в╕д гр╕ха ╕ в╕д смерт╕. Оце ╓ основа свята Р╕здва Христового — нагадування кожному про спас╕ння ╕ в╕чне життя, про в╕дпов╕дальн╕сть за духовне життя.
— Я завжди вважала, що люди, як╕ п╕шли в радянський час до сем╕нар╕╖, — незвичайн╕. Як Ви вир╕шили стати священиком?
— Я навернувся до Бога через смерть батька. Смерть батька була поштовхом до питання, чи Бог ╕сну╓, чи не ╕сну╓. Якщо В╕н не ╕сну╓, як нас вчили тод╕ в школ╕, то з╕ смертю людина перетворю╓ться в небуття, просто зника╓. Тому, якщо це правда, що людина перетворю╓ться в небуття, то мого батька нема╓. Бо в╕н загинув на фронт╕, на в╕йн╕. А як же нема╓ його, коли я його люблю? Кого я люблю — не ╕снуюче? Х╕ба можна любити не ╕снуюче? Не можна. А якщо я люблю, ╕ це реально я люблю, то любов засв╕дчу╓, що батько ╕ п╕сля смерт╕ повинен ╕снувати. Якщо в╕н ╕сну╓, значить, ╓ в╕чне життя. А якщо ╓ в╕чне життя, то ╓ ╕ Бог, якому я повинен служити насамперед, а не земн╕й влад╕, яка Його заперечу╓. ╤ ось оце переконання мене привело до того, що я вступив до сем╕нар╕╖, пот╕м в академ╕ю ╕ став священнослужителем — бажання служити Богов╕.
— Я колись говорила з╕ священиком ╕з Заходу. В╕н казав, що пострадянськ╕ кра╖ни п╕сля радянсько╖ влади переживають захоплення в╕рою та Церквою, але ╢вропа це також переживала. А зараз там церкви порожн╕. Як Ви дума╓те, чи можливе таке, що ми переситимося Церквою, втратимо ╕нтерес до не╖?
— Я з ним не згоден. Не треба забувати, що в ╕стор╕╖ д╕╓ не т╕льки людина, а д╕╓ ╕ Бог. Бог, який прийшов на Землю спасти людину в╕д гр╕ха. ╤, незважаючи на те, що в християнств╕ ╓ в╕дступлення в╕д християнських ╕деал╕в, в╕д християнського способу життя, — перемогти християнство означа╓ перемогти Бога, Христа Спасителя. Можливо перемогти Христа Спасителя?
— Н╕.
— Так, не можливо. ╤ тому християнство перемогти неможливо. Християнство ╓ ╕ буде ╕снувати до к╕нця ╕стор╕╖, до к╕нця св╕ту. Так, воно буде терп╕ти випробування, буде в╕дступлення, але переможеним не може бути. Тому що зло н╕коли не переможе добро.
Колись у радянський пер╕од чиновник мен╕ казав: у 1980-му роц╕ ми вступа╓мо в комун╕зм, ╕ м╕сця Церкв╕ в комун╕зм╕ не буде. Я ц╕й людин╕ сказав, що якщо буде комун╕зм, то Церква буде ╕снувати ╕ при комун╕зм╕. А в╕н сказав: «Н╕. Ми вас зараз терпимо, а тод╕ терп╕ти вас не будемо». Я сказав: якщо ви не будете терп╕ти нас, в╕руючих, то тод╕ комун╕зму не буде, а Церква буде. Бо Христос сказав: Я побудую Церкву ╕ ворота пекельн╕ ╖╖ не подолають.
— А що сказав в╕н?
— А в╕н н╕чого на це не м╕г мен╕ сказати. ╤ як бачите, п╕сля в╕дступлення радянського часу настало навернення. Я маю над╕ю, що ╕ в ╢вроп╕ так буде — пуст╕ храми ще наповняться. А якщо й Укра╖ни торкнеться в╕дступлення, — то це теж буде тимчасово. В ╕стор╕╖ так було не раз.
— Запитання про церковну ╕стор╕ю. Мен╕ колись написав монах з одного п╕вн╕чного монастиря Рос╕╖. В╕н чистою укра╖нською мовою подякував мен╕, що я обстоюю ╢дину пом╕сну церкву, а коли я запитала, зв╕дки в╕н зна╓ мову, то почула таке. Мовляв, його в╕дправили на правах послуху з Укра╖ни до Рос╕╖. Я подумала: чому такий послух? Укра╖нськ╕ монахи мають спасатися на п╕вноч╕ Рос╕╖, а монахи — громадяни РФ пропов╕дують тут «руський мир».
— Це — давня традиц╕я. В ╕стор╕╖ був пер╕од, коли п╕сля угод Богдана Хмельницького Укра╖ну при╓днали до Рос╕╖, ╕ утворилась ╓дина Рос╕йська ╕мпер╕я. Тод╕ почалась боротьба за Церкву ╕ Ки╖вську митропол╕ю, яка 700 рок╕в перебувала у п╕дпорядкуванн╕ Константинопольського патр╕архату. Зрештою ╖╖ незаконно при╓днали до Московського патр╕архату. А коли при╓днали, то Москва направляла ╓пископ╕в-рос╕ян в Укра╖ну, а укра╖нських ╓пископ╕в, монах╕в, богослов╕в в╕дправляли в Рос╕ю, на П╕вн╕ч чи в Сиб╕р для того, щоб займались м╕с╕онерською д╕яльн╕стю.
— Серед чукч╕в ╕ евенк╕в, серед тих язичницьких народ╕в?
— Так. ╤ тому ╤нокент╕й ╤ркутський, ╤оанн ╕ Павло Тобольськ╕ та багато ╓пископ╕в, як╕ стали святими, Церква ╖х канон╕зувала, — вони з Укра╖ни, зак╕нчили тут Ки╓во-Могилянську академ╕ю, а ╖х ╓пископами поставили туди. Наприклад, Димитр╕й (Туптало) Ростовський народився в Макаров╕ Ки╖всько╖ област╕, а його зробили ╓пископом ╕ поставили в Ростов у Рос╕╖, ╕ в╕н там виконував сво╖ арх╕пастирськ╕ обов’язки, ╕ Жит╕╓ святих переклав. А сюди, навпаки, направляли рос╕ян для того, щоб тут рос╕йську мову ╕ звича╖ запроваджувати в життя, бо з того часу в храмах стали пропов╕дувати рос╕йською мовою, ╕ навчання велось у церковно-параф╕яльних школах теж рос╕йською мовою. Така була загальна рос╕йська пол╕тика. ╤ в часи Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, ╕ в часи Радянського Союзу багато духовенства з Укра╖ни посилали по вс╕й Рос╕╖. 60% священства за радянськ╕ часи були укра╖нц╕, вих╕дц╕ з Укра╖ни. Вони служили ╕ в Укра╖н╕, ╕ багато з них служили ╕ в Рос╕╖. ╤ зараз багато укра╖нц╕в ╓пископ╕в ╕ священик╕в служать у Рос╕╖.
Як приклад, понад 150 рок╕в, в╕д 1799 р., на Ки╖вськ╕й кафедр╕ не було арх╕╓рея-укра╖нця, лише рос╕яни. А першим митрополитом Ки╖вським укра╖нцем став я, у 1966 роц╕.
— Щоразу, коли Р╕здво святкують через тиждень п╕сля Нового року, люди думають: чи не пора переводити Церкву на новий календар та святкувати народження Боголюдини 25 грудня?
— Питання календаря обговорювалось на Всеправославних нарадах, ╕ вс╕ учасники наради, тобто представники вс╕х Православних Церков, погоджувались з тим, що Юл╕анський календар в╕дста╓ в╕д астроном╕чного календаря. Сходилися на тому, що Церква погоджу╓ться перейти на новий астроном╕чний календар. Але народ не сприйма╓ цього. ╤ в 1920-т╕ роки Рос╕йська Церква перейшла на новий стиль, але народ не прийняв. На Р╕здво Христове 25 грудня в храмах людей не було, а 7 с╕чня, н╕би у будн╕й день, — храми повн╕. Що це означа╓? Коли Церква побачила, що народ не сприйма╓, тод╕ в╕дмовились. А в Грецьк╕й Церкв╕ стався розкол через календар, ╕ в╕н трива╓ дос╕. Тому якщо питання календаря не викликатиме розд╕лення в сам╕й Православн╕й Церкв╕ в Укра╖н╕, якщо люди в╕руюч╕ це приймуть — то так ╕ буде. А якщо н╕ — то буде як сто рок╕в тому: можна запровадити, а пот╕м доведеться скасовувати.
— ╢ думка, що коли Ви дозволя╓те переходи параф╕й з Московського патр╕архату до Ки╖вського, то заклада╓те м╕ни м╕ж нашим майбутн╕м м╕ж’юрисдикц╕йним д╕алогом, що вам завжди будуть пам’ятати, що «ви забирали наш╕ приходи, не домовлялися».
— Це не так. Ми виступа╓мо за д╕алог, а нин╕шн╓ кер╕вництво Укра╖нсько╖ православно╖ церкви Московського патр╕архату не хоче з нами вести д╕алог. Мета цього д╕алогу — створити в Укра╖н╕ ╓дину Православну Церкву, Пом╕сну Церкву, незалежну в╕д Московського патр╕архату. Вони на це не йдуть.
Тепер Господь показав, яка Церква з укра╖нським народом, а яка Церква не п╕дтриму╓ укра╖нський народ. Саме Церква як ╕нституц╕я, а не т╕ чи ╕нш╕ кл╕рики та миряни. Це бачать в╕руюч╕ в Укра╖н╕ ╕ тому виходять з╕ складу Московського патр╕архату та при╓днуються до Ки╖вського патр╕архату. В Ки╓в╕, в обласних центрах, в районних центрах, там, де ╓ храми ╕ Ки╖вського патр╕архату, ╕ Московського патр╕архату, це в╕дбува╓ться безбол╕сно. Там, як правило, жодних конфл╕кт╕в нема╓, але перех╕д в╕дбува╓ться — люди полишають храми Московського патр╕архату та йдуть до нас. Зна╓те, як багато людей почали ходити до нас до Володимирського собору, п╕дходять п╕сля служби до мене та кажуть рос╕йською: «Спаси Вас Господи, ваше Блаженство».
— Це точно наш╕ з Лаври, ми так до Блаженн╕йшого Володимира зверталися. Ми не звикли використовувати звернення «Свят╕йший».
— От нав╕ть з ц╕╓╖ детал╕ я бачу, що вони прийшли з Московського патр╕архату. Але повернемося до переход╕в параф╕й. У селах, де один храм, громада Московського патр╕архату, бачачи неправду московську, коли ╖хня Церква не п╕дтриму╓ Укра╖ну, а п╕дтриму╓ «руський мир», — тод╕ люди з ц╕╓╖ громади не хочуть вже належати до ц╕╓╖ Церкви, намагаються вийти громадою з╕ складу Московського патр╕архату ╕ перейти в Ки╖вський патр╕архат. При цьому к╕лька людей ц╕╓╖ параф╕╖ залишаються в╕рними Московському патр╕архату. Ось у таких випадках почина╓ться боротьба не Ки╖вського патр╕архату з Московським патр╕архатом, а почина╓ться боротьба в╕руючих Московського патр╕архату з в╕руючими Московського ж патр╕архату, боротьба серед само╖ громади, серед жител╕в одного цього села. Не Ки╖вський патр╕архат з Московським бореться, а борються сам╕ колишн╕ вже в╕руюч╕ Московського патр╕архату за право на в╕докремлення в╕д Московського патр╕архату. ╤ храм хочуть не в╕ддати Московському патр╕архату, а зберегти за сво╓ю громадою, бо вони його побудували чи реставрували, це — ╖хн╕й храм, громади, а не Московського патр╕архату. А невелика частина, яка залиша╓ться за МП, вона залуча╓ до себе ╕ духовенство, ╕ р╕зн╕ сили, як╕ при╖жджають в село, ╕ почина╓ться боротьба.
— Так званих т╕тушок використовують, сем╕нарист╕в залучають.
— Так. Тобто боротьба ╕де не м╕ж Ки╖вським патр╕архатом ╕ Московським, як про це останн╕й заявля╓, а боротьба йде в╕руючих Московського патр╕архату колишн╕х з в╕руючими того ж Московського патр╕архату, але лояльними йому. Боротьба через храм. А там, де ╓ не один храм, там все мирно. От як у Ки╓в╕ — з Лаври перейшли у Михайл╕вський монастир чи Володимирський собор, ╕ боротьби жодно╖ нема╓. А ось у т╕й же Птич╕ на Р╕вненщин╕ — там залишилась невелика частина прихильник╕в МП, яка бореться за те, щоби храм належав ╖м. ╥м запропонували служити почергово, в р╕зн╕ години, а вони в╕дмовились в╕д цього.
Ви правильно сказали, що заради майбутнього ╓днання не потр╕бно зараз розпалювати ворожнечу. Тому ми пост╕йно виступа╓мо проти р╕зних провокац╕й, проти п╕дбурення до погром╕в храм╕в МП ╕ таке ╕нше. ╤ ми пост╕йно пропону╓мо д╕алог, в╕д якого МП так само пост╕йно в╕дмовля╓ться.
Ми тим параф╕ям, як╕ переходять, де ╓ конфл╕кт, пропону╓мо залагоджувати його почерговим служ╕нням. Але не може бути так, що закон передбача╓ право громади на перех╕д, ╕ б╕льш╕сть громади, переважна б╕льш╕сть, хоче перейти, а менш╕сть — не хоче, ╕ ця менш╕сть нав’язу╓ б╕льшост╕ свою волю щодо храму. Бо Московський патр╕архат ╕ в особ╕ сво╖х кер╕вник╕в не хоче ╓дност╕, ╕ в╕руючим, як╕ хочуть ╓дност╕, перешкоджа╓. Нехай не думають, що так вони досягнуть усп╕ху: хочуть кер╕вники МП чи не хочуть, а об’╓днання буде, бо така воля Божа, так наставляють канони, щоби кожен народ мав свою Пом╕сну Церкву, ╕ так хоче в╕руючий народ.
— Що б ви могли сказати священикам Московського патр╕архату, як╕ хочуть ╓днання?
— ╥м треба знати правду: Ки╖вський патр╕архат ╓ ╕ буде, а Московський патр╕архат в Укра╖н╕ зараз ╓, але в майбутньому його тут не буде, тому що в╕дбудеться об’╓днання в ╓дину Церкву Укра╖нську. Це буде обов’язково! А для того, щоби це в╕дбулося безбол╕сно, зараз треба не ворогувати, бо вороги не об’╓днуються, а об’╓днуються т╕, хто любить. Тому наша позиц╕я — треба любити ╕ духовенство, ╕ ╓пископат, ╕ в╕руючих Московського патр╕архату. Але це не означа╓, що любити — це говорити т╕льки при╓мн╕ реч╕. Любов повинна бути в ╓дност╕ з правдою, ╕ коли ми критику╓мо, викрива╓мо Московський патр╕архат у неправд╕, в д╕ях проти Укра╖ни та за «русский мир», — то це теж вияв любов╕. ╤ нехай вони на нас за це не ображаються, а нехай виправляються — не заради того, що ми так говоримо, а тому, що треба жити за правдою.
— Не завжди у ваших виходить, до реч╕. Я колись була у вас в храм╕, теж на Московський патр╕архат ст╕льки всього почула.
— Я не кажу, що у нас вс╕ ╕деальн╕, а в МП вс╕ поган╕. Гр╕х д╕╓ всюди, ╕ Бог д╕╓ всюди. Якщо наш╕ чинять неправду — теж нехай виправляються! «Не ворогувати!» — це наша тверда настанова, бо не ворогувати — це вже перший крок. Не примножувати зла, перемагати зло — добром, пам’ятати слова Писання, що гн╕в людський не творить правди Божо╖, не мститися за завдан╕ Московським патр╕архатом образи, а в╕ддати в╕дплату на волю Божу — тод╕ об’╓днатися буде легше. Але ╕ не в╕дступати в╕д правди, бо справжн╕й мир може бути лише на основ╕ правди, а з неправдою треба боротися, як ╕ Христос боровся, викривав ╕ фарисе╖в, ╕ книжник╕в.
Щодо об’╓днання, то треба вс╕м знати, що коли духовенство й ╓пископи Московського патр╕архату будуть переходити в Ки╖вський патр╕архат, — вони н╕чого не втратять, тому що будуть керувати тими ж параф╕ями ╕ тими ж ╓парх╕ями, з якими вони прийшли в Ки╖вський патр╕архат.
— Не втратять — це слово патр╕арха?
— Це — слово патр╕арха. Ми зац╕кавлен╕ в цьому.
— Скаж╕ть, мен╕ розпов╕дали, що п╕д час бунту в Лавр╕, коли на Вас тиснули, Вам наснилося, що преподобн╕ Антон╕й та Феодос╕й п╕шли з Лаври?
— Так, був такий сон. Але не мен╕, а монаху Ки╓во-Печерсько╖ лаври, який розпов╕в тод╕ мен╕, що бачив ув╕ сн╕ преподобних Антон╕я ╕ Феодос╕я. Вони вийшли ╕з Ближн╕х печер ╕ п╕шли в б╕к колодяз╕в, вниз. Коли той монах звернувся до них, то преподобний Антон╕й ╕ каже: «Ми ще повернемося сюди, в печери». Тод╕ подумав: «За ними п╕ду ╕ я».
— Але чим було Ваше р╕шення п╕ти продиктоване?
— Я, як Предстоятель, мав резиденц╕ю на Дальн╕х печерах, в 49 корпус╕. Саме при мен╕ у 1988 роц╕ Лавра була передана Церкв╕, я в╕дремонтував Аннозачат╕╖вську церкву, в╕дремонтував Хрестовоздвиженський храм ╕ триповерховий корпус на Ближн╕х печерах. Я в╕дремонтував майже зруйнований 49 корпус, в╕дбудував новий корпус для духовно╖ сем╕нар╕╖. Це все я зробив до 1992 року. Це все було влаштоване мною за кошти Церкви. ╤ я мав там у 49 корпус╕ резиденц╕ю, яку захищали в╕д захоплення промосковськими силами. Але тод╕ був мером Ки╓ва ╤ван Сал╕й. Коли ми 49 корпус захищали в╕д тих, хто був за Московський патр╕архат, то Сал╕й направив спецп╕дрозд╕л м╕л╕ц╕╖ ╕ нас зв╕дт╕ля вигнали. Таким чином нас силою ╕з Лаври вигнали, не дали нам захистити цей 49 корпус. А пот╕м, щоби виправдати себе, промосковськ╕ монахи заявили, що це н╕бито вони, т╕, хто захоплював, — насправд╕ захищалися в╕д захоплення. Отак я змушений був п╕ти з Лаври.
Дал╕ т╕ сили хот╕ли усунути мене ╕ з Володимирського собору, ╕ з резиденц╕╖ ц╕╓╖, на Пушк╕нськ╕й. Теж казали, що я ╖х «захопив», а вони хочуть ╖х «зв╕льнити». Так Москва завжди д╕╓: в╕йну назива╓ миротворч╕стю, чуже — оголошу╓ сво╖м. За однаковим принципом у 1992 р. вони Лавру «захищали» в╕д канон╕чного Предстоятеля, а у 2014 роц╕ — Крим ╕ Донбас в╕д Укра╖ни.
— Я зараз буду писати матер╕ал про р╕шення, як╕ могли б допомогти повернути Лавру держав╕. Що ви дума╓те про це?
— Лавра буде укра╖нською, але треба потерп╕ти. Потерп╕ти. Бо Укра╖нська Церква св╕товим православ’ям буде визнана обов’язково, ╕ тод╕ вс╕ вони при╓днаються до ц╕╓╖ Церкви Укра╖нсько╖, у кого ще сов╕сть не спалена до к╕нця служ╕нням неправд╕. ╤ тод╕ Лавра буде нашою, укра╖нською. Бо зараз вона ╓ державною власн╕стю, але керують нею т╕, хто служить не Укра╖н╕, а «руському миру».
— Скаж╕ть, деколи окрем╕ анал╕тики пишуть, н╕бито Ви буду╓те Церкву, яка хвора на радянщину, що Ваш досв╕д, ╕╓рарх╕в — такий радянський, ╕ в╕н переноситься на церковне буд╕вництво?
— Ви бували на наших святкуваннях ╕ бачили, що з нами укра╖нська, патр╕отична ╕нтел╕генц╕я вся. Нас п╕дтримують патр╕отичн╕ сили, нас приймають ╕ волонтери, ╕ добровольц╕, ╕ арм╕я. В д╕аспор╕ укра╖нськ╕й, особливо зараз, авторитет нашо╖ Церкви великий. В ╢вропейському Союз╕, в США, у Канад╕ державн╕ д╕яч╕ з повагою ставляться до нас. Х╕ба таке було би можливим, якби Ки╖вський патр╕архат будувався за радянськими зразками?
Та й ц╕ м╕рки до Церкви не можна застосовувати. Церква належить Христу, ╕ у цьому вона незм╕нна. Вона ╕сну╓ два тисячол╕ття — одна ╕ та ж Церква Христова. Але ╕сну╓ в р╕зних умовах ╕ в р╕зних державах. ╤снувала, коли був устр╕й рабовласницький, феодальний, при соц╕ал╕зм╕ ╕снувала, при р╕зних ╕мпер╕ях ╕снувала. Умови зовн╕шн╕ були р╕зн╕, а м╕с╕я Церкви одна ╕ та ж — вести людей до спас╕ння, до очищення в╕д гр╕х╕в, до життя в╕чного. Оце ╓ м╕с╕я. ╤ бути завжди з народом.
╤снувала Церква в радянськ╕ часи — п╕дпорядковувалася законам радянсько╖ влади. Але пропов╕дувала в╕ру, очищала гр╕хи, утверджувала в╕ру в народ╕, звершувала та╖нства, хрестила людей, молилась за людей. Молилась, хоч умови були обмежен╕. Тепер в умовах незалежно╖ Укра╖ни ми ма╓мо свободу. Ми ма╓мо можлив╕сть ту, яку ми не мали за радянських час╕в. Ми в╕льн╕ сьогодн╕, в╕д держави не залежимо, як було, але ми в╕дносно держави перебува╓мо в партнерських в╕дносинах. Тобто в чомусь держава потребу╓ нашо╖ п╕дтримки, морально╖. А в чомусь ми потребу╓мо державно╖ п╕дтримки: це — закони, як╕ нас стосуються, зовн╕шня сторона життя церковного, буд╕вництво храм╕в ╕ т.д.
А коли кажуть, що наша Церква н╕бито хвора на радянщину, а я знаю, хто так любить казати, — то це лише для самовиправдання. Щоби виправдовуватися тим, хто назива╓ себе укра╖нцем, патр╕отом, на словах виступа╓ за ╓дину Церкву, але ╓днатися з нами не хоче. ╤ з нами не ╓дна╓ться, ╕ без нас н╕чого серйозного зробити не може, а б╕льше виступа╓ ╕з гучними заявами. То ось так╕, щоб себе виправдати в╕д звинувачень у хвороб╕, на яку, на жаль, ми, укра╖нц╕, часто хвор╕╓мо, «де два укра╖нц╕ — три гетьмани», — ось так╕ звинувачують, кажучи про радянське.
— Скаж╕ть, мен╕ вчора потрапила у Фейсбуц╕ на оч╕ фотограф╕я, де Ви обн╕ма╓тесь з Блаженн╕йшим Володимиром. Це була Ваша чи не ╓дина зустр╕ч, де ви обнялися.
— Це було у 2013 роц╕. В╕н тод╕ вже зрозум╕в, що п╕шов не тим шляхом, ╕ що нам треба ╓днатися. ╤ тому в╕н виступав за д╕алог з Ки╖вським патр╕архатом. При ньому ми цей д╕алог почали.
— Я думаю, що Блаженн╕йший тод╕ не м╕г вчинити ╕накше.
— У 1992 р. в╕н зробив велику помилку, ╕ в╕н за цю помилку страждав. Але як я побачив, в╕н зрозум╕в, що п╕шов не т╕╓ю дорогою. ╤ тому у нас вза╓мов╕дносини в останн╕ роки його життя вже були добрими. Св╕дченням цього ╕ ╓ та фотограф╕я.
— А зараз Ви готов╕ взяти д╕тей Блаженн╕йшого як сво╖х духовних чад? Нема╓ у Вас недобрих почутт╕в через те, що вони були з ним, а не з Вами?
— Для мене вс╕ православн╕ в╕рн╕ в Укра╖н╕ — мо╖. Вони вс╕ мо╖, тому що я був з укра╖нською паствою православною в тяжк╕ роки, в радянськ╕. Тод╕ я був з нею, ╕ коли Укра╖на стала незалежною, — не полишив ╖╖, не злякався ╕ не думав про сво╓ спок╕йне життя, а служив ╕ служу Церкв╕, як мене Бог покликав ╕ Церква обрала служити. ╤ до митрополита Володимира я не маю н╕ гн╕ву, н╕ образи, ╕ все простив, що було ним зроблено неправильно, в╕д серця простив. ╤ маю над╕ю, що ╕ Бог його простив та через страждання, понесен╕ ним тут, як╕ в╕н н╕с смиренно, достойно — прийняв до Себе.
Мене Бог покликав ╕ Церква обрала бути Предстоятелем Укра╖нсько╖ православно╖ церкви. Тому вся укра╖нська паства — це моя паства, я за не╖ несу в╕дпов╕дальн╕сть. А т╕, хто в╕д╕йшов в╕д ╓дност╕ церковно╖, теж повинн╕ прийти до ╓дино╖ Пом╕сно╖ Церкви. ╤ вони прийдуть.
— Ми говоримо з вами на початку Нового року ╕ перед Р╕здвом. Про що ми ма╓мо в цей р╕к молитися особливо?
— Я хочу при ц╕й нагод╕ прив╕тати вс╕х християн ╕ весь укра╖нський народ з Р╕здвом Христовим. Нагадати, що Бог любить людський р╕д. Заради нього В╕н став людиною, щоб спасти нас в╕д гр╕ха ╕ смерт╕. ╤ тому В╕н допоможе нам очиститися в╕д неправди, в╕д корупц╕╖. Допоможе нам подолати агресора, досягти справедливого миру. Щоб Укра╖на була щасливою, достойною державою. Саме про це — про перемогу правди в нашому власному житт╕, в житт╕ сусп╕льства ╕ держави, про справедливий мир для Укра╖ни — наша молитва.

Лана САМОХВАЛОВА
«Укр╕нформ»

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2016 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16465

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков