Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2825)
З потоку життя (5960)
Душі криниця (3330)
Українці мої... (1435)
Резонанс (1446)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1635)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПАТР╤АРХ, ПИСЬМЕННИК ╤ ПОЛ╤ТИК ПРО УКРА╥НУ
12 липня в столичн╕й книгарн╕ «╢» в╕дбулася презентац╕я книги «Три розмови про...


Алла ОСАДЧА. ╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
Спита╓те: проти кого боролись? Проти вс╕х, хто не хоче бачити Укра╖ну незалежною демократичною...


КОЛК╤ВСЬКА РЕСПУБЛ╤КА – ТЕРИТОР╤Я УКРА╥НСЬКО╥ СВОБОДИ У ВИР╤ В╤ЙНИ
Що ви зна╓те про республ╕ку, яка про╕снувала на окупован╕й н╕мцями Волин╕ ц╕лих п╕вроку?


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д К╤ММЕР╤ЙЦ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ В КАРТАХ
Презентац╕я ╕сторичного атласу «Terra Ucrainica» в╕дбулася в столичн╕й книгарн╕...


ЧОМУ КРИМ МОЖЕ БУТИ Т╤ЛЬКИ КРИМОМ, А НЕ ТАВРИДОЮ АБО ТАРТАР╤╢Ю
Слова "Кирим" ╕ "киримли" – однокоренев╕ ╕ говорять сам╕ за себе – чий насправд╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2016 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 08.01.2016
ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
В╕тал╕й ЛАЗОРК╤Н

Книга в газет╕

Продовження.
Поч. у № 34-52 (2015 р.) — № 1

«Кримська св╕тлиця» публ╕ку╓ газетний вар╕ант книги полковника В╕тал╕я Лазорк╕на, одного ╕з засновник╕в Збройних Сил Укра╖ни ╕ Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, про ╕стор╕ю творення Укра╖нського в╕йська, ╕ зверта╓ться ╕з закликом до видавц╕в та потенц╕йних спонсор╕в п╕дтримати видання повно╖ верс╕╖ книги. Звертатися з пропозиц╕ями можна на електронну адресу редакц╕╖ — kr_svit@meta.ua, або автора — vlazorkin@ukr.net.

Глава 24.
НОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ – НОВ╤ МОЖЛИВОСТ╤

Згадуючи минул╕ роки становлення незалежно╖ держави Укра╖на, коли ти повний енерг╕╖ творення нового ╕ тебе переповнюють ╕де╖, заснован╕ на набутих тобою знаннях ╕ досв╕д╕, а на шляху до ╖хнього вт╕лення тоб╕ на завад╕ стають звичайн╕ людськ╕ слабкост╕ поставлених над тобою кер╕вник╕в, то розум╕╓ш, як важливо було б мати команду однодумц╕в, соратник╕в для боротьби ╕ подолання т╕╓╖ рутини, що заважа╓ утвердженню всього нового у нашому житт╕.
Як я тепер розум╕ю, з ц╕╓ю ж проблемою у р╕зн╕ часи стикалися вс╕ новатори. Розум╕ю, що ╕ такому яскравому першопрох╕дцю, як В’ячеслав Максимович Чорнов╕л, що творив Укра╖нську державу на найвищому р╕вн╕, також було нелегко, але б╕ля нього були випробуван╕ у радянських концтаборах соратники ╕ друз╕, як╕ були над╕йними пол╕тичними б╕йцями, що тримали фронт боротьби за Укра╖ну.
Серед мого ж оточення, на жаль, таких б╕йц╕в не було, бо допомагати мен╕ на початках мо╓╖ боротьби за створення нац╕ональних Збройних Сил для чинних оф╕цер╕в Радянсько╖ Арм╕╖ було дуже небезпечно для ╖хнього кар’╓рного зростання або ╖х могли просто зв╕льнити з арм╕╖, а п╕сля проголошення незалежност╕ Укра╖ни мене лякала протилежна ситуац╕я, що б╕ля мене опиняться спритники-кар’╓ристи, а не патр╕оти, ╕ таких було вдосталь.
Навесн╕ 1993 року кр╕сло п╕д м╕н╕стром оборони Костянтином Морозовим захиталося через д╕╖ п’ято╖ колони рос╕йського ╕мпер╕ал╕зму – народних депутат╕в-комун╕ст╕в у Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни. ╥х почала дратувати р╕шуч╕сть м╕н╕стра, яка виникла у веденн╕ м╕ждержавних переговор╕в з Рос╕йською Федерац╕╓ю з питань розпод╕лу ╕ базування Чорноморського флоту у Криму, бо Костянтин Петрович Морозов нарешт╕ побачив, як ст╕йко, самов╕ддано ╕ наполегливо боролись укра╖нськ╕ оф╕цери флоту за створення В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни в умовах брутально╖ протид╕╖ командування флоту. Це був справжн╕й геро╖зм оф╕цер╕в-моряк╕в, що викликало у Костянтина Морозова впевнен╕сть у робот╕ ╕ бажання п╕дтримати наших геро╖в.
Натом╕сть президент Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ Борис ╢льцин через вади свого характеру п╕дпав п╕д вплив м╕л╕тарного про╕мпер╕ал╕стичного крила свого пол╕тичного оточення ╕ поступово перетворився з пол╕тика-демократа на такого соб╕ початк╕вця диктатора, який почав мр╕яти про св╕тове панування велико╖ Рос╕╖, на завад╕ якому стала незалежн╕сть Укра╖ни.
Вс╕ сили рос╕йсько╖ дипломат╕╖ були скерован╕ саме на руйнування ц╕╓╖ молодо╖ укра╖нсько╖ незалежност╕ через потужний тиск на кер╕вництво Укра╖ни у питанн╕ повернення Криму ╕ Севастополя до складу Рос╕╖ та створення жорстких умов економ╕чно╖ залежност╕ Укра╖ни в╕д Рос╕╖ шляхом проникнення рос╕йського кап╕талу в банк╕вську систему Укра╖ни й у стратег╕чн╕ галуз╕ промислового виробництва з метою диктування молод╕й держав╕ Укра╖на сво╖х умов гри.
У таких складних пол╕тичних умовах Кремлем було актив╕зовано д╕яльн╕сть Комун╕стично╖ парт╕╖ Укра╖ни, яка на вс╕х р╕внях державно╖ влади проводила явно пророс╕йську пол╕тику. Особливу активн╕сть комун╕сти розвинули у Криму, проводячи сво╖ антиукра╖нськ╕ акц╕╖.
Одного дня мене викликали до м╕н╕стра. Я одразу звернув увагу на те, що Морозов виглядав дуже схвильованим, що св╕дчило про його крайн╓ емоц╕йне напруження. В╕н звернувся до мене з особистим проханням знайти у Верховн╕й Рад╕ серед народних депутат╕в його прихильник╕в ╕ привести ╖х до нього для важливо╖ розмови.
Костянтин Петрович розмовляв з╕ мною з такою великою дов╕рою, що мен╕ спало на думку, н╕би в╕н припиня╓ репрес╕╖ проти мене й я буду поновлений у правах. Однак, як показало життя, мо╓ враження було передчасним ╕ мо╖ понев╕ряння в «розпорядженн╕ м╕н╕стра» тривали.
Вийшовши в╕д м╕н╕стра, я попрямував до оф╕су Народного Руху Укра╖ни, який на той час перебував у Ки╓в╕ на проспект╕ ╕мен╕ Тараса Шевченка, 31. Там друз╕ допомогли мен╕ зв’язатися з народними депутатами в╕д НРУ Серг╕╓м Головатим ╕ Володимиром ╤васюком. Я домовився з ними про м╕сце зустр╕ч╕ ╕ попрямував туди.
П╕сля коротко╖ розмови ц╕ молод╕ люди мене швидко зрозум╕ли, с╕ли в автомоб╕ль ╕ я усп╕шно доставив ╖х до М╕н╕стерства оборони, де пров╕в до приймальн╕ м╕н╕стра.
Ми зайшли до каб╕нету. Костянтин Петрович дуже рад╕сно зустр╕в цих народних депутат╕в, запросив с╕сти. Звернувшись до мене, в╕н сказав, що я в╕льний ╕ можу йти. Я вийшов з м╕н╕стерства ╕ по╖хав додому.
Зустр╕ч Костянтина Морозова з Серг╕╓м Головатим ╕ Володимиром ╤васюком була знаковою. Ц╕ молод╕ й енерг╕йн╕ пол╕тики гостро порушили у Верховн╕й Рад╕ питання протид╕╖ експанс╕╖ Рос╕╖ в Укра╖н╕, послабивши позиц╕╖ комун╕ст╕в, ╕ Костянтин Морозов отримав моральний перепочинок.
Проте його шеф – Леон╕д Кравчук, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил Укра╖ни, вже схилився до думки про зам╕ну м╕н╕стра оборони на ф╕гуру б╕льш фахову ╕ р╕шучу.
Такою ф╕гурою президенту Кравчуку, напевно, здавався генерал-полковник В╕тал╕й Радецький, який виглядав б╕льш суворим та р╕шучим генералом пор╕вняно з ав╕ац╕йним генералом Морозовим, та мав краще проходження в╕йськово╖ служби. Так, у 1976-1980 роках в╕н був командиром полку у Груп╕ радянських в╕йськ в Н╕меччин╕; у 1980-1987 роках – заступником командира, командиром мотостр╕лецько╖ див╕з╕╖ в ПрикВО; у 1987-1989 роках в╕н навчався в Академ╕╖ Генерального штабу Збройних Сил СРСР; а у 1989-1991 роках був 1-м заступником командувача 13-╖ арм╕╖ в ПрикВО, у Р╕вному; у 1991-1992 роках командував 6-ю танковою арм╕╓ю в ОдВО, у Дн╕пропетровську; у 1992-1993 роках генерал Радецький командував в╕йськами Одеського в╕йськового округу.
Таке проходження в╕йськово╖ служби давало вс╕ п╕дстави вважати В╕тал╕я Григоровича достойним кандидатом на посаду м╕н╕стра оборони, тим б╕льше, що в╕н дистанц╕ювався в╕д ус╕х пол╕тичних парт╕й ╕ був незалежним в╕д будь-якого пол╕тичного кон’юнктурного впливу, на в╕дм╕ну в╕д К. Морозова.
Врешт╕-решт, для заспоко╓ння пол╕тичних пристрастей у Верховн╕й Рад╕ перед майбутн╕ми президентськими виборами президент Леон╕д Макарович Кравчук зважу╓ться на зв╕льнення генерал-полковника Костянтина Морозова з посади м╕н╕стра оборони Укра╖ни.
Почувши про зв╕льнення К. Морозова з посади, я наступного ж дня зайшов до нього ╕ нагадав йому про те, що потр╕бно вир╕шити мо╓ кадрове призначення, оск╕льки я вже б╕льше року понев╕ряюсь у розпорядженн╕ м╕н╕стра, що суперечить чинному законодавству.
Костянтин Петрович розгубився, бо, мабуть, вже забув про свою кадрову гру з╕ мною, ╕ почав телефонувати сво╓му заступнику – начальнику Головного управл╕ння кадр╕в М╕н╕стерства оборони генералу ╤гнатенку Олександру Степановичу, намагаючись виправити свою ж кадрову помилку.
Коли генерал ╤гнатенко взяв слухавку, Костянтин Петрович почав просити його поновити мене на посад╕. Натом╕сть Олександр Степанович був у веселому гумор╕ ╕ в╕дпов╕в, що це вже неможливо, хоча це було не так, а йому просто випала нагода дошкулити сво╓му колишньому шефу. Тод╕ Костянтин Морозов попросив генерала ╤гнатенка п╕дняти один з його останн╕х наказ╕в про кадров╕ призначення й окремим пунктом у ньому зазначити мо╓ призначення на посаду.
На це генерал ╤гнатенко в╕дпов╕в досить дотепно, мовляв, ви, Костянтине Петровичу, вже не м╕н╕стр ╕ жодних ваших наказ╕в виконувати не буду.
Ц╕╓ю в╕дмовою Олександр ╤гнатенко, по-перше, дуже принизив Костянтина Морозова як людину, а по-друге, в╕н показав справжн╓ сво╓ ставлення до нього ╕ до мене, оск╕льки в порушенн╕ законодавства стосовно мене була ╕ його провина.
Костянтин Петрович же, напевно, хоча ╕ з великим зап╕зненням, зрозум╕в ╕ сво╖ помилки у п╕дбор╕ кадр╕в до сво╓╖ команди на вищ╕ кер╕вн╕ посади. Як виявилось невдовз╕, генерал-лейтенант ╤гнатенко сам змушений був в╕дпов╕дати у суд╕ за сво╖ службов╕ зловживання та корупц╕ю.
Мен╕ ж в╕д з’ясування вза╓мин ╕ розборок цих двох людей не стало легше, хоча цей еп╕зод яскраво засв╕дчив ╕стинну ц╕ну цим особам, як╕ обидва раптом опинилися у кер╕вництв╕ М╕н╕стерства оборони Укра╖ни ╕ сво╖ми д╕ями створили для Укра╖ни б╕льше проблем, ан╕ж перемог. Мен╕ ж тепер треба було думати, як д╕яти з призначенням нового м╕н╕стра оборони.
Не гаючи часу, я написав рапорт на ╕м’я Василя Дурдинця, який на той час вже став заступником Голови Верховно╖ Ради Укра╖ни п╕сля обрання Леон╕да Макаровича Кравчука Президентом Укра╖ни. У сво╓му рапорт╕ я виклав ус╕ обставини мого перебування в розпорядженн╕ м╕н╕стра оборони б╕льше року, дав цьому пол╕тичну оц╕нку ╕ просив його посприяти вир╕шенню мого нового кадрового призначення.
На душ╕ в мене було моторошно в╕д всього цин╕зму ситуац╕╖, що склалася з╕ мною за останн╕й р╕к. Все якось виглядало дуже не справедливо, не по-оф╕церськи!
Фактично я ж був першим оф╕цером Збройних Сил Укра╖ни й одним з ╖хн╕х засновник╕в, бо серед мого найближчого оточення п╕д час написання, оприлюднення та реал╕зац╕╖ Концепц╕╖ створення Збройних Сил Укра╖ни ╕ написання проект╕в Закон╕в Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни» ╕ «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни», як╕ стали основою для створення Збройних Сил Укра╖ни правовим шляхом, окр╕м генерал-лейтенанта м╕л╕ц╕╖ Василя Дурдинця, поруч з╕ мною не було н╕ д╕ючих оф╕цер╕в, н╕ д╕ючих генерал╕в.
Була лише група п╕дтримки з числа оф╕цер╕в запасу – пенс╕онер╕в, яким вже не загрожувало зв╕льнення з арм╕╖ у випадку репрес╕й проти мене з боку колишньо╖ влади. Це були п╕дполковник запасу Валентин Пилипчук, кап╕тан запасу В╕тал╕й Чичило, старший лейтенант запасу, ╕сторик Серг╕й Рудюк.
А т╕ генерали й оф╕цери, хто прийшов з призначенням генерал-майора ав╕ац╕╖ Костянтина Морозова м╕н╕стром оборони Укра╖ни, вони прийшли на вже п╕дготовлене м╕сце служби для обслуги службово╖ д╕яльност╕ м╕н╕стра оборони Укра╖ни, а саме: для зд╕йснення ф╕нансового забезпечення, для чергування в приймальн╕ м╕н╕стра, для зд╕йснення д╕ловодства, для п╕дбору нових кадр╕в до орган╕зац╕йно╖ групи м╕н╕стра, для висв╕тлення д╕яльност╕ м╕н╕стра у засобах масово╖ ╕нформац╕╖ тощо.
Мене ж на той час мало ц╕кавило мо╓ кар’╓рне зростання, оск╕льки я вважав, що м╕й р╕вень посади у в╕йськовому кер╕вництв╕ держави ма╓ визначатися вагою того внеску, який я зробив у творення Збройних Сил Укра╖ни, тому в мене не було як конкурент╕в, так ╕ не було друз╕в н╕ в оточенн╕ президента, н╕ в кер╕вництв╕ державою, до кого б я м╕г звернутися по допомогу для поновлення справедливост╕, окр╕м Василя Васильовича Дурдинця, який оф╕ц╕йно залучив мене до процесу творення нац╕онального в╕йська.
Тому я вир╕шив зустр╕тися саме з Василем Васильовичем ╕ розпов╕сти йому про все, що з╕ мною сталося, ╕ вручити йому св╕й рапорт з проханням вир╕шити питання про мо╓ поновлення в правах ╕ призначення на посаду в М╕н╕стерств╕ оборони.
Василь Васильович Дурдинець нев╕дкладно прийняв мене в сво╓му каб╕нет╕ ╕ з притаманною йому ╕нтел╕гентн╕стю вислухав. В╕н усе зрозум╕в ╕ запевнив мене, що все буде добре.
Невдовз╕ п╕сля мо╓╖ зустр╕ч╕ з Василем Дурдинцем, у жовтн╕ 1993 року, генерал-полковник В╕тал╕й Радецький був призначений м╕н╕стром оборони Укра╖ни. Оф╕церське середовище з розум╕нням сприйняло його призначення.
А через тиждень п╕сля свого призначення новий м╕н╕стр оборони Укра╖ни генерал-полковник В╕тал╕й Радецький викликав мене до себе.
У призначений час я ув╕йшов до каб╕нету м╕н╕стра. В каб╕нет╕ я побачив полковника ╤вана С╓ня, який був заступником генерал-майора Олександра ╤гнатенка ╕ в╕дав кадрами центрального апарату М╕н╕стерства оборони.
В╕тал╕й Радецький без зайвих церемон╕й, по-д╕ловому, запропонував мен╕ генеральську посаду – заступника з науково╖ роботи начальника Центрального науково-досл╕дного ╕нституту М╕н╕стерства оборони Укра╖ни. Для мене це була справжня неспод╕ванка п╕сля року понев╕рянь!
Василь Васильович Дурдинець виявився надзвичайно порядною ╕ д╕ловою людиною. В╕н, незважаючи на повсякденну заклопотан╕сть, не забув про мене ╕ виконав мо╓ прохання. Сво╖м вчинком в╕н також показав, що високо оц╕ню╓ мою роботу над створенням Збройних Сил Укра╖ни, тому я без звол╕кань погодився з пропозиц╕╓ю нового м╕н╕стра, а В╕тал╕й Радецький залишився задоволеним швидким вир╕шенням мо╓╖ кадрово╖ проблеми ╕ п╕дписав наказ про мо╓ призначення.
Полковник ╤ван С╓нь симпатизував мен╕ по сп╕льн╕й робот╕ ще у 1992 роц╕, ╕ коли ми вийшли в╕д м╕н╕стра, в╕н розпов╕в мен╕, як Костянтин Морозов протягом всього останнього року, пропонуючи мене на ту чи ╕ншу «чергову» посаду, на яку я погоджувався, давав йому вказ╕вку – зачекати з призначенням! Це було у стил╕ характеру Костянтина Петровича, тому я цьому особливо не здивувався, – просто мен╕ було огидно в╕д усв╕домлення того, що у сво╓му житт╕ я багато уваги ╕ часу прид╕лив ц╕й, не г╕дн╕й того особ╕.
Та все ж я був вдячний дол╕, що нарешт╕ зможу розпов╕сти мо╖й дружин╕, ╢вген╕╖ Михайл╕вн╕, при╓мну зв╕стку про мо╓ нове призначення, що в мене вже все добре ╕ я чекаю ╖╖ у Ки╓в╕. Я добре знав, як ╖й було нелегко витримати цей важкий р╕к!
Одного разу, перед новим 1993 роком, вона не втрималась й у телефонн╕й розмов╕ з╕ мною досить р╕зко порадила зайти до Костянтина Морозова, по-чолов╕чому послати його п╕д три чорти ╕ негайно ви╖хати до не╖ у Льв╕в. Звичайно, я тод╕ стримався ╕ не послав, але до не╖ на свята ви╖хав негайно.
23 жовтня 1993 року з приписом про сво╓ призначення я прибув до нового м╕сця служби, до Центрального науково-досл╕дного ╕нституту М╕н╕стерства оборони Укра╖ни, який знаходився на вулиц╕ Дехтяр╕вськ╕й, 11, поруч з Ки╖вським танковим училищем. Будинок, де я мешкав, знаходився поруч з ╕нститутом, через про╖жджу частину вулиц╕ Дехтяр╕всько╖.
Центральний науково-досл╕дний ╕нститут М╕н╕стерства оборони Укра╖ни було створено на баз╕ 39-го науково-досл╕дного ╕нституту в╕йськ Протипов╕тряно╖ оборони Сухопутних в╕йськ Збройних Сил СРСР наказом м╕н╕стра оборони Укра╖ни № 15 в╕д 14 лютого 1992 року.
Постановою Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни № 550 в╕д 23 кв╕тня 1998 року «Про Центральний науково-досл╕дний ╕нститут Збройних Сил» ╕нститут зм╕нив св╕й статус ╕ отримав назву Центральний науково-досл╕дний ╕нститут Збройних Сил Укра╖ни.
Засновником ╕ першим начальником ЦНД╤ МОУ був генерал-майор Лос╓в ╤ван Федорович, кандидат в╕йськових наук, старший науковий сп╕вроб╕тник.
Черговий по ╕нституту одразу пров╕в мене до каб╕нету начальника ЦНД╤. ╤ван Федорович мене зустр╕в досить прив╕тно, швидко з╕брав сво╖х заступник╕в ╕ в╕дрекомендував мене. Пот╕м викликав начальника в╕дд╕лу кадр╕в, передав йому мо╖ документи ╕ дав вказ╕вку готувати наказ по ╕нституту про мо╓ призначення ╕ про вступ у посаду.
(Продовження буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2016 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16468

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков