Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У МОСКВ╤ ПОМЕРЛА ПРАВОЗАХИСНИЦЯ, ЯКА КРИТИКУВАЛА ПУТ╤НА ╤ П╤ДТРИМУВАЛА УКРА╥НУ
"Не звертайте уваги на те, що я рос╕янка. Мен╕ соромно за те, що ми робимо в╕дносно Укра╖ни....


НА ХАРК╤ВЩИН╤ СКАСУВАЛИ РЕГ╤ОНАЛЬНИЙ СТАТУС РОС╤ЙСЬКО╥ МОВИ
Про це у Facebook написав депутат Харк╕всько╖ обласно╖ ради Дмитро Булах.


«СУД» В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ ЗААРЕШТУВАВ АКТИВ╤СТА БЕК╤РОВА ДО 11 ЛЮТОГО
Адвокати, посилаючись на здоров'я Бек╕рова, просили для свого п╕дзахисного як запоб╕жний зах╕д...


У КЕРЧЕНСЬК╤Й ПРОТОЦ╤ ЗАСТРЯГЛИ БЛИЗЬКО 170 СУДЕН, ЯК╤ ОЧ╤КУЮТЬ НА ПРОХ╤Д
Про це голова Держприкордонслужби Петро Цигикал сказав в ╕нтерв'ю на телеканал╕ UA|TV


СИНОД УПЦ КП ОБГОВОРИВ, ╤З ЧИМ ╤ТИ НА ОБ’╢ДНАВЧИЙ СОБОР
У регламент╕ Об’╓днавчого собору ма╓ бути враховано, що в╕н ╓ арх╕╓рейським й право голосу...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2016 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 08.01.2016
ЯК ДОВЕЛИ ДО СМЕРТ╤ ВЛАДА КОЛЕСНИКОВА

За що ж нам «брат» такий?!

ЖУРНАЛ╤СТ РАД╤О «СВОБОДА» – ПРО ЛИСТУВАННЯ З 18-Р╤ЧНИМ ЮНАКОМ, ЯКИЙ НАВАЖИВСЯ П╤ДТРИМАТИ УКРА╥НУ
У м╕ст╕ Жигул╕вськ Самарсько╖ област╕ наклав на себе руки м╕й друг, 18-р╕чний Влад Колесников. Я листувалася з ним протягом дек╕лькох тижн╕в перед його смертю. Влад став широко в╕домим у червн╕ 2015 року, п╕сля маленького виступу на п╕дтримку Укра╖ни. В╕н в╕в популярний блог у Facebook, але його в╕драхували з техн╕куму, ним зац╕кавились спецслужби, його зацькували родич╕ й однол╕тки. 25 грудня Влад Колесников вжив смертельну дозу л╕к╕в.
«Влад Колесников. Востанн╓ був 25 грудня о 13:36».
М╕й Telegram злов╕сно мовчить. Останн╓ пов╕домлення в╕д Влада над╕йшло 25 грудня, в╕дразу п╕сля р╕здвяного об╕ду, коли мо╖ д╕ти шумно виб╕гли за двер╕ на прогулянку:
В╕н не в╕дпов╕дав на мо╖ дзв╕нки. Мо╖ пан╕чн╕ пов╕домлення до нього теж не доходили, вони з того часу пом╕чен╕ як «непрочитан╕». Я зв’язалась ╕з одн╕╓ю людиною в Рос╕╖, яка, як мен╕ здавалось, могла б допомогти. За к╕лька годин пол╕ц╕я п╕дтвердила мо╖ найг╕рш╕ побоювання: Влада б╕льше нема╓, в╕н наклав на себе руки, вживши смертельну дозу л╕к╕в. Юнак, який протягом к╕лькох тижн╕в був мо╖м щоденним онлайн-сп╕врозмовником, тепер лежав мертвий на стол╕ у якомусь Богом забутому рос╕йському морз╕.
Його звали Владислав Павлович Колесников, йому було 18 рок╕в.
Я к╕лька раз╕в до цього писала про його проблеми. Але коли я вкотре зв’язалася з ним 2 грудня, його в╕дпов╕д╕ звучали як крики про допомогу. В╕н був у розпач╕ ╕ прагнув розпов╕сти мен╕ про сво╓ життя. Ми листувались у Telegram, часто по к╕лька раз╕в на день. Здеб╕льшого я просто читала. Влад попросив мене розпов╕сти про нього, якщо з ним щось трапиться. В╕н хот╕в, щоб св╕т знав, що його пересл╕дують, знав про насильство ╕ про ╕золяц╕ю, як╕й можуть п╕ддати в Рос╕╖ будь-яку людину, якщо вона чимось в╕др╕зня╓ться в╕д ╕нших. Це було його останн╕м передсмертним бажанням.
Що могло змусити розумного, осв╕ченого, здорового 18-р╕чного юнака накласти на себе руки? У сьогодн╕шн╕й Рос╕╖ в╕дпов╕дь така: вельми небагато. Под╕я, що обрушила життя Влада Колесникова як картковий будинок, зда╓ться зовс╕м рядовою, до абсурдност╕. Однак на тл╕ поток╕в войовничо╖ ненавист╕, що ллються сьогодн╕ з екран╕в рос╕йських телев╕зор╕в, нав╕ть дитяч╕ жарти можуть обернутися смертю.
3 червня 2015 року Влад з’явився у сво╓му техн╕кум╕ в п╕дмосковному Подольську у футболц╕, на як╕й був зображений прапор Укра╖ни ╕ напис: «Повернути Крим!». За сучасних рос╕йських умов такий вчинок однозначно можна трактувати як небачену хоробр╕сть. Влад не був н╕ укра╖нцем, н╕ пол╕тичним актив╕стом, н╕ правозахисником. В╕н був звичайним рос╕йським п╕дл╕тком, незадоволеним д╕ями власно╖ кра╖ни щодо Укра╖ни. ╤, на в╕дм╕ну в╕д б╕льшост╕, в╕н не побоявся сказати це вголос. К╕лькома тижнями ран╕ше, п╕д час в╕зиту до м╕сцевого в╕йськкомату, в╕н ув╕мкнув на сво╓му моб╕льному телефон╕ г╕мн Укра╖ни.
А ще через к╕лька дн╕в п╕сля випадку з футболкою його побили однокласники. «Просто розбита губа, подряпини, к╕лька шишок на голов╕ ╕ три крапл╕ кров╕», — написав в╕н у Фейсбуц╕. Однак т╕, хто його оточував, явно не збирались на цьому ставити крапку. До нього в будинок прийшли пол╕цейськ╕. У в╕йськкомат╕ йому поставили д╕агноз «розлад особистост╕». Пот╕м Влада в╕драхували з училища «на його власне прохання», як йому заявили. Дал╕ — г╕рше. Його власний д╕д, в╕дставний оф╕цер КДБ, у квартир╕ якого Влад Колесников жив у Подольську, вигнав його з дому. В╕н з╕брав його реч╕, посадив на потяг ╕ в╕дправив до його батька в Жигул╕вськ Самарсько╖ област╕, на прощання пооб╕цявши скрутити йому шию, якщо надума╓ повернутись.
Але й на цьому не завершилось. Колишн╕й кадебешник продовжив ганьбити свого онука в ╕нтерв’ю газет╕ «Комсомольська правда», в якому розпов╕в, що Влад був товстуном, але вир╕шив схуднути, звинувачував його у зв’язках ╕з Заходом ╕ дозволив соб╕ цитувати фрази з його особистого щоденника. «Комсомольська правда» само собою була щаслива, отримавши можлив╕сть опубл╕кувати таку статтю. Тод╕ Владу було ще 17 рок╕в, в╕н був майже дитиною.
«Я нав╕ть у страшному сн╕ не м╕г подумати, що за шматок тканини, за прапорець ╕ новини про нього — може запуститись така машина», — написав в╕н мен╕ п╕зн╕ше.
Життя в Жигул╕вську розради Владу не принесло, а чутки про його гомосексуальн╕сть лише п╕дливали масла у вогонь. Його нов╕ однокласники звично били його, штовхали, знущались, плювали в обличчя, жбурляли в нього брудом ╕ сн╕жками. А ще називали «хохлом» ╕ «п╕даром».
«Я нав╕ть згадати не можу, ск╕льки раз╕в мене, по сут╕, били. Просто йдеш коридором — ╕ «На тоб╕, сука!», ╕ по вуху...» — писав в╕н мен╕.
Влад розпов╕дав, що якийсь м╕сцевий дружинник пооб╕цяв йому, що «в╕н н╕коли не зак╕нчить школу». ╤ р╕дний батько його не п╕дтримував. За словами самого Влада, той лише в╕дразу попередив його, щоб в╕н не створював йому в Жигул╕вську проблем. Кр╕м того, його знову викликали в пол╕ц╕ю. Влад був дуже наляканий. ╤ зовс╕м самотн╕й.
Про його жахливий стан знали багато хто, лише у Фейсбуц╕ у Влада набралось б╕льше 2 тисяч п╕дписник╕в. Однак йому на допомогу не прийшов жоден вчитель, жоден громадський актив╕ст. За винятком його ╓диного друга з Подольська, навколо Влада не було абсолютно н╕кого. Порожнеча.
«Мен╕ не можна звертатись у пол╕ц╕ю (т╕ ще вл╕тку дали зрозум╕ти, що допомагати мен╕ не будуть ╕, процитую, «сам би тоб╕ в морду дав за так╕ реч╕...»). У Жигул╕вську з╕ мною взагал╕, що завгодно можуть зробити. В╕дчайдушно шукаю, куди можна ви╖хати», — писав мен╕ Влад Колесников.
Зрозум╕йте мене правильно. Я не збираюсь поливати Рос╕ю брудом, я прожила в Рос╕╖ багато щасливих рок╕в ╕ знаю, що в ц╕й кра╖н╕ ╓ багато чого, г╕дного любов╕. Однак я не перестаю питати себе: що це за сусп╕льство, в якому д╕тей нацьковують один на одного, а старш╕ члени родини повертаються спиною до власних нащадк╕в?
А сьогодн╕ сл╕дч╕ намагаються подати смерть Влада Колесникова як випадков╕сть, викликану передозуванням алкоголю та наркотик╕в! Йому не дозволяють зберегти г╕дн╕сть нав╕ть у смерт╕...
Однак я знаю, що в╕н вжив л╕ки. Знаю, що Влад ╕ його друг, якого силою пом╕стили у псих╕атричну л╕карню б╕льш н╕ж на м╕сяць, п╕сля того, як в╕н допомагав Владу в його проукра╖нськ╕й акц╕╖, думали накласти на себе руки.
Але Влад потроху переставав в╕рити в цей проблиск над╕╖. В╕н втомився. Йому здавалось, що св╕т обрушився на нього ╕ виходу назовн╕ вже нема╓:
«Я вам в╕рю ╕ дов╕ряю. Але... я не в╕рю в диво», — написав в╕н мен╕ за к╕лька дн╕в до смерт╕.
Я зробила все, що було в мо╖х силах, щоб допомогти Владу, але я зазнала поразки. Нам не вдалось його врятувати. Влад був чар╕вним юнаком, розумним, хоробрим, допитливим. ╤, незважаючи на сувор╕ випробування, як╕ випали на його долю, дуже турботливим.
За день до сво╓╖ смерт╕ в╕н побажав мо╖й родин╕ щасливого Р╕здва. ╤ нав╕ть додав смайлик...

Клер Б╤ГГ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2016 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16470

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков