Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Оксана Бас-Кононенко, мовознавець: ЯКЩО ЛЮДИ СВОЮ МОВУ НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ, ТО ПРИЙДЕ ╤НША МОВА, А ЗНАЧИТЬ - ╤НША КРА╥НА
М╕н╕стерство ╕нформац╕йно╖ пол╕тики Укра╖ни презентувало нову програму "Укра╖нська – це...


«ЯКЩО У ВАС ╢ ХОЧ КРАПЛЯ ПАТР╤ОТИЗМУ ╤ КУЛЬТУРИ…»
кримчанин, укра╖нець ╤ван Лук'янович Лавтар не зда╓ться ╕ турбу╓ чиновницьку ки╖вську...


Остап К╤НДРАЧУК, ялтинський кобзар – на Майдан╕ Незалежност╕ у Ки╓в╕: КОЛИ СУСП╤ЛЬСТВО МОВЧИТЬ, ГОВОРЯТЬ КОБЗАР╤... ╤ Д╤ТИ
Сьогодн╕ призовий фонд Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖,...


ЯК ЗРОС╤ЙЩУВАЛИ УКРА╥НСЬКИЙ НАРОД
Чи про це не знали в Ки╓в╕? А якщо знали, то чому не реагували?


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо колегам-письменникам, журнал╕стам, ус╕м нашим читачам, хто вже в╕дгукнувся на наш...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 15.01.2016 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 15.01.2016
ДЕРУСИФ╤КАЦ╤Я УКРА╥НИ. БИТВА З В╤ТРЯКАМИ ПО-УКРА╥НСЬКИ?

Нещодавня кавалер╕йська атака Першослужителя в╕д культури на знахабн╕л╕ до краю FM-рад╕останц╕╖, як╕ – ну хоч ти лусни! – не хочуть видавати в еф╕р зам╕сть великомосковського непотребу як╕сну укра╖нську п╕сню, змусила оце й мене, оперезавшись трохи притупленою вже шаблюкою слова, вил╕зти на свою в╕рну шкапину – себто с╕сти за клав╕атуру старенького компа. Аякже! Сам ск╕льки писав про те блюзн╕рство! Не п╕дтримати тепер патр╕отичний порив пана м╕н╕стра було б, за таких обставин, р╕ччю безчесною ╕ нав╕ть п╕длою.
Найперше, кинувся у в╕дкритий еф╕р – а що, як п╕дтримувати вже н╕чого не треба, адже у пана м╕н╕стра в╕д слова до д╕ла — п╕вкроку! Що як там суц╕ль чаруюча душу укра╖нська п╕сня? Уявля╓те – на яку рад╕останц╕ю не перемкни у пошуках, ну, хоч якогось там завалящого Б╕тла чи Висоцького-Окуджави, а дзуськи! Скр╕зь усе наше, укра╖нське! Тут ось — «зелене жито, зелене», там, куди не кинь оком, котить хвил╕ розк╕шний «Океан Ельзи», а ген там он несе спраглому св╕тов╕ р╕дне слово солодкоголоса зоряна В╕рка навперем╕ну з╕ сп╕ваючим ректором…
Але що це? Куди б я не повертався, як╕ б станц╕╖ не «кл╕кав», скр╕зь каламутн╕ хвил╕ етеру плюскали у вуха як не англ╕йщиною, то московщиною, чи отою «маломосковщиною» курковського розливу, яка так прив╕льно почува╓ться на наших теренах. Розчаруванню мо╓му не було меж. З-пом╕ж десятка рад╕останц╕й н╕жн╕ переливи укра╖нсько╖ сп╕ткав лише на «Промен╕» та на Рад╕о 24, де саме був випуск новин. Нав╕ть на «Укра╖нському Х╕т╕» на укра╖нську не натрапив – не з мо╖м щастям. Х╕т був чомусь англ╕йським…
Отако╖! Це що ж виходить – мовники елементарно саботують розпорядження самого пана м╕н╕стра? Та за таке ж можна й справд╕ поплатитися л╕ценз╕ями! Чи н╕? Чи вс╕ вже звикли до того, що под╕бн╕ громи з укра╖нського Ол╕мпу – то р╕ч ц╕лком безпечна, бо ж ╖хн╕м основним призначенням ╓ втихомирення «стурбовано╖» громадськост╕? Тим б╕льше, що про жодну постанову уряду, як виявилось, не йшлося. Хвилю жвавого обговорення в Мереж╕ та ЗМ╤ зд╕йняв розтиражований допис, викладений на Twitter в╕дразу пополудн╕, 4 с╕чня цього, 2016 року, таким соб╕ громадянином В’ячеславом Кириленком, який, судячи з жаргону т╕╓╖ писульки, до м╕н╕стра КУЛЬТУРИ Укра╖ни, в╕це-прем’╓ра укра╖нського уряду В’ячеслава Кириленка жодного стосунку не ма╓. В усякому раз╕, прочитавши ось це: «В Укра╖н╕ ╓ типу в╕тчизнян╕ FM-станц╕╖ без п╕сень укрмовою взагал╕. Якщо така профанац╕я, то треба м╕няти закон ╕ забирати л╕ценз╕╖. ╤ негайно», — я зробив саме такий висновок.
Деяку невпевнен╕сть викликало, щоправда, оте «╕ негайно». Ну, дуже воно близьке до стилю д╕яльност╕ нашого уряду, де на словах все в╕дбува╓ться нев╕дкладно, негайно – приймають «доленосн╕» закони, ухвалюють, нав╕ть не читавши, бюджет, п╕д ошал╕л╕ в╕д тако╖ урядово╖ р╕шучост╕ телекамери, кують в зал╕за злочинц╕в. Щоправда, закони т╕ доводиться пот╕м довго й тяжко корегувати, бюджет все-таки читати ╕, хапаючись за голову, переписувати, а клятих злочинц╕в, попри гучн╕ – на весь св╕т – заяви в╕дпускати з миром.
– А що, як той допис ╕ справд╕ писаний рукою нашого м╕н╕стра? – крильми н╕чного метелика, що намага╓ться пробитися до св╕тла кр╕зь невидиме скло, шелест╕ла в голов╕ нев╕дступна думка. Ото причепа! П╕д те шелест╕ння уявився мен╕, не знати чому, нездара-пастух, якому громада дов╕рила пасти св╕й товар. Прочумавшись в якусь мить в╕д ф╕лософських роздум╕в про високе, пом╕ча╓ в╕н раптом, що його норовлива паства зайшла у шкоду. Гойкаючи та сварячись гирлигою, кричить в╕н на не╖ з╕ свого безпечного пагорка, спод╕ваючись якщо не налякати тих гостророгих гимон╕в, до яких не так-то й безпечно п╕дступитися, то принаймн╕ показати св╕дкам того безчестя, що в╕н-таки не сид╕в склавши руки, а робив усе, що м╕г, аби припинити потраву.
Дурне пор╕вняння. Х╕ба ж схож╕ наш╕ лисн╕юч╕ в╕д надм╕ру самовпевненост╕ урядовц╕ на якогось там затюканого пастуха? Н╕-н╕, то якась мара… ╤ пот╕м – хто, перебуваючи в здоровому глузд╕, може заперечити патр╕отичн╕сть В’ячеслава Кириленка – того самого Славка Кириленка, що голодував на мерзл╕м гран╕т╕ Жовтнево╖ площ╕, аби Укра╖на отримала незалежн╕сть! Славка, який поклав свою профес╕йну кар’╓ру на олтар служ╕ння народу, вже понад десятил╕ття горблячись на нього, невдячного, в парламент╕!
Кажете, не бачите результат╕в того слугування? Кажете, патр╕отизм н╕коли не був профес╕╓ю? Кажете, патр╕оти наш╕ виявились якщо не в╕двертими зрадниками, то конформ╕стами чи нездарами, як╕, окр╕м гучного лементу, лишили по соб╕ зруйновану кра╖ну? Ну, ви й цин╕ки! А хто ж, пита╓ться, вибирав до парламенту комуняцьких, медведчук╕вських та б╕ло-голубих злодюг, як╕ гальмували прогрес, розносили кра╖ну по кишенях та офшорах? Та ж те кодло до останнього не давало нашим патр╕отам розвернутися!
Хоча, воно, й ваша правда, – як не крути, а й опозиц╕я ╓ нев╕д’╓мною складовою влади ╕ нар╕вн╕ з нею несе в╕дпов╕дальн╕сть перед народом за розбудову кра╖ни, за ╖╖ усп╕хи й провали. Та й у чинн╕й влад╕ наш╕ патр╕оти не вперше. Хто ж забуде над╕╖, як╕ так щедро зас╕валися на св╕танку помаранчевих час╕в! Де вони, т╕ над╕╖? Хто пустив ╖х за в╕тром, спаплюживши в╕ру у порядн╕сть – чи не наш╕ патр╕оти?
Ох, вже т╕ сумн╕ думки! Щось ╕ шкапина моя пристала, зашкандибала п╕д свинцевим ╖хн╕м тягарем, ╕ рука з шаблею зависла… Та й на чи╖ голови опустити ╖╖ караюче лезо – на голови привладних нездар, а чи на «розумн╕» голови тих, хто ╖х приводить до т╕╓╖ влади?
Чи це одному мен╕, а чи Вам, читачу, теж зда╓ться, що й сьогодн╕ ма╓мо дещо схоже на пережитий колись процес бол╕сного протверез╕ння в╕д помаранчево╖ ейфор╕╖? В╕н, щоправда, розпочався майже одразу, але ж ейфор╕я, яка дозволила амб╕тним понад всяку м╕ру нездарам видряпатись на Печерськ╕ пагорби, таки була. Саме тод╕, два роки тому, через свою ╕нфантильну легков╕рн╕сть, через поступлив╕сть, через любов до дармового сиру (як вар╕ант – гречки), в╕домо, де покладеного, ми знову привели до влади вовк╕в, уряджених, щоправда, не в овеч╕ шкури, а в мил╕ серцю нац╕ональн╕ кольори. Щоправда, цих нав╕ть вовками важко назвати – вже радше шакали, як╕ нахабно ╕ безсоромно здирають шкуру з овець, що мали необережн╕сть дов╕ритися ╖м, але полохливо ховаються за отару, коли приходять справжн╕ вовки.
Зв╕сно, попередня влада була ще г╕ршою, бо нав╕ть не приховувала сво╓╖ злод╕йсько╖ сутност╕. Зате там все було в╕дкрито. Були ми ╕ були вони. А як, скаж╕ть, ставитись до сьогодн╕шн╕х «народолюбц╕в», як╕ так довго переконували нас у сво╖й любов╕, в сво╖й в╕дданост╕ нам, але при першому ж випробуванн╕, попри все оте патр╕отичне словоблуддя, малодушно в╕ддали ворогов╕ частину Краю, з ус╕ма, хто на той час там перебував, кинувши напризволяще ╕ в╕йсько, ╕ флот? Як ставитись до тих, хто до цього дня – притому зовс╕м не через як╕сь там висок╕ стратег╕чн╕ м╕ркування, а саме через усв╕домлення свого злочину, коли, порушивши закони сво╓╖ кра╖ни, фактично п╕д╕гравали агресору – так ╕ не визнали нав’язану нам в╕йну в╕йною? Через те наш╕ в╕йськовополонен╕ не мають в╕дпов╕дного статусу, ╖х не захища╓ м╕жнародне право, в зону лиха не ма╓ доступу Червоний Хрест, не створено ставку верховного головнокомандувача, яка б концентрувала зусилля в╕йська щодо зв╕льнення захоплених ворогом територ╕й, натом╕сть, орган╕зац╕ю спротиву агресору передов╕рено цив╕льним особам. А як ставитись до того, що наш╕ «патр╕оти», присмоктавшись до корупц╕йних схем попередник╕в, в╕дверто гальмують процес реформ, сво╖ми незугарними д╕ями нищать економ╕ку кра╖ни, нищать саму незалежн╕сть, фактично дов╕вши кра╖ну до дефолту?
Приклад╕в нездарност╕ нашо╖ влади задосить. ╤ оця дивна «в╕йна» нашого м╕н╕стра культури з╕ зрос╕йщеним FM-простором Укра╖ни, схоже, належить до того ряду. Задумаймось – х╕ба так мав би чинити один з найвищих чинник╕в укра╖нсько╖ влади, бачачи, що зрос╕йщення Краю не припинилося, б╕льше того, на другому роц╕ його урядування ╕ дал╕ набира╓ оберт╕в? Чи мав би в╕н усв╕домити, отже, особливо п╕сля бол╕сного досв╕ду 23 лютого 2014 року з т╕╓ю непродуманою, невчасною спробою скасування горезв╕сного закону Колесн╕ченка-К╕валова, що вир╕шення мовного питання, як те звучить на пташин╕й мов╕ нашого нап╕вграмотного чиновництва, зовс╕м не тотожне об’╓днанню мультиетн╕чно╖ укра╖нсько╖ нац╕╖ засобами укра╖нсько╖ мови. Попри абсолютну необх╕дн╕сть того об’╓днання, його житт╓ву важлив╕сть для нац╕╖, для ╖╖ безпеки ╕ усп╕шного розвитку, процес той ╓ справою вельми дел╕катною ╕, у всякому раз╕, нескорою, якщо ми хочемо справд╕ серйозних, незворотних зм╕н, а не прим╕тивно╖ ╕м╕тац╕╖. ╤ справу ту в жодному раз╕ не вир╕шити за допомогою най╕мперативн╕ших пост╕в у Twitter(╕).
Як же мав би чинити мудрий м╕н╕стр культури? На мою скромну думку, йому найперше варто було б звернути щонайпильн╕шу увагу на сво╓ найближче оточення, адже, за висловом одн╕╓╖, ну дуже в╕домо╖ пол╕тично╖ особи, — «кадри вир╕шують все». Якщо кадри мали аж таку вагу в очах диктатора Джугашв╕л╕, який, власне, потребував лише виконавц╕в, бо р╕шення завжди приймав сам, то наск╕льки ж ретельн╕ше мав би ставитись до п╕дбору соратник╕в пан Кириленко, беручись до реан╕мац╕╖, як в╕н пише, «укрмови»!
Що ж за «кадри» оточують пана м╕н╕стра? Чи не його проф╕льним заступником ╓ певний пан Каранд╓╓в, якого ми пам’ята╓мо по явно некоректних д╕ях, як╕, в тому числ╕, спричинили до призупинення на ц╕лих 9 м╕сяц╕в ф╕нансування «Кримсько╖ св╕тлиц╕»? При тому зазначений панок явно намагався ввести в оману громадськ╕сть, то стверджуючи, що «св╕тличанам» продовжують виплачувати зарплату, а то й зовс╕м заявляючи, що редакц╕я геть припинила свою д╕яльн╕сть. Не з найкращого боку характеризу╓ його, скаж╕мо, й засновник, музичний директор та диригент Укра╖нського нац╕онального симфон╕чного оркестру, директор Укра╖нського центру мистецтв пан ╤штван Гед╕. Чи не п╕д патронажем саме цього проф╕льного пана в╕дбувалися каламутно-скандальн╕ под╕╖ в Нац╕ональному газетно-журнальному видавництв╕, що спричинили до перебо╖в в його д╕яльност╕, поставили на грань ╕снування ц╕лу низку в╕домих культуролог╕чних видань Укра╖ни, таких, як «Пам’ятки Укра╖ни», «Музика», «Укра╖нський театр», «Театрально-концертний Ки╖в», портал «Культура», газет «Культура ╕ життя» та «Кримська св╕тлиця»?
Ми можемо уявити, що посада м╕н╕стра культури, тим б╕льше першого в╕це-прем’╓ра уряду, ╓ клоп╕тною, забира╓ багато часу, але не наст╕льки ж, щоб не пом╕чати як╕сь ключов╕ моменти, тим б╕льше, коли вони очевидн╕ нав╕ть для рядових громадян!
З яких м╕ркувань, хот╕лося б знати, головою видавничо╖ ради Нац╕онального газетно-журнального видавництва, яке ма╓ безпосередн╕й стосунок до очолюваного паном Кириленком м╕н╕стерства, ста╓ пан Андр╕й Курков, за яким, окр╕м слави знаного рос╕йськомовного письменника, тягнеться брудний хв╕ст захисника «гноблено╖» в Укра╖н╕ рос╕йсько╖ мови? Це, нагада╓мо, той самий пан, який ще в серпн╕ 2011 року в сво╖й статт╕ для британського видавництва «Penguin Random House Company» зробив такий соб╕ «промоушн» укра╖нськ╕й мов╕, розпов╕даючи, що заруб╕жна л╕тература, перекладена укра╖нською мовою, за винятком «Гарр╕ Поттера», р╕дко ста╓ популярною в Укра╖н╕, зате тут ╕сну╓ давня традиц╕я рос╕йськомовного письменства. Як приклад, нагадав в╕н про Булгакова, Гоголя, Гроссмана, нагадав, що й Тарас Григорович ус╕ сво╖ прозов╕ твори та половину поетичних написав саме рос╕йською мовою. При тому пан Курков не знайшов потр╕бним пояснити, що все те стало можливим внасл╕док жорстко╖ тривало╖ експанс╕╖ рос╕йсько╖ мови в нашому Краю, яка трива╓ до сьогодн╕, активним чинником яко╖, усв╕домлю╓ в╕н те чи н╕, ╓, з пом╕ж ╕ншого, ╕ в╕н сам.
Воно, може, часи зм╕нилися, зм╕нивши, м’яко кажучи, неоднозначну риторику пана Куркова? Недаремно ж латиняни казали, що tempora, мовляв, mutantur et nos mutamur in illis? Змушений, на жаль, розчарувати мого читача. Декого не зм╕ню╓ нав╕ть час. Так, у липн╕ 2015 року у програм╕ «Остання барикада» пан Курков заявив, що в Укра╖н╕, мовляв, давно вже потр╕бно було б створити окремий… «╤нститут рос╕йсько╖ мови» при Нац╕ональн╕й академ╕╖ наук Укра╖ни.
Власне, нема н╕чого дивного в тому, що укра╖нський письменник, яким пан Курков себе вважа╓, пише в Укра╖н╕ мовою рос╕йською. В сенс╕ можливост╕ реал╕зац╕╖ сво╖х твор╕в, з огляду на ру╖ну, яку явля╓ собою ринок укра╖нсько╖ книжки, укра╖номовного продукту взагал╕, включно з FM-етером, з якого почали цю ╕стор╕ю, таке р╕шення письменника, який хоче, щоб його книжки продавалися, приносячи йому ╕ грош╕, ╕ славу, сл╕д визнати ц╕лком лог╕чним. В усякому раз╕, н╕чого поганого я в тому не вбачаю. ╤нша р╕ч, коли ти намага╓шся переформатовувати п╕д любу тоб╕, з тих чи ╕нших мотив╕в, мову ц╕лу кра╖ну, то це вже вигляда╓, як на мене, в╕двертим нахабством.
Коли я називаю таке нахабством, маю на уваз╕ от що: маючи п╕д боком стоп’ятдесятим╕льйонний рос╕йський ринок, пан Курков хоче розширити його ще й за рахунок Укра╖ни. А те, що при цьому звужу╓ться, нищиться ринок укра╖нсько╖ книжки, нищиться мова автохтонного народу, який за межами Укра╖ни н╕де в св╕т╕ не ма╓ можливост╕ жити, розвиватися в сфер╕ ╖╖ благодат╕ так повно, як це можливо лише на р╕дн╕й земл╕, пана Куркова не обходить. Думаю, в╕н нав╕ть не задумувався про те.
Я не можу похвалитися популярн╕стю пана Куркова, але в мене, окр╕м укра╖нських твор╕в, ╓ моя англомовна поез╕я, ╓ англомовна проза, щодо яко╖ маю чимало теплих в╕дгук╕в колег – письменник╕в з Велико╖ Британ╕╖, Сполучених Штат╕в, Канади, Ново╖ Зеланд╕╖, П╕вденно╖ Африки, Япон╕╖, з ╕нших кра╖н. Проте мен╕ ╕ на думку не спада╓ пропонувати влад╕ створювати в Укра╖н╕ за кошт платник╕в податку ╤нститут англ╕йсько╖ мови.
Маю, натом╕сть, до сво╖х послуг ринок ледь не ц╕лого св╕ту! Щоправда, попри зац╕кавлен╕сть, скаж╕мо, того ж Amazon(а), нараз╕ моя держава унеможливлю╓ продаж мо╖х англомовних книжок через ту мережу, оск╕льки Amazon не працю╓ з укра╖нськими банками, а прохати НБУ дозволу в╕дкрити рахунок в ╕ноземному банку вигляда╓ аж надто принизливим.
— В кого що болить, той про те ╕ говорить, — кажуть у народ╕. Ось так, непом╕тно, ми з дивного, фантасмагоричного оточення пана м╕н╕стра культури, який, обстоюючи на словах укра╖нську мову, культуру, дивним чином вибира╓ соб╕ за сподвижник╕в ос╕б, як╕ фактично руйнують те все, ми торкнулися пекучих проблем укра╖нсько╖ книжки. Проблеми т╕ не виникли сам╕ собою, а ╓ результатом продуманих, виважених д╕й одн╕╓╖ сторони та беззастережного п╕д╕грування, конформ╕зму чи елементарно╖ нездарност╕ сторони ╕ншо╖. Яка сторона зац╕кавлена в тотальному зрос╕йщенн╕ укра╖нц╕в, пояснювати, думаю, не потр╕бно. ╤ншою стороною ╓ наша влада, яка за чверть стол╕ття Незалежност╕ мало що зробила для утвердження в Укра╖н╕ укра╖нсько╖ мови, укра╖нсько╖ книжки, укра╖нсько╖ культури.
Аби пояснити, чому я звертаю таку особливу увагу саме на друковане слово, запитаю: чи не бувало так, що, переглядаючи екран╕зац╕ю в╕домого вам л╕тературного твору, ви, м╕й читачу, ловили себе на думц╕, що все якось не так, як вам уявлялося, – не так все яскраво, геро╖ зовс╕м не так╕, як описував ╖х автор т╕╓╖ книжки, як бачили ╖х ви, та й основний посил, якщо ╕ не згубився зовс╕м, то п╕шов геть в ╕ншому напрямку? Поясню╓ться це тим, що, дивлячись такий ф╕льм, ви бачите ориг╕нальний л╕тературний тв╕р через призму сприйняття автор╕в ф╕льму. В╕деообрази, створен╕ ними, не потребують вашо╖ уяви, зате вони дом╕нують у ваш╕й св╕домост╕, нав’язуючи абсолютно однозначне ╖хн╓ трактування. Натом╕сть, читаючи книжку, ви напряму п╕д’╓дну╓те св╕т сво╓╖ уяви до св╕ту, створеного уявою автора. В результат╕ тако╖ сп╕втворчост╕ ╕ виникають найяскрав╕ш╕, найемоц╕йн╕ш╕ образи. Саме через цю свою особлив╕сть книжка н╕коли не зникне, не розчиниться у св╕т╕ в╕деообраз╕в. Саме тому вона ╓ такою важливою для мислячо╖ людини, власне, незам╕нною.
Вищесказане стосу╓ться не лише художн╕х твор╕в. Незр╕внянно б╕льшу роль в╕д╕гра╓ друковане слово в стимулюванн╕, в п╕дживленн╕ уяви людей науки, в просуванн╕ нашого знання про св╕т ╕ нас у ньому. Та якщо мова наукових твор╕в не ма╓ такого важливого значення, то з мовою художн╕х твор╕в усе навпаки. Так, читаючи «Тихий Дон» незр╕внянного Михайла Шолохова, х╕ба не занурююсь я в св╕т донського козацтва, х╕ба не починаю сприймати д╕йсн╕сть через сприйняття його геро╖в? Х╕ба, читаючи «Кентербер╕йськ╕ опов╕дання» Джеффр╕ Чосера, не дибаю я дорогами середньов╕чно╖ Англ╕╖ в гурт╕ немитих паломник╕в, х╕ба не надриваю жив╕т, регочучи над ╖хн╕ми опов╕дками? Х╕ба не плачу я кривавими сл╕зьми, х╕ба не сив╕ю в╕д розпуки, ховаючи р╕дних разом з Мироном Даниловичем Катранником Василя Барки?
С╕ль якраз у т╕й ╕дентиф╕кац╕╖ себе з героями того чи ╕ншого твору. Поринаючи у ╖хн╕й св╕т, який, зв╕сно ж, найкраще може бути переданий лише ориг╕нальною мовою твору, читач мимовол╕ ста╓ частиною того мовного простору. А те, що мова нев╕д’╓мна в╕д культури, в╕д звича╖в ╕ традиц╕й народу-нос╕я, то вона на якийсь час, скаж╕мо, на час читання того чи ╕ншого твору, безальтернативно включа╓ читача у сферу сво╓╖ реальност╕. ╤ то прекрасно! Г╕рше, коли чужа мова заполоня╓ все навколо ╕ ти вже не зна╓ш напевно, хто ти сам у цьому вивернутому св╕т╕.
Хтось може сказати, що в Укра╖н╕ багато видавництв ╕ н╕хто не забороня╓ ╖м видавати книжки укра╖нською мовою, мовляв, св╕т в╕льно╖ конкуренц╕╖, де лише попит дикту╓ пропозиц╕ю, ма╓ сво╖ правила, в╕д яких н╕куди не под╕тись. Все так. Лишень забули додати, що укра╖нський мовний прост╕р ╓ значною м╕рою переформатованим зусиллями нашого сх╕дного сус╕да, як╕, як бачимо, не припиняються ╕ сьогодн╕, що наш╕ видавництва (чи й випадково!) поставлен╕ в нер╕вн╕ умови з видавництвами рос╕йськими, чия продукц╕я фактично заполонила книжковий ринок Укра╖ни.
Тож як би мав д╕яти наш шановний уряд, аби виправити збочену мовну ситуац╕ю в Укра╖н╕, коли значна частина ╖╖ мещканц╕в (умисно не пишу «громадян») на п╕дсв╕домому р╕вн╕ ╕дентиф╕кують себе скор╕ш як «славяне», як «русскоязычные укрАинцы», як «русские», але не як укра╖нц╕, з ус╕ма вит╕каючими з того насл╕дками ╕ загрозами, частина з яких вже почала реал╕зовуватись?
Найперше, вкрай необх╕дно внести до парламенту та в найкоротш╕ терм╕ни ухвалити добре продуманий закон про укра╖нську мову, який би на державному р╕вн╕ поставив ╖╖ на належне ╖й м╕сце, зробив на д╕л╕ обов’язковою для вжитку у вс╕х без винятку державних установах, у вс╕х навчальних закладах. Треба усв╕домлювати при тому, що розвернути теч╕ю русиф╕кац╕╖, яка протягом стол╕ть лише посилювалась, ╓ завданням непростим ╕ нескорим, особливо з огляду на те, що будь-як╕ р╕зк╕ порухи можуть бути потрактован╕ як порушення прав громадян. Треба розум╕ти, що те потребуватиме чималих ф╕нансових затрат, оск╕льки все у цьому св╕т╕ ма╓ свою ц╕ну. Так, зам╕сть того, щоб сваритися пальчиком на рад╕орусиф╕катор╕в, чи не краще було б задуматись, чому так сталося, що музичний, п╕сенний прост╕р Укра╖ни звужено до к╕лькох розкручених груп, до невеличкого числа вп╕знаваних ╕ щиро люблених сп╕вак╕в? Чи не тому, що в комплекс╕ й тут працю╓ ефект курковства ╕ багато укра╖нських сп╕вак╕в, музикант╕в прив’язан╕ до рос╕йськомовного простору значною м╕рою ф╕нансово? Можна ск╕льки завгодно ганити ╖х за брак патр╕отизму, але в св╕т╕, де н╕хто ще не скасував грошей, так╕ закиди ╓ фарисейством чисто╖ води. Це, зв╕сно, лише один з момент╕в, як╕ здатн╕, за умови комплексного п╕дходу, з часом виправити ситуац╕ю. Насправд╕, в Укра╖н╕ ╓ достатньо чудових поет╕в, п╕сняр╕в, композитор╕в, музикант╕в, як╕ роками не можуть пробитися через ст╕ну в╕дчуження, вибудувану владою. Пом╕тьте ╖х, печерськ╕ ол╕мп╕йц╕! В╕дкиньте хитромудру комуняцьку практику, де з поетами, письменниками, композиторами, музикантами розплачувались «почесними» грамотами, пустопорожн╕ми званнями, коп╕йчаними гонорарами ╕ такими ж коп╕йчаними прем╕ями. Пора б усв╕домити, нарешт╕, що творчий труд ╓ одним з найквал╕ф╕кован╕ших ╕ найвище оплачуваних у св╕т╕.
 Чи в р╕вних умовах перебувають, скаж╕мо, укра╖нська кримська поетеса Галина Литовченко, яка ма╓ або ж шукати спонсора, аби видати свою книжку, або ж оплатити варт╕сть ╖╖ друку сама, ╕ п╕вденноафриканська письменниця Пайпер МакДермотт, яка нещодавно видала свою книжку «The Seventh Gate»? Чи в р╕вних вони умовах, коли варт╕сть книжки Пайпер двадцять один долар, а варт╕сть под╕бно╖ ж книжки на укра╖нському ринку ╓ в рази меншою? Чи справедливо, що укра╖нськ╕ автори змушен╕ видавати сво╖ книжки самотужки, м╕зерними накладами? Чи справедливо, що, окр╕м невеличко╖ купки розкручених письменник╕в, решта просто забула, що таке гонорари?
Зв╕дси, окр╕м нагально╖ необх╕дност╕ щонайпильн╕шо╖ уваги уряду до укра╖нського книговидавництва (що зовс╕м не означа╓ поливання золотим дощем часто незугарних, непрофес╕йних наших видавництв, як╕, як правило, не бажають брати на себе жодних ризик╕в, перекладаючи ╖х на плеч╕ автор╕в, а прийняття в╕дпов╕дних, добре продуманих закон╕в, як╕ б полегшили д╕яльн╕сть справд╕ профес╕йних видавництв, зробили б ╖╖ гарантовано прибутковою, виг╕дною), треба дуже ясно усв╕домлювати, що найб╕льшою проблемою тут ╓ нав╕ть не проблема з книговидавництвом чи з розваленою, знищеною впень системою ╖хнього розповсюдження – системою книгарень. Найб╕льшою проблемою ╓ доведений до краю р╕вень куп╕вельно╖ спроможност╕ укра╖нських громадян, як╕ в величезн╕й б╕льшост╕ сво╖й поставлен╕ на межу виживання ╕, нав╕ть за великого бажання, не можуть дозволити соб╕ тако╖ розкош╕, як гарна книжка. Б╕льше того, в╕дчуття пригн╕ченост╕, а часто й в╕дчаю, яке ╓ неодм╕нним насл╕дком доведення нац╕╖ до зубож╕ння, аж н╕як не сприя╓ зануренню в св╕т мистецтва, а разом з браком в╕льного часу, коли левова частка його витрача╓ться на здобування засоб╕в до ╕снування, робить його практично недоступним.
Ось де виклики, на як╕ винайнят╕ мною чиновники укра╖нсько╖ влади не можуть/не хочуть/не здатн╕ нараз╕ дати г╕дно╖ в╕дпов╕д╕!
Справа, власне, не в одному ж м╕н╕стров╕ Кириленку, якому варто подякувати хоча б за його делен╕н╕зац╕ю Укра╖ни, за спроби в╕дродити укра╖нський к╕нематограф. Справа у стар╕й, совков╕й за сво╓ю суттю систем╕ укра╖нсько╖ влади на загал. Х╕ба ж не такими самими методами д╕ють «супервайзори» з Адм╕н╕страц╕╖ Президента – вс╕ от╕ юр╕╖богуцьк╕, як╕ не раз вже скандально св╕тилися сво╖м неоднозначним втручанням у сферу культури, в д╕яльн╕сть Оперного театру зокрема.
На жаль, у газетн╕й статт╕ неможливо охопити всю складн╕сть мовно╖ проблеми, яка перманентно не вир╕шу╓ться ╕ тепер╕шн╕м «революц╕йним» урядом, заклопотаним черговими ╕, зв╕сно ж, нагальними проблемами, як╕ спадають на його голову, як з д╕рявого м╕шка. Невпинн╕ пошуки закордонних ╕нвестор╕в, у той самий час, як члени уряду — м╕льйонери безкарно виводять через державн╕ банки сво╖ кап╕тали в офшори, подальше затягування боргово╖ удавки, зам╕сть активних спроб реан╕мац╕╖ власно╖ економ╕ки, н╕чим не виправданий обвал нац╕онально╖ валюти, на якому дехто добряче нагр╕в руки, субсид╕╖, як╕ виплачують нам з нашо╖ ж кишен╕, зам╕сть г╕дних зарплат ╕ пенс╕й… Список можна продовжувати. Питання лише в тому, коли сусп╕льство врешт╕ усв╕домить, що нин╕шня влада не ма╓ власного бачення виходу з кризи, яку пережива╓мо, а отже, потребу╓ щонайшвидшого перезавантаження.

Валентин БУТ
Крим

ТИМ ЧАСОМ...
МОВНА ДИВЕРС╤Я

Ситуац╕ю, яка склалася з укра╖нською мовою в укра╖нських (!) школах Ки╓ва, ╕накше як тихою диверс╕╓ю у стил╕ Дмитра Табачника назвати не можна. Н╕коли не думала, що стану людиною, яка говоритиме: «Ось у радянськ╕ часи такого не було!». Але кажу абсолютно в╕дпов╕дально: тако╖ в╕дверто╖ тотально╖ русиф╕кац╕╖ укра╖нських шк╕л у столиц╕, як нин╕, у школах пер╕оду мого дитинства не пригадую.
Цього року мо╖ д╕ти, як╕ (так склалися житт╓в╕ обставини) дос╕ навчалися в ╕нш╕й кра╖н╕, п╕шли до одн╕╓╖ з╕ столичних шк╕л. Не до г╕мназ╕╖ й не до л╕цею, а звичайно╖ школи у центр╕ м╕ста з поглибленим вивченням англ╕йсько╖ мови. П╕сля к╕лькох тижн╕в навчання стало зрозум╕ло, що мо╖ укра╖нськомовн╕ д╕ти виявилися представниками нацменшини в укра╖нськ╕й школ╕. Бо частину предмет╕в у н╕й учител╕ без будь-яких докор╕в сумл╕ння читають рос╕йською мовою! Сп╕лкування вчител╕в ╕з д╕тьми на уроках ╕ п╕д час перерв — виключно рос╕йською. А коли я сама почула, як класн╕ кер╕вниц╕ обох мо╖х д╕тей ведуть батьк╕вськ╕ збори рос╕йською мовою, мен╕ стало погано.
Намагалася телефонувати в М╕н╕стерство осв╕ти, де мен╕ сказали, що так╕ факти справд╕ нечуван╕ ╕ що я маю написати оф╕ц╕йний лист, п╕сля якого вони зможуть ц╕ факти перев╕рити. На мо╓ зауваження, що не хочу нашкодити власним д╕тям, для яких пере╖зд ╕ нова школа й без того стали великим стресом, м╕й сп╕врозмовник сказав: «Ус╕ ви так╕! Д╕тям не хочете нашкодити! А чому я повинен вам в╕рити?».
Проте факти агресивно╖ русиф╕кац╕╖ ки╖вських шк╕л, на жаль, непоодинок╕ й не наст╕льки нечуван╕, як про це думають у МОН. К╕лька тижн╕в тому моя дочка була на ол╕мп╕ад╕ з англ╕йсько╖ мови у в╕дом╕й у Ки╓в╕ школ╕ на вулиц╕ Прор╕зн╕й. Я проводила ╖╖ до вестибюля, ╕ на мо╓ запитання до вчительки, яка зустр╕чала д╕тей б╕ля сход╕в, до якого каб╕нету прямувати дал╕, почула в╕дпов╕дь рос╕йською мовою, на що зумисне голосно сказала: «О, та тут, схоже, ол╕мп╕ада з рос╕йсько╖, а не з англ╕йсько╖ мови!».
Але м╕й жарт виявився реальн╕стю, що шокувала. Оск╕льки, як з’ясувалося згодом, пояснення для учасник╕в ол╕мп╕ади вчител╕ робили виключно рос╕йською мовою! Приблизно та сама картина спостер╕галася тижнем п╕зн╕ше на ол╕мп╕ад╕ ╕з правознавства, де нав╕ть на запитання д╕тей, поставлен╕ укра╖нською, вчител╕ в╕дпов╕дали рос╕йською мовою!
До мене почали звертатися друз╕, як╕ д╕зналися, що переймаюся ц╕╓ю проблемою. ╤ я почула: так, учителька молодших клас╕в мого сина частенько послугову╓ться рос╕йською; вчителька прац╕ у школ╕ мо╓╖ дочки розмовля╓ рос╕йською; в нас — ф╕зики, а в нас — ╕ноземно╖ мови… Ус╕ вони просили не називати сво╖х пр╕звищ ╕ номер╕в шк╕л (хоч, пов╕рте, це школи з р╕зних ки╖вських район╕в — Позняк╕в, Русан╕вки, Солом’янки, Бессарабки), бо вс╕ переконан╕: правди не добитися, у вчител╕в низька платня ╕ ╖х не вистача╓, а д╕тям буде в╕д цього лише шкода.
Ситуац╕ю робить кричущою ╕ те, що у ки╖вських школах навча╓ться велика к╕льк╕сть д╕тей, чи╖ батьки ви╖хали ╕з зони конфл╕кту в Луганськ╕й ╕ Донецьк╕й областях. Але схоже, що м╕ське управл╕ння осв╕ти не ма╓ жодних методичних рекомендац╕й чи адаптац╕йних програм для цих учн╕в. Тому зам╕сть того, щоб допомогти ╖м якнайшвидше опанувати укра╖нську мову, ки╖вськ╕ школи рад╕сно, н╕би лишень того й чекали, русиф╕кувалися.
У школ╕ мо╖х д╕тей майже весь сценар╕й свята до Дня вчителя було виписано рос╕йською мовою. Коли дочка запитала про це в однокласниц╕, та в╕дпов╕ла, що це «дань уважен╕я к т╓м учен╕кам, каторие гаварят па-руск╕». Вам ще не страшно, дорогий читачу? Мен╕ — так. Адже, на в╕дм╕ну в╕д мо╓╖ на╖вно╖ дитини, яка чи не щовечора запиту╓, як ╖й зробити так, щоб д╕ти полюбили укра╖нську мову, розум╕ю, що русиф╕кац╕я в наших школах в╕дбува╓ться не через небажання д╕тей, а через байдуж╕сть учител╕в ╕ кер╕вництва шк╕л, яким потурають районн╕ управл╕ння осв╕ти.
Якщо хтось скаже, що вивчити укра╖нську мову д╕тям з Донбасу складно ╕ що вони не розум╕ють укра╖нсько╖, розпов╕м йому багато ц╕кавого про Франц╕ю. Про кра╖ну, де р╕дну мову плекають ╕ захищають, де у великих м╕стах у кожн╕й школ╕ ╓ додатков╕ обов’язков╕ заняття ╕з французько╖ для д╕тей-╕ноземц╕в. ╤ шанс, що вчитель перейде з дитиною на р╕дну для не╖ англ╕йську, арабську чи н╕мецьку (нав╕ть якщо ╖╖ добре зна╓, а дитина походить з родини б╕женц╕в) нульов╕, адже державна мова в кра╖н╕ одна, а школа — державна установа.
Стало модно перев╕ряти на детектор╕ брехн╕ судд╕в, пол╕цейських, антикорупц╕йних ╕нспектор╕в. Шкода, що цього не можна робити з учителями ╕ директорами тих укра╖нських шк╕л, як╕, наче за помахом чар╕вно╖ палички, русиф╕кувалися. Адже п╕сля анекс╕╖ Криму та в╕йни на Донбас╕, як╕ почалися з гасла про захист «рускоязичного нас╓л╓н╕я», осв╕ту можна зарахувати до сфери нац╕онально╖ безпеки. ╤ якщо укра╖нську мову терм╕ново не повернути до столичних храм╕в науки, то за к╕лька рок╕в, можливо, Пут╕н прийде «визволяти й захищати» Ки╖в.

В╕ктор╕я ВЛАСЕНКО
«Урядовий кур’╓р»

ШАНОВН╤ ЧИТАЧ╤!
Оск╕льки жодних оф╕ц╕йних наказ╕в або розпоряджень, що стосуються зм╕ни формату випуску «Кримсько╖ св╕тлиц╕», з моменту окупац╕╖ Криму ми не отримували (а зг╕дно з укра╖нським законодавством, так╕ р╕шення узгоджено приймаються лише сп╕взасновниками засоб╕в масово╖ ╕нформац╕╖ або судом), продовжу╓мо готувати до друку щотижнев╕ номери газети ╕ направляти ╖х до ки╖всько╖ друкарн╕. Як ╕ ран╕ше, починаючи з 2002 року, на редакц╕йному сайт╕ щоп’ятниц╕ виставля╓ться електронна верс╕я тижневика, зокрема у pdf-формат╕. Розм╕щену нижче ╕нформац╕ю про умови передплати «Кримсько╖ св╕тлиц╕» та ╕нших культуролог╕чних видань продовжу╓мо публ╕кувати як нагадування «борцям» за ╕нформац╕йний прост╕р Укра╖ни про ╖хн╕ держслужбов╕ зобов’язання перед читачами ╕ державою.
Редакц╕я «КС»

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукра╖нську загальнопол╕тичну ╕ л╕тературно-художню газету «Кримська св╕тлиця» та ╕нш╕ культуролог╕чн╕ видання ДП «Нац╕ональне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура ╕ життя», журнали «Укра╖нська культура», «Укра╖нський театр», «Театрально-концертний Ки╖в», «Музика», «Пам’ятки Укра╖ни: ╕стор╕я та культура») можна в будь-якому поштовому в╕дд╕ленн╕ зв’язку Укра╖ни. У кра╖нах далекого заруб╕жжя оформити передплату на ц╕ видання можна через сайт www.presa.ua на стор╕нц╕ «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окрем╕ прим╕рники видань в електронн╕й верс╕╖ можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-як╕й кра╖н╕ св╕ту. Дов╕дки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura@gmail.com

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 15.01.2016 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16514

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков