Версiя для друку Обговорити в форумi

Прочитав у Черкасах дві монографії Володимира Поліщука, завідуючого кафедрою української літератури Черкаського університету ім. Богдана Хмельницького, "Літературна Черкащина" та "Вінок лавровий, вінок терновий". В них автор зібрав відомості про майстрів красного письменства по кожному району області з давніх віків аж по сьогоднішній день. У першій автор називає ім'я поета з Маньківщини Анатолія Слободяника, який мав на той час уже дві поетичні книжки - "Пісні над Тікичем" та "Щедрую матері". Остання в минулому році була висунута на здобуття премії "Берег надії" ім. В. Симоненка.
Хто ж він, цей поет? Народився Анатолій Леонідович Слободяник 1951 року в солов'їному селі Кинашівка на Маньківщині, в сім'ї хліборобів. Здобув середню освіту, працював на комсомольській роботі. Понад тридцять років працює фотокором районної газети "Маньківські новини". Як журналіст-фотокореспондент багато робив для газети світлин зі своїх працьовитих сільських трудівників. Одним словом, виростав як журналіст і поет. Переможець обласного конкурсу "Сонячні кларнети". Друкувався в районній, обласній періодиці, в республіканських журналах "Ранок",
"Вітрила-79", "Сільські обрії". Схвальним словом про Анатолія Слободяника як поета-лірика відгукнулась редактор "Уманської зорі" Валентина Козицька. Його вірші, зазначає вона в своїй рецензії, пройняті любов'ю до України, до її історії, до рідної матері, рідного села, односельців, до всього живого, що збуджує уяву і переливається в чудові образи, відточені і лаконічні, які запам'ятовуються, западають в душу. "По всьому світу вкраїнського цвіту", "А ми як відійдем, то житом воскреснем". Не менше їх і в інших розділах. Зокрема, в "Мамо мої, мамо", присвяченому рідній матері, де поет оспівує не лише свою неньку, а й усіх матерів-українок, що печуть хліб, вишивають рушники, білять хату, готують кутю, варять вареники. По-материнськи тепло пише поет про наших найдорожчих берегинь: "Коли вже й подих смерть спинила, то віра лишиться в очах, що ясенами до могил їх сини ітимуть по ночах" або: "Хай вічно, мов зоря, нам світить рідна мати. Щедруймо ж матерям, допоки жито жати".
У розділі "Стоять обеліски" поет з невимовним болем пише про минулу світову війну, якої він не міг бачити, а пережив, про ті жахливі літа з розповідей її ветеранів. "Сопілка", "Баба Килина", "Балада про невпійману пісню"... Хвилюють ці вірші правдивим зображенням подвигів її учасників, що повернулися у рідний край з нагородами і тяжкими пораненнями.
Є в книжці "Щедрую матері" пейзажна й інтимна лірика, в якій поет змальовує картини маньківської природи з її вишневими та яблуневими садами, дібровами та гаями, що оточують високоврожайні ниви, сіножаті. І всюди у весняну чи й у червневу пору з ранку й до ночі витьохкують солов'ї, аж поки "ячмінь не викине колос, а соловейко втратить голос". Це так безпосередньо і мило згадує поет у вірші "Кинашівським дівчатам":
Сниться батькам хата,
Сняться сині гаї,
Наші сільські дівчата, Наші п'янкі солов'ї.
Автор збірки "Щедрую матері" Анатолій Слободяник - справжній поет. Я щиро вдячний за його цікаву збірку поезій, яку він надіслав мені як колезі по перу.
 
смт. Катеринопіль.

ЩЕДРУЮ МАТЕРІ
Щедрий вечір, мамо, Вам у хату,
Щоб завжди здорові Ви були!..
...Повели Меланку вже дівчата,
Василя десь хлопці повели.
Вам, дозвольте, в хаті защедрую,
Хай ікони бачать в рушниках,
Що я матір у Різдво цілую,
У її сльозини на щоках.
Мамо, мамо, сива чорнобривко,
З груш узвар п'янить, немов вино.
Я приніс, ріднесенька, щедрівку,
Що в мені творилася давно.
В хаті зіллям встелена долівка,
Що ще з літа висохло в сніпку.
Чебреці вплітаються в щедрівку
І калини кетяги в кутку. 
За вікном не чути навіть вітру,
Дров огонь в печі вже не скубе,
Схолода кутя в старій макітрі,
Кіт вмиває лапками себе.
Жита сніп стоїть під образами,
Щоб усім родило без кінця,
Жовта хустка з китицями в мами
В щедрий вечір так їй до лиця.
Жар намиста гріє вишиванку,
Вмерз у скроні іній сивини.
Щедрувать до мами на Меланку,
Ой, не всі вже сходяться сини...
Сяє мисник в кухликах і дзбанах,
В рушниках - зозулі по краях.
В щедрий вечір хоче повен ґанок
Щедрувать для мами, як і я.
Новий рік почав свою мандрівку,
І Василь всіх півнів сполохне.
В хаті тихо заведу щедрівку -
Слухайте ж, матусенько, мене...
***
Щедрий вечір, рідна нене,
Добрий вечір на поріг!
Я приніс тобі від мене
Свого серця оберіг.
Щедрий вечір, господине,
Ген на покуті кутя.
Добрий вечір, Берегине,
Мати нашого життя!
Щедрий вечір, добрий вечір, -
Вибачай, що я один.
Гріє хустка твої плечі,
Бо щедрує тобі син.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Колосяться хай жита!
Прилетіла ластівочка
Під віконце, та й пита:
- Років вам багато, Надю,
Бачу, взнали ж ви біди?
В рушниках, що шили гладдю,
Щастя мали не завжди...
Хай зозуля щедро, дзвінко
Літ і літ вам накує,
Долю вистелить барвінком,
А Господь добро дає.
Щоб всього було рясненько,
Щоб в достатку ви жили.
Щедрий вечір, люба ненько,
Щоб щасливими були!

МАТИ ХЛІБ ПЕЧУТЬ

Пахне в хаті вчиненим тістом,
А надворі сіється дощ.
У печі - ніби полум'ю тісно,
Закипає у горщику борщ.
А як полум'я втомиться врешті,
І черінь буде жаром дихать,
Щось мудруючи біля печі,
Мати будуть всміхатися стиха.
Потім мовчки у піч розпашілу
Хліб посадять, дбайливо вчинений.
Їх, напевне, бабуся так вчили,
Щоб і двері були причинені...
А як хліб підпечеться в печі -
Його будуть гнітить соломою. 
І заб'ється в червонім плачі
Злісне полум'я, зморене втомою.
Я дивлюся у піч крізь полум'я.
Відлиск жару пече на щоці.
Ще ні разу не бачив ніколи я,
Рум'яніють як в ній буханці.
Потім мати будуть виймати
Хліб й покроплювать його літеплом.
І запахне повсюди в хаті
Колосками, синню неба і літом.
Розкладуть на дубовій лаві,
Рушником вкриють зверху, вишитим...
Він лежатиме величаво,
Хліб із поля, де вже нива вижата.
Його запах, теплого, свіжого,
Понесеться на вулицю з хати.
"Це Надія вчинила діжу
Й хліб спекла!" -
будуть люди казати.
Ну, а мати все ж так проворно,
Біля печі, в якій вже затухло,
Будуть мовчки збирати форми,
Будуть мити нам рідні кухлі.
"Хай цілують тебе дівчата!.." -
Мені теплу цілушку дали.
... В нашій хаті сьогодні свято -
Мої матінка хліб пекли!..
Анатолій СЛОБОДЯНИК.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2004 > Тема "Душі криниця"