Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2638)
З потоку життя (5717)
Душі криниця (3224)
Українці мої... (1419)
Резонанс (1424)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ГАЗЕТА «КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» ОГОЛОШУ╢ ВСЕУКРА╥НСЬКИЙ Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС «МИ — Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!» ╤МЕН╤ КРИМСЬКОГО УКРА╥НСЬКОГО ПОЕТА ДАНИЛА КОНОНЕНКА
УМОВИ КОНКУРСУ


╤НШ╤
В’╓ться прапор Укра╖ни: Жовте поле, небо син╓. Гордо ма╓ ╕ тр╕поче, Може що пов╕дать хоче?


ДМИТРУ ШУПТ╤ – 80!
«КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» СЕРДЕЧНО ЗДОРОВИТЬ ШАНОВНОГО ДМИТРА РОМАНОВИЧА З ЮВ╤ЛЕ╢М!


«ХРИСТОС ХРЕСТИВСЯ Й ВОДУ ОСВЯТИВ...»
Може виникнути слушне запитання: “Чому Богоявленням називають не день народження ╤суса...


«…Я СИЛИ П’Ю В ТАРАСОВОМУ СЛОВ╤»
У т╕ хвилини важко було говорити, сльози заважали, адже почуття щему ╕ радост╕, хвилювання ╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 22.01.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 22.01.2016
ЩОБ РА╢М СТАВ ТВ╤Й Р╤ДНИЙ КРАЙ – ЖИВИ ╤ МИСЛИ УКРА╥ННО!
Олександр ПЕЧОРА

Клуб поез╕╖

ПЕЧОРА Олександр Андр╕йович народився 1951 року в селищ╕ Ромодан на Полтавщин╕. Сучасний укра╖нський л╕тератор — поет, гуморист, п╕сняр. За фахом — художник.
Автор поетичних книг «Сивий сонях», «Л╕куймо душу», «Жарти-жартами…», «Межа», «Вишиванки мамин╕», «Повстали приспан╕ тривоги», «Яблуко на в╕трах», «…Обереги-береги…», «Пелюстки неодцв╕танн╕», «Св╕танкове соло», «Бути собою».
Ма╓ численн╕ публ╕кац╕╖ в журналах, альманахах, антолог╕ях та колективних зб╕рниках. Чимало твор╕в Олександра Печори розм╕щено на авторськ╕й ╤нтернет-стор╕нц╕ «КЛУБУ ПОЕЗ╤╥». (http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=15343)
Лауреат л╕тературно-мистецьких прем╕й ╕мен╕ Василя Симоненка, Володимира Малика, Леон╕да Бразова, загальнонац╕онального конкурсу «Укра╖нська мова — мова ╓днання» та Всеукра╖нського еко-фестивалю «Лель».
Член Нац╕онально╖ сп╕лки журнал╕ст╕в Укра╖ни. Редактор-засновник ╕сторико-кра╓знавчо╖ та л╕тературно-мистецько╖ газети «Р╕днокрай».
Заступник голови Полтавсько╖ сп╕лки л╕тератор╕в, голова Лубенсько╖ м╕ськрайонно╖ орган╕зац╕╖ Всеукра╖нського товариства «Просв╕та» ╕мен╕ Тараса Шевченка.

Олександр ПЕЧОРА
ЩОБ РА╢М СТАВ ТВ╤Й Р╤ДНИЙ КРАЙ – ЖИВИ ╤ МИСЛИ УКРА╥ННО!

ДУША ПОЕТА

Душа поета — мов соп╕лка н╕жна.
Вона бринить м╕норно
 ╕ мажорно.
Емоц╕й хвил╕ закипають
 штормом.
Душа — ранима й безневинно
 гр╕шна.
То музика — мотиви сонця
 й грому —
зл╕та╓ в╕льно птахою кохання.
Хоч завжди йде на не╖
 полювання,
але вона верта╓ться додому.

До серця — доки б’╓ться,
 не померкне.
╤ — в небо, як поез╕я — м╕ж люди.
Поета на ц╕м св╕т╕
 вже й не буде, —
як ╕ душа, поез╕я безсмертна!
* * *
Хай правдиться ╕стор╕я дов╕чно,
геройський дух наповню╓
 й нездар.
Хай нац╕я ╓дна╓ться маг╕чно —
люд в╕льний воскреса╓ ╕з отар.
 
Нащадки щир╕, суто укра╖нськ╕,
над св╕том з╕йде праведна зоря.
Проймаймося гартованим
 ар╕йським,
козацьким духом —
 духом Кобзаря.
Цуратися сво╓╖ правди год╕.
Хай правда наша вище долина.
Пиш╕ть свою ╕стор╕ю сьогодн╕,
а то новий напише Бузина.


ПРО ПОЕТ╤В ╤ ВЛАДУ

Шану╓ влада поет╕в мертвих.
Себе поети приносять в жертву.

Живих поет╕в не любить влада.
Х╕ба що пишеш ╖м диф╕рамби.

Коли штампу╓ш лиш трафарети,
то ти н╕коли й не був поетом.

Поет не завжди лиш ла╓ владу,
та в╕н в╕дважно шука╓ правду.

В поета завжди м╕рилом —
 сов╕сть,
тому живуче й родюче слово.

Поет правдиво малю╓ вади,
тому поета й не любить влада.

В╕н в╕дчува╓ усе красиве —
супроти зла добува╓ силу.

Жагучим словом л╕ку╓ душ╕,
натхненно будить
 людей байдужих.
Добропорядн╕сть —
 першооснова.
╤ кажуть люди —
 «художник слова».

Якщо насправд╕ в╕н ╓ Поетом,
тод╕ н╕коли не зможе вмерти.

╤, може, влада йому й не рада, —
живе Поетова щира Правда!


ОРАВ ФЕРМЕР НИВУ

Орав фермер ниву
 та й думу гадав,
чом долю чванливу
 Господь йому дав.
 
— Ой хто ж мен╕ скаже,
 чом стогне земля?
Бо в селах вже майже
 не стало селян.
Сус╕дка-Рос╕я лукава ж яка!
Снаряди пос╕яв
 двоглавий москаль.
 
О полечко-поле,
 поранений край.
О доле-недоле,
 журу не впускай.
 
У селах веселих п╕сень
 не ведуть.
От-от чорноземи
 чужим в╕ддадуть.
 
— О Боже, дай сили,
 розкв╕тнути дай,
аби був щасливий
 увесь р╕дний край.
* * *
 Останн╕й ос╕нн╕й веч╕р.
 На ранок невже зима?
 Не мовкне дзв╕нка малеча,
 та т╕льки тепла нема.
 Зима до вор╕т доб╕гла,
 та, мабуть, не в тому р╕ч:
 коли буде б╕ло-б╕ло —
 св╕тл╕шою стане н╕ч.

АКРОВ╤РШ
для Над╕╖ Савченко

Символом незламност╕ Вкра╖ни,
Лицаркою славною зросла!
Агнецем не стала ти пок╕рним —
В╕льною була в темниц╕ зла!
Авелевим кв╕том здивувала —
Укром-диво-птахою знялась!
Каторжно пеклась-голодувала,
Рашенським сатрапам
 не здалась!
Авелев╕ внуки разом д╕ють.
╥х не переможе Ка╖н-кат!
Надя — укра╖ночка Над╕я —
╤стинно народний депутат!
* * *
Ще й як Укра╖на б росла,
якби ж не ╕мпер╕я зла.
* * *
Укра╖ни не буде доти,
доки в розбрат╕ патр╕оти.

МАЯТНИК ╤СТОР╤╥

Маятник ╕стор╕╖
 не спиня╓ б╕г.
Р╕зко в╕дхиля╓ться
 в л╕вий-правий б╕к.
Л╕тописц╕ каються:
 правда вже не та.
Маятник повторю╓
 пройдений етап.
Переможц╕ славляться.
 Пот╕м — навпаки.
То герой з лампасами,
 шапка набакир,
то по шапц╕ ляпаса...
 Пол╕тав ╕ с╕в.
Маятник гойда╓ться
 на сво╖й ос╕.
Стр╕лки переведен╕.
 ╤спити без меж.
Вчення ╕ теор╕╖,
 швидкоплинн╕сть веж.
Маятник ╕стор╕╖ —
 праведний суддя.
Та чи посередин╕
 ╕стина буття?
* * *
Ми буду╓м ╓врохату
для свого ол╕гархату.

КАН╤ВСЬКИЙ РОЗДУМ

Склика╓ Мати доньок ╕ син╕в.
«Реве та стогне Дн╕пр…» —
 гучить священно.
Щоранку владно линуть позивн╕:
Апостол Правди зве —
 Тарас Шевченко.
Зав╕тне м╕сце. Думи запеклись...
З╕ходжу важко на Чернечу кручу.
На Укра╖н╕ — г╕рше, н╕ж колись.
Вже б╕долашну довели до ручки.
╢диний Боже, захисти цей край!
Пошли нащадк╕в —
 благородних, дужих!
Хоч не судився на земл╕ ц╕й рай,
та щоб н╕коли не було байдужих.
Ми ╓ Народ. Але куди йдемо?
В державу нашу кр╕пне
 сп╕льна в╕ра?
Над пр╕рвою в покор╕ сто╖мо…
Пора. В╕д сл╕в —
 до праведного д╕ла.
На ярмарок ╕дуть, ╕дуть роки…
Одна в нас Мати,
 нам тут разом жити.
Доброд╕╖, пог╕дн╕ земляки,
не помил╕ться кому як служити!
* * *
Дали нам волю говорити…
Це ж треба так народ дурити!
* * *
Найперше — докоряй соб╕.
Ум╕й себе в соб╕ збагнути.
Безмежно дов╕ряй судьб╕
й навчися скр╕зь собою бути.

╤ не над╕йся при гроз╕
на блискавичн╕ перем╕ни,
лиш направляй зусилля вс╕
на справи праведн╕ ум╕ло.

До себе, брате, обернись,
себе спитай в╕дверто й в╕льно,
чи борешся, чи зупинивсь?
Що ти зробив для Укра╖ни?

Не ради слави й нагород
розпочинай яскраве д╕йство.
Йди до людей, ╓днай народ,
оздоровляй себе й сусп╕льство.

В громади праведн╕сть пов╕р,
бо влад╕ в╕рити — на╖вно.
Щоб ра╓м став тв╕й р╕дний дв╕р —
живи ╕ мисли укра╖нно.
* * *
Монументом ╓диним зроста╓
на Майдан╕ Народу Постава.
* * *
Так оце отак╕ ми сво╖?!.
Хто завгодно на ши╖ в нас ╖де.
Бо й м╕ж нами ведуться бо╖,
бо ╕ дос╕ ми ╓ — само╖ди.

Хай не ми, — щоб держава жила.
Та чому ж сто╖мо на розпутт╕?
В Укра╖н╕ пану╓ — хула.
Терористом
 прийшов до нас Пут╕н.

Смерть скотилась в╕д замк╕в
 до хат.
Хто кого? Як не вб’╓, —
 перекупить.
╤ корупц╕я, й ол╕гархат…
Оберемо чи ж владу ми путню?

Чи закон а чи договорняк?
Чи Майдан а чи антимайдани?..
От ╕ ма╓мо — сущий бардак
на земл╕ прабатьк╕в Богом дан╕й.

Деф╕цит об’╓днальних ╕дей.
Гинуть кращ╕ сини-патр╕оти.
Не вжива╓ться правда н╕де,
бо держател╕ в нас — ╕д╕оти.

Укра╖нц╕, у св╕т понес╕ть
св╕тлу пам’ять г╕ркущо╖ правди.
Хай завжди будуть мир,
 хл╕б ╕ с╕ль,
та н╕коли — чужинсько╖ влади!
* * *
Оце вже влада саме та!
...А п╕д наперстком — пустота.
* * *
Засвою╓мо праведний урок,
╓дна╓мося, окрилюючись г╕дно.
╤ ще на крок, ╕ знову ще на крок,
щоб кв╕тнула й м╕цн╕ла Укра╖на.

Не час виляти, ми обрали путь —
╓дину Неньку
 берегти нам треба.
Завжди в усьому лиш собою будь,
тод╕ ус╕м нам допоможе небо.

Тебе сатрапи мстив╕
 травлять злом —
╕з пащ смердючих
 чорна заздр╕сть свище.
А ти над пр╕рвою
 змахни крилом —
не переймайся —
 п╕д╕ймайся вище!

Знев╕рився? Пов╕р мерщ╕й соб╕.
Терпець урвався?
 Май переконання.
╤ прийде перемога в боротьб╕.
Найл╕пша сила, зв╕сно ж, —
 у ╓днанн╕.

Плекаймо ж волю,
 щоб сягти мети!..
Чи ж д╕ждемося праведно╖
 влади?
О Господи, дай сили дал╕ йти
й черлен╕╖ щити свято╖ правди!

ОКОЛИЦЯ

 Я з дитинства ходив
 на околицю —
 в╕дкривати природи красу.
 Починалася тут моя вольниця.
 Мр╕╖-думи сюди я несу.
 
 Спомин давн╕й лоскоче
 ╕ колеться.
 Тут же юн╕сть буяла моя!
 Приманила до себе околиця.
 Пов╕нь мр╕й пам’ятатиму я.
 
 Р╕дне м╕сто молодша╓-
твориться.
 Вже не стр╕ну старих явор╕в.
 Подалася за обр╕й околиця,
 та рояться тут мр╕╖ мо╖.
 
 Перемр╕╓ться тут,
 перемолиться.
 Будуть радощ╕ ще ╕ жал╕.
 Давн╕ друз╕ мо╖ за околицю
 в╕дл╕тають, немов журавл╕.
 
 Ой ти доленько, сизая горлице,
 ще воркуй мен╕, не в╕дл╕тай.
 У задум╕ ходжу по околиц╕:
 це ж отут колись був мен╕ рай.
 
 Заховалось за обр╕╓м сонечко.
 Гостювала синиця в руц╕.
 Сизим птахом ╕ду за околицю,
 ╕ сльозина бринить на щоц╕.


РОЗКВ╤ТА╢ СЛОВО

 Прислухайся —
 шепочуть пелюстки,
 бринить роса
 пром╕нно-св╕танково.
 Цей неповторний час
 не пропусти,
 адже в ц╕ мит╕ розкв╕та╓ слово.
 
 Минула н╕ч, ╕ ти поглянь
 на св╕т —
 предивне св╕тло плине
 знову й знову.
 Поез╕╖ одв╕чний запов╕т —
 якби в душ╕ розкв╕тло
 тепле слово.
 
 Завжди натхненно
 ранок зустр╕чай,
 адже назад ╕ мит╕ не повернеш.
 Коли в душ╕ тво╖й горить св╕ча,
 тод╕ н╕коли слово не померкне.
 
 ╤ ти себе розкрий на вс╕ лади,
 щоб сколихнули душу
 серця струни,
 щоб залишитись в╕чно молодим
 ╕ почутт╕в палких
 ╕скрився трунок.
 
 Плекай пелюстку кожну
 у в╕рш╕ —
 ╕ будуть в╕чно кв╕тувати руж╕.
 Коли мотив настояний в душ╕ —
 його почують душ╕ небайдуж╕.
 
 Мелод╕ю любов╕ в╕днайти
 н╕коли у житт╕ оц╕м не п╕зно.
 Коли цей св╕т в добр╕
 покинеш ти —
 лишиться вс╕м твоя нетл╕нна
 п╕сня.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 22.01.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16548

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков