Версiя для друку Обговорити в форумi

У кожному під'їзді нашого дев'ятиповерхового будинку є вахтери. Цілодобово слідкують вони за чистотою та порядком. А ще їм поштарі вручають усю кореспонденцію для мешканців.
По четвергах наші чергові у вільні хвилини перечитують різні керченські газети, що надходять передплатникам. А в п'ятницю стали читати "Кримську світлицю". А коли наша родина бувала у від'їзді, то газети читали тижнями.
- Ты знаешь, пока две недели у нас были твои газеты, мы их полностью перечитали. Впервые на украинском языке. И ничего сложного, всё понятно и интересно. Так скоро и разговаривать по-украински начнём, - ділились враженнями вахтери.
Та ось із вересня вирішили жильці нашого під'їзду відмінити чергування і встановили кодовий замок. Повертаємось у п'ятницю з роботи, а газети у скриньці немає. Я на пошту. Де ж газета? Чи приносили? Виявляється, що так. У суботу поїхала я в центр міста, щоб купити "Кримську світлицю". Наступної п'ятниці все знову повторилось, потім ще...
Значить, сподобалась газета. Та й брав, мабуть, хтось свій, із сусідів. А я купувала собі газету у кіосках. Ну що ж, нехай читають. І дякують!
Любов КИСІЛЬ,
вчителька української мови та літератури ЗОШ № 24.
м. Керч.

* * *

Велике спасибі Д. Кононенку за вірш "У кримському лісі", присвячений подвигам кримських партизанів у роки війни. Батько моєї дружини Яків Михайлович Кушнір в 1941 р. в 17 років влився в лави кримських партизанів. Спочатку був зв'язковим, а згодом його призначили командиром одного із загонів. Дуже тяжкими були ті партизанські роки, але він витримав і вийшов переможцем. Йому дуже до душі припав вірш нашого кримського поета.
А ще я хочу подякувати газеті за те, що опублікувала статтю
П. Сущенка "Три питання української незалежності". Я повністю поділяю його думки. В місті Судаку, де я живу, також немає нічого нашого, що б приваблювало душу українця. Що ж до питання про так званий твір О. Бузини, який публікує на своїх сторінках "Крымская правда", обливаючи брудом нашого Тараса Шевченка, то, гадаю, в цю справу слід би було втрутитись судовим органам.

Іван БИКОВЕЦЬ.
м. Судак.
* * *
Коли Україна наша стала незалежною, у нас, українців, колись потаємне, патріотичне (мова, любов до України) все ніби народилося вдруге. А ми тому "байдужі", що нас не єднають. Газета українська тільки одна на Крим, телебачення - російське. Наших співаків не побачиш, наших концертів, митців України не показують, їх у Криму і не знають. Де "Соколи", "Гетьман", де О. Білозір, Р. Кириченко, Д. Гнатюк? Нам подають Орбакайте, Кіркорова, Пугачову... Росіяни пропагують свій "могучий язык", "могучую Россию", "могучий народ российский". А у нас тільки радіо "Свобода" виховує патріотизм і 3-тя програма "Відродження". Та й їх весь час глушать, перешкоджають. Чому в Криму немає української громади, яка б збирала українців, виховувала у них любов до України, самоповагу до себе? Іноді приїздять Мовчан, Удовенко. Та тільки хто з пересічних знає, де вони зустрічаються з людьми? Ми були на зустрічі з Ющенком, з Тимошенко. Ми - за них. Ми їм віримо. Але треба, щоб всі кримські українці в це вірили.
Сім'я РУДНИЦЬКИХ.
м. Сімферополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2004 > Тема "Резонанс"