Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2577)
З потоку життя (5659)
Душі криниця (3186)
Українці мої... (1409)
Резонанс (1414)
Урок української (981)
"Білі плями" історії (1611)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«БАХМУТ УКРА╥НСЬКИЙ» ПРО ТЕ, ЩО НАКИП╤ЛО…
Описавши зустр╕ч льв╕в’ян з актив╕стами «Бахмута укра╖нського», я не встиг...


ПРИЩЕПИТИ Г╤ЛОЧКУ СМЕРЕКИ В ДОНЕЦЬКОМУ ПОЛИННОМУ КРАЮ
Дехто люто ненавидить «сепар╕в», а ╕нш╕ ж - просто не в╕рять, що на Донбас╕ можна...


КОЛОМИЯ ГОТОВА СП╤ВПРАЦЮВАТИ З ДОНБАСОМ У СФЕР╤ КРА╢ЗНАВСТВА
Нац╕я повинна модерн╕зуватися ╕ в перспектив╕ стати монол╕том. Зробивши висновки з под╕й...


ЯК ЛЕСЮ УКРА╥НКУ НА КОНГРЕС НЕ ПУСКАЛИ...
Прикрий ╕нцидент трапився з кримською делегац╕╓ю в перший день роботи Всесв╕тнього форуму...


НЕЗАК╤НЧЕНА В╤ЙНА ТИМУРА БАРОТОВА
Постать Тимура Баротова по-сво╓му символ╕чна. В╕н - колишн╕й оф╕цер ВМС Укра╖ни, п╕зн╕ше - бо╓ць...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 29.01.2016 > Тема ""Будьмо!""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 29.01.2016
ЛУГАНЧАНИН ВОЛОДИМИР САБАДУХА: «М╤СЦЕВ╤ НАМ ПОВ╤РЯТЬ ШВИДШЕ, Н╤Ж ЛЮДЯМ ╤З ЗАХ╤ДНО╥ УКРА╥НИ…»

Ми ╓сть народ!

╤нколи, роздумуючи над долею «Кримсько╖ св╕тлиц╕», вивчаючи проблеми ╕ тенденц╕╖ «св╕тличанського» середовища, ловлю себе на думц╕, що в попередн╕ роки, попри неувагу держави до кримських справ, колективом газети було закладено непоганий фундамент. Принаймн╕ була в╕рно зроблена ставка на ц╕леспрямоване об’╓днання навколо «КС» позитивних, осв╕чених особистостей. Це дос╕ да╓ться взнаки, хоча вже р╕к газета не виходить у паперовому вар╕ант╕. З луганчанином, кандидатом ф╕лософських наук Володимиром Сабадухою познайомився три роки тому завдяки терноп╕льським «св╕тличанам». ╤ ось тепер, коли науковець опинився в рол╕ б╕женця (прожива╓ ╕ виклада╓ тепер у ╤вано-Франк╕вську), з ним щедро д╕ляться сво╖м людським теплом «св╕тличани» Прикарпаття. В один з вечор╕в ми зустр╕лися утрьох: Володимир Олекс╕йович, учителька укра╖нсько╖ мови ╕ невтомний пропагандист «Кримсько╖ св╕тлиц╕» Соф╕я Глад╕й та автор цих рядк╕в. Просимо луганчанина розпов╕сти трохи про себе, про феномен укра╖нсько╖ Луганщини, про науков╕ розробки та про способи повернення окупованих територ╕й: Донбасу ╕ Криму.
— Моя кандидатська дисертац╕я була присвячена укра╖нськ╕й нац╕ональн╕й ╕де╖ та ╕де╖ особистост╕, — говорить Володимир Олекс╕йович. — З мо╖м другом ╕ учителем Олександром Гречаним ми працювали разом рок╕в п’ятнадцять. Обо╓ були укра╖нсько╖ ор╕╓нтац╕╖, але стосовно ╕де╖ особистост╕, то це саме Олександр Феногенович зробив поштовх. В╕н розробив ╕дею р╕вн╕в розвитку людських зд╕бностей: найнижчий р╕вень — це «залежна людина», дал╕ йде «посередня людина» ╕, нарешт╕, — «особист╕сть». Укра╖нську ╕дею в╕н розум╕в саме як ╕дею особистост╕. Мен╕ це сподобалося! Бо не можна нац╕╖ нав’язати ╕дею, яка не в╕дпов╕да╓ ╖╖ ментал╕тету. Усв╕домлюючи це, я почав глибше вивчати укра╖нську ф╕лософ╕ю. Згодом переконався, що ╕дея духовно╖ ╕╓рарх╕╖ та ╕дея Особистост╕ була орган╕чно притаманна укра╖нськ╕й ф╕лософ╕╖. Перш за все, це ╤ван Вишенський (який б╕льшу частину свого життя пров╕в на гор╕ Афон), Григор╕й Сковорода, Пантелеймон Кул╕ш, Тарас Шевченко, ╤ван Франко… Трохи п╕зн╕ше – Дмитро Донцов. Вони вид╕ляли три р╕вн╕ духовно╖ зр╕лост╕ людини. ╢ залежна людина, яка залежить в╕д сво╖х нерозвинутих потреб та навколишнього середовища. ╢ посередня людина, яка використову╓ сво╖ знання ╕ досв╕д не заради сусп╕льства, а для себе, для власно╖ вигоди. ╤ ╓, нарешт╕, ОСОБИСТ╤СТЬ, яка сво╖ знання використову╓ для розвитку держави, сусп╕льства або для розвитку ╕ншо╖ людини. Як могла вижити укра╖нська нац╕я без держави? Вона спиралася на окремих шляхетних людей, як╕ жили заради Укра╖ни, сусп╕льства, громади. З ╕стор╕╖ в╕домо, що на чол╕ с╕льських громад, як правило, були шляхетн╕ люди, як╕ д╕яли в ╕нтересах громади ╕ не шукали вигоди для себе. Пот╕м був тривалий пер╕од комун╕стичного поневолення, але тепер я бачу, що шляхетна людина в Укра╖н╕ знову в╕дроджу╓ться. Це показав перший Майдан, а особливо – другий.
— Можете сказати дек╕лька сл╕в стосовно укра╖нсько╖ мови? Як ви прийшли до не╖?
— Батьки розмовляли рос╕йською, але в сел╕ Третяк╕вка Б╕ловодського району, де я проводив л╕то, скр╕зь чув досить гарну укра╖нську мову. Це вже тепер там розмовляють суржиком... Коли повертався до Луганська, то за ╕нерц╕╓ю продовжував говорити мовою бабус╕. Але батько радив переходити на рос╕йську, бо ╕накше, мовляв, не виб’юся в люди… Я не м╕г не послухати батька, але й перебування на сел╕ зробило свою справу. А пот╕м мене вразила одна ╕стор╕я. Батько в листопад╕ 1941 року потрапив у полон десь п╕д Смоленськом. Побував у концтабор╕, якось вирвався зв╕дти ╕ довго п╕шки добирався додому. Т╕льки навесн╕ 1942 року д╕стався р╕дно╖ осел╕. Об╕йняв р╕дних ╕ сказав: «Ну, тепер хоч помру на Укра╖н╕…» — ╕ заплакав. Коли батько розпов╕в про це мен╕, то я вперше задумався: значить, Укра╖на варта того, щоб ╖╖ ось так любити! З того часу земля предк╕в м╕цно ув╕йшла ╕ в мою душу, ╕ моя вимушена рос╕йськомовн╕сть вже н╕чого не вир╕шувала, – я в╕дчув себе укра╖нцем.
— ╤ все ж, багато луганчан ╕ донеччан само╕дентиф╕куються не в останню чергу завдяки рос╕йськ╕й мов╕.
— ╢ таке. Взагал╕, мова, рел╕г╕я ╕ патр╕отизм — це дуже вза╓мопов’язан╕ реч╕. Пригадую, як п╕сля першого Майдану д╕тей-луганчан почали возити на Зах╕дну Укра╖ну. Була така програма в часи президентства Ющенка. Але тод╕ нав╕ть деяк╕ вчител╕ (я вже не кажу про звичайних обивател╕в) давали конкретн╕ настанови сво╖м д╕тям: у жодному раз╕ не розмовляти у Львов╕ чи в Тернопол╕ укра╖нською.
— Ц╕каво, зв╕дки така нетерпим╕сть?
— Щоб не зраджували сво╖й рег╕ональн╕й ╕дентичност╕, щоб були ╕деолог╕чно пильними, не йшли «на поводу» у бандер╕вц╕в… Але траплялося, що д╕ти в╕дкидали ╕деолог╕чн╕ настанови батьк╕в та вчител╕в ╕ переходили на укра╖нську. Але якби луганськ╕ осв╕тяни були у б╕льшост╕ сво╖й патр╕отично налаштованими, то й д╕ти переходили б на укра╖нську набагато швидше.
— Тепер модно казати, що любити Укра╖ну можна, нав╕ть думаючи ╕ сп╕лкуючись рос╕йською…
— Звичайно, нер╕дко бува╓, що й рос╕йськомовн╕ луганчани ╓ патр╕отами ╕ нав╕ть гинуть за Укра╖ну. Можливо, спрацьовують гени. Знаю випадок, коли луганчанин — син чеченця й укра╖нки — жив з бабусею ╕ виховувався нею. Попри це, через деякий час Артем прийняв ╕слам. Але нав╕ть будучи мусульманином, п╕шов в АТО добровольцем ╕ хоробро воював за Укра╖ну. Просив побратим╕в, — якщо його вб’ють, — щоб поховали за мусульманським звича╓м. Загинув хлопчина восени 2014 року… Як поховали Артема, я не знаю, але важливо, що у нього були так╕ ╕деолог╕чн╕ настанови. Тож хоча знання мови не завжди ╓ вир╕шальним фактором, але було б набагато краще, якби луганчани знали мову д╕д╕в-прад╕д╕в. Бо нав╕ть тут, в ╤вано-Франк╕вську, де б╕женц╕ об’╓дналися в Товариство укра╖нц╕в Донбасу ╕ Криму (зрозум╕ло, що проукра╖нське), вони не посп╕шають переходити на укра╖нську мову.
— На окупованих територ╕ях йде процес прозр╕вання населення?
— Не можу назвати точну цифру, бо це треба проводити ╜рунтовн╕ соц╕олог╕чн╕ досл╕дження, але п╕дтвердити можу, що розчарованих ста╓ все б╕льше ╕ б╕льше... Люди були ор╕╓нтован╕ на отримання якихось матер╕альних благ в╕д Рос╕╖. Але н╕чого не отримали, тому й розчарувалися. Але це розчарування йде не в╕д св╕домост╕, а в╕д шлунку. Тому робити ставку на таких не можна. Розчарован╕ – це не опора наша, а баласт.
— А щось позитивне, оптим╕стичне ви можете сказати?
— Укра╖нц╕, як╕ ви╖хали з окупованих територ╕й, розлет╕лися по вс╕й Укра╖н╕. Вони непогано «вписалися» в середовища Ки╓ва, Дн╕пропетровська, Харкова та ╕нших м╕ст. ╢ там люди активн╕, ╕нтелектуальн╕, п╕дготовлен╕. ╤ вони подекуди нав╕ть викладають в ун╕верситетах. Отже, позитив у тому, що велика Укра╖на отримала неабияке ╕нтелектуальне «п╕дкр╕плення». У Луганську ж залишилися люди, як╕ не здатн╕ бути суб’╓ктами д╕яльност╕. Вони можуть жити лише на як╕сь соц╕альн╕ подачки. ╤ тому, якщо не буде певних додаткових зусиль з боку влади, то повернути Луганськ ╕ Донецьк буде важко. ╤ нам, патр╕отам, туди н╕чого повертатися. Х╕ба що п╕сля зд╕йснення певно╖ люстрац╕╖. ╤ коли люди, як╕ боролися за Укра╖ну ╕ ходили на м╕сцевий Майдан (нас там було небагато – дв╕ чи три сотн╕ людей), отримають бодай як╕сь переваги чи стаб╕льну п╕дтримку влади, то вони повернуться ╕ будуть там розбудовувати Укра╖ну. В ╕ншому випадку, якщо люстрац╕╖ не буде, то сепаратисти в╕дчуватимуть себе спок╕йно, а ми знову будемо у меншост╕.
— Можу запевнити, що патр╕оти ╕ небайдуж╕ люди з Ки╓ва, Тернополя, Львова, Черн╕вц╕в часто розмовляють на тему майбутнього облаштування Донбасу ╕ Криму. Що робити ╕з сепаратистами? В Рос╕ю ╖х Пут╕н не пустить. Значить, будуть залишатися на м╕сцях. Будемо терпляче перевиховувати ╖х? А може, краще взагал╕ не ч╕пати, а лише годувати, як американський уряд п╕дгодову╓ ╕нд╕анц╕в у резервац╕ях? Може, це буде дешевше, н╕ж реал╕зувати як╕сь радикальн╕ програми? До реч╕, щоб послати на Донбас ╕ в Крим достатню к╕льк╕сть патр╕от╕в (як колись на Волинь ╕ Галичину посилали вчительок ╕з Сх╕дно╖ Укра╖ни), доведеться сутт╓во оголити Центр ╕ Зах╕д. Чи можемо соб╕ таке дозволити?
— Посилати тисяч╕ «аг╕татор╕в» на терени так звано╖ «Новорос╕╖» — це не вих╕д. Вони будуть сприйматися як чуж╕. Краще, якби мешканц╕в Луганщини ╕ Донбасу п╕сля визволення аг╕тували не прислан╕ галичани, кияни чи, скаж╕мо, к╕ровоградц╕, а сво╖, м╕сцев╕. Як╕ залишилися там або десь тимчасово ви╖хали на велику Укра╖ну. А оск╕льки залишати захоплену сепаратистами територ╕ю Рос╕╖ не можна в жодному випадку, то повинна бути централ╕зована пол╕тика, державна програма з ре╕нтеграц╕╖ Донбасу ╕ Криму. Треба з╕брати пол╕толог╕в, психолог╕в, соц╕олог╕в ╕ ц╕л╕сно обговорювати цю проблему. Моя одна голова не може зам╕нити голови багатьох фах╕вц╕в. Пр╕оритет треба давати особистостям – як на теренах Луганщини ╕ Донбасу, так ╕ на теренах не хворо╖ на сепаратизм частини Укра╖ни. Як╕ жили б укра╖нськими ╕нтересами. ╤ ╓ у мене пота╓мна мр╕я – спробувати зробити з Луганщини ╕ Донеччини нову Галичину. Тобто наст╕льки ж патр╕отичний край, т╕льки на сход╕ Укра╖ни.
— А стосовно Криму як? Як його повертати – так, як Донбас, чи ╕накше? Може, краще зробити ставку на кримських татар? Що робити з рос╕янами, як╕ аплодували «зеленим чолов╕чкам»?
— Зв╕сно, кримськ╕ татари повинн╕ брати активну участь у цьому процес╕. Можливо, якби вони були б╕льш активними, то ми б ╕ не втратили Крим. Громадянськ╕ акц╕╖ протесту могли б в╕д╕грати певну роль. Тепер вони мусять бути активними, бо автоном╕я, скор╕ш за все, буде нац╕ональна – кримськотатарська. Рос╕яни ж п╕сля повернення Криму в лоно Укра╖ни замовкнуть ╕ будуть тихенько доживати в╕ку. Як люди, чи╖ спод╕вання не виправдалися. Навряд чи хтось там буде ╖х ус╕х виселяти з Криму... Мене б╕льше ц╕кавить ╕нше: в нашому пол╕тикум╕ в╕дсутн╓ розум╕ння рол╕ морал╕. Вона повинна стояти вище пол╕тики ╕ нав╕ть вище економ╕ки! Без в╕дродження моральност╕ ╕ в╕дродження укра╖нського духу н╕чого не буде. Повинна, перш за все, з’явитися якась «критична маса» проукра╖нськи ор╕╓нтованих людей – ╕ в Криму, ╕ в Луганську ╕ на Донеччин╕, як╕ зможуть стати пров╕дниками ╕ доведуть переваги укра╖нського духу, укра╖нськост╕ в тих рег╕онах. ╤ це саме ми, перем╕щен╕, повинн╕, докор╕нно зм╕нившись, повернутися до Луганська ╕ С╕мферополя. ╤ м╕сцев╕ нам пов╕рять швидше, н╕ж людям ╕з Зах╕дно╖ Укра╖ни.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 29.01.2016 > Тема ""Будьмо!""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16573

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков