Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ СТОЛ╤ТТЯ: МИНУЛЕ ╤ СУЧАСНЕ
Декада ╕стор╕╖, проведена у Червоноградському г╕рничо-економ╕чному коледж╕, насамперед була...


КАРАЛЬНА ОПЕРАЦ╤Я ПРОТИ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤╥
Правду про Голодомор сл╕д розкривати не в╕д одн╕╓╖ кругло╖ дати до ╕ншо╖, а на пост╕йн╕й ╕...


ДМИТРО ДОНЦОВ ╤ «ВИКРИВАЧ╤»: ДЛЯ ЧОГО РОЗГАНЯЮТЬ СКАНДАЛ ДОВКОЛА ПАМ’ЯТНОГО ЗНАКА?
Рос╕йська сторона не пропуска╓ жодного кроку укра╖нського сусп╕льства щодо ув╕чнення пам'ят╕...


У КИ╢В╤ ПРЕЗЕНТУВАЛИ ВИПУСК ЧАСОПИСУ "╥", ПРИСВЯЧЕНИЙ ╤СТОР╤╥ КРИМСЬКИХ ТАТАР
Джем╕л╓в високо оц╕нив зм╕ст часопису, але нар╕кнув, що наклад у тисячу прим╕рник╕в ╓ абсолютно...


СИЛА БОЖА
Неймов╕рну ╕стор╕ю розпов╕ли мен╕ мешканц╕ одного з с╕л на Терноп╕лл╕. Сталося це в радянському...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 29.01.2016 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 29.01.2016
ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ

Книга в газет╕

Продовження. Поч. у № 34-52 (2015 р.) — № 1-4

«Кримська св╕тлиця» публ╕ку╓ газетний вар╕ант книги полковника В╕тал╕я Лазорк╕на, одного ╕з засновник╕в Збройних Сил Укра╖ни ╕ Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, про ╕стор╕ю творення Укра╖нського в╕йська, ╕ зверта╓ться ╕з закликом до видавц╕в та потенц╕йних спонсор╕в п╕дтримати видання повно╖ верс╕╖ книги. Звертатися з пропозиц╕ями можна на електронну адресу редакц╕╖ — kr_svit@meta.ua, або автора — vlazorkin@ukr.net.

В╕тал╕й ЛАЗОРК╤Н
ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ

Так╕ гарант╕╖ соц╕ального забезпечення були кращими, н╕ж ми мали в Радянському Союз╕. Тому створення тако╖ служби я щиро в╕тав.
Залишалося добре продумати структуру служби ╕ механ╕зми ╖╖ функц╕онування. Я вважав, що так ╕ станеться.
Але людськ╕ слабкост╕ та непрофес╕йн╕сть стали на завад╕ вт╕ленню у життя цих благих нам╕р╕в.
З одного боку, саму суть функц╕онування Соц╕ально-психолог╕чно╖ служби не усв╕домив сам ╖╖ ╕н╕ц╕атор.
З ╕ншого боку, новий м╕н╕стр оборони не побачив у ц╕й служб╕ н╕чого ц╕нного, а тому генерал-полковник Радецький В╕тал╕й Григорович л╕кв╕дував цю службу, зам╕нив ╖╖ на добре знайому йому службу виховно╖ роботи з в╕йськовослужбовцями та призначив на посаду начальника служби виховно╖ роботи свого товариша по служб╕ у в╕йськах, колишнього пол╕тпрац╕вника, генерал-майора Анатол╕я Кобзаря.
Б╕да Соц╕ально-психолог╕чно╖ служби з самого початку полягала у тому, що генерал-майор Володимир Мулява, який був суто цив╕льною людиною, не зм╕г правильно орган╕зувати процес побудови само╖ структури Соц╕ально-психолог╕чно╖ служби, обмежився лише зам╕ною структури пол╕тичних орган╕в на позапарт╕йн╕ структури СПС та п╕дбором кадр╕в у цю службу.
Як член Вищо╖ атестац╕йно╖ ком╕с╕╖ М╕н╕стерства оборони Укра╖ни генерал Мулява приймав кандидат╕в на призначення на висок╕ посади, проводив з ними бес╕ди. Паралельно з цим Володимир Савович зайнявся Укра╖нським козацтвом, став його гетьманом.
Одного разу до Володимира Муляви на бес╕ду прибув в╕це-адм╕рал Безкоровайний Володимир Герасимович, якого направили з Головного управл╕ння кадр╕в. В╕н прибув з посади командувача флотил╕╖ атомних п╕дводних човн╕в ВМС Рос╕╖ ╕ розглядався на посаду командувача В╕йськово-Морських сил Укра╖ни.
Володимир Герасимович був старший за мене десь на р╕к, тому наш╕ б╕ограф╕╖ були де в чому под╕бн╕, як у вс╕х д╕тей в╕йни. П╕сля завершення в╕йськово╖ служби ми стали сус╕дами у Ки╓в╕ в одному житловому будинку на вулиц╕ Зоолог╕чн╕й, ╕нколи зустр╕ча╓мось, д╕лимось сво╖ми новинами, роздумами, спогадами. Одного разу Володимир Герасимович розпов╕в мен╕ про першу свою зустр╕ч з начальником Соц╕ально-психолог╕чно╖ служби М╕н╕стерства оборони Укра╖ни генерал-майором Володимиром Мулявою, гетьманом Укра╖нського козацтва.
Володимир Савович радо зустр╕в досв╕дченого адм╕рала, запросив його с╕сти.
Прочитав направлення адм╕рала ╕, зручно с╕вши у сво╓му кр╕сл╕, запропонував Володимиру Герасимовичу розпов╕сти про себе, про свою морську службу.
В╕це-адм╕рал прис╕в ╕ почав свою розпов╕дь ╕з спогад╕в пово╓нного дитинства.
Народився в╕це-адм╕рал Безкоровайний Володимир Герасимович 16 серпня 1944 року у м╕ст╕ Умань Черкасько╖ област╕ в укра╖нськ╕й роб╕тнич╕й родин╕.
Батько Володимира Герасимовича був призваний до лав Радянсько╖ арм╕╖, п╕шов воювати ╕ загинув на фронт╕, а його мати також невдовз╕ померла.
Залишившись сиротою, маленький Володя виховувався у родин╕ сво╓╖ р╕дно╖ т╕тки ╕ розд╕лив нелегку пово╓нну долю сво╖х багатьох ровесник╕в.
У школ╕ хлопчик вчився старанно, допомагав сво╖м сестрам у навчанн╕. Досягнувши 16 рок╕в, Володя змушений був заробляти на життя, п╕шов працювати слюсарем.
Пот╕м був призваний на службу до морського флоту, паралельно навчався й у 1967 роц╕ зак╕нчив Касп╕йське вище в╕йськово-морське училище, штурманський факультет.
Дал╕ продовжив службу на посад╕ командира електронав╕гац╕йно╖ групи, пот╕м – командиром штурмансько╖ бойово╖ частини та пом╕чником командира атомного п╕дводного човна.
З 1977 року Володимир Герасимович був призначений на П╕вн╕чний флот командиром ракетного атомного п╕дводного крейсера стратег╕чного призначення, який мав на борту бал╕стичн╕ ракети з ядерними бойовими головками ╕ н╕с чергування у систем╕ чергових ядерних сил СРСР.
За старанну бездоганну службу Володимир Герасимович був направлений на навчання до В╕йськово-морсько╖ академ╕╖ ╕м. Гречка, яку зак╕нчив у 1984 роц╕ ╕ був призначений на посаду командира див╕з╕╖ атомних п╕дводних човн╕в.
У 1988 роц╕ контр-адм╕рал Безкоровайний був призначений начальником штабу – заступником командувача флотил╕╖, пот╕м — командувачем флотил╕╖ атомних п╕дводних човн╕в, отримав в╕йськове звання в╕це-адм╕рал.
Коли в╕це-адм╕рал Безкоровайний зак╕нчив свою розпов╕дь, то ╕з здивуванням побачив, що генерал Мулява зовс╕м не реагу╓ на його присутн╕сть ╕... спок╕йно спить у сво╓му кр╕сл╕.
Володимир Герасимович не спод╕вався на такий «теплий» прийом, п╕днявся й обурений вийшов з каб╕нету начальника Соц╕ально-психолог╕чно╖ служби М╕н╕стерства оборони Укра╖ни.
Володимир Савович пот╕м вибачився, але таке зневажливе ставлення до себе суворий морський «вовк» запам’ятав надовго.
Коли Володимир Савович у генеральськ╕й форм╕ з’являвся у сес╕йн╕й зал╕ Верховно╖ Ради Укра╖ни на парламентських слуханнях, багато хто з народних депутат╕в робили йому зауваження стосовно його не статутного вигляду, бо генерал Мулява полюбляв носити зач╕ску з довгим ззаду волоссям, що слугувало об’╓ктом жарт╕в над генералом, ╕ народн╕ депутати почали його називати «генерал-сержант». Та це аж н╕як не засмучувало пана Муляву, бо генерал ╓ генерал!
Якось, вже п╕д час мо╓╖ служби в ЦНД╤ МОУ, до мене у каб╕нет зайшов кап╕тан 1-го рангу Бадах Юр╕й Горд╕йович ╕ показав мен╕ газетну статтю, в як╕й генерал-майор Володимир Мулява напряму звинувачувався у сп╕впрац╕ з КДБ ще за час╕в СРСР.
Прочитавши цю статтю, я не м╕г ╖╖ сприйняти як ╕стину в останн╕й ╕нстанц╕╖, але вона змусила мене добре замислитись. Я пригадав деяк╕ факти з╕ свого недалекого минулого.
Так, мен╕ не давав спокою той факт, коли 1 грудня 1990 року я виступив з Концепц╕╓ю створення Збройних Сил Укра╖ни у Ки╓в╕ на Велик╕й Рад╕ Народного Руху Укра╖ни, де я близько сп╕лкувався лише з головою секретар╕ату НРУ Володимиром Мулявою, та дуже швидко, вже на трет╕й день п╕сля мого виступу, КДБ почало мене смикати по службов╕й та парт╕йн╕й л╕н╕╖, нав╕ть над╕ мною нависла загроза зв╕льнення з в╕йськово╖ служби.
Я з чи╓╖сь подач╕ став жертвою пол╕тичних репрес╕й ╕ лише дружня п╕дтримка ╕ допомога В’ячеслава Чорновола та обрання мене народним депутатом в╕д Народного Руху Укра╖ни врятувало мене в╕д розправи ╕ пол╕тичних репрес╕й!
Я запитав у Юр╕я Горд╕йовича, чи читав цю статтю сам Володимир Мулява?
«Так, читав, — в╕дпов╕в в╕н, — я особисто прин╕с ╕ показав цю газету Володимиру Савовичу. В╕н ╖╖ прочитав ╕ я запитав у нього, чи будемо писати спростування. Володимир Савович впевнено в╕дпов╕в, що не будемо цього робити. Це мене дуже здивувало, а оск╕льки ця стаття не здивувала, не знервувала Володимира Муляву ╕ в╕н не захот╕в писати спростування, думаю, що написане у ц╕й газетн╕й статт╕ ╓ правдою», — розпов╕в Юр╕й Горд╕йович.
Д╕йсно, про Володимира Савовича ходило багато чуток: ╕ про його викладацьку д╕яльн╕сть у В╕нницькому ╕нститут╕, ╕ про причини його виключення ╕з член╕в КПРС, ╕ про по╖здку у Москву для поновлення у членах парт╕╖, ╕ про зв’язки з КДБ.
Та чуткам в╕рити не хот╕лося, проте все це спонукало мене замислитися над споконв╕чною проблемою людства – боротьбою добра з╕ злом ╕ роллю у цьому людських слабкостей, як╕ часто ставали причинами деяких наших невдач п╕д час роботи над творенням Збройних Сил Укра╖ни.
На жаль, так╕ невдач╕ спричинялися генералами й оф╕церами, як╕ ззовн╕ виглядали н╕би ╕ хорошими людьми, з нормальною повед╕нкою. Вони мали с╕м’╖, були дбайливими батьками.
Вони мали пристойний зовн╕шн╕й вигляд: поголен╕, зачесан╕, прив╕тн╕, одяг чистий, напрасований. Вони ч╕тко дотримувались дисципл╕ни роботи ╕ чинного розпорядку, не зап╕знювались, не виходили з роботи ран╕ше встановленого часу, деяк╕ нав╕ть працювали до сьомо╖, восьмо╖ години вечора.
Вони справно розписували документи виконавцям з в╕дпов╕дними правильними резолюц╕ями, встановлювали терм╕ни виконання цих документ╕в, вказували в╕дпов╕дальних виконавц╕в, контролювали виконання документ╕в, зв╕тували начальству про результати ╖хнього виконання. Тож у чому крилася причина того, що завадило нам збудувати м╕цн╕ бо╓здатн╕ Збройн╕ Сили, чому система оборони Укра╖ни виявилась не здатною до виконання завдань оборони?
Найб╕льш ц╕кавим ╕ незрозум╕лим для мене було те, що Укра╖нський народ справно платив податки на утримання Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, М╕н╕стерства оборони, Генерального штабу та Збройних Сил; ус╕ генерали й оф╕цери вчасно отримували грошове утримання, а багатор╕чний результат ╖хньо╖ роботи все ж вийшов дуже поганий, що п╕дтверджують под╕╖ 2014-2016 рок╕в п╕д час в╕йни Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ проти Укра╖ни, коли на час початку збройно╖ агрес╕╖ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ 27 лютого 2014 року м╕н╕стр оборони Укра╖ни Павло Лебед╓в ут╕к за кордон разом з ╕ншими д╕йовими особами злочинного режиму Януковича, а новопризначений м╕н╕стр оборони Укра╖ни адм╕рал ╤гор Тенюх так ╕ не зм╕г з╕брати в╕йсько достатньо╖ чисельност╕ для зд╕йснення збройного захисту кра╖ни в╕д п╕дступного ворога.
Для мене дуже ц╕кавим залиша╓ться питання в╕дпов╕дальност╕ посадових ос╕б вищого в╕йськового кер╕вництва за насл╕дки ухвалених ними р╕шень.
Це питання для мене було одним ╕з найважлив╕ших питань мого кар’╓рного зростання, бо кожне р╕шення, прийняте посадовою особою, ма╓ результат, який можна прир╕вняти до вектора р╕внод╕йно╖ в╕д суми багатьох складових, за якими ма╓ бути знання ╕ досв╕д, а сам вектор ма╓ бути позитивним ╕ ма╓ бути довшим б╕льш н╕ж на 50 в╕дсотк╕в в╕д його ймов╕рно╖ максимально╖ довжини.
Мета поставленого завдання, яке ма╓ бути вир╕шеним, вимага╓, щоб прийняте р╕шення базувалося на ч╕тких розрахунках, як╕ вимага╓ задум та спос╕б виконання р╕шення.
Це стосу╓ться зд╕йснення матер╕ального, техн╕чного та ╕нформац╕йного забезпечення способу виконання р╕шення, але якщо отриманий результат ╓ меншим, н╕ж 50 в╕дсотк╕в в╕д оч╕куваного, то це поганий результат, який визнача╓, що витрати на його досягнення виявилися марними, а задум та спос╕б виконання р╕шення були хибними.
Розум╕ючи це, я не м╕г дозволити соб╕ зважитись на вищу посаду, доки я не був упевнений, що знаю справу ╕ вм╕ю ╖╖ робити краще, н╕ж ╕нш╕ претенденти!
Тому мен╕ була зовс╕м незрозум╕лою позиц╕я деяких високопосадовц╕в, як╕ на нарадах у м╕н╕стерств╕ оборони на докори стосовно недол╕к╕в ╖хньо╖ роботи дозволяли соб╕ в╕дпов╕дати, що, мовляв, я, перебуваючи на сво╖й посад╕ в м╕н╕стерств╕, вчуся працювати, а хто не працю╓, той не помиля╓ться.
Таке я чув в╕д генерала Собкова, генерала Лопати, ╕нших генерал╕в.
Особливо мен╕ запам’яталося, як на нарад╕ заступник м╕н╕стра оборони по тилу генерал-лейтенант Григор╕й Михайличенко повчав оф╕церський склад управл╕нь центрального апарату м╕н╕стерства: «Я вже майже р╕к на посад╕ заступника м╕н╕стра, ╕ я вчуся працювати».
Зв╕сно, що вчитися н╕коли не п╕зно, але саме в цих словах, як на мене, ╕ була закладена м╕на впов╕льнено╖ д╕╖ п╕д обороноздатн╕сть Укра╖ни, яка проявилася в реальних умовах в╕йни через 23 роки п╕сля цих сл╕в генерала. Сфера оборони – не навчальний пол╕гон, ╕ тому керувати оборонним буд╕вництвом мають п╕дготовлен╕ фах╕вц╕.
Я вважав, що м╕н╕стр оборони, начальник Генерального штабу, ╖хн╕ заступники ╕ вс╕ начальники головних управл╕нь мають бути готовими ╕деологами оборонного буд╕вництва кожен за сво╖м напрямком роботи ╕ скеровувати це оборонне буд╕вництво в ╓дино правильному напрямку, а щоб це не виглядало, як у в╕дом╕й нам з дитинства байц╕ про лебедя, рака та щуку, то координувати д╕╖ учасник╕в оборонного буд╕вництва за вс╕ма напрямками повинен саме м╕н╕стр оборони з метою п╕дтримання обороноздатност╕ кра╖ни у пост╕йн╕й готовност╕. Але у повсякденн╕й робот╕ в м╕н╕стерств╕ оборони я, на жаль, пост╕йно стикався саме з персонажами в╕домо╖ байки.
В╕домо, що поганим ╓ той солдат, який не мр╕╓ стати генералом, але за кар’╓рним зростанням беззаперечно хова╓ться зростання р╕вня посадово╖ в╕дпов╕дальност╕, яку не прихова╓ш за гарно виконаними документами, бо це ╓ конкретний результат посадово╖ д╕яльност╕, який назива╓ться обороноздатн╕стю кра╖ни.
Тому я недарма заклав у зм╕ст статт╕ 1 Закону Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни», що «оборона Укра╖ни — система пол╕тичних, економ╕чних, соц╕альних, в╕йськових, наукових, науково-техн╕чних, ╕нформац╕йних, правових, орган╕зац╕йних, ╕нших заход╕в держави щодо п╕дготовки до збройного захисту та ╖╖ захист у раз╕ збройно╖ агрес╕╖ або збройного конфл╕кту».
Зважаючи на комплексний п╕дх╕д до створення системи оборони, я виступав за виведення Збройних Сил Укра╖ни з п╕дпорядкованост╕ м╕н╕стру оборони та в╕докремлення ╖х в окрему структуру. Одночасно з цим я виступав за розширення функц╕й м╕н╕стра оборони, власне, до функц╕й координатора зусиль ус╕х державних орган╕в у сфер╕ оборони та у виконанн╕ ними державних оборонних замовлень.
Також я виступав за те, щоб зусилля Збройних Сил були зосереджен╕ на п╕дготовц╕ до збройного захисту держави та на ╖╖ захист╕ у раз╕ збройно╖ агрес╕╖ або збройного конфл╕кту.
Таким чином, Укра╖на б мала бо╓здатн╕ Збройн╕ Сили та систему оборони, на яку б п╕д чуйним кер╕вництвом м╕н╕стра оборони Укра╖ни працювали ╕ м╕н╕стерство закордонних справ з╕ сво╓ю дипломатичною та консульською службою, ╕ м╕н╕стерство економ╕ки, ╕нш╕ проф╕льн╕ м╕н╕стерства та м╕сцев╕ органи влади.
За такою схемою вс╕ кер╕вники державних орган╕в — учасник╕в оборонного буд╕вництва ч╕тко б в╕дпов╕дали за як╕сть внеску свого м╕н╕стерства у функц╕онування системи оборони держави. Та, на жаль, мен╕ було важко достукатись до м╕н╕стр╕в оборони, а в творення системи оборони кра╖ни закладались все нов╕ ╕ нов╕ помилков╕ р╕шення.
Це стосу╓ться р╕шень про л╕кв╕дац╕ю Соц╕ально-психолог╕чно╖ служби, про об’╓днання В╕йськово-Пов╕тряних сил та Сил Протипов╕тряно╖ оборони в один вид Збройних Сил Укра╖ни, про л╕кв╕дац╕ю системи в╕йськових округ╕в з ╖хньою потужною системою моб╕л╕зац╕йно╖ готовност╕, про л╕кв╕дац╕ю ╕снуючо╖ тод╕ в Укра╖н╕ потужно╖ системи в╕йськово╖ осв╕ти, — все це позбавило Укра╖ну потужного моб╕л╕зац╕йного потенц╕алу та можливост╕ готувати сильн╕ духом ╕ розумом оф╕церськ╕ кадри, як╕ були б здатн╕ тверезо оц╕нювати обстановку, брати на себе в╕дпов╕дальн╕сть, приймати правильн╕ р╕шення та домагатися ╖хнього виконання.
Нерозум╕ння високопосадовцями шк╕дливост╕ насл╕дк╕в в╕д прийняття цих сво╖х р╕шень у 1993 роц╕ ╕ в подальш╕ роки спричинило у 2014 роц╕ втрату Криму та частини Донбасу через безд╕яльн╕сть вищого в╕йськового кер╕вництва п╕д час збройно╖ агрес╕╖.
У раз╕ збройно╖ агрес╕╖ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ проти Укра╖ни м╕н╕стр оборони ╕ вище кер╕вництво держави мало б вдатися до виконання норм чинного законодавства в сфер╕ оборони та до реал╕зац╕╖ системи заход╕в пол╕тичного, економ╕чного, соц╕ального, наукового, науково-техн╕чного, ╕нформац╕йного, правового, орган╕зац╕йного характеру з метою зд╕йснення збройного захисту кра╖ни. Проте цього зроблено не було.
Командири в╕йськових частин та п╕дрозд╕л╕в Збройних Сил Укра╖ни, як╕ були дислокован╕ у зон╕ збройно╖ агрес╕╖, мали б, не чекаючи указ╕в Президента Укра╖ни, розпоряджень, наказ╕в та директив НГШ, зд╕йснювати збройний захист. Проте цього зроблено не було.

(Продовження буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 29.01.2016 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16580

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков