Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2816)
З потоку життя (5952)
Душі криниця (3327)
Українці мої... (1435)
Резонанс (1446)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1634)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОПРОЩАЛИСЯ З ЛЕВКОМ ЛУК’ЯНЕНКОМ…
Левкo Лук’яненко був сп╕взасновником Укра╖нсько╖ гельс╕нсько╖ групи ╕ автором Акта...


СП╤ВЧУВА╢МО…
Нехай п╕дтримка р╕дних, друз╕в, колег по письменницькому ╕ журнал╕стському цеху розд╕лить г╕ркоту...


А НА РУСАН╤ВСЬКОМУ ОСТРОВ╤ ЗАБУЯЛИ КВ╤ТИ
В альбомах, що ╖х дбайливо збира╓ киянин В╕ктор Гострий, чого лишень нема╓.


НЕ СТАЛО ╤ВАНА ДРАЧА…
╤ван Драч був поетом, перекладачем, к╕носценаристом, драматургом, державним та громадським д╕ячем.


«РАТАЙ УКРА╥НСЬКОГО ЕФ╤РУ»
У Нац╕ональн╕й сп╕лц╕ журнал╕ст╕в Укра╖ни в╕дбулась презентац╕я книги спогад╕в про видатного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 29.01.2016 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 29.01.2016
СИМВОЛ БДЖОЛИ

З юв╕ле╓м!
В╕кторов╕ Стусу – 70!
1 ЛЮТОГО ВИПОВНЮ╢ТЬСЯ 70 РОК╤В В╤ДОМОМУ КРИМСЬКОМУ ПИСЬМЕННИКУ В╤КТОРУ ╤ВАНОВИЧУ СТУСУ.
КОЛЕКТИВ «КРИМСЬКО╥ СВ╤ТЛИЦ╤» СЕРДЕЧНО В╤ТА╢ ВАС, ШАНОВНИЙ В╤КТОРЕ ╤ВАНОВИЧУ, З╤ СЛАВНИМ ЮВ╤ЛЕ╢М! ЗИЧИМО КОЗАЦЬКОГО ЗДОРОВ’Я ╤ ТВОРЧОГО ДОВГОЛ╤ТТЯ. З РОСИ ╤ ВОДИ ВАМ НА МНОГАЯ ╤ БЛАГАЯ Л╤ТА!

СИМВОЛ БДЖОЛИ

╢ на карт╕ Укра╖ни наймил╕ш╕ йому куточки: село Михайл╕вське, де народився 1 лютого 1946 року, ╕ село Трудове Новомикола╖вського району Запор╕зько╖ област╕, де промайнуло дитинство. Зак╕нчив середню школу в райцентр╕. Кажуть, що людина – це дитинство. Справд╕, коли, як не в цю пору життя народжу╓ться в нас емоц╕йне ставлення до св╕ту, виника╓ ╕ форму╓ться св╕дом╕сть, а в н╕й початков╕ стежини асоц╕ативних зв’язк╕в – образне мислення, стежини, як╕ згодом розширюються ╕ стають дорогами.
Коли ж мовити про нашого юв╕ляра, то це дв╕ч╕ справедливо. Не встиг зак╕нчити механ╕чний техн╕кум (в╕дд╕лення рад╕олокац╕╖), як «прокинулось» оте образне мислення, народжене в дитинств╕, точн╕ше, любов до слова, ╕ повело його на факультет ф╕лолог╕╖ Дн╕пропетровського ун╕верситету. З того часу ╕ понин╕ каторжне ╕ все ж солодке життя у Слов╕, якому в╕ддавав ус╕ сили ╕ вм╕ння як журнал╕ст у районних, м╕ських, обласних та всеукра╖нських пер╕одичних виданнях на Дн╕пропетровщин╕, Запор╕жчин╕ та в Криму. Працюючи в газетах, не т╕льки набирався журнал╕стського, а й письменницького досв╕ду, глибоко вивчав ╕стор╕ю р╕дного краю, щоб по якомусь час╕ осмислити ╕ в╕добразити цю ╕стор╕ю засобами художньо╖ л╕тератури. Око в нього з╕рке, перо чутливе, смак бездоганний. В цьому могли переконатися чимало автор╕в, коли в╕н, пере╖хавши до С╕мферополя, редагував ╖хн╕ нер╕дко «сир╕» твори для укра╖нських стор╕ночок у газет╕ «Л╕тературний Крим».
Додамо ще й таке. Творчий доробок В╕ктора Стуса пом╕чений у журнал╕стському ╕ л╕тературному св╕т╕. В╕н – член Нац╕ональних сп╕лок письменник╕в ╕ журнал╕ст╕в Укра╖ни. Заслужений журнал╕ст Укра╖ни та Автономно╖ Республ╕ки Крим. Лауреат Всеукра╖нсько╖ л╕тературно╖ прем╕╖ ╕мен╕ Степана Руданського. Нагороджений Ср╕бною медаллю Нестора Л╕тописця, Золотою медаллю укра╖нсько╖ журнал╕стики та ╕ншими в╕дзнаками.
А починалося все… з в╕рш╕в. Перш╕ поетичн╕ спроби надрукував у районних газетах. В╕н, до реч╕, ╕ зараз «гр╕шить» в╕ршами, опубл╕кувавши в сво╖й зб╕рц╕ «П╕сня Амазонки» (2011), окр╕м пов╕ст╕, опов╕дань, ще й низку поез╕й. Це ц╕лком грамотн╕, добре зроблен╕ в╕рш╕, але все-таки зроблен╕. Нема╓ в них хвилюючо╖ новизни. Таким поетам, не кращим ╕ не г╕ршим, у нас несть числа. Зр╕дка В. Стус на стор╕нках газети «Кримська св╕тлиця» публ╕ку╓ добротн╕ реценз╕╖, в╕дгуки на твори письменник╕в-колег, гаряч╕, як сама д╕йсн╕сть, статт╕ на злободенн╕ теми.
Одначе безперечних усп╕х╕в сягнув у р╕зних жанрах прози. Це його справжн╓ творче захоплення, так би мовити, амплуа. В╕н – автор восьми книг, що з’явилися в пер╕од з 2011 до 2015 року (завидна письменницька активн╕сть!), а саме трьох роман╕в: «Помста атлант╕в. Стр╕ла для мудреця», «Ар╕йський Спас», «Злови характерника»; дев’яти пов╕стей: «Цариця Амага – донька мага», «Клейноди у спадок», «Зап╕зн╕ле прозр╕ння», «Та╓мниця Берегин╕», «Повернення з ╕носв╕ту», «Привид у храм╕», «Чун╕», «Б╕олокатор», «Судний день на Покрову», «Пастка» а також к╕лькох десятк╕в опов╕дань ╕ байок у проз╕. Вагомий ужинок, чи не так?
Спин╕мося на ╕сторичних студ╕ях В. Стуса. Як на мене, то великим мистецьким здобутком проза╖ка ╓ роман «Помста атлант╕в. Стр╕ла для мудреця». У ньому в╕дтворено епоху VI стол╕ття до ново╖ ери на територ╕╖ Велико╖ Ск╕ф╕╖ (в основному це терени сьогодн╕шньо╖ Укра╖ни). Цей роман можна вважати ╕сторико-м╕фо-езотеричним, оск╕льки часто-густо тут перепов╕даються билиц╕ та небилиц╕ про загадкову Атлантиду ╕ про те, як ╕ понин╕ атланти впливають на св╕т.
У розлог╕й передмов╕ до роману та й в самому текст╕ автор намага╓ться безл╕ччю незаперечних факт╕в переконати нас, що ╕стор╕я Укра╖ни-Рус╕ аж н╕як не почина╓ться з час╕в примусово╖ християн╕зац╕╖, тобто з 988 року в╕д Р╕здва Христового, а набагато ран╕ше, адже прадавньому Ар╕йському Православ’ю понад с╕м тисячол╕ть. А раз так, то впровадження чужо╖ в╕ри знищило цю в╕ру слов’ян, м╕льйони ╖╖ нос╕╖в або загинули, або стали рабами. На вс╕ляке схвалення заслугову╓ заклик автора шанувати в╕ру наших пращур╕в – Ведичну. Ц╕кав╕ також його етимолог╕чн╕ розмисли. В╕н, прим╕ром, упевнений, що треба писати ╕ говорити не «слов’яни» ╕ в╕дпов╕дно «слов’янський», а «слав’яни»-«слав’янський», бо ця лексема в╕д ╕мен╕ ар╕йсько-русько╖ богин╕ Слави; ╖╖ називали першою ж╕нкою на Земл╕, в╕д не╖ п╕шов людський р╕д.
Загалом ц╕ та под╕бн╕ ╕сторичн╕ розв╕дки В. Стуса продовжують патр╕отичн╕ традиц╕╖ укра╖нознавства, започаткован╕ св╕точами нашо╖ культури Т. Шевченком, ╤. Франком, Лесею Укра╖нкою, як╕ прагнули стерти з в╕тчизняно╖ ╕стор╕╖ «б╕л╕ плями». Во╕стину: там, де оф╕ц╕йна наука виявля╓ться боязкою ╕ безсилою, за справу береться письменництво. Так велося ╕ ведеться не лише в Укра╖н╕, але, мабуть, в Укра╖н╕ – найб╕льше. Згадаймо Шевченкове: «Н╕мець скаже: «Ви моголи!» — «Моголи, моголи!» Золотого Тамерлана онучата гол╕. Н╕мець скаже: «Ви слав’яне». – «Слав’яне! Слав’яне!» Славних прад╕д╕в великих правнуки поган╕!».
Наш юв╕ляр оре ц╕лину укра╖нсько╖ ╕стор╕╖ вперто ╕ завзято. На ц╕й важк╕й нив╕, як бачимо, здобувся чималих усп╕х╕в. «Захот╕лося позбавити ╕стор╕ю Укра╖ни хоч к╕лькох «б╕лих плям» з чорною ознакою, — пише в╕н у передмов╕ до роману «Помста атлант╕в. Стр╕ла для мудреця». – А натхненниками стали матер╕али невгамовних досл╕дник╕в давнини, перш за все, таких, як Юр╕й Шилов, Серг╕й Плачинда, Олекса Воропай, Олександр Асов, Юр╕й Петухов, та ╕нших»…
В його текстах надибу╓мо образ роботящо╖ бджоли. Взяти хоча б байки у проз╕ «Трутн╕-ол╕гархи» та «Шершня видно й п╕д маскою». У перш╕й опов╕да╓ться, як трутн╕в (читай – ол╕гарх╕в в Укра╖н╕) розвелося у вулику тьма-тьмуща. Медок так глитають, аж за вухами лящить. Бдж╕лки вигнали ╖х з вулика, накинулися на пас╕чника, який не викурив димком тих ненажер. Прозора алегор╕я на ситуац╕ю в сучасн╕й Укра╖н╕! А в друг╕й байц╕ йдеться про Шершня, що надумав нап’ялити на себе маску бджоли ╕ пробратися у вулик, щоб поласувати медком. Та бджоли-охоронц╕ «розкусили» хитрюгу, ласого до чужого добра…
Бджола, як в╕домо, — народний символ працьовитост╕. Тому-то зрозум╕ле захоплення юв╕ляра цим образом. В╕н ╕ сам нагаду╓ мен╕ невтомну бдж╕лку. Як ╕ вона, завжди у пошуках, живе у пост╕йних клопотах про день завтрашн╕й. Селянський син, в╕н зна╓ ц╕ну хл╕ба насущного ╕ духовного. Лише за п’ять рок╕в он ск╕льки з╕брав «нектару», видав в╕с╕м книг – ц╕ла б╕бл╕отечка! ╤ нехай ╕м’я його неголосне в л╕тературному св╕т╕, але людина ця з тих труд╕вник╕в, як╕ пишуть не за спонукою марнославства чи обов’язку, а за спонукою власного гор╕ння.
П╕дсумовуючи сказане, дозволю соб╕ зробити заувагу вс╕м нам: ╕ колегам-письменникам, ╕ читачам. Не ц╕ну╓мо наших першорядних майстр╕в слова… Належним чином не поц╕нован╕ п╕шли за межу в╕чност╕ Данило Кононенко й Орест Корсовецький, Валер╕й Тарасов ╕ Олександр Кулик, Михайло Тернавський… Т╕, що не так давно жили на кримськ╕й земл╕, вже не топчуть ряст. Живуть серед нас у Криму належно не поц╕нован╕ Михайло Вишняк, Фед╕р Степанов, В╕ктор Гуменюк, Валентин Негода, В╕ктор Виноградов. ╤ В╕ктор Стус теж, на жаль, не визнаний. А чому? Невже не можемо чи соромимось сказати ╖м при житт╕, а не п╕сля смерт╕, що вони талановит╕? Невже?

Василь ГРИЦЬК╤В,
письменник
Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 29.01.2016 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16585

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков