Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2677)
З потоку життя (5748)
Душі криниця (3242)
Українці мої... (1420)
Резонанс (1428)
Урок української (984)
"Білі плями" історії (1618)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ШПИГУНОФОБ╤Я
Зв╕сно, на всякий продукт, в тому числ╕, й на рабськ╕ нашийники ╓ попит. Не виключення ╕ кримська...


СЛОВО З АНЕКСОВАНОГО КРИМУ ДО МОВЧАЗНОГО БРАТА МОГО З КРАЙНЬО╥ ХАТИ
Порядн╕сть... Як же далеко ця людська чеснота в╕д того, що демонстру╓ наш пан Президент, керована...


ПЕРСПЕКТИВИ УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
О, цей вивихнутий св╕т! Наприк╕нц╕ минулого року в Мереж╕ з'явилося звернення до редакц╕╖...


КРИМСЬКА ДОЗА АНТИДЕПРЕСАНТУ
Власне, сьогодн╕ не ст╕льки про слабоум╕сть, ╕нфантильн╕сть, байдуж╕сть, як╕ перетворюють нас на...


ЧИ СУМ╤СН╤ П╤ДЛ╤СТЬ ╤ «СВ╤ТЛИЧН╤СТЬ»?
Там, де проступа╓ чорними плямами п╕дл╕сть, не може бути «Св╕тлиц╕», сов╕ст╕, душ╕....




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 12.02.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 12.02.2016
КРИМ. РЕАЛ╤╥ ╤ ПЕРСПЕКТИВИ

Кримcький Майдан

Той, хто пам’ята╓ пров╕нц╕йний Крим 80-х, з його обласним центром, який сприймався не б╕льше, як перевалочна база на шляху до пожаданих пляж╕в, з його вбогою туристичною ╕нфраструктурою, де альтернативою роками не ремонтованим державним панс╕онатам та будинкам в╕дпочинку з ╖хн╕ми витертими килимовими дор╕жками, с╕руватою пост╕льною б╕лизною, скрипучими совдеп╕вськими меблями та потр╕сканими стелями були ще б╕льш вбог╕ курники, к╕мнатки та койко-м╕сця приватного сектора, той не може забути тих над╕й, як╕ принесла з собою Горбачовська Перебудова – особливо, коли в╕н жив вс╕м тим. Це було, немов прих╕д весни, коли нав╕ть р╕денький дощик пробуджу╓ зсушену землю ╕ вона вибуха╓ зелом, кв╕ту╓, множачи зав’язь майбутн╕х плод╕в.
Не ╕деал╕зуючи тих час╕в, бо ж держава, яка змушена була вимовити «А», робила, зда╓ться, все, особливо на м╕сцевому р╕вн╕, аби «Б» було промовлено лише на умовах ╖╖ опричник╕в, скажемо, що п╕дпри╓млив╕ на загал кримчани миттю оц╕нили перспективи нових час╕в. За короткий час на п╕востров╕ розплодилася сила-силенна кооператив╕в, спектр д╕яльност╕ яких, починаючи в╕д виробництва солодко╖ вати ╕ п╕дозр╕лих цукерок, сягав аж таких тонких сфер, як постачання нафтопродукт╕в для потреб Чорноморського флоту. Один за одним, мов гриби п╕сля дощу, з’являлися фермерськ╕ господарства, очолюван╕ як не вчорашн╕ми головами колгосп╕в чи директорами радгосп╕в, то ╖хн╕ми синами, братами, свояками. Розвернутися на тому поприщ╕ прост╕й людин╕ через тотальний контроль вчорашнього комунпанства було непросто, нав╕ть коли ти ставав ном╕нальним власником к╕лькагектарного паю, адже техн╕ка для обробки пол╕в була сконцентрована майже виключно в ╖хн╕х загребущих руках. Саме та дика «номенклатурна» приватизац╕я всього, що ще недавно сором’язливо йменувалося народною власн╕стю, привела до появи мовчазних цех╕в, розграбованих, вир╕заних завод╕в, варварськи винищеного погол╕в’я худоби, роками не с╕яних, зарослих дебелим бур’яном пол╕в.
Проте, як не дивно, але крах Радянського Союзу, нав╕ть попри те запуст╕ння, яке спричинила захланн╕сть учорашн╕х «верных ленинцев», не виглядав аж якось апокал╕птично. Голоси б╕льшост╕ кримчан, як╕ п╕дтримали незалежний статус Укра╖нсько╖ держави, — очевидний тому доказ. Власне, ма╓мо розум╕ти, що сталося те зовс╕м не тому, що серця кримчан раптово сповнилися полум’яною любов’ю до Укра╖ни, — далеко н╕. Просто люди, як╕ звикли б╕льше покладатися на себе, на сво╖ можливост╕, оц╕нювали сво╖ шанси в держав╕, громадянами яко╖ вони неоч╕кувано стали, як дуже непоган╕. Були ц╕лком резонн╕ спод╕вання на те, що незалежна Укра╖на, прор╕сши кр╕зь зарегульован╕сть, закостен╕ння змертв╕лого сов╓тського монстра, зможе швидко розвиватися, не гальмуючи ╕н╕ц╕ативу сво╖х громадян, процв╕таючи сама та сприяючи ╖хньому процв╕танню.
На жаль, рецидиви сов╓тських стереотип╕в мислення, з одного боку, та злод╕йкувата пол╕тика непотребу, який з вперт╕стю безумц╕в щоразу обирали на владу, не залишив в╕д тих спод╕вань каменя на камен╕. Сотн╕ й сотн╕ тисяч опинилися на вулицях, не знаючи, як звести к╕нц╕ з к╕нцями (у приморському парку лише мого маленького селища в той час в╕д безвиход╕ пов╕силися дво╓ досить молодих людей), вулиц╕, вокзали переповнилися жебраючими безхатьками, голодними безпритульними д╕тьми, а по╖зди — «човниками» з «кравчучками»…
Зв╕сно, описана ситуац╕я була характерною не для одного лише Криму, але тут мультиетн╕чну сп╕льноту, дв╕ третини яко╖ складали етн╕чн╕ московити, в╕д самого початку не полишала сво╓ю увагою Москва. Вояж╕ на п╕востр╕в заражених бацилою укра╖нофоб╕╖ московських пол╕тик╕в, регулярн╕ на╖зди пол╕ттехнолог╕в з кадеб╕стською виправкою, р╕зномастих експерт╕в у царин╕ од╕олог╕╖, фах╕вц╕в з роздмухування м╕жетн╕чних конфл╕кт╕в, — за вс╕ма законами розвитку жанру все те не могло минути без насл╕дку.
Чи пом╕чав те наш пол╕тикум? Можливо. Чи робив належн╕ висновки? Оце вже точно — н╕! Здача ╕нтерес╕в Укра╖ни почалася, власне, з перших рок╕в Незалежност╕. Нерозум╕ння найвищими чинниками Укра╖нсько╖ держави значення в╕йськового флоту для морсько╖ держави призвело не лише до розпод╕лу Чорноморського флоту — в т╕й його частин╕, яка перебувала в кримських базах ╕ зг╕дно з Б╕ловезькими угодами розпод╕лу не п╕длягала, але — що набагато г╕рше — до згоди (всупереч Конституц╕╖ Укра╖ни!) залишити на територ╕╖ п╕вострова в╕йськово-морську базу Москов╕╖.
Як в╕дбувалася та зрада, докладно описано в книжц╕ одного з творц╕в укра╖нського в╕йська полковника В╕тал╕я ╤лл╕ча Лазорк╕на, який, ведучи в той час перемовини по ЧФ, перебував у дуже дел╕катному становищ╕, намагаючись, з одного боку, в╕дстоювати ╕нтереси Укра╖ни перед Москвою, яка мала сильний вплив на командувача ЧФ адм╕рала ╤горя Касатонова, а з ╕ншого, — переконати укра╖нську владу в необх╕дност╕ б╕льш р╕шучих д╕й для застоювання ╕нтерес╕в власно╖ держави (див. «КС» №№ 43, 44, 2015 р.). Але, попри вс╕ його намагання, найвище кер╕вництво держави не докладало належних зусиль, а призначен╕ ним найвищ╕ в╕йськов╕ чиновники за звичкою пригинали голови перед Москвою.
На жаль, шкодили ╕ непродуман╕, нескоординован╕ д╕╖ патр╕отично╖ опозиц╕╖. Так, виправа п’яти сотень молодих хлопц╕в з УНА-УНСО п╕д орудою опозиц╕йного депутата ВР пана Степана Хмари, як╕ зав╕тали до Севастополя 1 березня 1992 року, якраз п╕д час тих перемовин, з благим нам╕ром вшанувати пам’ять укра╖нських в╕йськових моряк╕в час╕в УНР та п╕дтримати морально укра╖нц╕в Севастополя, фактично п╕д╕грала Кремлю та пророс╕йським силам у самому Криму, як╕ представили ╖╖ як доказ бандер╕всько-фашистсько╖ загрози ╕ ще довго п╕сля того короткого в╕зиту використовували його для роздмухування антиукра╖нсько╖ ╕стер╕╖.
Як не сумно те визнавати, але наш╕ владц╕ упродовж вс╕х рок╕в Незалежност╕ в╕дверто ╕гнорували явн╕ загрози для укра╖нсько╖ нац╕╖, в сво╖х стосунках з Москов╕╓ю дуже часто поводилися з холопською запопадлив╕стю, в╕д чого часом виникало непри╓мне враження того, що ведеться в╕дверте п╕д╕грування Кремлю, в╕дверта торг╕вля ╕нтересами нац╕╖. ╤ це без винятк╕в, бо ж х╕ба державниками проявили себе т╕ ж помаранчев╕ «революц╕онери», не зробивши ан╕чог╕с╕ньки для того, аби кримчани, незалежно в╕д ╖хнього етн╕чного походження, горнулися б до Укра╖ни? Мовлю тут, зв╕сно ж, не про надання пол╕тичних хабар╕в та преференц╕й у вигляд╕ автоном╕й — це якраз не спрацювало та й не могло спрацювати, адже той, хто гра╓ в односторонн╕ п╕ддавки, не може розраховувати на повагу, чи не так? Мовлю про справедливий порядок у в╕льн╕й держав╕, де влада доклада╓ вс╕х зусиль задля задоволення ╕нтерес╕в нац╕╖ — кожного ╖╖ народу, кожно╖ етн╕чно╖ групи, роблячи тим самим кра╖ну привабливою та усп╕шною. Ось це, поза всяким сумн╕вом, було б оц╕нено належним чином. Наша влада, натом╕сть, обрала ╕нший шлях — шлях упосл╕дження ╕нтерес╕в Укра╖ни в Криму, який Москов╕я, не надто приховуючи сво╖х нам╕р╕в, намагалася в╕д╕рвати, причому робила те планово, систематично.
Кажуть, пол╕тика — то мистецтво осягнення можливого. На жаль, неукра╖нська влада Укра╖ни впродовж ус╕х цих рок╕в надавала Кремлю аж надто багато таких можливостей. Беззуб╕сть, що на самому початку призвела до втрати флоту, безголов╕сть, яка пот╕м роками толерувала «ф╕лантроп╕ю» мера Москви пана Лужкова в сенс╕ буд╕вництва в Севастопол╕ житла «для оф╕цер╕в флоту», де, по сут╕, осаджувалась в╕рна Москв╕ п’ята колона, створення в м╕ст╕ ф╕л╕й московських виш╕в, де не так витав дух науки, як дух укра╖нофоб╕╖, нав╕ювались московськ╕ стереотипи мислення, московське бачення Севастополя, Криму, призначення на ключов╕ посади в силових органах, у СБУ зокрема, не лише пророс╕йськи налаштованих оф╕цер╕в, а й вчорашн╕х оф╕цер╕в ГРУ — все те безальтернативно вело до втрати впливу над Севастополем, над Кримом загалом. Поява зелених марс╕ян за тако╖, з дозволу сказати, «державно╖» пол╕тики була лише питанням часу.
— Невже ж не було в Укра╖н╕ пол╕тик╕в, як╕ усв╕домлювали т╕ загрози, робили бодай щось, аби попередити ╖хн╓ переростання в реальну небезпеку? — спита╓ читач.
Були, зв╕сно. От лишень, чи пом╕чали ми ╖х, чи звертали увагу на ╖хн╕ попередження…
1996 року вийшла книжка ╢вгена Кириловича Марчука «П’ять рок╕в укра╖нсько╖ трагед╕╖», де автор давав фаховий анал╕з прорахунк╕в, допущених укра╖нською владою, доказово попереджав, що продовження того згубного курсу веде до перетворення загроз на реальн╕ небезпеки, до тотального зубож╕ння народу, до втрати незалежност╕ ╕ державност╕. Цю книжку подарував мен╕ м╕й, нин╕ пок╕йний, старший товариш Горобець Степан Трохимович — людина з непростим минулим. Ще хлопцем, дивом виживши в пекл╕ нацистських концтабор╕в, будучи змушений при поверненн╕ зм╕нити ╕м’я, аби вижити в соц╕ал╕стичному «раю», в╕н дуже переймався долею незалежно╖ Укра╖ни, був згоден, за його словами, «лободу ╖сти, аби лишень не вертати до есересеру». Згадую тут його тому, що цей простий кримчанин, на в╕дм╕ну в╕д привладних муж╕в укра╖нсько╖ пол╕тики, дуже добре розум╕в серйозн╕сть загроз, про як╕ попереджав перший голова СБУ, генерал арм╕╖ ╢вген Марчук.
Чого ж не пройнялися тривогою за долю Краю особи, яких народ над╕лив повноваженнями управляти державою? Чого не д╕яли в його, народу, ╕нтересах, як те зобов’язу╓ Конституц╕я ╕ присяга? В╕дпов╕дь очевидна — невситима жад╕бн╕сть, тотальна в╕дсутн╕сть чест╕, морал╕, впевнен╕сть у власн╕й виключност╕, непогр╕шимост╕, а отже, й неп╕дсудност╕…
Найсумн╕ше, що т╕ монстри не ╓ витвором якихось пекельних сил чи лютих ворог╕в, вони — породження нашо╖ байдужост╕, нерозб╕рливост╕, неусв╕домлення себе господарем у сво╓му дом╕.
 На жаль, багато з того, про що писав двадцять рок╕в тому ╢вген Кирилович Марчук, справдилося. Суд╕мо сам╕: за таким, чи не найважлив╕шим показником, як ╕ндекс ВВП на душу населення в поточних ц╕нах, Укра╖на опустилася цього року на 133 м╕сце серед 186 кра╖н (з 4 435 долар╕в США в 2013 до 3 051 в 2014 ╕ 2 109 цьогор╕ч). Ми скотились на 226 м╕сце з 230-ти за р╕внем приросту населення, на друге — з 225-ти за р╕внем смертност╕, на 142 м╕сце з╕ 175-ти за ╕ндексом сприйняття корупц╕╖ ╕ на 162 з╕ 178-ми за показником економ╕чно╖ свободи. Ми втратили Крим ╕ чимал╕ територ╕╖ на сход╕ кра╖ни, ми втягнут╕ в в╕йну, яка вже забрала тисяч╕ вбитих, десятки тисяч покал╕чених, — у в╕йну, яку наша влада не хоче визнати в╕йною, вол╕ючи за краще гендлювати з агресором.
Не завелика ц╕на за нашу ╕нфантильн╕сть, за в╕ддан╕сть привидам патернал╕стських ╕люз╕й, панове? Чи не пора усв╕домити, що ма╓мо за обов’язок пильно контролювати свою владу, як те й належить в╕льним людям, ╕, бачачи неефективн╕сть ╖╖ роботи, тим б╕льше зловживання, робити належн╕ висновки, а в критичних ситуац╕ях негайно зм╕нювати ╖╖?
Хтось може засумн╕ватися, — а чи не зап╕зно? Справд╕, тепер, коли ми дозволили затягнути себе на таку глибину, що прост╕ше скласти руки ╕ п╕ти на дно, ан╕ж вигребтись нагору, це дуже непросто. Але ще можливо. Найстрашн╕шим ворогом нин╕ ╓ безд╕яльн╕сть, вич╕кування якогось чуда п╕д заколисуюче камлання влади про неперевершен╕ усп╕хи ╖╖ з отримання чергового зах╕дного траншу, на╖вна в╕ра в те, що закорен╕лий злод╕й перетвориться якимось дивом на самаритянина, а т╕, хто без жодного постр╕лу здав Крим, зганьбивши в╕йсько, зганьбивши перед ус╕м св╕том кра╖ну, здавши ворогов╕ два м╕льйони укра╖нц╕в, призв╕вши до втрат бойових корабл╕в, л╕так╕в та ╕ншо╖ в╕йськово╖ техн╕ки, що в грошовому вим╕р╕ становить не менше, н╕ж м╕льярд ╓вро, раптом перетворяться на мудрих, безстрашних стратег╕в ╕ повернуть нам його.
Щодо повернення Криму. Укра╖нському сусп╕льству в╕д початку п╕дкида╓ться думка про те, що досить Укра╖н╕, мовляв, стати заможною, як Крим сам попроситься назад. Ми не проти того, аби стати заможними, ╕ готов╕ попрацювати задля т╕╓╖ перспективи. Та чи все так просто? Як на мене, т╕, хто поширю╓ ╖╖, або ж абсолютно не ор╕╓нтуються в реал╕ях сьогодн╕шнього св╕ту, або св╕домо вводять людей в оману. Найперше, в Москов╕╖ не звикли зважати на бажання чи небажання народу, тож нав╕ть якби вже завтра вс╕ кримчани раптом запалилися пристрасним бажанням повернутися в Укра╖ну, то ╖м довелося б робити те за досить складною ╕ тривалою процедурою в╕дмови в╕д московського громадянства, при тому про сам п╕востр╕в у жодному раз╕ не йшлося б, адже влада сьогодн╕шньо╖ Москов╕╖ взяла до уваги «помилку» В. Лен╕на, виключивши на законодавчому р╕вн╕ можлив╕сть виходу з Федерац╕╖ ╖╖ суб’╓кт╕в.
╤нша р╕ч, що прихильне ставлення кримчан до возз’╓днання з Укра╖ною було б далеко не зайвим у час╕, коли п╕д д╕╓ю санкц╕й, ембарго, блокади, тиску м╕жнародних орган╕зац╕й, судових р╕шень, etc, Москов╕я буде змушена переглянути сво╓ законодавство в т╕й його частин╕, яка уможливить вих╕д з Федерац╕╖ ╖╖ член╕в (дума╓ться, на той час зробити те забажа╓ не лише Крим). Ось тут образ заможно╖ кра╖ни чи принаймн╕ тако╖, яка впевнено пряму╓ до того, був би вкрай бажаним. Але для того, окр╕м ритуальних камлань та ╕м╕тац╕╖ бурхливо╖ д╕яльност╕, потр╕бна сяка-така стратег╕я, потр╕бн╕ ч╕тко виписан╕ плани, детально продуман╕ д╕╖ ╕ реформи, реформи, реформи — найперше в галуз╕ економ╕ки, як╕ б якнайшвидше вивели ╖╖ з сьогодн╕шнього пригн╕ченого стану («пригн╕чена» — саме так характеризу╓ сьогодн╕шню укра╖нську економ╕ку Св╕товий банк). А ще ми конче потребу╓мо реформ у галуз╕ юстиц╕╖ — зм╕н у прокуратур╕, судах, реформ у податков╕й пол╕тиц╕, кардинальних зм╕н у виборчому законодавств╕, без яких нам н╕коли не прибрати до рук наших обранц╕в, потребу╓мо зм╕н… Власне, легше написати про те, чого зм╕нювати не сл╕д у наш╕й адаптован╕й п╕д ол╕гарх╕в та ╖хн╕х «смотрящих» держав╕, ан╕ж перераховувати те, що зм╕нити конче потр╕бно, ╕ то — швидко!
Якими ж реальними реформами займа╓ться наша влада? Все ще п╕ариться на смакуванн╕ слова «пол╕ц╕я», на справд╕ реальних зрушеннях, як╕ дозволили позбутися газово╖ залежност╕ в╕д Москов╕╖, а чи, може, — дай ╖й Боже здоров’ячка — розм╕ркову╓, як би зашкодити пан╕ Гонтарев╕й остаточно завалити нац╕ональну валюту?
Нагор╕, схоже, сво╖ ╕гри… Ось на зас╕данн╕ Кабм╕ну 3 лютого Арсен╕й Петрович заявля╓, що тиск на м╕н╕стр╕в його уряду ╓ н╕чим ╕ншим, як св╕дченням того, що дехто намага╓ться… перерозпод╕лити грошов╕ потоки (!!!) та захопити владу (http://24tv.ua/yatsenyuk_prokomentuvav_chomu_vid_nogo_vtikayut_ministri_n654706). Вас не вража╓ таке з╕знання, читачу? Вдумаймось: грошов╕ потоки, як╕ розпод╕лив п╕д свою команду пан Яценюк, хочуть перехопити ╕нш╕ нег╕дники, а на додачу — захопити ще й владу. ╤ це мовиться прямим текстом!
Увагу сусп╕льства в╕д тих пацючих бо╖в тим часом в╕двол╕кають на скандали й скандальчики, як╕ не мають жодного продовження в правов╕й площин╕ (певно, через те, що тако╖ в Укра╖н╕ на сьогодн╕ просто нема?). Ось, п╕д чергову р╕чницю вбивства на Майдан╕ нам витягують з води як╕сь дивн╕ автомати з попередньо затертими (чи й не самими сл╕допитами перед тим, як ╖х там затопити?) номерами, як╕, зв╕сно ж, мало що дають для розкриття злочину, зате сигнал╕зують в╕вцюватому сусп╕льству, мовляв, — все путьом — влада д╕╓, органи на п╕вдороз╕ до розкриття! А то в╕дома депутатка п╕д покровом ноч╕ розмальову╓ палатки «простих людей», як╕ заз╕хають на тарифну пол╕тику уряду. Парламент, з╕ свого боку, певно, не в╕даючи, що в основ╕ вс╕х реформ, вс╕х реальних зм╕н ╕ покращень лежить, як не дивно, економ╕ка, витрача╓ чимало часу на таку конче важливу (жодного сарказму) справу, як перейменування закомун╕зованих назв м╕ст ╕ м╕стечок, на ╕нш╕ «нев╕дкладн╕» справи й справочки, на попул╕стичн╕ крики з парламентсько╖ трибуни (чи пом╕чав читач, що наш╕ парламентар╕ не виголошують промови, вони прокрикують ╖х? Чого б це?)…
Споглядаючи всю цю фантасмагор╕ю, часом ледь стриму╓шся, аби не заволати:
— Пани мо╖ др╕бнесеньк╕! Коли вже ви докап╕танились до того, що посадили дов╕рений вам пароплавчик на риф посеред океану, отримавши в днищ╕ пробо╖ну, яку не закрити найтовст╕шою д…ою, може, варто було б, зам╕сть намагань зр╕зати й продати одне одному всю обшивку з його борт╕в, а пот╕м ус╕м разом ╕ти на дно годувати рак╕в, усе ж докласти зусиль ╕, залатавши ту д╕ру та прив╕вши суденце до ладу, таки продовжити плавання?!

Валентин БУТ
Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 12.02.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16634

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков