Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2761)
З потоку життя (5872)
Душі криниця (3302)
Українці мої... (1427)
Резонанс (1444)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1623)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОЗДУМИ НА ТЕМАТ ДЕПОРТАЦ╤╥ ╤ НАШИХ КРИМСЬКИХ ПЕРСПЕКТИВ
Сьогодн╕, в день пам’ят╕ жертв депортац╕╖ 1944 року, ми згаду╓мо те пекло, у яке...


ВИКУВАТИ ГОЛКУ ДЛЯ КОЩ╤Я
перше, що ма╓мо зробити – це в╕дновити дов╕ру до влади.


ПРО ДУРНОГО ЯСЬКА, МИРШАВИХ КРИМСЬКИХ ОВЕЦЬ ╤ КРЕЙСЕР «УКРА╥НА»
Туп-туп, туп-туп, туп-туп – ╕де товариство. Дол╕ шука╓. Омр╕яно╖. Щастям в╕нчано╖. Тихою...


ХТО В╤ДСТОЮ╢ УКРА╥НСЬКИЙ КРИМ
А що ж моя влада? Спершу, застосувавши сумнов╕домий ще з Майдану лозунг «Стояти ╕ не...


НЕ МИНУЛО Й ДВОХ РОК╤В!
Тамарa Федор╕внa Соловей наприк╕нц╕ кв╕тня 2018 р. – нарешт╕! - отримала розрахунок ╕ свою...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 12.02.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 12.02.2016
ПРАВДА ╤ КРИВДА КРИМСЬКОГО БУТТЯ...

«Покращення» по-кримськи

Нещодавно газета «Аргументы недели» з╕ сл╕в головного сан╕тарного л╕каря Криму Н. Пеньковсько╖ пов╕домила про 31 випадок захворювання на грип, у 16 з яких п╕дтверджено в╕рус особливо небезпечного – свинячого. А 29 с╕чня я викликала до мами швидку з ╕ншого приводу, ╕ подивувалася, що при╖хав один л╕кар, без фельдшера, як це бува╓ завжди. На мо╓ запитання л╕кар в╕дпов╕в, що у С╕мферопол╕ люту╓ грип ╕ не вистача╓ медичного персоналу, аби ви╖жджати удвох. ╤ це через 31 випадок на увесь Крим? Не можу не в╕рити ╕ сво╓му внучатому плем╕ннику, який навча╓ться у п’ятому клас╕, де в╕дв╕дують заняття 10 учн╕в ╕з тридцяти. Тож, виявля╓ться, понад 60% хвор╕ють? А за оф╕ц╕йними даними, достатньо 20%, аби клас закрився на карантин.
Виходить, що ╕ в цьому житт╓во важливому питанн╕ правди дв╕: одна реальна, ╕нша показушна. Бо х╕ба може бути в рос╕йському Криму щось негативне? Тут все ╕ завжди прекрасно. «Повода для паники нет», — заспокою╓ Н. Пеньковська. А ус╕ ЗМ╤ хором переконують не займатися самол╕куванням, ц╕лком дов╕ривши сво╓ здоров’я медикам.
╤ тут мен╕ пригадалася розпов╕дь випадкового знайомого, чолов╕ка рок╕в сорока з╕ згорьованим обличчям. Проблеми в його житт╕ почалися ш╕сть рок╕в тому, коли мат╕р розбив ╕нсульт. Але молоденький л╕кар, який при╖хав на виклик, цього не пом╕тив. Те, що у ж╕нки перекосило обличчя ╕ в╕д╕брало мову, аргументом для нього не стало. В╕н порадив звернутися до с╕мейного л╕каря ╕ по╖хав надавати таку ж «квал╕ф╕ковану» допомогу ╕ншим хворим. С╕мейний л╕кар з’явилася лише наступного дня увечер╕, але дорогоц╕нний час, який дозволя╓ в╕дновити здоров’я п╕сля ╕нсульту, було втрачено. Тепер попереду у ж╕нки було п╕втора року важких страждань: харчування ╕з ложки, пролежн╕, памперси, нарешт╕, смерть. Все це залишило в╕дбиток ╕ на дол╕ сина, який увесь час доглядав мат╕р, молодий чолов╕к практично випав ╕з соц╕уму, тепер у нього проблеми з роботою, сп╕лкуванням ╕ глибоке переконання: в гор╕ н╕хто не протягне людин╕ руку.
Й окр╕м само╖ дол╕, винних у ц╕й ситуац╕╖ нема╓, а л╕кар, опосередкований убивця, продовжу╓ виконувати свою «благородну» м╕с╕ю, бо у кожн╕й профес╕╖ бувають в╕дм╕нники ╕ дв╕╓чники ╕ просто дуби дубов╕. Як тут не пригадати резонансний випадок, коли, втративши розум, с╕мферополець розстр╕ляв перший-л╕пший ек╕паж «швидко╖ допомоги» п╕сля того, як його молод╕й родичц╕ зовс╕м ╕нш╕ медики в╕дмовили у госп╕тал╕зац╕╖, а наступного дня вона померла.
На щастя, в мо╓му житт╕ под╕бного не траплялося, ╕ до мене й мо╖х р╕дних на «швидк╕й» при╖здили справжн╕ рят╕вники. Хоча в ц╕лому особистий досв╕д не сприя╓ дов╕р╕ до людей в б╕лих халатах. Переконана, що мою позиц╕ю под╕ля╓ б╕льш╕сть громадян, обтяжених великою к╕льк╕стю хрон╕чних хвороб. Якби ╖м вчасно трапився «правильний» л╕кар, цих хвороб було б точно менше.
Характерно, що т╕, хто не вм╕╓ л╕кувати ╕ кого не прем╕юють вдячн╕ пац╕╓нти, бувають особливо жад╕бними до грошей. Так, рок╕в 10-15 тому колишн╕й м╕й д╕льничний л╕кар вимагав по 10 гривень за кожен день л╕карняного, у тому числ╕ при грип╕. А коли я з високою температурою не стала д╕литися, примудрився виписати л╕карняний на… один день. Хоча такий вар╕ант ц╕лком м╕г би зац╕кавити тих, хто ╖здив за товаром до Туреччини, що було тод╕ дуже на час╕.
Що ж до «людського фактора», то нема╓ тако╖ житт╓во╖ сфери, де в╕н не в╕д╕гравав би житт╓ву роль при оц╕нц╕ негативних явищ, незалежно в╕д того, Укра╖на це, Рос╕я чи Америка. А в Криму ╕ населення практично не зм╕нилося, хоча це переважно за анкетними даними, бо за моральними якостями кримчани стали таки ╕ншими, оск╕льки у б╕льшост╕ з них зн╕велювалися базов╕ ц╕нност╕.
Бо х╕ба це нормально, коли з телеекрана, як у випадку з поверненням укра╖нських кредит╕в, авторитетн╕ люди заявляють узагальнено: «Долги отдают только трусы». А ми ж ще недавно думали, що «долг платежом красен», ╕ не повернути позичене – це все одно, що вкрасти. Сутт╓во, що заборгували кримчани укра╖нським банкам удв╕ч╕ б╕льше, н╕ж банки вкладникам – майже 50 м╕льярд╕в, у рублях. ╤ тут нав╕ть закон про повернення кошт╕в, ухвалений Держдумою ╕ п╕дписаний Пут╕ним, не виклика╓ на п╕востров╕ належного одобрямса. Кримськ╕ «авторитети» заявляють: в╕ддавати не будемо, бо це не в╕дпов╕да╓ ╕нтересам кримчан, або ж доки не признають Крим рос╕йським оф╕ц╕йно, або ж доки не повернуть депозити, ╕ ще десяток умов, як╕ треба було висувати тод╕, коли бралися грош╕. Дехто нав╕ть готовий включити «б╕дного нещасного», забувши, що в рос╕йському сусп╕льств╕ таких апр╕ор╕ не може бути, мовляв, «не каждый вчерашний клиент украинского банка в состоянии погасить долг, взятый им при совсем других жизненных обстоятельствах». А що, нов╕ обставини сам╕ з неба впали чи боржник за них натхненно проголосував?
Приблизно те ж саме, т╕льки ╕ншими словами заявля╓ ╕ «голова госсов╓та» В. Константинов: «Дайте вначале выравнять ситуацию», з╕знаючись, що в╕н «категорически против принятия этого закона». А голова кримського в╕дд╕лення асоц╕ац╕╖ молодих п╕дпри╓мц╕в Рос╕╖ Д. Ф╕лоненко взагал╕ назива╓ цей закон таким, що «прямо опровергает все декларируемое и рапортируемое во время «крымской весны», коли Кремль вважав, що в╕ддавати борги Укра╖н╕ «неправильно и незаконно».
А чому ж тод╕ передумав? Не в останню чергу тому, що борги укра╖нц╕в перед доч╕рними банками Рос╕╖, що функц╕онують на територ╕╖ Укра╖ни, удв╕ч╕ б╕льш╕, н╕ж у кримчан, ╕ не хот╕лося б спровокувати аналог╕чну повед╕нку позичальник╕в, як╕ теж можуть одержати на це оф╕ц╕йний дозв╕л укра╖нсько╖ влади.
Закон про повернення кошт╕в укра╖нським банкам ╕ без того дуже поблажливий: н╕ тоб╕ пен╕, н╕ штраф╕в за минул╕ два роки, н╕ дозволу на арешт майна. ╤ вс╕ операц╕╖ – виключно через рос╕йський Фонд захисту вкладник╕в, що стоятиме грудьми за захист ╕нтерес╕в кримчан. Але для кримських чиновник╕в цього замало, вимагатимуть не лише моратор╕й на три роки, а й право не розраховуватися з банками, що п╕шли з п╕вострова, не повернувши депозити.
Не знаю нюанс╕в, але в╕домо, як противився цим обставинам голова Кримського в╕дд╕лення «Приватбанку» Борис Ф╕нкельштейн в над╕╖, що його начальство таки домовиться з Пут╕ним, ╕ в Криму вдасться залишити доч╕рн╓ в╕дд╕лення «Привату». Не вдалося. Багатом╕льярдне кримське майно пана Коломойського було привласнене кримською «владою» ╕ розпродане – н╕бито для покриття борг╕в банку перед населенням. То чому ж тод╕ населення ма╓ бути зв╕льнено в╕д будь-яких обов’язк╕в перед банком?
Н╕ це, н╕ ╕нш╕ питання кримську «владу» не хвилюють, як ╕ б╕льшу частину громадян, збитих з пантелику новим рос╕йським порядком, що набув у Криму особливо вульгарних форм. Бо котитися з г╕рки завжди легше, н╕ж п╕дн╕матися на не╖. Ось ╕ покотилися. Без гальм. Охоче взявши на озбро╓ння ненависть до Укра╖ни, як це й було порекомендовано господарями, мо╖ земляки посп╕шили нажитися на ситуац╕╖, що склалася.
А пом╕ж тим з Москви вже над╕йшла ╕нша команда, зг╕дно з якою ненависть переста╓ бути актуальною. Нову «правду», як завжди, було озвучено в «Информационной войне» по телев╕зору: виявля╓ться, на сьогодн╕ «мы на украинские земли не претендуем», а укра╖нц╕ визнаються майже «такими самими» людьми, як кримчани, ╕ настав час не чубитися, а згадати про сп╕льне кор╕ння ╕ родинн╕ зв’язки.
Ми ж пам’ята╓мо ще й не таке. В мо╖х руках газета «Крымские известия» в╕д 12 грудня 2001 року. «В отношениях России и Украины необходим новый прорыв», — зг╕дно з написаним вважа╓ Пут╕н. А ще вважа╓, що Рос╕я й Укра╖на ╓ «неотъемлемыми частями европейской культуры, европейского континента, европейской политики и экономики». А дал╕ йдеться про ╖хн╓ сп╕льне «сближение с Европой». Президент Пут╕н також наголошу╓, що «украинцы в России должны чувствовать себя предельно комфортно, как и русские в Украине».
Чи варто згадувати, чого насправд╕ коштував Укра╖н╕ ╖╖ ╓вропейський виб╕р, як ╕ обговорювати, чи почуваються сьогодн╕ «предельно комфортно» укра╖нц╕ на окупован╕й територ╕╖ Криму, особливо т╕, кого в╕д цього «комфорту» скосили ╕нсульти та ╕нфаркти, або ж хто п╕дс╕в на транкв╕л╕затори.
╤ для цих людей нема╓ дороги назад. Не зм╕нять погляди ╕ ╖хн╕, м’яко кажучи, опоненти, бо вже випущено ╕з пляшки джина, дано волю найнижчим ╕нстинктам, ╕ багато хто в╕дчув: так жити краще, не треба говорити правду, що бува╓ незручною, не треба в╕ддавати борги – н╕ матер╕альн╕, н╕ моральн╕. Натом╕сть, жити по сов╕ст╕ ╕ справедливост╕ – то просто каторга.
Перший наступ на мораль було зд╕йснено на початку 90-х, коли ображали ветеран╕в в╕йни, обзивали ╖х стал╕н╕стами, а то й дор╕кали, що не в╕ддали кра╖ну н╕мцям, бо тепер би жили, як у Н╕меччин╕. М╕сця старшим у транспорт╕ практично не уступалися, х╕ба що з великим скандалом. Люди, особливо молод╕, втратили будь-як╕ ц╕нн╕сн╕ ор╕╓нтири.
Пох╕д на Укра╖ну став другим наступом на мораль в ц╕лому, ╕ це, можливо, не на одне десятил╕ття. Бо люди — не собаки, яким можна дати команду «фас», а пот╕м — «м╕сце». «Никогда мы не станем братьями» — небезп╕дставно стверджу╓ укра╖нська поетеса.
Що ж до медицини, з яко╖ я розпочала цей «сп╕ч», то це — галузь, яка чи не найб╕льше залежить в╕д моральност╕ тих, хто присвятив ╖й себе. Залиша╓ться лише молитися, щоб ╕з не╖ не «вимивалися» чесн╕, високопрофес╕йн╕ люди, здатн╕ протистояти тим викликам, що стали нев╕д’╓мною частиною рос╕йського сьогодення.

Тамара ФЕДОРЕНКО
м. С╕мферополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 12.02.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16650

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков