Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2761)
З потоку життя (5872)
Душі криниця (3302)
Українці мої... (1427)
Резонанс (1444)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1623)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОЗДУМИ НА ТЕМАТ ДЕПОРТАЦ╤╥ ╤ НАШИХ КРИМСЬКИХ ПЕРСПЕКТИВ
Сьогодн╕, в день пам’ят╕ жертв депортац╕╖ 1944 року, ми згаду╓мо те пекло, у яке...


ВИКУВАТИ ГОЛКУ ДЛЯ КОЩ╤Я
перше, що ма╓мо зробити – це в╕дновити дов╕ру до влади.


ПРО ДУРНОГО ЯСЬКА, МИРШАВИХ КРИМСЬКИХ ОВЕЦЬ ╤ КРЕЙСЕР «УКРА╥НА»
Туп-туп, туп-туп, туп-туп – ╕де товариство. Дол╕ шука╓. Омр╕яно╖. Щастям в╕нчано╖. Тихою...


ХТО В╤ДСТОЮ╢ УКРА╥НСЬКИЙ КРИМ
А що ж моя влада? Спершу, застосувавши сумнов╕домий ще з Майдану лозунг «Стояти ╕ не...


НЕ МИНУЛО Й ДВОХ РОК╤В!
Тамарa Федор╕внa Соловей наприк╕нц╕ кв╕тня 2018 р. – нарешт╕! - отримала розрахунок ╕ свою...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 19.02.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 19.02.2016
«СТРАНА ПРОПАГАНДИНИЯ» VS М╤НСТЕЦЬ, або НА Д╤ДЬКА УКРА╥Н╤ КРИМ…

Кримcький Майдан

Створення 2 грудня 2014 року М╕н╕стерства ╕нформац╕╖, яке певний час складалося лише з одн╕╓╖ особи, власне, самого м╕н╕стра Юр╕я Стеця, одразу ж дало прив╕д гостроязиким жарт╕вникам нашим охрестити те дивне утворення М╕нстецем. Б╕льш характерне для тотал╕тарних кра╖н, таке р╕шення укра╖нсько╖ влади викликало несприйняття з боку велико╖ частини мед╕а-сп╕льноти Укра╖ни, адже зам╕сть того, аби вкладати кошти у реальний ╕нформац╕йний спротив агресивн╕й пропагандистськ╕й пол╕тиц╕ Москов╕╖, створювалась нова забюрократизована ╕мпотентна структура.
Поза тим, через р╕к м╕н╕стерство таки розродилося оновленим каналом ╕номовлення на закордоння. Не вдаючись до приск╕пливо╖ критики якост╕ того каналу, його функц╕ональност╕, його в╕дпов╕дност╕ оч╕куванням, найперше питання, яке виникало, — а чи не занадто довго вовтузилися з тим м╕нстец╕вц╕ — як для кра╖ни, втягнуто╖ у в╕йну, для кра╖ни, яка нагально потребувала ╕ дос╕ потребу╓ донесення до св╕ту реал╕й, найперше, стосовно московсько╖ агрес╕╖? В╕д «усп╕шного менеджера» Юр╕я Стеця, людини, яка зробила карколомну кар’╓ру, в 17 рок╕в ставши редактором м╕сцевого представництва телеканалу «ICTV», в 27 – генеральним продюсером ПП ТОВ «Телерад╕окомпан╕я «НБМ» (5 канал), в 32 – секретарем Ком╕тету ВР з питань свободи слова та ╕нформац╕╖, а в 37 — головою того ком╕тету, сусп╕льство мало право оч╕кувати чогось значно б╕льшого. Скаж╕мо, б╕льшо╖ профес╕йност╕, бо ж св╕тов╕ ╕нформац╕йн╕ агенц╕╖ не дозволяють соб╕ годувати свого споживача продуктом триденно╖ давнини, я ж, ув╕мкнувши цього понед╕лка канал «UATODAY» (http://uatoday.tv/live), все ще чую про в╕зит Папи та патр╕арха Кирила на Кубу.
Я вже не мовлю, що пан Стець, з огляду на свою багатол╕тню безпосередню причетн╕сть до формування ╕нформац╕йно╖ пол╕тики Краю, мав би в╕дчувати свою особливу в╕дпов╕дальн╕сть за те, що Укра╖на, ╖╖ ╕нформац╕йний образ у св╕т╕, пор╕вняно з ╕м╕джем Москов╕╖, вигляда╓ сьогодн╕ таким соб╕ ╕грашковим пластиковим автомоб╕льчиком на шляху багатотонного броньованого монстра, що мчить на повн╕й швидкост╕.
Зрозум╕ло, що ╕нформац╕йна пол╕тика кра╖ни ╓ вельми специф╕чним продуктом. Його створення мало чим нагаду╓ появу на св╕т Аф╕ни Паллади, яка народилася, як в╕домо, повн╕стю озбро╓ною, в сяючому бойовому обладунку. Саме тому й виника╓ ц╕лком лог╕чне запитання, чим займалися в╕дпов╕дн╕ структури та уповноважен╕ на те посадовц╕ мо╓╖ кра╖ни в той час, коли сус╕дня держава розкручувала маховик сво╓╖ пропагандистсько╖ машини, неприховано нац╕люючи ╖╖ супроти нас? Власне, це нав╕ть не ст╕льки пошуки крайн╕х, не намагання звести все до вини одн╕╓╖ лише особи, як намагання зробити висновки задля убезпечення себе в╕д подальшо╖ ╕м╕тац╕╖ державницько╖ пол╕тики.
То чому ж так трапилось, що багатол╕тн╕й член, секретар, а в подальшому, протягом майже всього 2012 року, голова Ком╕тету з питань свободи слова та ╕нформац╕╖, пан Юр╕й Стець, не спром╕гшись взяти гору над од╕озними голубами-бондаренками всередин╕ ком╕тету, не зм╕гши об’╓днати здоров╕ сили Верховно╖ Ради в усв╕домленн╕ реальност╕ грозовиц╕, яка вже купчилася, громадилася на нашому обр╕╖, не застер╕гав народ про те з парламентсько╖ трибуни, не кричав про ту небезпеку на кожному роз╕? Може, причиною тому ╓ те, що наша влада, наш╕ обранц╕, зокрема, звикли розглядати сво╖ висок╕ посади не як можлив╕сть попрацювати задля процв╕тання нац╕╖, а як можлив╕сть поповнити власну кишеню за ╖╖ рахунок?
Можна уявити, що певн╕ ц╕кав╕ проекти, як-от участь у благод╕йному фонд╕ «Моя Укра╖на», створеному на паях з тепер╕шньою сво╓ю дружиною Яною Конотоп та таким соб╕ д╕ячем, як пан Юр╕й Гус╓в (за яким тягнеться довгий брудний шлейф – дивись: http://glavcom.ua/articles/9083.html; http://ukranews.com/news/196934.Guseva-uvolili-iz-za-skandala-s-eksperimentom-po-pitaniyu-voennih—nardep.uk), у фонд╕, де пан Стець значився як почесний голова, в╕двол╕кали увагу нашого гонорового фах╕вця в галуз╕ ╕нформац╕йно╖ пол╕тики в╕д того, що д╕ялося на тому ╕нформац╕йному пол╕. Це тим б╕льше сумно, що зл╕ язики подейкують, н╕бито зазначений фонд був (ще й дос╕ ╓?) н╕чим ╕ншим, як пральною машиною для в╕дмивання коруц╕йних кошт╕в з офшор╕в. На жаль, авторов╕ не вдалося спростувати тих нег╕дних п╕дозр, оск╕льки, попри вс╕ намагання, в╕н так ╕ не зм╕г в╕дшукати якихось пом╕тних сл╕д╕в д╕яльност╕ фонду «Моя Укра╖на» в╕д самого його заснування в 2006 роц╕ до цього дня. ╢диний виняток – скалькована з досв╕ду московит╕в акц╕я «Л╕тературний автобус», яка в╕дбулася в травн╕ 2013 року, в тому числ╕ й за участ╕ цього вельми непрозорого фонду, коли протягом двох тижн╕в по Ки╓ву покаталися автобуси, в яких поети, письменники могли привернути увагу киян до ще не зовс╕м вимерло╖ укра╖нсько╖ мови, лише посилила т╕ п╕дозри.
Св╕т, як в╕домо, повний спокус, але чи для того нац╕я приводить до влади сво╖х обранц╕в, аби вони, зам╕сть того, щоб п╕клуватися денно ╕ нощно про безпеку ╕ вигоди нац╕╖, про ╖╖ процв╕тання, паразитували на ╖╖ дов╕р╕?
На жаль, ╕ п╕сля двох рок╕в в╕д початку московсько╖ агрес╕╖ ╕нформац╕йне поле Укра╖ни ╕ дос╕ вигляда╓ жалюг╕дно, пророста╓ щедро с╕яними недругом бур’янами. Особливо запущене те поле в окупованих районах Донецько╖, Лугансько╖ областей. Вони, по сут╕, кинут╕ напризволяще. Та що там окупован╕ територ╕╖, коли нав╕ть там, де укра╖нська влада ном╕нально присутня, ми в╕дчува╓мо ╕нформац╕йний тиск ворожо╖ держави! Як можна пояснити, що в багатьох районах Донеччини, Луганщини (а схоже, що й в ╕нших покордонних з Москов╕╓ю районах), за повно╖ в╕дсутност╕ доступу до укра╖нських теле- та рад╕оканал╕в, мешканцям не залиша╓ться н╕чого ╕ншого, як приймати сигнал московських телекомпан╕й, ╕ дал╕ отруюючи свою св╕дом╕сть тим продуктом? Чи не ╓ це очевидним насл╕дком того, що влада держави Укра╖на ╕ дос╕ продовжу╓ легковажити ╕нформац╕йною складовою в╕йни?
Зв╕сно, не можна сказати, що не робиться геть н╕чого. Досв╕д «Рад╕о Крим.Реал╕╖» – рад╕останц╕╖, яка з п╕вдня материково╖ Укра╖ни веде мовлення на Крим в середньохвильовому д╕апазон╕, доводить, що можна знаходити вих╕д нав╕ть з╕ складних ситуац╕й. Щоправда, для в╕дносно заможного Криму то не так актуально, адже переважна б╕льш╕сть його громадян ма╓ доступ до супутникових канал╕в телебачення, тож ╕нформац╕йного голоду тут, власне, н╕коли й не було. Б╕льше того, основн╕ укра╖нськ╕ канали безперешкодно транслювалися операторами кабельного телебачення майже до середини 2015 року.
Тим не менш, поява «Рад╕о Крим.Реал╕╖», в╕дновлення роботи телеканалу «ATR», ЧТРК мають величезне значення для Криму, адже мовлять вони про нас, про наш╕ реал╕╖, про наш╕ б╕ди ╕ над╕╖. Судилище над Афанась╓вим, Кольченком, Костенком, С╓нцовим, Чирн╕╓м, арешт ╕ незаконне утримання директора Севастопольсько╖ школи ╕ноземних мов Юр╕я ╤льченка, арешт ╕ судилище над Ал╕ Асановим, Мустафою Дегерменджи, яких намагаються змусити обмовити заступника голови Меджл╕су кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза, безп╕дставн╕ обшуки та арешт на минулому тижн╕ ще дванадцятьох кримчан – про все те мовчать або подають у викривленому вигляд╕ нин╕шн╕ телеканали п╕вострова, про те не часто говорять б╕льш╕сть великих укра╖нських канал╕в, за винятком вже зазначених телекомпан╕й. Але чи ╓ д╕яльн╕сть тих телекомпан╕й результатом безпосередньо╖ д╕яльност╕ М╕нстеця?
М╕н╕стерство ╕нформац╕╖, оск╕льки вже воно ╕сну╓, мало б докладати нин╕ вс╕х сво╖х зусиль задля подач╕ як╕сно╖, видовищно╖, правдиво╖ ╕ переконливо╖ ╕нформац╕╖, розраховано╖ на зах╕дного глядача, що ╓ критично важливим. Водночас воно мало б не випускати з╕ свого поля зору ╕ внутр╕шн╓ ╕нформац╕йне поле Укра╖ни, адже «закукур╕чен╕сть», за висловом незабутнього Уласа Самчука, певних прошарк╕в укра╖нського плебсу часом доходить до того, що починають поширюватись думки про зречення скацапленого Криму разом з╕ звар╕йованою Лугандон╕╓ю. Т╕ думки вже отримали сво╖х пров╕сник╕в ╕ в образ╕ к╕лькох пол╕тик╕в, що й дос╕ намагаються позиц╕онувати себе як патр╕оти, ╕ нав╕ть в образ╕ ще недавно шанованого мною популярного письменника.
Не дивно, що цей випл╕д хворо╖ сутност╕ н╕кчем ╕ слабодух╕в був одразу ж п╕дхоплений майстрами людських душ «страны Пропагандинии»! Невдовз╕ YouTube заполонили ролики (https://www.youtube.com/watch?v=TDF49AkOdrs), де укра╖нц╕ на вулицях, у тому числ╕ Ки╓ва та Львова, легко й невимушено в╕дмовлялись ╕ в╕д Криму, ╕ в╕д Донбасу.
Вражаюче видовище, панове, особливо, коли пом╕ж щирих, роздумливих в╕дпов╕дей на запитання кореспондента майстерно вставля╓ться к╕лька «яскравих» погляд╕в на те в╕д невмирущого кодла потомствених хахл╕в-плебе╖в, як╕, пускаючи слину, готов╕ ╕ маму р╕дну продати! ╤ та пошесть поширю╓ться, а на тл╕ мляво╖ повед╕нки основних гравц╕в укра╖нського пол╕тикуму, на тл╕ ╖хн╕х пустосл╕вних декларац╕й сприйма╓ться загалом як щось визначене.
На жаль, не кращим чином спрацьовують тут ще стар╕ сов╓тськ╕ стереотипи, м╕цно вбит╕ у св╕дом╕сть людей старшого покол╕ння, стереотипи, як╕ й до сьогодн╕, на превеликий сором, ще тиражуються в п╕дручниках ╕стор╕╖, де стосунки укра╖нського народу й основного автохтонного народу Криму – кримських татар подано вельми тенденц╕йно, з акцентом виключно на антагон╕зм╕ м╕ж ними. М╕ж тим ╕стор╕я стосунк╕в м╕ж нашими народами не така проста й однозначна.
Окр╕м конфл╕кт╕в, окр╕м життя з шабл╕, до якого запорожц╕ були схильн╕ н╕як не менше, ан╕ж кримськ╕ татари – що було ц╕лком в дус╕ т╕╓╖ буремно╖ епохи – епохи становлення нац╕й та формування держав, ми також укладали союзи, допомагали одне одному. Так, найперший в╕домий союз був укладений наприк╕нц╕ 1623 року м╕ж Кримським ханством в особ╕ калги султана Шаг╕на Г╕рея ╕ В╕йськом Запорозьким, й до ╖╖ укладення був безпосередньо причетний м╕й пращур Павло Михнович Бут, який перед тим очолював заг╕н запорожц╕в, що прийшли на виручку хану Мехмету III Г╕рею та його братов╕ калз╕ султану Шаг╕ну Г╕рею в ╖хн╕й спроб╕ застояти незалежн╕сть Кримського ханства в╕д османсько╖ Порти.
Чи пам’ятають про те укра╖нц╕? Чи усв╕домлю╓ сьогодн╕шня укра╖нська влада, з ус╕ма ╖╖ м╕нстецями, важлив╕сть «зшивання» св╕домост╕ народу, безжально пошматовано╖ сов╓тськими м╕фами та зусиллями пор╕ддя табачник╕в, яке позас╕ло в науково-досл╕дних ╕нститутах укра╖нонезнавства, укра╖ноненависництва, ╕ нав╕ть сьогодн╕ продовжу╓ свою чорну справу, перекручуючи, нищачи нашу ╕стор╕ю, а з нею ╕ наш╕ перспективи? Чи усв╕домлюють вони, що нин╕шня дез╕нтеграц╕я Укра╖ни, нин╕шня ╖╖ б╕да значною м╕рою ╓ результатом безд╕яльност╕ ╖хн╕х найближчих попередник╕в, ╖хньо╖ власно╖ злочинно╖ безд╕яльност╕?
Останн╕м часом, щоправда, в цьому напрямку дещо таки робиться. Була то ╕н╕ц╕атива М╕нстеця чи певн╕ виш╕ й сам╕ здогадалися надати можлив╕сть розширити обр╕╖ сво╖х студент╕в таким в╕домим особам, як ╕сторику, письменниц╕, ведуч╕й програми «Тарих Седаси» Гульнар╕ Бек╕ров╕й, колишньому заступнику директора музейного комплексу Ханський Палац, письменнику Олекс╕ Гайворонському, — про це авторов╕ не в╕домо, проте ╖╖ можна лише в╕тати.
Але ж то – крапля в мор╕! На жаль, шкаралупа кондовост╕ не дозволя╓ ректорам б╕льшост╕ укра╖нських виш╕в усв╕домити важлив╕сть донесення до молодого покол╕ння справжньо╖ нашо╖ ╕стор╕╖ – як т╕╓╖, як╕й в╕ки, так ╕ т╕╓╖, яка твориться сьогодн╕. Так, моя спроба, як автора ╕сторичного досл╕дження «Павло Михнович Бут, лицар зраджено╖ вол╕», яке вийшло друком на початку 2014 року, докласти й сво╖х зусиль до процес╕в об’╓днання Укра╖ни, найперше, на р╕вн╕ св╕домост╕ – бо без того марно спод╕ватись на реальну ре╕нтеграц╕ю Краю, – не зац╕кавила ан╕ кер╕вництво двох-трьох виш╕в, яким було запропоновано ряд лекц╕й, н╕ ╤нститут нац╕онально╖ пам’ят╕, н╕ М╕н╕стерство осв╕ти. Глуха мовчанка – ось такою була ╖хня реакц╕я. Схоже, достойникам, до яких звертався, ще не спустили циркуляр про розумн╕сть насл╕дування досв╕ду найв╕дом╕ших зах╕дних виш╕в, для яких запрошення на курс лекц╕й учених, досл╕дник╕в, пол╕тик╕в, письменник╕в ╓ давньою доброю традиц╕╓ю. Тож запитання, чи ╓ поле для д╕яльност╕ м╕нстецям на укра╖нських теренах, вигляда╓ риторичним.
Хот╕лося б звернути увагу на ще один аспект нац╕онального ╕нформац╕йного поля, яким наша влада так невиправдано легковажить, а саме — на мовний аспект.
Допускаючи упродовж вс╕х рок╕в Незалежност╕ подальшу експанс╕ю в Укра╖н╕ московсько╖ мови, а отже, московсько╖ ╕деолог╕╖, московського погляду на св╕т, навряд чи варто тепер дивуватися, що той св╕т, зрештою, таки прийшов в Укра╖ну. Але ж як пояснити, що й нин╕ у кра╖н╕, щодо яко╖ вчинено агрес╕ю, частину територ╕╖ яко╖ окуповано, ╖╖ державн╕ службовц╕, включно з найвищими урядовцями ╕ самим президентом, продовжують невимушено сп╕лкуватися мовою агресора, переходять на не╖ за найменшо╖ нагоди, легко ╕ невимушено? Чи не дивовижно, що укра╖нська арм╕я п╕д орудою московомовних, а отже, на п╕дк╕рковому р╕вн╕, московомислячих генерал╕в, в╕дбиваючи атаки «русского мира», послугову╓ться не так сво╓ю мовою, як мовою ворога? Чи ж варто дивуватися в╕дтак тому, що раз по раз укра╖нське в╕йсько потрапляло як не в ╤ловайський, то в Дебальц╕вський м╕шки? Чи не насторожу╓ нас, що на в╕дм╕ну в╕д козацьких традиц╕й, де пиятика в поход╕, тим б╕льше п╕д час в╕йни, каралася на горло, нам прищеплюють московськ╕ традиц╕╖, де чарка вважа╓ться незм╕нним атрибутом справжнього вояка? То чи можна за таких обставин спод╕ватися виграти в╕йну?!
Хтось заперечить, що мова, мовляв, не ма╓ прямого стосунку до ╕нформац╕йно╖ пол╕тики. ╤нформац╕ю, мовляв, можна доносити будь-якою мовою. Справд╕, панове? Уяв╕мо соб╕ ╕нну╖та, в мов╕ якого б╕льше десятка найменувань того, що ми звемо просто «сн╕г», який намага╓ться передати неповторну красу сво╓╖ природи берберов╕ з Сахари. Уяв╕мо, як би те сприйняв св╕т, коли б нам спало на думку перейти вс╕м разом на милозвучну ╕тал╕йську мову, запевняючи водночас, що ми — славна укра╖нська нац╕я. Н╕-н╕, панове, – мова нерозривно пов’язана з нашою св╕дом╕стю, з нашим св╕тосприйняттям ╕ саме вона ма╓ визначати ╕нформац╕йне поле, в якому живемо.
Ма╓мо ясно усв╕домлювати, що наша мова, яку Москов╕я нищила вс╕ма сво╖ми засобами так довго ╕ вперто, – мова, яку упродовж стол╕ть вит╕сняли з п╕вденних, сх╕дних терен╕в, насаджуючи там мову московську, ╓ одн╕╓ю з основних ц╕лей, по яких б’╓ сьогодн╕ Москва, намагаючись виставити ╖╖ перед ус╕м св╕том як щось штучне, несправжн╓, в╕дтак виводячи думку про штучн╕сть та несправжн╕сть ╕ само╖ держави Укра╖на. ╤ ск╕льки б ми не переконували св╕т у протилежному, допоки ми робитимемо те, раз по раз збиваючись на «великий и могучий русский язык», доти Москов╕я матиме вс╕ шанси ╕ дал╕ водити свою козу, вич╕куючи слушно╖ нагоди.
Попри неперес╕чну важлив╕сть мови як ╜рунту ╕нформац╕йного поля, величезне значення ма╓, безперечно, ╕ те, що саме ми говоримо. Можна зосередитись на тому, щоб пояснити, зрештою, св╕тов╕, що Москов╕я, присво╖вши соб╕ свого часу назву «Россия» ╕, як пох╕дне в╕д того, «русский», ма╓ насправд╕ ст╕льки ж стосунку до Рус╕, як Британ╕я до ╤нд╕╖. Тому ╖╖ претенз╕╖ на Укра╖ну-Русь, як на частину сво╓╖ колишньо╖ ╕мпер╕╖, де Укра╖на опинилася у безправному становищ╕ унасл╕док ганебного порушення Москвою двосторонньо╖ угоди з В╕йськом Запорозьким, ╓ н╕кчемними.
Проте набагато важлив╕ше, як на мене, дивитися вперед. Ми ма╓мо припинити скиглити про наш╕ сьогодн╕шн╕ б╕ди, припинити жебрати про допомогу, почати, натом╕сть, говорити з╕ св╕том, як р╕вн╕ з р╕вними. Так, це непросто, бо нам таки непереливки нин╕, але, окр╕м нашо╖ власно╖ вини, яка поляга╓ в тому, що не тримали в руках свою владу, допустили до руйнування кра╖ни, до зубож╕ння нац╕╖, б╕да, в як╕й ми опинилися, ╓ результатом порушення Москов╕╓ю м╕ждержавних договор╕в, нехтування (╕ не лише з боку Кремля!) Будапештським меморандумом. А ще у нашому сп╕лкуванн╕ з╕ св╕том нам треба навчитися говорити про те, що св╕тов╕ ц╕каво сьогодн╕, про те, що буде актуальним завтра. А для того треба народжувати ╕ пропонувати нов╕ ╕де╖, бути самим ц╕кавими св╕ту ╕ поводитись при тому порядно, г╕дно.
Брак тако╖ г╕дно╖ повед╕нки в╕дчува╓мо сьогодн╕ дуже прикро. Злочинна здача Криму потягнула за собою в╕йну на Донбас╕, яку, попри тисяч╕ вбитих, десятки тисяч поранених, п╕втора м╕льйона б╕женц╕в, наша влада вперто не хоче визнати в╕йною. Це, в свою чергу, веде до неможливост╕ застосування Женевсько╖ конвенц╕╖ про захист жертв в╕йни, до утруднення допомоги з боку м╕жнародних гуман╕тарних орган╕зац╕й. Брак порядност╕ дозволя╓ влад╕, при всьому тому прикриваючись державним апаратом, продовжувати наживатися на контрабанд╕, на коштах, призначених для в╕дновлення в╕йськового потенц╕алу, на безсоромн╕й торг╕вл╕ з агресором та його мар╕онетками, на розкраданн╕ державного бюджету, на високопосадовому рейдерств╕. Х╕ба здатна найусп╕шн╕ша ╕нформац╕йна пол╕тика прикрити все те мародерство?
Чи ж дивно, що уряди Заходу щодал╕, то б╕льше в╕дчувають втому в╕д недолуго╖ укра╖нсько╖ влади, адже, як в╕дпов╕дальн╕ менеджери сво╖х платник╕в податку, не мають жодного нам╕ру кредитувати бенкет п╕д час чуми, який влаштували наш╕ «мойсе╖» ╕ н╕як не можуть в╕д╕рватися в╕д нього? Чи ж дивно, що й ╢вропа, ╕ Сполучен╕ Штати обрали дуже обережну л╕н╕ю повед╕нки, яка уможливила нав╕ть… союз з господарем Кремля у сир╕йському побо╖щ╕?
Зайшовши вчора на стор╕нку сво╓╖ FB-подруги, колишньо╖ сп╕вроб╕тниц╕ WFP UN, де вона запропонувала висловити сво╓ бачення шлях╕в вир╕шення сир╕йського конфл╕кту (я бачив те у в╕дмов╕ в╕д всяких союз╕в з Пут╕ним, натом╕сть, в ╕золяц╕╖ держави-терориста), мав перепалку з певним сеньйором Алехандро, який ц╕лком серйозно вважа╓ д╕╖ президента Пут╕на виправданими, оск╕льки, на його думку, «НАТО першою порушила п╕сляво╓нн╕ угоди, анексувавши Естон╕ю, Латв╕ю, Литву, Болгар╕ю, Румун╕ю, etc, etc». Зв╕дки так╕ переконання у добропорядного ╕спанця, фах╕вця в галуз╕ г╕г╕╓ни та троп╕чно╖ медицини?
Незалежно в╕д того, чи був це проплачений пут╕нський бот, чи якимось ╕ншим чином аф╕льований чолов╕чок, а чи такий, що д╕йсно захову╓ под╕бн╕ переконання, ма╓мо бути св╕дом╕ того, що московська пропаганда в ╢вроп╕, у св╕т╕ загалом продовжу╓ д╕яти – д╕яти нахабно ╕ ц╕леспрямовано. В╕йна за м╕зки й серця людей трива╓, й Укра╖на не ма╓ ╕ншого вибору, як приймати виклики ворога ╕ перемагати його. В ╕нформац╕йному простор╕ — найперше.

Валентин БУТ
Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 19.02.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16686

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков