Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2687)
З потоку життя (5758)
Душі криниця (3246)
Українці мої... (1421)
Резонанс (1429)
Урок української (984)
"Білі плями" історії (1619)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТО ЧИ ШАНУ╢МО МИ НАШУ Р╤ДНУ УКРА╥НСЬКУ МОВУ? ДОС╤ НА ТЕ НЕ ДУЖЕ СХОЖЕ...
То н╕чого, що оголошення безграмотне, головне, щоб сам конкурс був грамотним – чи не так?


СПОВ╤ДЬ ПЕРЕД ЧИТАЧАМИ
Мабуть, не випадково в останню нед╕лю перед Великим постом — Нед╕лю прощення - поет,...


КОНКУРС – ЯК М╤СТ: Л╤ТЕРАТУРНИЙ, ДУХОВНИЙ, УКРА╥НСЬКИЙ
Наша кримська землячка, давня шанувальниця, читачка ╕ авторка «Кримсько╖ св╕тлиц╕»...


…А МУЗИКА НАД СВ╤ТОМ ЛИНЕ
У сусп╕льств╕ ма╓ з’явитися розум╕ння значення мистецьких дисципл╕н для формування творчо╖...


ЮВ╤ЛЕЙНИЙ ВИПУСК АЛЬМАНАХУ
Члени Червоноградського л╕тературно-мистецького об'╓днання “Трет╕й горизонт”...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 26.02.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 26.02.2016
Л╤ТЕРАТУРА ДЛЯ Д╤ТЕЙ: У ПОШУКАХ РЕАЛ╤СТИЧНОГО ГЕРОЯ

Що ╕ як читають д╕ти?

«Д╕ти не читають», «книжки вит╕снили планшети», «усемогутн╕й ╤нтернет поглинув б╕бл╕отеки», — все част╕ше чу╓мо так╕ сентенц╕╖. ╤ спробуй не розгубитися, не впасти у в╕дчай. Книжка, яка в ус╕ часи була добрим другом ╕ порадником, раптом опинилася в рол╕ Попелюшки. Додам трохи оптим╕зму: попри все, д╕ти читають ╕ ц╕кавляться л╕тературою. А процес в╕дбува╓ться набагато усп╕шн╕ше, якщо доросл╕ не л╕нуються залучати д╕тей до читання.

Л╤ТЕРАТУРА ДЛЯ Д╤ТЕЙ: У ПОШУКАХ РЕАЛ╤СТИЧНОГО ГЕРОЯ

Яку л╕тературу обирають д╕ти? Фантастику? Фентез╕? Л╕тературу, де головними ╓ казков╕ персонаж╕ чи реал╕стичн╕ геро╖? Чи не втомилися д╕ти в╕д надм╕рно╖ к╕лькост╕ привид╕в, «дядьк╕в барбатк╕в» та чаклун╕в? Справд╕, запитань надто багато. Президент Центру досл╕дження л╕тератури для д╕тей та юнацтва Уляна Баран переконана, що нин╕ спостер╕га╓мо зм╕ни щодо функц╕онального призначення л╕тератури. «Л╕тература для д╕тей та юнацтва в╕д╕йшла в╕д дидактично╖ практики бути об’╓ктом для виховання, а також з огляду на стр╕мкий розвиток цифрового св╕ту перестала бути джерелом ╕нформац╕╖, — пише Уляна Баран. – Таким чином, ми спостер╕га╓мо за розмит╕стю меж м╕ж л╕тературою для п╕дл╕тк╕в та л╕тературою для дорослих».
Були опитан╕ члени читацького клубу «Коло книжки». Так-от, результати опитування приголомшили нав╕ть досл╕дник╕в, як╕, здавалося б, знають про читацьк╕ смаки все. ╤ нав╕ть тр╕шечки б╕льше. П╕дл╕тки 13-17 рок╕в в╕дверто заявили, що читати л╕тературу, написану для них же самих, ╖м… нец╕каво. Оце вже «компл╕мент» для письменник╕в, н╕чого не скажеш! ╤ взагал╕, зухвало заявили т╕нейджери, ╖м б╕льше до снаги читати… доросл╕ книги. А найкращим п╕дл╕тковим автором було названо… Ер╕ха Мар╕ю Ремарка. ╤ що ц╕каво, зазначають досл╕дники, п╕дл╕тки обирали передус╕м л╕тературу реал╕стичну. Тобто л╕тературу, яка вм╕╓ пояснити юним читачам св╕т навколо них, допомогти визначитися з ор╕╓нтиром…
Письменники, зда╓ться, зовс╕м заплуталися. Вони соб╕ вважають, що ╖хня читацька аудитор╕я спить ╕ бачить себе ╕з книжкою про ус╕ляких фантастичних персонаж╕в. А «ц╕льов╕й аудитор╕╖» — читачам, виявля╓ться, зовс╕м нец╕кав╕ ус╕ляк╕ страшилки про «баба╖в»? Зв╕сно, це вже г╕пербол╕зац╕я, проте замислитися ╓ над чим. «У Ваш╕й фантастичн╕й пов╕ст╕ «Ваш вих╕д, Дарино Роман╕вно!» читач зустр╕ча╓ться з дивовижними пригодами та перетвореннями, що сталися з головною геро╖нею та ╖╖ кицькою Горпинкою, — ц╕кавлюся у письменниц╕ Натал╕╖ Осипчук. – Як сприйняли це читач╕?».
«У фантастичн╕й пов╕ст╕ живе ц╕лком реал╕стичний персонаж – д╕д Олесь, який знайомить свою м╕ську онучку Даринку з ус╕ма принадами життя у л╕с╕. Саме завдяки сво╓му д╕дусев╕ Даринка зналася на травах (а то ц╕ла премудр╕сть для д╕тей асфальту!). А любисток, полин, зв╕роб╕й, м’яту д╕вчинка уп╕знавала безпомилково. ╤ ще у тому л╕с╕ жила ворожка Зоряна, яка зналася на л╕кувальних травах. ╤ д╕д Олесь, ╕ Зоряна берегли кожну травинку, зайвий раз не зривали найменшо╖ кв╕точки. Це в╕д них Даринка навчилася збирати в долоньки ц╕лющо╖ роси; д╕зналася про значення води у л╕кувальн╕й маг╕╖. Читачам було ц╕каво мандрувати разом з головними героями, вони говорили про сво╓ «занурення» у св╕т природи. Вчител╕ теж говорили про те, що втомилися в╕д комп’ютеризац╕╖, урбан╕зац╕╖. Схоже, ус╕ ми скучили за тим, аби босими ногами торкнутися тепло╖ земл╕, в╕дчути аромат весняного л╕су. В одному з досл╕джень прочитала, як н╕мецька л╕тература досягнула зв’язку з╕ сво╖ми читачами — через фантастику, психолог╕зац╕ю романного жанру, проблемну ор╕╓нтац╕ю.
Та головне, що читач╕ в╕дчували себе безпосередн╕ми учасниками тих пригод, були залучен╕ до ц╕каво╖ мандр╕вки, а л╕тературних геро╖в вважали сво╖ми друзями», — розпов╕да╓ письменниця Натал╕я Осипчук. Мен╕ ж пригадалося досл╕дження Ольги Будугай «Виховання в юного покол╕ння милосердя й доброти на матер╕ал╕ пригодницько-шк╕льних пов╕стей для д╕тей». У ньому автор досл╕джу╓ морально-етичн╕ проблеми на приклад╕ творчост╕ письменник╕в, твори яких побачили св╕т у 1960-1980-х роках. Це, зокрема, О. Огульчанський, Б. Комар, А. Давидов. Треба сказати, що авторка Ольга Будугай, звертаючись до творчост╕ вже призабутих письменник╕в, св╕домо наражала себе на критику. Адже нин╕ стало чи не гарним тоном ганити л╕тературу для д╕тей, написану в добу «соц╕ал╕стичного реал╕зму». Одна письменниця розпов╕ла, як сварився з нею видавець, обвинувачуючи у «в╕дсталост╕» та «несучасност╕». «Провина» т╕╓╖ л╕тераторки полягала у тому, що ╖╖ пов╕сть була написана у пригодницько-шк╕льному жанр╕ (без нецензурних сл╕в!). Видавець театральним жестом змахнув рукою ╕ зауважив, що «це» читати н╕хто не буде. А от д╕тям тв╕р сподобався, ╕ то не випадково.
Св╕тов╕ дитинства особливо близький св╕т природи, ╕ т╕ письменники, як╕ вм╕ло розробляють сюжет, лише виграють. Зв╕сно, в л╕тератур╕ 60-80-х рок╕в ╓ чимало ╕деолог╕чних нашарувань, ╕ то ╓ неминучою даниною часу. Проте ми ведемо мову про в╕дродження жанру пригодницько-шк╕льно╖ пов╕ст╕, що да╓ широк╕ можливост╕ для яскравого багатства й краси р╕дно╖ природи. Так, письменник О. Огульчанський у низц╕ пов╕стей «Та╓мниця Сухо╖ балки», «Остр╕в ср╕блястих чайок», «Як ми шукали скарб» змальову╓ ц╕кав╕ явища в житт╕ природи, мешканц╕в Азовського моря й степу. Письменник Б. Чалий д╕лився сво╖ми читацькими враженнями в╕д цих пов╕стей: «В╕яло в╕д св╕жих стор╕нок гарячою любов’ю до кожного деревця, кущика на шляху, придорожньо╖ билинки. П╕д зб╕льшувальним склом н╕жност╕ до всього живого простий муравлик чи луговий коник здавався справжн╕м дивом, казковим створ╕нням». Х╕ба не потр╕бн╕ нам реал╕стичн╕ твори, що стають на захист╕ нашо╖ природи? Св╕т ╓ наст╕льки крихким, що вчен╕ вже не приховують: якщо хижацьке ставлення до природи не припиниться, на людство чека╓ неминуча катастрофа.
А от у письменника Б. Комара у пов╕ст╕ «Диваки» ╓ персонаж д╕дусь Артем, який вчить д╕тей слухати сп╕в солов’я. На хлопц╕в, як╕ прослухали справжн╕й солов’╖ний концерт, сп╕в птах╕в справив незабутн╓ враження: «Солов’╖ розсп╕валися так, що л╕сок аж лящав од ╖хнього сп╕ву. Здавалося, кожна г╕лочка, листочок, травинка, саме пов╕тря дзвен╕ли чар╕вним щебетанням. Вс╕ ╕нш╕ птахи мовчали, н╕би соромилися вступати в змагання з цими неперевершеними сп╕ваками». А от сцена прощання д╕дуся Артема з родиною вража╓, зворушу╓ до глибини душ╕. Перед смертю старий запов╕да╓ родин╕: «Нема╓ в нашому род╕ н╕ злод╕╖в, н╕ облудник╕в. Не багат╕ли на чужому лихов╕, н╕коли не скупилися допомогти б╕даков╕, хоча ╕ сам╕ були не з багатих. Усе, що в нас ╓, надбали сво╖ми руками. Жив╕ть ╕ ви так – в злагод╕ ╕ мир╕. Ма╓те найдорожчий скарб – душу. Не кривд╕ть одне одного, помагайте слабшому…».
«Х╕ба не потр╕бн╕ сучасн╕й л╕тератур╕ так╕ от геро╖ – чесн╕, працьовит╕ люди? Як╕ мають золотий скарб – власну душу? ╤ запов╕дають нащадкам жити у мир╕ ╕ злагод╕? Чи у мод╕ ╕нш╕ геро╖ – з хапальним ╕нстинктом, метк╕, загребущ╕?» — питаю у письменниц╕ Натал╕╖ Осипчук. «Це — ще один з м╕ф╕в, що вперто поширюються у читацькому середовищ╕. Д╕ти не читають ╕ не ц╕кавляться книжками, а наймил╕шою справою ╓ для них комп’ютерн╕ забави. Пригадалися слова, сказан╕ президентом громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Форум видавц╕в» Олександри Коваль. Точн╕ ╕ безжальн╕ слова, що прозвучали, наче вирок сусп╕льству: п╕д час кризи 1990-х рок╕в найперше, в╕д чого в╕дмовилися укра╖нц╕, були книжки. Тож тепер ма╓мо повернутися до книжкових джерел сам╕ ╕ навернути до них д╕тей. Принаймн╕ це ╓ обов’язком письменник╕в. А д╕ти, звичайно, потребують таких л╕тературних геро╖в, як╕ б стали для них ор╕╓нтиром у сучасному розбурханому житт╕. ╤ сучасна реал╕стична проза для д╕тей ма╓ пос╕сти належне м╕сце», — переконана письменниця Натал╕я Осипчук.
Л╕тературознавц╕ зазначають, що протягом Х╤Х ╕ ХХ стол╕ття реал╕зм в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ мав сильн╕ позиц╕╖. Зрештою, це ╕ не дивно, адже реал╕зм у л╕тератур╕ – це в╕ддзеркалення житт╓вих явищ. ╤ якщо протягом 1990-2000-х рок╕в так╕ жанри, як л╕тературна казка, фентез╕, фантастика, дом╕нували в л╕тератур╕, то вже сьогодн╕ спостер╕га╓мо, як реал╕зм стр╕мко завойову╓ сво╖ позиц╕╖. «Потреба реал╕зму сформована не лише вимогами чи ╕нтересами глобального книжкового ринку (наприклад, минулого року на Болонському дитячому книжковому ярмарку для переклад╕в видавц╕ активно шукали саме реал╕стичну прозу для д╕тей середнього шк╕льного в╕ку), а й тим, що ми дос╕ не ма╓мо мови, щоб проговорити з д╕тьми реал╕╖ сьогодення», — зазнача╓ л╕тературознавець Оксана Лущевська. Часто виника╓ запитання: а нав╕що взагал╕ читати реал╕стичну прозу? Чи не «зручн╕ше» для письменника «занурити» дитину у фантастичний св╕т, де д╕ють вигадан╕ персонаж╕? Адже д╕ти, насправд╕, — мал╕ мр╕йники та фантазери. ╤ тут ми не знайдемо одностайних думок. Деяк╕ автори побоюються, що реал╕стична проза несе певн╕ ╕деолог╕чн╕ нашарування, а тому ╓ ризик того, що тв╕р не буде сприйнятий наступними покол╕ннями читач╕в. Тут ма╓мо говорити, насамперед, про гуман╕стичний аспект л╕тератури. Св╕тл╕ та житт╓дайн╕ твори, в яких живуть ╕ перемагають одв╕чн╕ ц╕нност╕, н╕коли не застар╕ють; натом╕сть, прислужаться наступним покол╕нням.
«Зв╕сно, потр╕бно мати багато жанр╕в на виб╕р, але реал╕стична проза в╕д╕гра╓ важливу роль у дитячому читанн╕», — переконана Оксана Лущевська. Досл╕дниця зазнача╓, що у зах╕дному л╕тературному процес╕ поширена така метафора: дитяча л╕тература – це дзеркала, в╕кна, двер╕. «Якщо дитяча л╕тература в переклад╕ слугу╓ нам частково за «в╕кна» та «двер╕», то «дзеркала» для укра╖нських д╕тей-читач╕в дос╕ практично в╕дсутн╕. Якщо ми як читач╕ не бачимо себе, то чи бачимо ми ╕нших? ╤ основне – як? Сьогодн╕ нам потр╕бно створювати сучасну укра╖нську реал╕стичну прозу для д╕тей, активно створювати ╕ видавати. Хай саме укра╖нська реал╕стична проза для д╕тей в╕добража╓ побут з╕ вс╕ма складнощами й багатогранн╕стю», — резюму╓ Оксана Лущевська.
Мен╕ б хот╕лося додати: нехай реал╕стична проза в╕добража╓ не лише побут, а й саме життя. Адже воно, наше нин╕шн╓ життя, п╕дкида╓ ст╕льки сюжет╕в, що вистачить не на один роман. Ц╕кавими ╓ також аргументи на користь реал╕стично╖ прози, запропонован╕ зах╕дними науковцями: реал╕стична проза да╓ можлив╕сть бачити св╕т; реал╕стична проза показу╓ д╕тям, що вони не ╓ самотн╕ми в т╕й чи ╕нш╕й ситуац╕╖, ╕ що так╕ ситуац╕╖ були кимсь пережитими; реал╕стична проза слугу╓ п╕дготовкою до життя; реал╕стична проза пропону╓ «вар╕анти» щодо розв’язання певних ситуац╕й; реал╕стична проза стимулю╓ розвиток критичного мислення ╕ з╕ставляння чи протиставлення.
«Чи правдивими ╓ ц╕ критер╕╖? Чи можна говорити про те, що реал╕стична проза пропону╓ «вар╕анти» щодо розв’язання певних ситуац╕й?» — запитую письменницю Натал╕ю Осипчук. Щойно побачила св╕т пов╕сть Натал╕╖ Осипчук «Мишко почина╓ й вигра╓», тож ма╓мо можлив╕сть проанал╕зувати ╖╖ з точки зору зазначених критер╕╖в. Мишко – не фантастичний персонаж, який прибув з Космосу. Звичайний хлопчина, яких кожен з нас зустр╕ча╓ на кожному кроц╕. ╤ вихову╓ться у звичайн╕й родин╕, заклопотан╕й щоденними побутовими справами. Батьки ц╕лий день пропадають на робот╕, тому не дуже переймаються клопотами сво╖х д╕тей – Михайла та його старшо╖ сестри Лес╕. Тож д╕тлашня ма╓ давати соб╕ раду самост╕йно. А Леська – така вже доля старшо╖ сестри – захища╓ молодшого братика в╕д зло╖ виховательки на пр╕звисько Х╕вря, а також в╕д хлопчак╕в-розбишак. Зв╕сно, Мишков╕, як ╕ кожному хлопчиков╕, хот╕лося навчитися бути сильним, захищати себе ╕ слабк╕ших в╕д себе. От т╕льки як це зробити?
Гортаймо стор╕нки пов╕ст╕: «Якось Мишков╕ пощастило побачити тата вдома ╕ в╕н запитав його: «Як ти гада╓ш, може, мен╕ в секц╕ю записатися?». Зв╕сно, якби у тата було б╕льше часу, в╕н би поц╕кавився, чому його син раптом вир╕шив записатися до спортивно╖ секц╕╖. Може, його приваблювала спортивна кар’╓ра? А може, в╕н просто хот╕в навчитися себе захищати, щоб не виглядати слабаком? Але тато не розум╕в, нав╕що цей зайвий клоп╕т, якщо у Мишка була старша сестра… От вона й захистить його в раз╕ потреби…». Отак, шановн╕ батьки, роб╕ть висновки. Життя, зв╕сно, щодня п╕дкида╓ нам ребуси ╕ примушу╓ дбати про насущний хл╕б. Проте не забувайте знайти бодай хвильку часу, щоб посп╕лкуватися з╕ сво╖ми синочками ╕ донечками.
Пригадую зустр╕ч ╕з читачами, як╕ зав╕тали на зустр╕ч з письменником. То були звичайн╕ д╕ти, учн╕ середньо╖ школи. Напевно, ст╕льки запитань письменников╕ ще не ставили. Школяр╕ не лише розпитували, а й розпов╕дали про себе. Про все на св╕т╕, н╕би боялися, що ╖х не встигнуть почути. ╤ про те, як непросто складаються стосунки з однокласниками ╕ з батьками. ╤ про те, як часто не вистача╓ у нашому житт╕ звичайного розум╕ння. А батьки, заклопотан╕ щоденними справами, цього просто не пом╕чають.
Герою пов╕ст╕ «Мишко почина╓ й вигра╓» довелося здолати чимало перешкод, випробовувати себе на м╕цн╕сть. Спочатку було лячно, коли опинився у рол╕ новачка в новому клас╕; а ще страшн╕ше було, коли зустр╕вся з╕ злод╕йкуватим хлопцем на пр╕звисько Рудий. ╤нод╕ хот╕лося втекти з «поля бою», та все ж таки зум╕в подолати страх ╕… подоросл╕шати. Читачам буде ц╕каво д╕знатися про та╓мницю, що приховувала квартира № 5. Виявля╓ться, що у т╕й квартир╕ злод╕йкуват╕ доросл╕ завозили товар, в яких вийшов терм╕н придатност╕. А неповнол╕тн╕ трудар╕, д╕ти з неблагополучних родин, мусили переклеювати етикетки. Тепер Мишко вже не мав права бути слабаком, молодшим братом, за якого все вир╕шу╓ старша сестра. Малол╕тн╕й трудар Льоха просив у нього допомоги. Мишков╕ треба було знайти в╕дпов╕д╕ на так╕ запитання: «Зв╕дки постачалися неяк╕сн╕ продукти харчування? Хто керував цим злочинним б╕знесом? ╤ пот╕м, куди д╕валися малол╕тн╕ трудар╕, з якими Рудий знайомився на вокзал╕?».
Гада╓мо, читач╕ також перетворяться на справжн╕х детектив╕в на чол╕ з Мишком, а вт╕м… А вт╕м, головна ╕нтрига попереду. Цю книжку обов’язково мають прочитати батьки разом з╕ сво╖ми д╕тьми. Прочитати цю реал╕стичну пов╕сть, яка, попри ус╕ перипет╕╖ сюжету, п╕дкаже, як вийти з╕ складних ситуац╕й. Справд╕, як браку╓ нам часом сп╕врозмовника, який вислуха╓, зрозум╕╓, допоможе. ╤ таким сп╕врозмовником, попри все, залишиться книга. Як з╕зналася письменниця Натал╕я Осипчук, ╕нод╕ автор сам не зна╓, якими стежками-дорогами вестиме ╖╖ л╕тературний герой. Який, зрештою, з часом перетворю╓ться на ц╕лком самост╕йного персонажа, не п╕двладного вол╕ письменника… Ут╕м, не розкриватимемо ус╕х секрет╕в л╕тературно╖ «кухн╕», адже у кожного письменника – сво╖ секрети…

Н╕на МИХАЙЛЕНКО, б╕бл╕отекар

Письменниця Натал╕я Осипчук на зустр╕ч╕ з юними читачами

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 26.02.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16743

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков