Живе у Хмельницькому звичайнісінька, на перший погляд, родина: батько, мати, двоє братів та сестра. Діти веселі, добрі, працьовиті. Чому ж саме ця родина стала об'єктом моєї розповіді? Розкрию секрет: винуватець, так би мовити, цього - Сашко, середній син Марії Францівни та Анатолія Йосиповича Подвисоцьких. Чим цей парубок вирізняється з-поміж однолітків, важко сказати відразу. Напевно, великою силою волі, впертістю, наполегливістю. У лексиконі цього хлопця відсутні слова "я не зможу", їхнє місце посідає слово "зроблю". Плюс три знаки оклику. Справді, сторонньому спостерігачеві здається, що Сашко не інакше як ди-вом досягає своєї мети. Лише найближчі люди знають, яких величезних зусиль, скількох недоспаних ночей коштує йому кожна перемога. Але результати вражають. Мені як журналісту дуже важко писати про цього хлопця. Таке буває, коли маєш або занадто багато, або занадто мало інформації про людину. Із Сашком перший випадок. Слухаючи розповіді його сестри Ольги, хочеться писати про нього, починаючи з того моменту, коли він ощасливив світ першим голосним "А - а - а!". Але оскільки метою мого нарису не є написати біографію цього незвичайного юнака, змалюю маленький, але надзвичайно яскравий шматок його життя, спогадами про який поділився сам Сашко. Цей шматок життя - канікули... Де б ви думали? У Франції! Починалося все досить звичайно: хлопець прийшов у гурток французької мови, що діє під егідою асоціації "Нормандія - Україна", заснованої Гі Дюпоном у 1999 році. Просто тому, що раптом захотілося вивчити ще й французьку мову. Забігаючи вперед, скажу, що це йому блискуче вдалось. Не сумнівався жодної хвилини, просто вчив з властивою йому наполегливістю. Сашко готувався до іспитів, писав солідний реферат англійською, читав Андре Моруа. І от нарешті здійснилося! Юнак складає іспит на "відмінно" та отримує можливість провести місяць у Франції, щоб вдосконалювати знання мови. Знайомство з цією країною почалося з містечка Шатоне (десь 140 км від столиці). Відвідавши колишню резиденцію Наполеона Фонтенбло та досхочу намилувавшись місцевими краєвидами, хмельницькі гості роз'їхалися по родинах, у яких повинні були жити. Сашко потрапив до містечка Сан-Мартен - зовсім невеличкого, але дуже мальовничого. Розташоване воно на березі Ла-Маншу. Жив він у родині літньої жінки Ліліани. Спілкувалися французькою, причому у хлопця мовних проблем не виникало жодного разу за весь час перебування у Франції. Руан, Петіт Даль, Рошфор, острів Екс, форт Буаярд... Де тільки не був Сашко! Він захоплено згадує Атлантичний океан, "здоровецьких коропів" в озері парку Фонтенбло. Але найясніше Сашкові очі сяють, коли він розповідає про Париж. Це місто справило на юнака незабутнє враження. Арка Марсельєзи нагадала про героїчну боротьбу французького народу за волю і незалежність. Готичні вікна Собору Паризької Богоматері навіювали згадку про роман Віктора Гюго та трагічну історію кохання потворного дзвонаря Квазімодо до прекрасної циганки Есмерадьди. Будинок інвалідів, Лувр, Єлисейські поля, Монмартр, взагалі кожна вулиця, кожен камінь паризької бруківки є мовчазними свідками історії. Закарбувалися в пам'яті струнка залізна мадам Ейфелева вежа та чудовий вид на Париж, що відкривається з її висоти. З цим містом не хотілося прощатися, але... Прощання з Парижем стало і прощанням з Францією. Коли Сашко розповідає про своє перебування у Франції, його переповнюють емоції. У ці хвилини його очі, вираз обличчя - все видає, що після поїздки до цієї країни він з ще більшим ентузіазмом візьметься і за вивчення французької за допомогою викладачів з асоціації "Нормандія - Україна", і за предмети шкільного курсу; що не буде такої висоти, яку б він не подолав, не буде мети, якої він не зміг би досягти. Катерина ОСАДЦА, учениця Чкаловської ЗОШ Нижньогірського району АРК.