Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НА ВОЛИН╤ ЗНАЙШЛИ СТАРОВИННУ ╤КОНУ, ЯКУ РЕСТАВРУВАВ ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Про ╕кону розпов╕в шевченкознавець, письменник, зав╕дувач кафедри журнал╕стики Нац╕онального...


ДРУГА ХВИЛЯ “СОЛОК╤╥”
Жодне ╕нтернет-видання не зам╕нить друкованого слова, тим паче, коли воно наповнене глибоким...


«СИН ВЛАШТУВАВСЯ В РУМ╤*, А ДОЧКА В КРИМУ»
Старовинний казахський висл╕в в╕добража╓ геопол╕тичне мислення наших пращур╕в.


КОЛИ НАСТА╢ «БАБИНЕ Л╤ТО»
Наш╕ традиц╕╖


БОРГ
Юл╕я ╤люха — укра╖нська письменниця, поетка, журнал╕стка, колумн╕стка.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 04.03.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 04.03.2016
«УКРА╥НСЬКИЙ РУШНИЧОК» У КРИМУ

Джерела

Минуло л╕то, пот╕м спекотний вересень, ╕ з мо╓╖ голови остаточно вив╕трилися над╕╖ на в╕дпочинок у Гурзуф╕. Не хот╕лося наражатись на дорожн╕ пригоди, та й лякали додатков╕ витрати. Ще тор╕к таких проблем не ╕снувало…
Та Крим вабить мене не т╕льки можлив╕стю чудово в╕дпочити. В столиц╕ п╕вострова С╕мферопол╕ живе родина, з якою мене пов’язу╓ багатор╕чна дружба. Хвилини сп╕лкування з Вадимом Михайловичем ╕ Валентиною Васил╕вною Ро╖ками збагачують р╕зною ╕нформац╕╓ю, особливо культурно-мистецького плану.
Знайомство з ц╕╓ю родиною започаткувалося ще в 1988 роц╕, коли м╕сто Лубни на Полтавщин╕, де я тод╕ працювала в м╕сцев╕й газет╕, в╕дзначало тисячол╕ття. В рамках численних масових заход╕в, котр╕ проходили при багатолюдд╕, в галере╖ образотворчого мистецтва експонувалася виставка «Укра╖нський рушничок» вишивальниц╕ з Криму В╕ри Ро╖к. Здавалося б, з якого такого дива ╖й везти сво╖ роботи за тисячу к╕лометр╕в з сонячного п╕вострова в м╕сто над Сулою, якщо й м╕сцев╕ вишивальниц╕ мають що показати. Але на це була вагома причина: В╕ра Серг╕╖вна народилася в Лубнах, тут народився також ╖╖ син Вадим, ╕ м╕сто стало чи не головним серед численних населених пункт╕в Укра╖ни й за рубежем, через як╕ пролягли маршрути «Укра╖нського рушничка». «Мо╓ серце завжди в Лубнах…» — не раз говорила В╕ра Серг╕╖вна. Досить сказати, що виставку мали змогу оглянути в ус╕х кра╖нах СНД, у Прибалтиц╕, Франц╕╖, ╤тал╕╖, Угорщин╕, Болгар╕╖, Польщ╕, Н╕меччин╕, Бельг╕╖, Румун╕╖, Хорват╕╖, Канад╕, США, Туреччин╕, Монгол╕╖. Хтось може здивуватися так╕й широк╕й панорам╕ демонстрац╕╖ ╖╖ роб╕т, але це справд╕ так. Невгамовний характер протягом десятк╕в рок╕в кликав вишивальницю в дорогу, тож п╕дсумок ╖╖ доробку сол╕дний: понад 150 персональних ╕ ще б╕льше групових виставок. В орган╕зац╕╖ по╖здок неоц╕ниму допомогу надавав син Вадим. ╤ всюди В╕ра Серг╕╖вна знайомилася з людьми, котр╕ пот╕м ставали ╖╖ друзями. Якась невидима притягальна сила жила в ╖╖ душ╕. Багато хто з них пот╕м при╖жджав у Крим (з Зах╕дно╖ Укра╖ни, Ки╓ва, Полтави, Канева, Лубен, з Прибалтики, Рос╕╖), бував у гостях у родини, в╕дпочивав у Гурзуф╕.
Роботи В╕ри Серг╕╖вни вражають не яскрав╕стю та розма╖ттям кольор╕в, хоча й це присутн╓, а глибиною думки, закладено╖ в кожн╕й з них. Й саме це впало в оч╕, коли я переходила в╕д одн╕╓╖ до ╕ншо╖ в зал╕ галере╖. Сама ж авторка – невисока, сивоволоса, у вишит╕й блузц╕ й сарафан╕ – жваво сп╕лкувалася з в╕дв╕дувачами – м╕сцевими майстринями, художниками, з юними лубенцями, котр╕ ц╕кавились ╖╖ мистецтвом. А розпов╕сти ╖й було про що, адже досконало волод╕ла трьомастами техн╕ками вишивання р╕зних рег╕он╕в Укра╖ни й заруб╕жжя. Де б не бувала, — всюди ц╕кавилась цим видом народно╖ творчост╕, брала зразки, а вдома давала волю фантаз╕╖.
Написаний мною репортаж з виставки припав майстрин╕ до душ╕, й наше сп╕лкування продовжилося в листах, телефонних розмовах, а коли вона знову бувала в Лубнах, то зупинялася у мене вдома. Не раз при╖жджала з сином, побували в м╕ст╕ внучка Марина, а також Ал╕на ╕ правнучка Юля, як╕, за ╖╖ прикладом, теж вишивали.
М╕сто над Сулою пам’ятне для В╕ри Серг╕╖вни ще й тим, що саме тут у 30-х роках минулого стол╕ття вона вступила в арт╕ль при райспоживсп╕лц╕ ╕ вибрала справу, як╕й присвятила все сво╓ життя, — вишивання. Знайомство з цим видом народного мистецтва у не╖ в╕дбулося, звичайно, набагато ран╕ше, в дитинств╕. Тод╕ родина жила в Полтав╕. Ц╕кав╕сть самобутн╕м ремеслом 10-р╕чно╖ д╕вчинки «п╕д╕гр╕в» письменник Володимир Короленко, далекий ╖хн╕й родич по материнськ╕й л╕н╕╖, котрий бував у них вдома. П╕сля багатьох спроб на клаптиках полотна нарешт╕ з’явилася перша вишита хрестиком р╕ч – сорочка з розкв╕тлими на рукавах трояндами. Уроки, отриман╕ в╕д мами Л╕д╕╖ Еразм╕вни ╕ бабус╕ Оксани, дали чудов╕ плоди: до захоплення малюванням додалося бажання вишивати.
Оск╕льки батько Серг╕й Сосюрко працював у губпродком╕, то до нього не раз звертався Антон Макаренко за продуктами для вихованц╕в трудово╖ колон╕╖, розташовано╖ в Ковал╕вц╕ п╕д Полтавою. Талановитий педагог, як ╕ Володимир Короленко, теж не раз приходив погостювати, адже подружжя Сосюрк╕в приваблювало ╕нтел╕гентн╕стю, доброзичлив╕стю. У зв’язку з в╕дрядженнями батька (у Полтав╕ с╕м’я прожила 12 рок╕в) довелося пере╖жджати з м╕ста в м╕сто – спочатку в Ромодан, пот╕м у Гадяч, а в 1927 роц╕ повернулися в Лубни. Саме тут були пережит╕ голодн╕ 1933-1934 роки, а в наступному, 1935-му, В╕ра вийшла зам╕ж за в╕йськовослужбовця Михайла Ро╖ка.
В╕йна принесла багато горя. Батька заарештували через три дн╕ п╕сля ╖╖ початку, ╕ б╕льше н╕ дружина, н╕ д╕ти його не бачили. Чолов╕к В╕ри Серг╕╖вни ╕ брати Борис та ╢вген п╕шли воювати, а сама вона п╕д час бомбардування м╕ста фашистськими л╕таками зазнала важко╖ контуз╕╖ хребта ╕ назавжди залишилась ╕нвал╕дом. Понад 20 рок╕в змушена була носити корсет. Права рука не слухалась, довелося вишивати л╕вою. Всупереч усьому годинами просиджувала над полотном. Кипуча натура не могла миритися з коп╕юванням чужих узор╕в, ╕ ж╕нка, маючи хист до малювання, почала створювати сво╖ власн╕.
Незважаючи на пережит╕ б╕ди, В╕ра Серг╕╖вна не втратила оптим╕зму. П╕сля визволення Полтавщини в╕д фашист╕в с╕м’я (на той час повернувся з фронту чолов╕к, важко поранений) пере╖хала в Ставропольський край, оск╕льки обом був необх╕дний п╕вденний кл╕мат. ╤ тут через деякий час на пропозиц╕ю зав╕дувача в╕дд╕лу народно╖ осв╕ти молода ж╕нка почала працювати в школ╕ та Будинку п╕онер╕в – навчати д╕тей вишивати. У Криму родина поселилась, коли син Вадим вступив на навчання до С╕мферопольського техн╕куму зал╕зничного транспорту. Пот╕м зак╕нчив ВНЗ у Дн╕пропетровську.
Вишивання – це праця, яка потребу╓ великого терп╕ння ╕ наполегливост╕. А якщо ще й створювати узори, — то це повсякденне напруження думки, хвилювання, невдоволення собою, аж доки пол╕т фантаз╕╖ не досягне бажаного результату. В╕ра Серг╕╖вна не зак╕нчувала виш╕в, т╕льки курси в Москв╕, щоб одержати право працювати з д╕тьми, але широта ерудиц╕╖ в р╕зних галузях знань вражала кожного, хто сп╕лкувався з нею. ╤ в сво╖ похил╕ роки не в╕дчувала себе нем╕чною, збер╕гала ясн╕сть пам’ят╕, думки. Тож написала й книгу «Мелод╕╖ на полотн╕», друге видання яко╖ п╕сля ╖╖ смерт╕ зд╕йснив син Вадим.
«Укра╖нський рушничок» у рос╕йськомовному Криму – чи не диво це?! Завдяки подвижництву В╕ри Ро╖к, а тепер – сина Вадима Михайловича та вс╕╓╖ родини в╕н ╕ нин╕ г╕дно представля╓ широку пал╕тру доробк╕в народних майстр╕в та укра╖нську громаду на п╕востров╕.
Творч╕сть вишивальниц╕ продовжу╓ пробуджувати в серцях любов до прекрасного. За визначний особистий внесок у розвиток культури Укра╖ни, утвердження традиц╕й нац╕онального декоративно-ужиткового мистецтва, багатор╕чну самов╕ддану творчу та педагог╕чну д╕яльн╕сть, подвижництво, активну пропаганду укра╖нсько╖ вишивки в Криму, в Укра╖н╕ ╕ за ╖╖ межами Указом Президента Укра╖ни В╕ктора Ющенка у 2006 роц╕ до 15-р╕ччя Незалежност╕ Укра╖ни та з нагоди 95-р╕ччя В╕ри Ро╖к ╖й присво╓но звання Героя Укра╖ни. Президент особисто вручив майстрин╕ нагороду в резиденц╕╖ «Зоря» у Форос╕.
В╕ра Серг╕╖вна – заслужений майстер народно╖ творчост╕ Укра╖ни, заслужений художник Криму, почесний громадянин С╕мферополя, Лубен та Кобеляк, кавалер ордена княгин╕ Ольги, не зл╕чити почесних грамот, диплом╕в та ╕нших нагород, одержаних нею за подвижницьку працю. У столиц╕ Криму одна з площ названа ╖╖ ╕м’ям, тут в╕дкрито Музей укра╖нсько╖ вишивки ╕мен╕ Героя Укра╖ни В╕ри Ро╖к, а в лубенськ╕й ЗОШ № 7, що названа на ╖╖ честь, з учнями та вчителями яко╖ ╖╖ пов’язувала м╕цна дружба, ╕сну╓ музейна к╕мната, також ╖╖ ╕мен╕. На будинках, де вона жила, в обох м╕стах встановлен╕ мемор╕альн╕ дошки, на могил╕ у С╕мферопол╕ – пам’ятник роботи скульптора ╤рини Дацюк з Луцька.
Ск╕льки б не оглядала роботи В╕ри Серг╕╖вни, — а бажання побачити ╖х знову не зника╓. Вража╓ мудр╕сть думок, передана у вишивках ╖╖ талановитою рукою. Рушники «Сут╕нки», «Монетка», «Червон╕ маки», «Писанка», «Карпати», «Гроно винограду» самими назвами говорять про зм╕ст. Окремо хочеться сказати про рушник «Мир», занесений до IХ тому Укра╖нсько╖ радянсько╖ енциклопед╕╖ (1983 р╕к). На ньому на перший погляд нема╓ н╕чого особливого – райськ╕ птахи з пишними хвостами н╕би зливаються з кв╕тковими в╕зерунками. Але вража╓ композиц╕я – ╖хн╓ розташування ретельно продумане, а на гол╕вках короною красу╓ться слово «Мир». Робота виконана полтавською гладдю, використано також рушниковий шов. Взагал╕, птахи часто зустр╕чаються у вишивках В╕ри Ро╖к. А вже п╕вник у р╕зних позах на панно та килимках – то сп╕ва╓, то чимось зачарований, то береться битися з суперником… Й н╕де його зображення не повторю╓ться. А ось панно «Свято врожаю». Тут ╕ снопи з дозр╕лими колосочками, ╕ рядочки соняшник╕в, ╕ ж╕ночки в укра╖нських вишиванках… Склада╓ться враження, що все це кружля╓ в танц╕… Скупими елементами в╕зерунку, виконаного гладдю «Качалочка», майстриня зум╕ла передати ц╕лу гаму святкових в╕дчутт╕в. Зображення панно ╓ в IV том╕ Енциклопед╕╖ сучасно╖ Укра╖ни як ╕люстрац╕я до статт╕ «Вишивка» Т. В. Кари-Василь╓во╖. У 2008 роц╕ саме В╕р╕ Серг╕╖вн╕ дов╕рили виконати останн╕ ст╕бки на Рушнику нац╕онально╖ ╓дност╕.
Здавалося б, зараз у Криму не до укра╖нського мистецтва. Але н╕, воно залиша╓ться поц╕нованим м╕сцевими мешканцями, а особливо ╕нтел╕генц╕╓ю. До реч╕, друз╕ В╕ри Ро╖к присвятили ╖й в╕рш╕, як╕ ув╕йшли до зб╕рки «Рядки, як в╕зерунки рушников╕…», декотр╕ з них покладен╕ на музику, а поета Серг╕я Сурмача ╖╖ роботи надихнули на написання в╕ночка сонет╕в «Я, В╕ра…». А петербурзький композитор Валер╕ан Стратуца написав ц╕лу низку п╕сень, присвячених В╕р╕ Серг╕╖вн╕ на рядки багатьох поет╕в Криму та Укра╖ни.
У цей тривожний для Укра╖ни час творч╕сть палко╖ патр╕отки засв╕дчу╓, що для нац╕онального мистецтва не ╕сну╓ кордон╕в. Минулого року «Укра╖нський рушничок» з Криму прибув на материкову Укра╖ну. Навесн╕ виставка роб╕т вишивальниц╕ та ╖╖ учениць експонувалася в Лубенськ╕й галере╖ образотворчого мистецтва, у липн╕ – в л╕тературно-мемор╕альному музе╖ ╕мен╕ Котляревського в Полтав╕, а у вересн╕ в╕дкрилась у Мел╕топол╕ Запор╕зько╖ област╕ ╕ працювала до Дня укра╖нсько╖ писемност╕ (9 листопада). У травн╕ в Ки╓во-Печерськ╕й лавр╕ в╕дбулась презентац╕я книги в╕домого академ╕ка М. Селивачова «П╕сля в╕йни», в як╕й ╓ присвячений майстрин╕ розд╕л. У б╕бл╕отец╕ укра╖нсько╖ л╕тератури в Москв╕ ентуз╕асти орган╕зували книжково-╕люстративну виставку-презентац╕ю творчост╕ В. Ро╖к «Вишите диво». Не об╕йшло вишивальницю увагою ╕ кримське телебачення, вид╕ливши стор╕нку в програм╕ «Р╕дна хата» до 104-╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження.
У жовтн╕ минуло 5 рок╕в, як В╕ри Серг╕╖вни не стало, не дожила вона до стор╕ччя лише трохи б╕льше п╕вроку. В С╕мферопол╕ в╕дбувся веч╕р пам’ят╕ за участ╕ представник╕в укра╖нсько╖ громади Криму. Цього року, 25 кв╕тня, в╕дзначатиметься 105 рок╕в в╕д дня ╖╖ народження, громадськ╕сть Лубен порушу╓ питання про в╕дкриття музею народно╖ творчост╕ ╕мен╕ Героя Укра╖ни В╕ри Ро╖к, ╕ хот╕лося б, щоб цей задум знайшов реальне вт╕лення.
Рушниковий цв╕т, як ╕ душа народу, н╕коли не з╕в’яне…

╢вген╕я ЛОГВИНЕНКО,
член Нац╕онально╖ сп╕лки журнал╕ст╕в Укра╖ни
 м. Харк╕в

╢вген╕я Логвиненко (праворуч) з родиною Ро╖к╕в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 04.03.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16764

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков