Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 01.04.2016 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#14 за 01.04.2016
ЛУГАНЩИНА СЬОГОДН╤

Укра╖на – ╓дина!

В╕дразу роблю застереження: йдеться про п╕дконтрольн╕ Укра╖н╕ територ╕╖. Бо побувати укра╖нському журнал╕стов╕ в так зван╕й «ЛНР» тепер довол╕ проблематично. Та й на наш╕й територ╕╖ отримати акредитац╕ю в м╕сцевост╕, близьк╕й до зони бойових д╕й, надзвичайно складно. Тому пишу лише про те, що вдалося б побачити ╕ звичайному туристу. Так, це не обмовка, хоч декому може здатися, що Луганщина ╕ туризм — це реч╕ несум╕сн╕. Але я глибоко переконаний, що туризм у сх╕дному напрямку укра╖нцям також потр╕бен. Не вс╕м же на Р╕здво ╕ Великдень до Львова ╖здити… Не вс╕м же в Карпати та на Св╕тязь пакувати рюкзаки ╕ вал╕зи! Неймов╕рно красивих м╕сць ╕ на Луганщин╕ вистача╓. ╤нша справа, що туризм цей поки що неминуче матиме «екстремальний» в╕дт╕нок, ╕ тому навряд чи буде масовим. ╤ лише згодом з’явиться певна зона комфорту, яка буде тим б╕льшою, чим спок╕йн╕ше ставатиме на сход╕ кра╖ни, чим заможн╕ше там житимуть люди. Але чув в╕д фах╕вц╕в, що в зон╕ розмежування ╕ з╕ткнення стор╕н лише розм╕нування займе добрий десяток рок╕в, тож ╖здити туди будуть поки що лише любител╕ екстриму та справжн╕ фанати Укра╖ни.

ПРО БУРШТИНОВУ ЛИХОМАНКУ ╤ ВУГ╤ЛЬН╤ КОПАНКИ

У по╖зд╕ мо╖ми сус╕дами по купе були мешканц╕ Р╕вненщини, як╕ ╖хали на Харк╕вщину до р╕дних. Розпов╕дали багато про несанкц╕онований видобуток бурштину в ╖хн╕х краях. ╤ виходила з ╖хн╕х розмов така картина: в м╕ру того, як починали багат╕ти окрем╕ найсм╕лив╕ш╕ та найп╕дпри╓млив╕ш╕ люди, ╕нш╕, обережн╕ш╕, також починали думати про збагачення у такий спос╕б. Адже коли ще вчора зовс╕м б╕дн╕ бабус╕ перес╕ли на мопеди, то, зв╕сно, решта почина╓ заздрити першов╕дкривачам. З╕ сл╕в р╕вненчан виходило, що вже багато людей почали будуватися або робити прибудови. Не думають про насл╕дки. Нав╕що ж будуватися, коли згодом ╕ бурштин зак╕нчиться, ╕ л╕си переведуться? Де людям чорницю збирати, де тепер грибам рости? Але заздр╕сть виявилася сильн╕шою, н╕ж почуття в╕дпов╕дальност╕ за р╕дну землю. Тому пол╕щуки риють землю ╕ намагаються знайти бурштин практично скр╕зь. ╤ не лише у в╕ддалених л╕сових масивах, а ледь не п╕д зал╕зничними насипами – наст╕льки захопилися темою. Чому я згадав про бурштин? Та тому, що к╕лька рок╕в тому писав про вуг╕льн╕ копанки на Донбас╕. ╤ пам’ятаю, робив тод╕ висновок: у Зах╕дн╕й Укра╖н╕ под╕бне нищення природи неможливе. Бо люди, мовляв, св╕дом╕ш╕. Виявилося, що помилявся. Бо при певному зб╕гу фактор╕в все може бути. Досв╕д самоорган╕зац╕╖, здобутий багатьма на Майдан╕, зброя, вивезена ╕з зони АТО, масове зб╕дн╕ння населення, а головне — ╕нформац╕я про зловживання у багатьох ╕нших сферах нашого життя – все це, разом узяте, п╕дштовхнуло до правопорушень нав╕ть толерантних ╕ спок╕йних пол╕щук╕в. Хто ╖х тепер зупинить? Там тепер точиться в╕йна не за збереження л╕с╕в, а за те, кому б╕льше перепаде пол╕ського «золота». Тож роблю лог╕чний висновок: велико╖ р╕зниц╕ м╕ж рег╕онами нема╓, ментал╕тет сх╕дняк╕в ╕ зах╕дняк╕в приблизно однаковий. На Луганщин╕ лише вплив Рос╕╖ значно потужн╕ший, ╕ вона там активн╕ше поширю╓ сво╖ ц╕нност╕. Але, попри все, контакт м╕ж р╕вненчанами та луганчанами можливий. ╤ галичан з донецькими також. Починаючи з невеликих груп людей, а дал╕ все б╕льше й б╕льше. ╤ саме ц╕ контакти зможуть у перспектив╕ вил╕кувати зруйнований в╕йною сх╕д та компенсувати збитки, запод╕ян╕ пут╕нською агрес╕╓ю.

ХТО ТАМ ВОЮ╢ З НАШОГО БОКУ

Доводилося чути не раз, що тепер у зон╕ АТО воюють далеко не найкращ╕ представники укра╖нського чолов╕цтва. Мовляв, остання моб╕л╕зац╕я «замела» до лав ЗСУ чимало алкогол╕к╕в ╕, м’яко кажучи, неусп╕шних людей. Коли потяг п╕д’╖жджав до Руб╕жного, я був св╕дком того, як пров╕дник намагався виштовхати з вагона нашого б╕йця, який повертався з ротац╕╖. Бо стоянка по╖зда лише к╕лька хвилин, а пасажир не ку╓ й не меле… Пров╕дник, нервуючи, пон╕с до виходу великий рюкзак ╕ куртку, поки захмел╕лий захисник Батьк╕вщини намагався всунути праву ногу в т╕снуватий черевик. Але цей випадок був винятком. Б╕льше в м╕стах ╕ селах Луганщини я под╕бного не бачив. Солдати як солдати, не так╕ вже й виснажен╕, х╕ба що трохи втомлен╕ в╕йною. Чимало людей у в╕ц╕ сорок-п’ятдесят, хоч не браку╓ й молодих. Першого ж дня у Лисичанську я побачив б╕йця з емблемою батальйону «Азов», який ╕шов разом з╕ сво╓ю д╕вчиною. Прив╕тався до них: «Слава Укра╖н╕!». «Героям слава!» — в╕дпов╕в за обох юнак. «Невже й у Лисичанську «азовц╕» стоять?» — запитую. «А чом би й н╕?» — в╕дпов╕в доброволець. А пот╕м, перейшовши на рос╕йську мову, розпов╕в, що вою╓ на п╕вдн╕, а в р╕дний Лисичанськ при╖хав на ротац╕ю. Я довго думав над цим фактом — рад╕ти мен╕ чи засмучуватись? З одного боку, при╓мно, що укра╖нський сх╕д народжу╓ таких геро╖в, з ╕ншого боку, погано, нав╕ть патр╕оти н╕як не можуть оволод╕ти укра╖нською досконало. Факт залиша╓ться фактом – за Укра╖ну воюють не лише укра╖номовн╕. Якось в переповненому людьми автобус╕ я запропонував в╕йськовику поставити св╕й рюкзак мен╕ на кол╕на. Бо╓ць був дуже вдячний, видно, не звик до такого приязного ставлення з боку цив╕льного населення. Дякуючи мен╕, в╕н сказав дек╕лька сл╕в з б╕лоруським акцентом. Я одразу подумав: цей хлопець десь ╕з п╕вн╕чно-зах╕дно╖ Черн╕г╕вщини. З Городнянського або Р╕пкинського район╕в. Запитав про це прямо й отримав в╕дпов╕дь: з Р╕пкинського. Отже, я не помилився. Але очевидно й ╕нше: тут, у горнил╕ в╕йни, вс╕ швидко стають переконаними укра╖нцями – ╕ рос╕яни, ╕ б╕лоруси, ╕ греки, ╕ кримськ╕ татари.

НАЗВИ ВУЛИЦЬ У С╢ВЕРОДОНЕЦЬКУ ВЖЕ ПИШУТЬ УКРА╥НСЬКОЮ

Не м╕г не звернути увагу на мовне питання. На в╕дм╕ну в╕д п╕вн╕чно╖ Луганщини, де я побував ще в 2014 роц╕, в Лисичанську й С╓веродонецьку Укра╖ни менше. Якщо в Сватовому майже 80% м╕стян розмовляють укра╖нською чи суржиком, то тут лише в╕дсотк╕в 10. Там укра╖нських вив╕сок понад 50%, а тут – максимум 20-25%. А тому кожн╕й рад╕╓ш, як дитина. Ось таке тут «ущ╓мл╓н╕╓ прав русскоязичних»… Зв╕сно, за такого невисокого р╕вня укра╖н╕зац╕╖ помилок в укра╖нських текстах вистача╓. Наприклад: «Торг╕вля заборонена. Штраф 119 грн. з конф╕скац╕╓й товара». Чимало зразк╕в шизофрен╕чно╖ двомовност╕. Наприклад: «Столовая «Св╕танок», «Рынок «Злагода» ╕ таке ╕нше. Добре, що в С╓веродонецьку хоч назви вулиць почали писати укра╖нською. Рос╕йськомовн╕ таблички також н╕хто не зн╕мав, так що фактично вийшла двомовн╕сть. Але в ╕нших м╕стах Луганщини нав╕ть до тако╖ «ур╕зано╖» двомовност╕ руки не завжди доходять. З ╕ншого боку, ╓ чимало св╕дчень того, що патр╕оти в м╕стах ╕ селах Луганщини залишилися. Напис «Або воля, або смерть» я побачив у самому центр╕ С╓веродонецька. А ще ╓ «ЛНР – дорога в никуда», «Смерть Путину и сепарам» тощо.
╢ чимало св╕дчень утиск╕в рел╕г╕йних конфес╕й – ус╕х, окр╕м УПЦ МП. У Лисичанську зробив фото: церква ╓вангельських християн-баптист╕в «Центральна» знаходиться аж н╕як не в центр╕, а сиротливо прилаштувалася посеред металевих гараж╕в. На одному з них напис: «Рассия рулит». Доречний напис – в╕н все поясню╓. Г╕рко лише те, що укра╖нський св╕т в╕двойову╓ втрачен╕ позиц╕╖ поступово, а «русский мир» наступа╓ р╕шуче ╕ масштабно.
У Попасн╕й найсумн╕ше – там багато зруйнованих будинк╕в. Патр╕отичн╕ написи укра╖нською, як╕ з’явилися нещодавно, зв╕сно, не компенсують збитк╕в. Але мен╕ при╓мно було читати гасла, як╕ в ╕нших областях дос╕ не зустр╕чав. Наприклад: «Тут все священне, все тво╓, бо зветься просто кра╓м р╕дним». На м╕ському спортивному заклад╕ «В╕дродження» майорить синьо-жовтий прапор, та й усе тут виконано в нац╕ональних кольорах. Так нова влада намага╓ться п╕дкреслити, що це вже Укра╖на, а не якась там Лугандон╕я…

Ц╤КАВ╤ ЛЮДИ ЛУГАНЩИНИ

До реч╕, варто сказати про ц╕ни. Вони на Луганщин╕ вищ╕, н╕ж у центр╕ та на заход╕ Укра╖ни. В╕дсотк╕в на 15-20. Але це, зважаючи на що. У С╓веродонецьку, скаж╕мо, яблука дешевш╕, н╕ж у Львов╕. Несутт╓во, але дешевш╕. Мабуть, тому, що в садках ╖х багато, а попит не такий вже великий. Жити ж селянам за щось треба… Тому й продають так, як виходить. А заводи в С╓веродонецьку ╕ Лисичанську, на жаль, стоять, дим╕в майже не видно. Тут Пут╕н дом╕гся свого. На що можна буде розраховувати, в╕дбудовуючи край? Х╕ба що на допомогу Заходу та на максимальну моб╕л╕зац╕ю сво╖х, проукра╖нських громадян? Вони там, на щастя, ╓. Зустр╕чав мене ╤гор Запрудський, проукра╖нський актив╕ст з Луганська. З ц╕╓╖ ж причини йому довелося разом з батьками ви╖жджати з так звано╖ ЛНР на визволену територ╕ю. Ввечер╕ я довго говорив з його батьком. Семен Леон╕дович, певно, був зразковою радянською людиною. Не прим╕тивним «совком», а радянським ╕з знаком якост╕! До ц╕╓╖ категор╕╖ я завжди ставився шанобливо. Бо ц╕ люди були чесними з оточенням ╕ з державою. А те, що ╖х радянська влада використовувала по повн╕й програм╕, – це вже ╕нша справа. Так ось, Семен Леон╕дович — колишн╕й десантник. Багато стрибк╕в з парашутом у повному бойовому спорядженн╕! За спиною — справжн╕ в╕йськов╕ навчання, ще й випробування на «живуч╕сть». Семен ориг╕нально познайомився з╕ сво╓ю майбутньою дружиною. Приглянулася йому д╕вчина, яка ╖хала з ним в одному трамва╖; колишн╕й десантник нав╕ть встиг вловити ╖╖ вдячний, зац╕кавлений погляд. Але сталося так, що ╖╖ оточили молодики нап╕дпитку. Спочатку почали жартувати, а пот╕м непом╕тно потяглися до сумочки…
Семен пом╕тив це ╕ перехопив руку злод╕я. Той спробував ударити хлопця, але… Краще б в╕н цього не робив. Бо десантна п╕дготовка тод╕ була на високому р╕вн╕, Семен роз╕брався з ними ус╕ма. Так ╕ познайомилися. Хто ж в╕дмовиться в╕д такого мужчини – сильного ╕ справедливого?
Семен Леон╕дович показав мен╕ чимало статей, написаних про нього ран╕ше в луганських газетах. ╤ ц╕каво, що б╕льш╕сть ╕з них – укра╖нською мовою! Бо ц╕╓╖ мови в 50-т╕ та в 60-т╕ роки в Луганську було ще багато. Так ось, ц╕каво, що ╤гор – син радянсько╖ (та ще й «╕з знаком якост╕») людини — визначився на користь Укра╖ни. Так╕ для Лугандон╕╖, зв╕сно, були чужими. Не зовс╕м сво╖ми виявилися Запрудськ╕ ╕ для р╕дно╖ влади. Бо затримки ╕з зарплатою торкнулися не лише сепар╕в, як╕ примудряються отримувати ╕ нашу пенс╕ю, ╕ лугандон╕вську, але й укра╖нських патр╕от╕в, як╕ покинули р╕дн╕ дом╕вки. Наступного дня я чув багато аргумент╕в у пенс╕йному фонд╕ С╓веродонецька. Укра╖нська актив╕стка Рима Б╕лоцерк╕вська однозначно стала на захист пенс╕онер╕в, як╕ при╖хали з окупованих територ╕й. Якби не знав Риму ран╕ше, то подумав би, що актив╕стка не роз╕бралася в питанн╕. Бо для галичан, скаж╕мо, покарати пенс╕онер╕в, як╕ масово валили на сепарський референдум, — це свята справа. Але Рима Б╕лоцерк╕вська вважа╓, що гуманне ставлення до пенс╕онер╕в — це найкращий вих╕д у дан╕й ситуац╕╖. Хай нав╕ть дехто з них ╕ помилився два роки тому. Але ж на лоб╕ це не написано! Беру до уваги ╖╖ позиц╕ю. Адже мо╖ друз╕ будуть розпитувати про так╕ детал╕.
Ще було ц╕каве знайомство з журнал╕стом Сашком, який також покинув Луганськ. Мусить трохи «шифруватися», бо там залишилися друз╕ й р╕дн╕. Тому пр╕звище просить не згадувати.
Ц╕каво, що р╕дний батько Олександра – донський козак. В╕тчим – також. Родич╕ по л╕н╕╖ матер╕, хоч ╕ мали укра╖нськ╕ пр╕звища, але вважали себе рос╕янами. А ось Сашко п╕д час окупац╕╖ в╕дчув, що Укра╖на йому ближча! ╤ таких рос╕ян, стверджу╓ в╕н, ╓ досить багато. Чим вища культура людини – тим тверд╕ша проукра╖нська позиц╕я. Зате ╓ ватники чисто укра╖нського походження… ╤ це сумний факт. Але справжню укра╖нку я все ж побачив, коли збирався в╕д’╖жджати з Лисичанська. Спочатку пом╕тив, як молодий пол╕ц╕янт шанобливо проводив бабусю до кр╕сла, а вона йому в цей час говорила: «Я — просв╕тянка… За мене тепер вся Укра╖на молиться!». Тут я в╕дразу пригадав в╕део з ╤нтернету: старенька бабуся вийшла з невеликим синьо-жовтим прапорцем до пам’ятника Тарасов╕ Шевченку в Луганську ╕ см╕ливо в╕дбивалася в╕д образ сепаратист╕в. Н╕би схожа… Невже це та сама геро╖чна бабуся? Виявилося, що так. Встигли трохи переговорити. П╕д час розмови з’ясувалося, що луганчанка дуже любить в╕рш╕ Анастас╕╖ Дмитрук. Зокрема: «Никогда мы не будем братьями…». А у мене саме був прим╕рник «Культури» з гарним фото юно╖ поетеси на обкладинц╕. Без вагань подарував його нескорен╕й просв╕тянц╕, хоч збирався везти ╕ншим людям. От якби ще й «Св╕тличка» була! Так╕ по╖здки, справд╕, гарантують багато неспод╕ваних ╕ корисних знайомств. П╕д стук кол╕с мр╕яв про те, що незабаром зможу популяризувати на сход╕ ╕ нашу газету.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 01.04.2016 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16907

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков