Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 01.04.2016 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#14 за 01.04.2016
ЧИ СТАНЕ ДОНБАС ЗНОВУ ДИКИМ ЗАХОДОМ СХ╤ДНО╥ ╢ВРОПИ?

За що ж нам «брат» такий?!

Московська окупац╕я перетворила Донбас на гостру проблему не лише для Укра╖ни, а й для всього св╕ту. Щодня ми з тривогою оч╕ку╓мо новин ╕з зони АТО. Чимало переселенц╕в ╕з Донбасу нин╕ живуть у р╕зних областях Укра╖ни. Тому для широкого читацького загалу буде ц╕кавим досл╕дження «Донбас вчора та завтра (медико-демограф╕чний та соц╕альний вим╕р)», яке написали науковц╕ – доктори медичних наук Володимир Войтенко, Анатол╕й Писарук, Микола Ахаладзе, кандидат б╕олог╕чних наук Натал╕я Кошель ╕ кандидат медичних наук Людмила М╓хова.

Автори зазначають: «Проблеми медично╖ демограф╕╖, соц╕олог╕╖ та пол╕тики сьогодн╕ зав’язалися в т╕сний вузол (якщо не в петлю) – ╕ в такому траг╕чному зчепленн╕ вони в╕ддзеркален╕ на стор╕нках ц╕╓╖ книги. Зверта╓мо увагу шановних читач╕в на те, що вс╕ наш╕ науков╕ матер╕али (на як╕ припада╓ переважна к╕льк╕сть тексту) вийшли друком до початку ╕нтервенц╕╖ РФ в Укра╖ну, натом╕сть, вся публ╕цистика належить не нам ╕ в ЗМ╤ оприлюднена п╕д час Майдану та АТО».
Упродовж багатьох в╕к╕в Укра╖на освоювала причорноморськ╕ степи. В цьому процес╕ були пер╕оди в╕дступ╕в ╕ наступ╕в. Велику роль у боротьб╕ за степ в╕д╕грало укра╖нське козацтво. А на початку 1920-х рок╕в селянськ╕ повстанськ╕ загони в Укра╖н╕, зокрема на Донбас╕, вели справжню в╕йну проти б╕льшовик╕в. У 1921 роц╕ комун╕стична влада влаштувала в Укра╖н╕ перший голодомор. Його головна мета – придушити селянський повстанський рух. «Харк╕вський «Пролетарий» нав╕ть 29 грудня 1921 р. дуже ч╕тко розмежовував «голод у Поволж╕» (яке треба було рятувати щосили, у тому числ╕ й хл╕бом з Укра╖ни) та «недор╕д у п╕вденних губерн╕ях Укра╖ни» (який, на думку московських кер╕вник╕в, жодно╖ компенсац╕╖ не потребував). Хл╕бом постачався лише м╕ський пролетар╕ат – роб╕тники шахт, ╕з с╕л Донеччини хл╕б вивозили. В умовах терору та голоду повстанськ╕ загони були знищен╕ або самол╕кв╕дувалися». Проте Донбас дав Укра╖н╕ Василя Стуса, Олексу Тихого, ╤вана Дзюбу ╕ багатьох ╕нших геро╖в.
Досл╕дники стверджують: «Зм╕на генерац╕й призводить до зам╕щення сов╓цьких ор╕╓нтир╕в (класових) на рос╕йсько-московськ╕ (великодержавн╕, замаскован╕ п╕д слов’янство та православ’я). Чекати нових технолог╕й в╕д економ╕чного сп╕вроб╕тництва з п╕вн╕чно-сх╕дним сус╕дом – марна справа. Донецька та Луганська област╕ пос╕дають останн╕ м╕сця за ╕ндексом людського розвитку пом╕ж рег╕онами Укра╖ни. Територ╕я Донецько╖ област╕ склада╓ 4,4% в╕д загально╖ площ╕ держави, але на цьому клапт╕ земл╕ концентру╓ться третина ╖дучих в╕дход╕в, як╕ виникають у промисловост╕. П╕дсумовуючи, мусимо бачити ╕ чорне, ╕ б╕ле. Перше: ма╓мо усв╕домлювати, що саме руками донецьких трудар╕в створю╓ться значна частка валового нац╕онального продукту, а валютна виручка в╕д нього дозволя╓ купувати багато з того (в╕д бензину до ╕нсул╕ну), без чого Укра╖на об╕йтися не може. Друге: прим╕тивна економ╕ка (купу╓мо нафту й газ; прода╓мо метал ╕ труби, для виробництва яких потр╕бна пр╕рва енерг╕╖) зумовлю╓ загрози нац╕ональн╕й безпец╕ Укра╖ни – внутр╕шн╕ (еколог╕чн╕) й зовн╕шн╕ (пов’язан╕ з економ╕чною кон’юнктурою й коливанням ц╕н на метал та енергонос╕╖). Тим часом зал╕зо як товар у пост╕ндустр╕альному св╕т╕ виходить ╕з моди, а донбаське вуг╕лля нав╕ть на внутр╕шньому ринку дорожче, н╕ж рос╕йське чи польське. Якийсь час Донбас (╕ Укра╖на) ще «протягнуть» на тому, що мають, але безперспективн╕сть такого господарювання очевидна».
Досл╕дники розпод╕ляють адм╕н╕стративн╕ територ╕╖ Укра╖ни на групу А – з найкращими демограф╕чними показниками ╕ групу Б — з найг╕ршими. До групи А належать Волинська, Закарпатська, ╤вано-Франк╕вська, Льв╕вська, Сумська, Р╕вненська ╕ Терноп╕льська област╕. До групи Б – Дн╕пропетровська, Донецька, Запор╕зька, К╕ровоградська, Луганська, Черн╕г╕вська област╕ та м╕сто Севастополь. На 100 ваг╕тностей у груп╕ А в середньому припада╓ 27 аборт╕в, а в груп╕ Б – 47. ╤стотна р╕зниця. Коли йдеться про природний рух людност╕ в двох групах, то на 1000 населення ма╓мо: народжуван╕сть – 10,7 ╕ 8,3; к╕льк╕сть померлих – 14,2 ╕ 17,5. Депопуляц╕я — -3,6 ╕ -9,2. Р╕зниця неабияка. Серед чолов╕к╕в особливо висока смертн╕сть на п╕вдн╕ та сход╕.
Донбас у певн╕ пер╕оди упод╕бнювався США: «У середин╕ Х╤Х стол╕ття ця територ╕я стала активно освоюватися в царин╕ вугледобування та побудови важко╖ промисловост╕. Фактично на порожн╓ м╕сце почав приходити ╕ноземний кап╕тал, який царський уряд ус╕ляко заохочував, та осв╕чений ╕нженерський склад; туди ж потяглися з ус╕╓╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, а також ╕з кра╖н Сх╕дно╖ ╢вропи найактивн╕ш╕, найп╕дпри╓млив╕ш╕, найавантюрн╕ш╕ люди, яким н╕чого було втрачати на попередньому м╕сц╕ проживання. Вони йшли в цей край не т╕льки в гонитв╕ за грошима, а й за мр╕╓ю про нову територ╕ю, де завжди ╓ робота, де (якщо ти достатньо хвацький та жорсткий) ма╓ш ус╕ шанси п╕днятися, де не питають, де ц╕кавитимуться т╕льки одним: що вм╕╓ш робити? Якщо пор╕вняти, як розвивалися Донбас та промислов╕ рег╕они США, то не знайдете в╕дм╕нностей. Р╕зке зростання у всьому: видобутку вуг╕лля, к╕лометрах побудовано╖ зал╕зниц╕, врожаях пшениц╕, виплавц╕ стал╕, сфер╕ обслуговування, розбудов╕ м╕ст, бурхливому зб╕льшенн╕ населення. «Позолочений в╕к» на Донбас╕ тривав нав╕ть довше, н╕ж у Сполучених Штатах, аж до само╖ революц╕╖ 1917 року. ╤ дал╕, до Друго╖ св╕тово╖, п╕д час масово╖ ╕ндустр╕ал╕зац╕╖ в СРСР, коли там знаходили прихисток багато «старих кадр╕в» ╕ «зайвих людей». Фактично понад п╕встол╕ття цей рег╕он був такою соб╕ Америкою в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖, Новим св╕том для Сх╕дно╖ ╢вропи. Водод╕лом стала Друга св╕това, коли Донбас зазнав г╕гантських втрат. Пот╕м настали 1960-1970-т╕, коли в цей край примусово погнали з усього СРСР колишн╕х зек╕в, коли через г╕гантоман╕ю почалося буд╕вництво купи п╕дпри╓мств, як╕ при перших ознаках конкуренц╕╖ виявилися н╕кому не потр╕бними (як ╕ ╖хн╕ прац╕вники). Саме тод╕ Донбас трудовий перетворився на Донбас крим╕нально-люмпенський, який ми зна╓мо останню чверть стол╕ття».
Науковц╕ пояснюють: «Тамтешн╕, «донецьк╕», порядки успадкован╕ в╕д СРСР, де ╕ндустр╕я була самоц╕нною («надлюдською») сутн╕стю, гарант╕╓ю «боротьби з╕ св╕товим ╕мпер╕ал╕змом» ╕ д╕йною коровою для донорських вливань африканським, аз╕йським та п╕вденноамериканським приб╕чникам соц╕ал╕зму».
А ось характеристика п╕дпри╓мливих людей Донбасу: «Той, хто мав справу з донецькими б╕знесменами (справжн╕ми, а не «пташенятами гн╕зда янукович╕всько-ахмет╕всько-╓фремовського»), скаже, що кращих просто нема╓. Це — невтомн╕ люди з широким мисленням щодо того, як заробляти, що н╕хто ╕нший, окр╕м американц╕в, не спада╓ на думку».
Тому ма╓ бути стратег╕чний план Укра╖ни з реконструкц╕╖ Донбасу – створити там знову Дикий Зах╕д Сх╕дно╖ ╢вропи, зону, в╕дкриту для нових ╕дей, ╕нновац╕й ╕з будь-якого куточка св╕ту, в╕льну в╕д податкового тиску, бюрократ╕╖.
Але це буде п╕сля перемоги АТО ╕ реаб╕л╕тац╕╖ населення Донбасу в╕д пут╕нсько╖ пропаганди. Буде потр╕бне очищення, як денациф╕кац╕я у пово╓нн╕й Н╕меччин╕.
Пут╕нська Рос╕я дуже под╕бна до фашистських режим╕в у Н╕меччин╕ та ╤тал╕╖. Г╕тлер казав, що н╕мц╕ «мають повернутися туди, де зупинилися ш╕стсот рок╕в тому». Муссол╕н╕ вважав, що ╤тал╕я повинна в╕дновити Римську ╕мпер╕ю. Пут╕н прагне в╕дновити СРСР. «Для сучасних ╓враз╕йц╕в чеченськ╕ в╕йни к╕нця 1990-х були крапкою, що зупинила розпад «╓враз╕йського» орган╕зму. У 2000-х цей орган╕зм зализував рани. З 2008-го в╕н почав атакувати. Спочатку – Груз╕ю, пот╕м – Укра╖ну».
Про нашу ел╕ту в книз╕ «Донбас вчора та завтра» вказано: «Ми були окра╖ною СРСР. На узб╕чч╕ ╕мпер╕й правлять найг╕рш╕ чиновники з центру або нег╕дники-колаборац╕он╕сти. Б╕ля нашого керма на початку 1990-х стояли люди, як╕ були ╕ тими, й ╕ншими. Найб╕льш обмежен╕ та жад╕бн╕ номенклатурники, найарха╖чн╕ш╕ правила гри, найзашкарубл╕ш╕ штампи, найпринизлив╕ш╕ погляди – усе це доля перифер╕╖».
У книз╕ зазначено: «Пророс╕йський рух на Донбас╕ був завжди. Та ран╕ше його зд╕йснювали за рахунок голосування за Парт╕ю рег╕он╕в, хоча в ╖╖ програм╕ говорилося про ╓вропейську ╕нтеграц╕ю, люди того не читали. Вс╕ прекрасно знали, що «Рег╕они» — це шлях у Рос╕ю. Орган╕зований пророс╕йський рух розпочався рок╕в с╕м тому. Тод╕ почала д╕яти неоф╕ц╕йна орган╕зац╕я «Донецька республ╕ка». З не╖ сформувалася сьогодн╕шня «ДНР». ╥╖ актив╕сти влаштовували пророс╕йськ╕ м╕тинги, на них приходили к╕лька десятк╕в людей… Докор╕нно ситуац╕я зм╕нилася 1 березня, коли вперше захопили обласну адм╕н╕страц╕ю… Тод╕ з╕йшлося к╕лька тисяч народу з рос╕йськими прапорами. Але то були не жител╕ Донбасу. Людей привезли з Рос╕╖. Хтось спалив прапор футбольного клубу «Шахтар». Ус╕ знають, що сво╖ цього не зробили б: до команди в донеччан велика повага. Наприк╕нц╕ кв╕тня ситуац╕я зм╕нилася. Багато чого дала рос╕йська пропаганда. ╤з захопленого еф╕ру обласно╖ телерад╕окомпан╕╖ лунали рос╕йськ╕ канали… Донеччани сприймали будь-яку пут╕нську брехню – стосовно «Правого сектора», бандер╕вц╕в ╕ Тягнибока, який н╕бито збирався депортувати вс╕х рос╕йськомовних громадян».
Колишн╕й мер Луганська Олекс╕й Данилов радить (мовою ориг╕налу): «Во-первых, мы официально обязаны признать, что находимся в состоянии войны, пусть и непривычной, гибридной, нелинейной – с Российской Федерацией.
Во-вторых, мы должны прекратить заигрывать с донецкой и луганской псевдоэлитой. Это они ограбили свой край через тотальную монополизацию бизнеса, политики, системы государственного управления (прокуратуры, милиции, СБУ, судов и т. д.), а сейчас пытаются прикрыться фиговым листком каких-то республик. Их ненавидят даже местные «сепаратисты». В новой Украине им место за решеткой.
В-третьих, антитеррористическая операция должна быть комплексной и многокомпонентной. Боевые действия против террористов необходимо сочетать с методами экономического, технологического и даже психологического давления и пропаганды».
Ось ще одна думка: «Пам’ята╓мо, що Рос╕я знищувала нас, морила голодом, гн╕тила й принижувала. ╤ при цьому любимо «братську кра╖ну». ╥╖ прих╕д на наш╕ земл╕ ╕сторично означав в╕дкидання назад, у самий хв╕ст цив╕л╕зованих народ╕в. ╤ при цьому хтось розрахову╓, що нове рос╕йське «пришестя» допоможе нам наздогнати Зах╕д? Рос╕я перебува╓ в геостратег╕чному глухому кут╕. П╕сля розпаду Союзу вона не просто зм╕нила форму правл╕ння ╕ втратила деяк╕ пров╕нц╕╖, а програла Заходу в глобальному цив╕л╕зац╕йному протистоянн╕… Рос╕я функц╕ону╓ за екстенсивним принципом: розширення, розширення ╕ ще раз розширення – байдуже, в як╕й форм╕. Зупинка розширення – к╕нець. Система почина╓ пожирати себе. Позаду – злочини, попереду – загибель. Рос╕йська ╕мпер╕я вмира╓. Демограф╕чно – тому ╖й потр╕бн╕ м╕льйони укра╖нц╕в. Економ╕чно – тому ╖й потр╕бн╕ укра╖нськ╕ ресурси. ╤деолог╕чно – тому ╖й потр╕бн╕ княжий Ки╖в (не Крим!) ╕ нов╕ перемоги. ╢ безл╕ч причин, з яких Рос╕я хоче проковтнути нас. ╤ нема╓ жодно╖, з яко╖ вона бажала б нашого розкв╕ту».
А це головна ╕дея: «Щоб вижити, нам треба по крапл╕ вичавити ╕з себе Рос╕ю. ╤ тод╕ зак╕нчиться цей кошмар тривал╕стю тисячу рок╕в».
Автори завершують книгу «Донбас вчора та завтра» так: «Чого чекати ран╕ше: Пут╕на в Ки╓в╕ чи антифашистського майдану на московськ╕й Червон╕й площ╕? Спод╕ва╓мось на краще».

Анатол╕й ЗБОРОВСЬКИЙ
м. ╤рп╕нь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 01.04.2016 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16909

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков