Версiя для друку Обговорити в форумi

Через два дні — 10 квітня термін подання заявок на Всеукраїнський літературний конкурс «Ми — діти твої, Україно!» імені кримського поета Данила Кононенка завершується. Далі почне працювати компетентне журі в номінаціях «Поезія», «Проза» та «Публіцистика», яке і відбере десяток-півтора найкращих претендентів на нагороди. У юних талантів ще є шанс встигнути долучитися до творчого змагання, а в дорослих — можливість підтримати конкурс матеріально, вписавши свої імена в історію його відродження. А ми тим часом ще раз нагадаємо імена тих, хто буде оцінювати роботи юних конкурсантів — майбутніх письменників, поетів, публіцистів.

Номінація «Поезія»: Василь Марсюк — член НСПУ (голова журі), м. Київ; Віктор Качула, член НСПУ, м. Сімферополь; Анастасія Дмитрук, поетеса, м. Київ.
В номінації «Проза» роботи оцінять: Віктор Стус — член НСПУ, м. Сімферополь; Олександр Гаврош — член Асоціації українських письменників, м. Ужгород; Олена Сайчук — письменник-початківець, лауреат конкурсу «Ми — діти твої, Україно!» 1999 р. (Сімферополь – Харків).
Роботам в номінації «Публіцистика» дадуть оцінку: Валентина Самар — відома кримська журналістка, керівник «Центру журналістських розслідувань» (Сімферополь – Київ); Олександр Польченко – журналіст (Сімферополь); Ольга Лещенко — учений секретар Національного центру ім. Л. Курбаса, лауреат кримського конкурсу 1999 р. (Сімферополь – Київ).
Отже, навіть за складом журі вже зрозуміло, що наша дитяча літературна «гра» в письменників буде проходити насправді серйозно, професійно і відповідально. А як же самі учасники, хто вони? І хоч журі ще офіційно не приступило до виконання своїх обов’язків, але мені так захотілося подивитись і почитати, про що пишуть діти, чим цікавляться, в яке русло направляють свою дитячу фантазію, енергію, про що мріють і що підмічають у своїх творчих спостереженнях?
Відкриваю першу роботу, яка потрапила на очі. «Дорогами Європи» — подорожня замальовка, яку нам надіслав Маркіян Лехман, учень 9-Б класу Червоноградської спеціалізованої школи №8. Маркіян також є слухачем Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики, і це інтригує ще більше.
У своїх подорожніх замальовках хлопець згадує про те, як група учнів Червоно-градської спеціалізованої школи №8 разом з педагогом Ніною Дмитрівною Осмірко вирушили автобусом у подорож Європою. Червоноград – Львів – Скола – Чоп – Будапешт – Рим – Ватикан – Відень – Будапешт – Чоп – Львів – Червоноград – саме такий маршрут обрали учні та їхня вчителька. Перше закордонне місто, яке відвідали червоноградці, була столиця Угорщини – Будапешт. Маркіян поділився враженнями від цього міста: «Безліч чудових місць у столиці Угорщини, що розкинулася на берегах блакитного Дунаю. Ми оглянули дві її частини: Буду і Пешт. Місто схоже на гігантський амфітеатр, де розташувалися Королівський палац, Середньовічний квартал, Будайська фортеця, знаменита церква Матяша, а ще безліч «малих» архітектурних пам’ятників та скульптур, як от, приміром, Танець варварів. А скільки приємних емоцій справила прогулянка на туристичному кораблі по Дунаю! Тільки з ріки можна побачити всю красу Рибальського бастіону, будівлі Парламенту».
Далі Маркіян, як справжній екскурсовод, «везе» нас через Словенію у Рим і, звичайно, по дорозі захоплюється мальовничими краєвидами Альп.
«…І ось воно – Вічне Місто, яке зберігає всю історію людства. Тут ми провели два дні. Але того замало, щоб побачити столицю Італії. Втім, оглянули Колізей, Пантеон, Форум, Іспанську площу. Про їх історію цікаво розповідав гід.
З продавцями сувенірів, у закладах громадського харчування (туристів в Італії годують смачно і доволі дешево, як за їхніми мірками, а якщо апетитно споживаєш страви, то ще й отримаєш добавку до порції задарма), з працівниками музеїв спілкувалися англійською. Хоча б на побутовому рівні у європейських країнах її необхідно знати. Принаймні, щоб купити значок, сувенір, буклет, піцу чи морозиво. У ті дні в Римі температура сягала +30. Кілька слів, заради етикету, вивчили італійською: «бонджорно» (доброго дня), «граціо» (дякую), «чао» (до побачення). Навіть кілька «ламаних», але щиро сказаних слів надзвичайно приємно впливають на співрозмовника, створюють доброзичливу атмосферу спілкування. Ти поважаєш його мову, культуру, державу, його самого, тож він поважатиме й тебе. До речі, італійці дуже привітні, завжди люб’язно посміхаються, ввічливо ставляться до всіх».
...На цьому місці вирішив відірватись від «подорожніх записок», тому що виникла асоціація з Кримом, яка чомусь не на його користь. На кримському півострові російська культура у всі часи була у великій пошані, а російською мовою тут не розмовляв, мабуть, тільки «інопланетянин». І українці в Криму не тільки говорили «добрый день», «спасиба» і «досвидания», а навчались у російськомовних школах (коли українських не було, бо в тих, що відкрились згодом, місць не вистачало). Після школи йшли навчатися в російськомовні ВНЗ — інших в Криму не було і відкривати їх ніхто не збирався, тобто російську мову українці в своїй більшості знали навіть краще, ніж рідну. То чому ж у нас не склалася «доброзичлива атмосфера спілкування», про яку пише Маркіян, згадуючи Італію? «Ти поважаєш його мову і культуру, а він поважає тебе». А в Криму? Скільки б ти не поважав тут мову і культуру російськомовної більшості, як би не зізнавався у дійсній величі російської культури, літератури і мови, але якщо ти заговорив рідною — українською, чи почав відстоювати свої національні права — ти «хохол», «націоналіст», «бендерівець». На цьому «доброзичливе спілкування» припинялось і атмосфера ставала «агресивною і войовничою». Що ж це за така кримська «особлива специфіка»?
Та повернемось знову до Риму і до розповіді Маркіяна Лехмана. «Перебуваючи у Римі, гріх би було не відвідати Ватикан. Дізнавшись, що ми – юні туристи з України, працівники музею зробили нам суттєві знижки на вхідні квитки...
Прогулянка територією Ватикану тривала. Дуже хотілося побачити Папу Римського Франциска, хоча б з вікна його кабінету. І таки побачили. Щоправда, на… великих екранах, повсюди встановлених у Ватикані. Побачили, коли Святійший Отець відправляв Богослужіння і благословляв мирян. Його близьку присутність відчули духовно.
З Риму до Відня ми їхали Венеціанським шляхом, повз Адріатичне море. Навіть восени воно віддає теплом, ніжністю. Мабуть, такою ніжністю, як італійська мова, пісня. Зрештою, українські мова і пісня такі ж милозвучні, нічим не поступаються італійським. Але восени (вже у жовтні) Чорне і Азовське моря у нас холодні».
З Відня додому учні Червоноградської спеціалізованої школи №8 повертались знову через Будапешт — Чоп — Львів — Червоноград. Ще довго школярі будуть згадувати поїздку, яка відкрила для них світ європейської культури. Учні побачили, як зберігаються храми, музеї, пам’ятники, з яким трепетом там сталяться до історії свого міста чи своєї країни. В Україні також є що показати і що подивитись. Як пише Маркіян: «Відень і Львів через історичні події, культурні зв’язки, ідентичність забудови часто порівнюють, ототожнюють, навіть називають двома європейськими столицями. Але Львів мені таки миліший, рідніший».
Добре було б, якби «подорожні замальовки» Маркіяна Лехмана прочитали кримські школярі і разом з його класом хоч в уяві відвідали цікаві історичні міста Європи. Адже в сьогоднішніх політичних умовах кримські діти не мають такої змоги — сісти в автобус чи потяг і майнути на канікулах дорогами Європи. Навіть до Львова-красеня не можуть поїхати, як це було раніше. Та Маркіян у своєму творі дає Великодню надію на краще для всіх дітей України. В своєму конкурсному творі хлопець пише: «У Ватикані, з-поміж іншого, екскурсійний маршрут привів нас до Сикстинської капели – перлини міста-держави, де Мікеланджело створив низку скульптур на замовлення Папи Римського Юлія II, розписав фресками склепіння, і то без помічників. Площа розпису – 600 квадратних метрів. Чотири роки він втілював цей проект. Потім перемальовував свої роботи від старозавітних сюжетів до образу Страждального Ісуса Христа, бо змінився понтифік, у якого були інші смаки. Все ж те, що створив Майстер понад півтисячоліття тому, все, що збереглося, і тепер вабить людей, інтригує: а яким насправді був первинний варіант?..
Стверджують: той, хто побував у Ватикані і щиро помолився, то вже отримав Апостольське Благословення для себе, батьків, друзів, свого народу. Головне – вірити в це. А я – вірю!»
Як хочеться долучитись до молитви Маркіяна та його класу і теж повірити, що незабаром в Криму знову запрацюють українська гімназія, український театр, зразкова театральна дитяча студія «Світанок» у Сімферополі, українське радіо і телебачення, і буде в Криму не одна україномовна газета «Кримська світлиця», а ще й «Джерельце», «Кримспорт», «Будьмо!», а також знову відчинить двері музей Лесі Українки в Ялті. А кримські школярі на канікулах сядуть в потяг Сімферополь-Львів і відвідають одне з найкрасивіших міст України! І всі ми, вітаючи один одного з Великоднім святом, скажемо: «Христос Воскрес! Воскресне Україна! Україна єдина, соборна від Сяну до Дону!». Учасники Всеукраїнського літературного конкурсу «Ми — діти твої, Україно!» імені кримського поета Данила Кононенка в це вірять і своєю вірою дають нам, дорослим, надію на щасливу, квітучу Україну!

Олесь ТАВРІЙСЬКИЙ
м. Сімферополь
* * *
Сердечно дякуємо за підтримку конкурсу Василю Овчаруку, Анатолію Мілієнку, Ользі Корнюшиній (яка перераховує кошти вже втретє!).
Юлія Табакова-Черрі та її чоловік Стівен Черрі із Хьюстона, штат Техас, надіслали на підтримку конкурсу – на наші гроші — понад 5 тис. гривень!
(Юлія, до слова, колишня випускниця Української гімназії в Сімферополі, однокласниця Олени Сайчук)
І пластуни з Вишгорода готуються до ярмарки, який збираються провести на користь конкурсу ім. Д. Кононенка. Дякуємо щиро вам усім! І вже востаннє нагадуємо умови конкурсу (див. нижче).

Кримсько-американська родина Табакових-Черрі підтримала Всеукраїнський дитячий літературний конкурс ім. Д. Кононенка! (Див. стор. 12)

УВАГА! ТЕРМІН ПОДАННЯ ЗАЯВОК НА КОНКУРС «МИ — ДІТИ ТВОЇ, УКРАЇНО!» ЗАКІНЧУЄТЬСЯ 10 КВІТНЯ!

УМОВИ КОНКУРСУ:
— Мова конкурсу — українська.
— Вік учасників — учні 8-11 класів.
— Номінації конкурсу — «Пое¬зія», «Проза», «Публіцистика».
— У номінацію «Поезія» конкур¬сант має надіслати 5-8 віршів.
— У номінації «Проза» та «Публіцистика» надсилаються роботи на вільну тему обсягом 4-8 сторінок.
Учасники конкурсу повинні вказати повністю своє прізвище, ім’я та по батькові, вік, адресу, навчальний заклад, телефон та елект¬ронну адресу.
Термін подачі конкурсних робіт — з 1 лютого до 10 квітня 2016 року на електронну адресу газети «Кримська світлиця» — kr_svit@meta.ua
Твори учасників Всеукраїнського літературного конкурсу «Ми — діти твої, Україно!» імені Д. Кононенка публікуватимуться в газеті «Кримська світлиця».
Підбиття підсумків конкурсу та нагородження переможців відбудеться в м. Києві 29 квітня в Театрі на Подолі. На переможців чекають дипломи, подарунки та збірка творів молодих авторів — переможців та учасників конкурсу. Оргкомітет
* * *
Просимо відгукнутися на електронну адресу «КС» однодумців, волонтерів, потенційних спон¬сорів! (Кошти можна переказувати на картку «Приватбанку» № 4149 4378 4242 1362 на ім’я Лещенко Ольги Костянтинівни).
Впишіть свої імена в історію відродженого конкурсу!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 08.04.2016 > Тема "Урок української"