Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 15.04.2016 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#16 за 15.04.2016
Олена Волкова: У РОС╤╥ В╤ДБУВА╢ТЬСЯ САКРАЛ╤ЗАЦ╤Я НАСИЛЬСТВА...

Слово – зброя !

Громадський д╕яч з Рос╕╖, правозахисниця, л╕тературознавець Олена Волкова в ╕нтерв’ю Рад╕о «Свобода» зауважила, що д╕алог м╕ж Укра╖ною та Рос╕╓ю можливий лише тод╕, коли Рос╕я зм╕ниться. За ╖╖ словами, в рос╕йському сусп╕льств╕ в╕дсутн╓ усв╕домлення покаяння, водночас в╕дбува╓ться сакрал╕зац╕я насильства, виправдання в╕йни. У Рос╕╖ Олена Волкова почува╓ себе серед меншост╕, але переконана, що не можна мовчати перед злом.

– Пан╕ Волкова, Ви у 2011 роц╕ зв╕льнились з Московського державного ун╕верситету. Що стало т╕╓ю останньою краплею, що Ви сказали соб╕ – досить?
– Я викладала «Б╕бл╕ю ╕ л╕тературу» ╕ досить критично оц╕нювала рел╕г╕йну ситуац╕ю в Рос╕╖. В╕льно викладала св╕й предмет, а художники ╕ письменники дуже легко поводяться з б╕бл╕йними художн╕ми образами. Ця дисципл╕на в основному сформувалась на Заход╕. Я орган╕зовувала рос╕йсько-британськ╕ конференц╕╖ про рел╕г╕ю ╕ л╕тературу. У мене був в╕льний ╕ в╕дкритий п╕дх╕д до предмета. А навколо формувалось рел╕г╕йне л╕тературознавство, яке строго оц╕нювало письменник╕в, котр╕ мали б в╕дпов╕дати вимогам рел╕г╕йно╖ ╕деолог╕╖, як ран╕ше в╕дпов╕дали вимогам радянсько╖ ╕деолог╕╖. ╤ почався сво╓р╕дний страшний суд над рос╕йською л╕тературою, а що вже казати про англ╕йську. Я намагалась знайти у Рос╕╖ профес╕йне середовище, але так ╕ не знайшла, тому ╖здила на Зах╕д, писала, друкувалась для Заходу ╕ водночас викладала в Московському ун╕верситет╕. Поступово у мене почались проблеми ╕з затвердженням тем для дипломник╕в ╕ асп╕рант╕в.
– Тобто Ваш╕ учн╕ ставали заручниками ситуац╕╖, й у такий спос╕б на Вас тиснули, щоб Ви п╕шли.
– Так, ╕ я зрозум╕ла, що мене просто виживають. Пот╕м ще була ╕стор╕я з п╕дручником Олександра Вдов╕на ╕ Олександра Барсункова про ╕стор╕ю Рос╕╖ ХХ стол╕ття, простал╕нська, шов╕н╕стська книжка, нав╕ть нацистська, безграмотна, у дус╕ «русского мира» чи ╕мперського рос╕йського нац╕онал╕зму. По цьому п╕дручнику вчились студенти ╕ це спричинило обурення серед мо╖х колег. Тод╕ на факультет╕ ╕ноземних мов в╕дкрили рос╕йський клуб ╕ на перше зас╕дання запросили Олега Платонова, який в╕домий тим, що заперечу╓ Голокост, ╓врейськ╕ м╕жнародн╕ орган╕зац╕╖ проти нього судов╕ позови подавали. На наступну зустр╕ч запросили кремл╕вського ╕деолога Олександра Дуг╕на. Я на аф╕шах писала – «нацизм не пройде». Я соб╕ колись дала слово, а почала викладати в ун╕верситет╕ у час перебудови, у 1988 роц╕, коли була ейфор╕я, свобода, якщо колись буде ╕деолог╕чний тиск, то я п╕ду. Краще пекти пироги, ан╕ж читати лекц╕╖ у час такого тиску. Бо так достойн╕ше ╕ чесно. Бо коли тоб╕ говорять, що ти ма╓ш робити, коли студенти стають заручниками, то це неприпустимо. ╤ я зв╕льнилась.
– Чи зрозум╕ло Вас наукове середовище, колеги, з якими Ви працювали з 1988 року?
– Це дуже дивно, але н╕. Хоч я з кожним зустр╕лась ╕ кожному пояснила св╕й вчинок.
– Спрацював страх чи небажання Вас зрозум╕ти?
– Люди не хот╕ли втратити св╕й статус викладача МДУ, хоч зарплати мал╕, але соц╕альний статус таки ╓. Це корпоративна злочинна психолог╕я. Мен╕ в останн╕ роки роботи сво╖м знайомим було соромно з╕знаватись, що я працюю в ун╕верситет╕, тому що одразу в╕шали ярлик – хабарник. Але ╕ ця проблема, як й ╕нш╕, не обговорювалась в середовищ╕ ун╕верситету, бо корпоративна етика була аморальна ╕ не можна виносити см╕ття назовн╕. Московський ун╕верситет ╓ розпл╕дником ╕мперського шов╕н╕зму, кремл╕вська ╕деолог╕я жахливо тисне.
– Ви п╕шли в н╕куди, як давали соб╕ раду?
– Я людина в╕руюча, впевнена, що так Господь хот╕в ╕ так все склалось у житт╕. Могла соб╕ дозволити про╕снувати без роботи р╕к. Я мусила зв╕льнитись, бо задихалась, а коли п╕шла, в╕дчула полегшення. Але не ст╕льки боялась втратити роботу, як того, що можуть сфабрикувати справу, коли посадять не за те, що казав, а за те, чого н╕коли не робив. Я живу п╕д Москвою, на дач╕, перебуваю у внутр╕шн╕й ем╕грац╕╖, живу у л╕с╕ в будинку. Однак часто буваю в Москв╕, бо займаюсь орган╕зац╕╓ю акц╕й протесту, конференц╕ями пам’ят╕ священик╕в-дисидент╕в, стараюсь проводити читання, багато рок╕в дружила з отцем Гл╓бом Якун╕ним, ось пишу про нього книжку. Стараюсь захищати художник╕в, коли почались суди над виставками, захищала групу «Пус╕ Райт».
– Чи стежать за Вами спецслужби, чи ма╓те проблеми при ви╖зд╕ за кордон?
– Н╕, я в╕дчуваю, що я одна з багатьох, але я не почуваюсь л╕дером. У мене була ╕стор╕я, коли нас арештували з колегою на р╕чницю панк-молебню, коли д╕вчата групи були у в’язниц╕. Але нас в╕дпустили. Дв╕ч╕ при ви╖зд╕ в аеропорту мене запитували, куди лечу, зв╕дки прилет╕ла, останн╕й раз на паспортному контрол╕ мо╓ пр╕звище побачили у списку ╕ кудись телефонували, але пропустили п╕сля якихось розмов. Пот╕м вже, мабуть, мо╓ пр╕звище з чорного списку таки зникло, бо н╕чого такого не було. Я в╕дчуваю рад╕сть, що п╕шла з ун╕верситету, з церкви, що пишу ╕ говорю, що хочу ╕ н╕хто в╕д цього на робот╕ не постражда╓.
– В Укра╖н╕ переконан╕, що таких, як Ви, людей у Рос╕╖ одиниц╕, чи почува╓ться у меншост╕?
– «Антивата» в Рос╕╖, як мене назвала товаришка. На марш╕ проти в╕йни в Укра╖н╕, проти агрес╕╖ Рос╕╖ нас було 50 тисяч, це дуже було при╓мно. Я несла чорну вишиванку. На конгрес ╕нтел╕генц╕╖ збира╓ться к╕лька тисяч, там зал великий, п╕дписують люди петиц╕╖. Нема╓ так багато людей, як╕ можуть соб╕ дозволити говорити правду вголос. Хтось бо╖ться, хтось перебува╓ у стан╕ жаху, хтось у травмованому стан╕, депрес╕╖. Адже цей травматичний тиск витримати без депрес╕╖ складно.
– Якщо згадати жахливу ╕стор╕ю ХХ стол╕ття, репресивна машина знищила не одну тисячу людей. Радянська система не зм╕нилась, чому ╕деолог╕я ненавист╕ дал╕ спрацьову╓?
– Рос╕я трима╓ться на двох ╕деях – сво╓╖ винятковост╕ ╕ ненавист╕ до ворог╕в, тобто любов до себе ╕ ненависть до ╕ншого. Це — ╕деолог╕я, яка спрямована на низьк╕ ╕нстинкти людини, як будь-яка людиноненависницька рел╕г╕я, рел╕г╕я ненавист╕ вона чудово наклада╓ться на радянську ╕деолог╕ю ╕ дореволюц╕йну – православ’я, самодержавн╕сть, народ-Богоносець. Ус╕ три ╕деолог╕╖ – царсько╖ Рос╕╖, радянського часу, пострадянського, оцього «русского мира» чи православного тал╕банства ╕ джихаду – вони вс╕ мають сп╕льн╕ константи, що рос╕яни, мовляв, кращ╕ в╕д ус╕х, тобто гординя працю╓. У рел╕г╕йному середовищ╕ це дуже добре спрацьову╓, де людина ма╓ каятись у сво╖х гр╕хах ╕ ╖й хочеться якось це компенсувати. Ця людина — гр╕шник, але вона — рос╕янин, православний св╕точ миру, рят╕вник народ╕в. Нин╕ ╕деолог╕я обложено╖ фортец╕, оточено╖ зв╕дус╕ль ворогами, а зсередини ще й руйнована ворогами, тому треба весь час боротись, тобто рос╕яни — во╖ни, зв╕дси м╕л╕таризац╕я, зв╕дси язичницький культ сили, насильства, жорстокост╕, це добре наклада╓ться на Рос╕ю, що пройшла варваризац╕ю св╕домост╕ п╕сля 1917 ╕ 1991 рок╕в. Крим╕нал╕зована держава, б╕знес, пол╕тичне життя, а зараз масова крим╕нал╕зац╕я, коли у св╕домост╕ середньо╖ людини нема╓ заборони на вбивство, на крад╕жки, нема╓ морально╖ реакц╕╖ на це зло. Нав╕ть витончен╕ люди не реагують на порушення м╕жнародних закон╕в, прав, на злочини. Я намагалась людям пояснити, що таке анекс╕я Криму, що це — злочин. ╤ я зрозум╕ла, що у рос╕ян нема╓ правово╖ св╕домост╕, нормального здорового ставлення до насильства. Таке враження, що люди порожн╕.
У Рос╕╖ йде сакрал╕зац╕я насильства. Сакральне – це держава, л╕дер, Пут╕н, Рос╕йська православна церква, тобто сакральн╕ ╕нститути влади та ╖хн╕ л╕дери. У нас на ╤суса Христа не посилаються, н╕ на запов╕д╕, н╕ на моральне вчення Христа, у нас вся система побудована на лжесв╕дченн╕. В Рос╕╖ не працю╓ жоден державний ╕нститут – судова система гнила, зруйнована осв╕та, занепала медицина, руйну╓ться зсередини людина, топчуться по ╖╖ душ╕. Прийшов, пограбував, вбив ╕ повернувся, cпочатку в Укра╖н╕, пот╕м у Сир╕╖. Таке враження, що лише в╕йною, кровопролиттям ця вамп╕рська влада може триматись у Рос╕╖.
– Водночас у св╕т╕ Рос╕я посилю╓ свою пропаганду ╕, зокрема, ма╓ вплив на середовище м╕грант╕в, як╕ втекли з Рос╕╖ у пошуках кращого життя. Чому так?
– Це дуже дивне явище, що люди ви╖хали з Рос╕╖ ╕ за кордоном п╕дтримують г╕рше з Рос╕╖. Це — ностальг╕я, яка виявля╓ться сильн╕шою в╕д них. За принципом – нехай погане, але сво╓. Люди п╕сля в╕йни повертались з ем╕грац╕╖, тод╕ спец╕ально за кордон в╕дсилали ем╕сар╕в, щоб аг╕тували. Люди повертались ╕ опинялись у таборах. Чому вони пов╕рили, хоча було зрозум╕ло, що н╕чого не зм╕нилось в Рос╕╖? Це — ностальг╕я, яка сильн╕ша, ан╕ж моральне розум╕ння. Це — якийсь голос кров╕. ╤нша причина в тому, що це результат антрополог╕чно╖ катастрофи мутац╕╖ радянсько╖ людини. Вона ви╖хала у сусп╕льство, до якого внутр╕шньо не готова, спрацьову╓ спор╕днен╕сть з деспот╕╓ю, альфа-самцем у влад╕, диктатором, культом сили, ╕мперським дом╕нуванням. Бо це сидить всередин╕ людини, бо ем╕грант вихований у радянський час ╕ в ньому заговорив радянський варвар. Йому некомфортно в ╓вропейськ╕й атмосфер╕, в╕н внутр╕шньо не дор╕с до ╓вропейських правил життя, в╕н принижений у ╢вроп╕, бо вдома був банк╕ром, перебував у ╕ншому соц╕альному статус╕... Для чого ╖м за кордоном п╕дтримувати альфа-самця… Тому що це дода╓ значущост╕, в╕н не розум╕╓, що в т╕й цив╕л╕зац╕╖, в як╕й в╕н живе, це його ц╕лковито дискредиту╓, не розум╕╓, що цим виявля╓ свою злочинну сутн╕сть. Це просто дивовижно.
– Як гада╓те, чи можливе колись порозум╕ння м╕ж Укра╖ною ╕ Рос╕╓ю, чи можливий бодай натяк на д╕алог?
– У Рос╕╖ нема╓ усв╕домлення сусп╕льного покаяння. Дуже мало сил для того, щоб кра╖на зрозум╕ла покаяння. Зараз проводять аналог╕ю з н╕мецьким часом, тод╕ денациф╕кац╕я проходила п╕д тиском ззовн╕, н╕мц╕ були переможен╕. А у нас рел╕г╕я «переможц╕в», ми ж бо «миролюбц╕». Куди лишень не при╖ду, не покида╓ усв╕домлення, ск╕льки ми скр╕зь принесли людям горя. Це прокляття — представляти Рос╕ю, це шлейф злочин╕в. Щоб було усв╕домлення покаяння, мала б х╕ба трапитись якась катастрофа, не знаю, хаос, насильство... Ск╕льки ще житт╕в забере Пут╕н ╕з собою, коли буде в╕дходити? Декомун╕зац╕я без зовн╕шнього тиску неможлива у Рос╕╖. За ХХ стол╕ття ск╕льки ще треба судити ╕ судити. Мен╕ так вида╓ться, що буде розпад Рос╕╖. Але, наприклад, уяв╕мо, Татарстан стане самост╕йною державою. Ск╕льки буде претенз╕й до радянського часу ╕ до Пут╕на. Можливо, тод╕ розпочнеться якесь усв╕домлення у сусп╕льств╕.
– У Рос╕╖ пишуться нов╕ ╕ нов╕ сценар╕╖ г╕бридно╖ в╕йни, сценар╕╖ репрес╕й, в яких головн╕ геро╖ – жив╕ люди, ╖хн╕ дол╕, як, для прикладу, Над╕я Савченко, Олег Сенцов, ╕нш╕ арештован╕ укра╖нц╕. Це розум╕ють рос╕яни?
– Це все «л╕тературн╕ сюжети» з Луб’янки (м╕сце розташування орган╕в держбезпеки, – ред.). Це ж яке потр╕бно мати уявлення зла, насильства, жорстокост╕. «Л╕тературний ген╕й» Луб’янки пише витончен╕ сюжети ╕ гра╓ з життям людей, жив╕ люди стають персонажами, вони придумують витончен╕ сюжети терористичних акт╕в, готують людей, ск╕льки це вимага╓ сил. Знову ожила «л╕тературна майстерня» Луб’янки, брехн╕ ╕ кривавих сценар╕╖в. Кожен день когось нищать.
– Чи не опускаються Вам руки, коли бачите, що акц╕╖ протесту п╕дтримують одиниц╕ таких, як Ви?
– Для мене к╕льк╕сть не ╓ важлива. Я готова до вар╕анту один проти вс╕х. Мене ляка╓ ╕нше: якби з’явився рядок на кшталт, що «Рос╕я напала на Укра╖ну», ╕ н╕хто з рос╕ян не протестував би проти цього. Такий рядок просто страшний... Рос╕йська ╕мперська матриця кровожерна, якщо вона залишиться, то породить ще одного монстра, в ╕ншому обличч╕. Чи буде перелом, як це було в 90-х? Нам зараз потр╕бн╕ сили ╕ в╕ра, щоб протистояти злу, нам потр╕бно вибудовувати м╕жлюдськ╕ стосунки. Укра╖нц╕ не мають права розчаровуватись, бо ╖хня в╕ра ╕ боротьба дода╓ нам сили, тим, хто п╕дтриму╓ Укра╖ну.

Галина ТЕРЕЩУК

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 15.04.2016 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16989

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков