Версiя для друку Обговорити в форумi

З  нагоди  170-річчя від  дня  народження Степана  Руданського

(Продовження. Поч. у № 2 - 4).

Одначе покаранням душогуба балада не завершується. Трагічні ситуації продовжують наростати, хоча для них, здається, уже і немає підстав, оскільки ця ж сама гадюка вжалила і Любу, яка, востаннє прощаючись з прахом коханого, цілує його кістки:
І вчепилась, і зачала
Гіркенько ридати,
Сухі кості цілувати,
К серцю пригортати.
Бог із нею? Видно, доля
Так її судила:
І дівчину наостанок
Гадина вкусила.
Вмираюча дівчина не жахається і не скаржиться на свою долю, бо вона вічно тепер буде разом з тим, кого любила.
Конфліктна ситуація між закоханими Любою і Якимом та їхнім ворогом і згубником Данилом завершується розв'язкою в дусі благочестивої християнської моралі - всепрощення гріхів усім, в тому числі і запеклим ворогам, оскільки, як говориться в "Євангелії", "гнев гнездится в сердце глупых". Народ не тримає зла на мертвого. Усіх загиблих ховають в одній могилі:
"Отче наш" всі зговорили,
"Пресвятая діво",
Опускають в гріб Якима
І кладуть наліво...
А направо положили
Грішного Данила;
Межи ними помістилась
Дівчинонька мила...
Остаточний фінал балади є не що інше як звернення автора до всього християнського миру шанувати померлих нащадків, тоді й тебе будуть пам'ятати і шанувати:
 Заросла вже та могила,                       
 І дубки схилились.
 Вже померли й тії люди,
Що за них молились.
Но, прохожий!
хто б ти не був,
Не забудь, небоже!
Хоть подумай іздихнувши:
"Пом'яни їх, Боже!.."Сюжет балади "Люба", як бачимо, в основі своїй реалістичний, але забарвлений фантастикою фольклорною і релігійною. Вчинки персонажів вмотивовані соціально і психологічно. Поетика цього твору є, очевидно, найбільш довершеною.
Баладу "Тополя" С. Руданський написав у 1859 році в Петербурзі, де він, як відомо, в цей час навчався в медико-хірургічній академії і де жив тоді Т. Шевченко після повернення із заслання. Саме перебування геніального українського Кобзаря в столиці російської імперії не могло не вплинути на творчість письменників різних літератур. Студент С. Руданський знав про це, ймовірно, що й відшуковував якісь шляхи і методи для зближення з Т. Шевченком і не знаходив їх, студіюючи замість цього його твори. Не випадковим тому, мабуть, є й  створення балади "Тополя", мотив якої дещо нагадує баладу Т. Шевченка "Утоплена".  В обох творах злою силою виступає рідна мати. У Т. Шевченка вона розпутна, безсердечна, заздрить вроді своєї дочки Ганнусі, біля якої увиваються парубки, запрошує її купатися і безжалісно утоплює, хоча й самій не вдається врятуватися. У С. Руданського мати приревнувала сина до невістки, майже силоміць відправила його в далекі краї за захованим ще прадідом золотим скарбом ніби для того, щоб її, коли помре, поховати, а окрім того, ще й:
Треба гробу, треба й неба,
Треба й заховати,
Треба вбогим і за душу
Грішную подати.
Під час тривалого і небезпечного подорожування Івася його дружина народила дитину. Скориставшись відсутністю сина, мати прокляла і закляла  невістку з немовлям, перетворивши її у тополю, сподіваючись, що син, коли повернеться, лише її буде любити, лише її буде поважати і лише про неї буде турбуватися. Але чаклунство не могло затьмарити світлого і палкого кохання Івася до своєї дружини. Він, повернувшись і довідавшись від матері, що невістку з дитиною забрав Бог, страждає і свого ставлення до матері не змінює. Він поважає її як матір, а дружину кохає. Але зла мати на цьому не заспокоюється. Вона змушує сина зрубати тополю і зробити з неї домовину. І лише тоді, коли Івась почав гострою сокирою зрубувати тополю, то дізнався, що вона є його дружиною, яку закляла мати і від якої він тепер відрікається, промовляючи:
"Будь здорова моя ненько!
Будь здорова, мила!
Погубила ти невістку
Й мене погубила!"
"Ой лишенько моє тяжке!
Куди ж бо ти, сину?
А як же я, стара баба,
Без тебе загину?"
"По невчасі тії жалі!
По невчасі, мати!..
А про теє не журися,
Як тобі вмирати:
Твоя хата буде гробом,
Сама ти - вмерлою,
А співати - заспівають
Круки над тобою..."
Як Т. Шевченко, так і
С. Руданський по-народному, з використанням мовно-стилістичних засобів українських народних пісень, засуджує жінку, яка втрачає материнські почуття до дитини й знущається над нею, чого їй ні народ, ні Бог пробачити не можуть.
Сюжет балади "Верба" теж має відчутну фольклорну основу з нахилом до лірико-романтичного змалювання подій, зокрема стосунків між братом і сестрою, які:
Жиють на горбочку
Малі сиротята;
Жиють собі, кохаються,
Як голубенята.
...Сестра вдома господарює, а брат полює і цим вони живуть. Та  раптом стосунки між сестрою і братом різко змінилися, погіршилися. Причиною цьому став хлопчина чорнявий, якого сестра покоха-ла. Брат же не зміг їй пробачити відступництва, порушення родинного спокою, прокляв ту кладку через річку, якою ходив до неї коханий:
Бодай же ти,
кладко,
Гниллям перегнила,
Що ти мене, молодого,
Сестриці згубила!
Бодай ти, нелюбий,
З кладки повалився
І топився - не втопився, Дубом одубився!..
Та першою на закляту кладку стала сестриця, повертаючись з побачення з милим, провалилася і втопилася. Як і в народних піснях, вона перетворилася на вербу і прохає брата:
"Верби не рубати,
Трави в полі не косити,
Терну не зривати:Верба над водою -
То тіло дівоче, ...
Трава - коси мої русі,
А терен - то очі".
Такий фінал цього мистецьки довершеного твору з
легкою мелодійною і гнучкою пісенною римою. Хоча, слід відзначити, в окремих літературознавчих працях  наявні інші оцінки балад С. Руданського петербурзького періоду. "Навпаки, - відзначає Ю. Цеков, - порівняно з "Любою", написаною у 1854 році, "Тополя" і "Верба" значно слабші саме з точки зору соціальної мотивації конфлікту. В останніх маємо лише конфлікт, що випливає з суто егоїстичних рис характеру в одному випадкові матері щодо сина, в другому - брата щодо сестри. Обоє вони, мати і брат, стоять на шляху до здійснення щастя своїх близьких". Можливе, звичайно, й таке розуміння образів матері і брата в цих творах. Але ж в дійсності такі ситуації були і життєвими, і реальними. Вони оспівані у фольклорі, яким С. Руданський плідно користувався у своїй творчості і зокрема під час праці над розглядуваними творами.
У баладі "Купці", яку окремі літературознавці відносять до жанру поеми, С. Руданський, користуючись народною фантастикою, підносить досить важливу морально-етичну проблему, яка до певної міри впливає на характер людини, її поведінку, вчинки і закликає до правди, до поваги, розсудливості в будь-яких діях, щоб нікому не спричинити нічого злого, неприємного. Цим самим поет відстоює гуманні відносини в суспільстві. Як і в попередніх творах, так і в баладі "Купці" конфлікт  ґрунтується на родинних відносинах. Бідні брат і сестра задумали розбагатіти, стати купцями. Вони позичають грошей в багатого брата, з обов'язковою подвійною віддачею, споряджають пароплав, закуповують чимало різних товарів і торгують у багатьох заморських країнах, нагромаджують немалий капітал і припливають до рідного берега, де їх уже очікував старший брат, сподіваючись отримати значний зиск від боргу. Але, почувши з пароплава голос рідних:
"А що? буде штири мірки?"
"А бо що, як буде?"
"Таж братові треба дати!"
"А чорта у груди!"

(Далі буде).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2004 > Тема "Українці мої..."