"Кримська Свiтлиця" > #16 за 15.04.2016 > Тема "Душі криниця"
#16 за 15.04.2016
ПЕРЕГУК ЧЕРЕЗ ДВА СТОЛ╤ТТЯ
Джерела
Ск╕льки л╕т ця в╕йна без в╕йни ця безвих╕дь тво╖х домовин десь там кров’ю сплива╓ вкра╖на десь там падають кращ╕ сини С. Сурмач
╤нколи не зна╓ш, чим обернеться для тебе та чи ╕нша зустр╕ч. Так ╕ Серг╕й Сурмач не здогадувався, що знайомство з всесв╕тньо в╕домою вишивальницею, Геро╓м Укра╖ни, землячкою-лубенкою В╕рою Серг╕╖вною Ро╖к через роки отрима╓ сво╓ продовження. Доля закинула ╖х до Криму в р╕зний час. В╕ру Ро╖к — у 1952 роц╕, коли Серг╕й Сурмач ще не народився. А перед цим була в╕йна, Друга св╕това, яка вклала в╕дому на той час вишивальницю до л╕жка на довгих два роки. П╕д час артобстр╕лу В╕ра була контужена. В╕дмовила права рука, якою д╕вчина являла св╕ту св╕й талант. Перемагаючи тяжку хворобу, вчилася вишивати л╕вою рукою ╕ досягла в сво╓му мистецтв╕ св╕тових вершин. Зв╕дки брала сили ця маленька мужня ж╕нка, щоб не т╕льки оволод╕ти 300 видами вишивальних техн╕к, а й нести ╖х кримчанам так, н╕би жила в Полтав╕? В╕дпов╕дь на це запитання знайшла вона сама, коли д╕зналася, що ╓ нащадком мужньо╖ людини, рел╕г╕йного ╕ громадського д╕яча, в╕домого п╕д ╕менем Мельх╕седек. Перша виставка в Лубнах в╕дбулася 1981 року. Серг╕й Сурмач на той час працював в Лубенському кра╓знавчому музе╖ ╕ був причетним до ╖╖ орган╕зац╕╖. А через деякий час, пере╖хавши до Криму, в╕н зустр╕вся ╕ потоваришував з сином вишивальниц╕, Вадимом Михайловичем, який зараз береже пам’ять про мат╕р. Що сп╕льного у пана Серг╕я з В╕рою Серг╕╖вною, то це любов до р╕дно╖ земл╕, зац╕кавлен╕сть ╕стор╕╓ю роду ╕ кра╖ни. Земля для них «…оберта╓ться навколо серця по колу, окреслен╕м р╕дним крилом журавля». Недаремно В╕ра Ро╖к називала себе «кримською полтавкою». Батьк╕вщина «кримського лубенця», учителя ╕стор╕╖ ╕ талановитого поета Серг╕я Сурмача — м╕сто Лубни Полтавсько╖ област╕. ╤ хоч доля давно занесла його до Криму, про р╕дне м╕сто в╕н не забува╓. Тим б╕льше, що життя щораз п╕дкида╓ нов╕ ц╕кав╕ приводи. Ось ╕ нещодавно, в╕дчувши подих весни, разом з журавлями, в╕н прибув до р╕дного м╕ста, щоб ознайомити земляк╕в з╕ сво╖ми знах╕дками ╕ новим творчим доробком, поемою «Мельх╕седек». Напевно, зараз мало хто в Укра╖н╕ зна╓ це ╕м’я, що в переклад╕ означа╓ «Цар правди». Адже пам’ять про нього старанно стирали багато рок╕в. Кра╖на войовничого ате╖зму не могла визнати заслуг духовних оч╕льник╕в народу. Б╕ограф╕я арх╕мандрита схожа на сюжет детективного ф╕льму, ╕, напевне, колись ним ╕ стане. Його житт╓вий шлях оповитий легендами ╕ м╕фами. Коли Серг╕й Сурмач д╕знався, що Мельх╕седек Матв╕й Значко-Яворський не т╕льки земляк, а ще ╕ прад╕д пан╕ В╕ри, творчо переосмислив цей факт ╕ пров╕в певн╕ паралел╕. Народився майбутн╕й арх╕мандрит близько 1716 року в Лубнах, у с╕м’╖ Костеш╕в-Яворських. Його батько Карпо ╤лл╕ч, на пр╕звисько Значко, був полковим осаулом Лубенського полку. Не до к╕нця зрозум╕л╕ мотиви Матв╕я Значко-Яворського присвятити себе духовному життю. Адже п╕сля зак╕нчення Ки╓во-Могилянсько╖ академ╕╖ в╕н м╕г знайти себе в багатьох сферах св╕тського життя. Рок╕в п’ятдесят тому пан╕ В╕ра намагалася докопатися до першопричин. В╕дпов╕д╕ не знайшла. Адже жодних писемних пам’яток Мельх╕седек по соб╕ не залишив, спаливши перед смертю ус╕ сво╖ прац╕ з богослов’я, математики ╕ медицини. 50 рок╕в по тому цим же питанням перейнявся Серг╕й Сурмач. В╕н запропонував свою поетичну верс╕ю цього вибору:
бо мол╕ння не лише до хмар ╕ спас╕ння не токмо в скиту хоч мирського ╕ зр╕кся ти щиро та в╕тчизна — х╕ба це не храм ╕ страждати за не╖ святу чом не в╕ра
Матв╕й Значко-Яворський розум╕в необх╕дн╕сть об’╓днати нац╕ю, вже тод╕ роз’╓днану сильн╕шими й агресивн╕шими сус╕дами, п╕д покровом православно╖ церкви. Особливо нестерпним було становище православних укра╖нц╕в на Правобережж╕. П╕сля трьох рок╕в чернецтва в 1753 р. був обраний ╕гуменом Мотронинського монастиря, пот╕м став управителем вс╕х правобережних церков ╕ монастир╕в. 1765 року ╖здив до Петербурга шукати допомоги в╕д утиск╕в польсько╖ шляхти ╕ католицького духовенства. В╕в довг╕ ╕ безнад╕йн╕ переговори з владою Рос╕╖ та Польщ╕ про забезпечення рел╕г╕йних та нац╕ональних прав укра╖нц╕в Правобережжя. Але не просто просив. В╕н дом╕гся документального п╕дтвердження прав укра╖нського народу. Склав «Екстракт деяко╖ частини кривд, завданих в╕д римлян ╕ ун╕ат╕в благочестивому Мотронинському монастирю, також священству ╕ св╕тському народу...», представлений 1766 р. Результатом цих переговор╕в стало прийняття в 1767 р. польським королем ╕ урядом низки документ╕в, як╕ забороняли гон╕ння укра╖нсько╖ громади. Можна назвати Мельх╕седека тогочасним правозахисником. Звичайно, така д╕яльн╕сть розлютила ворог╕в. У 1766 роц╕ його сп╕ймали ун╕ати ╕ намагалися нелюдськими тортурами змусити в╕дректися в╕д в╕ри, облишити свою д╕яльн╕сть. Зрозум╕вши, що н╕чого не досягнуть, мучител╕ вир╕шили замурувати Мельх╕седека. Та, врешт╕, в╕н все ж залишився живим.
залишилося к╕лька цеглин к╕лька ребер стирчать ╕з лахм╕ть ти лежиш як п╕друбаний сонях залишилося к╕лька хвилин хто там стука╓ хто там — вв╕йд╕ть а… то в скронях
Катування не зламали в╕ру Мельх╕седека, а лише загострили бажання домогтися перемоги сво╓╖ м╕с╕╖. В╕н зробив багато для захисту православ’я на Правобережж╕ в╕д католицизму. Коли Мельх╕седек прибув на м╕сце служби, то на п╕вденно-сх╕дному Правобережж╕ було лише 30 православних церков. За час його перебування ╖х стало 530. Люди йшли до Мотронинського монастиря, щоб д╕знатися в╕д арх╕мандрита про сво╖ права на в╕ру. Зр╕калися Ун╕╖ ╕ переходили до православ’я. На жаль, жодн╕ документи не могли вплинути на м╕сцев╕ польськ╕ «ел╕ти». Протистояння загострювалося. Схоже, що в╕н не т╕льки будував церкви. Розум╕в, що жоден бог не допоможе народу, який не бореться за свою свободу, «…щось йому каже, що хрест не над╕йн╕ш меча». Як неодноразово показало життя, «пад╕ння вельмож почина╓ться саме з вершин терп╕ння в знедолених лусне коли не чекають».
Козацьке кор╕ння, в╕льний дух не дозволили терп╕ти наругу над собою польських пан╕в. Розпочалося повстання, в╕доме нам як Кол╕╖вщина. Серг╕й Сурмач, як ╕ багато досл╕дник╕в, вважа╓, що саме безстрашна д╕яльн╕сть Мельх╕седека прискорила вибух народного повстання. Адже Священик такого р╕вня — це не т╕льки зв’язковий м╕ж Богом ╕ паствою. Це ще ╕ пропов╕дник власно╖ думки, який силою слова вплива╓ на ╖хн╕й виб╕р власно╖ дол╕. Бачив, як стражда╓ народ п╕д рел╕г╕йним, соц╕альним ╕ нац╕ональним гн╕том, тому змушений був «…бити на сполох у дзвони поснулих сердець». ╢ легенда, що в╕н освятив меч╕ повстанцям, благословивши ╖х на боротьбу за свободу:
ачей т╕льки помста оживить погасл╕ серця вогонь або палить або до основ очища╓…
Повстання було найб╕льшим у XIII стол╕тт╕ на Правобережж╕. Жорстоким з обох стор╕н. Прямих доказ╕в зв’язк╕в арх╕мандрита Мельх╕седека з гайдамаками не знайшли. Але його все ж перевели на Л╕вобережжя. Служив Богу ╕ людям у Переяславському Михайл╕вському, Ки╓во-Видубецькому, Лубенському Мгарському монастирях. Помер у Глух╕вському Петропавл╕вському монастир╕ на 93-му роц╕ життя 14 червня 1809 р. залишались позаду
вс╕ хресн╕ труди ╕ шляхи ╕ дитинства лубенського кв╕ти ╕ кон╕ ним розбуджений з жеврив схололих вогонь ╕ — найлют╕шо╖ помсти — жертовно╖ кари нож╕ ╕ розсипались в неб╕ останн╕ далек╕ птахи наче хл╕бн╕ крихти хтось розсипав з долон╕
А через 102 роки в Лубнах народилася його правнучка по материнськ╕й л╕н╕╖ В╕ра.
якби в╕н знав допалюючи св╕чку свого голгот╕ р╕вного життя що правнучка його д╕вчатко сл╕чне д╕д╕вськ╕ думи вт╕лить у… шиття щоб р╕д яворських виграв свою битву — тенд╕тн╕ руки майже неземн╕ сполучать в’╓дно шаблю ╕ молитву в мелод╕╖ на чист╕м полотн╕ якби в╕н знав в сво╖м страстотерп╕нн╕ що в╕ра буде в вишивц╕ цв╕сти ╕ стануть перед богом р╕вноц╕нн╕ хрести козацьк╕ ╕ ╖╖ хрести.
То куди ж було ╕ти пану Серг╕ю з╕ сво╓ю поемою про Мельх╕седека, як не до школи, яка названа ╕м’ям його правнучки. Пам’ять про В╕ру Ро╖к шанують у Лубнах. ╥╖ ╕м’я ма╓ школа № 7. ╤ це не т╕льки мемор╕альна дошка б╕ля входу. У школ╕ створено музей укра╖нсько╖ вишивки, де з╕брано зразки, виконан╕ р╕зними рушниковими швами. ╥х назбиралося ст╕льки, що вс╕ не вм╕стилися в к╕мнат╕ музею. Тому вишит╕ картини прикрашають ст╕ни в коридор╕. Гостей гостинно зустр╕ли директор школи Гринь ╤рина Микола╖вна й учитель укра╖нсько╖ мови та л╕тератури Шуть Любов Васил╕вна. Пан Серг╕й читав поему, д╕ти уважно слухали. Пом╕тно було, що вона знаходить в╕дгук у серцях ╕ душах молодих лубенц╕в. Маю певн╕сть, що вони будуть пам’ятати про свого славного земляка. Таким чином у розум╕нн╕ д╕тей створю╓ться ч╕тке розум╕ння тяглост╕ покол╕нь, пробуджу╓ться ц╕кав╕сть до ╕стор╕╖ р╕дного краю. П╕сля щирого ╕ невимушеного сп╕лкування вчител╕ разом з д╕тьми провели для гостей екскурс╕ю по школ╕. Показали, як в школ╕ п╕клуються про пам’ять В╕ри Ро╖к, 105-ту р╕чницю в╕д дня народження яко╖ 25 кв╕тня в╕дзначатимуть ╕ в Лубнах, ╕ в Криму.
Антон╕на ДАНИЛЕНКО, журнал╕ст м. Лубни
Шановн╕ читач╕! Запрошу╓мо вас на пам’ятн╕ заходи з в╕дзначення 105-р╕ччя нашо╖ уславлено╖ землячки, Геро╖н╕-вишивальниц╕ В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к, як╕ пройдуть у С╕мферопол╕. 22 кв╕тня, 14.00, Музей ╕стор╕╖ м. С╕мферополя (вул. Пушк╕на, 17) — веч╕р пам’ят╕ В. С. Ро╖к. 25 кв╕тня Музей укра╖нсько╖ вишивки ╕мен╕ В. С. Ро╖к (вул. Пушк╕на, 18, Кримський етнограф╕чний музей, 2 п╕д’╖зд). 10.00-16.00 — День в╕дкритих дверей в Музе╖ укра╖нсько╖ вишивки. 12.00-15.00 — майстер-клас вишивальниць творчо╖ студ╕╖ «Калинонька», учениць В. С. Ро╖к. 16.00–17.00 — веч╕р пам’ят╕ В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к. Виступи учасник╕в ╕ творчих колектив╕в. В╕деозв╕т кримсько╖ делегац╕╖ про виставку «Мелод╕я на полотн╕» та в╕дкриття мемор╕ально╖ дошки в Невинномиську (Ставропольський край), де В. С. Ро╖к з родиною жила п╕сля в╕йни ╕ працювала викладачем рукод╕лля в м╕сцев╕й школ╕, кер╕вником гуртк╕в вишивки. 26 кв╕тня, 14.00, б╕бл╕отека ╕м. О. Пушк╕на (вул. Р. Люксембург, 2/1) — веч╕р пам’ят╕ В. С. Ро╖к.
ШАНОВН╤ ЧИТАЧ╤! Оск╕льки жодних оф╕ц╕йних наказ╕в або розпоряджень, що стосуються зм╕ни формату випуску «Кримсько╖ св╕тлиц╕», з моменту окупац╕╖ Криму ми не отримували (а зг╕дно з укра╖нським законодавством, так╕ р╕шення узгоджено приймаються лише сп╕взасновниками засоб╕в масово╖ ╕нформац╕╖ або судом), продовжу╓мо готувати до друку щотижнев╕ номери газети ╕ направляти ╖х до ки╖всько╖ друкарн╕. Як ╕ ран╕ше, починаючи з 2002 року, на редакц╕йному сайт╕ щоп’ятниц╕ виставля╓ться електронна верс╕я тижневика, зокрема у pdf-формат╕. Розм╕щену нижче ╕нформац╕ю про умови передплати «Кримсько╖ св╕тлиц╕» та ╕нших культуролог╕чних видань продовжу╓мо публ╕кувати як нагадування «борцям» за ╕нформац╕йний прост╕р Укра╖ни про ╖хн╕ держслужбов╕ зобов’язання перед читачами ╕ державою. Редакц╕я «КС»
ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукра╖нську загальнопол╕тичну ╕ л╕тературно-художню газету «Кримська св╕тлиця» та ╕нш╕ культуролог╕чн╕ видання ДП «Нац╕ональне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура ╕ життя», журнали «Укра╖нська культура», «Укра╖нський театр», «Театрально-концертний Ки╖в», «Музика», «Пам’ятки Укра╖ни: ╕стор╕я та культура») можна в будь-якому поштовому в╕дд╕ленн╕ зв’язку Укра╖ни. У кра╖нах далекого заруб╕жжя оформити передплату на ц╕ видання можна через сайт www.presa.ua на стор╕нц╕ «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окрем╕ прим╕рники видань в електронн╕й верс╕╖ можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-як╕й кра╖н╕ св╕ту. Дов╕дки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura@gmail.com
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 15.04.2016 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16991
|