|
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2004 > Тема "З перших уст"
#5 за 30.01.2004
ПІДТРИМУВАТИ В НАШОМУ НАРОДОВІ ДУХОВНІСТЬ...
ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ
ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ: "Я ВВАЖАЮ СВОЇМ ОБОВ'ЯЗКОМ ПІДТРИМУВАТИ В НАШОМУ
НАРОДОВІ ДУХОВНІСТЬ І МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ"
Напередодні 75-річчя Патріарха Київського і всієї Руси-України, предстоятеля Української православної церкви Київського патріархату Філарета (Михайла Антоновича Денисенка) з ним зустрівся і мав розмову кореспондент Укрінформу Олександр Білоус.
- Ваша Святість, пройдений Вами життєвий шлях, як і шлях служіння церкві, багатий на події. Чи могли б Ви поділитися спогадами, як він починався? Маю на увазі не кар'єрний ріст, а ті перші порухи душі, що привели Вас у церкву, а згодом винесли на вершини церковної влади?
- До переконання, що існує Бог і вічне життя, я прийшов якраз тоді, коли люди помирали на фронтах Великої Вітчизняної. Виховувався я, як і вся радянська молодь, під впливом атеїзму. І тому, хоч і був хрещений, не відчував Бога, хоча ріс у релігійній сім'ї, де особливо глибоко віруючою була мати. Першопоштовхом була загибель батька у боях під Запоріжжям. Я його дуже любив, і от його не стало. І перше відчуття виникло разом з питанням: що тепер з батьком, існує він? Чи його нема, як вчить марксистська ідеологія, що людина після смерті йде в небуття? То батько мій у небутті?! Чи в іншому світі? Батька нема, а любов у мене до батька є... Велика! Яка може бути любов до неіснуючого? І все моє єство протестувало: він є! Такі роздуми, почуття любові і потреба самої моєї душі привели мене до церкви. Бо, на відміну від атеїзму, церква говорить: є Бог, є вічне життя, людина безсмертна.
Я не виступав проти влади, але не хотів служити її неправді. Піти в церкву - значило виступити проти офіційної ідеології, це дійсно так, але я віддався не боротьбі з цією ідеологією, а проповіді віри в Бога, проповіді вічного життя.
- Протягом десятиліть служіння в Руській православній церкві Ви водночас 30 років були митрополитом в Україні. Невже не було підстав до протесту тоді?
- Повторюся: обравши служіння Богові і церкві, я не боровся проти радянської влади (бо і мій батько загинув за неї), але й не служив їй. Якщо повернутися до початку 90-х років, тут теж виникла така колізія. Що я мав обрати: своє благополуччя в російській церкві (я мав там вплив і велику посаду) чи служіння правді? Історичній правді й історичному розвитку. Служити Українській державі, українському народу чи, будучи українцем, живучи в Українській державі, служити російському народу, російській церкві?
Я переконаний, що кожен повинен перш за все служити своєму народові, своїй державі. І зараз я не проти російської церкви, але як українець служу своїй Батьківщині. Вважаю, що це і є вірний шлях, це - істина, правда. Ці переконання надають мені сил і, незважаючи на всі ці перешкоди, які нам чинять, я знаю, що ми їх подолаємо з Божою поміччю. І моя віра, і моя надія виправдались.
Зараз наша церква знаходиться в іншій стадії боротьби за свою незалежність, свою помісність, свою автокефалію. Нам кажуть: ви неканонічні, цього ніколи не буде, бо Росія велика держава і все підімне під себе... Я кажу: ні, Українська держава є і буде, і українська церква в Українській державі завжди буде. І ті, хто сьогодні не визнає українську церкву, завтра неодмінно прийдуть до неї.
А боротися за автокефалію національної церкви я почав після того, як український народ обрав шлях до державності, на що благословив сам Господь. Як віруюча людина, я розумів: коли держава постала з благословення Божого, то церква в Українській державі має бути помісною, незалежною від Московського патріархату. Це шлях не тільки української церкви, а й усіх помісних церков. Коли розпалась Османська імперія на Балканах і утворились нові держави, паралельно утворювались і помісні церкви: Елладська, Болгарська, Сербська, Румунська, Албанська... Після розпаду Радянського Союзу я не бачив іншого шляху української церкви, як шлях до незалежності.
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2004 > Тема "З перших уст"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1700
|
ЗВЕРНЕННЯ ЗЕЛЕНСЬКОГО ДО Л╤ДЕР╤В КРА╥Н ╢ВРОСОЮЗУ
КАНЦЛЕР ШОЛЬЦ БО╥ТЬСЯ ЯДЕРНИХ ПОГРОЗ ПУТ╤НА
ЗЕЛЕНСЬКИЙ ДОРУЧИВ ПОСИЛИТИ ППО ДЛЯ ХАРК╤ВЩИНИ, СУМЩИНИ ТА П╤ВДЕННИХ РЕГ╤ОН╤В
