Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛОХВИЧЧИНИ
Лохвиччина, попри все багатство етнокультурно╖ спадщини, до сьогодн╕ залишалася недостатньо...


ЩО 2022-Й В╤ДКРИВ УКРА╥НЦЯМ ПРО САМИХ СЕБЕ, А СВ╤ТОВ╤ – ПРО УКРА╥НЦ╤В
Ми остаточно в╕дбулися – ╕ як пол╕тична нац╕я, ╕ як держава.


КАМ╤НЬ ЗА ПАЗУХОЮ
Картинки з життя


СОБОРН╤СТЬ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ╤З КОЖНОГО З НАС
З╕рвав прихильн╕ оплески, к╕лька поважних у журнал╕стиц╕ персон п╕д╕йшли пот╕м, дали в╕зит╕вки,...


В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
Льв╕вська облрада прийняла звернення до Президента щодо позбавлення сп╕вака В╕тал╕я Козловського...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 22.04.2016 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#17 за 22.04.2016
ЯК ПРОУКРА╥НСЬКИХ КРИМЧАН ПРИНИЗИЛИ У ЛЬВОВ╤

Боже, нам ╓дн╕сть подай...

(АБО НЕВЕСЕЛ╤ РОЗДУМИ ПРО НЕПАТР╤ОТИЧН╤ ТЕНДЕНЦ╤╥ В ПОСТМАЙДАНН╤Й УКРА╥Н╤)

Вчора зателефонував приятель з Ки╓ва. Ледве стримуючи хвилювання, в╕н просив чимскор╕ш, не звол╕каючи, роз╕братися у кричущому випадку. Кримську родину, яка з 2014 року прожива╓ у Львов╕ ╕ чий глава с╕м’╖ зараз вою╓ в зон╕ АТО, брутально викидають на вулицю. Виштовху╓ на весняний холод хазяйка, з якою було укладено догов╕р про оренду житла й як╕й б╕женц╕ дос╕ платили регулярно, без затримок. Сьогодн╕ з самого ранку ви╖хав на Сих╕вський житловий масив, де й прожива╓ Олеся Ше╖на з д╕тьми. Побачив неприбрану квартиру: кримчанка вже паку╓ реч╕ — таки домовилися з господинею, що за три дн╕ п╕дшука╓ соб╕ ╕нше житло. Не надвор╕ ж ночувати! Сини Олес╕ намагалися зосередитися ╕ вчити уроки... Але це важко ╖м давалося, бо вони були дуже знервован╕ п╕сля вчорашньо╖ под╕╖. Якщо роз╕братися детальн╕ше, то ось що в╕дбулося.

У НАС НЕ БУЛО НЕСПРИЙНЯТТЯ ЗАХ╤ДНО╥ УКРА╥НИ…

«Ми пере╖хали до Львова, бо наша родина категорично не сприйняла окупац╕╖ Криму рос╕янами, — каже Олеся. — ╤ нав╕ть наш╕ хлопчики-школяр╕ визначилися в╕дразу: вони з Укра╖ною! ╤ не тому, що кор╕ння у нас зах╕дноукра╖нське. Скор╕ше, навпаки. Серг╕й — кор╕нний кримчанин, його мама також народилася в Криму. ╤ ╖╖ батьки — також кор╕нн╕ кримчани! По мо╖й л╕н╕╖ — батько з Дн╕пропетровщини, а мама народилася в Груз╕╖. Вона пере╖хала до Криму як донька в╕йськового, а тато по╖хав у Крим на навчання. Так вони й познайомилися в С╕мферопол╕… Галицьких корен╕в у нас зовс╕м нема╓, просто ми колись л╕кувалися в Трускавц╕, бували в Карпатах. У нас не було несприйняття Зах╕дно╖ Укра╖ни — навпаки галичани здалися нам дуже доброзичливими. Ще у нас був вар╕ант, ви╖хавши з Криму, облаштуватися в Дн╕пропетровську або в Одес╕. В Дн╕пр╕ — далек╕ родич╕, в Одес╕ — море… Але, довго обговорюючи це питання, ми таки зупинилися на Львов╕. Були переконан╕, що Рос╕я сюди точно не д╕йде. В Одес╕ дуже добре те, що ╓ море. А наш╕ д╕ти безмежно люблять море! Але п╕сля в╕домих травневих под╕й в Одес╕ ми вир╕шили не ризикувати. Бо появи «зелених чолов╕чк╕в» ще й в Одес╕ ми б однозначно не перенесли. Краще Льв╕в, який точно не п╕ддасться ╕ н╕коли не запросить до себе чужинц╕в! Хоча деяк╕ кримчани нас лякали — не варто, мовляв, ╖хати до бандер╕вц╕в… Але ми ╖х не послухали».

ЧОЛОВ╤КУ ЗАПРОПОНУВАЛИ ФОРМУ… 56-ГО РОЗМ╤РУ

Зв╕сно, я не м╕г не запитати Олесю про чолов╕ка, який зараз вою╓. Бо це ж не другорядна деталь. Во╖н захища╓ Укра╖ну, а тут з родиною таке витворяють! Як дружина поставилася до того, що Серг╕я, хворого на виразку шлунку ╕ «б╕лоб╕летника» (через поганий з╕р), визнали здоровим ╕ послали на в╕йну?
Ф╕ксую про себе, що Олеся в╕дпов╕да╓ спок╕йно; не видно н╕ роздратування, н╕ намагання будь-якою ц╕ною викликати у журнал╕ста сп╕вчуття. Вона, перш за все, — громадянка, а вже пот╕м — людина, на яку раптово звалилося чимало проблем. ╤ це не може не викликати симпат╕й. Отже, слуха╓мо Олесю:
«Не можу сказати, що я була в захват╕ в╕д того, що чолов╕ка призвали. Ми одн╕ у великому чужому м╕ст╕, родич╕в нема╓… Серг╕я моб╕л╕зували в березн╕ 2015 року, я тод╕ ще й роботи н╕яко╖ не мала. Ми ходили ╕ до в╕йськкома, й у в╕йськову прокуратуру. Пояснювали, що у нас дво╓ д╕тей, що недавно пере╖хали, що необлаштован╕ поки… Треба ж ╕ в школу д╕тей в╕двести, ╕ на гуртки; трапля╓ться, що ╕ в пол╕кл╕н╕ку треба, ╕ в аптеку... Але ц╕ детал╕ н╕кого не зац╕кавили. На стан здоров’я чолов╕ка також н╕хто не звернув уваги. Я розум╕ю: повинна людина служити, значить, нехай служить! Але як воювати з виразкою шлунку? Я й тут ледве справлялася з його хворобою, пост╕йно п╕дл╕ковувала, варила д╕╓тичн╕ страви, а як йому тепер бути одному та ще й в умовах бойових д╕й? Жодно╖ медком╕с╕╖ не було. Я не вважаю медком╕с╕╓ю формальну п’ятихвилинну проб╕жку у в╕йськкомат╕. Медики за цей час ╕ серце прослухати не встигли б. Нав╕ть якби у Серг╕я було запалення легень, вони б цього не виявили. А головне — як можна людину з поганим зором в╕дправити в артилер╕ю ╕ поставити нав╕дником гармати? А в╕н же ╕нженер-буд╕вельник, ╕ м╕г би значно б╕льшу користь арм╕╖ принести в ╕нженерних в╕йськах! Тепер я посилаю чолов╕ков╕ таблетки, причому не лише йому одному, а й деяким його побратимам. Адже яке постачання в ЗСУ — вс╕м в╕домо. Ми й форму купували за сво╖ грош╕ — зв╕сно, волонтери трохи допомагали… Але не Збройн╕ Сили. Одностр╕й, який було запропоновано арм╕╓ю, мав… 56-й розм╕р. Серг╕ю така форма, зрозум╕ло, не п╕д╕йшла. ╤ л╕тню, ╕ зимову форму ми вимушен╕ були купувати сам╕. Обмундирування, перчатки, накол╕нники — все!».

НЕСПОД╤ВАНИЙ ЛЯПАС РОДИН╤ ЗАХИСНИКА

Чому так вчинила хазяйка, Олеся може лише здогадуватися. Най╕мов╕рн╕ше, що знайшла якогось виг╕дн╕шого кл╕╓нта. Останн╕й аванс за три м╕сяц╕ родина заплатила приблизно п╕вм╕сяця тому. ╤ власниця тод╕ нав╕ть не натякнула, що збира╓ться розривати догов╕р. Не сказала ╕ про п╕двищення орендно╖ плати. А тут раптом при╖хала ╕ в╕дразу до кримчанки з претенз╕ями. Мовляв, вони повинн╕ негайно ви╖хати. Надто вже неспод╕вано ╕ радикально… А пот╕м — хазяйка викликала пол╕ц╕ю. А ще було тро╓ найнятих нею людей, як╕ готов╕ були викидати реч╕ на вулицю. Спочатку Олеся категорично в╕дмовилася покидати квартиру. Мабуть, на ╖╖ м╕сц╕ протестував би кожен, хто пов╕рив у силу оф╕ц╕йного договору. Мабуть, тому пол╕ц╕я викликала п╕дкр╕плення, хоч жодного опору тенд╕тна ж╕нка з двома школярами не чинила та й не могла б чинити. Хазяйка наполягла на тому, щоб очистити квартиру ╕ ╖хати у в╕дд╕лок вс╕м разом. Але оск╕льки д╕ти не пом╕щалися у авт╕вц╕, то ╖м довелося чекати на подв╕р’╖. Уявля╓те, який стрес пережили 9-р╕чний Костянтин ╕ 11-р╕чний Ярослав? ╤ це п╕сля того, як господиня голосно, щоб чули ус╕ навколо, обзивала ╖хню родину «сепаратистами»? Добре, що знайомий кримчанин п╕д’╖хав ╕ побув з ними, доки мама не повернулася. Андр╕й заспокоював школяр╕в, як м╕г. Але хлопчики й дотепер не хочуть виходити з квартири. Отримали перший урок «патр╕отизму»? А стосовно Андр╕я, який примчав на виручку, то Олеся колись познайомилася з його дружиною на проукра╖нському м╕тингу в С╕мферопол╕. В╕дтод╕ вони — «друз╕ по нещастю» ╕ краще, н╕ж будь-хто, розум╕ють одне одного. Але ж у нин╕шн╕й ситуац╕╖ друзями по нещастю повинн╕ б бути вс╕ укра╖нц╕, а не виб╕рково!
«Мене б повн╕стю влаштувало, якби господиня хоч два м╕сяц╕ дозволила нам пожити, — каже Олеся. — Чолов╕к би якраз повернувся з╕ сходу… До того ж ми оплатили квартиру на два м╕сяц╕ наперед, до 20 червня. Я й сказала, що ми поживемо в квартир╕ ще ц╕ два м╕сяц╕ ╕ роз╕йдемося по-людськи. Нав╕ть готов╕ заплатити «зверху», тобто б╕льше в╕д домовлено╖ суми. Адже я розум╕ю, що кон’юнктура ринку зм╕нилася, ц╕ни виросли… Хоча в договор╕ було прописано, що раз на р╕к власниця може п╕дн╕мати ц╕ну. Але вона жодного разу не зателефонувала ╕ не запропонувала переглянути ц╕ну. Коли ми два роки тому уклали догов╕р, вона з’являлася у перш╕ м╕сяц╕, а пот╕м перестала. ╥╖ влаштовувало, що я перераховувала грош╕ на карту, за комунальн╕ послуги платила сама, ╕ косметичний ремонт ми також робили сам╕. У ванн╕й не було н╕ ст╕йки для душу, н╕ шторки… Ми все це поставили сам╕. Не функц╕онував бойлер — ми також в╕дремонтували його сам╕… Люстру зам╕нили сам╕… Ми зробили квартиру кращою, а не г╕ршою. Все це залишиться ╖й, ми ж не збира╓мося н╕чого забирати!».

ПРОСТО НАМ ТРАПИЛАСЯ ТАКА ГОСПОДИНЯ...

╤нколи ми диву╓мося: чому так скоро вив╕трю╓ться дух Майдану? Там же вс╕ були як брати! Але, видно, розчарування породжу╓ться ось такими «др╕бницями» нашого життя. А ск╕льки ж ╖х у кожного! Запитав у Олес╕, чи не триматиме вона образу на вс╕х льв╕в’ян? Кримчанка заперечу╓: «Ну не вс╕ ж так╕, як ця пан╕… Коли ми т╕льки пере╖хали з Криму, то нас у Львов╕ дуже добре зустр╕ли. Ми швидко оформили вс╕ необх╕дн╕ папери. Перш╕ п╕вроку отримували допомогу по безроб╕ттю. А дал╕ вже довелося розраховувати на себе. Добре, що чолов╕к зм╕г влаштуватися на роботу. Але тепер, коли я одна, мен╕ треба ╕ нагодувати д╕тей, ╕ в╕двести ╖х в школу, ╕ забрати зв╕дти, й уроки перев╕рити... У р╕дному м╕ст╕ завжди ╓ родич╕, друз╕ та знайом╕, як╕ готов╕ допомогти. А як бути в чужому м╕ст╕? А ще ж ╕ на роботу мен╕ треба ходити, бо ╕накше ми не виживемо. Прикро, що з нами сталася ця непри╓мна ╕стор╕я, але я не переношу це на весь Льв╕в. У м╕ст╕ багато хороших людей. Просто нам трапилася така господиня…» — зак╕нчу╓ свою розпов╕дь кримчанка.
 * * *
…Ну це Олеся не переносить випадок на весь Льв╕в. Вона ма╓ право на сво╓ бачення. Я ж мимовол╕ переношу — ╕ на Льв╕в, ╕ на всю Укра╖ну. Бо кл╕мат у кра╖н╕ мав би бути ╕ншим. Х╕ба це нормально, коли донецьк╕ сепаратисти спок╕йно проводять час у ки╖вських ресторанах? Коли ки╖вськ╕ прихильники «русского мира» на сво╖х колорадських зб╕говиськах лають незалежну Укра╖ну ╕ вс╕х «майданутих» сп╕вв╕тчизник╕в? А патр╕отично налаштована кримська родина, яка свого часу вистояла в С╕мферопол╕ довгу чергу, щоб в╕дмовитися в╕д рос╕йського громадянства, проходить через так╕ ось випробування… Що ж нас чека╓ при таких тенденц╕ях? А мали б проукра╖нськ╕ кримчани незм╕нно в╕дчувати п╕дтримку народу. Де б вони не опинилися — у Дн╕пропетровську, Харков╕, Черкасах чи у Львов╕... Й у них повинно бути якомога менше привод╕в для розчарувань. Особливо, якщо хтось ╕з родини вою╓ з окупантами.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

P. S. Поки що Олеся радиться з юристами. Але вже в╕дома реакц╕я деяких людей, як╕ чули про цей кричущий випадок. Скаж╕мо, висловили сво╓ занепоко╓ння представники «Союзу укра╖нц╕в Донбасу ╕ Криму» Ольга Грушко та Володимир Шиян, як╕ також вимушен╕ були покинути Севастополь п╕сля окупац╕╖ Криму Рос╕╓ю; кап╕тан другого рангу ВМС Укра╖ни Тимур Баротов (орган╕зац╕я «Кримська хвиля»), колишн╕й викладач ф╕лософ╕╖ Луганського ун╕верситету Володимир Сабадуха та ╕нш╕. Зв╕сно, т╕ люди, як╕ в╕дстоювали ╕нтереси Укра╖ни ╕ втратили при цьому житло та роботу, як н╕хто ╕нший, добре розум╕ють проблеми молодо╖ кримсько╖ родини. Вони хот╕ли б бачити позиц╕ю галицько╖ громади б╕льш патр╕отичною ╕ б╕льш принциповою.

Добре, коли тато був поряд!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 22.04.2016 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17004

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков