Версiя для друку Обговорити в форумi

- ВІД АЛЛИ ПУГАЧОВОЇ

"Кримська світлиця" вже повідомляла, що редакція газети "Волинь" стала торік спонсором нашого кримського мовно-комп`ютерного конкурсу, надавши для шкільної команди-переможниці один із головних призів - комп`ютер. Ще один подарунок зробила луцька редакція для кримських волинян, яких на півострові немало і які навіть об`єднані у волинське братство, а саме - передплатила щоденну "Волинь" на адресу "Кримської світлиці". Тож, передруковуючи сьогодні один з "волинських" матеріалів, закликаємо поліських земляків, які скучили за рідним краєм, до нас у гості: в редакції є підшивка рідної їм "Волині"!

У радянський період, котрий називали застійним, гострослови на кухні вправлялися в дотепності над вождями. Мовляв, наші нащадки в майбутньому на запитання "Хто такий Брежнєв?" відповідатимуть: "Це дрібний політичний діяч епохи Алли Пугачової". Як не дивно, але все складається на користь цих передбачень. Трилогію, започатковану тодішнім "письменником" Брежнєвим "Малою Землею", давно ніхто не вивчає, а з піснями у виконанні Алли Борисівни не одне покоління зростало. Одні ставали її фактичними прихильниками, інші - іронізували, але байдужих немає.
І в 70-ті роки, і у 80-ті, і у 90-ті Алла Пугачова була найбільш популярною естрадною співачкою - яскравою, емоційною, непередбачуваною, експериментальною, зрештою, скандальною. Принаймні, і досі кожний номер бульварних видань не обходиться без пліток, чуток, анекдотів про Аллу і Філю, а тепер ще й про фаворита Галкіна. Мабуть, той дещо незграбний виконавець "Арлекіно" відрізняється від нинішньої примадонни: витримати таку славу і обожнення мільйонів - не просто. Людям мого покоління дорога та Алла, що після одержання "Гран-прі" в Сопоті, а згодом - в Болгарії потрапила в музичний світ Раймонда Паулса. Як на нашу думку, це був розквіт творчості співачки, її духовна висота, хоча, судячи з усього, вона ніколи себе не шкодувала на сцені. У 1986 році несподівано у полон її чарівності як особистості і співачки потрапили двоє волинських чоловіків.
* * *
Розповідає керівник приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Стохід", що в Рожищенському районі, Василь Васильович Кулюк:
- У той час я був головою колгоспу "Росія", чи не найбільшого в області, який спеціалізувався на вирощуванні льону-довгунця без затрат ручної праці. Наша тракторна бригада вважалась найкращою в Союзі. Тоді знаходився в Торжку Калінінської області Всесоюзний інститут льону і ми були частими його гостями. І ось в кінці 1986 року перший секретар райкому партії Іван Матвійович Петрук, Василь Федорович Стрижевський (тепер вже покійний) і я були запрошені на всесоюзну нараду по вирощуванню льону, що проходила два дні в Москві. Поселили нас в готелі "Росія". Якось удвох з Іваном Петруком вечеряли в ресторані і знайома офіціантка показала на стіл, накритий на дванадцять персон, та сказала: "Незабаром сюди прийде Алла Пугачова з компанією".
І, справді, заходить співачка в супроводі кількох чоловіків та жінок. Ми прислухалися: розмовляють про концертні справи, вечеряють. Заграла музика. Іван Матвійович жартома штовхнув мене під бік: "Піди запроси Аллу на танець". А я й подумав: "А чому б і ні?" Підійшов і запросив. А коли танець закінчився, я ввічливо сказав своїй партнерці: "Ми були б раді, якби ви підсіли до нашого столика". На що Алла моментально відреагувала: "А чому до вас? Переходьте до нашої компанії".
Ми не стали церемонитись. На їхньому столі не було чогось вишуканого: ковбаса, грибочки, холодна осетрина, биточки... Стояла пляшка з горілкою. Ми відрекомендувалися. Про Луцьк Алла нічого не знала, а ось про Володимир-Волинський відгукнулася як про місто на кордоні, котре заснував князь Володимир, її зацікавило те, що ми були представниками сільського населення. Тоді якраз вона приїхала з Італії, тож ділилася своїми спогадами, обговорювала план наступного концерту. Інколи вона зверталася до нас: "Пробачте, можливо, вам це не цікаво?" Ми жартували, я ще потанцював з співачкою.
І ось раптом Алла звертається до мене та Івана Петрука: "Їдемо до мене додому". Сіли в її службовий рафік - нас двоє і четверо її друзів та поїхали на Фрунзенський проспект, де в кабмінівському будинку в неї була чотирикімнатна квартира. В ній ми побачили білий рояль - подарунок від маестро Паулса і досить скромну обстановку. "Вечеряти будемо разом, усі за роботу", - наказала господиня. Івану Матвійовичу доручила чистити оселедці, комусь - картоплю, а до мене мовила: "А ти, Вася, нічим не будеш займатися". Я запитав: "Можна зателефонувати до дружини?" "Будь ласка". Я набрав номер, жінка мене запитала, звідки я телефоную. Відповідаю: "З квартири Алли Пугачової. Хочеш трубку їй дам?"
Півтори години співачка знімала грим. Ми готували вечерю. Вийшла до нас - маленька, в лляній голубенькій кофточці, в спідниці-плісе, в тапочках. Я пожартував, що це спеціально вона для нас такий вдяганок приготувала, адже ми на нараду по вирощуванню льону приїхали. А вона запитує: "Вася, а на мене в такому вигляді на вулиці звернули б увагу?" Я чесно відповів: "Ніхто"...
"Волинь", 22 січня 2004 року.
(Закінчення в наступному номері "КС", або - у нашій кримській підшивці "Волині"!)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2004 > Тема "З потоку життя"