Версiя для друку Обговорити в форумi

Дорога до Храму

НА ВЕЛИКДЕНЬ

Пахне святом в бабусиній хаті.
Рушниками цвітуть образи.
Диха терпко зеленая м’ята
І гілля молодої лози.
А любисток кущисто шепоче,
Привітати барвінок він хоче.
Бабця рано сьогодні звелась,
Ще до сходу ясної зорі.
До кочерг, баняків узялась,
Засвітила каганчик вгорі.
Таємничо всміхнулись уста:
– Буде справа моя непроста!
Кожен рік цього дня заклопотана:
Пекти паску – священнеє дійство;
Нелегка для майстрині робота –
Так було і так буде воістину.
Похрестила старенька діжу
Та поклала на неї кожух.
Підійшла, піднялася опара,
Замісила бабуся вже тісто.
Хвилювалася з паскою в парі:
Чи не стане у формі їй тісно?
Посаджала уміло у піч
І таку примовляла їй річ:
– Рости, паско, красива та пишна,
Укривай свої щічки рум’яно,
Щоб смачною, з родзинкою вийшла,
З ароматом солодко-духмяним.
На Великдень тобі всі раділи,
І не знали ми більшого діла.
В хаті двері не рипнуть тут зайве.
Ніхто голосно й слова не мовить,
Усі дива чекають. Та знайте:
Це не лише бабусі вимога.
Ще давно-предавно, від колись
Оці звичаї в нас прижились.
Швидко час промайнув непомітно.
Пасочки вже засмагою вкриті.
То велике мистецтво — уміти
Чудо-диво паски ті творити!
Рушничок вишиваний дістала,
З Великоднем усіх привітала:
– Талан-доля нехай усміхається
Кожен день, кожну мить у бутті.
Щастя Вас, діточки, не цурається
Чи то злива, чи буря в житті.
З Воскресінням Христовим, хороші!
Із святим Великоднем! Бог просить!

ПИСАНКА

Сьогодні вся зібралася родина
Напередодні свята
 Воскресіння:
Дорослі й діти –
 це сім’я єдина.
Давно відчули
 те душі веління –
Потребу українського
 народу.
На них з небес
зійшло святе прозріння.
Усі були вони
 з простого роду.
Ісусу, Сину Божому,
 вклонялись.
Не знали ворожнечі тої
 зроду.
З натхненням творчим
 і бажанням брались
Розписувати зелом писанки,
Де квіти в коло,
 у вінок єднались;
Спліталось листя дуба
 в колоски
На темно-жовтім,
 синьо-чорнім тлі,
А ще вишневі ніжні
 пелюстки;
Орнаментів рослин чіткий політ
З кодованим числом
 майбутніх мрій,
Що зграйкою летять
у тепле літо.
Ці писанки
людині серце гріють.

ХРАМ ГОСПОДНІЙ

Грає сонцем златоглавий
На околиці села,
Закликає всіх до себе
Дзвоном, що летить у небо.
У святковому вбранні
Храм Господній навесні
Прихожан своїх вітає
Й відкриває їм врата.
Сяє блиском Божий дім,
Пахне святістю у нім:
Свічечки горять, лампадки.
Проліта життя як згадка.
В тиші, спокої людина
Сину Божім наодинці
Сповіда тяжкі гріхи:
Ти прости мене, Трохиме…
Падає він на коліна,
Хоч вони в нього боліли;
Обливається сльозами –
Не проходить це з роками.
Поринає душа в світло,
Заспокоюється тіло,
Не щемить у грудях серце:
Вільний в Чистий-бо четвер.
Хрест кладе святий на образ
Й відчуває силу добру.
Храм забрав лихе усе –
Віра у буття росте!
Грає сонцем златоглавий
На околиці села,
Закликає всіх до себе
Дзвоном, що летить у небо.

У КАПЛИЧЦІ

Пахне ладан і чебрець
У капличці дерев’яній.
Тліє мляво каганець,
Освітляє він вінець,
Що від мороку не в’яне.
Образи висять на стінах,
Прибрані у рушники:
Маки там цвітуть густі.
Їх орнаменти прості
Прикрашають всі роки.
Лик цілителя святого
На ім’я Пантелеймон
Дивиться згори не строго.
Погляд щирий у старого,
Як в усіх святих ікон.
Ставлю свічку за здоров’я
І Всевишньому молюсь.
Б’ю поклони знов і знов я
За тепло, любов, добро,
Й низько до землі вклонюсь.
Пошли, Боже, щастя й долю!
Моїх рідних захисти,
Бо у всьому твоя воля.
Тяжко-важко жити з болем.
За гріхи усіх прости!

НАВІЯНЕ СВЯТИМ ПИСЬМОМ

Мудрим будь завжди,
Справедливість бережи.
Чесність у житті шануй,
В душу людям ти не плюй!
Про турботи розпитай,
Словом добрим помагай.
Ближнього свого люби,
Якщо треба – захисти.
Осторонь біди не стій,
Серцем ворога зігрій.
Від любові і тепла
Хай заплаче крига зла.
Вірно Богові служи,
Що з тобою, розкажи.
Ти розкрий душі темницю,
Матимеш тоді скарбницю.
Він завжди тебе очистить,
Гріх душі відпустить,
Спокій вселить і надію,
Чисту, світлу мрію.

Віра ПАЛЬОХА,
член НСПУ
м. Керч

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 29.04.2016 > Тема "Душі криниця"